Анатоція власного досвіду успіх приходить до того



Скачати 226.91 Kb.
Дата конвертації30.04.2017
Розмір226.91 Kb.


АНАТОЦІЯ

ВЛАСНОГО

ДОСВІДУ
Успіх приходить до того,

Хто робить те,

Що найбільше любить

М. Форбс


Життєва позиція:
 Навчати  та виховувати  так,

щоб   у кожному дитячому  серці 

запалити  вогник  пізнання,  мислення, добра.
Я вважаю, що головним у процесі школярів є процес пізнання, під час якого учні здобувають нові знання, оволодівають вміннями та навичками, набувають досвіду практичної роботи.

Тому вчитель повинен правильно організувати, чітко продумати, систематизувати роботу.

Процес пізнання багатогранний. Це чітко відпрацьована система, яка складається з багатьох ланок, де діє багато психологічних і психічних факторів, взаємопов'язаних між собою. Від живого споглядання до абстрактного мислення, далі — до втілення набутих знань у практику — такий реальний шлях пізнання.

Відомо, що дитина приходить до школи з великим бажанням навчатися. Перші дні перебування в школі викликають великий інтерес у дітей: їм дуже цікаво слухати розповіді вчителя, виконувати та розв'язувати різні завдання. Проте з часом у деяких з них прагнення до навчання поступово згасають або й зовсім зникають.

Як пробудити в учнів допитливість і цікавість — це питання турбує кожного вчителя.

Працюючи над цією проблемою, необхідно звертати увагу на умови і шукати шляхи формування і розвитку пізнавальної активності молодших школярів.

Істотну роль у формуванні розвитку у школярів інтересу до навчання відіграють їхні потреби (у пізнанні, діяльності, спілкуванні, самоствердженні).

З того моменту, коли в дитини виникає орієнтувальний рефлекс на явище і події навколишньої дійсності, вона починає пізнавати світ. Поступово, в міру ознайомлення дитини з багатьма предметами і явищами, орієнтувальний рефлекс трансформується в орієнтувально-дослідницький.

Пізнавальна потреба — прагнення до набуття знань, потреба в навчанні як діяльності, у процесі якої і задовольняється пізнавальна активність.

Потреби в пізнанні, діяльності формуються через потребу в спілкуванні, що сприяє встановленню різноманітних зв'язків першокласника з оточуючими людьми, зокрема з ровесниками, стимулює обмін знаннями і досвідом, почуттями, думками. Ця потреба спонукає дитину рахуватися з іншими людьми, зважати на їхні думки й оцінки, очікувати схвалення своїх дій і вчинків. Так поступово виникає і формується досить складна і життєво важлива потреба в самоствердженні.

З приходом дитини до школи потреба в самоствердженні виявляється в бажанні посісти належне місце в класному колективі, відігравати помітну роль серед однокласників, товаришів. Якщо згадана потреба задовольняється, учень відчуває втіху, що посилює інтерес до навчальної діяльності. У тих випадках, коли потреба у самоствердженні не реалізується, це викликає у дітей негативні афективні переживання і відповідні їм форми поведінки: підвищену вразливість, упертість, негативізм, замкнутість, емоційну нестійкість тощо.

З перших днів навчання потрібно організувати в класі творче, духовне колективне життя, в якому діяльність кожного учня дарує йому радість активного пізнання, сповнює щастям спілкування з ровесниками.

Організація такого колективного життя передбачає, щоб кожен учень сприймав колектив як сферу вираження самого себе, як поле, де найповніше можна самостверджуватися, а це, у свою чергу, є вагомим фактором формування пізнавальної активності учня, його інтересу до навчальної діяльності.

Отже, інтерес до навчальної діяльності істотною мірою залежить від особистісних якостей учня, його основних життєвих потреб і прагнень.

Належність людини до певного суспільства, класу певним чином позначається на її особистості і діяльності. Особистість першокласника формується під впливом зовнішніх умов життя. На формування цієї особистості, крім соціальних факторів, мають вагомий вплив і біологічні. Ці фактори не можна протиставляти, вважаючи їх незалежними один від одного. Те, що набуває особистість учнів у результаті впливів навколишнього середовища, й те, що є в індивіді від природи, тісно пов'язані між собою. Дитина формується під впливом зовнішніх умов життя й діяльності через внутрішні умови, тобто природні та набуті за життя якості, які вона має.

Духовне багатство учня першого класу як особистості, його погляди, потреби та інтереси, спрямованість та різні здібності багато в чому залежать від того, в яких умовах формується він у дошкільні роки. Майбутньому вчителеві слід добре знати ці умови та враховувати їх у своїй навчально-виховній діяльності.

Дитина, народившись, поступово стає особистістю під впливом ряду факторів. Досить давно педагогіка дійшла висновку, що основними факторами формування особистості є спадковість, середовище і виховання. У різні періоди розвитку суспільства педагогіка по-різному трактувала роль та співвідношення їх у формуванні людини. Найвиразніше у цьому трактуванні видно тенденції протиставлення в різних варіантах біологічного та соціального фактора.

Вчені вважають, що в процесі життя індивіда відбувається взаємодія його з навколишнім середовищем, яке впливає на нього, але зовнішні обставини впливають на дитину через внутрішні умови (через ті якості, що в неї сформувалися раніше). При цьому в організмі, що розвивається, можуть виникнути суперечності між вимогами, які ставлять життя та суспільство до особистості, і тим, чим вона вже володіє. Звідси прагнення дитини до подальшого пізнання світу, до збагачення свого досвіду.

Опираючись на це, вчитель повинен пам'ятати, що хоч який матеріал ми б вивчали, завжди маємо використовувати попередній досвід учнів. Це робиться за допомогою запитань і забезпечує активне сприйняття матеріалу.

Основні умови успішного сприйняття:



  • активізація наявного досвіду;

  • встановлення зв'язків між відомим і невідомим;

  • збагачення знань учнів.

Учитель має знати, що в учнів може бути спотвореним сприйняття замість Б писати П, 6 сприймати як 9. Для запобігання таким випадкам необхідно:

  • привертати увагу дітей до таких випадків;

  • упереджувати помилки дітей;

  • вчити розрізняти елементи.

Пізнавальна активність учня зумовлюється провідною закономірністю психічного розвитку людини - індивідуальністю. Відомо, що найважливішу роль у навчанні відіграє правильно організований пізнавальний процес. Якщо він відповідає особливостям психічного складу кожного учня, тоді створюються сприятливі умови для успішного сприймання і засвоєння матеріалу з навчання грамоти. В іншому випадку виникає суперечність між навчанням і рівнем розвитку. Тож, чим точніше орієнтується педагог в індивідуальних особливостях дітей, тим краще визначить у кожній конкретній ситуації відповідний підхід до учня.

Зважаючи на це, найоптимальніший варіант навчального процесу полягає в органічному поєднанні на кожному занятті колективних форм роботи з індивідуальними.

Організовуючи пізнавальну роботу, потрібно користуватись принципом педагогічного передбачення. Перед вивченням нової теми слід визначити, які знання з яких предметів, який особистий досвід необхідно використати, щоб кожен школяр успішно виконав пізнавальні завдання. Потрібно виявити прогалини в набутих знаннях і навичках, причини відставання, способи подолання їх.

Будь-який метод навчання може бути пов'язаний з виникненням проблемних ситуацій у свідомості дитини. Об'єктивно все навчання є проблемним як для вчителя і учня, так і для суспільства. Але складність і суперечність пізнання учнем навколишнього світу дозволяють йому освоїти зміст навчального матеріалу, не вбачаючи в цьому заучуванні пізнавальних завдань і проблемних ситуацій, тому суб'єктивно в свідомості учня в процесі навчального матеріалу може й не виникати проблемних ситуацій.

Ще Ж-Ж.Руссо наголошував на можливості створення в свідомості учнів проблемних ситуацій, які підвищують активність їхньої розумової діяльності і приводять до більш успішного засвоєння навчального матеріалу, навчальної Діяльності.

У свідомості учня можна створити таку навчальну ситуацію, яка б викликала в нього активний пізнавальний інтерес, прагнення до пошуку, пробуджувала б інтелектуальні почуття і переживання, пов'язані з ходом розв'язання задачі. Лише тоді учні засвоюватимуть навчальний матеріал не тільки тому, що потрібно вчитися й виконувати вимоги вчителя, а й через особисті інтереси і прагнення до пошуку й вирішення поставлених проблем.

Здавна вчителі використовують загадки, завдання на кмітливість, шаради, які викликають інтерес, розвивають прагнення до творчості.

Але слід пам'ятати, що створення лише проблемних ситуацій недостатньо для того, щоб учні засвоювали навчальний матеріал. Вони здатні лише стимулювати пошук, а завдання вчителя - показати, що розв'язання проблеми можливе лише через міцні і систематизовані знання.

Отже, створення проблемних ситуацій — один із шляхів організації навчальної діяльності учнів, який спільно з іншими методами навчання допомагає кращому і раціональнішому засвоєнню навчального матеріалу.

Пізнавальний інтерес - провідний мотив навчання. Це вічне, безкінечне наближення мислення до об'єкта.

В основі пізнавального інтересу лежить рефлекс, який Іван Павлов назвав "Що таке?".

Інтерес порівнюють із ферментом, який допомагає асимілювати основи наук. Дослідження показали, що інтереси позитивно впливають на навчання. Відсутність інтересу знижує успішність роботи.



Вчителеві важливо викликати інтерес до змісту навчального матеріалу пробуджувати цікавість до різних видів діяльності забезпечувати зв'язок навчального матеріалу із життям, спиратись на життєвий досвід дитини, використовувати елементи гри, унаочнення, уважно ставитись до успіхів кожної дитини, бачити в ній неповторну особистість.
Нинішній стан навчання учнів молодшого шкільного віку
засвідчує, що 80% дітей залишаються пасивними на уроці, і ця пасивність
спостерігається упродовж багатьох років навчання в школі.
Вплинути на процес навчання в початковій ланці, підвищити ефективність, спрямувати його на розвиток особистості учня, за моїми спостереженнями, може система розвивального навчання і використання інтерактивних технологій.

Адже пріоритетними завданнями навчання в початковій школі на сучасному етапі мають бути не лише формування у школярів певної кількості загально -навчальних умінь і навичок, а й забезпечення розвитку пізнавальних інтересів дитини, подальшого її становлення, всебічного розвитку. Оскільки розвиток навчально-пізнавального інтересу дітей - складна психолого - педагогічна проблема, і її вирішення залежить у великій мірі від педагога. Тут повинна бути тісна співпраця вчителя з батьками, щоб врахувати всі впливи зовнішніх факторів (Додаток №1,2).

За даними сучасних зарубіжних та вітчизняних педагогів, у молодшому шкільному віці можна сформувати новий тип ставлення до навчання, наприклад, інтерес до способу набуття знань (В. Давидов, В.Рєпкін, Н.Бібік), в той час коли у традиційному навчанні вважається достатнім сформований інтерес до змісту навчання. Варто зауважити, що орієнтація учнів на спосіб пізнання має безпосереднє відношення до оволодіння навичками XXI століття, зокрема, до готовності навчатися упродовж життя.

Разом з тим, можна констатувати, що як педагогічна проблема вона розглядалася, вивчалася, отримала своє обгрунтування у працях відомих педагогів Я. Коменського, К. Ушинського, С. Русової. У 80-х роках минулого століття була ґрунтовно досліджена у теоретико-експериментальних роботах Г. Щукіної, яка відокремила пізнавальний інтерес від загального, узагальнила педагогічні засоби його розвитку на різних етапах навчання. Серед українських педагогів цієї проблеми торкалися Н. Бібік, О. Киричук, О. Савченко. Рекомендації, які традиційно пропонували вчителю для розвитку пізнавального інтересу, загальновідомі: це створення відповідної атмосфери навчально-пізнавальної діяльності, налагодження навчального співробітництва, загальне спрямування змісту роботи на уроці від репродуктивних до завдань творчого змісту тощо. Однак, ці рецепти можуть не спрацювати, оскільки розвиток навчально-пізнавального інтересу складна психолого-педагогічна проблема, вирішення якої потребує не тільки дотримання настанов, а й розуміння механізмів розвитку цього феномену, в тому числі й вікових. Свого часу Г. Щукіна зробила висновок про те, що «пізнавальний інтерес у молодшому шкільному віці безпосередньо пов'язаний з результатами практичної діяльності, а не з процесом» . В той же час багато психологів (А. Маркова, Ю. Орлов, М. Матюхіна) вважали за необхідне паралельно з створенням умов для розвитку пізнавального інтересу цілеспрямовано впливати (формувати, відстежувати) на навчальну мотивацію молодших школярів. Все це дозволяє зробити висновок про те, що узагальнений навчально-пізнавальний інтерес не є вродженою якістю, а важливим утворенням особистості, яке формується у певних соціальних умовах.

Великі можливості для розвитку навчально-пізнавального інтересу надає нам психолого-педагогічна система розвивального навчання. Впровадження цієї технології на практиці не тільки забезпечує оволодіння учнями загальними способами дій, складним предметним матеріалом, а й забезпечує умови для формування молодшого школяра як особистості. Пізнавальний інтерес при цьому виступає як найважливіший мотив навчальної діяльності учня. Його розвиток у системі розвивального навчання досліджували В. Рєпкін, Н. Рєпкіна, О. Дусавицький. Зокрема, Г. Рєпкіна та Є. Заїка виділяють шість рівнів сформованості навчально-пізнавального інтересу (Див. додаток № 3).

Різноманітні засоби педагогічної діяльності, що забезпечують розвиток узагальненого навчально-пізнавального інтересу, передбачено системою розвивального навчання. Насамперед, це стосується забезпечення суб'єкт-суб'єктної взаємодії вчителя та учнів, організації навчального співробітництва на кількох рівнях: учитель-учень та учень-учень. Це дає можливість мені широко застосовувати інтерактивні методи, які створюють на уроці української мови навчальне середовище, що допомагає учням проявляти особистісні якості, розвивати світогляд, логічне та критичне мислення, зв'язне мовлення, виявити і реалізувати індивідуальні можливості (Див. додаток №4.) При цьому навчально - пізнавальна діяльність організовується так, щоб діти шукали різницю між новими та вже отриманими знаннями, приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити відкриття, формулювали свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів навчальної співпраці.

Дитина помітно втягується в начальну працю, пізнає її радість. Усвідомлення «Я можу» зміцнює впевненість у собі та зумовлює потребу «Мені необхідно, цікаво і зовсім не страшно».

На думку психологів у молодших школярів добре розвинена фантазія, творча уява, вони розкуті у своїх висловлюваннях. Але якщо ці якості не розвивати цілеспрямовано, то вони гальмуються. Тому нам педагогам потрібно дбати про те, щоб школярам на уроках було насамперед цікаво. При цьому ситуативний інтерес, який проявляється через позитивні емоційні реакції з часом має проявлятися і в позитивній реакції на зміст навчання як фактичний, так і теоретичний. Задля цього я впроваджую інтерактивні технології, щоб збагатити урок довірливим спілкуванням учня і вчителя, спонукає школярів задавати запитання щодо змісту нового матеріалу, активно включатися у виконання завдань. Наприклад, ще в першому класі, проводячи курс «Вступ дошкільного життя», навчаю дітей працювати в парах, у групах, висловлювати свою особисту думку, формую бажання вчитися. Практично весь навчальний процес першокласника проходить у формі гри, яка близька дитині. Школярі дуже люблять виконувати рольові ігри, розігрувати ситуації за ролями, виконувати імітації. Така форма роботи спонукає дитину до дії, формує впевненість у собі, допомагає розкривати свій внутрішній світ. У такій атмосфері легко ввести в навчальний процес парну і групову роботу. На прикладі гри «Однорукий робот», дитина легко без пояснення засвоює правила роботи в парі.

Для роботи в парах використовую такі вправи: виконання певного завдання, обговорення змісту завдання, взяти один в одного інтерв'ю, визначити ставлення або думку партнера до того чи іншого питання, оцінити роботу Один одного, дати відповідь на запитання вчителя, сформулювати підсумок з теми, що вивчається.

Способом «граючись - навчаємось» вводжу у навчальний процес і групову роботу. Спочатку розподіл на групи проходить за моєю ініціативою . З часом, коли діти вже знають, що таке групова робота, розподіл по групах організовую: за бажанням (учні самі вибирають з ким вони б хотіли працювати); за лідером (призначаю лідерів, які формують свої групи); випадкова група (формується за принципом випадковості). У результаті школярі набувають вмінь працювати колективно, висловлювати і відстоювати власну думку, прислухатися до думки товариша.

Важливим засобом розвитку навчально-пізнавального інтересу молодших школярів виступають навчальні завдання життєвого змісту, в яких дитина має можливість «бути у вчинку» (І. Бех) на противагу штучно створеним проблемним ситуаціям. Змістом програми розвивального навчання передбачено теоретичне узагальнення матеріалу (тобто від конкретного – до абстрактного). Наприклад, інсценізація ситуацій спілкування, аналіз первинного і вторинного висловлювання, аналіз його умов, а згодом - побудова моделей, узагальнень тощо. Це ще один із засобів розвитку навчально-пізнавального інтересу школярів.

Можливість вибору складності завдань є, хоч і звичним, але досить ефективним засобом активізації навчально-пізнавального інтересу школярів. У розвивальному навчанні це широко практикується і напрацьовуються нові завдання з різним рівнем складності, нові прийоми (коли ця ідея переноситься на групову роботу). Для прикладу, діти самостійно обирають собі роль у загальному алгоритмі дії (один читає зміст завдання до вправи, інший - читає речення, наступний малює схему речення, четвертий - визначає орфограми).

Навчання саме по собі є складним і багатогранним процесом, адже потрібно враховувати потреби, бажання, інтереси, рівень готовності до роботи школяра. Якщо не рахуватися з цими факторами, то ефективність навчання не може бути високою.

Урок з української мови - це сходинка до дорослішання, мандрівка в невідоме , яке зусиллями думками стане зрозумілішим. Саме на цих уроках навчаю школярів користуватися різними видами словників, що сприяє збагаченню словникового запасу, формує вміння і навички самостійної роботи.

Навчально - виховний процес на уроках української мови-організовую так що учні шукають зв'язок між новими та вже отриманими знаннями, приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формують власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів, навчаються співробітництва.

На уроках української мови використовую ігри - вправи, ігрові ситуації(розвиток уяви : «Будь уважний», «Які звуки повторюються?», «Хто швидше»; розвиток пам’яті «Закінчення речення», «Зап’ятай слова», «Повтори навпаки»; розвиток інтелекту і творчого потенціал «Складання речень», «Виділення зайвого слова», прийоми « Будуємо космічний корабель», « Експдиція до…») що дає змогу школярам максимально виявити свої творчі здібності активізувати творчу діяльність, розвивати пізнавальний інтерес до навчання.

Дізнатися, як засвоєно матеріал попередніх занять, можна за допомогою ігрових вправ « Перелякані літери», « Іграшка по ланцюжку».

В основі розвитку пізнавального інтересу до навчання лежить адаптованість дитини до середовища, яке її оточує. І це значною мірою залежить від нас дорослих. Тому працюючи з батьками ставлю-перед собою мету, прагну донести до них, що 50% дитячого успіху в навчанні залежить від них самих. Така форма роботи з батьками, як збори - тренінги, ділова гра, відкриті уроки для батьків, змінює ставлення їх до дітей. Вони краще розуміють своїх синів і дочок. Вчитель повинен пам'ятати, що виховати любов до знань лише на уроці неможливо. Його розум повинен освітлювати дитині шлях у невідоме завжди: і в години праці, і в години, коли діти разом із ним милуються синім чистим небом, чудовими краєвидами рідного краю, слухають спів солов'я, щебет пташок. Знання відкриваються перед дитиною, як велике багатство тоді, коли вчитель уміє щодня додати маленьку краплинку до розвитку її особистості. Щоб сформувати високоосвічену людину, творчу, з нестандартним мисленням, необхідно з початкової школи виховувати в неї любов до знань, любов до науки, до школи, прагнення постійно збагачувати знання.
Сучасний урок немислимий без інтенсивності і потребує від учнів концентрації уваги, напруження сил, а від учителя — застосування пізнавальних форм роботи: ігор, казок, пошукових завдань, педагогічних ситуацій. Такий урок дає змогу зберегти високу працездатність, допомагає учням молодших класів подолати несміливість і повірити у себе, у свої сили; розвиває кмітливість; дає можливість уникнути перевантажень; сприяє підвищенню пізнавальної активності.

Додаток №1

Проблема:

Пасивне відношення дітей до навчання



Мета:

Вплинути на процес навчання в початковій ланці, підвищити ефективність, спрямувати його на розвиток особистості учня.



Шляхи реалізації:

- навчати дітей за системою розвивальне навчання;

- впроваджувати інтерактивні методи і форми навчання

Діяльність

Напрямок 1.

Організація навчально виховної роботи з дітьми:


  • уроки;

  • ранкові зустрічі

  • бесіди

  • екскурсії

  • свята

Мета. Розвиток пізнавального інтересу молодшого школяра

Напрямок 2.

Організація роботи з батьківською громадою:

  • батьківські збори

  • бесіди, збори – практикуми

  • консультації

  • участь у навчально – виховній роботі

Мета. Формування ставлення у батьків до власних дітей, як до індивідуальних особистостей
Додаток №2

Шляхи впливу на розвиток пізнавального

інтересу дитини.


Дитина



Сім’я

Суспільство

Школа


Спосіб життя

Зовнішні фактори

Умови життя дитини

Спадковість

Співпраця з родиною

Новітні програми

Особистість вчителя


Додаток №3

Рівні сформованості навчально - пізнавального інтересу

(за Г. Рєпкіною та Є. Заїкою)

Рівень

Назва

рівня

Основний

діагностичний признак

Додаткові

діагностичні признаки

1.

відсутність

інтересу

Відсутність проявів

пізнавального інтересу

до навчальної

діяльності,конкретного вирішення навчальних завдань. Позитивна емоційна реакція у таких школярів може з'являтися як відгук на яскраве, щось незвичне, ігрові ситуації на уроці,

ситуації, що дозволяють проявити рухову активність.


Байдуже або

негативне

ставлення до вирішення

будь-яких навчальних задач; з більшим задоволенням

виконують звичні дії, ніж оволодівають новими.









































2.

реакція на

новизну

Позитивна реакція на

введення нового,

фактичного, практичного матеріалу, але не теоретичного.


Учень активізується, задає запитання, які стосуються зовнішніх особливостей

матеріалу, конкретних

фактів; включаються у виконання завдання, але тривалий час активно самостійно працювати не може.

















3.

допитливість

Позитивні реакції

виникають тільки на

новий теоретичний

матеріал, але не на

способи вирішення

задач


Учень активний, часто може задавати запитання щодо нового фактичного і теоретичного матеріалу, але інтерес нестійкий

інтерес як правило

нестійкий.





























4.

ситуативний

пізнавальний

інтерес

Позитивні, емоційних

реакцій на способи

вирішення нової


Активно включаються в процес вирішення

нових


задач намагаються














часткової задачі, яка

стоїть перед учнем, але

не системи задач.


запропонувати власний, невідомий спосіб їхнього

розв'язання, прагнуть довести все до кінця, після вирішення задачі інтерес пропадає.















5.

стійкий

Інтерес стосується

загальний спосіб

вирішення цілої

системи задач, але в

межах матеріалу, що

вивчається



Учень з бажанням

включається у процес вирішення задач, може достатньо довго зосереджуватися на цьому, приймає пропозиції щодо уточнення


застосування цього способу до часткових задач, або можливості його застосування в нових умовах.






навчально-




пізнавальний




інтерес













6.

узагальнений

навчально-

пізнавальний

інтерес

Виникає і проявляється

він відносно незалежно

від зовнішніх вимог,

виходить за межі

програмового

матеріалу,

орієнтований на пошук

загальних способів

вирішення системи

задач.


Інтерес є постійною

характеристикою

особистості учня, який проявляє без стороннього впливу творче ставлення до

нового способу, намагається отримати додаткову інформацію, проявляє усвідомлену вибірковість інтересів

усвідомлену вибірковість

інтересів.


















































Додаток №4

Використання інтерактивних технологій

на різних етапах уроку



Етапи уроку

Види методів

Мотивація дії

Незакінчені речення;

мікрофон;

мозковий штурм;

асоціативна павутинка;

робота в групах і парах;

ігрові ситуації



Формування контрольно- оцінювальних дій

Займи позицію;

акваріум;

навчаючи вчуся;

навчальна гра;

дискусія;

орфографічна естафета



Підбиття підсумків

Мікрофон;

мозковий штурм;

робота в парах;

дерево рішень;



займи позицію


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал