Алла Мудрик загальна психологія



Скачати 463.6 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка1/3
Дата конвертації25.12.2016
Розмір463.6 Kb.
  1   2   3

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Факультет психології
Кафедра загальної та соціальної психології






Алла Мудрик


ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ:
навчально-методичні матеріали до курсу
(для студентів спеціальності «Соціальна педагогіка» на базі неповної вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» заочної форми навчання)















Луцьк 2013

2
УДК [159.9 (075.8)]
ББК 88.36я73 - 9
Рекомендовано до друку науково-методичною радою Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (протокол 6 від 20 березня)

Рецензенти:
Кульчицька
А. В. – кандидат психологічних наук, доцент кафедри загальної та соціальної психології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки;
Іванашко
О. Є. – кандидат психологічних наук, доцент кафедри вікової та педагогічної психології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки
Загальна психологія : навч-метод. матеріали до курсу. / Алла Богданівна Мудрик. –
Луцьк, 2013. – 37 с.
М 89. Навчально-методичні матеріали до курсу побудовані з урахуванням того, що частина матеріалу з курсу вивчається студентами самостійно. За умов, що на лекції відведена незначна кількість годин, то цей вид навчальної діяльності передбачає ознайомлення студентів лише із основними категоріями і поняттями, методами та психологічними теоріями предмета.
Виходячи з цього, в навчально-методичному виданні пропонується виклад тем курсу, основні тези теми, основні положення до теми, завдання для самостійної роботи студентів.
Завдання сформульовані таким чином, щоб можна було засвоїти основні категорії загальної психології, історичні передумови і перспективи розвитку загальної психології, її напрями та галузі, структуру, задачі та методи науки, її міждисциплінарні зв’язки з іншими науками та оволодіти практичними навичками проведення психологічних досліджень з використанням основних методів цієї дисципліни.
Для цілісного уявлення про навчальний курс у навчально-методичному виданні представлені тематичні огляди лекційного курсу, теоретичні матеріали, питання для практичних занять, тестові завдання для складання заліку та перелік літературних джерел, рекомендованих для опрацювання.
Рекомендовано студентам І курсу напряму підготовки 6.010106 спеціальності «Соціальна педагогіка» на базі неповної вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» заочної форми навчання.
УДК [159.9 (075.8)]
ББК 88.36я73 - 9
М-89




© Мудрик А.Б. (укладання), 2013.
© Східноєвропейський національний
Університет імені лесі українки, 2013

3
ЗМІСТ
1.
Вступ……………………………………………………………………………………………….4 2.
Опис навчального курсу…………………………………………………………………………..4 3.
Структура курсу…………………………………………………………………………………...5 4.
Тематичний план курсу…………………………………………………………………………...5 5.
Тематичний план практичних (семінарських) занять……………………………………...….22 6.
Орієнтовний перелік тестових завдань для складання заліку………………………………...23 7.
Джерела, рекомендовані для опрацювання………………………………………………….....36

4
1. ВСТУП

Курс «Загальна психологія» є одним із перших курсів психологічних дисциплін, що читаються у студентів педагогічних спеціальностей. Тому цей курс є основою для подальшого вивчення студентами інших психолого-педагогічних дисциплін.
Курс «Загальна психологія» має міждисциплінарні зв’язки з такими дисциплінами:
«Соціальна психологія», «Вікова психологія», «Педагогічна психологія» та ін.
Головною метою курсу є оволодіння психологічними знаннями для успішного вивчення подальших теоретичних, практичних та прикладних навчальних курсів психологічного циклу. В процесі вивчення дисципліни студенти повинні засвоїти основні категорії загальної психології,
історичні передумови і перспективи розвитку психології, її напрями та галузі, структуру, задачі та методи науки, її міждисциплінарні зв’язки з іншими науками. Курс надає студентам можливість отримати комплекс теоретичних знань у галузі загальної психології та оволодіти практичними навичками проведення психологічних досліджень з використанням основних методів цієї дисципліни.
Завданнями курсу «Загальна психологія» є теоретична та практична підготовка
студентів з питань:

предмету, об’єкту, завдань, напрямів, галузей й методів загальної психології

історії становлення та перспективи розвитку загальної психології

етапи становлення предмету психології як науки

розвитку психіки та свідомості

особливостей пізнавальної діяльності особистості

індивідуально-типологічних особливостей особистості
Вимоги до знань й умінь студентів.
Після вивчення курсу «Загальна психологія» студенти повинні знати:

предмет, завдання, методи науки

основний категоріально-понятійний апарат дисципліни

етапи становлення предмету психології як науки

психологічні закономірності та механізми розвитку психіки та свідомості

психологічні характеристики психічних процесів, властивостей та станів особистості.
Вміти:

вільно володіти категоріально-понятійним апаратом дисципліни

використовувати різні методи діагностичної роботи для вивчення й аналізу психологічних явищ.

2.

ОПИС НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ
Галузь знань, спеціальність,
освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчального курсу

Галузь знань: 0101
Педагогічна освіта
Напрям підготовки:
6.010106 – «Соціальна педагогіка»
Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр
Кількість кредитів, відповідних ECTS: 2
Загальна кількість годин: 72
Тип курсу: обов’язковий
Рік підготовки: (3)
Семестр: 1
Лекції: 6
Практичні: 2
Індивідуальна робота: 32
Самостійна робота: 32
Вид контролю: залік

5
3. СТРУКТУРА КУРСУ



4. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ
Тема 1. Загальна психологія як наукова дисципліна, її предмет, об’єкт, завдання та
методи
Загальна психологія як наука про закономірності і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності тварин та людини.
Фундаментальні проблеми психології: психофізіологічна; психопраксична; психогностична та психосоціальна.
Етапи становлення предмету психології як науки.
Психіка як предмет психології.
Закономірності виникнення, розвитку і прояви психіки, а також психічні процеси, стани та властивості людини як об’єкт психологічної науки.
Сучасний стан психологічної науки.
Основні напрями психологічної науки: біхевіорізм, гештальтпсихологія, психоаналіз, когнітивна психологія, гуманістична психологія.
Галузі сучасної психології.
Міждисциплінарні зв’язки загальної психології з іншими науками.
Методи дослідження загальної психології: спостереження; опитування; експеримент, моделювання, контент-аналіз та інші.

Основні положення
Характеристика психології як науки
Термін «психологія» вперше ввів Християн Вольф в своїх книгах «Раціональна психологія» та «Емпірична психологія», опублікованих в 1732 – 1734 рр. Термін був утворений з грецьких слів
«psyche» (душа) і «logos» (наука).
Т.ч., психологія – це наука про душу. У наш час замість поняття «душа» використовують поняття «психіка».
Психологія це:
- наука, що вивчає факти, закономірності і механізми психіки;
- наука, що вивчає свідоме психічне відображення людиною дійсності в формі відчуттів, сприймань, мислення, почуттів та інших процесів і явищ психіки;
- наука про закономірності і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності тварин та людини.
Кількість годин, відведених на:



Тема

л
ек
ц
ії

п
р
ак
ти
ч
н
і
за
н
я
тт
я
са
м
ос
ті
й
н
у

р
об
от
у
ін
ди
ві
ду
ал
ь
н
у
р
об
от
у
Тема 1. Загальна психологія як наукова дисципліна, її предмет, об’єкт, завдання та методи
2 10 10
Тема 2. Психологічні механізми та закономірності розвитку психіки та свідомості. Емоційна сфера особистості. Індивідуально-психологічні особливості особистості
2 2
12 10
Тема 3. Когнітивна сфера особистості. Пізнавальні процеси
2 10 12
Всього годин
6 2
32 32

6
Фундаментальні проблеми психології
- психофізіологічна – розв’язує питання про те, яким чином співвідносяться між собою психіка та нервова система;
- психопраксична – досліджує принципи формування психіки людини в процесі діяльності та залежність цієї діяльності від психіки;
- психогностична – стосується відповідності психічного відображення дійсності самій цій дійсності;
- психосоціальна – розглядає характер залежності психіки людини від суспільства, в якому вона перебуває.
Етапи становлення предмету психології як науки
Першим етапом в становленні предмету психології є вивчення душі. Наші предки припускали, що в тілі людини поміщена інша істота, зайнята розшифровкою того, що бачать очі, чують вуха і відчуває шкіра. Цю «душу», або «тінь» наділяли здатністю виходити на волю, поки людина спить, і жити своїм життям. Перші грецькі філософи вважали цю ідею за примітивну, але вони були переконані, що в кожній людині є щось, що дозволяє їй думати, ухвалювати рішення, хвилюватися, володіти собою. Цей «дух» був чимось нематеріальним, схожим на полум’я або на подих. Арістотель висунув концепцію душі як функції тіла, а не чогось зовнішнього стостовно нього феномену. Центр «псюхе» знаходиться в серці. Починаючи з II-го століття нашої ери, вважалося, що душа знаходиться в мозку.
Лише у епоху Відродження склалися ближчі до наукових уявлення про світ і людину.
Французький філософ Рене Декарт створив теорію, що пояснювала поведінку на основі механістичної моделі. Він відкрив рефлекторну природу поведінки. У цей час виникло поняття
«рефлекс». У твердженях Декарта міститься постулат про те, що перше, що виявляє людина в собі
– це її власна свідомість. І з XIX-го століття психологія почала вважати за свій предмет свідомість.
Отже, другий етап в становленні предмету психології – це психологія свідомості. Основне завдання психології полягає тепер в тому, щоб піддати аналізу стан і зміст свідомості.
Вільгельм Вундт створив у 1879 р. першу в історії науки лабораторію по вивченню свідомості. Саме з цього часу психологія стає самостійною наукою. В результаті діяльності цієї лабораторії була виконана велика робота по опису загальної картини і властивостей свідомості: різноманіття її змісту, динаміки тощо. Все це було вивчено за допомогою методу інтроспекції
(самоспостереження). Цей метод швидко вичерпав себе і психологія зайшла у безвихідь. На початку ХХ-го століття виникла кризова ситуація. Її причини:
1) відрив психології від практики;
2) використання методу інтроспекції як основного;
3) неможливість пояснити ряд основних проблем самої психології. Головним чином – зв’язок психічних явищ з фізіологічними і поведінкою людини.
Наука далі розвиватися не могла. В результаті було зроблено декілька спроб подолання цієї кризи. В цей час виникає кілька самостійних напрямків психології, кожен з яких пропонує свій предмет психології і, відповідно, методи.
Таким чином, третім етапом становлення предмету психології є множинність предметів: поведінка, несвідоме, діяльність, системність психічного образу, особистість, соціальна група, організація тощо.
Таким чином, узагальнивши погляди науковців, можемо зазначити, що предметом
психології є поняття психіки.
Об’єктом психологічної науки є закономірності виникнення, розвитку і прояви психіки, а також психічні процеси, стани та властивості людини як біосоціальної системи, тобто унікальної
істоти, що представляє собою поєднання біологічних та соціальних якостей.
Сучасний стан психологічної науки
Основні напрями, які успішно функціонують і сьогодні.
1. Біхевіорізм
Основоположник біхевіоризму американський вчений Джон Уотсон замінив предмет психології на поведінку, а психічні явища оголосив принципово не пізнаваними природничонауковими методами.

7
Його завдання: 1) точно описати само поведінку; 2) з’ясувати ті фізичні стимули, від яких вона залежить; 3) встановити зв’язки, що існують між стимулами і поведінкою.
Відома формула біхевіоризму: стимул – реакція.
Проте повністю відмовитися від вивчення психічних феноменів не можна було. Тому з’явився необіхевіоризм, основи якого заклав Едуард Чейз Толмен в 30-х роках ХХ-го століття.
Він відмовився від розуміння поведінки тільки як системи реакцій на стимули і ввів уявлення про
іманентну активність організму, про доцільність поведінки. Тепер формула виглядала так: стимул
– проміжна ланка – реакція. Проміжні змінні: цілі, очікування, когнітивна карта світу (тобто структура, що складається в мозку в результаті переробки інформації, що надходить з зовнішнього світу).
Методи біхевіористи запозичували з фізіології і біології.
Заслуги біхевіористів: досліджували поведінку і ставили питання об’єктивного підходу в психології, спрямованість наукового дослідження на зв’язок з практичними завданнями. Вивчали навик і научіння.
Недоліки: дослідження проводились на тваринах, а результати переносились на людей, не враховували свідомість.
Представники: Едуард Торндайк, Іван Петрович Павлов, Джон Бродес Уотсон, Едуард Чейз
Толмен.
2. Гештальтпсихологія
Виникла в Німеччині. Назва походить від німецького слова «гештальт», що означає: образ, форма.
Гештальтпсихологія висунула програму вивчення психіки з погляду цілісних структур
(гештальтів), первинних стосовно своїх компонентів.
Гештальтпсихологія виступила проти принципу розчленовування свідомості на елементи і побудови з них за законами асоціації або творчого синтезу складних психічних феноменів.
Внутрішня системна організація цілого визначає властивості і функції створюючих його частин.
Предмет психології: системність психічного образу.
Методи: запозичували з математики і фізики.
Заслуги: ідеї гештальтпсихологів сприяли розвитку знання про психічні процеси, утвердженню системного підходу в психології, сприяли застосуванню в області психології теорій і понять, запозичених з природно-наукових досліджень.
Представники: Макс Вертгеймер, Вольфганг Келлер, Курт Левін, Курт Коффка.
3. Психоаналіз
Часто називають «фрейдизмом» по імені творця З. Фрейда.
Психоаналіз на відміну від перших двох напрямів не орієнтувався на точні і природничі науки, а прагнув знайти вихід з кризи в самій психології, утворивши тісніший зв’язок з медициною (зокрема, з психіатрією). Пояснює розвиток і структуру особистості ірраціональними психічними чинниками і факторами.
Предмет: несвідоме.
Свідомість і несвідоме стали ключовими поняттями. Несвідомому була відведена особливо важлива роль в поясненні людської поведінки.
Методи психоаналізу: 1) метод вільних асоціацій, 2) метод аналізу сновидінь, 3) метод тлумачення помилкових дій (описки, обмовки, забування).
Структура особистості: ід, его, супер-его.
Заслуги фрейдизму: 1) прагнення отримувати знання, корисні для вирішення практичних завдань, 2) у науку введена проблема несвідомої мотивації, 3) розробка проблеми захисних механізмів психіки, 4) дослідження впливу дитячих травм на поведінку дорослої людини.
З ідей З. Фрейда в 30-их роках виріс новий напрям – неофрейдизм, який виник як соціальноорієнтованна форма психоаналізу. Фрейдизм і неофрейдизм об’єднує віра в існування і особливу роль несвідомого в психіці і поведінці людини, переконаність в наявності у людини багатьох стійких негативних явищ, названих «комплексами».
Представників неофрейдизмe: Карл Густав Юнг, Альфред Адлер, Ерік Фромм, Анна Фрейд,
Карен Хорні.

8
4. Когнітивна психологія
Виникла у зв’язку з розвитком кібернетики, інформатики. Головна увага спрямована та те, як людина сприймає, переробляє і зберігає різноманітну інформацію про світ і про себе, яким чином вона її використовує при прийнятті рішень і в повсякденній поведінці. Когнітивну психологію цікавить, як влаштована свідомість людини, її система знань.
Предмет: організація знання в пам’яті суб’єкта.
Заслуги: розвиток науки в області пізнавальних процесів, інтелекту.
Представники: Дж. Келлі, Д. Міллер, У. Найссер.
5. Гуманістична психологія.
Предмет: особистість, як унікальна цілісна система, яка є не щось заздалегідь задане, а
«відкрита можливість» самоактуализації, властива тільки людині.
Представники: Абрахам Маслоу, Карл Роджерс.
Подальший розвиток психології характеризується декількома тенденціями:
1) стиранням меж між різними школами і напрямами;
2) вихід психології за рамки академічної науки в практичну;
3) збагачення методичного апарату досліджень за рахунок тих наук, з якими психологія має тісний контакт контакт.
Галузі сучасної психології
Сучасна психологія представляє собою розгалужену систему наукових психологічних дисциплін та галузей – теоретичну, науково-прикладну та практичну.
До теоретичної психології належать: історія психології, загальна психологія, експериментальна, генетична, психологія особистості, соціальна, порівняльна, диференціальна, психофізіологія та ін.
До науково-прикладної психології належать:
- за видом діяльності і поведінки людини – психологія праці, інженерна психологія, психологія управління та менеджменту, військова психологія, психологія спорту, авіа-космічна, транспортна та ін.;
- за критерієм розвитку людини – вікова психологія, педагогічна, медична, психологія аномального розвитку (дефектологія, сурдопсихологія, тифлопсихологія та ін.)
До практичної психології належать: психологічна служба сім’ї та соціального захисту населення, психологічна служба системи освіти, психологічна служба системи охорони здоров’я, практична, економічна, юридична та пенітенціарна (судово-виправна) психологія, психологія профвідбору та профорієнтації, соціально-психологічна служба в армії та ін.
Загальна характеристика методів дослідження
Існують різні класифікації і типології психологічних методів. Наприклад, всі методи можна розділити на два класи: суб’єктивні і об’єктивні. До суб’єктивних методів відносять інтроспекцію, яка привела науку до кризи на початку ХХ-го століття. В основі об’єктивних методів лежить принцип єдності свідомості і діяльності.. Емпіричні методи поділяться на основні і допоміжні.
Основні методи: спостереження, опитування, експеримент, тестування, моделювання.
Допоміжні: контент-аналіз, біографічний метод, вивчення продуктів діяльності, графічний метод та інші.
Експеримент.
Основний метод для отримання нових психологічних фактів. Основна відмінність і перевага експерименту в тому, що дослідник може за бажанням викликати якийсь психічний процес або властивість, прослідкувати залежність психічного явища від зовнішніх умов. Проте експеримент не може бути застосований у будь-якому дослідницькому завданні.
Експеримент

цілеспрямоване вивчення об’єкта з метою виявлення раніше невідомих його властивостей (якостей) або перевірки правильності теоретичних положень, яке визначається певною пошуковою ідеєю і має чітко визначену мету. Експеримент неможливий без теоретичних положень, які він або підтверджує, або спростовує, тому є одним з найважливіших шляхів розвитку сучасної науки.
Види експерименту:
1. Констатуючий, у процесі якого констатується певний взаємозв’язок між впливом на об’єкт експерименту та результатом цього впливу.

9 2. Контролюючий, у процесі якого відбувається контроль за результатами впливу на об’єкт дослідження та ефективності цього впливу.
3. Лабораторний, який проводиться в лабораторних умовах із застосуванням спеціального обладнання і має довготривалу дію, яка дозволяє створити штучні умови для багаторазового підтвердження отриманих результатів.
Цей вид експерименту виграє в точності результатів, але поступається в ступені відповідності реальному життю.
4. Природній
– організовується і проводиться в звичайних життєвих умовах, де експериментатор практично не втручається в хід подій, що відбуваються, фіксуючи їх в тому вигляді, в якому вони розгортаються самі по собі.
Спостереження – організоване сприйняття. Зустрічається й інше, не менш стисле, визначення: «сплановане сприйняття». Більш розгорнуто: спостереження – це цілеспрямоване, організоване і фіксоване сприйняття психічних явищ з метою їх вивчення в певних умовах.
До психологічного спостереження як наукового методу ставляться такі вимоги:
1) цілеспрямованість, 2) вибірковість, 3) плановість, 4) системність, 5) організованість,
6) фіксованість, 7) адекватність, 8) повнота.
Різновиди спостереження визначаються цілями, об’єктом, ситуацією дослідження.
Зазвичай розрізняють наступні види спостереження:
1. Об’єктивне - самоспостереження.
2. Польове - лабораторне.
3. Індивідуальне - колективне.
4. Випадкове - навмисне.
5. Систематичне - несистематичне.
6. Повне - неповне.
7. Суцільне - вибіркове.
8. Констатуюче - оцінююче.
9. Стандартизоване - не стандартизоване.
10. Відкрите - приховане.
11. Включене - невключене.
12. Пряме - непряме (опосередковане).
13. Спровоковане - неспровоковане.
Опитування.
Це може бути бесіда, анкета або інтерв’ю. Вони дають інформацію про мотивацію психічної діяльності людини, про суб’єктивну оцінку людиною своїх дій, про цілі, припущення, громадську думку. До цього методу слід віднести і метод експертних оцінок. Його широко застосовують при діагностиці особи. Як експерти можуть виступати компетентні особи, знайомі з досліджуваним: вихователі, класні керівники, спортивні тренери, однокласники тощо.
Різновиди методу опитування.
1. Усне. Застосовується у тому випадку, коли бажано ще вести спостереження за реакціями
і поведінкою людини, що відповідає на питання. Недолік – велика витрата часу і необхідність глибокої професійної підготовки дослідника.
2. Письмове. Дозволяє охопити більшу кількість людей. Найбільш поширена його форма – анкета. Недолік – неможливо врахувати реакції людини.
3. Вільне. Перелік питань і можливих відповідей на них заздалегідь не обмежений. Може бути усним і письмовим. Він дозволяє змінювати тактику в процесі опитування, зміст і кількість питань, що ставляться, і отримувати нестандартні відповіді.
4. Стандартизоване. Кількість питань і можливих відповідей передбачена заздалегідь.
Перевага – економний в часі.
Тестування.
Тест – (з англ. «Test»– проба) це метод отримання інформації про індивідуальні особливості розвитку окремих властивостей психіки конкретної людини. Тестування – це спеціалізований метод психодіагностичного дослідження, застосовуючи який можна отримати точну кількісну характеристику явища, що вивчається. Воно припускає чітку процедуру збору первинних даних та подальшу їх інтерпретацію.

10
Види тестів.
- за формою проведення: групові; індивідуальні;
- за метою: для класифікації; для розподілу; для відбору;
- за ознакою, що вивчається: тести інтелекту; тести досягнень; тести спеціальних здібностей; особистісні тести (ситуативні, опитувальники, проективні).
Тест-завдання припускає оцінку психіки і поведінки людини на базі того, що вона робить.
Частіше це серія спеціальних завдань, за підсумками виконання яких судять про наявність або відсутність і ступінь розвитку у неї якості, що вивчається. Тест-опитувальники базуються на системі заздалегідь продуманих і відібраних питань, за відповідями яких можна судити про психологічні якості досліджуваного.
Проективні тести. В їх основі лежить механізм проекції, згідно якому неусвідомлювані особисті якості, особливо недоліки, людина схильна приписувати іншим людям. Позитивний момент такого виду тестування – більш інформативний, немає проблеми соціальної бажаності, виявляє деякі явища, властивості особи, яких не можна виявити ні в якому іншому виді тестування. Негативний – займає багато часу, труднощі інтерпретації, вимагає високої професійної кваліфікації з боку психолога.
За допомогою методу тестування визначаються індивідуальні особливості, а не загальна
інформація.
Моделювання.
Як метод моделювання застосовується у тому випадку, коли дослідження явища іншими методами неможливе через складність або важкодоступність. Модель повинна повторювати основні параметри і передбачувані властивості феномену, що вивчається. Класифікуються на: математичне, логічне, технічне, кібернетичне.
Математичне моделювання – це формули, що виражають закони Бугера-Вебера, Вебера-
Фехнера тощо. Логічні моделі використовуються при вивченні мислення людини. Технічне моделювання часто застосовується при вивченні сприйняття і пам’яті людини. Кібернетичне – використання в психології ідей математичного програмування на комп’ютерній техніці.
Самостійна робота з теми
Словникова робота: загальна психологія, об’єкт, предмет та завдання психології, напрямки психології, методи (спостереження; аналізу документів; опитування; інтерв’ювання; експерименту, тестування, моделювання).
Творчі завдання та проблемні ситуації
Теми рефератів:
1.
Становлення і розвиток загальної психології як самостійної науки.
2.
Перспективи розвитку загальної психології.
3.
Місце загальної психології в системі наук.
4.
Методи загальної психології.
Питання, винесені на самостійне опрацювання
1.
Наукова, життєва, релігійна та народна психологія, парапсихологія як джерела знань про психіку.
Питання та завдання для самоконтролю
1.
Назвіть етапи становлення предмету психології.
2.
Означте предмет, об’єкт та завдання загальної психології.
3.
Які методи дослідження використовуються в загальній психології?
4.
Яке місце займає загальна психологія у системі наук?



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал