Альтернативне бачення історії та його вплив на виховання толерантності учнів Цибульська Катерина, вчитель історії та правознавства тзош №30. Анотація



Скачати 160.42 Kb.
Дата конвертації18.06.2017
Розмір160.42 Kb.

Альтернативне бачення історії та його вплив



на виховання толерантності учнів

Цибульська Катерина, вчитель історії та правознавства ТЗОШ № 30.

Анотація. У доробку вчитель представляє власний досвід роботи щодо формування толерантності учнів на уроках історії. Значна увага приділяється альтернативному баченню контроверсійних, проблемних тем історії. Здійснено аналіз використання методів роботи з відеосвідченнями, матеріалами Фонду Шоа та відеохостингу YouTube. Вчитель наводить приклади елементів уроків та позаурочних заходів, на яких обговорюються теми Голокосту, Голодомору та інших геноцидів з метою формування установки полікульторності, поваги до іншого. Даний матеріал може зацікавити вчителів історії та інших суспільствознавчих дисциплін.

Ключові слова: толерантність, полікультурність, відеосвідчення, Фонд Шоа, контроверсійні теми.

Annotation. The teacher presents her own working experience concerning the forming of pupils’ tolerance at the History lessons. Much attention is paid to the alternative visions of controversial, problematic themes of history. It has been made the analysis of the methods of working with video evidence, materials of the Shoah Foundation and video hosting YouTube. The teacher gives examples of elements of a lesson and extracurricular activities, in which the Holocaust themes, the Holodomor and other genocides are discussed in order to form multicultural setting, respect to other people. This material may interest teachers of history and others.

Keywords: tolerance, multiculturalism, video evidence of the Shoah Foundation, controversial topics.

Актуальність проблеми.

Процес формування демократичної держави і громадянського суспільства вимагає від історичної освіти не лише надання певної суми історичних знань, а й формування в учнівської молоді власного ставлення до ідей та цінностей громадянського суспільства через трансформацію здобутих знань у відповідні переконання. Досягти цього можна, розвиваючи в учнів здатність до критичного осмислення отриманої інформації, сприйняття минулого з позиції багатоперспективності й полікультурності, очима переможця і переможеного, з точки зору різних, часто конфронтаційних політичних, ідеологічних, соціальних, культурних, етнічних, релігійних груп.

Сучасні світові інтеграційні тенденції суттєво вплинули й на завдання шкільної історичної освіти, покликаної допомогти підростаючому поколінню усвідомити власну ідентичність через розуміння історичного процесу в різних його аспектах та з різних перспектив (особистої, національної, світової та ін.), толерантно співіснувати з іншими в одній спільноті.

Формування толерантного світогляду нового покоління громадян України передбачене основними нормативними освітніми документами («Закон України «Про освіту», Держаним стандартом освітньої галузі «Суспільствознавство», змістом навчальних програм з предмета).

«Толерантність - це те, що робить можливим досягнення миру і веде від культури війни до культури миру», - так сказано в Декларації принципів толерантності, прийнятих Генеральною конференцією ЮНЕСКО в 1995 році. Сьогодні толерантність - яскравий показник ступеня демократичності кожної держави й одна з умов її розвитку.

Не можна забувати, що історія світового суспільства, і українського як його частини, - це історія конфліктів і протистоянь, історія як протидій, так і взаємодій. Пережиті в минулому конфлікти не завадили європейським країнам надалі плідно співпрацювати в межах спільного європейського простору. Вони не намагалися викреслити з історії певні події або замовчувати їх, а прагнули розкрити воєнні, соціальні конфлікти з різних поглядів. Із не завжди толерантної історії ми маємо робити висновки для перспективи, для майбутнього.



Особливу роль у створенні толерантного середовища в загальноосвітньому навчальному закладі відіграють учителі історії та права, які, навчаючи історії, формують в учнів ставлення до суспільних явищ та історичних подій. У розв’язанні цієї проблеми неабияку роль відіграють професіоналізм вчителя історії, його вміння використовувати під час вивчення дискусійних тем активні й інтерактивні форми і методи навчання. Останнім часом глибоку стурбованість громадськості України викликає поширення в учнівському середовищі такого негативного явища, як несприйняття певних історичних подій, що відбулися в новітній історії України. Зокрема, в сучасних підручниках з новітньої історії України для 10 та 11 класів існує багато дискусійних тем, наприклад, «Особливості духовного розвитку в умовах модернізації суспільства», «Піднесення українського визвольного руху», «Боротьба за соборність України» та інші. Ці теми потребують додаткових знань і вмінь учителів історії щодо їх розкриття, вимагають урахування індивідуальних особливостей учнів, поваги до їхньої думки, визнання багатомірності й різноманітності культур, до яких належать учні.

Саме тому я намагаюсь підвищити професійні компетентності для здійснення особистісного професійного розвитку задля ефективного виховання толерантності учнів крізь призму альтернативного бачення історії.

Напрямки роботи:

  • дослідження нормативно-правової бази з питань толерантності;

  • удосконалення вмінь і навичок використання інноваційних форм і методів роботи для виховання толерантності учнів;

  • виокремлення та опрацювання дискусійних теми в шкільному курсі історії;

  • розробка сучасних підходів до викладання дискусійних тем історії, заснованих на розумінні культурної розмаїтості, повазі до інших культур і поглядів та спрямовані на подолання нетерпимості, ксенофобії, етнічної ексклюзивності;

  • формування установки розв’язання конфліктів при вивченні дискусійних історичних тем;

  • формування позитивного толерантного погляду на історичний шлях України та світу впродовж століть від початку XIII до кінця XX століття.

Самовдосконалення.

З огляду на досить складну теоретичну постановку проблеми та її практичне втілення, я у своїй роботі значну увагу приділяю самовдосконаленню. Щоб викладати дітям дискусійні теми і апелювати до різних думок, концепцій, аргументів, спочатку вчителю варто ознайомитись з ними. Для цього я слідкую за новинками в історичній науці, намагаюсь відвідувати семінари, конференції, спілкуватись з науковцями. Тому я була учасницею конференції «Від війни до миру. Історична освіта мовою толерантності», яка проходила 25 вересня 2014 року у Києві.c:\users\катя\downloads\dsc07363.jpg

Конференцію організувала асоціація вчителів суспільних дисциплін «Нова Доба». Крім обговорення тенденцій та проблем історичної освіти в сучасних непростих умовах, учасники заходу мали можливість висловити свої пропозиції щодо оновлення змістового та організаційного компонентів процесу викладання історії та громадянської освіти у сучасному українському освітньому полі.

У серпні 2014 року я була учасницею освітньої школи-семінару з проблем вивчення історії  Голокосту. Дана проблематика цікавить мене в контексті використання подій історії Голокосту з метою виховання емпатії та толерантності.

У вересні я відвідувала у Львові лекцію Тімоті Снайдера (американський історик, професор Єльського університету, член НТШ-Америка, досліджує історію Східної Європи XX століття, зокрема історію України, Польщі, Росії.) У своїй найвідомішій праці «Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіном» історик знаходить спільні риси між режимами Сталіна та Гітлера, а також говорить про те, що їх жертвами стало понад 14 мільйонів беззбройних чоловіків, жінок та дітей. 

У грудні 2014 року планую взяти участь у Дев’ятому  щорічному навчально-методичному семінарі з історії Другої світової війни та історії Голокосту в Європі для викладачів гуманітарних дисциплін з України.  Відвідування таких заходів дає можливість розглянути теми шкільної історії на теоретико-науковому і дидактичному рівнях, покращити практичні навики викладання контроверсійних моментів.

З метою виховання толерантності я використовую різні методи та прийоми, віддаю перевагу інтерактивним. Проте особливу увагу приділяю застосуванню відеосвідчень та відеофрагментів.

Методика використання відео свідчень для формування толерантності.

XIX ст. - історики почали широко використовувати свідчення очевидців як засіб накопичення інформації. Проте такі документи активно почали використовуватися лише після Другої світової війни. Історичні свідчення пересічних людей, зокрема тих, чий життєвий досвід і бачення подій ніколи фактично не репрезентувалися в історичних офіційних документах, почали використовуватися як історичне джерело під терміном «історія очима низів».

Поштовх до використання такої інформації був викликаний появою портативних магнітофонів і диктофонів, відеотехніки тощо. Проте є історики, які висловлюють сумніви щодо достовірності, обґрунтованості таких свідчень. Особливо це стосується «болючих», надто чутливих, контроверсійних моментів історії.

Зафіксовані на відеоспогади дають можливість відтворювати історію недалекого минулого в більшому спектрі: історію окремих соціальних груп і народів, особливості їхньої культури, традицій, повсякденне життя різних категорій населення.

Такі спогади цікаві своєю суб'єктивністю. Саме це уможливлює дослідження впливу соціального оточення, «духу епохи», пропаганди тощо на повсякденну свідомість і світогляд людини. Таким чином, знайомство з подібними свідченнями дозволяє краще зрозуміти соціокультурне середовище, в якому жив оповідач, а значить, наблизитися до історичного часу, про який ідеться у спогадах.

Історія у викладі учасників подій, очевидців – це запис і аналіз усних свідчень про минуле. Вивчаючи її, слід визначитися, чим вона є:



  • колективними знаннями про минуле?

  • розповіддю про певні події у житті особи?

  • усним звітом про конкретну історичну подію?

Потрібно усвідомлювати з якою метою такі свідчення використовуються:

  • спроба реконструювати події минулого?

  • спосіб зрозуміти, як це минуле сприймалося безпосередніми учасниками подій?

Методи роботи зі змістом відеоджерела:

  • аналіз відеосвідчень , історичних документів та спогадів

  • аналіз юридичних документів та кейсів ЄСПЛ

  • аналіз публікацій ЗМІ

  • аналіз візуальних та біографічних матеріалів

  • робота з поняттями

Методи організації діяльності на уроках з використанням відеосвідчень:

  • випереджуючі завдання

  • індивідуальна робота

  • фронтальна колективна діяльність

  • загальне обговорення

  • асоціативні ряди

  • метод незавершеного речення

  • мозковий штурм

  • робота в парах та малих групах

  • рольова гра

  • уявні ситуації

  • симуляція

  • дискусія ( різні форми)

У чому ж полягає цінність роботи з свідченнями очевидців на уроці історії?
По-перше, вони можуть стати єдиним джерелом для вивчення певної історичної події. По-друге, робота учнів сприяє формуванню та розвитку в них важливих умінь і навичок роботи з історичними джерелами. По-третє, дозволяє викликати чуйність та емпатію до людей, які «пережили» історію.

Робота з історичними свідченнями сприяє формуванню в учнів важливих навичок:



  • уваги до суб'єктивних елементів історичної інформації

  • системної та критичної інтерпретації

  • учні набувають досвіду встановлення автентичності джерел через можливість їхнього порівнювання

  • широке використання свідчень очевидців історичних подій дає можливість учням отримати додаткову інформацію про епоху та події, які часто не згадуються в офіційних джерелах чи підручниках

  • молоді люди можуть співставити «офіційну» та відомі їм версії академічної історіографії з тим, як її бачать і сприймають пересічні люди

  • молоді люди навчаються краще розуміти, а значить, і поділяти певною мірою почуття і переживання людей інших поколінь; слухати, розпитувати та спілкуватися

  • поважати та любити…

Використання відеосвідчень на уроках дає можливість викликати в учня колосальне емоційне співпережиття події. Для дитини історія перетворюється з низки дат і рішень політиків в оповідь про звичайну людину, в історію звичайних людей, які жили поруч, працювали і просто хотіли жити… Дитина відчуває біль, трагедію конкретної особистості. Таким чином можна перейти з макроісторії на рівень вивчення мікропростору особистості. Виходячи з полікультурної історії нашої держави, є можливість використання свідчень різних груп населення: євреїв, що пережили Голокост, українців, які переховували євреїв, пасивних спостерігачів цих подій, інших учасників. Співставлення поглядів, позицій, висловлювань цих людей дає можливість вчителю продемонструвати людський вимір трагедії та багатогранність історії. Таким чином можна прививати учням повагу до іншого, до чужого, виховувати толерантність.

Особливу увагу у цьому навчальному році планую звертати на формування адекватного сприйняття учнями ситуації у країні, виховання гуманістичного світогляду та загальнолюдських світоглядних цінностей. Планую використовувати думки відомого українського історика Наталії Яковенко, яка радить відійти від полюсного сприйняття війни чи конфліктів, поділу їх учасників на «своїх» та «чужих», а сприймати історію та сучасність крізь призму толерантності, полікультурності та поліетнічності, що є невід'ємними складовими сучасного глобалізованого суспільства.

На уроках я використовую матеріали інституту візуальної історії Фонду Шоа.

Фонд Шоа присвятив свою діяльність запису аудіовізуальних інтерв’ю з тими, хто пережив і є свідками Голокосту та інших геноцидів. Нинішня колекція Інституту з 51696 свідчень розміщена в архіві візуальної історії та зберігає історію так, як вона була розказана тими людьми, які прожили та пережили її. Фонд Шоа працює з партнерами в усьому світі для розвитку наукових знань і досліджень, для забезпечення ресурсів і онлайн – матеріалів для педагогів, для поширення свідчень з освітньою метою.

Інститут Фонду Шоа Університету Південної Каліфорнії почав проводити інтерв’ю на території України в жовтні 1996 року. Інтерв’ю були проведені в багатьох населених пунктах України, зокрема, у Києві, Одесі, Балті, Бердичеві, Чернівцях, Дніпропетровську, Донецьку, Харкові, Могилів-Подільському, Сімферополі, Вінниці, Запоріжжі, Жмеринці, Миколаєві. Загальна кількість інтерв’ю, взятих в Україні, а також проведених за її межами українською мовою – 3446 відеоспогадів.g:\dcim\105nikon\dscn1605.jpg

При вивченні тем «Голодомор – геноцид проти українського народу», «Соціально-економічний розвиток УРСР» я користуюсь мультимедійним навчально-методичним посібником «Назустріч пам'яті», в якому свідчення від першої особи використовуються як провідна педагогічна технологія. Кожний урок посібника побудовано за спогадами, які надають можливість сприймати історичні події з точки зору окремої особи. Подібна методика була використана при створенні мультимедійного ресурсу «Голодомор в Україні 1932-1933 років. Людський вимір трагедії».

Особливу увагу приділяю аналізу подій сучасної історії. Так, наприклад, проводила круглий стіл «Геноцид в Руанді: уроки історії» з метою сформувати в учнів уявлення про сучасні методи геноциду та способи врегулювання конфлікту міжнародним співтовариством. Планую подібний захід про геноцид у Дарфурі (з використанням уривків документального фільму «Дарфур сьогодні»). Це дає можливість усвідомити, що геноцид, етнічні чистки не відійшли у минуле, і, в свою чергу, мотивує учнів до прояву толерантності. Вдалою ідеєю вважаю дискусію серед старшокласників «Теракти в Норвегії: чому трагедія стала можливою». Разом з учнями ми намагались зрозуміти, чому у традиційно полікультурній Норвегії стала можливою ненависть на релігійному та етнічному підґрунті. На цьому заході я використовувала відеосвідчення очевидців та матеріали ЗМІ, знайдені на відеохостингу YouTube.

Використання навчальних можливостей YouTube на уроках історії

YouTube – це безкоштовна онлайн-служба для роботи з потоковим відео, яка надає можливість всім бажаючим переглядати та надсилати власне відео. Найголовнішою характеристикою даного сервісу є те, що він є безкоштовний. Потрібно просто зареєструватись, створити власний акаунт – і у користувача є можливість показувати власні роботи цілому світу. Саме завдяки простоті та зручності використаня YouTube став одним з найпопулярніших сервісів для розміщення відеофайлів. 

 Функція завантаження власного авторського відео дозволяє вчителю та учням створювати власний архів відео-файлів та історичних відео-джерел. До відео-джерел ми можемо віднести відеосвідчення учасників історичного процесу. Відеосвідченням ми називаємо запис усного свідчення на відео. Наступний спосіб використання YouTube надає користувачам цього сервісу можливість завантажувати відео та переглядати його в режимі оффлайн. Вчителя історії YouTube, в першу чергу, може зацікавити завдяки величезній кількості документального відео. До цього типу відео слід віднести інтерв’ю безпосередніх учасників подій, відеохроніку тощо. Пошук подібного відео може здійснюватися за ключовими словами, або ж за підпискою на відповідний відео-канал. Таким чином можна шукати й знаходити оригінальний відеоматеріал, як наприклад, «Промова Л. Берії на похоронах І. Сталіна» тощо. Виходячи з того, що документальне відео постає перед учнями як історичне джерело, робота учнів з ним повинна включати наступні етапи:

1. Опис: • Опишіть, що ви побачили переглядаючи відеосюжет. Особливу увагу звертайте на деталі. • Зверніть увагу, які об’єкти попали на передній план, а які залишилися на задньому; • Що робили, чим займалися люди, які попали в об’єктив кінокамери? • Якщо центральною фігурою сюжету виявився відомий історичний діяч, спробуйте описати його зовнішність. Зверніть увагу на його рухи, вираз обличчя. • Які деталі переглянутого сюжету вам запам’яталися найбільше? Чому?


2. Інтерпретація: • З історією якої країни пов’язаний переглянутий вами відеосюжет? Що дало вам можливість зробити такий висновок? • До якого часу ви віднесли відзняті кадри? Обґрунтуйте свої міркування! • Чи змінилося ваше уявлення про історичні події після перегляду відеосюжету? Якщо змінилося, то що саме і чому? • Що нового ви дізналися про історичні події, які були вам знайомі з вивченого матеріалу? • Які емоції і почуття закарбував кінооператор? Чому саме ці події зацікавили його в першу чергу? • З якою метою і для якої аудиторії був знятий відеосюжет? • В якому контексті створювалося відео? • Якою ви уявляєте собі психологічну атмосферу історичної події, відзнятої кінооператором?

3. Висновки і узагальнення: • Сформулюйте висновок, до якого ви дійшли після роботи з відеосюжетом. Спробуйте провести історичні паралелі. Зробіть узагальнення. g:\dcim\100photo\sam_0112.jpg

На уроках правознавства чи позакласних заходах я виховую толерантність, обговорюючи порушення прав людини у ХХ ст. на прикладах Голокосту, Голодомору, Волинської різанини тощо. Особливо цікаво використовувати мультимедійний навчально-методичний посібник «Де починаються права людини: уроки історії та сучасні підходи» (автор-упорядник О. Войтенко). Посібник складається з десяти навчальних модулів, доповнених історичними нарисами порушення прав людини у нацистській Німеччині та сталінському СРСР, а також правозахисним оглядом справ Європейського суду з прав людини. Важливими зі змістовних та дидактичних міркувань є короткі біографії свідків, які зазнали переслідувань тоталітарних режимів, словник ключових понять і термінів. До мультимедійного комплекту входить DVD з унікальними відеосвідченнями очевидців з архівів Фонду Шоа Інституту візуальної історії та освіти Університету Південної Каліфорнії (США) та «Примусова праця 1939–1945. Пам’ять та історія» (Німеччина).g:\dcim\105nikon\dscn1525.jpg

Традиційним для моєї практики стало проведення тижня толерантності у листопаді, в рамках якого організовую бесіди, лекції, тренінги та дискусії. У 2013 році цікавим виховним заходом став конкурс краси «Міс Толерантність», у ході якого учениці перевтілювались в образи історичних героїнь і показували практичні прояви толерантності. У травні я намагаюсь організовувати Дні Європи у школі, в рамках яких у 2014 році був проведений ярмарок «Калейдоскоп традицій європейських держав» Учні презентували обрану країну і готували традиційну страву цієї держави, що дозволило порівняти звичаї різних людей і продемонструвати їх рівність.

Я вважаю, що основне завдання історії – це не заучування сотень дат, понять, термінів, а виховання основоположних засад світосприйняття. Лише такий шлях веде до майбутнього, в іншому випадку ми будемо затягнуті в коловорот і будемо повторювати помилки предків, ненавидіти іншу націю, народ, народність тільки тому, що вони – інші. Сучасний стан України, як і світу, лише доводить цю істину: етнічна ненависть, чистки, геноцид, на жаль, не відходять в минуле. g:\dcim\100photo\sam_0131.jpg
Список використаної літератури

1.     Голодомор в Україні 1932-1933 років. Людський вимір трагедії /   авт.-упоряд.: О.Войтенко. – К.: Майстерня книги, 2010. – 56с.

2. Десятов Д.Л. Використання навчальних можливостей  YouTube на уроках історії // Історія в школі. – 2012. – № 1. – С.19 – 22.  

3. Матеріали лекції Тетяни Пастушенко (старший науковий співробітник Українського інституту національної пам'яті).

4.        Національна доктрина розвитку суспільства //  Книга вчителя історії, етики, основ правознавства/ Упоряд. Р.І.Євтушенко, О.В.Гавлєтова. – Х., 2006.

5.        Назустріч пам’яті: навч.метод.посіб. до фільму про Голокост  в Україні «Назви своє ім’я» / авт.-упоряд.: О.Войтенко, М.Тяглий. – К.: Полігр.фірма «Оранта»,2007. –240 с.






Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал