Борбич Н. В. Зміст, форми І методи формування соціальної компетентності студентів педагогічного коледжу



Pdf просмотр
Дата конвертації01.01.2017
Розмір79.6 Kb.

УДК 371.212.035
Борбич Н.В.
ЗМІСТ, ФОРМИ І МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕДЖУ
У статті розглянуто окремі наукові підходи до визначення терміну "соціальна
компетентність". Проаналізовано зміст, форми та методи, що сприяють формуванню
соціальної компетентності студентів педагогічного коледжу.
Ключові слова: соціальна компетентність, майбутній вчитель, студент, соціалізація,
зміст, форми, методи.

Постановка проблеми. Для сучасного етапу розвитку України характерна трансформація соціальних, культурних умов існування, що зумовлює необхідність виховання підростаючого покоління, здатного до особистісного зростання, активного включення в соціальне життя країни. Особливої ваги набуває проблема пошуків шляхів оптимізації соціального становлення сучасної молоді. Тому проблема формування соціальної компетентності особистості, а особливо майбутнього вчителя, є нагальною. Її актуальність зумовлюється також й тим, що система вищої професійної освіти має забезпечити майбутніх фахівців ефективним інструментарієм життєвої адаптації в мінливих соціальних умовах, сформувати ціннісні настанови та практичні вміння ефективної взаємодії й соціально-компетентної поведінки, які реально підтримують будь-які соціально-рольові функції, важливі для життєдіяльності людини і суспільства.
Починаючи з середини ХХ ст., поняття соціальної компетентності інтенсивно розроблялося філософами, психологами, соціологами. Так поняття "соціальна компетентність" ввів у науковий обіг німецький учений Г. Рот, який соціальну компетентність вважав одним із різновидів людської компетентності, що відображає взаємодію між людьми [4].
Розумінню сутності компетентнісного підходу в освіті сприяли ідеї зарубіжних дослідників М. Скот,
Д. Рушен. Вчені досліджували соціально-психологічну компетентність (Л. Лєпіхова); соціальну компетентність дошкільників та молодших школярів (М. Гончарова-Горянська, О. Кононко), структуру соціальної компетентності (В. Маслєннікова), діагностику соціальної компетентності (І. Зарубінська).
Водночас окремі питання залишились недостатньо розробленими, чим і пояснюється важливість і актуальність досліджень формування соціальної компетентності особистості.
Саме тому метою статі є розкриття змісту, форм та методів, що сприяють формуванню соціальної компетентності студентів педагогічного коледжу.
З урахуванням поставленої мети було визначено такі завдання: проаналізувати стан розробленості проблеми формування соціальної компетентності особистості, розкрити зміст, форми та методи формування соціальної компетентності студентів педагогічного коледжу.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дефінітивний аналіз соціальної компетентності засвідчує комплексність цього поняття та відсутність однозначності в його визначенні та трактуванні змісту, структури і функцій.
Російські вчені С. Нікітіна та С. Рачева соціальну компетентність розглядають як універсальну здібність особистості, що інтегрує в собі розуміння соціальної дійсності, наявність соціальних знань та вмінь, необхідних для результативного розв’язання практичних соціальних задач, а саме: робити власний вибір та ризикувати, адаптивно сприймати себе у часі, жити, не порушуючи норми суспільства, будувати свій життєвий проект, виходячи з власних індивідуальних цінностей, та проектувати його у майбутнє [3].
У свою чергу, М. Гончарова-Горянська на основі обґрунтування праць зарубіжних авторів визначає три підходи щодо визначення змісту соціальної компетентності: 1) на основі конкретних соціальних навичок
(певні стратегії, що використовує особистість для ефективної взаємодії з соціумом); 2) на основі параметрів
виміру соціальної компетентності (ситуативні прояви рівня соціальної компетентності); 3) на основі якості
поведінки соціально компетентної особистості (сукупність певних якостей особистості, особливості її характеру та поведінки) [1].
Як зауважує І. Зарубінська, нині не існує цілісної й загальної теорії формування соціальної компетентності особистості у студентському віці. Дослідження переважно зосереджені на механізмах і способах формування окремих складових досліджуваного феномена. Йдеться про розвиток розумових і навчальних дій, наголошується на важливості діяльності як активності особистості загалом. Розглядаються механізми формування окремих якостей та характеристик особистості, які становлять зміст особистісного компонента соціальної компетентності
[2].
Методика та процедура дослідження. Аналіз проблеми формування соціальної компетентності особистості дав змогу стверджувати, що підґрунтям організації навчально-виховної діяльності, спрямованої на формування соціальної компетентності студентів, є закономірності пізнавального розвитку та особистісного становлення, психологічні механізми формування особистісних якостей, цінностей, мотивів та досвіду соціально-компетентної поведінки. Реалізація їх у педагогічному процесі навчального закладу
(педагогічного коледжу) є необхідною умовою забезпечення ефективності формування соціальної компетентності студентів.

Аналіз плану навчального процесу в Луцькому педагогічному коледжі за галуззю знань 0101
"Педагогічна освіта" напряму підготовки 5.01010201 "Початкова освіта" кваліфікації "Вчитель з початкової освіти" свідчить про те, що вивчення студентами навчальних дисциплін циклу загальноосвітньої підготовки, гуманітарної, соціально-економічної підготовки, природничо-наукової підготовки, професійної та практичної підготовки, навчальні дисципліни вільного вибору навчального закладу та вільного вибору студентом тією чи іншою мірою сприяє формуванню їхньої соціальної компетентності. Так, наприклад, усвідомлене засвоєння студентами знань з таких дисциплін, як: філософія, українська мова, культурологія, етика та естетика, соціологія, іноземна мова, валеологія, психологія, педагогіка, основи педагогічної майстерності, основи культури і техніки мовлення, "Людина і світ" з методикою навчання, основи сценічного та екранного мистецтва, країнознавство, педагогічні основи роботи з дитячо-юнацьким самодіяльним колективом, методика організації гурткової та клубної роботи, методика формування вимови, тактильне та жестове мовлення, методика розвитку слухового сприймання сприяє формуванню у студентів педагогічного коледжу, насамперед, когнітивного компоненту соціальної компетентності.
Організація пізнавальної, пошукової, науково-дослідницької та самостійної роботи студентів сприяє трансформації набутих знань у переконання студентів та в їх практичну діяльність, а, отже, й сприяє формуванню мотиваційно-ціннісного, діяльнісного та рефлексивного компонентів соціальної компетентності.
У ході дослідження нами встановлено, що важливу роль у формуванні соціальної компетентності студентів педагогічного коледжу відіграє практика: навчальна, зокрема, показові уроки і заняття, практика з основ природознавства і краєзнавства, підготовка до роботи в літній період та педагогічна (виробнича) практика: позанавчальна виховна робота, літня педагогічна практика, пробні уроки і заняття в школі, практика "Перші дні дитини у школі" та переддипломна (безперервна) практика.
Сприяють формуванню соціальної компетентності студентів педагогічного коледжу також організовані в навчальному закладі творчі об’єднання, факультативні заняття та спецкурси. Йдеться, насамперед, про діяльність Школи журналістів, Студії літературної творчості "Неповторність", Суспільно- політичного клубу "Всесвіт", Студії драматичного мистецтва, а також вивчення спецкурсів "Інтерактивні технології в навчально-виховному процесі", "Теорія та практика самоменеджменту" та "Українське жестове мовлення".
Аналіз планів виховної роботи коледжу, студентських груп, бесіди зі студентами, викладачами, кураторами груп свідчать про те, що важливе місце в системі виховної роботи належить формуванню соціальної компетентності студентів, зокрема, формуванню в них умінь і навичок міжособистісної взаємодії, конструктивного вирішення конфліктів, активності, толерантності.
Велика увага в педагогічному коледжі приділяється формуванню у студентів відповідальності за доручену справу, моральних якостей через волонтерську діяльність, розвитку ініціативи та організаторських здібностей шляхом залучення їх до студентського самоврядування, виконання різних громадських доручень тощо.
Отримані результати та їх аналіз. Навчально-виховний процес у педагогічному коледжі є важливим чинником формування соціальної компетентності особистості студента. Проте нами встановлено, що професійна підготовка майбутніх учителів зорієнтована переважно на здобуття студентами знань і умінь, тобто на формування когнітивного компоненту соціальної компетентності. Водночас, ця підготовка не дає можливості розвивати повною мірою інші складові соціальної компетентності, не задовольняє потреб студентів в оволодінні ними різними стилями й способами конструктивної міжособистісної взаємодії, розвитку їх досвіду адекватної поведінки в складних ситуаціях, формування у них чіткої соціальної позиції та соціальної зрілості.
З метою активізації формування соціальної компетентності студентів педагогічного коледжу нами був розроблений спецкурс "Формування соціальної компетентності майбутнього вчителя", який вивчається на третьому та четвертому курсах.
Головна мета спецкурсу "Формування соціальної компетентності майбутнього вчителя" полягає в активізації формування соціальної компетентності студентів шляхом трансформації світоглядних знань у переконання та в практичну діяльність.
На нашу думку, важливими завданнями курсу є:
1) забезпечення теоретичної підготовки, необхідної для свідомого вибору соціальної позиції, яка характеризується такими особистісними якостями як гуманізм, соціальна відповідальність, активність, патріотизм, толерантність, емпатія, комунікативність;
2) вироблення вмінь і навичок логічного і творчого мислення, що забезпечувало б можливість нестереотипного підходу до розв’язання життєво важливих проблем і завдань; умінь конструктивної соціальної взаємодії;
3) розвиток соціального інтелекту та соціальної фасилятивності;
4) розвиток рефлексивних і саморегулятивних умінь, соціальної зрілості.
5) орієнтування студентів на вищі, загальнолюдські цінності та ідеали, у тому числі й усвідомлення соціальної компетентності як соціальної цінності.
Логіка і побудова курсу відображають загальні закони пізнання та духовно-практичного освоєння соціального середовища та світу в цілому, їх взаємозв’язок і взаємодію, а також вікові етапи формування і становлення особистості студента: від пасивно-споглядального відношення до соціуму, навколишньої реальності (у підлітковому віці) до поглиблено-рефлексуючого ставлення до самого себе, до активно- практичного і проектуючого себе на зовнішній світ (у ранньоюнацькому віці).

Методичні засади змістового наповнення спецкурсу ми бачимо у:
1) студентоцентризмі, який означає, що головною дійовою особою, а отже і предметом курсу, є особистість студента, його інтереси, потреби, цілі;
2) системності та цілісності, тобто відтворенні об’єктів вивчення людини і суспільства, їх взаємозв’язку та взаємодії;
3) розвитку особистості, тобто, курс має формувати не лише знання, вміння і навички, але й особистісні якості студента (інтелектуальні, моральні, вольові);
4) відкритості, що ґрунтується на виробленні творчого мислення, яке здатне сприймати будь-яку нову
інформацію і забезпечувати соціальну взаємодію;
5) толерантності, що забезпечує конструктивну взаємодію з носіями різних світоглядів і ціннісних орієнтацій;
6) гуманізації відносин, що сприяє формуванню у студентів умінь адекватної поведінки, а також прагнень будувати на розумних і моральних засадах свої взаємовідносини з іншими людьми.
Зміст спецкурсу передбачає вивчення студентами трьох основних змістових модулів: "Людина",
"Людина серед людей" і "Людина у суспільстві", які власне і є розділами навчального курсу.
В кінці кожного змістового модуля (розділу курсу) є завдання і запитання, що мають творчий характер, змушують студентів не просто запам’ятовувати інформацію, а осмислювати її, робити певні висновки, узагальнення, висловлювати свою точку зору, виробляти певну позицію і своє відношення до того, про що йде мова. Наприклад, до змістового модуля "Людина" винесені такі запитання та завдання:
1. Порівняйте за змістом поняття "людина", "особистість", "індивід" та "індивідуальність".
2. Чому людину слід вважати найвищою цінністю і метою суспільного розвитку?
3. Назвіть відомі художні твори (поетичні, твори образотворчого мистецтва), у яких розкривається краса людини.
До другого змістового модуля "Людина серед людей", як приклад, можна навести такі завдання та запитання:
1. Пригадайте казку Р. Кіплінга "Мауглі". Як, ви думаєте, чи може дитина, яка була серед звірів, стати повноцінною особистістю?
2. У чому специфіка професії вчителя? Яка роль спілкування у вчительській роботі?
3. Чому конфлікт називають "хворобою спілкування"?
До третього змістового модуля "Людина в суспільстві" поставлені такі запитання та завдання:
1.
Чим відрізняються приписаний та досягнутий статус?
2.
Поясніть думку про те, що мірою свободи є відповідальність.
3.
Що таке соціальна компетентність? Чи є ви соціально компетентними? Аргументуйте свою думку.
По завершенню вивчення кожного розділу (змістового модуля) студентам також пропонується
підготовка і захист певного проекту. Зокрема, після вивчення першого розділу "Людина" студентам пропонуються, наприклад, такі проекти, як: "Не дай зачерствіти душі", "Екологія природи – екологія душі",
"Моя майбутня професія", "Книжка про книжку", "Людина – найвища цінність", "Безцінним дорожити вмій!", "Краса людини" та ін.
По закінченню вивчення другого розділу "Людина серед людей" студентам пропонуються проекти:
"Коледж, сім’я, родина – це моя Батьківщина", "Роль спілкування у житті людини", "Спілкування у професійній діяльності вчителя", "Чи вміємо ми спілкуватися?", "Учись слухати і чути свого співрозмовника", "Вчимось відстоювати свою думку", "Конструктивне вирішення конфлікту", "Дружба і кохання", "Чи вміємо ми співчувати?", "Учитель і толерантність", "Комунікативність педагога" та ін.
Після вивчення третього розділу "Людина у суспільстві" студенти працюють над проектами: "Твої можливості, людино!", "Світ навколо мене", "Школа майбутнього", "Особистість сучасного педагога",
"Шлях до успіху", "Реалізація моїх заповітних мрій", "Моя соціальна позиція", "Бути активним",
"Я – громадянин!" та ін.
Отже, запропонований спецкурс дає можливість синтезувати в цілісну систему знань з різних навчальних дисциплін, матеріали засобів масової інформації, художньої літератури, мистецтва, життєвий досвід студентів. Цей курс не просто відтворює та повторює набуті раніше студентами знання (наприклад, при вивченні педагогіки, психології, анатомії, фізіології людини та ін.), а забезпечує засвоєння єдиної системи об’єктивних (на основі законів і закономірностей), логічних, наукових, психолого-педагогічних знань і, певною мірою, базується на науково-філософській основі, оскільки людина завжди виступає як цілісний суб’єкт, який прагне до інтегративного сприйняття світу і взаємодії з іншими людьми.
Розроблений спецкурс "Формування соціальної компетентності майбутнього вчителя" спрямований на реалізацію таких функцій:
1)
пізнавально-систематизуючої, тобто забезпечує усвідомлення студентами єдності у системі
"людина – природа – суспільство – Всесвіт" і відповідно засвоєння ними світоглядних знань;
2)
соціально-узагальнюючої, що передбачає виділення та засвоєння студентами провідних ідей, концепцій і положень, що лежать в основі пізнання світу, соціальної взаємодії, визначають ставлення людини до самої себе та інших людей;
3)
аксіологічно-саморегулятивної, яка полягає у формуванні ціннісних орієнтацій студентів, що відповідають новим умовам соціального буття, розвитку громадянської позиції, толерантності, формуванні соціальної компетентності;
4)
творчо-технологічної, яка сприяє розвитку духово-практичного ставлення студентів до навколишнього середовища з елементами творчої діяльності, вираженню їх власної соціальної та
громадянської позиції, встановленню гармонійних відносин між особистістю і суспільством, організації творчої соціально спрямованої діяльності.
У ході дослідження нами встановлено, що для забезпечення реалізації названих функцій необхідна специфічна методика викладання цього спецкурсу, яка розглядається як сукупність методів, прийомів і форм організації процесу формування соціальної компетентності особистості студента, його соціальних знань і умінь, емоційно-ціннісних орієнтацій, мотивів і переконань, які дають змогу йому конструктивно взаємодіяти з соціальним середовищем (насамперед, зі студентами, викладачами, студентською групою), брати участь у студентському самоврядуванні, у громадському житті коледжу, громади, міста, області, країни.
Дієвими формами і методами аудиторної та позааудиторної роботи зі студентами педагогічних коледжів стали: лекція, семінар, дискусія, дебати, "Дерево рішень", "Сократівські діалоги", "Мозкова атака", аналіз та моделювання ситуацій, метод кейсів, модерації, аналіз публічних виступів, застосування радіо-, телепрограм, круглий стіл, рольові ігри, метод проекту, тренінгові заняття та ін.
Вивчення спецкурсу "Формування соціальної компетентності майбутнього вчителя" знаходить логічне продовження в організації позааудиторної та самостійної роботи студентів. Тому, плануючи змістове наповнення й продумуючи методичне його забезпечення, ми прагнули до того, щоб вивчення спецкурсу "Формування соціальної компетентності майбутнього вчителя" знаходило логічне продовження в організації позааудиторної та самостійної роботи студентів, спонукало до прагнення студентів пізнавати себе й самовдосконалюватись.
Висновки. Таким чином, у ході дослідження нами встановлено, що лише за умови суб’єкт-суб’єктної взаємодії викладачів і студентів, їх партнерських відносин і співробітництва, цілісності та цілеспрямованості навчально-виховного процесу у педагогічному коледжі, усвідомлення студентами та викладачами необхідності формування соціальної компетентності як особистісної цінності можна досягти поставленої мети. А це, в свою чергу, вимагає постійного оновлення змісту спецкурсу, наповнення його цікавими фактами, новими ідеями, концепціями; застосування при його вивченні інтерактивних методів навчання, організації позааудиторної роботи, пошукової, науково-дослідницької діяльності, суспільно- корисної громадської роботи, форм і методів самовиховання, саморегуляції особистості студента.
Використані джерела
1.
Гончарова-Горянська М. Соціальна компетентність: поняття, зміст, шляхи формування в дослідженнях зарубіжних авторів / М. Гончарова-Горянська // Рідна школа. – 2004. – № 7–8. – С. 71–74.
2.
Зарубінська І. Б. Формування соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів
(теоретико-методичний аспект) : монографія / І. Б. Зарубінська. – К. : КНЕУ, 2010. – 348 с.
3.
Рачева С. С. Развитие социальной компетентности студентов на основе проектного обучения в вузе : дис.
... канд. пед. наук : спец. 13.00.05 / С. С. Рачева. – Спб., 2003. – 191 с.
4.
Скірко Р. Л. Формування соціальної компетентності майбутніх практичних психологів у процесі професійної підготовки : дис. канд. пед. наук : 13.00.04 / Р. Л. Сірко; Класичний приватний університет. –
Запоріжжя, 2010. – 250 с.

Borbych N.
CONTEXT, FORMS AND METHODS OF THE FORMATION OF THE STUDENTS
SOCIAL COMPETENCE IN PEDAGOGICAL COLLEGE
In the article the definite scientific approaches to the determination of the notion "social
competence" are studied. The context, forms, and methods of the formation of the students social
competence in pedagogical college are analyzed here.
Key words: social competence, future teacher, student, socialization, сontext, forms and
methods.
Стаття надійшла до редакції 10.10.2012


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал