Аудиторська фірма “Баррістер агенс груп” Audit Firm “Barrister agens group” Код єдрпо 31992339



Сторінка2/11
Дата конвертації22.02.2017
Розмір1.83 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Перекручування та помилки у фінансовій звітності:
Помилки, допущені в попередніх звітних періодах - це неповне або перекручене відображення даних у фінансовій звітності за попередні звітні періоди, що виникло в результаті некоректного використання або неповного відображення інформації, що:

була доступна при підготовці фінансової звітності за той звітний період;    

очікувалося, що буде отримана та прийнята до уваги при підготовці фінансової звітності.     

До помилок відносяться:



  • арифметичні помилки,     

  • неправильне застосування Облікової політики,     

  • пропуск або неправильне трактування операцій.     

Помилки можуть виникнути при визнанні, оцінці, поданні або розкритті елементів фінансової звітності.

При виявленні несуттєвих помилок, що відносяться до попередніх звітних періодів, підприємство виправляє їх у періоді виявлення шляхом віднесення на фінансовий результат поточного періоду.

При виявленні істотних помилок попередніх періодів підприємство виправляє їх шляхом віднесення на фінансовий результат попереднього періоду.

Вартісний критерій істотності встановлюється віпдовідно до листа МФУ № 04108 на рівні 5% від балансової вартості всіх активів, всіх зобов”язань та власного капіталу підприємства за станом на 31 грудня року включно, що передує поточному.

           Актив повинен класифікуватися як оборотний у тому випадку, коли він задовольняє кожному з наступних критеріїв:


  • його передбачається використовувати для цілей продажу або споживання при звичайних умовах операційного циклу підприємства;  

  • він призначений головним чином для цілей продажу; 

  • він являє собою кошти або еквіваленти коштів.

Всі інші активи повинні класифікуватися як необоротні.

Зобов’язання повинне класифікуватися як поточне, коли воно задовольняє кожному з наступних критеріїв:



  • його передбачається погасити в рамках звичайного операційного циклу;     

  • воно підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців після звітної дати;     

  • або у підприємства немає безумовного права відкладати погашення відповідного зобов'язання протягом як мінімум дванадцяти місяців після звітної дати.     

Всі інші зобов'язання повинні класифікуватися як довгострокові.

     


Необоротні активи.
Незавершені капітальні інвестиції

У складi незавершених капiтальних iнвестицiй Товариством визнаються: вартiсть незавершеного капiтального будiвництва, включаючи аванси наданi постачальникам, придбанi основнi засоби, iншi необоротнi матерiальнi активи, нематерiальнi активи, а також витрати, пов'язанi iз реконструкцiєю, модернiзацiєю об'єктiв необоротних активiв до введення в експлуатацiю. Амортизацiя по цих активах не нараховується до моменту їх введення в експлуатацiю. Незавершене будівництво включає витрати, безпосередньо пов’язані з будівництвом основних засобів, включаючи відповідний розподіл накладних витрат, понесених безпосередньо під час будівництва. Незавершене будівництво не амортизується. Амортизація незавершеного будівництва починається з моменту готовності даних активів до експлуатації, тобто коли вони перебувають у місці та стані, який забезпечує їхню експлуатацію відповідно до намірів керівництва.




Нематеріальні активи


Для обліку нематеріальних активів застосовується МСБУ 38 "Нематеріальні активи".

Нематеріальні активи оцінюються за історичною вартістю. Таким чином, після визнання

активом, нематеріальний актив обліковується за його собівартістю за вирахуванням

накопиченої амортизації та збитків від зменшення корисності.


Амортизація нематеріальних активів нараховується прямолінійним методом, виходячи із

терміну корисного використання, починаючи з місяца, наступного за місяцем, в якому актив

став придатним до використання. Ліквідаційна вартість вважається рівною нулю.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяца, наступного за місяцем

вибуття нематеріального активу.

Товариство оцінює, чи є визначеним або невизначеним строк корисної експлуатації

нематеріального активу, та, якщо вiн є визначеним, оцiнює його тривалiсть, яка складає

цей строк корисної експлуатації. Товариство розглядає нематерiальний актив як такий, що

має невизначений строк корисної експлуатації, якщо (виходячи з аналiзу всiх вiдповiдних

чинникiв) немає передбачуваного обмеження перiоду, протягом якого такий актив буде

(за очiкуванням) генерувати надходження чистих грошових потокiв до товариства.


Термін корисного використання нематеріальних активів встановлюється не менше 1 року.

Очікувані терміни корисного використання та метод нарахування амортизації аналізуються

в кінці кожного звітного періоду, при цьому всі зміни в оцінках відображаються у звітності

без перегляду порівняльних показників.


 Основні засоби
  Підприємство виділяє наступні групи основних засобів:

      група 1 - земельні ділянки

      група 3 – будинки, споруди, передатні устрої

      група 4 - машини й устаткування

      група 5 - транспортні засоби

      група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)

      група 9 - інші основні засоби

Оскільки МСБО 16 не визначає вартісних обмежень, керівництво ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» вважає об”єктом основних засобів об”єкт вартістю понад 2500,00 грн. та строком корисного використання більше одного року, або операційного циклу. Згідно МСБО 16 підприємство визначає обліковувати основні засоби за історичною вартісю.

За принципом суттєвості малоцінні необоротні активи обліковуються у складі запасів.

Собівартість об'єкта основних засобів підлягає визнанню як актив тільки в тому випадку, якщо собівартість даного об'єкта може бути вірогідно оцінена.     

Об'єкт основних засобів, що може бути визнаний як актив, підлягає оцінці за собівартістю.

Собівартість об'єкта основних засобів містить у собі:



  • покупну ціну за винятком торговельних знижок і повернень;     

  • імпортні мита;    

  • податки, що не відшкодовуються;

  • будь-які прямі витрати, які відносяться до доставки активу в місце його використання та приведенню в стан, що забезпечує його функціонування відповідно до намірів керівництва підприємства;     

Об'єкти основних засобів, які були придбані (побудовані) з метою продажу, класифікуються як товари для перепродажу й враховуються відповідно до розділу «Запаси» Облікової політики.

Підприємство розділяє витрати, пов'язані з основними засобами, на наступні види:



  • утримування та техобслуговування;     

  • поточний ремонт;     

  • капітальний ремонт;     

  • модернізація.     

Утримування та техобслуговування.

Видатки на утримання та техобслуговування основних засобів пов'язані з підтримкою об'єкта в справному працездатному стані і не зачіпають процедури ремонту, відновлення та заміни. Дані витрати не капіталізуються й зізнаються як видатки періоду.

Поточний ремонт.

Поточний ремонт є основним видом ремонту, спрямованим на підтримку працездатності об'єктів основних засобів. Поточний ремонт виконується для забезпечення або відновлення працездатності об'єкта основних засобів і полягає в заміні або відновленні окремих його частин. Поточний ремонт здатний забезпечити безвідмовну роботу об'єкта основних засобів протягом усього міжремонтного періоду і дозволяє тривалий час не прибігати до дорогого капітального ремонту. Витрати, понесені в ході таких ремонтів, відносяться на видатки періоду по мірі їхнього виникнення. Підприємство не визнає в складі балансової вартості об'єктів основних засобів витрати на їхній поточний ремонт.

Капітальний ремонт.

Капітальний ремонт - це ремонт устаткування із заздалегідь установленим міжремонтним періодом, при якому, як правило, проводиться повне розбирання агрегату, заміна й відновлення всіх зношених деталей, вузлів та інших елементів конструкції, складання, вивірка, регулювання та випробування устаткування вхолосту і під навантаженням.

До складу робіт з капітального ремонту можуть входити роботи з модернізації.

Амортизація основних засобів

Амортизація основних засобів розраховується прямолінійним методом відповідно до строків корисної служби, встановленими технічним персоналом підприємства.

 Використання прямолінійного методу припускає, що економічні вигоди від використання основних засобів розподіляються рівномірно в кожний період нарахування амортизації.

 Нарахування амортизації на придбаний актив починається з наступного місяця з моменту введення активу в експлуатацію.

          Підприємство припиняє визнання балансової вартості об'єкта основних засобів:



  • при вибутті; 

  • коли від його експлуатації або вибуття не очікується яких-небудь майбутніх економічних вигід. 

Основнi засоби вiдображаються за iсторичною або умовною вартiстю, за вирахуванням накопиченого зносу та накопичених збиткiв вiд знецiнення

Сума, яка підлягає амортизації, становить первісну вартість або умовну вартість об’єкта основних засобів, за вирахуванням його ліквідаційної вартості. Ліквідаційна вартість активу - це очікувана сума, яку одержали б на даний момент від реалізації об’єкта основних засобів після вирахування очікуваних витрат на вибуття, якби даний актив уже досяг того віку та стану, у якому , як можна очікувати, він буде перебувати наприкінці строку свого корисного використання.

Амортизація основних засобів нараховується з метою списання вартості відповідного активу протягом строку корисного використання і розраховується з використанням прямолінійного методу у діапазоні від 2 до 50 рокiв.

     


Визнання запасів
Згідно МСБО 2 запаси визнаються підприємством, якщо вони належать йому і:

- існує велика ймовірність одержання економічної вигоди від їхнього використання в майбутньому;    

- їхня вартість може бути вірогідно оцінена.     

Підставою для включення (списання) матеріальних цінностей в (з) склад (у) запасів є передача ризиків і вигід, пов'язаних з володінням запасами.

Поточне місцезнаходження запасів на дату складання звітності не є визначальним чинником для підприємства при визнанні запасів і віднесенні їх до активів. Підприємство визнає активами придбані запаси на підставі переходу майнових ризиків, навіть якщо такі запаси фізично не доставляються на підприємство.

Запаси в обов'язковому порядку повинні оцінюватися за собівартістю. На дату звітності запаси підлягають уцінці до чистої вартості реалізації, якщо така вартість на 50% менше собівартості, або якщо запаси не використовувалися більше 5 років.

Собівартість запасів включає всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені для того, щоб доставити запаси до місця їхнього справжнього знаходження й стану.

У собівартість придбання запасів включаються наступні витрати:



  • суми, які оплачуються відповідно до договору постачальникові, за винятком непрямих податків;     

  • суми мит при ввозі;   

  • суми непрямих податків у зв'язку із придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;   

  • транспортно-заготівельні витрати - витрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи та транспортування запасів всіма видами транспорту до місця їхнього використання, включаючи витрати на страхування ризиків транспортування запасів;     

  • інші витрати, які безпосередньо пов'язані із придбанням запасів і приведенням їх до стану, придатного для використання в запланованих цілях. 

У витрати на переробку запасів включаються витрати, прямо пов'язані з одиницями виробництва, а саме прямі матеріальні витрати, прямі витрат на оплату праці, виробничі накладні витрати, які відносяться на собівартість виготовленої готової продукції, вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом готової продукції, інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Виробничі накладні витрати поділяються на постійні та змінні виробничі витрати. Постійні виробничі накладні витрати - це ті непрямі витрати на виробництво, які залишаються порівняно незмінними незалежно від обсягу виробництва, такі як амортизація, утримання будівель і обладнання заводу, а також витрати на управління виробництвом. Змінні виробничі накладні витрати - це такі непрямі витрати на виробництво, які змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно обсягу виробництва, такі наприклад як витрати на допоміжні матеріали та непрямі витрати на оплату праці. Розподіл постійних виробничих накладних витрат на витрати, пов'язані з переробкою, базується на нормальній потужності виробничого устаткування. Нерозподілені накладні витрати визнаються витратами того періоду, в якому вони понесені.

Відповідно до МСБО 2, до запасів будуть відноситься активи, які відповідаєть наступним критеріям:


  • утримуються для продажу за умов звичайної господарської діяльності (товари);

  • принесуть в майбутньому економічні вигоди;

  • будуть використані для господарської діяльності протягом 1 року;

  • можуть бути оцінені;    

Запаси відображаються за меншою з двох величин: первісною вартостю та чистою вартостю реалізації. Первісна вартість запасів включає витрати на сировину, прямі витрати на оплату праці та відповідні накладні витрати, понесені до доведення запасів до їхнього теперішнього місця розташування та стану. При переміщенні запасів з базових складів в підрозділи у виробництво та при продажу запасів застосовувався метод ФІФО (перше надходження – перший відпуск). При перміщенні та продажу готової продукції застосовується метод середньозваженої собівартості. Чиста вартість реалізації визначається виходячи з розрахункової ціни продажу, за вирахуванням всіх очікуваних витрат на завершення виробництва та реалізацію.
 Метод оцінки запасів при вибутті
Підприємство при вибутті запасів використовує наступні методи оцінки:

  • метод ФІФО (перше надходження – перший відпуск) для матеріалів, палива, товарів, МШП, готової продукції.

Підприємство використовує той самий метод оцінки для всіх одиниць запасів, які мають однакове призначення й однакові умови використання.
Дебіторська заборгованість.

 Дебіторська заборгованість - це договірні вимоги, пред'явлені покупцям і іншим особам на одержання коштів, товарів або послуг. Для цілей фінансової звітності дебіторська заборгованість класифікується як поточна (одержання очікується протягом поточного року або операційного циклу), або як довгострокова (дебіторська заборгованість, що не може бути класифікована як поточна).

Дебіторська заборгованість класифікується як дохідна дебіторська заборгованість (що виникає за реалізовані в ході здійснення звичайної господарської діяльності роботи, товари й послуги) і не дохідна (інша) дебіторська заборгованість.

 Первісне визнання дебіторської заборгованості здійснюється по справедливій вартості переданих активів.

  В фінансовій звітності короткострокова дебіторська заборгованість оцінюється і відображається по чистій вартості реалізації. Чиста вартість реалізації дебіторської заборгованості оцінюється з урахуванням наданих знижок, повернень товарів і безнадійної заборгованості.

  Для відображення сумнівної дебіторської заборгованості на підприємстві      створюється резерв сумнівних боргів. Резерв сумнівних боргів нараховується виходячи із класифікації дебіторської заборгованості за строками погашення (до 12 місяців, від 12 до 18 місяців, від 12 до 36 місяців) та на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.

Критеріями віднесення дебіторської заборгованості до сумнівної також є :

  - строк позовної давності по заборгованості минає раніше, ніж через 12 місяців зі звітної дати;

 - підприємство - боржник відсутній за адресою, зазначеною в документах;

 - підприємство-боржник оголошений банкрутом.

 Дебіторська заборгованість боржника, виключеного з ЄДРПОУ, визнається безнадійною і підлягає списанню на витрати підприємства.

  Фінансові активи представлені кредитами та дебіторською заборгованістю. Класифікація залежить від характеру та цілі фінансових активів і визначається на момент первісного визнання.

   Дохідна та інша дебіторська заборгованість з фіксованими платежами або платежами, які можна визначити, яка не має котирування на активному ринку, класифікується як кредиторська та дебіторська заборгованість. Кредиторська та дебіторська заборгованість оцінюються за собівартістю. Короткострокова дебіторська заборгованість, на яку не нараховуються відсотки, відображається за номінальною вартістю.

Відповідні резерви на покриття збитків від сумнівної заборгованості визнаються в складі прибутку або збитку, коли існують об’єктивні свідчення того, що актив знецінився.


Кошти і їхні еквіваленти
Кошти підприємства включають кошти в банках, готівка коштів в касах, грошові кошти в дорозі (інкасація), грошові документи і еквіваленти коштів, не обмежені у використанні.

Власний капітал
Підприємство нараховує дивіденди акціонерам, і визнає їх як зобов'язання на звітну дату тільки в тому випадку, якщо вони були затверджені на загальних річних зборах акціонерів та оголошені до звітної дати включно.

Порядок розподілу накопиченого прибутку встановлюється Зборами акціонерів.

Акціонерний капітал визнається за історичною вартістю, нарахування на вплив від застосування МСФО 29 «Фінансова звітність в умовах гіперінфляції» для внесків, зроблених до 31 грудня 2000 року, коригування не здійснюється.
Зобов'язання і резерви
Зобов'язання визнаються підприємством, якщо їхня оцінка може бути вірогідно визначена й існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок їхнього погашення. Якщо на дату балансу раніше визнані зобов'язання не підлягають погашенню, то їхні суми включаються до складу доходів звітного періоду.

На підприємстві нараховується резерв майбутніх витрат на виплату відпусток працівникам виходячи з кількості невикористаних днів відпустки працівниками станом на 31 грудня. Резерв на оплату єдиного соціального внеску нарахований на суму резерву на виплату відпусток . Інші види резервів підприємством не створювалися.

Резерви визнаються, коли підприємство має поточне юридичне або конструктивне зобов’язання внаслідок минулої подіі, і при цьому існує ймовірність, що воно буде змушене погасити дане зобов’язання і можна зробити достовірну оцінку зобов’язання. І відповідно МСБО 37 "Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи" створені непередбачені зобов'язання відображаються у розділі II пасиву балансу"3абезпечення наступних витрат і платежів" по статті "Інші забезпечення". До них відносять нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (податки, гарантійні зобов'язання, резервні відрахування на сплату майбутніх відпусток працівників тощо), величина яких на дату складання балансу визначається шляхом попередніх оцінок, а також суми цільового фінансування, витрати за якими на дату балансу також є розрахунковими.
Фінансові зобов’язання

Первiсне визнання та оцiнка.

Товариство визнає фiнансове зобов'язання у звiтi про фiнансовий стан тодi i лише тодi, коли стає стороною контрактних положень щодо цього фiнансового зобов'язання. МСФЗ (IFRS) 9 замiнює частини МСФО (IAS) 39, що вiдносяться до класифiкацiї i оцiнки фiнансових iнструментiв. Фiнансовi зобов'язання, що перебувають у сферi дiї МСФО 39, Товариство класифiкує як такi, що: у подальшому оцiнюються за амортизованою собiвартiстю, користуючись методом ефективного вiдсотка; фiнансовi зобов'язання за справедливою вартiстю з вiдображенням результату переоцiнки у прибутку або збитку. Такi зобов'язання, в тому числi похiднi фiнансовi iнструменти, якi є зобов'язаннями, у подальшому оцiнюються за справедливою вартiстю. Фiнансовi зобов'язання включають: фiнансовi зобов'язання, оцiнюванi за справедливою вартiстю через прибуток або збиток; державнi гранти; кредити i позики; кредиторська заборгованiсть по основнiй дiяльностi i iнша кредиторська заборгованiсть; похiднi iнструменти, визначенi як iнструменти хеджування при ефективному хеджуваннi. Рiшення про класифiкацiю приймається при первiсному визнаннi. Класифiкацiя залежить вiд характеристик договiрних грошових потокiв iнструменту. Фiнансовi зобов'язання спочатку визнаються за справедливою вартiстю, зменшеною у випадку позик i кредитiв на витрати, безпосередньо пов'язанi з їх отриманням згiдно з угодою.

Припинення визнання фiнансових зобов'язань.

Товариство припиняє визнання фiнансового зобов'язання (або частину фiнансового зобов'язання) тодi i тiльки тодi, коли, фiнансове зобов'язання погашається, тобто, коли заборгованiсть, визначену в контрактi, погашено, анульовано або строк її дiї закiнчується. Якщо наявне фiнансове зобов'язання замiнюється iншим зобов'язанням перед тим самим кредитором на суттєво вiдмiнних умовах або якщо умови наявного зобов'язання значно змiненi, така замiна або змiни облiковуються як припинення визнання первiсного зобов'язання i початок визнання нового зобов'язання, а рiзниця в їх облiковiй вартостi визнається у звiтi про прибутки та збитки.

Подальша оцiнка.

Подальша оцiнка фiнансових зобов'язань залежить вiд їх класифiкацiї у такий спосiб:

Позиковi кошти.

Позиковi кошти спочатку визнаються за справедливою вартiстю отриманих коштiв за вирахуванням понесених витрат на проведення операцiї. Надалi позиковi кошти враховуються за амортизованою вартiстю з використанням методу ефективної процентної ставки. Рiзниця мiж справедливою вартiстю отриманих коштiв (за вирахуванням витрат по операцiї) i сумою до погашення вiдображається як вiдсотки до сплати протягом термiну, на який видана позика.

Вiдсотки.

Вiдсотки до сплати вiдображаються у складi прибуткiв i збиткiв звiту про сукупний дохiд по всiх процентних фiнансових iнструментах за принципом нарахування з використанням методу ефективної ставки вiдсотка.

Кредиторська заборгованiсть за основною дiяльнiстю та iнша кредиторська заборгованiсть.

Кредиторська заборгованiсть за основною дiяльнiстю та iнша кредиторська заборгованiсть спочатку признається за справедливою вартiстю, а надалi оцiнюється за амортизованою вартiстю з використанням методу ефективної процентної ставки. Справедливою вартiстю фiнансових зобов'язань термiном менш одного року вважається їх номiнальна вартiсть. Для цiлей пiдготовки фiнансової звiтностi справедлива вартiсть кредиторської заборгованостi розраховується шляхом дисконтування майбутнiх потокiв грошових коштiв з використанням поточної ринкової процентної ставки, яка застосовується до аналогiчних позик на звiтну дату. Короткострокову (термiном погашення менше одного року) кредиторську заборгованiсть без встановленої ставки вiдсотка Товариство оцiнює за сумою первiсного рахунку фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим.



Визнання доходів і видатків
 Доходи підприємства визнаються на основі принципу нарахування, коли існує впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигід, а сума доходу може бути вірогідно визначена.

 Дохід від реалізації продукції визнається, тоді, коли фактично здійснений перехід від продавця до покупця значних ризиків, переваг і контроль над активами (активи відвантажені і право власності передане).

Особливих умов визнання доходу від реалізації готової продукції відповідно до політики підприємства не передбачено.

При наданні підприємством послуг з операційної оренди , дохід визнається в тому звітному періоді, у якому надані послуги.

Дохід товариства – це валове надходження економічних вигід протягом періоду, що виникає у ході звичайної діяльності суб’єкта господарювання, коли власний капітал зростає в результаті цього надходження, а не в результаті внесків учасників власного капіталу (згідно з МСБО 18).

Доходи від реалізації оцінюються за справедливою вартістю компенсації, отриманої в оплату або очікуваної до отримання. Доходи від реалізації зменшуються на очікувану суму повернутих клієнтам товарів та готової продукції.

Доходи від реалізації визнаються за умови виконання всіх наведених нище умов:

     1. Підприємство передало покупцю усі істотні ризики та вигоди.

     2. Підприємство більше не бере участі в управлінні та не здійснює контроль за реалізованими товарами, готовою продукцією.

     3. Сума доходів може бути достовірно визначена.

     4. Існує вірогідність, що економічні вигоди, пов’язані з операцією, будуть отримані підприємством.

     5. Понесені витрати можуть бути достовірно оцінені.

При визначенні доходу використовується метод нарахування.

Витрати визнаються одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони були здійснені. В фінансовій звітності для відображення витрат використовується модель по функціям затрат.

Згідно МСФЗ 36 « Знецінення активів» облік знецінення активів буде базуватися на принципі обачності, дотримання якого, зокрема, не допускає завищення їх (активів) оцінки. Під знеціненням мається на увазі зниження корисності активів, яке виражається у перевищенні їх балансової вартості над відшкодовуваною сумою (§8 IAS 36). Тестування активів на знецінення, ПАТ проводитиме на основі вже виявлених ознак знецінення окремих об’єктів або генеруючих одиниць.

Ознаки знецінення активів зовнішні:



  • Значне зниження ринкової вартості активу;

  • Значні зміни в технологічному процесі;

  • Значне зростання відсоткових ставок, які впливають на рентабельність активів ПАТ;

  • Чисті активи ПАТ значно перевищують його ринкову капіталізацію

Ознаки знецінення активів внутрішні:

  • Реструктуризація чи припинення деяких видів діяльності;

  • Значне зниження грошових надходжень, очікуваних у процесі експлуатації активу.

  • Моральний та фізичний знос, що впливає на актив.

             Видатки по податку на прибуток
Витрати по податку на прибуток, відображені у звіті про фінансові результати, складаються із сум поточного й відстроченого податку на прибуток.

Поточний податок на прибуток визначається виходячи з оподатковуваного прибутку

за звітний період, розрахованого за правилами податкового законодавства України.

Відстрочені податкові активи й зобов'язання розраховуються по податкових ставках, які, як очікуються, будуть застосовні в періоді, коли будуть реалізовані активи або погашені на основі податкових ставок, що діяли на звітну дату, або про введення яких у дію в найближчому майбутньому було достеменно відомо за станом на звітну дату.


Фiнансова звiтнiсть, що надається, грунтується на принципах i способах розкриття iнформацii, якi регулюються Мiжнародними стандартами фiнансовоi звiтностi.

Основнi допущення - принцип нарахування та безперервностi.

        



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал