«Аналіз стану і тенденцій розвитку ринку туристичних послуг»



Скачати 288.96 Kb.

Сторінка1/3
Дата конвертації22.12.2016
Розмір288.96 Kb.
  1   2   3

Тернопільський національний економічний університет
Кафедра економічної теорії


Міждисциплінарна курсова робота
з
«Економічної теорії» на тему:
«Аналіз стану і тенденцій розвитку ринку туристичних послуг»
Студентки 2-го курсу групи ОДС– 21
Бодрай Вікторії Іванівни
Керівник: доктор економічних наук, професор
Длугопольський Олександр
Володимирович
Національна шкала_________
Кількість балів____________
Оцінка ECTS______________
Члени комісії :
____________ ______________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
____________ ______________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
____________ ______________________
(підпис) (прізвище та ініціали)



Тернопіль – 2016

2
ЗМІСТ
ВСТУП ......................................................................................................................... 3 1.
Сутність ринку туристичних послуг ................................................................. 6 2.
Тенденції та оцінка ринку туристичних послуг в Україні ............................ 13 3.
Шляхи вдосконалення туризму в Україні ..................................................... 21
ВИСНОВОК .............................................................................................................. 29
Список використаних джерел ................................................................................. 33
ДОДАТКИ
…………………………………………………………………………… 35


3
ВСТУП
Ринок – досить таки всеохоплююче поняття. На сьогодні відомо, що є товарний ринок, ринок капіталів, цінних паперів, ринок робочої сили, ринок послуг, ринок патентів і ліцензій та інші. В даній роботі я розглядатиму лише атрибутивні аспекти ринку туристичних послуг в Україні, проте і він досить таки різноманітний. Туристичний ринок, звичайно, як і будь-який інший, лише у виключних випадках уявляє собою компактну, закриту і гомогенну одиницю.
У реаліях сьогодення – це досить складна, багатоаспектна і багаторівнева система. Ринок туристичних послуг сформувався внаслідок виникнення потреб населення на змістовне проведення дозвілля та реалізується у вигляді механізму, що включає автоматичні регулятори безпосередньої взаємодії виробників і споживачів. У всьому світі він є ознакою соціально-економічного рівня розвитку країни та окремих регіонів. Безперечно, що чим розвиненішою і стабільнішою є економіка країни, тим більш сталі позиції займає національний ринок туристичних послуг.
Актуальність теми дослідження. Ринок туристичних послуг є одним з найбільш динамічних та перспективних економічних систем, розвиток якого дозволив багатьом країнам з менш привабливими, ніж в Україні, природними та культурно-історичними передумовами підвищити рівень соціально- економічного розвитку. Саме тому для нашої країни наявність значного туристичного потенціалу обов’язково має бути доповнена стратегічно продуманим державним регулюванням, спрямованим на успішний розвиток туристичного ринку в сукупності з іншими ринковими системами, які стимулюють попит через зростання прибутків населення та забезпечують пропозицію шляхом сприяння ефективній діяльності підприємств туризму.
У світовій економіці спостерігається неухильне зростання частки прямих доходів від туризму – з 5,27 млрд дол. США у 2000 р. до 2,06 трлн дол. США у
2014 р. За даними Всесвітньої туристичної організації у 2014 р. загальний внесок туризму у світовому ВВП склав 9,3 %. При цьому більше 25 % цього внеску було формовано за рахунок країн Європи. Туристична галузь, а також суміжні сектори

4 національних економік забезпечили в 2014 р. зайнятість 9,1 % (18,8 млн робочих місць) працездатного населення Європейського Союзу, формуючи 8,4 % його
ВВП. В залежності від ширини охоплення та мультиплікативного ефекту, в
Україні внесок туризму в економіку становив в 2013р. від 1,87 % до 7,4 % ВВП та від 1,73 % до 6,58 % зайнятості. Однак цей внесок (як прямий, так і загальний) постійно знижується. Розвиток ринку туристичних послуг в Україні нині уповільнюється через низку негативних факторів, до яких належать: недостатній розвиток туристичної інфраструктури; недостатня розробленість нормативно- правової бази; економічна та політична нестабільність; обмеженість асортименту пропонованих послуг; відсутність концепції розвитку країни як перспективної туристичної дестинації; недосконалість реклами українських туристичних центрів за кордоном, а також складна політична ситуація в країні тощо.
Дослідження різноманітних аспектів ринку туристичних послуг і їх особливостей у трансформаційній економіці знайшли своє відображення в працях українських вчених О.О. Любіцевої, Т.І. Ткаченко, С.Ю. Цьохли, Л.М.
Шульгіної.
Значна кількість науковців приділили увагу до питань, пов’язаних з визначенням місця та ролі державного регулювання розвитку туристичної галузі
України. На сучасному етапі потребують подальшої розробки проблеми вибору оптимальних шляхів розвитку національного туризму, удосконалення організації та механізмів регулювання ринку туристичних послуг, залучення потенціалу транскордонного співробітництва в якості чинника розвитку ринку туристичних послуг. Актуальність проблем, пов’язаних із віднайденням шляхів удосконаленням механізму регулювання ринку туристичних послуг України, визначили мій власний вибір теми, мети, завдання і структури досліджуваної роботи.
Метою даної курсової роботи є обґрунтування суті та аналіз тенденцій ринку туристичних послуг в Україні, а також визначення подальших шляхів його вдосконалення.

5
Для досягнення поставленої мети в роботі необхідно вирішити ряд таких
завдань, а саме:
1)
уточнити сутність понять «ринок», «послуга», «туризм» та «ринок туристичних послуг»;
2)
з’ясувати значення та чинники розвитку ринку туристичних послуг;
3)
конкретизувати механізми та засоби державного регулювання ринку туристичних послуг;
4)
оцінити вплив структурно-функціональних змін середовища на розвиток ринку туристичних послуг;
5)
визначити раціональні шляхи вдосконалення туризму в Україні.
Держава здійснює регуляторний вплив на різні сфери та процеси, у т.ч. на розвиток туризму. Важливою запорукою високої результативності такого впливу
є визначення сутності і особливостей туризму як об'єкту державного регулювання.
Об’єктом дослідження є ринок туристичних послуг в Україні.
Предметом дослідження є механізм регулювання ринку туристичних послуг як засіб реалізації національної туристичної політики в Україні.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою досліджуваної роботи слугували фундаментальні положення сучасної теорії державного регулювання, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань формування, розвитку та регулювання ринку туристичних послуг.
Для досягнення поставленої в роботі мети були використані сучасні методи наукового дослідження: статистичного аналізу – для дослідження динаміки, структури й ефективності функціонування ринку туристичних послуг; проблемно-орієнтовний метод – для наукового обґрунтування напрямів вирішення проблем розвитку туристичного ринку; метод синтезу – при узагальненні досвіду щодо застосування механізмів державного регулювання ринку туристичних послуг, а також методи комплексного системного аналізу економічних процесів.

6
1.

Сутність ринку туристичних послуг
Перехід України до ринкової економіки спричинив необхідність створення сприятливих умов для розвитку сфери послу. В українській економіці, як і в усьому світі, роль сфери послуг постійно зростає. Збільшується кількість послуг, різноманітність та їх якість, влив на життєдіяльність людей. Це знаходить своє відображення в збільшені частки трудових, матеріальних, фінансових ресурсів, що використовуються в сфері послуг.
Послуга – це діяльність, що належить до категорії суспільно-корисної праці, наслідком якої є певний корисний результат: не нове матеріальне благо, а тільки нова споживча вартість. Послуга - це будь-яка дія чи вигода, яка надається однією стороною для іншої та на відміну від товару має специфічні, лише їй властиві характерні риси. До переліку таких особливостей можна віднести її не збереженість, уявність, зміну якості та ін. Не збереженість послуги характеризується тим, що вона надається лише один раз та наступне її використання залишається неможливим. При повторному використанні це вже буде нова послуга [13, c. 243].
Однією з основних та вагомих складових ринку послуг є туристичні послуги. Згідно з Міждержавним стандартом (ГОСТ 28681.0), «Туристична послуга - це результат діяльності туристичного підприємства по задоволенню відповідних потреб туристів». До складу туристичних послуг входять: оформлення документів, бронювання, всі види перевезень, екскурсії й атракції, медичний супровід і страхування, послуги гідів-перекладачів, розміщення, харчування, та інше забезпечення. Туристична послуга є невід’ємною складовою туристичного продукту. Тому якщо туристична послуга може бути придбана і спожита лише в місці її виробництва, то туристичний продукт може бути придбаний і за місцем проживання, але спожитий тільки на місці виробництвa туристичних послуг [9, с. 128-129].
Сфера туризму достатньо диференційована й надає різнобічні можливості для організації вишуканих подорожей. Практично будь-який запит туристів може бути задоволений через ринок туристичних послуг.

7
Ринок туристичних послуг – це сфера реалізації специфічного продукту, який виробляє індустрія туризму.
Безперечно ринок туристичних послуг відрізняється від будь-яких інших ринків, насамперед складною структурою, динамічністю розвитку, місткістю – це головні характеристики, які підкреслюють його своєрідність і споживчу орієнтацію.
Що ж стосується структури ринку туристичних послуг, то для її оцінки використовуються такі показники:
1.
концентрація, а саме – загальний рівень активності великих підприємств, рівень домінування на ринку одного або кількох продавців, рівень монопольної влади, масштаби фірм, крива концентрації, індекси концентрації;
2.
види і рівень бар’єрів входження на ринок нових фірм;
3.
рівень диверсифікації фірм за продуктовими лініями;
4.
рівень вертикальної інтеграції фірм.
Структура туристичного ринку – це його внутрішня будова, розташування
і порядок окремих його складових, їх питома вага у загальному обсязі туристичного ринку. Основними ознаками будь-якої структури, як відомо, є: тісний зв’язок між її елементами; визначена стійкість цих зв’язків, цілісність.
Сукупність всіх елементів туристичного ринку на основі самих різноманітних критеріїв утворює його систему.
Ринок туристичних послуг в Україні являється економічною системою взаємодії чотирьох основних елементів: туристичного попиту, пропозиції туристичного продукту, ціни та конкуренції(Додаток 1). Досить таки активна конкурентна боротьба суб’єктів ринку призводить до підвищення якості всіх туристичних послуг, урізноманітненню та покращенню туристичних пропозицій.
Щоб більш детально проаналізувати ринок туристичних послуг в Україні, розглянемо його основні елементи та принцип функціонування (Додаток 2).

8
Відповідно до зображеної схеми основними суб'єктами та об’єктами ринкових відносин є:
1.
органи державного управління і контролю;
2.
підприємства-виробники туристичних послуг (туристичні бази, бази відпочинку, лікувально-оздоровчі установи тощо);
3.
туристичні оператори та туристичні агенти (формують та продають туристичний продукт);
4.
підприємства, що надають послуги з розміщення та харчування туристів
(готелі, пансіонати, мотелі, кафе, ресторани тощо);
5.
підприємства та установи сфери дозвілля;
6.
підприємства транспорту;
7.
об’єкти туристичних відвідувань (історичні, культурні пам’ятки, природні ресурси тощо);
8.
рекламно-інформаційні підприємства та установи.
Ринок туристичних послуг формує систему зв’язків, де здійснюється процес перетворення туристично-екскурсійних послуг на грошові кошти і зворотного перетворення грошових коштів на туристично-екскурсійні послуги
[6, c. 21].
Продавці туристичних послугце юридичні або фізичні особи, учасники ринкового процесу, які поступаються правом власності на послугу (пакет послуг) покупцеві в обмін на гроші (туроператори, туристичні агенти).
Покупці – юридичні або фізичні особи, учасники ринкового процесу, які купують права власності на послугу (пакет послуг) у продавця в обмін на гроші.
Так як основними представниками з боку продавця на ринку туристичних послуг є туроператори та туристичні агенти, то саме між ними точиться основна боротьба за покупця, туристичні ресурси і тому подібне. Присутність на ринку сильніших конкурентів за потужністю, ресурсами та іншими перевагами може бути непереборною перешкодою для збуту, тому необхідні дослідження кількості та розмірів підприємств як факторів, що впливають на рівень

9 конкуренції. Частка ринку відображає такі структурні зміни, як ступінь конкуренції суб’єктів, що діють на ринку, та прихід на ринок нових конкурентів.
Розглядаючи зміст конкурентоспроможності підприємств ринку туристичних послуг, необхідно враховувати специфіку цієї сфери. На відміну від товарних ринків, основним предметом обміну на туристичному ринку є послуги, тому ринок має низку специфічних ознак:
– основним предметом купівлі-продажу є туристичні послуги, які мають нематеріальний характер та високу замінність складу та асортименту, їх не можна зберігати, вартість послуг важко зафіксувати, адже вона залежить від низки факторів;
– якість туристичного продукту повністю залежить від виконавця;
– при реалізації туристського продукту є розрив в часі між придбанням продукту та його споживанням;
–– на туристський попит впливають сезонні коливання і нерівномірність туристського потоку;
– ринок туристичних послуг включає не тільки покупця та продавця, але й багато посередників, які допомагають створити та реалізувати туристичний продукт [2, c. 61-64].
Конкурентне середовище на ринку туристичних послуг, яке складається за умов взаємодії між туристичними фірмами у відповідних його сегментах, характеризує ступінь розвиненості ринкових відносин, оскільки саме конкуренція є рушійною силою ринкових процесів. Саме конкурентне середовище формує критерії якості туристичного продукту, визначаючи обсяг та умови продажу, ціни, методи реклами, стимулювання збуту тощо.
Виробництво, продаж, просування туристичного продукту до споживача регулює закон співвідношення попиту і пропозиції, що врівноважуються шляхом маркетингової діяльності ринкових суб'єктів. Співставлення між попитом і пропозицією на ринку носить характер діалектичної взаємодії, в якій «попит визначає пропозицію». Американські економісти Пол А. Самуельсон і Вільям Д.
Нордхаус відзначають, що при цьому попит стикається з відповідною

10 пропозицією, тому що "економіка не може вирватись за межу своїх виробничих можливостей". Виходячи з загальноприйнятих визначень, попит представляє собою особливу форму виразу суспільних потреб, забезпечених наявністю грошей у населення, а пропозиція - це платні товари та послуги, призначені для обміну. Пропозиція на ринку туристичних послуг насамперед характеризується явною перевагою послуг, які створюються як в галузях, спеціалізованих для задоволення попиту туристів, так і в галузях, які одночасно задовольняють попит місцевого населення.
У залежності від попиту і пропозиції структура туристичного ринку характеризується поділом на три головних підрозділи:
1) транспортні послуги;
2) послуги і товари, які виступають в комплексі і пов'язані з місцем положення туриста за межами свого постійного місця проживання (ночівля, харчування тощо);
3) разові послуги і товари, потрібні туристам для повсякденного і майбутнього споживання (розваги, лікування, сувеніри, транспортні засоби тощо) [16, c. 102-103].
Дані підрозділи ринку знаходяться у нерозривній взаємодії, а тому споживання включених у них товарів і послуг характеризується взаємозв'язком, а в деяких випадках і одночасністю. В кожному підрозділі, особливо в третьому, спостерігається подальша диференціація попиту і пропозиції в залежності від особливостей споживання при різних видах туризму(рекреаційний, пізнавальний, лікувальний, науковий і т. ін.).
Послуги , що задовольняють рекреаційні потреби людей, тісно пов'язані відносинами субституції (взаємозаміни) і компліментарності (взаємо доповнення). Кожний підрозділ ринку характеризується передусім відносинами субституції, а ринок туристичних послуг - компліментарністю. Велике значення субституції на ринку туристичних послуг породжує специфічні форми так званої субституційної конкуренції, тобто від сьогочасної до подальшої можливості зміни одних послуг на інші, які задовольняють туристичні потреби. Поряд з

11 субституцією важливе значення для функціонування ринку туристичних послуг має також компліментарність. Придбання на туристичному ринку одних послуг, як правило, призводить до необхідності придбання цілого комплексу інших послуг. З цієї точки зору придбання транспортних послуг автоматично призводить до придбання послуг харчування, автообслуговування, розваг тощо.
Відносини субституції і компліментарності охоплюють не тільки основні підрозділи туристичного ринку, а й різноманітні його частини у територіальному аспекті. Необхідно зазначити, що в територіальному аспекті загальне поняття ринку туристичних послуг можна розглядати у масштабі:
1) мікрорайонного ринку - попит і пропозиція на даний туристичний об'єкт або пункт;
2) районного ринку - попит і пропозиція у даній області або іншій територіальній одиниці;
3) національного ринку - попит і пропозиція по всій території даної країни(тобто туристичний ринок України);
4) міжнародного ринку - попит і пропозиція в міжнародному і навіть світовому масштабі, зарубіжні покупці, споживачі, виробники.
Ряд дослідників вважають, що під вивченням попиту на туристичні послуги і товари треба розуміти вивчення впливу основних факторів на зміну обсягу і структури туристичного споживання. До таких факторів вони відносять: дохід споживачів, ціну, демографічний аспект, ступінь механізації виробництва
і споживання, урбанізацію, а також деякі інші фактори. Безсумнівним чинником впливу на рівень туристичних витрат є рівень доходу одного споживача.
Споживач може бути представлений як одна особа, одна сім'я, соціальна і регіональна група тощо. Дохід, як правило, вираховується річний.
Дослідження про залежність між доходами туристів і величиною витрат показують, що по-перше, можливість участі в туристичній подорожі настає тільки при відповідному рівні доходу. По-друге, при зростанні доходу збільшуються відповідні витрати на подорож. Це створює передумови для подорожі у більш віддалені країни, в райони з більш високим рівнем цін. При

12 цьому емпіричні дослідження можуть дати коефіцієнт еластичності попиту в залежності від доходу. По-третє, в зростанні витрат в залежності від доходу туриста також настає критична межа. Іншими словами, в кожній даній країні або районі туристичної подорожі існує максимум витрат на споживача [17, с. 104-
109].
Національний ринок туристичних послуг України поділяється на дві частини: ринок внутрішнього туризму і ринок міжнародного туризму. Вивчення національного ринку у сфері туризму показує, що його формування і функціонування залежить від багатьох юридичних, демографічних, етнічних та макроекономічних факторів. Юридичною основою роботи туристичної галузі
України є законодавчі акти, де закони "Про туризм", "Про підприємництво", митні закони, укази і постанови, які прямо чи опосередковано пов'язані зі сферою туризму, займають важливе місце.
Закон України "Про туризм" регулює взаємовідносини між органами державної влади і управління, підприємницькими структурами. В цілому закон встановлює засади раціонального використання туристичних ресурсів, регулює організацію туристичної справи в Україні, піднімає розвиток індустрії туризму на рівень, що відповідає сучасним світовим стандартам[20]. Для визначення впливу на функціонування туристичної галузі демографічних факторів використовується інформація про загальну чисельність населення країн світу, його градація за віком, статтю тощо. У багатьох країнах світу в останнє десятиріччя спостерігається тенденція до збільшення чисельності населення, а це свідчить про те, що кількість потенційних туристів теж збільшується.
Враховуючи, що у світі щорічно частка міського населення збільшується майже на 0,5%, можна сказати, що фактор росту урбанізації є також одним із сприяючих мотивів до подорожей [17, с. 113].
2. Тенденції та оцінка ринку туристичних послуг в Україні
На разі Україна займає одне з провідних місць в Європі за рівнем забезпеченості цінними природними та культурними ресурсами. З 1997 року

13
Україна являється членом Всесвітньої туристичної організації, але на сьогодні у декілька разів відходить від світових лідерів ринку, таких як США, Іспанії,
Франції, Німеччини, Італії та інші. У країнах ЄС туризм забезпечує 8% ВВП, 12% сукупної чисельності зайнятих. За даними Всесвітньо туристської організації(ВТО), він використовує приблизно 7% світового капіталу, з ним пов’язане кожне 16-те робоче місце, на нього припадає 11% світових споживацьких витрат і він дає 5% усіх податкових надходжень. Для України ринок туристичних послуг є вагомим чинником послідовного соціально- економічного, культурного розвитку. У недалекій перспективі, ця комірка ринку послуг може стати найбільш значущою для економіки, іміджу країни. На сьогоднішній день цей потенціал повною мірою не реалізовано [18, с. 61].
Наприкінці 80-х – початку 90-х загальне несприятливе економічне становище в Україні та відсутність цілісної системи управління туристичною галуззю призвели до занепаду туризму в державі, суттєвого скорочення потоків внутрішнього та іноземного туризму, порушення системи напрацьованих зв’язків, погіршення стану матеріальної бази.
Офіційні дані державного комітету статистики України засвідчують, що у період з 2007 по 2013 рр. загальна кількість туристів, обслуговуваних суб’єктами туристичної діяльності, зросла на 20,62%, а у порівнянні з кризовим 2008 р. – на
50,84% і в абсолютному виразі у 2013 р. перевищила 3,5 млн. осіб. Поряд з цим суттєво змінилися напрямки туристичного потоку (рис. 2. 1): якщо у 2007 р. домінувала частка внутрішнього туристичного обслуговування (75,26% загальної кількості туристів, в абсолютному виразі – 2,16 млн осіб), у 2008 р. стрімке зростання попиту на туристичне обслуговування за кордоном на фоні скорочення споживання внутрішнього туристичного продукту призвело до скорочення частки внутрішнього туризму до 45,58% і формування приблизного паритету «зарубіжне – внутрішнє» споживання. У 2010 р. траєкторія розвитку туристичних потоків, закладена змінами 2008 р., призвела до структурної деформації попиту на туристичні послуги в бік превалювання виїзду за кордон і в подальшому розвиток туристичного ринку України відбувався в умовах

14 дивергенції споживання, результатом якої вже в 2013 р. став виїзд за кордон для придбання послуг туристичного обслуговування 2,5 млн українських громадян
(що у відносному виразі склало 72,93% загальної кількості туристів), тоді як кількість внутрішніх туристів скоротилася до 0,7 млн осіб (20,32% загальної кількості).
Зрушення, які позначені зростанням обсягів діяльності на ринку туристичних послуг і зростанням потоку іноземних відвідувачів залишають помітною тенденцію перевищення виїзного потоку над в’їзним у структурі туризму.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал