Артикуца Н. В



Pdf просмотр
Дата конвертації25.12.2016
Розмір94.4 Kb.

32
УДК 340.113
УДК 340.113
УДК 340.113
УДК 340.113
УДК 340.113
Ар
Ар
Ар
Ар
Артикуца Н. В.
тикуца Н. В.
тикуца Н. В.
тикуца Н. В.
тикуца Н. В.
УКР
УКР
УКР
УКР
УКРАЇНСЬКА ПР
АЇНСЬКА ПР
АЇНСЬКА ПР
АЇНСЬКА ПР
АЇНСЬКА ПРАВНИЧА ТЕРМІНО
АВНИЧА ТЕРМІНО
АВНИЧА ТЕРМІНО
АВНИЧА ТЕРМІНО
АВНИЧА ТЕРМІНОЛОГІЯ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ КОНТЕКС
ЛОГІЯ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ КОНТЕКС
ЛОГІЯ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ КОНТЕКС
ЛОГІЯ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ КОНТЕКС
ЛОГІЯ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ КОНТЕКСТІ:
ТІ:
ТІ:
ТІ:
ТІ:
НА
НА
НА
НА
НАУКОВО−ТЕОРЕТИЧНІ Т
УКОВО−ТЕОРЕТИЧНІ Т
УКОВО−ТЕОРЕТИЧНІ Т
УКОВО−ТЕОРЕТИЧНІ Т
УКОВО−ТЕОРЕТИЧНІ ТА НАВЧАЛЬНО−МЕТ
А НАВЧАЛЬНО−МЕТ
А НАВЧАЛЬНО−МЕТ
А НАВЧАЛЬНО−МЕТ
А НАВЧАЛЬНО−МЕТОДИЧНІ А
ОДИЧНІ А
ОДИЧНІ А
ОДИЧНІ А
ОДИЧНІ АСПЕКТИ
СПЕКТИ
СПЕКТИ
СПЕКТИ
СПЕКТИ
Актуальність вивчення української правничої термінології в європейському контексті
обумовлена процесами євроінтеграції, посиленням міжнародної співпраці у всіх сферах,
включаючи правову, активізацією міжмовної взаємодії між країнами ЄС та України.
Забезпечення ефективної комунікації в офіційно діловій сфері між представниками різних країн неможливе без спеціальної фахово мовної підготовки усіх суб‘єктів такої взаємодії (офіційних представників, перекладачів, науковців, лексикографів, фахівців експертів тощо).
Збагачення змісту й модернізація форм фахово мовної підготовки осіб, задіяних у різноманітних сферах міжнародно правової співпраці (дипломатичної, законотворчої,
правозастосовної, науково освітньої, інформаційно правової, культурно правової) полягає
насамперед у розширенні спектру професійних і фонових знань здобутками міжнародного і
європейського права, порівняльного правознавства, юридичного термінознавства, лексикографії,
перекладознавства. Ті, хто залучені до забезпечення процесу адаптації права України до права
ЄС, підготовки та розгляду судових справ на рівні ЄС, укладання перекладних словників правничої термінології, юридичного перекладу, відчувають гостру потребу в нових за змістом і
формою складових своєї фахово мовної підготовки.
Професіограма представника правничої професії, здатного виконувати свої професійні
функції на міжнародному рівні, нині включає як обов‘язкові елементи: володіння двома і більше
іноземними мовами, знання специфіки різних правових систем, ознайомлення із законодавством зарубіжних країн та ЄС, навички усного і письмового перекладу, експертизи й редагування нормативних та інших видів юридичних текстів, обізнаність з національними та міжнародними термінологічними стандартами, загальними та жанрово стильовими вимогами до правових документів, вміння самостійного розв‘язання мовних проблем.
У Центрі інноваційних методик правничої освіти факультету правничих наук НаУКМА
розроблено новий курс
“Українська правнича термінологія в європейському контексті”, який цього року успішно апробований у Масариковому університеті у м. Брно та Карловому університеті у м. Прага (ЧР).
Мета курсу – ознайомити слухачів не лише зі специфікою, закономірностями розвитку та сучасним станом української правничої термінології в європейському контексті, але й з основами юридичного перекладу на основі найновіших досягнень правничої лінгвістики, термінознавства та перекладознавства. Інноваційність курсу полягає в тому, що він формує цілісне наукове уявлення про українську правничу термінологію не ізольовано від інших терміносистем, а в
європейському контексті, з проекцією на систему понять і термінів ЄС, двомовними і
багатомовними паралелями термінологічних відповідників, з диференціацією національних та
інтернаціональних терміноелементів.
Науково теоретична основа курсу являє собою синтез сучасних наукових уявлень про систему правових понять та їх термінологічних позначень, їх співвідношення, взаємодії та репрезентації
на рівні моделі (тезаурус) та функції (текст), стратифікацію термінологічної лексики,
диференціацію кодифікованих і некодифікованих назв (власне терміни, номенклатура, терміноїди,
передтерміни, професіоналізми, жаргони), що важливо враховувати під час перекладу.
Мова права, її термінологічні ресурси, сформовані протягом багатьох століть, містять в собі
величезні потенційні можливості для якнайточнішої передачі правових ідей і думок, правових приписів і конструкцій. Проте правильно застосувати мовно термінологічний інструментарій правникам і перекладачам юридичних текстів вдається далеко не завжди. Підтвердженням цьому слугують численні хиби, помилки, приклади неточності й двозначності на рівні нормативно правових текстів та їх перекладів. У зв‘язку з цим вважаємо
головним дидактичним завданням
навчити правильно і професійно застосовувати цей складний, поліфункціональний інструмент,
яким у сфері правової комунікації є мова, доречно використовувати її термінологічні і
мовностилістичні ресурси з урахуванням комунікативного завдання, призначення тексту, його жанрово стильової специфіки, цільової аудиторії. Досягти цього можна лише на основі синтезу найновіших досягнень дотичних до права сфер, передусім: юридичної лінгвістики, термі
нознавства, термінографії, логіки, герменевтики, стилістики, перекладознавства, юридичної
техніки, документознавства. Теоретичні та прикладні розробки у цих сферах формують сучасний комплексний науковий апарат для забезпечення кодифікаційних робіт, юридичного перекладу,
упорядкування і стандартизації термінів права на національному і міжнародному рівнях.

33
Методологічна основа курсу складається з поєднання загальнонаукових та галузевих підходів до наукового вивчення та практичного опрацювання термінологічного матеріалу,
апробованих методів і прийомів роботи з термінами на генетичному, структурному, семантичному та функціональному рівнях, зокрема різних методів перекладу, які застосовуються у практичній частині курсу (транскрипція, калькування, адаптація, лексична експансія).
Джерельна база курсу також багата й різноманітна. У ній представлені вітчизняні та міжнародні нормативні матеріали, банки даних термінів та їх скорочень (Глосарій Центру
європейського права та порівняльного правознавства при Міністерстві юстиції України, АВС of
EU, EURODICAUTOM, Europa Glossary, EUTERPE, EVROVOC, Glossary of the European Union and European Communitie, The BBC European Union Glossary), TERMNET, Breaf Glossary of EU
Abbreviations, Main Acronyms and Abbreviations та ін.), енциклопедичні та лексикографічні
видання, включаючи перекладні юридичні словники (двомовні і багатомовні, з коментарями або тлумачного типу), розробки та рекомендаційні матеріали спілок професійних перекладачів;
форми та зразки документів (які
допоможуть адекватно передавати структурні та термінологічні
особливості встановлених законодавством відповідної країни форм документів).
Структура курсу побудована на основі логічної послідовності тем у напрямку від базових загальнотеоретичних питань і важливих інформаційно довідкових орієнтирів у сфері юридичного термінознавства, термінографії, правничого перекладу, що забезпечують необхідну джерельну й інструментальну базу для різних видів професійної роботи з термінами (тлумачення,
упорядкування, систематизація, стандартизація, переклад, лексикографічний опис, дефі
ніювання) до практичного аналізу й вирішення конкретних мовних питань.
Проблематика теоретичної частини курсу складається з ключових питань: сучасного термінознавства (природа і специфіка терміна порівняно із загальновживаним словом;
взаємозв‘язок між правовим явищем, правовим поняттям і терміном; структура термінологічних одиниць; терміносистема; термінологічні стандарти, продуктивні і непродуктивні моделі і способи термінотворення); термінографії (термін та його репрезентація у термінологічних банках даних
і словниках різних типів); перекладознавства (види перекладу, методи, способи і технічні прийоми досягнення еквівалентності у юридичному перекладі).
Логіка дидактичної доцільності відбору навчального матеріалу полягає в тому, що перш ніж розглядати із слухачами проблеми оптимального добору еквівалентних термінологічних одиниць,
оцінювати якість того чи іншого варіанту перекладу юридичного тексту, потрібно ознайомити аудиторію із загальними вимогами до термінів у юридичних текстах, їх генетичними,
семантичними, граматичними і функціонально стильовими характеристиками, які слід обов‘язково враховувати під час розв‘язання проблем, пов‘язаних із вибором терміна.
У процесі ознайомлення слухачів із загальними вимогами щодо термінів, крізь призму яких слід оцінювати термінологічний матеріал в процесі його відбору й кодифікації (співвіднесеність
із певним правовим поняттям, точність, наявність дефініції, системність, офіційність,
конвенційність, функційна усталеність, стандартизованість, лаконічність, сувора нормативність,
стилістична нейтральність, відсутність експресивності, коректність) доцільно супроводжувати кожний із названих параметрів практичними рекомендаціями щодо того, якими саме мовними засобами і прийомами їх застосування можна досягти втілення тієї чи іншої вимоги на практиці.
Проілюструвати це прикладами, як зразково нормативними, так і тими, що демонструють різні
види порушень цих вимог. Слід чітко відмежовувати кодифіковану і некодифіковану термінологічну лексику у сфері права, окресливши сферу функціонування кожної з них. Для такого аналізу й оцінки використовуються поняття й категорії юридичної стилістики з її
диференціацією стилів, підстилів, жанрової приналежності текстів у різних правових сферах
(законодавчих, судово процесуальних, адміністративно канцелярських, наукових, публіцис тичних).
Для розв‘язання низки мовно термінологічних проблем, таких як: оцінка терміна за тими чи іншими мовними параметрами у процесі кодифікації, пошук термінологічного еквівалента у процесі перекладу, національне чи інтернаціональне, добір словотворчих засобів для мотивованої
номінації спеціального правового поняття (створення нового терміна, заповнення термінологічної
лакуни в процесі перекладу) потрібен комплекс лінгвістичних знань щодо генезису, історії,
шляхів і способів формування українського юридичного словника. Адже без цілісного уявлення про специфіку й динаміку процесів українського термінотворення, про особливості розвитку україномовної юридичної термінології у взаємодії з іншими європейськими мовами, ми не зможемо об‘єктивно і виважено вирішувати мовно термінологічні проблеми, давати правильні,
лінгвістично обґрунтовані рекомендації щодо вживання термінів.
Усе це зобов‘язує вивчати генезис та історію становлення української юридичної термінології
не лише у зв‘язку з історією національного права, української державності і законодавства,
історією української мови і науки, а в контексті європейського історичного розвитку і взаємодії

34
з іншими державами, їх правовими системами, національними мовами. Простежуються основні
генетичні та історичні складові термінологічної системи українського права: індоєвропейський,
праслов‘янський та східнослов‘янський лексичні фонди, власне українська лексика, запозичення з різних (насамперед європейських) мов, що у певні історичні періоди активізувались різною мірою під впливом екстралінгвістичних та внутрішньомовних чинників), а також похідні
утворення на основі питомих і запозичених, зокрема інтернаціональних, термінів і терміно елементів.
Визначається особлива роль латинської та грецької мов у становленні терміносистем права,
як української, так і інших країн європейського ареалу (зазначимо як приклад рецепцію норм римського цивільного права). Серед грецьких слів, які увійшли до наукового і зокрема юридичного лексикону: автаркія, автентичний, автономія, апатриди, біпатриди, гіпотеза,
дактилоскопія, іпотека, катастрофа, політика, поліція, практика, система, тезаурус,
хартія та ін. Звертається увага на те, що переважна більшість наукових терміноелементів грецького походження була запозичена українською мовою з давньогрецької через посередництво латини та інших західноєвропейських мов.
Серед латинських за походженням юридичних термінів, які представлені в терміносистемах багатьох європейських мов, включаючи українську: аболіція (від лат. abolitio – знищення,
скасування); аброгація (лат. abrogatio – скасування); ад’юдикація (лат. adjudicatio –
присудження); адміністрація (лат. administratio – керування); апеляція (лат. appellatio –
звернення); асоціація (лат. associatio – сполучення); декларація (лат. declaratio – заява, вислів);
делікт (лат. delictum – провина, правопорушення); екстрадиція (лат. extraditio – видача особи однією державою іншій); інавгурація (лат. inauguro – посвячую); інкорпорація (лат.
incorporation – включення до складу); інфляція (лат. inflatio – розбухання); кворум (лат. quorum
(praesentia sufficit) – чиєї (присутності достатньо);
конституція (лат. constitutio – устрій,
установлення); легітимація (лат. legitimus – законний, узаконений); міліція (лат. militia –
військо); облігація (лат. obligatio – зобов’язання, порука); пролонгація (лат. prolongo –
продовжую); субвенція (лат. subvenire – приходити на допомогу); цесія (лат. cessio – уступка,
передача); цивільний (лат. civilis) – штатський; юриспруденція (лат. ius закон, правда +
prudentia – мистецтво, розум, премудрість); юридичний (лат. juridicus – судовий); юрисдикція
(лат. jus (juris) – право; dico – проголошую); юстиція (лат. justitia, букв. справедливість) та інші.
Латинізми донині функціонують як надзвичайно важливі поняття й категорії у терміносистемах сучасного права, хоча їхній денотативно сигніфікативний зміст еволюціонував з розвитком правознавчої науки і юридичної практики, збагачуючись і набуваючи нових ознак.
Проте процес входження слова в систему іншої мови та адаптування до неї супроводжується змінами на фонетичному, граматичному, семантичному та функціонально стилістичному рівнях.
Порівняльний аналіз слів у мові джерелі та мові реципієнті дозволяє побачити характер таких змін (наприклад, буквено звукового складу, наголосу, семантики, граматичних параметрів (роду,
числа, відмінювання, втрата флексії тощо). Пор.: укр. автор (лат. au(с)tor), агресія (лат.
aggressio), адвокат (лат. advocatus), акт (лат. actus), акцепт (лат. acceptus), віза (лат. visus),
декрет (лат. decretum), делікт (лат. delictum), депозит (лат. depositum), дивіденд (лат.
dividendum), легіслатура (лат. lex (legis) “закон” і latus “встановлений), приватний (лат.
privatus), статут (лат. statutum), факт (лат. factum), юридичний (лат. juridicus), юрисконсульт
(лат. juris consultus).
Юридичні терміни – інтернаціоналізми були надзвичайно широко представлені вже в староукраїнських писемних пам‘ятках (підтверджують це і лексикографічні джерела, результати наукових досліджень). В українській діловій писемності XV XVII ст. (як і в білоруській, польській та ін.), інтернаціоналізація юридичної лексики має більш виразний характер, аніж у російській діловій писемності того ж часу. Незважаючи на те, що значна кількість латинізмів, зафіксованих у в староукраїнських актових джерелах, пізніше вийшла з ужитку, нині терміни латинського походження в українському юридичному словнику посідають перше місце за кількісними показниками серед запозичень (за даними дослідників, це 3/4 від загальної їх кількості).
Загалом, запозичення з класичних мов (давньогрецької та латини) складають особливо цінний, усталений і століттями відшліфований міжнародний термінофонд сфери права, оскільки передають спільні (близькі) юридичні поняття, репрезентовані у багатьох мовах (у кожній мові
за її законами).
Деякі латинські за походженням терміни права повертаються до активного вжитку шляхом кодифікації у новому законодавстві (наприклад, у Цивільному кодексі України:
емфітевзис (лат.
emphyteusis – вростання) – право користування чужою земельною ділянкою для сільсько господарських потреб, яку можна відчужувати і передавати у спадщину;
суперфіцій (лат.
superficies – super “перевищення” і facies – форма, зовнішність) – право користування чужою земельною ділянкою для забудови).

35
Терміни і терміноелементи, запозичені з класичних мов, виявили свою дериваційну спроможність у національних терміносистемах права. За їхньою участю і на їх основі
створювалися численні похідні утворення, які збагатили юридичний і загальнонауковий лексикон європейських мов.
Вельми продуктивними в українській мові виявилися такі інтернаціональні терміноелементи
(афікси) грецького й латинського походження:
а , авт , анти , арій, арх , бі , віце , де , дез , екс
, зія, ик, ін , інтер , ім , ко , ком , кон , контр /контра , пре , ре , суб , цид, ція, ультра , ум,
уні , ус, юс (юріс ).
Знання найбільш поширених інтернаціональних термінів і терміноелементів, їхнього впливу на семантику слова в цілому допоможе студентам: 1) у правильному розумінні й тлумаченні
термінів; 2) у виборі правильного написання; 3) в оволодінні значними масивами нових термінологічних одиниць із такими терміноелементами у їх структурі; 3) у конструюванні нових термінів з цими інтернаціональними компонентами; 4) у вивченні інших іноземних мов та їх терміносистем (передусім європейських).
Наприклад, знання того, який елемент значення вносить у семантику слова префікс
пре
(від лат. prae – попереду) – “передування”, дозволить студентам не лише краще зрозуміти етимологічне значення і словотвірну структуру термінів із цим афіксом, але й уникнути помилок,
пов‘язаних із написанням термінів:
преамбула (лат. praeambulus – який передує); превентивний
(лат. praeventivus) запобіжний;
превенція (лат. praeventio, від praevenire – випереджати,
попереджати);
президент (лат. praesidens (praesidentis) – який сидить спереду); президія (від лат.
praesideo – сиджу попереду, головую);
прецедент (лат. praecedens (praecedentis) – який передує);
презумпція (лат. praesumptio, від praesumo – передбачаю, вгадую). Бачення морфемного складу
і словотвірної моделі терміна допоможе студентам досить легко опановувати нові, похідні від них терміни, а в разі потреби і самостійно продукувати нові номінації. З метою формування відповідних навичок студентам пропонується завдання добору або продовження ланцюжка одноструктурних термінів та терміноелементів, наприклад:
авт : автаркія, автентичний,
автобіографія, автограф, автоінтоксикація, автократ, автократія, автонім, автономія,
автор…; арх : анархія, матріархат, монархія, олігархія, патриархія, патріархат…; ик(а):
герменевтика, дипломатика, криміналістика, цивілістика…; крат : автократія, аристо
кратія, демократія, бюрократія, геронтократія, охлократія, партократія, плутократія,
теократія…; логія: деонтологія, кримінологія, пенологія, психологія, деліктологія…; манія:
маніяк, маніакальний, наркоманія, токсикоманія, клептоманія…; фобія: агорафобія,
гідрофобія, клаустрофобія, мізофобія, монофобія, нозофобія, оксифобія, панфобія, снідофобія,
танатофобія…
На окрему увагу заслуговує той факт, що латинська мова подарувала світовій юриспруденції
такі досконалі юридичні конструкції й усталені вислові, які й донині застосовуються в багатьох галузях права (міжнародному, дипломатичному, конституційному, цивільному, кримінальному,
військовому та ін.), перетворившись у багатьох випадках на основоположні правові принципи,
презумпції, постулати: екс екво ет боно (лат. ex aequo et bono – по справедливості і доброті) –
принцип у міжнародно правовій практиці; пакта сунт серванда (лат. pacta sunt servanda
договори повинні виконуватися; ерга омнес зобов‘язання (лат. erga omnes – такий, що поширюється на всіх) – зобов‘язання, які є загальними для всіх, поширюються на всіх і стосуються основних цінностей міжнародного співтовариства; nemo debet bis puniri pro uno delicto – ніхто не повинен двічі бути покараним за одну провину; prior tempore – potior jure (перший за часом –
сильніший за правом), ад хок, де факто, де юре, персона нон грата та ін.
Серед інших європейських мов, які суттєво збагатили суспільно політичний, дипломатичний та юридичний словник багатьох країн світу, передусім європейського ареалу, відзначимо французьку, німецьку, італійську та англійську. Велика кількість запозичень з цих мов набула статусу інтернаціональних. Так, в українському словнику завдяки запозиченню з французької
мови або за її посередництва з‘явилися і донині функціонують у різних галузях права терміни:
абонемент, абсолютизм, авуари, агреман, акредитив, акциз, анклав, арбітраж, баланс,
бюлетень, вердикт, верифікація, гарантія, девальвація, девізи, демаркація, денаціоналізація,
денонсація, дериватив, директива, диспаша, досьє, експертиза, коносамент, прем‘єр,
преюдиціальність, прокурор, ревальвація, солідарність,стажер, форс мажор, франшиза, шантаж
та ін. З німецької мови або за її посередництва були запозичені терміни: абонент, агентура,
адвокатура, біржа, вексель, декорт, індосамент, маклер, рента, фрахт, шпіонаж, штаб, штамп,
штраф та ін. Італійська мова
запозичила багатьом європейським мовам терміни переважно сфери фінансового та банківського права: авізо, авіста, а конто, банда, банк, валюта, делькредере,
інкасація, каско, конто, контрабанда, маніфест, паспорт, франко та ін. З англійської мови,
яка нині у світі має панівний статус майже в усіх галузях суспільно політичної, економічної,
науково технічної діяльності, запозичені юридичні терміни: аторней, аудит, бартер, бізнес,

36
білль, брокер, бюджет, варант, венчурні компанії, гудвіл, демередж, демпінг, детектив, дилер,
дисконт, дистриб‘ютор, експорт, індемнітет, каф, кіднепінг, кілер, кліринг, консалтинг,
концерн, копі райт, ленд ліз, лізинг, лобі, ноу хау, офшор, спікер, спонсор, стандарт, форфейтинг,
франчайзинг, хуліганство, чартер, шериф та ін.
Слід залучити студентів до дискусії з проблеми активізації впливу англіцизмів на мови країн
ЄС та України. Мовно термінологічні комісії, консультативні та експертні ради багатьох
європейських країн, занепокоєні нинішньою експансією англо американізмів, шукають шляхи протидії зловживанням ними навіть на законодавчому рівні.
Питання впливу польської та російської мов на формування української терміносистеми права на тлі тих історичних реалій і подій, які посилювали або послаблювали міжмовні
запозичення в різні періоди. Так, з польської мови в українську (або за посередництва польської
мови) увійшли слова: вирок, гетьман,задаток, застава, копія, кош, коштувати, оскаржити,
рада, панство, подарунок, пожиток, послушенство, посполитий, свідоцтво, сейм, скарб, справа,
ухвала, фундація, шкода та ін; з російської мови запозичені приказ, уложення, судебник,
уголовний, вищестоящий та інші.
Значно менше зазнав український юридичний словник впливу інших мов, запозичення з яких у його складі є доволі рідкісними, наприклад: з іспанської (ембарго, хунта), зі шведської
(омбудсмен), з тюркської (артіль, пай), з арабської (аварія, адат, алкоголь), африканс (апартеїд).
Пильної уваги та лінгвістичних коментарів потребують явища калькування, транслітерації
у процесі запозичень, а також т. зв. “екзотизми”. Останні вживаються лише на позначення специфічних для певних країн правових реалій, звичаїв, традицій, державного та адмініст ративного устрою, органів, посад, звань, законодавчих актів тощо, які в міжнародному лексиконі
пов‘язані лише з відповідними країнами, наприклад, назви парламенту: альтинг (в Ісландії),
кнесет (в Ізраїлі), кортес (в Іспанії), сейм (у Польщі та деяких країнах Прибалтики), стортинг
(у Норвегії), фолькетинг (у Данії) та ін.
Взаємодія національних та інтернаціональних елементів є надзвичайно важливою у процесі
подальшого розвитку правових терміносистем, її значення посилюється в умовах глобалізації
світових процесів, розширення інформаційно правового простору, “гібридизації” правових систем, взаємопроникнення елементів різних правових сімей. Процес інтернаціоналізації
сучасних правових систем яскраво виявляється на лексичному і словотвірному рівні, у динамічних змінах термінологічного складу мов, появою нових слів з міжнародними терміноелементами, які можуть виступати у пре або постпозиції, або й утворювати шляхом комбінування препозитивних і постпозитивних терміноелементів нові терміни. Для спостережень над динамікою змін у терміносистемах пропонується зафіксувати неологізми із спільними словотвірними елементами інтернаціонального характеру, напр., євро : Європарламент,
Євроюст, Європол, Євросоюз, європейське право, євровалюти, євродолари, євроінтеграція,
єврокард, євроноти, єврооблігація, євроринок, євростат, євростандарт, європейська валютна
система (ЄВС), європейський опціон та ін.
Перед перекладачами юридичних текстів часто постає проблема заповнення поняттєво термінологічних лакун у національних терміносистемах. Заповненням прогалин у термінологічному апараті вітчизняної правової науки займаються також учені правознавці, коли номінують нове юридичне поняття або шукають національний відповідник чужомовному термінологічному позначенню. У цих випадках застосовуються продуктивні способи і моделі сучасного українського термінотворення, з якими мають бути обізнані юристи. Окрім цього, правникам корисно знати, що перше місце за продуктивністю посідає синтаксичний спосіб термінологічної номінації
(терміносполуки), оскільки дозволяє шляхом комбінування наявного лексичного матеріалу створювати численні нові термінологічні одиниці. Завдяки високому класифікаційному потенціалу атрибутивних компонентів терміносполук створюється розгалужена, структурована на основі родо видових та інших видів парадигматичних зв‘язків система правових понять і термінів.
Звертаємо увагу на те, що у сфері сучасної правової комунікації, зокрема на міжнародному рівні, простежується тенденція до інтенсивного зростання кількості абревіатур у юридичному лексиконі, обумовлена прагненням економії часу та мовних ресурсів, вимогою лаконічності
термінів. На заняттях студенти опановують загальноприйняті на рівні ЄС та міжнародному рівні
складноскорочені назви органів, установ, організацій, комітетів, посад, документів, порівнюють форми і способи абревіації у різних мовах (Інтерпол, Інкотермс тощо).
У наступній, практичній частині курсу, спрямованій на формування й закріплення перекладацьких навичок, студенти знайомляться з основними видами правничого перекладу,
явищами лінгво правової та соціально правової асиметрії, термінологічними лакунами та способами їх заповнення, методами і робочими прийомами перекладу. При цьому особливу увагу приділено питанням: 1) максимальної точності й денотативної адекватності юридичного перекладу; 2) опрацювання тексту із культурно специфічною термінологією права;

37
3) явищам невдалого калькування, штучного відходу від усталених зразків для більшості
європейських мов, унаслідок чого створювались терміни покручі;
4) прийомам оцінки зрозумілості перекладеного тексту адресатові;
5) явищам синонімії, варіативності, міжмовної омонімії термінів;
6) пошуку оптимального для кожного випадку методу (методів) перекладу;
7) запобігання помилкам, пов‘язаним із міжмовною інтерференцією.
Наголошується, що урахування семантичних, граматичних та функціонально стилістичних розбіжностей етимологічно споріднених термінологічних одиниць у національних мовах запобігає
помилкам у доборі еквівалентних термінологічних відповідників.
Зважаючи на те, що українська правнича термінологія сьогодні розбудовується на основі
поєднання досвіду національного термінотворення з міжнародним, насамперед європейським, з урахуванням тенденцій розвитку терміносистем у країнах ЄС, міжнародних вимог і стандартів,
термінологічна підготовка фахівців, задіяних у сфері права, правотворчості і юридичного перекладу має здійснюватися у європейському контексті, із застосуванням методів зіставного аналізу, побудови термінологічних паралелей, моделювання і проекції термінологічних систем на поняттєвому і мовно термінологічному рівнях.
Таким чином, вивчення української правничої термінології в європейському контексті
розширить обсяг фахових і мовних знань, необхідних сучасним представникам правничих професій, перекладачам юридичних текстів, підвищить рівень їх фахово мовної компетентності,
важливою складовою якої є вміння працювати не лише з вітчизняними, але і іншомовними
(насамперед міжнародними) правовими документами, якісно перекладати їх, втілюючи основні
правила і методи правничого перекладу. Підготовка висококваліфікованих правників міжнародного рівня, здатних бачити сутність правових понять і категорій в більш широкому культурно правовому контексті, є необхідною передумовою здійснення правової реформи в
Україні, адаптації правової системи, гармонізації діяльності на рівні України та ЄС.
Багатомовність і термінологічна компетентність правників є потужним засобом збагачення й поглиблення професійних знань, оскільки розширить сферу їх професійного бачення й світогляду, відкриє доступ до тієї правничої літератури, яка ніколи не перекладалась українською, а тому й залишалась невідомою нашим правникам, дозволить працювати їм на міжнародному рівні, зокрема в європейських правових інституціях, досягти більш високої
ефективності на всіх ділянках міжнародно правової співпраці (імплементація норм міжнародного права у законодавство України, розгляд справ в Європейському суді з прав людини, боротьба з корупцією, міжнародним тероризмом тощо).
Анотація. Підготовка висококваліфікованих правників європейського рівня, здатних
бачити сутність правових понять і категорій в більш широкому культурно правовому
контексті, є необхідною передумовою здійснення правової реформи в Україні, адаптації правової
системи, гармонізації діяльності на рівні України та ЄС. У зв‘язку з цим автор пропонує новий
спецкурс “Українська правнича термінологія в європейському контексті”, розкриває його мету,
зміст, структуру, науково теоретичні та навчально методичні аспекти вивчення.
Ключові слова: євроінтеграція в освіті, термінологія права, фахова мова, методика
викладання мови.
Summary. Preparation of highly skilled lawyers of the European level, capable of seeing the essence
of legal concepts and categories in the broader cultural and legal context, is a prerequisite for the
implementation of legal reform in Ukraine, the adaptation of the legal system, the harmonization of
activities at the level of Ukraine and the EU. Thereby, the author proposes a new special course
“Ukrainian Legal Terminology in the European context”, reveals its purpose, content, structure,
research and theoretical, educational and methodological aspects of the study.
Keywords: European integration in education, the technical terms of law, professional language,
teaching language methods.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал