Білавич галина василівна



Скачати 10.38 Mb.
Сторінка1/42
Дата конвертації22.12.2016
Розмір10.38 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   42

ДВНЗ «ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА»


На правах рукопису



БІЛАВИЧ ГАЛИНА ВАСИЛІВНА

УДК 37.011+37.012



ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ВИХОВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ ТА ДОРОСЛИХ У ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – СЕРЕДИНА 40-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація

на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Науковий консультант:

доктор педагогічних наук, професор



Завгородня Тетяна Костянтинівна

Івано-Франківськ

2016

ЗМІСТ


ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………..4

ВСТУП…………………………………………………………………………5

РОЗДІЛ 1. ВИХОВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – СЕРЕДИНА 40-Х РР. ХХ СТ.) ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА……………………………………………………………………… ..22

1.1 Теоретико-методологічні засади виховання господарської культури особистості: історико-регіональний аспект………………………………………22

1.2 Економічний націоналізм як ідеологічна основа концепції виховання господарської культури особистості…………………………………………… . 48

Висновки до першого розділу………………………………………………64

РОЗДІЛ 2. ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ГОСПОДАРСЬКО-ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ОЗНАЧЕНОГО ПЕРІОДУ ……………………………………………………… 67

2.1 Зміст, методи і форми здобуття основ господарсько-економічних знань, формування умінь і навичок в учнів державних навчальних закладів……………………………………………………………………………...67

2.2 Формування господарської культури особистості в українських приватних загальноосвітніх школах………………………………………………96

2.3 Підготовка кадрів для забезпечення формування господарської культури дітей та дорослих……………………………………………………. ..118

Висновки до другого розділу……………………………………………...140

РОЗДІЛ 3. СТВОРЕННЯ СИСТЕМИ НЕПЕРЕРВНОЇ БАГАТОСТУПЕНЕВОЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ОСВІТИ В ЗАХІДНОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ДОБИ……………….143

3.1 Становлення та розвиток приватного сільськогосподарського шкільництва……………………………………………………………………….143

3.2 Особливості розвитку українського сільськогосподарського шкільництва в Генеральній губернії (1939-1944 рр.)…………………………...167

Висновки до третього розділу……………………………………………..187

РОЗДІЛ 4. ВИХОВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА В СИСТЕМІ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ ДОСЛІДЖУВАНОГО ПЕРІОДУ………………………………………………...191

4.1 Діяльність громадських організацій щодо здобуття господарсько-економічних знань, формування умінь і навичок у дітей………………………191

4.2 Хліборобський вишкіл молоді (ХВМ) як масова форма початкової сільськогосподарської освіти…………………………………………………….215

4.3 Виховання господарської культури юнаків та дівчат у ХВМ…….227

Висновки до четвертого розділу……………………………………......247

Розділ 5. МАСОВЕ ПРОСВІТНИЦТВО ЯК ЗАСІБ ПОШИРЕННЯ ГОСПОДАРСЬКО-ЕКОНОМІЧНИХ ЗНАНЬ СЕРЕД ДОРОСЛОГО НАСЕЛЕННЯ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – СЕРЕДИНА 40-Х РР. ХХ СТ.)…249

5.1 Створення концепції національного господарсько-економічного просвітництва українців…………………………………………………………..249

5.2 Роль фахових курсів у вихованні господарської культури дорослих…………………………………………………………………………...295

5.3 Екскурсії, виставки, свята як основні форми культурно-освітньої роботи з поширення господарсько-економічних знань………………………..322

Висновки до п’ятого розділу……………. …………………………….344

Розділ 6. ТВОРЧЕ ВИКОРИСТАННЯ ДОСВІДУ ВИХОВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ У ВІТЧИЗНЯНІЙ ОСВІТНІЙ ПРАКТИЦІ………………………………………………………………………...348

6.1 Виховання господаря рідної землі в авторській концепції педагога-новатора В. Білавича……………………………………………………………...347

6.2 Продуктивні ідеї виховання господарської культури особистості досліджуваного періоду як перспектива для подальшого розвитку сучасної теорії і практики національного виховання…………………………………….365

Висновки до шостого розділу ………………………………………….387

ВИСНОВКИ……………………………………………………………..392

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….403

ДОДАТКИ……………………………………………………………….498



ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВПУВ – Взаїмна поміч українського вчительства

ВССМ – Волинський союз сільської молоді

ГГ – Генеральне Губернаторство

КАУМ – Католицька акція української молоді

КСК – Крайовий союз кредитовий

ЛШК – Львівська шкільна кураторія

МОП – Міжнародна організація праці

ПСУК – Повітовий союз українських кооператив

РСУК – Ревізійний союз українських кооператив

РТП – Руське товариство педагогічне

С.Г. – «Сільський господар»

СУКіП – Союз українських купців і промисловців

ТВО – Товариство вакаційних осель

ТШЛ – Товариство школи людовей

УГА – Українська господарська академія Подєбрадах

УГКЦ – Українська греко-католицька церква

УГТ – Українське гігієнічне товариство

УДК – Український допомоговий комітет

УКТОДОМ – Українське крайове товариство охорони дітей і опіки над молоддю

УОТ – Українське освітнє товариство

УСС – Українські січові стрільці

УПТ «Рідна школа» – Українське педагогічне товариство «Рідна школа»

УЦК – Український центральний комітет

ХВМ – Хліборобський вишкіл молоді

ВСТУП

Актуальність дисертаційного дослідження визначається низкою як суспільно-політичних, соціально-економічних, культурно-освітніх, так і науково-теоретичних чинників, які увиразнюються в історико-педагогічній, науковій, теоретичній, практичній площинах, а також у національному і державному вимірах.

Історико-педагогічний вектор актуальності дисертаційної роботи визначається потребою ґрунтовного дослідження тих аспектів теорії і практики виховання господарської культури учнів і дорослих у Західній Україні (друга половина ХІХ – середина 40-х рр. ХХ ст.), які були досі невідомі, замовчувані чи представлені суб’єктивно, упереджено. Наукова площина актуальності вимагає ретельного дослідження механізмів, закономірностей, принципів, змісту, методів, суперечностей виховання господарської культури особистості крізь призму міждисциплінарного підходу, з урахуванням здобутків усіх галузей педагогіки, зокрема й етнопедагогічних традицій українців, а також напрацювань економістів, філософів, культурологів тощо.

На теоретичному та практичному рівнях актуальність теми дисертації обґрунтовується потребою створення цілісної національної моделі виховання господарської культури особистості впродовж усього життя за умов трансформації національної освіти з урахуванням ціннісного підходу до процесу виховання, національних традицій господарювання, світогляду українців. Така виховна модель забезпечує комплексний підхід щодо підготовки зростаючого покоління до самостійного життя, здобуття початкової агрономічної освіти, удосконалення професійної освіти, виховання господаря-патріота й громадянина.

У національному та державному вимірах актуальність дослідження визначається викликами сучасного суспільства, орієнтованого на глобалізацію, що загрожує втратою національної ідентичності. Одним з виявів і наслідків цього процесу є посилення соціально-економічного занепаду й культурної деградації українського села, що стало гострою проблемою сучасного розвитку України та гальмує реалізацію всього державотворчого потенціалу. Одним зі шляхів виходу з цієї кризової ситуації є виховання господарської культури через створення позитивного іміджу сільського господаря та реалізації декларованого державою курсу на збереження та сталий розвиток села, запровадження ефективних господарських механізмів, піднесення загального культурного й освітнього рівня населення.

У теорії і практиці сучасної освіти склалася певна суперечність, коли, з одного боку, основні державні документи, визначаючи її розвиток, декларують мету щодо виховання цивілізованого господаря, з іншого боку, ще не розроблено наукової концепції, яка б окреслила теоретичні підходи до вивчення цієї проблеми, та цілісної моделі виховання господарської культури особистості. У процесі дослідження порушеної проблеми виявлено низку й інших суперечностей, зокрема, між: світовими тенденціями розвитку господарських формувань (фермерських господарств, кооперативів тощо) та віддаленням України від національної традиції господарювання селянина-одноосібника, відсутністю продуктивних господарських механізмів реалізації цього процесу з боку держави, інерційністю господарського мислення й поведінки селянства щодо оптимізації методів і форм господарювання, запровадження інноваційних технологій тощо; потребою українців західного регіону, більшість з яких займається сільським господарством на власних приватизованих землях, використовуючи зазвичай знання, здобуті в радянській загальноосвітній школі, чи досвід діяльності в колгоспах, у нових ефективних формах господарювання за ринкових умов і відсутністю належних наукових знань із сільського господарства; потребою широкого господарсько-економічного просвітництва українства, масової пропаганди агрономічних та економічних знань з-поміж учнівства й дорослого населення і малоефективною діяльністю сільськогосподарських дорадчих служб, які сьогодні діють в Україні; фактом існування громадських дитячих і юнацьких інституцій і необхідністю посилення їх впливу на процес виховання господарської культури особистості; низьким економічним ефектом господарювання юнацтва, яке працює в домашніх господарствах, спричиненим, окрім іншого, браком агрономічних та економічних знань, відповідних практичних навичок, та нагальною потребою початкової агрономічної освіти; фактом існування дитячої праці в Україні (часто в найгірших її формах) і відсутністю теоретико-методичного, правового, психолого-педагогічного супроводу й моніторингу цього процесу тощо.

Розв’язанню означених проблем, викликів, суперечностей може сприяти досвід виховання господарської культури учнів та дорослих, що склався в Західній Україні в другій половині ХІХ – середині 40-х рр. ХХ ст. За вказаного періоду громадянське суспільство, яке лише починало формуватися, зуміло мобілізувати національний потенціал та зорганізувати й залучити дітей, юнацтво, доросле населення до оволодіння знаннями, уміннями, навичками господарської освіти. З цією метою була розбудована система сільськогосподарського шкільництва та окремий складник позашкільної освіти, які істотно вплинули на розвиток, піднесення всього соціально-економічного й культурного життя західного українства, що перебувало під владою іноземних держав.

Незважаючи на те, що в українській науці є ґрунтовні праці в ділянці історії розвитку шкільництва в Західній Україні (Д. Герцюк, З. Гіптерс, В. Гоммонай, І. Дацків, Т. Завгородня, С. Івах, В. Кемінь, Л. Кобилянська, І. Курляк, С. Лаба, З. Нагачевська, В. Омельчук, Д. Пенішкевич, І. Петрюк, Г. Розлуцька, В. Росул, З. Саф’янюк, А. Синявська, В. Стинська, І. Стражнікова, Б. Ступарик, Г. Субтельна, Л. Тимчук, І. Цепенда, М. Чепіль, Г. Шайнер, О. Яцина та ін.), наразі відсутнє цілісне дослідження теорії і практики виховання господарської культури особистості на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ – середині 40-х рр. ХХ ст.

Окремі аспекти порушеної проблеми, зокрема діяльність українських громадських товариств у контексті просвітницької праці, були предметом наукових пошуків дослідників: А. Василюк, З. Гіптерс, С. Гелей, Я. Гончарук, Л. Дрогомирецька, С. Злупко, І. Левандовська, О. Палилюлько, Л. Рева-Родіонова, Б. Савчук, А. Синявська, З. Струк, Г. Шайнер, Г. Шевчук та ін. («Сільський господар»); Т. Завгородня, І. Зуляк, О. Ковальчук, І. Курляк, З. Нагачевська, О. Пенішкевич, Б. Ступарик, Г. Субтельна, М. Чепіль, Л. Яцина та ін. («Просвіта»); Д. Герцюк, І. Курляк, Б. Ступарик, Г. Субтельна, П. Хмельовський та ін. (УПТ «Рідна школа»); І. Андрухів, О. Вацеба, О. Винничук, І. Левандовська, В. Окаринський, М. Пантюк, Т. Трофим’як та ін. (молодіжні товариства); А. Василюк, З. Нагачевська, Т. Раєвич, О. Рибак, М. Рудницька, Ю. Юрків та ін. (Союз українок), однак поза їхньою увагою залишилися засадничі положення національного сільськогосподарського шкільництва, господарсько-просвітницька праця українських громадських інституцій, аналіз методів, засобів і форм господарського просвітництва тощо.

Теоретичні засади виховання господарської культури особистості в Західній Україні за різних періодів досліджували А. Андрохович, М. Боровський, Д. Великанович, А. Вихрущ, М. Галущинський, І. Герасимович, В. Доманицький, А. Жук, М. Каплистий, І. Карбулицький, А. Качор, Д. Коренець, І. Лучишин, Ю. Павликовський, В. Рак, А. Романенко, М. Росткович, С. Смаль-Стоцький, М. Творидло, М. Холевчук, Є. Храпливий, Й. Шимек, І. Ющишин, Л. Ясінчук та ін.

У працях деяких сучасних учених (О. Будник, Р. Скульський) здійснено аналіз теоретико-методологічних засад виховання господарської культури учнів, розкрито проблему господарського виховання молодших школярів засобами етнопедагогіки. Важливими для нашої роботи стали здобутки українських та зарубіжних авторів із проблем філософії освіти та пошуку нової наукової парадигми педагогічної науки (В. Андрущенко, С. Гончаренко, І. Зязюн, В. Кремень, В. Скотний, О. Петренко, В. Попов та ін.); дослідження феномену господарської культури теоретиків економічної науки, культурологів (С. Богуславська, О. Богуславський, О. Броницький, С. Василевич, П. Матковський, С. Мочерний, Н. Мухамеджанова та ін.); фундаментальні положення, прикладні розробки в ділянці трудового виховання особистості А. Вихруща, А. Макаренка, І. Мартинюка, В. Мадзігона, Л. Оршанського, Н. Слюсаренко, В. Сухомлинського, Д. Тхоржевського, М. Ярмаченка та ін. Поза увагою науковців залишилися питання, пов’язані з вихованням господарської культури особистості за досліджуваного періоду.

Теоретична й практична значущість проблеми, недостатній ступінь її дослідженості в історико-педагогічній науці зумовили вибір теми дисертації «Теорія і практика виховання господарської культури учнів та дорослих у Західній Україні (друга половина ХІХ – середина 40-х років ХХ століття)».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складником науково-дослідницької роботи кафедри педагогіки імені Богдана Ступарика ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» «Історико-педагогічні проблеми навчання і виховання у системі безперервної освіти в Україні та зарубіжжі» (державний реєстраційний № 0108U009122). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол № 7 від 27.06.2012 р.) та узгоджено в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 7 від 25.09.2012 р.).

Об’єкт дослідження – теорія і практика виховання господарської культури особистості в історії української педагогіки та освіти.

Предмет дослідження – зміст, методи, форми, засоби формування господарської культури українських дітей та юнацтва, дорослого населення в системі західноукраїнської шкільної та позашкільної освіти в другій половині ХІХ – середині 40-х рр. ХХ ст.

Мета дослідження – здійснити цілісний і системний аналіз теорії та практики виховання господарської культури українських учнів та дорослих західного регіону України за вказаного періоду для творчого використання історичного досвіду в сучасній педагогіці.

Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:

1. Обґрунтувати теоретико-методологічні засади проблеми виховання господарської культури особистості в Західній Україні в другій половині ХІХ – середині 40-х рр. ХХ ст.

2. Проаналізувати зміст, методи, форми, засоби здобуття господарсько-економічних знань, формування умінь і навичок в учнів українських державних та приватних шкіл досліджуваного періоду.

3. З’ясувати зміст підготовки кадрів для виховання господарської культури учнів та дорослих Західної України (у другій половині ХІХ – середині 40-х рр. ХХ ст.).

4. Висвітлити процеси формування і функціонування системи сільськогосподарської освіти в регіоні за досліджуваної доби.

5. Схарактеризувати організаційні моделі та здобутки виховання господарської культури дітей та юнацтва в системі західноукраїнської позашкільної освіти кінця ХІХ – середини 40-х рр. ХХ ст.

6. Розкрити концептуальні засади, зміст і форми масового просвітництва як засобу поширення господарсько-економічних знань з-поміж дорослого населення на західноукраїнських землях за вказаної доби.

7. Визначити продуктивні ідеї та можливості творчого використання історико-педагогічного досвіду виховання господарської культури особистості в Західній Україні в другій половині ХІХ – середині 40-х рр. ХХ ст. за сучасних умов трансформації національної системи освіти та вітчизняної педагогіки.

Концепція дослідження полягає в обґрунтуванні ідей і положень щодо розвитку освітньо-педагогічного процесу з виховання господарської культури учнів та дорослих у Західній Україні в другій половині ХІХ – середині 40-х рр. ХХ ст.

В основу концепції дослідження покладено такі положення:

– господарська культура є складником духовної культури особистості, що формується впродовж усього життя. Її розвиток детермінований суспільно-політичними, соціально-економічними та освітньо-педагогічними чинниками, що мають специфічний західноукраїнський регіональний вимір. За досліджуваного періоду процес виховання господарської культури українства передбачав формування системи знань, умінь, навичок у сферах сільського і домашнього господарства, кооперації, що потребувало органічного поєднання інтелектуальних, морально-вольових, фізичних, естетичних та інших якостей особистості. З огляду на соціальну структуру західноукраїнського населення, зміст і характер формування його господарської культури були орієнтовані на виховання «поступового» – креативного й національно свідомого селянина, здатного до раціонального ефективного ведення господарства за панівних ринкових умов, ініціативної й активної особистості, відповідальної за становище і розвиток української суспільності, позбавленої національної державності;

– вивчення та узагальнення розвитку теорії і практики виховання господарської культури учнів і дорослих Західної України за досліджуваного періоду вимагає всебічного творчого осмислення відповідних традицій і досвіду української етнопедагогіки та ідей і поглядів представників регіональної педагогічної думки, що органічно абсорбували національний та європейський досвід розв’язання цієї проблеми;

– теорія і практика виховання господарської культури західноукраїнського населення мають системний, цілісний, неперервний характер. Її поступальну еволюцію забезпечувала низка суспільних і педагогічних чинників (освітня політика панівних державних режимів; народнопедагогічна традиція; розвиток системи шкільної й позашкільної освіти; діяльність національних громадських і наукових інституцій тощо);

– ідейною та світоглядною основою виховання господарської культури українських дітей і дорослих у Західній Україні за досліджуваного періоду стала ідеологія господарсько-економічного націоналізму, що спиралася на глибинні етноісторичні традиції, ментальність українського народу (культ праці, взаємодопомога, жертовність, визначальна роль родини й громади в організації виробничого процесу, його циклічність, природовідповідність, звичаєва обрядовість) і засади «національної автаркії», що за умов перебування західного українства у складі іноземних держав передбачали створення альтернативної до офіційної системи приватної освіти, розвиток громадянського суспільства, розбудову соціально-економічного життя на засадах «свій до свого по своє» тощо;



– комплексний підхід до осмислення теми дисертаційної роботи зумовлений її міждисциплінарним характером, що передбачає використання здобутків педагогіки, філософії, історії, економіки, культурології, соціології, літературознавства та інших гуманітарних наук.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   42


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал