Б ілоус в. П. Психологічні аспекти формування виконавської художньої майстерності



Скачати 94.36 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації17.01.2017
Розмір94.36 Kb.

П роб леми музичної освіти
Б
ІЛОУС
В. П.
ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ
ВИКОНАВСЬКОЇ ХУДОЖНЬОЇ МАЙСТЕРНОСТІ
Мета статті – визначити і проаналізувати психологічні чинники, від яких залежить не лише формування, ай самостійне удосконалення вже набутих навичок музичної майстерності, які дають можливість музиканту-виконавцю впливати на власну емоційну сферу, постійно контролювати її, застосовувати до виконання творчих завдань вроджений темперамент та вже набутий досвід. Це дозволить знаходити правильні шляхи і методи формування індивідуального стилю концертної діяльності музиканта та прийомів самовдосконалення. Важливим для становлення музично- виконавської майстерності є врахування психологічних чинників, особливостей емоційної сфери, якій визначають власне художні аспекти майстерності музиканта-виконавця. Уведення в обіг таких понять, яка м бівалентність, лабільність та динамічність почуттів, дасть змогу пояснити одночасне переживання протилежних за своїм характером почуттів, швидкість тале г кість змін переживань різного змісту та якості, суттєво доповнить емо- ційно-мотиваційний аспект виконавської художньої майстерності. Психологічні аспекти майстерності є актуальними і для виконавської практики музикантів-інструменталістів, їх необхідно враховувати у процесі підготовки фахівців у спеціальних музичних закладах, що сприятиме вдосконаленню педагогічного процесу на виконавських кафедрах, а отже, зростанню рівня української виконавської культури
1
Музика – особливий вид мистецтва, який впливає на емоційну сферу людини. Вираження емоцій засобами музики має давню традицію. Згідно з Аристотелем, музика відтворює рух будь-який рух несе в собі енергію, яка має етичні властивості. Подібне прагне подібного, тому людина отримуватиме насолоду від музики такою мірою, якою музика відповідає її характеру, настрою у певний момент. Аристотель, Платон, піфагорійці вважали музику засобом урівноваження психічного стану людини. Музикант-інструменталіст може донести емоційний зміст виконуваного твору до слухача засобами адекватної виконавської техніки. Це є умова необхідності, а умова достатності – це художня майстерність музиканта. Він передає емоційний зміст твору не тільки технічними засобами гри, ай мімікою, позами, рухами тощо. Зрозуміло, що якість виконання музичного твору залежить від музичних здібностей, технічної та художньої майстерності, від багатьох інших суб’єктивних та об’єктивних чинників серед суб’єктивних найістотнішими можна вважати емоційний і фізичний стан музиканта, знання твору тощо до об’єктивних слід віднести якість і технічний стан музичного інструмента, гігієнічні та фізичні умови виступу та ін. Водночас особливого значення набувають музичні здібності – виконавська техніка, перцепція музики (особливо висота звуків, тембрі темпі музична пам’ять
2 1
Білоус В. П. Психологічні аспекти формування виконавської художньої майстерності : навч.- метод. посіб. – К. : ДАКККіМ, 2009. – СМ и с те ц т возна в с т в о

98 Формування музичної майстерності потребує копіткої праці не тільки музиканта- виконавця, ай педагога, наставника. Інструментальне виконання – це спеціальність, у якій особистість може виявити себе найповніше, це фах, який вимагає участі всіх систем організму виконавця нервової системи, інтелекту, емоцій та вольових зусиль, характеру, вміння спрямовувати себе в бажаному напрямі. Тобто здатність до такого виконавства набувається у процесі оволодіння музичною майстерністю на основі відповідної методики навчання. Сьогодні педагоги та музиканти-виконавці, прагнучи удосконалити своє мистецтво, все частіше звертаються до науки. Відомо, що, створюючи музичний твір, автор закладає в ньому комплекс певних засобів музичної виразності з метою впливу на емоційний стан слухача. У процесі живого звучання музичного твору цей вплив може бути різним, залежно від багатьох чинників. Найпершим серед них є здатність виконавця правильно відтворювати нотний текст музичного твору, його логіку і структуру. Це залежить від майстерності музиканта-виконавця. Щоб досягти вершину виконавській діяльності, він має, перш за все, усвідомити такі поняття, як майстер і майстерність. У тлумачному словнику української мови поняттям ай стер має кілька значень. Сутності музичної діяльності найкраще відповідає таке його визначення «<…> Фахівець з якого-небудь ремесла <…> той, хто досяг високої майстерності, досконалості у своїй роботі, творчості. Майстер-виконавець – це музикант, який досконало знає свою справу, володіє теорією і практикою гри на інструменті. Отже, йдеться про музично- виконавську майстерність. Щодо поняттям ай стерно с ті, то К. К. Платонов тлумачить його так Майстерність властивість особистості, набута у процесі її досвіду як вищий рівень опанованих професійних умінь у певній галузі на основі гнучких навичок і творчості»
2
М. А. Давидов поняття музичної виконавської майстерності визначає так Виконавська майстерність – це вільне володіння інструментом і собою, що забезпечує інтона- ційно-смислове, інтерпретоване, одухотворене, емоційно яскраве, артистичне, спів- творче втілення музичного твору в реальному звучанні. Вона включає весь комплекс слухо-моторних і психологічних даних, конкретних навичок та вмінь, прийомів і форм музично-ігрових рухів, постійно модифікуючих у процесі актуалізації творчого процесу інтерпретації музичного твору. Отже, музично-виконавська майстерність це властивість особистості, сформована у процесі професійної підготовки та виконавської діяльності, яка виявляється як вищий рівень засвоєних умінь, гнучких навичок та інтерпретаторської творчості. Рівень музичної майстерності є не тільки індивідуальною проблемою музиканта-виконавця, який прагне досягти вершин виконавського мистецтва, ай кожного музичного навчального закладу незалежно від його рівняй статусу (музична школа, коледж, вищий навчальний заклад, кожен із них організовує свою діяльність так, щоб готувати фахівців у галузі музичного мистецтва найвищого рівня. Цьому сприяють конкурси, фестивалі, конференції, тощо, під час
1
Івченко А. О. Тлумачний словник української мови / худож.-оформлювач С. А. Пятковка. – Харків : Фоліо, 2002. – C. 223.
2
Платонов К. К. Вопросы психологии труда. – е изд., доп. – М. : Медицина, 1970. – C. 64.
3
Івченко А. О. Тлумачний словник української мови / худож.-оформлювач С. А. Пятковка. – Харків : Фоліо, 2002. – С. 38.

П роб леми музичної освіти яких вони можуть обмінятися досвідом формування музикантів-виконавців високої музичної майстерності
1
Слід зазначити, що виконавська майстерність є властивістю інтегральною вона включає низку елементів, одночасний прояв яких у процесі виконання твору забезпечує високий естетичний рівень гри. Зважаючи на це, можна говорити про структуру музично- виконавської майстерності Аналіз досвіду виконання різних музичних творів відомими виконавцями та методичної літератури з педагогіки і психології, у якій розглядаються теоретичні і практичні аспекти музично-виконавської діяльності, а також власний досвід автора статті переконують, що виконавська майстерність не зводиться лише до технічної підготовки митця. Вона має досить складну структуру, яка включає систему елементів, важливих для виконання музичного твору на високому технічному і художньому рівні, зокрема такі компоненти теоретичний, технічний, художній та суспільно- психологічний (комунікативний).
Т е оре ти ч ний компонент виконавської майстерності характеризує музичну грамотність, адже оволодіння музичною майстерністю розпочинається із засвоєння теоретичних знань (загальної музичної теорії, історії музичних стилів, теорії інтерпретації, законів формування виконавської техніки та ін.). Технічний компонент характеризує точність, швидкість, пластичність, лабільність, пристосованість та енергійність музично-ігрових рухів, рівень володіння специфічно інструментальними прийомами з урахуванням акустичних можливостей інструмента та перцеп- тивних властивостей музиканта, які дозволяють йому максимально виразно втілювати музично-образну систему у виконуваному творі. Рівень сформованості такого комплексу визначає віртуозність гри як художньо доцільну якість музично-
ігрових дій. Художній компонент майстерності дає можливість музикантові не тільки грою, ай рухами, мімікою, жестами представляти художню цінність музичного твору, передавати слухачеві емоційний зміст музичного твору, викликаючи адекватні почуття у певній інтерпретаторській концепції композиторського задуму. Цей компонент є головним, адже сенс музики завжди полягав утому, щоб викликати у слухача певні переживання. Саме завдяки цьому компоненту музика є універсальним засобом спілкування. З цього погляду, навіть мова не може конкурувати з музикою. Музика є найбільш досконалою мовою почуттів. Художній компонент виконавської майстерності полягає в конкретизації інтерпретаторськи осмисленого виконавського інтонування мікро-макроструктури музичного твору, у відтворенні динаміки його вертикальної і горизонтальної структур, драматургії цілісної музичної форми виконуваного твору. Це підтверджують дослідження і досвід професора М. А. Давидова, який вважає, що осмислене, інтерпретаторське відтворення мелоди- чної структури музичного твору збагачує його логічно, інтелектуально, емоційно, ду-
1
Давидов М. А. Київська академічна школа народно-інструментального мистецтва. – К. :
НМАУ, 1998.
2
Давидов М. Художня майстерність як синтез виражальних, технічних і артистичних засобів
// Актуальні напрямки розвитку академічного народно-інструментального мистецтва : матеріали Другої Всеукраїнської науково-практичної конференції. – К. : МКіМУ, НМАУ, 1998. – СМ и с те ц т возна в с т в о

100 ховно
1
. Суспільно- психологічний комунікативний) компонент постає як спілкування зі слухачем за допомогою розглянутих уже засобів мови тіла міміки, жестів, музично-ігрових рухів, пози, ін.), особливо у сольних виступах. Загальновідомо, що більшість музикознавців, педагогів та музикантів-вико- навців вважають успіху виконавському мистецтві залежить від специфічних музичних здібностей музиканта-інструменталіста і меншою мірою – від інших чинників психічного стану музиканта тощо. Здійснене дослідження дає підстави стверджувати, що майстерність музиканта-інструменталіста ґрунтується не тільки на його специфічних (музичних) здібностях, ай назагал ь них.
Так, психічні пізнавальні процеси (відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява та увага) у музичній педагогіці прийнято розглядати як окремі здібності, які впливають на специфічно музичні здібності. Насправді, ці психічні процеси є лише чинниками, які детермінують рівень розвитку музичних здібностей. У психічних структурах музичних здібностей окремі пізнавальні процеси численні автори розглядають як структурні компоненти, які не мають суттєвого значення. Це змушує конкретніше охарактеризувати психічні пізнавальні процеси, розкрити їхнє значення для музичної майстерності виконавця. Розглядаючи кожен із цих процесів, пропонуємо для музиканта-інструменталіста поради, як оптимально використати свої потенційні можливості у процесі удосконалення художньої виконавської майстерності. Емоційна сфера музиканта-інструменталіста має особливе значення. Почуття це своєрідний психічний стан людини, коли перцепція, розуміння, знання постають у єдності з особистим ставленням до того, що вона сприймає, розуміє і трактує. Музичний твір викликає певні почуття не тільки у людини, яка сприймає музику, ай у самого виконавця. Вважають, що емоційний зміст музичного твору впливає на формування художньої майстерності виконавця. В емоційній сфері музиканта-виконавця, крім відомих властивостей, почуттів, суттєве значення має лабільність почуттів переживань, яку розуміють як швидку й легку зміну переживань музиканта. Виникнення та наростання переживань у виконавця відбуваються у вимушеному ритмі і темпі, бо вони підпорядковуються емоційному змісту музичного твору. Це означає, що в художній майстерності виконавця є ще одна, специфічна для емоційної сфери музиканта властивість почуттів динамічність переживань
яка характеризує швидкість і легкість виникнення та згасання почуттів, викликаних емоційним змістом твору. Загалом, музиканти легко і швидко збуджуються, їхнє емоційне життя багатше, ніжу фахівців інших професій, вони більш вразливо реагують на життєві реалії. Тимчасом виконавець мусить щоденно працювати над удосконаленням чи хоча б над підтриманням рівня своєї майстерності. Часто він змушений виконувати цю роботу навіть тоді, коли його нервова система перебуває не в найкращій формі. Йому дуже шкодить хвилювання. Наші дослідження дозволили охарактеризувати цей стані, що дуже важливо, показати, коли хвилювання може впливати позитивно, а також висловити поради, як боротися з його негативними наслідками.
1
Давидов М. А. Теоретичні основи формування виконавської майстерності баяніста : навч. посіб. – К. : Муз. Україна, 1997. – С. 66.

П роб леми музичної освіти У процесі підготовки музикантів-інструменталістів формуванню мотивації не завжди надається належна увага. Проте мотиви є рушіями будь-якої діяльності, особливо, пов’язаної з великими емоційними напруженнями. Виконавська діяльність му- зиканта-інструменталіста є саме такою. Мотивація дає можливість відповісти на запитання Чому Відомо багато теорій мотивації, проте є небагато однозначних і певних відповідей на запитання про специфіку формування виконавської майстерності музиканта. Формування виконавської майстерності невіддільне від мотивації, бо саме вона збуджує енергію музиканта, спрямовує його зусилля на досягнення визначеної мети, зумовлює вибіркову концентрацію уваги на істотні подразники (при одночасному зниженні вразливості на несуттєві, породжує конкретні реакції чи послідовність і тривалість виконання певних дій. Тому, крім загальних характеристик мотивації, особливу увагу привертають специфічні мотиви у музично-виконавській діяльності, їх роль у досягненні вершин художньої майстерності. Мотивація впливає на прийняття рішення про початок діяльності, її продовження чи припинення, а також на її завершення. Вона має особливе значення для спрямованості, енергійності та вправності дій, для досягнення мети у пізнавальній та інтелектуальній діяльності, у виборі завдань певного рівня труднощів, тощо. У процесі формування музичної майстерності особливу роль відіграють такі мотиви, як прагнення досягти успіху, прагнення до самореалізації та саморозвитку. Слід наголосити на тому, що мотивація неможлива, якщо обрана мета має низьку атракційність (низьку цінність) або ж загалом є недосяжною. Та якщо мету оцінено як атракційну, то зростає можливість досягти її. Якщо артистові вдалося домогтися позитивних результатів, то вірогідність повторити їх знову є вищою, ніж за умови постійних невдач. Водночас слід зауважити, що впевненість у досягненні мети знижує мотивацію, бо ослаблює задоволення від успіху. Крім того, якщо зазнати поразки у ситуації цілковитої впевненості у перемозі, то неминучим буде відчуття приниженості, адже мета видавалася такою доступною. Відчуття приниження буде тим гостріше, чим вищими були шанси досягти мети. Якщо шанси досягти успіху й уникнути поразки однакові, то мотивація набуде найбільшої інтенсивності. Коли невдача обернеться для виконавця істотними наслідками, мотивація може стати максимальною навіть за умови низької ймовірності успіху якщо ці наслідки будуть несуттєвими, прагнення домети буде низьким. Отже, мотив є рушійним фактором музично-виконавської діяльності. Розглянувши головні ознаки і різні відтінки прояву темпераментів у виконавському процесі, охарактеризувавши типи темпераментів виконавця, їхні сильні та слабкі сторони, зазначимо, що знання власного темпераменту допоможе музиканту оптимально використати свої потенційні можливості. Це дуже важливо для вироблення індивідуального стилю діяльності, для оволодіння високою виконавською майстерністю (як технічною, такі художньою. Під індивідуальним стилем музичної діяльності розуміють практичні функції психічної структури особистості музиканта, які виявляються у процесі виконання певного творчого завдання.
Можна висловити такі практичні поради музикантам виконавцям
– сприймай своє хвилювання, воно може мобілізувати до кращого виконання
– працюй системно, але не механічно, пам’ятаючи, що недотримання системності обертається сильним хвилюванням

М и с те ц т возна в с т в о
102
– виконуючи вправи, якнайчастіше уявляй ситуацію публічного виступу, включаючи красу, урочистість власного концертного вбрання
– переконуй себе, що вправи ефективно вплинуть на результати
– повір у власні можливості
– переконуй себе, що можеш добре грати, але не сподівайся, що краще ніж завжди відкинь думку, що допустиш помилку чи зіграєш погано
– не бійся помилок, вони властиві навіть найкращим виконавцям
– слухай свою гру і грай, щоб тобі подобалося, грай більше для себе, ніж для слухачів
– оволодій основними способами релаксації, це дозволить контролювати напруженням язів та знайти найкращий для себе спосіб підготовки до виступу
– недовіряй пам’яті лише одного виду, під час вправ використовуй різні види пам’яті;
– пам’ятай, що важкі фрагменти твору за допомогою вправ можуть стати легкими перевіряй якість вивчення твору
– вивчай (тренуй) твір в уяві
– знаходь у виконанні твору радість, не бійся виявляти свої почуття
– не вважай слухачів своїми супротивниками, вони на твоєму боці, своєю грою ти приносиш їм приємність
– не перебільшуй значення невдалого виступу (програний бій – це не програна війна
– перед виступом не розігруйся довго на творі, який будеш виконувати
– розраховуй час так, щоб твір, який виконуватимеш публічно, міг відлежатися вдавайся до різних форм поведінки, які відволікають увагу від стресових ситуацій (наприклад, прогулянки, фізичні вправи, зустрічі з друзями, тощо
– запрошуй на свої виступи людей, які надають тобі почуття впевненості.
– грай там, де тільки можливо, тренуй свою гру в різноманітних умовах
1
Наведені поради не вичерпують усіх можливих способів забезпечення виконавської майстерності. Збагачення власного досвіду (життєвого і виконавського) дасть можливість виробити індивідуальні способи. Відомо, що музичне виконавство – це своєрідна творчість, вона тим багатша, чим вищий рівень майстерності музиканта, як технічної, такі художньої. Художня майстерність музиканта-інструменталіста – це не тільки атрибут професії, ай специфіка його психічної структури. Щоб досягти найвищої музичної майстерності, слід докласти максимальних зусиль, не стільки фізичних, скільки психічних. Розглянути усі психологічні аспекти художньої майстерності музиканта-
інструменталіста у межах статті неможливо, однак висвітлення окремих її аспектів сприятиме подальшому вдосконаленню методики формування музично-виконав- ської майстерності.
1
Білоус В. П. Психологічні аспекти формування виконавської художньої майстерності : навч.- метод. посіб. – К. : ДАКККіМ, 2009. – C. 133–134.

П роб леми музичної освіти
Л
І ТЕР АТУ Р А

1. Білоус В. П. Психологічні аспекти формування виконавської художньої майстерності навч.-метод. посіб. – К. : ДАКККіМ, 2009.
2. Веккер Л. М. Психические процессы : в 2 т. – Т. 1. – Л. : Изд-во Ленингр. унта, 1974.
3. Давидов М. А. Теоретичні основи формування виконавської майстерності баяніста навч. посіб. – К. : Муз. Україна, 1997.
4. Давидов М. А. Київська академічна школа народно-інструментального мистецтва. – К. : НМАУ, 1998.
5. Давидов М. Художня майстерність як синтез виражальних, технічних і артистичних засобів // Актуальні напрямки розвитку академічного народно-інструментального мистецтва матеріали Другої Всеукраїнської науково-практичної конференції. – К. : МКіМУ,
НМАУ, 1998. – С. 37–38.
6. Івченко А. О. Тлумачний словник української мови / худож.-оформлювач С. А. Пятковка. – Харків : Фоліо, 2002.
7. Платонов К. К. Вопросы психологии труда. – е изд., доп. – М. : Медицина, 1970.
8. Burowska Z., Głowacka E. Psychodydaktyka muzyczna. Zarys problematyki. – Kraków :
AMK, 1998.
9. Cichoń E., Polony L. Muzyka to język najdoskonalszy. Rozmowa z Martą Ptaszyńską. –
Kraków: PWM, 2001.
Білоус В. П. Психологічні аспекти формування виконавської художньої майстер-
ності. Розглянуто проблему виконавської художньої майстерності, запропоновано структуру майстерності музиканта-інструменталіста, розкрито її психологічні аспекти, особливо емо- ційно-мотиваційні чинники, обґрунтовано не тільки негативний, ай позитивний вплив хвилювання на музично-виконавську майстерність.
Ключові слова: музична майстерність, структура музичної майстерності, художня майстерність, лабільність, динамічність, хвилювання, мотиви музичної діяльності, типи темпераменту, індивідуальний стиль діяльності.
Белоус В. П. Психологические аспекты формирования исполнительского худо-
жественного мастерства. Рассмотрена проблема исполнительского художественного мас- терства, предложена структура мастерства музыканта-инструменталиста, раскрыты его пси- хологические аспекты, особенно эмоционально-мотивационные факторы, обосновано не только отрицательное, но и положительное влияние волнения на музыкально-исполни- тельское мастерство.
Ключевые слова: музыкальное мастерство, структура музыкального мастерства, художественное мастерство, лабильность, динамичность, волнение, мотивы музыкальной деятельности, тип темперамента, индивидуальный стиль деятельности.
Bilous V. P. Psychological Aspects in Formation of artistic performing Mastery.
This article deals with the problem of artistic performing mastery. Here is present the structure of mastery of musician-instrumentalist, it is shown his psychological aspects. The special attention is paid to emotional-motivation factors. Not only negative, but positive influence of emotion on musi- cal performing mastery is exposed with convincing proof.
Key words: musical mastery, the structure of musical mastery, artistic mastery, labiality, dynamism, emotion, motives of musical activities, type of temperament, individual style of activities.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал