Білавич галина василівна



Скачати 10.38 Mb.
Сторінка12/42
Дата конвертації22.12.2016
Розмір10.38 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   42

Рис. 4.4. Пластові «умілості» у ділянці сільського господарства

Джерело: [1425, с.7-9].

Таким чином, можна говорити про комплексність та всебічність програми/моделі формування господарської культури пластунів, яка включала всі аспекти підготовки «поступового господаря», фактично відповідала меті і завданням господарських курсів (про них ітиметься у підрозділі 5.2).

Вражає спектр «умілостей» з основ ведення домашнього господарства (рис. 4.5), змістове наповнення яких включало традиційні «прання», «куховарство», «шиття», «домашнє господарство», «домашній порядок» – практично ті ділянки, які вивчалися на курсах домогосподарства чи в жіночих господарських школах. Новизною цієї вишкільної програми майбутнього господаря/господині став розділ «Всезнайство», який охоплював «нетрадиційні» уміння, що зводилися до формування господарської культури в ділянці побуту [1425]. Загалом такі «умілості» потребували доволі глибоких знань та умінь щодо домашнього господарства, свідчили про те, що той, хто їх успішно склав, міг називатися «добрим господарем» чи «доброю господинею».



Рис. 4.5. Пластові «умілості» у ділянці домашнього господарства

Джерело: [1425, с.7-9].

Більш конкретизовано зміст «куховарських» умілостей у вимогах до складання ІІ пластового іспиту з куховарства [281, с.83], де до «найпростіших страв» віднесено ті, які потребували опанування певних операцій та технологій приготування («зварити клюски й пироги»; «зварити яринову зупу»; «спекти хліб»; «зварити чи упекти курку» та ін.). Об’ємним видається і «пластове меню» (14 позицій).

Реалізації ключового завдання пластового виховання в ділянці виховання господарської культури щодо створення умов для постійного саморозвитку та самовдосконалення особистості слугувала означена чіткими критеріями система пластових «проб» (іспитів). Вона визначала програму праці різних вікових категорій пластунів та засвідчувала їхні здобутки і місце в ієрархічній структурі організації. Її важливим складником, фактично окремою підсистемою, стали т. зв. фахові «умілості», здобуття яких передбачало набуття знань, формування умінь, навичок з різних професій та сфер господарсько-економічного життя – кооперації, торгівлі, промислу, ремесла, домашнього господарства та з різних галузей агрономії тощо (додаток П.3). Вони мали практичну спрямованість для забезпечення буденно-побутової життєдіяльності, навчання, здобуття професії, громадської праці юнацтва (див. рис. 4.1, уміщений у додатку П.3).

Перелік пластових «умілостей» постійно зростав і на 1929 р. перевищував сто позицій, умовами успішного опанування якими стали принципи: «хочеш щось мати – зроби сам»; «мусиш присвятити труду і часу, щоб навчитися початків якогось ремесла». Отже, досягти фахових «умілостей» було обов’язком для пластуна та слугувало доказом його «ручної справності» при складанні кожної з трьох «проб».

У концентрованому вигляді роль і місце господарсько-економічного виховання в системі пластового вишколу розкривають його основоположні програмні документи. Цьому питанню безпосередньо присвячено два з десяти пунктів Пластового закону (додаток П.4). Четвертий, зокрема, стверджує: «Пластун є ощадний, значить не тратить без потреби ні гроша, ні енергії, ні часу»). «Ідея ощадності» випливає з розроблених Байден-Пауеллом концептуальних засад світового скаутингу, тож, поглиблюючи та прилаштовуючи її до потреб виховання українського юнацтва, О. Тисовський надав їй «не активізуючого спрямування»: «щоб щадити, мусиш уміти заробити. Хто дістає гроші даром, той звичайно не вміє оцінити вартості гроша. Треба вміти заробляти гроші, щоб купити собі потрібну річ та допомогти організації» [1374, с. 32-33]. Дев’ятий пункт «Пластового закону» констатує: «Пластун є пожиточний». Це означає, що в розумінні значення і вартості праці він керується такими пріоритетами: а) праця для розвитку всієї людської суспільності; б) праця для народу; в) праця для родини; г) праця для себе [1374, с.32-33]. Цей ціннісний підхід окреслює діяльність організації з формування господарсько-економічної культури особистості, він відповідає концепції українського економічного націоналізму: «праця для себе і для родини» – це другорядне, тож першочергове значення в ієрархії матеріальних і моральних цінностей надається «праці для народу та розвитку всієї людської суспільності».

Таку рефлексію відображає і складена у віршованій формі «Пластова присяга», яка стверджує, що пластун повинен «забути про власний труд», а працювати для добра нації: «Красу я і щастя по всій Україні ширитиму, / власний забуду мій труд, / Щоб зір свій від праці при згорбленій спині / Підняв часом в небо мій втомлений люд» [1374, с. 55 ].

Ці наріжні ідейні засади одержали поглиблення, конкретизацію у творчих надбаннях очільників українського скаутського руху та нормативно-організаційних документах, що визначали зміст і методику вишкільної праці. Аналіз студій про ідейно-організаційне становлення та суспільно-виховну діяльність «Пласту» [453; 1374; та ін.] засвідчує, що проблеми фахового вишколу, здобуття знань, формування умінь, навичок з різних сфер господарсько-економічного життя були предметом обговорення на усіх пластових з’їздах та пронизують усі складники його виховної системи. До прикладу, учасники І З’їзду старших пластунів Станиславівської округи, який відбувся 1-2 серпня 1924 р. у Станиславові, в ухвалі зазначали, що провідною має стати діяльність зі «здобуття фахових знань» [405, арк. 198-200]. Усе це дозволяє говорити про сформованість окремої унікальної у своєму роді методики виховання господарської культури у «Пласті», головними напрямами й аспектами якої стали фахово-професійна підготовка, громадсько-суспільна робота, благодійницько-доброчинна праця. У концентрованому вигляді через систему самоосвіти та самовиховання зміст виховання господарської культури особистості ґрунтувався на низці компонентів: здобуття знань та формування умінь у галузі сільського господарства, домашнього господарства, промислового виробництва, будівництва та промислу, основ кооперації.

«Пласт» охоплював різні вікові категорії – від дітей молодшого шкільного віку («вовченята», «лисички») до підлітків («юнацтво») та людей середнього віку («сеньйори»). Таким чином у ньому реалізувалася модель виховання господарської культури впродовж усього життя. Набуття господарсько-економічних знань здійснювалося на засадах природовідповідності, наступності. Наймолодшим (8-11-ти років) прищеплювали любов до праці, давали елементарні знання та формували вміння з різних сфер господарської діяльності, привчали до самообслуговування. Юнацтво (12-18-ти років) і старше пластунство (18-21 рік), що становили основу організації (80-90 % членів), оволодівали всім спектром «умілостей». А кандидати на найвище звання у пластовій ієрархії – «гетьманський пластун-скоб» – складали п’ять додаткових «почесних» фахових іспитів, які «представляли практичну вартість в життю» [579].

У руслі стрижневих засад пластової ідеології щодо самовиховання та самовдосконалення особистості зростали вимоги до пластових «умілостей» по «горизонталі» та по «вертикалі». Ідеться про те, що в першому випадку для складання першої, другої, третьої пластових «проб» висувалися щоразу складніші іспити «умілостей», а в другому – зростав обсяг знань, умінь, навичок до опанування одних і тих же іспитів «умілостей» при підготовці до кожної наступної пластової «проби». Усі вони мали виразний практично-орієнтований характер.

Так, при підготовці третьої (найнижчої) пластової «проби» пластунам пропонувалося опанувати «умілості» із шести галузей сільського та домашнього господарства (молочарство, пасічництво, городництво, рільництво, садівництво, «догляд за дробом» [дрібною птицею]). Унаслідок цього вони набували уміння: «підібрати яйця на дріб, кормити, вигодовувати, тучити на продаж і різати; упаковувати дріб і яйця до посилок»; «мати практично набуті відомості в догляданню дійних тварин, а також робленню масла і сира», «орати, управляти ріллю, сіяти, садити та дренувати»; «виконати роботи в пасіці на протязі цілого року. Вміти уживати пасічницьких приладів» тощо [1425].

При складанні другої пластової «проби» вимоги іспиту «умілостей» з «огородництва» передбачали «уміти скопати землю, засадити і вдало виростити з насіння чи розсади шість родів ярини, або цвітів. Назвати 12 вказаних рослин в звичайнім городі. Розумітися на чищенню, щепленню і навоженю дерев. Уміти збирати і переховувати овочі». Для успішного складання іспиту з «рільництва» слід було набути знання про «збір сіна, жнива, звоження і укладання стогів … із цілорічною господарською працею, не виключаючи догляду рогатої худоби, коней і інших домашніх звірят» тощо [1425].

Нами визначено тенденцію щодо, з одного боку, зростання чисельності вузькопрофільних «умілостей», з іншого боку, посилення вимог до їхнього опанування. До прикладу, для складання іспиту з агрономії необхідно було оволодіти широким спектром сільськогосподарських знань і навичок: «розумітися на штучнім вигріванню дробу»; «знатися на стерелізованню молока без уживання технічних засобів та утримання в чистоті молочарських посудин і знарядь»; «мати загальні відомості про рільничі машини»; «знати життя бджіл (розвій, матка, робітниця), важніші медодайні рослини, породи бджіл і улив, важнішу пасічницьку літературу та загальну історію розвою пасічництва»; «мати загальні відомості з анатомії домашніх звірят та господарських» [1425]. Також порівняльний аналіз фахових «умілостей» показав, що змістове наповнення програми «з основ ведення сільського господарства», які визначали вимоги до фахових «умілостей» пластунів, значною мірою перегукувалися з навчальними планами сільськогосподарських курсів, улаштованих «Сільським господарем». Вочевидь, вони активно користали з вишкільних програм ХВМ (докл. – у наступному підрозділі), акцентуючи при цьому на науково-дослідницькій роботі в галузі агрономії. На її значення провідники «Пласту» звертали увагу ще 1925 р., наголошуючи: «де можна, хай пластовий курінь роздобуде кусень землі і робить різні досліди із збіжжям та іншими сільськогосподарськими культурами» [164, с.5].

Отже, «Пласт», з одного боку, відіграв вагому роль щодо поширення сільськогосподарських знань з-поміж міської гімназійної молоді. Така діяльність набрала цілеспрямованого характеру, коли навесні 1928 р. у львівських пластових осередках поширився рух за опанування «нового джерела доходу»: в оренду бралася земля і засівалась яриною та засаджувалася городиною. Окрім матеріальних прибутків, пластунам, котрі займалися цією справою, зараховувався іспит «умілостей» з «огородництва» [1231, с.146-147; 1579]. З іншого боку, український скаутинг спричинився до формування господарської культури і з-поміж сільського юнацтва, що знайшло вираз у змісті діяльності такого організаційного складника, як Селопласт, що об’єднував не лише юнаків та дівчат, які працювали у приватних господарствах. У поглядах очільників «Пласту» він становив «один з фронтів у нашому національному авангарді», який «опріч всебічного виховання, опріч цінної ділянки своєї діяльності на селі, а то самоосвіти, має взяти собі до діла ще піднесення господарської культури на селі, а тим самим побіч інших чинників долучитися до піднесення селянського стану з економічного занепаду» [453].

Провідний ідеолог і організатор Селопласту на псевдо «Буй-Тур» (Т.Довгаль) так визначив зміст і завдання цієї діяльності: «Пласт на селі повинен мати інші завдання, а саме: більше уваги звертати на вивчення різних корисних вмілостей та отримання загальних знань. До програм діяльності Селопласту необхідно ввести сільсько-господарську самоосвіту. Вступом до неї є елементарні відомості з обсягу ботаніки, зоології, географії, фізики, хімії тощо; за цим йдуть фахові предмети» [164, с.4]. У статті з промовистою назвою «Селопласт і піднесення сільсько-господарської культури» чільний діяч Т. Довгаль окреслив комплексну ступеневу програму праці в цій царині (додаток П.8). Зокрема, для «обов’язкового студіювання» при підготовці до трьох пластових «проб» (для сільської молоді вікові межі становили 12-21 рік, Т. Довгалем) були віднесені: «рільництво (управа рослин), годівля домашніх звірят, дещо з ветеринарії, садівництво, огородництво, кооперація і дещо з господарської адміністрації». До іспитів «умілостей» з «господарських наук» включали такі галузі, як молочарство, пасічництво, «рибоводство», «квітництво» та ін. [453]. Важливо відзначити, що за подібними навчальними програмами працювали сільськогосподарські курси та школи, але на відміну від них, в основу діяльності Селопласту в цій сфері була покладена засада «сільськогосподарської самоосвіти». Вона стала найбільш актуальною через брак підготовлених «виховників», тож сільська пластова молодь була змушена працювати самостійно за спеціальними вишкільними програмами, які з покликанням на фахову літературу докладно визначали покрокову роботу з набуття господарських знань і навичок.

Важливою «підставою» для цього ставала підготовча праця з дітьми молодшого шкільного віку – «вовченятами» і «лисичками», котрі у «Пласті» мали одержати «товчок… до [вивчення] усіх областей господарського життя». А «найзанедбанішій ділянці суспільного життя» – жіноцтву – «спеціальна програма Селопласту» рекомендувала «звернути увагу на огородництво, куховарство, плекання дробу, оздобу і гігієну хати». Головними формами «здобуття знання» ставали «сходини, курси, наука в господарських школах» [164, с.5]. Є підстави трактувати «Пласт» як одну з ефективних форм позашкільної сільськогосподарської освіти дітей та юнацтва.

Поряд з профільними «умілостями» значний потенціал для формування господарської культури особистості мали «умілості», пов’язані з різними сферами пластової діяльності. Як приклад наведемо іспит з таборування, що передбачав опанування широкого спектру завдань, необхідних для повноцінного функціонування пластових осель. Перебування в них ставало справжньою «школою життя», адже, окрім самообслуговування, юнаки і дівчата мали продемонструвати уміння і навики щодо забезпечення повноцінної життєдіяльності за відсутності «зручностей цивілізації» (більш докладно про це – у нашій публікації [86]). Ідеться про встановлення та утримання тимчасового житла, в’язання різного роду вузлів, приготування їжі, надання першої медичної допомоги тощо [1231; 1579]. Рівень набутих знань і навичок з певних «умілостей» визначали спеціальні «іспитові комісії», які складалися з авторитетних фахівців у відповідних галузях, знаних освітян і громадських діячів.

Водночас, на відміну від інших освітніх та громадсько-організаційних чинників, «Пласт» найбільш диференційовано підходив до розширення знань та формування умінь дітей та юнацтва в царині господарської культури. Цей процес не відбувався за єдиним шаблоном, а через систему самоосвіти й самовдосконалення відкривав необмежені можливості для їхнього розширення та поглиблення. Яскравим свідченням цього слугують вимоги до кандидатів на звання «гетьманський пластун-скоб», який мав продемонструвати високий рівень підготовки з агрономії, сільського й домашнього господарства. Зокрема, «почесний іспит» із «куховарства» зобов’язував засвідчити такі уміння, як «розпалити вогонь, зладити кухню, зварити обід з звичайних страв, упекти хліб, накрити на стіл, варити чай, каву, какао» тощо. При цьому набуті знання та уміння мала засвідчити не пластова «іспитова комісія», а фахівці з відповідних галузей господарства. Кандидати повинні були надати їй документальне підтвердження про належний рівень кваліфікації та проходження практики, до прикладу: із бджільництва – «посвідка про відбуту практику у заводового або практичного пасічника»; з «огородництва» – «свідоцтво відбутого практичного курсу в огородничій школі» тощо [1374; 1579].

З поглибленням гендерного підходу до визначення переліку іспитів «умілостей» виокремлювалися їхні види, котрі опановували зазвичай лише дівчата-пластуни. Виявлено, що вимоги до умінь з ведення домогосподарства перегукувалися зі змістом навчальних програм жіночих шкіл та курсів домашнього господарства, за винятком предметів, пов’язаних з гігієною, вихованням дітей тощо (додаток П.3). Так, група «умілостей» з основ ведення домашнього господарства включала такі їх традиційні види, як «прання», «куховарство», «шиття», «домашнє господарство», «домашній порядок» тощо.

Для підготовки пластових «умілостей» у дівочих куренях створювалися «гуртки спеціалісток» з «трикотарства», ручних робіт, «роблення цвітів», «кошикарства», «переплетництва» та ін. Часто вони переростали в крамниці, «швальні», переплетні, «килимарні» (додатки П.5, П.6), «робітні» (додаток П.7), де дівчата і хлопці не лише вдосконалювали фахові знання та уміння, але й за тодішніх ринкових умов включалися в реальний виробничий процес [906]. Пластуни були одні з перших, котрі підтримали ідею розвитку шовківництва в Західній Україні. Так, 1928 р. пластуни 25-го куреня ім. М. Павлика за керівництва П. Мацьоцького в Химчині, що на Косівщині, успішно провели п’ятитижневу «годівлю шовкопрядки», що дала «гарний збір» [325].

Розширення спектра відповідних знань та актуалізація набуття тих чи інших фахових «умілостей» зумовлювалися як змінами в загальній соціально-економічній ситуації, так і внутрішніми потребами пластової організації (додаток П.3). Про це свідчить активізація «будівельного напряму» в середині 1920-х р., що було спричинено необхідністю зведення пластових таборів. У зв’язку із цим провід «Пласту» розробив вимоги та став орієнтувати юнацтво на опанування уміннями й навичками «мулярів, столярів, бляхарів, склярів». Водночас реміснича пластова молодь спрямовувалася до навчальних закладів для здобуття будівельних професій. Про продуктивність такого підходу засвідчує діяльність львівського куреня «Лісові чорти», який, отримавши ділянку із занедбаною будівлею в митрополичому лісництві, мобілізував пластунів-будівельників на зведення упродовж 1925-1926 рр. класичного скаутського табору біля гори Сокіл, що на Рогатинщині [838, с.155]. Саме в цьому «будівельному складнику» полягала одна з особливостей пластової моделі виховання господарської культури особистості.

Хоча перелік пластових «умілостей» та вимоги до їх складання були однаковим для всіх членів організації, вони мали й деякі регіональні особливості. До прикладу, з-поміж волинських пластунів найпопулярнішими стали «вмілості», які забезпечували формування сільськогосподарських умінь і навичок, тож, окрім їх традиційних видів (городництво, садівництво, годівля тварин, ветеринарія, молочарство, пасічництво, квітникарство), тут активно практикували «розведення риби, бортництво, кошикарство» й інші види промислу [164; 453; 1231]. Їх увиразнює програмна стаття ідеолога Селопласту Т. Довгаля про роль «Пласту» в підвищенні сільськогосподарської культури юнаків та дівчат (додаток П.8) [453].

Ще однією важливою особливістю господарсько-економічного виховання в українській скаутській організації стало те, що здобуті знання, сформовані уміння, навички пластун-юнак повинен був «уміти передати новакові». Таким чином «Пласт» ставав «самовідтворювальним генератором» господарської культури, де різновікові категорії дітей та юнацтва одержали можливість для цілеспрямованого, педагогічно керованого набуття і розширення своїх знань і формування навичок через саморозвиток і самовдосконалення.

Ця циклічність формування господарської культури пластунів знаходила відображення в такому інтегралі дій: здобувши знання від «виховників» (старших пластунів), пластун-юнак мав не лише сам скористатися ними, а й передати їх молодшим пластунам та одноліткам із числа сільської непластової молоді. Старше пластунство займалося господарсько-економічним просвітництвом (улаштовувало виклади з агрономії, пропагувало інновації в сільському господарстві, поширювало фахову літературу й періодику, організовувало курси, ін.), засновувало гуртки «Сільського господаря» і ХВМ. Особливо активно така діяльність проводилася на Волині, де домінуюче становище в цій царині посідали польсько-українські інституції [1585; 1588].

Після заборони «Пласту» (1928 р. – на Волині; 1930 р. – у Галичині; 1934 р. – на Буковині) апробовані часом принципи і досвід організаційно-педагогічної діяльності з виховання всебічно розвинутої особистості, зокрема й формування господарської культури, були запозичені іншими громадськими інституціями. Його активними послідовниками виступили юнацькі товариства релігійно-католицького спрямування, які, виходячи зі своїх ідеологічних засад, також концептуалізували виховання, орієнтоване на реалізацію засади щоденної праці. Ідеться передовсім про КАУМ «Орли» (її ще називали «Католицьким Пластом») (1933-1939 рр.). Хоча перші гуртки були створені 1933 р., лише 20 березня 1937 року КАУМ «Орли» була офіційно зареєстрована у Львівському воєводському управлінні як Товариство «Орли – КАУМ», а 24 квітня на Установчих зборах було обрано Головну раду на чолі з А. Мельником (1890-1964 рр.) (згодом став керівником ОУН) [530]. За цього періоду були поширені марійські організації різного спрямування. 1939 р. у Галицькій митрополії УГКЦ діяли «майже 250 осередків марійських товариств (20000 осіб), які поділялися на: Марійські дружини для молоді середніх і вищих шкіл; Марійські кружки для дітей; Марійські союзи спомагаючи» [530]. За підтримки УГКЦ, не відчуваючи перешкод з боку влади, у Галичині вони розвинулися в масові громадсько-релігійні об’єднання: так, станом на 1939 р. у 189 гуртках КАУМ «Орли», з яких 25 були жіночими, налічувалося 4979 осіб, а Марійське товариство молоді 1936 р. мало 314 дружин із близько 22 тис. особами [530, с.6-7].

КАУМ «Орли», як і «Пласт», об’єднувала різні вікові категорії дітей та юнацтва: «орленята» (до 14 років); «орлики» (14-18 років); «орли» – дійсні члени товариства 18-21 років; «старші орли» поділялися на «виховників» 21-25 років та «орляків» – провідники 25-35 років [1162, с.9]. Основоположні ідейні засади відображають чітке окреслення «громадського» та «фахового» напрямів виховання «каумівця», який повинен був стати «не кволим громадянином, але чоловіком повним життя й віри. Це не пересічний рядовик, а хорунжий великих ідей. Тому мусить він бути: 1. Правдивим християнином; 2. Солідним фахівцем; 3. Зразковим громадянином». Задля реалізації цих завдань «Правильник КАУМ» орієнтував на улаштування фахових курсів, «власні варстати праці» і т. ін. [114, с. 17, 53].

Оригінальнішими і глибшими виглядають зміст і завдання формування господарської культури в системі виховання марійського руху. У базовому документі під назвою «Головні напрямні нашої праці» наголошувалося: «Марійська Дружина прагне до поглиблення морального виховання молоді шляхом вироблення в неї таких високовартісних чеснот, як пошана до праці, бажання сумлінно трудитися на честь нашої покровительки Пречистої Діви Марії. Мусімо передувсім і надівсе бути точні й послідовні у виконанні своїх обов’язків до роботи» [530].

У цьому напрямі в дусі католицького віровчення спрямовувалася виховна діяльність на «вироблення любові до праці… щоби з Марійської школи як говорить св. Павло вийшов «чоловік Божий, совершенний, до всякого доброго діла приготовлений» [130, с.4]. Так само і в «Листі єпископів до молоді Марійських Дружин від 7 вересня 1927 року» наголошувалося: «Одним з найважніших ваших завдань є робота з учнями загальних і фахових шкіл, сприяння вчителям у підготовці учнівської молоді до життя і праці» [1626, с.159]. Єпархіяльна Рада УГКЦ 1935 р., актуалізуючи необхідність розвитку «фахової справи», закликала членів КАУМ напередодні їх загального з’їзду утверджувати в практичній діяльності гасло: «Добрий християнин – це вправний, тямущий фахівець» [572, с.98]. Подаючи особистий приклад «невтомної праці», митрополит А. Шептицький на львівському з’їзді марійських дружин у червні 1937 р. закликав молодь «до старанної праці, до оволодіння фаховими вмілостями і справами» [1619 , с.11].

У практичній діяльності з розвитку господарської культури молодіжні католицькі організації тісно співпрацювали з іншими українськими громадськими організаціями. Попри подібність ідеологічних засад, на відміну від «Пласту», КАУМ орієнтувалася на згуртування не гімназійного, а сільського юнацтва, що об’єктивно зближувало її із «Сільським господарем». За зразком ХВМ у структурі КАУМ «Орли» 1934 р. розпочалося створення власних гуртків хліборобського вишколу молоді [114, с.13]. В організаційно-теоретичному плані концепція такої діяльності залишилася не розробленою, однак аналіз доступних матеріалів дозволяє стверджувати, що її автори намагалися синтезувати зміст та методи виховання у «Пласті» та у ХВМ. Тому в її основу були покладені три ключових аспекти виховання господарської культури: фахова підготовка («оволодіння «умілостями»), практична підготовка до життя, благодійництво.

У хроніках органу КАУМ «Орли», часописі «Українське юнацтво», зустрічаємо численні факти успішної організації процесу виховання господарської культури юнацтва. Прикладом є діяльність гуртка «каумівців» с. Кам’янка Струмилова, що на Львівщині, котрий 1937 р. налічував 50 осіб. За підтримки місцевого осередку «Сільського господаря» вони «налагодили» вивчення основ агрономічних знань, які практично апробували на власній ділянці. Одержані від реалізації продукції кошти витрачалися на потреби організації, зокрема на оплату лекцій приїжджих фахівців із сільського господарства [825]. Прагнення до самоокупності та «рентабельності» стало однією з характерних рис господарсько-економічного самовишколу КАУМ «Орли». Аналогічні господарські завдання в руслі національно-релігійного виховання виконували відділи новачок (10 – 16 років) і юначок (від 17 до 35 років), які безпосередньо працювали за програмами жіночих гуртків ХВМ «Сільського господаря» [236]. Тому не випадково, що при КАУМ «Орли» невдовзі теж почали діяти гуртки ХВМ.

Практику «заробляння грошей на власні цілі» «каумівці» перейняли від «Пласту», для чого прагнули оволодівати «різними корисними вмілостями». Із цією метою влаштовували вишкільні курси, де «фахові заняття і роботи» щодо набуття знань і навичок з городництва, садівництва, догляду за свійськими тваринами поєднувалося з вивченням історії церкви, історії України, «гутірками» на морально-етичні теми тощо [825]. Хроніка в часописі «Українське юнацтво» засвідчує, що у 1934-1938 рр. відбувся перехід від епізодичних заходів до системної роботи з виховання господарської культури, яка набирала характеру цілеспрямованого навчально-вихованого процесу (навчальні програми, підсумковий контроль у вигляді іспитів тощо). Узірцем такої діяльності слугує праця гуртка КАУМ «Орли» при церкві св. Юра у Львові, який проводив однорічний «народний ремісничий університет». Окрім загальноосвітніх предметів, його слухачі (від 20 до 30 осіб) опановували справу «заснування і ведення промислових підприємств». Прикінцеві іспити засвідчували їхню готовність працювати не лише робітниками, а відкривати власні ремісничі підприємства широкого профілю [1520, с.11].

У такому руслі зростало організаційно-методичне значення часопису «Українське юнацтво» в поширенні економічних знань та керівництві господарським вишколом в осередках КАУМ «Орли». На його сторінках уміщували передруки про розвиток професійної освіти закордоном, про значення і можливості її здобуття українським юнацтвом у межах Польської держави тощо. У постійній рубриці «Матеріали до сходин відділу Кружка КАУМ» поряд з розділами «Релігія», «Українознавство», «Природознавство» у 1937-1938 рр. з’явився «пункт» «Господарство», що за своїм змістом виразно наслідував «вишкільні програми» ХВМ. Лейтмотивом господарсько-економічного просвітництва КАУМ «Орли» стала теза: «віра, освіта, праця – основний шлях і засоби позбутися злиднів». При цьому в дусі економічного націоналізму акцентувалося на необхідності спиратися на власні сили, виявляти власну ініціативу. У типовому вигляді цю проблему відображають матеріали рубрики «Дописи з місць», тож квінтесенцію таких поглядів артикулює вислів: «щоб не було поміж нас нагих і голодних, треба розвивати власну фахову освіту і підготовку, впорядковувати ріжний фаховий курс» [1519].

КАУМ «Орли» вписала окрему сторінку в історію розвитку як господарської культури, так і галицького таборування завдяки влаштованому табору праці в околицях княжого Галича, у Крилосі, що тривав з 4 липня до 17 вересня 1938 р. Почергово шість двотижневих груп проводили розкопки біля катедри князя Осмомисла. Він став першим такого роду заходом українського юнацтва. Самі організатори вбачали значення табору в тому, що він не лише «наблизив своїх учасників до фізичної праці», а й «навчив розуміння та правдивої любові до славного українського минулого», адже, «переробивши» великий обсяг ґрунту, його учасники віднайшли безцінні реліквії, котрі засвідчували, що терени були споконвіку українськими [1519, с.114]. На нашу думку, цей факт є прикладом органічного поєднання патріотичного та господарського виховання в системі національного виховання особистості.

Такий же порядок функціонування носив другий табір праці КАУМ «Орли», що відбувся у червні – серпні 1939 р. На відміну від першого, що мав характер археологічних розкопок, він відзначався будівельною спрямованістю – зведення церкви в с. Куп’янка на Станіславщині. Тож і мета акції полягала у «вихованні благородної жертвенности та подвижництва задля великої Справи Ісуса Христа, та в трудовому гарті духом і тілом молодих Христових лицарів». Члени товариства, багато з яких пройшли відповідну піврічну підготовку, виконували ввесь комплекс робіт – від закладання фундаменту до зведення стін тощо [932]. Виразного професійно-освітнього характеру в досліджуваному напрямі набрала діяльність марійських товариств, які існували переважно при навчальних закладах, ця праця реалізувалася в різних формах. За підтримки УГКЦ та українських фінансово-економічних установ вони влаштовували фахові курси, відкривали й утримували інститути, їдальні для малозабезпечених студентів, учнів професійних шкіл, а також окремі навчальні заклади. 1926 р. у Коломиї зорганізували школу шиття, у якій щороку за символічну плату готували до професійної діяльності 15-20 дівчат із незаможних міщанських родин [1000, с.85].

Ця діяльність мала важливе значення для запобігання денаціоналізації і соціальної дискримінації, яких зазнавали тисячі українських дівчат, змушених працювати в наймах у польських і єврейських сім’ях. Розв’язанню цієї проблеми та піднесенню їх господарської культури сприяли численні локальні інституції католицького спрямування. Прикладом є створене 1922 р. у Самборі (на Львівщині) Товариство Пречистої Діви Марії для молодих дівчат-робітниць, яке одне з головних своїх завдань щодо їхньої підготовки до самостійного життя реалізувало через організацію курсів, де навчали «ощадливо розпоряджатися грішми, брати позики в кредитних кооперативах», давали фахові знання з ведення хатнього господарства тощо [910].

Отже, громадські організації відіграли важливу роль у вихованні господарської культури в системі української позашкільної освіти. Вони використовували як спільні, так і особливі форми і засоби діяльності в цьому напрямі. У «дорості» здобуття господарсько-економічних знань, формування умінь і навичок органічно поєднувалося з іншими виховними завданнями. Найбільш цікавий і продуктивний для сьогодення досвід такої роботи дав «Пласт», який запропонував модель виховання господарської культури впродовж життя, що ґрунтувалася на знаннях з основ агрономії, кооперації, торгівлі, будівництва, економіки та широкого спектру виробничих професій. Її визначальні риси полягають у тому, що формування господарської культури, по-перше, розглядалося як важливий напрям і засіб самовдосконалення особистості; по-друге, здобуті теоретичні знання і навички відразу апробувалися, кристалізувалися у практичній діяльності; по-третє, вона носила диференційований характер, що, з одного боку, проявлялося у широкому доборі професійних «умілостей», з іншого – у можливості їх подальшого вдосконалення при підготовці до кожної наступної пластової «проби». Молодіжні товариства католицького спрямування спричинилися до виховання господарської культури українського юнацтва завдяки своїй масовості, вони намагалися органічно поєднати засади християнства та економічного націоналізму. Спільним для усіх національних інституцій став концепт праці, яку розглядали не лише як засіб «заробляння грошей», але й як джерело духовного розвитку, благодійності, допомоги ближньому, національні товариства утверджували думку про необхідність підвищення продуктивності праці шляхом постійної освіти і навчання.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   42


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал