Бережіть дітей такими, якими вони є, зробіть їх такими, якими вони мають стати. Ви маєте розгадати їх. На те ви й дорослі



Сторінка4/6
Дата конвертації22.12.2016
Розмір1.34 Mb.
1   2   3   4   5   6

2.ПЯТИЙ КЛАС: ВІД АДАПТАЦІЇ ДО УСПІХУ
Цінність отроцтва визначається його особливим статусом у житті людини. Це і початок складного віку, що невипадково зветься перехідним, і самостійна фаза, порівняно незалежна від інших і цінна сама по собі. Без повноцінного проживання цього періоду безліч рис особистості, індивідуальні особливості виявляються нерозвиненими або розвиненими недостатньо, багато згодом компенсується або коригується.

Як перехідний етап отроцтво — час ламання старих форм, руйнування специфічно дитячих утворень, що можуть гальмувати повноцінний розвиток. Протиставлення себе дорослим, що виявляється в цей період, активне завоювання нової позиції є продуктивними для формування самостійної особистості.

Це сприятливий період для розвитку багатьох сторін особистості — пізнавальної активності, допитливості. Найважливішим тут є вік 1012 років.

Особливості психічного розвитку

Отроцтво — етап онтогенезу між дитинством і ранньою юністю. Він охоплює період від 10—11 до 13—14 років, що збігається в сучасній школі з часом навчання дітей у 5—8-х класах школи. Отроцтво — час бурхливого і плідного розвитку пізнавальних процесів. Період 10—12 років — час переходу від мислення, заснованого на оперуванні конкретними уявленнями, до мислення теоретичного, від безпосередньої пам'яті до логічної.

В інтелектуальній діяльності школярів у період отроцтва підсилюються індивідуальні особливості розвитку, пов'язані з розвитком самостійного мислення, інтелектуальної активності, творчого підходу до вирішення завдань, що дає змогу розглядати вік 1014 років як сензитивний період для розвитку творчого мислення.

Центральне особистісне новоутворення цього періоду — становлення нового рівня самосвідомості, «Я-концепції», що виявляється в прагненні зрозуміти себе, свої можливості й особливості, свою подібність до інших людей і свою відмінність — унікальність і неповторність.

Сучасні теорії вікового розвитку містять уявлення про те, що кожен його етап ставить перед людиною особливі, тільки цьому етапові властиві проблеми. Те, що людині належить сформувати, називається завданнями розвитку. Вікові завдання розвитку — це досягнення людини на певному етапі, щоб повноцінно прожити його і мати можливість конструктивно розвиватися надалі.



Завдання розвитку

5-й клас (10 років) — кінець дитинства, період, що безпосередньо передує підлітковому. У цей час діти врівноважені, спокійні, вони відкрито й довірливо ставляться до дорослих, визнають їхній авторитет, чекають від учителів, батьків; інших дорослих допомоги і підтримки. Це відкриває великі можливості з погляду виховних впливів. Основні завдання розвитку учня 5-го класу

  • Опанування базових шкільних навичок і вмінь. Формування загальнонавчальних умінь та навичок, уміння вчитися.

  • Розвиток навчальної мотивації, формування інтересів.

  • Розвиток навичок співпраці з однолітками, уміння змагатися з іншими, правильно й різнобічно порівнювати свої результати з успішністю інших.

  • Формування вміння домагатися успіху й правильно ставитися до успіхів і невдач, розвиток упевненості в собі.

  • Формування уявлення про себе як про людину з великими можливостями розвитку.


Початок навчання в середніх класах школи

В основній школі докорінно змінюються умови навчання: діти переходять від одного основного вчителя до системи «класний керівник — учителі-предметники», часто — до кабінетної системи. Те, що перехід цей збігається з кінцем дитинства (досить стабільним періодом розвитку), сприяє адаптації школяра до нових учителів, нових умов.

Як свідчить практика, більшість дітей переживає цей перехід як важливий крок у житті. Центральне місце посідає, по-перше, сам факт закінчення початкової школи, на чому наголошують учителі й батьки, по-друге, предметне навчання. Незважаючи на те що й раніше діти вивчали різні предмети, саме під час переходу до основної школи вони починають розуміти й усвідомлювати зв'язок цих предметів із певною сферою знань. На запитання, чи відрізняється чимось навчання в 5-му класі й у початковій школі, п'ятикласники відповідають: «Маля просто вчиться рахувати, а ми вчимо математику», «Раніше ми просто читали розповіді про те, що було, а тепер вчимося сприймати історію».

Для багатьох дітей, що навчалися спочатку в одного вчителя, перехід до кількох учителів з різними вимогами, різними характерами, різним стилем викладання також є зовнішнім показником їхнього дорослішання. Вони із задоволенням і гордістю розповідають батькам, молодшим братам і сестрам, друзям про добру вчительку математики або «поганого» історика. Крім того, певна частина дітей усвідомлює такий перехід як шанс заново почати шкільне життя, налагодити несформовані взаємини з педагогами.

Бажання добре вчитися, робити все так, щоб дорослі були задоволені, «не засмучувалися й не переживали», «раділи», «щоб мама, коли подивиться щоденник, не засмучувалася», — досить сильне в п'ятикласників. Певне «розчарування» в школі, зниження інтересу до навчання, що були помітні наприкінці початкових класів, поступаються очікуванню змін, діти сподіваються, що в школі їм стане цікаво. Аналіз свідчить, що вчителі середньої школи часто не бачать різниці між п'ятикласниками й іншими учнями середньої школи і ставлять до всіх однакові вимоги. Це може ускладнювати адаптацію п'ятикласників до середньої школи. Високі вимоги найчастіше виявляються їм не під силу. Звідси — підвищена залежність певної частини дітей від дорослих, нелюбов до класного керівника, плач, капризи, виникає відчуття самотності, того, що нікому з дорослих у школі вони не потрібні. Іноді за певною формою поведінки (наприклад, за відвідуванням 1 -го класу, у якому працює їхня колишня вчителька) приховані зовсім різні потреби і мотиви: від бажання знову опинитись у знайомій, звичній ситуації опіки, коли тебе знають, про тебе дбають, до прагнення утвердитися як «старший», який може опікуватися меншими. Причому в однієї й тієї самої дитини це може поєднуватися.

Вікові особливості дітей

Важливо насамперед звернути увагу вчителів і батьків на вікові особливості дітей. Практика свідчить, що педагоги і батьки найчастіше «одорослюють» п'ятикласників, вважаючи, що вони повинні бути самостійними, організованими, і наголошують на їхній «дитячості». Це зумовлює подвійність, суперечливість стосунків і системи вимог до школярів. Вони швидко вчаться маніпулювати дорослими за допомогою цієї подвійності.

У цей час у школярів дуже виражене емоційне ставлення до навчального предмета. Дослідження свідчать, що практично всі п'ятикласники вважають себе здібними до певного навчального предмета, часто критерієм такої оцінки є не реальна успішність із цього предмета, а суб'єктивне ставлення до нього. Така оцінка власних можливостей створює сприятливі умови для розвитку здібностей, умінь, інтересів школяра. Тому важливо, щоб заняття викликали в десятирічного школяра позитивні переживання (а якщо згадати, що діти в цей період переважно всі життєрадісні, то завдання видається ще простішим).

Проблеми, пов'язані з віковими особливостями

1. Великого значення набуває емоційний чинник у самооцінці здібностей, що взагалі характерно для цього періоду. Так відбувається домінування певних емоцій, і це зумовлює все психічне життя дитини, зокрема «роботу» психічних процесів. Але відомо, що занадто сильні або занадто тривалі емоції (як негативні, так і позитивні) можуть негативно впливати на психічне життя дитини, сприяти виникненню своєрідної «емоційної втоми», що виявляється в роздратуванні, капризах, скандалах, плачі. Отже, надмірне захоплення емоціями, прагнення максимально позитивно забарвити будь-яку діяльність школяра можуть призвести до зворотного ефекту.

2. Загальне позитивне ставлення до себе та уявлення про свої можливості, що не спирається на оцінку своєї реальної успішності, призводить до того, що діти охоче беруться за багато справ, упевнені, що вони зможуть це зробити, але при перших труднощах кидають без особливих переживань. Стандартне пояснення цього («перестало подобатись, не хочеться, не можу») відображає, як це не дивно для дорослих, реальну причину: немає позитивного ставлення і, як наслідок, знижується самооцінка-в цій сфері. При цьому через переважання емоційної регуляції такі ситуації не впливають на загальне позитивне ставлення школяра до себе. Негативні оцінки оточення, власні невдачі сприймаються дітьми як ситуативні, тимчасові, а головне — не мають прямого відношення до їхніх здібностей і можливостей. Усе це необхідно враховувати в будь-якій роботі з дітьми цього віку.

Найважливішою є орієнтація дітей на вироблення об'єктивних критеріїв успішності й неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення.



Труднощі в навчанні

Розгляньмо причини труднощів у навчанні учнів 5-х класів.

1. Насамперед, ці причини пов'язані з недоліками навчальної підготовки за нормального і навіть високого рівня розвитку мислення й інших пізнавальних процесів у дітей, а саме:


  • значні прогалини в знаннях за попередні періоди навчання;

  • несформованість загальнонавчальних і спеціальних навчальних умінь і навичок.

Слід зазначити, що зовнішня картина виявлення цих недоліків може нагадувати інтелектуальні відхилення, аж до легкого ступеня розумової відсталості. Основна робота психолога з такими дітьми може полягати в допомозі педагогам у визначенні й ліквідації прогалин.

2. Наступна група причин пов'язана з несформованістю необхідних розумових дій і операцій — аналізу, синтезу, поганого мовного розвитку, недоліків уваги і пам'яті. Відповідні причини є суто психологічними. Тому необхідна робота психолога з виявлення та усунення цих причин.

Школярі 10— 12 років дуже цікавляться способами розвитку уваги і пам'яті, оскільки спостережливість, уважність, уміння помічати деталі є тими властивостями, які вони дуже цінують у собі й інших. Це створює сприятливі можливості для спеціальних занять із розвитку й корекції уваги і пам'яті. Оскільки в житті дітей цього віку значне місце ще посідає гра, розвивати увагу спочатку краще на матеріалі й у ситуаціях, відмінних від навчальних. Добре зарекомендували себе як методи тренування й корекції уваги і пам'яті численні ігри з розвитку спостережливості («Слідопит»), зосередженості, стійкості до перешкод, зорової пам'яті, підрахунку на малюнках тощо. Усі ці ігри особливо ефективні, якщо в них є елемент змагання, що відповідає потребам дітей цього віку. Але важливо пам'ятати, що, по-перше, навички в грі виявляються при досить сильному мотиві й тому є більш вираженими, ніж у навчальній діяльності, а по-друге, перенесення сформованих таким чином навичок у навчальну ситуацію є окремим завданням. Тому необхідно поступово під час залучення школярів до заняття наближати ситуацію до навчальної, поставивши це за мету.


  1. Неуспішність школяра може бути пов'язана з особливостями навчальної мотивації підлітків.

  2. Причиною зниження успішності може бути слабка довільність поведінки й діяльності — небажання, «неможливість», за словами школярів, змусити себе постійно вчитися. 10—12-річні школярі можуть виконувати досить складну роботу, долаючи значні труднощі заради привабливої мети. Але вони відчувають значні труднощі в подоланні як зовнішніх, так і внутрішніх перешкод у тих випадках, коли мета їх не приваблює. Тому таку роботу бажано супроводжувати застосуванням економічних способів, що дозволяють школяреві продуктивніше впоратися з повсякденними обов'язками. Важливо організувати цю роботу так, щоб школяр зрозумів: запропоновані способи діяльності кращі, ефективніші, і захотів їх опанувати. Усі зазначені причини нерідко виступають не ізольовано, а спільно, поєднуючись у досить складні комбінації, і потребують спільної активної роботи не тільки психолога і педагога, а й батьків, а головне — самого підлітка.

Рекомендації:

  • перший місяць навчання дітей у 5-му класі не писати зауважень у щоденники;

  • проводити оцінювання на користь дитини;

  • більшість урочного матеріалу орієнтувати на повторення;

  • дозувати навчальне навантаження та обсяг домашнього завдання, а також знизити їх до мінімуму на вихідні дні,

Висновки

Отже, центральний напрям роботи в 5-х класах — це орієнтація на вирішення завдань періоду дитинства з урахуванням попередніх рівнів розвитку учня,



В учня молодшої школи сформовані:

  • теоретичне мислення;

  • уміння вчитися, самостійно здобувати нові знання;

  • адекватна самооцінка,

На основі цього в 5-му класі слід розвивати:

• абстрактне мислення;



  • рефлексію власних досягнень;

  • схильність до самоаналізу.

У п'ятикласників є сильна потреба в спілкуванні з однолітками, тому вони охоче залучаються до групових форм роботи з активними та інтерактивними методами навчання, де є можливість суперничати, вигравати.

Діагностика та допомога п'ятикласникам

Перехід учнів із початкової школи до середньої спричиняє зростання стресового навантаження як на самих учнів, так і на їхніх батьків. Це пов'язано з появою нового класного керівника, нових учителів, предметів, кабінетною системою навчання та ще й збігається з віковими змінами — вступом дитини в підлітковий вік. Для учня і для учнівського колективу перехід у 5-й клас може стати початком нового життя, нових успіхів, розкриттям нових граней характеру, власних здібностей, прихованих ресурсів.

У 5-му класі змінюються умови навчання: з'являється класний керівник та вчителі з різних предметів. Цей період є досить сприятливим для адаптації школяра до нових умов навчання. Діти чекають змін на краще, бажають стати дорослішими, налагодити взаємини з учителями, робити так, щоб дорослі пишалися ними, були задоволені, «не засмучувались».

Основне новоутворення цього періоду — відкриття нового рівня самоусвідомлення, «Я-концепції»: бажання зрозуміти себе, свої здібності й особливості, свою схожість та відмінність щодо інших, свою унікальність і неповторність, формується система самооцінок. Це — найважливішій період для розвитку повноцінного спілкування.



У роботі шкільного психолога в період адаптації п'ятикласників основними завданнями стають:

  • розвиток шкільної мотивації, формування інтересів;

  • розвиток навичок спілкування з однолітками та дорослими;

  • розвиток упевненості в собі, формування ставлення до успіхів та невдач;

  • формування уявлення про себе як про людину з великими можливостями.

Для успішної адаптації учнів 5-х класів робота психолога обов'язково будується таким чином:

з учителями: звертати увагу на вікові та індивідуальні особли


вості кожної дитини;

  • з батьками: допомога, підтримка та похвала;

  • з учнями: знайомство із собою, самопізнання, упевненість у своїх здібностях.

Представлені види роботи з практичного досвіду подолання проблем п'ятикласників до нових умов навчання мають дієвий позитивний результат, дають змогу оцінити результативність зусиль кожної дитини, педагогічного колективу, психолога, адміністрації та батьків у вирішенні питань адаптації.

Мета такого супроводу— збереження психічного та психофізичного здоров'я, попередження психічного перевантаження, сприяння процесу адаптації та соціалізації учнів.

З метою виявлення проявів дезадаптації учнів 5-х класів до нових умов навчання слід проводити багатогранну дослідницьку роботу за низкою параметрів.



Діагностика вад особистісного розвитку (ДВОР)

Опитування дітей 9—11 років (автор 3. Карпенко)

Любий друже!

Тобі пропонується відповісти на запитання, що стосуються різних сторін твоєї особистості: поведінки, самопочуття, бажань, страхів, переконань тощо. Ти маєш чудову нагоду поглянути на себе ззовні і проаналізувати, що ти знаєш про себе, поділитися цими знаннями з дорослими, аби вони краще пізнали тебе і змогли розуміти, спілкуватися з тобою, навчати тебе.

У спеціальному бланку для відповідей навпроти відповідного номера твердження треба поставити знак «+», якщо ти згодний із твердженням, і знак «—», якщо ти з твердженням не згодний.

Не розмірковуй довго, відповідай одразу, вслуховуючись у зміст. Усі відповіді будуть правильними, якщо ти відповідатимеш чесно.



Бланк відповідей

1

2

3

4

5

6

7

8

9

1

11

21

31

41

51

61

71

81

2

12

22

32

42

52

62

72

82

3

13

23

33

43

53

63

73

83

4

14

24

34

44

54

64

74

84

5

15

25

35

45

55

65

75

85

6

16

26

36

46

56

66

76

86

7

17

27

37

47

57

67

77

87

8

18

28

38

48

58

68

78

88

9

19

29

39

49

59

69

79

89

10

20

ЗО

40

50

60

70

80

90

Прізвище, ім'я .

Клас Дата ;



Опитувальник ДВОР

  1. Мені важко зосередитися на чомусь одному.

  2. Я не можу довго працювати не втомлюючись.

  3. Я хвилююся з будь-якого приводу.

  4. Під час виконання завдання я дуже напружений(а) і скутий(а).

  5. Я часто думаю про можливі неприємності.

  6. Я лякливий(а), багато що викликає в мене страх.

  7. Я не люблю чекати.

  8. Я не люблю починати нову справу.

  9. Я неспокійно сплю, погано засинаю.

  1. Я не впевнений(а) у своїх силах, боюся труднощів.

  2. Я завжди швидко знаходжу відповідь, коли про щось запитують (можливо, і неправильно, але дуже швидко).

  3. У мене часто змінюється настрій.

  4. Мені часто все набридає.

  5. Я швидко, не вагаючись, приймаю рішення.

  6. Я часто відволікаюсь на уроках.

  7. Коли хтось із дітей на мене кричить, я також кричу у відповідь.

  8. Я впевнений(а), що впораюсь із будь-яким завданням.

  9. Я люблю діяти, а не розмірковувати.

  10. В іграх я не підкоряюся правилам.

  11. Я гарячкую під час розмови.

  12. Коли хтось мене образить, я прагну поквитатися з ним.

  13. Іноді мене тішить, коли я щось зламаю, розірву, розіб'ю.

  14. Я дуже серджуся, коли хтось сміється з мене.

  15. Мені здається, що інколи я хочу зробити якусь шкоду.

  16. У відповідь на вказівки мені хочеться зробити все навпаки.

  17. Я люблю бути першим(ою), верховодити, підкоряти собі інших.

  18. Я легко можу посваритися чи побитися.

  19. Я не поступаюся іншим, не ділюся з ними нічим.

  20. Я не можу змовчати, коли чимось незадоволений(а).

  21. Часом я так наполягаю на своєму, що людям навколо вривається терпець.

  22. Я люблю, коли мене хвалять за те, що насправді зробила інша людина.

  1. Мені подобається отримувати більше від того, що насправді мені належить.

  2. Я часто звинувачую кого-небудь у тому, у чому насправді винний (а) сам (а).

  3. Трапляється, що я привласнюю речі, що належать іншій людині.

  1. Мені подобається перебільшувати, хвалитися, вигадувати небилиці.

  2. Я часто порушую свої обіцянки.

  1. Я завжди знаходжу виправдання непорядному вчинкові.

  2. Я не визнаю своїх помилок.

  3. Я роблю все задля своєї вигоди.

  4. Я рідко зізнаюсь, що заподіяв (ла) комусь шкоду.

  5. Я часто порушую правила поведінки, установлені вчителем.

  6. Я люблю сміятися з інших.

  7. Я кривджу своїх товаришів: б'ю їх, штовхаю, дражню.

  8. Часто я говорю одне, а роблю протилежне.

  9. Я розповідаю непристойні історії, уживаю лайливі слова.

  10. Переконаний (а), що мої пустощі нікому не шкодять.

  11. Задля власного зиску я часто обдурюю інших.

  12. Діти скаржаться на мене, не хочуть гратися зі мною.

  13. Я люблю розповідати жахливі історії, про які дізнався з кінофільмів і розмов між дорослими.

  14. Я знущаюся з тварин, нищу без потреби рослини.

  15. Я цураюся своїх ровесників, тримаюся від них віддалік.

  16. Я не довіряю людям, побоююся їх.

  17. Я уникаю дивитися в очі людині, з якою розмовляю.

  18. Я мовчазний(а), не підтримую розмову з чужими людьми.

  19. Мене часто запитують, чим я незадоволений(а).

  20. Мене часто підозрюють у негарних учинках.

  21. Люди часто навмисно ображають мене.

  22. Я часто засмучуюсь.

  23. Я люблю гратися сам(а).

  24. Дитяча компанія швидко мені набридає.

  25. Мені небайдуже, що про мене думають інші.

  26. Я повинен(на) завжди все знати.

  27. Я не маю права помилятися.

  28. Я намагаюся виправдати свої вчинки перед іншими людьми.

  29. Спочатку я дбаю про інших, а потім уже про себе.

  30. Коли я помиляюсь, то почуваюся винним (ою).

  31. Усі люди, з якими я спілкуюся, повинні мене любити.

  32. Інші люди мають право контролювати мою поведінку.

69. Я намагаюся допомогти людям навіть тоді, коли мене про це не просять.

  1. Якщо я вже прийняв (ла) рішення, то не маю права передумати.

  2. Мої успіхи залежать від щасливого випадку.

  3. Я волію почекати, поки мої труднощі розв'яжуться самі собою.

  4. Мої оцінки в школі не залежать від моїх здібностей.

  5. Мої успіхи залежать від допомоги інших людей.

  6. За мене вирішують інші, що і як робити.

  7. Я не винен(на), що не можу домогтися кращих результатів.

  8. Я не планую того, що зі мною трапляється.

  1. Я сам(а) нічого не можу змінити у своему житті.

  2. За моє здоров'я відповідають дорослі.

  3. Діти виростають такими, якими їх виховують батьки.

  4. Я більше люблю слухати казки, ніж вірші.

  5. Коли я йду з мамою в магазин, я більше хотів(ла) би(б), щоб мені купили цукерки, ніж книжку.

  6. Я не мрію стати актором.

  7. Мені не подобаються квіти.

  8. Мені більше подобається звичайна їжа, яку мама готує щодня, ніж фрукти — ананаси, мандарини, ківі.


  9. Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал