Бухгалтерський облік здійснюється у масштабах всієї держави



Скачати 165.63 Kb.
Дата конвертації27.01.2017
Розмір165.63 Kb.

http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів





Бухгалтерський облік здійснюється у масштабах всієї держави.

Предмет бухгалтерського обліку господарська діяльність підприємства, що складається з окремих господарських операцій, у результаті здійснення яких змінюються склад господарських засобів і джерела їх утворення.

Господарські засоби є матеріальною основою бухгалтерського обліку.



Господарські засоби — ресурси, що відповідають трьом основним вимогам: є власністю підприємства; мають для нього певну цінність; мають певну вартість (можуть бути перетворені на гроші).

Сутність предмета бухгалтерського обліку розкривається в його об'єктах.

Об'єкт бухгалтерського обліку — господарські засоби підприємства та джерела утворення цих засобів (спосіб одержання певного засобу).

Без знання складу господарських засобів, їх розміщення та джерел утворення, а також призначення неможливо управляти виробництвом.

За видами і розміщенням господарські засоби поділяють на:


  1. засоби тривалого використання;

  2. оборотні засоби:

  3. відокремлені засоби;

  4. засоби, що не належать підприємству (табл. 1.1).



Таблиця 1.,

Класифікація господарських засобів за видами і розміщенням



Засоби трипалого

Оборотні засоби

Відокремлені засоби

Засоби,

використання







що не належать










підприємству

1. Основні засоби:

1. Матеріальні засоби:

1. Відрахування до

1. Орендовані

— будівлі та

— сировина і матеріали

бюджету

основні засоби,

споруди

— готова продукція

2. Відстрочені

крім орендних

— земельні ділянки

— товари

податкові активи

підприємств

— машини.

— малоцінні та




2. Товарно-

устаткування

швидкозношувані предмети




матеріальні

— транспортні

(МШП)




цінності, прийняті

засоби

— тара і тарні матеріали




на тимчасове

— інструменти

2. Кошти:




зберігання

— господарський

— грошові кошти в касі




3. Товари, прийняті

інвентар

— кошти в банках на поточних




на комісію

— інші основні

рахунках у національній та







засоби

іноземній валютах







2. Нематеріальні

— в акредетивах і на чекових







активи

книжках

— інші грошові кошти


3. Кошти в розрахунках:

— дебіторська заборгованість за


товари, роботи, послуги










— дебіторська заборгованість







підзвітних осіб










— аванси видані

— аванси одержані

— інші дебітори








^-.

Засоби тривалого використання — засоби праці, утримувані підприємством з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів і послуг, надання в

оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій. Передбачуваний строк корисного використання (експлуатації) цих засобів має бути тривалішим, ніж один рік (або операційний цикл, якщо він перевищує рік). Операційний цикл — період часу між придбанням господарських засобів для здійснення діяльності та одержанням грошових коштів від реалізації виготовленої за їх допомогою продукції, товарів або надання послуг.



Оборотні засоби — засоби, призначені для використання чи реалізації протягом одного операційного циклу (обороту). До них належать матеріальні засоби та грошові кошти, не обмежені у використанні, а також інші засоби праці, яких не можна віднести до основних засобів і нематеріальних активів.

Відокремлені засоби — засоби тимчасово або безповоротно вилучені (відокремлені) з обороту. Наприклад, використана частка прибутку з відрахувань до бюджету і відстрочених податкових активів.

Засоби, що не належать підприємству, — засоби, які знаходяться на підприємстві, але не належать йому. Наприклад, товари, що приймаються на комісію.

Усі засоби підприємства формуються за рахунок певних джерел, класифікацію яких наведено в табл. 1.2.



Таблиця 1.2

Класифікація джерел господарських засобів



Джерела власних коштів

Джерела позикових коштів

1. Капітал (фонди):

1. Кредити банків:

— статутний

— довгострокові кредити

— пайовий

банків

— додатковий.

— короткострокові кредити

2. Нерозподілений прибуток:

банків

— від основної діяльності

2. Кредиторська

(реалізація товарів, робіт,

заборгованість:

послуг)

— постачальникам

— від іншої реалізації

— за векселями, виданими

— від позареалізаційних

іншим кредиторам

операцііі

3. Зобов'язання:

3. Резерви:

— з оплати праці

— резервний фонд

— перед бюджетом

— резерв майбутніх витрат і

— зі страхування

платежів

— інші

4. Бюджетне фінансування:




— на капітальні вкладення




— на поповнення оборотних




засобів




— цільове фінансування



До джерел власних коштів належать:



  1. капітал (статутний, пайовий, додатковий);

  2. нерозподілений прибуток;

  3. резерви;

  4. бюджетне фінансування (табл. 1.2).

Одним із первинних джерел інвестування та формування майна підприємства є статутний капітал.

Статутний капітал — зафіксована в установчих документах загальна вартість активів (господарських засобів), які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Він забезпечує регулювання відносин власності та управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму. На державних підприємствах статутний капітал утворюється за рахунок коштів, що виділяються з Державного бюджету України.



Нерозподілений прибуток — прибуток, який залишається на підприємстві після виплати доходів власникам і формування резервного капіталу.

Резерви — сума резервів, утворених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок прибутку підприємства.

Бюджетне фінансування — додаткові кошти, виділені з Державного бюджету на розширення господарської діяльності державному підприємству.

До джерел позикових коштів належать:



  1. кредити банків;

  2. кредиторська заборгованість;

  3. зобов'язання (табл. 1.2).

Кредити банків — кредити, надані підприємству на конкретні цілі на умовах повернення у визначені строки.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги — сума заборгованості підприємства перед постачальниками і підрядниками (іншими підприємствами, організаціями та особами) за матеріальні цінності, виконані роботи та одержані послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями). Вона утворюється в процесі господарської діяльності за виникнення на підприємстві не-сплачених боргів.

Зобов'язання — заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення господарських засобів підприємства, які втілюють у собі економічні вигоди.

Відмінність між джерелами утворення господарських засобів і самими господарськими засобами ілюструє такий приклад.



Приклад

Побудуємо таблицю з двох граф. У лівій її частині відобразимо господарські засоби підприємства за кожною господарською операцією, у правій — джерела утворення цих засобів.



Господарські засоби

Джерела утворення господарських засобів

Для створення та реєстрації підприємства засновник вніс грошові кошти в сумі 500 грн. на банківський рахунок

Грошові кошти 500

Внесок засновника 500

Разом 500

Разом 500

На підприємстві з'явилися господарські засоби — грошові кошти. Джерелом утворення цих засобів є внесок засновника в сумі 500 грн.

Підприємство взяло позику в банку — 1 000 грн.

Грошові кошти 500

Внесок засновника 500

Позика банку 1 000

Позика банку 1 000

Разом 1 500

Разом 1 500

Обсяг засобів на підприємстві збільшився: 500 + + 1 000 = 1 500 грн. Джерелами утворення цих засобів є: 500 грн. — внесок засновника, 1 000 грн. — позика банку.

Підприємство одержало аванс від іншого підприємства — 2 000 грн.

Грошові кошти 1 500

Внесок засновника 500

Аванс 2 000

Позика банку 1 000




Аванс 2 000

Разом 3 500

Разом 3 500

Грошові кошти на підприємстві збільшилися до 3 500 грн. їхні джерела: 500 грн. — внесок засновника, 1 000 грн. — позика банку, 2 000 грн. — аванс, одержаний від іншого підприємства (залучені кошти іншого підприємства).




Підприємство придбало матеріали на суму 2 500 грн. У результаті цієї господарської операції залишилося 1 000 грн. і з'явилося матеріалів на суму 2 500 грн. Загальна сума засобів не змінилася, відбулася лише заміна грошових коштів на матеріальні цінності.

Грошові кошти 1 000

Внесок засновника 500

Матеріали 2 500

Позика банку 1 000




Аванс 2 000

Разом 3 500

Разом 3 500

Сума засобів на підприємстві — 3 500 грн., сума джерел їхнього утворення —3 500 грн. Джерела утворення засобів не змінилися.

3 матеріалів виготовлено продукції на суму 1 500 грн. У результаті цієї операції матеріалів на підприємстві залишилося на суму 1 000 грн. і з'явилася на суму 1 500 грн. готова продукція. Загальна сума засобів на підприємстві не змінилася.

Грошові кошти 1 000

Внесок засновника 500

Матеріали 1 000

Позика банку 1 000

Готова продукція 1 500

Аванс 2 000

Разом 3 500

Разом 3 500

Особливу увагу слід звернути на те, що джерела утворення засобів підприємства залишилися тими самими і сума господарських засобів, як і раніше, дорівнює сумі джерел утворення цих засобів.

Готову продукцію продали за 2 000 грн. Оскільки вона коштувала підприємству 1 500 грн., воно одержало прибуток, тобто його засоби (гроші) збільшилися на 500 грн., і джерелом цих засобів є прибуток, одержаний від реалізації готової продукції.

_Готова продукція 0

Внесок засновника 500

Грошові кошти 1 000

Позика банку 1 000

_Матеріали 1 000

Аванс 2 000

Виручка 2 000

Прибуток 500

Разом 4 000

Разом 4 000

Наведений приклад ілюструє, які засоби були на підприємстві (грошові ресурси, матеріали, готова продукція), як ці засоби брали участь у господарському процесі й за рахунок яких джерел вони утворилися та поповнювалися (внеску засновника до статутного капіталу, позики (кредиту) банку, тимчасового залучення коштів іншого підприємства у вигляді авансу, прибутку підприємства). З цього випливає такий висновок: сума господарських засобів у грошовому вимірі завжди дорівнює сумі джерел утворення цих засобів

Для вивчення стану й використання засобів та їхніх джерел застосовують способи та прийоми обліку, які становлять суть методу бухгалтерського обліку.



Метод бухгалтерського обліку система способів безперервного відображення та узагальнення об'єктів обліку за якісно однорідними ознаками.

Основними елементами методу бухгалтерського обліку є:



  1. документація;

  2. інвентаризація;

  3. калькуляція;

  4. оцінка;

  5. рахунки;

  6. подвійний запис;

  7. баланс;

  8. звітність.

Документація — спосіб первинного спостереження за господарськими операціями та обґрунтування бухгалтерських записів.

До обліку приймають лише правильно оформлені документи, складені згідно з вимогами Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16. 07. 1999 р. № 996—XIV. Форми первинних документів затверджують Міністерство фінансів України і Міністерство статистики України.

Показники, що характеризують господарські операції, фіксуються в документі й надають йому юридичної сили, мають назву «реквізити*.

Обов'язковими реквізитами документів є: найменування документа (рахунок, накладна, касовий ордер); дата його складення (місяць зазначають буквами); опис змісту господарської операції (в натуральному та вартісному вираженні), підписи осіб, відповідальних за здійснення операцій і правильність оформлення документів.

У бухгалтерії первинні документи підлягають перевірці з формальної (використання бланка відповідної форми, заповнення всіх реквізитів) та арифметичної (рахункової) точки зору і за фактом проведення (законність і доцільність здійснення операцій).
Допущені в первинних документах помилки (за винятком касових і банківських) виправляють коректурним способом: неправильний текст або цифру закреслюють так, щоб можна було прочитати закреслене; зверху надписують правильно текст або цифру, застерігаючи написом «Виправлено» із зазначенням дати та підписами осіб, що підписували документ раніше. Відповідальність за неправильно оформлений документ покладають на осіб, що його склали та підписали.

Інвентаризація — перевірка відповідності фактичної наявності засобів з даними бухгалтерського обліку, виявлення необлікованих цінностей, розкрадань.

Принцип інвентаризації: ♦Прийшов, побачив, записав».

Інвентаризацію проводять в обов'язковому порядку в строки, передбачені законодавством; за зміни матеріально відповідальних осіб (на день прийняття-передання справ); за встановлення фактів крадіжок, після стихійних лих тощо відповідно до Інструкції з інвентаризації основних засобів і нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11. 08. 1994 р. № 69.

Калькуляція — спосіб групування витрат і визначення собівартості придбаних матеріальних цінностей, виготовленої продукції та виконаних робіт.

Калькулювання собівартості дає змогу виявляти й аналізувати витрати на виробництво продукції та послуг, обґрунтовано встановлювати ціни. У процесі калькулювання обчислюють собівартість продукції, яка є базою для визначення ціни виробленої продукції, виконаних робіт і послуг.

На практиці калькуляцію оформляють у вигляді таблиці — кошторису витрат.

Наприклад, кошторис витрат на ремонт квартири:



Вартість шпалер

50,0 грн.

Вартість клею

3,0 грн.

Зарплата робітника

40,0 грн.

Інше

10,0 грн.

Усього

103,0 грн.

Калькуляційні таблиці складають на основі нормативних документів, що передбачені для кожної галузі виробництва.

Оцінка — спосіб вартісного вимірювання господарських явищ, що обліковуються. Математичне вираження цього способу є таким:


Кількість

Ціна за одиницю

Вартість


У діяльності підприємства виділяють:


  1. купівельну вартість — вартість, за якою підприємство придбало товарно-матеріальні та інші цінності;

  2. продажну вартість — вартість, за якою воно реалізовує (продає) товар;

  3. собівартість готової продукції або послуг — суму виробничих та інших витрат на виготовлення конкретної продукції на конкретному підприємстві.

Обов'язковою умовою під час оформлення первинних бухгалтерських документів є відображення вартості господарської операції. Лише таким чином оформлені документи можна записати на рахунки.

Рахунки — засіб групування та поточного обліку наявності й використання активів, зобов'язань і капіталу.

Процес відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку здійснюють за допомогою подвійного запису.



Подвійний запис — метод, згідно з яким кожна господарська операція має бути відображена на дебеті одного і на кредиті іншого рахунка.

Баланс метод групування та відображення у грошовій формі активів, зобов'язань і капіталу на відповідну дату.

Звітність — сукупність затверджених у встановленому порядку звітних форм, які об'єднують комплекс систематизованих показників, що характеризують виробничу та фінансово-господарську діяльність підприємства за відповідний період.

Завдання звітності — узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку і надання користувачам своєчасної та правдивої інформації про діяльність підприємства для прийняття управлінських рішень. Порядок складання, обсяг річної бухгалтерської звітності регламентуються Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.






Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал