Аналіз системи методик діагностики психічних функцій в дошкільному І молодшому шкільному віці



Скачати 34.03 Kb.
Дата конвертації10.03.2017
Розмір34.03 Kb.


Наталія Чудаєва

канд. психол. наук, доцент кафедри психології УДПУ імені Павла Тичини



АНАЛІЗ СИСТЕМИ МЕТОДИК ДІАГНОСТИКИ ПСИХІЧНИХ ФУНКЦІЙ В ДОШКІЛЬНОМУ І МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

У тезах пропонується теоретичний аналіз існуючих методик, спрямованих на діагностику психічних функцій дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Проблема розвитку системи психічних функцій тісно пов'язана з питаннями діагностики психічного розвитку. Завдання оцінки психічного розвитку виникли одночасно із завданням навчання і виховання. Однак об'єктом спеціального дослідження проблема діагностики психічного розвитку стала лише з відокремленням психології в самостійну експериментальну науку.

Всебічному і повному висвітленню історії розвитку тестології присвячені праці багатьох дослідників [1]. Перші кроки в розробці науки про виміри психічних функцій пов'язані з іменами Ф. Гальтона, Дж. Кеттела, А. Біне, В. Анрі, Г. Еббінгауса та ін.. Першим за використання тестів в радянській психології висловився Б.М. Теплов [2]. Ще Л.С. Виготський говорив, що проблема віку тісно пов'язана з діагностикою вікового розвитку дитини. Згідно його поглядів, перше і основне завдання діагностики розвитку – визначення реального рівня розвитку. Друге завдання діагностики розвитку – визначення психічних процесів, які знаходяться на стадії розвитку. Ці завдання розв’язуються знаходженням зони найближчого розвитку: те, що дитина сьогодні вміє робити в співпраці і під керівництвом дорослого, завтра вона здатна виконувати самостійно [3]. Теоретичне значення цього діагностичного принципу полягає в тому, що він дозволяє проникнути у внутрішні каузально-динамічні та генетичні зв'язки, визначити сам процес розумового розвитку. Практичне значення пов'язане з розв’язанням проблем навчання. Визначення активного рівня розвитку та зони найближчого розвитку є нормативною віковою діагностикою.

Без цілісного підходу до вивчення індивідуальності дитини в рамках виховно-педагогічного процесу неможливе здійснення допомоги, яка сприяє високій ефективності психічного розвитку дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Тому вже були зроблені спроби створення комплексної системи діагностики особистості дитини. Більшість існуючих діагностичних систем орієнтовані на діагностику психологічної готовності дитини до шкільного навчання [4]. Вони включають в себе кілька діагностичних блоків, кожен з яких містить батарею методик. Найбільш відомими є діагностико-корекційна програма Г. Вітцлака, «Орієнтаційний тест шкільної зрілості» Керна-Йірасіка, методики А.Л. Венгера, Д.Б. Ельконіна, М.Н. Костикова.

На сьогоднішній день існує безліч різних діагностичних методик, психологу-практику важко в них зорієнтуватися. Деякі з цих методик схожі, інші – значно відрізняються. Тому питання про те, на які з цих методик психолог може опиратись в своїй роботі, яку інформацію можна отримати за допомогою тієї чи іншої діагностичної методики, залишається відкритим. Дана проблема існує і в області теоретичної психодіагностики, адже поки що немає стрункої системи великої кількості різноманітних методик.

Відзначається необхідність формулювання деяких принципів побудови діагностичних методик. Г.А. Варданян, наприклад, виділяє наступні:


Таким чином, аналіз існуючих методик діагностики психічного розвитку та його специфіка в дитячому віці показує доцільність використання не окремих методик, які досліджують окремі психічні процеси, а цілісної діагностичної системи для вивчення провідних психічних функцій в дошкільному та молодшому шкільному віці. Ускладнення функціональної системи з віком ставить завдання розгляду взаємозалежності функцій, їх ієрархічну будову. Розгляд рівнів сформованості функцій за фазами дозволить описати можливі варіанти розвитку, а це матиме великий прогностичний ефект і дозволить визначити можливі причини виникаючих відставань. Перспективою розвитку даного напрямку може стати створення блоку методик для оцінки психічного розвитку дитини від дитячого до підліткового віку. Результати проведеної діагностики можуть послужити основою для створення відповідної корекційної або розвиваючої програми. Методики можуть бути використані в діагностичної та консультативної роботі психологів дошкільних дитячих установ і шкіл.

Список використаних джерел:



  1. Выготский, Л.С. Проблема возраста / Л.С. Выготский // Вопросы

детской психологии / Л.С. Выготский. – СПб.: СОЮЗ, 1999. – С. 3-39.

  1. Гамезо, М.В. Старший дошкольник и младший школьник:

психодиагностика и коррекция развития / М.В. Гамезо, В.С. Герасимова,

Л.М. Орлова. – М.: Изд-во «Институт практической психологии»; Воронеж:



НПО «МОДЭК», 1998. – 256 с.

  1. Гуткина, Н.И. Психологическая готовность к школе / Н.И. Гуткина. –

3-е изд., перераб. и доп. – М.: Академический Проект, 2000.– 184 с.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал