Активізація діяльності учнів на уроках математики



Скачати 190.5 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації09.05.2017
Розмір190.5 Kb.

Приморська загальноосвітня школа I –IIIступенів
Активізація діяльності учнів на уроках
математики
Вчитель математики Повод Є.О. кваліфікаційна категорія :
« спеціаліст»
2014 р.
1

Зміст
Вступ _______________________________________________________3
Розділ I Психолого-педагогічні аспекти щодо формування інтересу до
навчання
1.1 Аналіз вікових та індивідуальних особливостей учнів.__________7 1.2 Активізація діяльності учнів на уроках математики як засіб підвищення
інтересу до навчання. __________________________________________11 1.3Прийоми активізації уваги учнів під час розв’язання задач. ______14
Розділ II. Форми і методи активізації діяльності на уроках математики
2.1Форми і методи роботи, які сприяють активізації уваги, пам’яті, мислення учнів на уроках математики. ____________________________18
Розділ III. Практична частина .
ДОДАТОК 1____________________________________________________22
ДОДАТОК 2____________________________________________________24
Висновки ___________________________________________________28
Список використаної літератури ________________________________30 2

Вступ
Розвиток активної пізнавальної діяльності, самостійності, ініціативності, творчого відношення до справи - це вимоги життя, які визначають напрямок в якому необхідно удосконалювати учбово-навчальний процес.
Реалізація даного напряму знайшла своє практичне відображення в здійснення розвиваючого навчання, основою характеристикою якого є активність і самостійність учнів у різних видах діяльності.
Формування пізнавальної активності до навчання пов’язувалося з поняттям – пізнання. Філософські словники та енциклопедії зазнають : «
Пізнання – це суспільно - історичний процес творчої діяльності людей що формує їх знання , на основі яких виникають цілі та мотиви людських дій»
У педагогічній літературі це поняття трактується як процес цілеспрямованого активного відображення об’єктивного світу у свідомості людей. Збудження пізнавальної активності учнів в процесі навчальної діяльності протягом усієї історії людства привертали до себе увагу визначних мислителів,філософів, психологів, педагогів.
Дж. Локк вважав, що у пізнавальному розвитку необхідно вміло використовувати природну зацікавленість дітей, бо вона є тим механізмом, яким наділила нас природа, і саме з неї виростає прагнення до знань. Він зазнає, що завдання вихователя – враховувати індивідуальності особливості дітей. Це важливо для того. Щоб підтримувати гарний настрій і інтерес дітей у процесі навчання, що сприяє швидкому засновування знань.
На початку XXстоліття центром досліджень стає розвиток пізнавального
інтересу до навчання. Представники майже всіх напрямів педагогіки та психології намагалися пояснити гру дітей. Реалізуючи при цьому свої загальні теоретичні концепції.
3

Таким чином, гра є одним з основних шляхів становлення вищих форм специфічного людських потреб. Спрямовує в майбутнє, а не в минуле.
Формування пізнавальної активності до навчання покликання реалізувати пізнавальні можливості та ще ряд цілей, наприклад: - можливість самовизначення ; - допомогу в розвитку творчої уяви; - можливість думати та висловлювати свої думки;- забезпечення контролю виведення емоцій;- забезпечення стійкої мотивації учіння.
Формування інтересу до навчання пов’язувалось з активізацією пізнавальної діяльності дитини.
В.А. Сухомлинський вважав, що вчителю необхідно враховувати
інтереси дітей молодшого віку, їх нестійкість і використовувати дитячі
інтереси для підвищення пізнавальної активності учнів школи. Перші роки навчання в школі мають велике значення в розширені розумового світогляду дитини, дитина не тільки пізнає нове, але й розкриває взаємозв’язки між предметами. Тому з перших днів вчитель повинен зацікавити дитину отримувати пізнавальні інтереси.
До засобів активізації пізнавального інтересу відносили використання наочності, порівняння, цікавих завдань, задач практичного змісту, значимих задач, чітке визначення мотивації.
Навчання математики в школі повинно вирішувати освітні, виховні, практичні питання.
Насамперед у процесі вивчення математики учні мають опановувати систему теоретичних знань, набути ряд умінь і навичок, які визначаються програмою. Навчання має забезпечити опанування учнями свідомих знань і на досить високому рівні узагальнення. Цього можна досягти тоді, коли навчання буде таким, що розвивається , тобто забезпечуватиме не достатній рівень інтелектуального розвитку учнів, їх пізнавальних здібностей ,
інтересів.
4

Для підвищення пізнавальної діяльності учнів, дуже важливо правильно реалізувати зв'язок навчання математики з життям. З одного боку, навчити школярів розпізнавати в явищах навколишнього життя математичні факти і, з другого боку, застосовувати математику до розв’язування конкретних практичних задач, озброїти учнів практичними уміннями, потрібними людині повсякчас, наприклад: виконання обчислення або вимірювання, зробити нескладний розрахунок, тощо.
У процесі навчання математики слід розв’язувати завдання формування таких рис особистості, як працьовитість, актуальність, активність, сприяти розвитку волі, уяви, уваги, стимулювати розвиток інтересу до математики.
Необхідно сформувати у дітей уміння вчитися, прийоми роботи над тим чи
іншим матеріалом, прищепити навички самостійної роботи, а також практичні уміння і навички, які необхідні їм у житті: виконувати найпростіші розрахунки, розв’язувати практичні задачі тощо.
Застосування знань є одним з найважливіших засобів підвишення пізнавальної активності учнів, що забезпечує підвищення ефективності самого навчального процесу. Психологами встановлено, що засвоєння знань, вмінь, навичок, може бути досягнуто лише в умовах активного самостійного
їх застосування в умовах, що змінюються. Труднощі які виникають при переході дітей з початкової школи в середню в значній мірі можуть бути скореговані на цій основі за рахунок активізації пізнавальної діяльності на кожному уроці математики. Пізнавальна активність – це одна з якостей людини, насамперед молодшого школяра.
Але кажучи про розвиваюче навчання, було б неправильно зводити задачу навчання лише до розвитку пізнавальних здібностей у дітей ( сприймання, пам’яті, мислення, уяви, уваги, мови тощо). Необхідно довести до свідомості дітей зв'язок математики з практикою, розкрити роль математичних знань в практичних задачах.
5

Для виховання всебічно розвиненої особистості необхідно систематично розвивати у дітей самостійність, ускладнюючі в процесі навчальні вимоги до
їх самостійної роботи, дотримуючись при цьому такої міри складності, при якій питання і задачі залишались посильними для дитини. Питання активізації пізнавальної діяльності тісно пов’язані з основними задачами навчання, питаннями наступності в навчанні і вихованні, цілями навчання.
Тому питання про підвищення пізнавальної діяльності, активності учнів на уроках математики в школі є важливим на сьогоднішній день.
Метою даної роботи є пошук шляхів, методів активізації пізнавальних здібностей, самостійність учнів;дослідження питань, пов’язаних з активізацією пізнавальної діяльності учнів;вироблення оптимальних шляхів для підвищення активності учнів на уроках математики.
Наша задача полягає в тому, щоб розглянути можливі форми навчання математики, які сприятимуть підвищенню активності учнів на уроках, підвищення пізнавальних здібностей.
РозділIПсихолого-педагогічні аспекти щодо формування інтересу до
навчання
1.1 Аналіз вікових та індивідуальних особливостей учнів.
6

Досліджуючи питання про формування інтересу школярів до вивчення математики, слід звернути увагу на психологічні ,індивідуальні, психічні якості дитини.
Досить різноманітні і індивідуальні потреби дитини, що навчається в школі. Вони залежать від багатьох факторів, але і багато спільних потреб у молодших школярів. У дітей молодшого віку є потреба навчатися, навчатися в грі, адже основним видом діяльності була для них гра.
Наряду з формуванням навичок лічби, розв’язання задач, розвитком логічного мислення ще до того,як діти оволодівають цими навичками, вчитель поступово розкриває перед дітьми загадки оточуючого світу, змушує побачити в знайомому нове. Тим самим він розвиває в учнів пізнавальний
інтерес. Вчитися не тільки треба, а цікаво. При такому підході до навчання у учнів вироблятиметься стійкий інтерес до математики.
Пізнавальні інтереси формуються у дітей ще в дошкільному віці. Для вчителя головне підтримувати їх. Чим більше дитина пізнає світ, тим більшою кількістю навичок вона оволодіває, тим міцнішає бажання пізнати більше.
На основі потреби в пізнанні дійсності в молодшому шкільному віці розвиваються інтереси. А це вже просто потреба отримувати знання, не просто потреба розв’язати приклад чи задачу, це інтерес до предмета. Діти порівнюють зміст задачі з тим, що вони вже знають. І вчителю необхідно знати для чого він пробуджує в дітей потребу в порівнянні.
Зазначимо, що багато нового школяр повинен сприймати навіть в тих речах, які він вже знав, а тут ще взнає багато чого нового. Вчителю необхідно враховувати, що кожна дитина потребує уваги до себе, контролю з боку вчителя за правильністю і повноцінністю сприймання.
Важливо врахувати, що сприймання школярів 5-6 класів поверхове, недостатньо ціле направлене, ярко виражена емоціональність.
7

У зв’язку з задачею підвищення якості знань останнім часом підвищилася увага до розвитку розумових операцій, ступень володіння ними визначають хід розумового процесу і його результат. а отже,і продуктивність пізнавальної діяльності.
Розвиток пізнавальної діяльності школярів відбувається головним чином на основі ведучої для них діяльності – навчання, і здійснюється протягом усього віку.
Психологи відрізняють, що в молодшому та середньому шкільному віці сприйняття носить конкретний характер:при наявності одночасного впливу відведеного і конкретного отримання конкретний зміст для них, як правило, виявляється більш значимим. Так, за спостереженнями вчителів при порівнянні двох груп предметів і з’ясуванні того, на скількох більше предметів утримується в одній з них, чим в іншій ( на скількох менше в другий, чим у першій), більш легким виявляється для дітей перше питання.
Це пояснюся тим, що при спостереженні легше побачити і перераховувати зайві предмети і значно важче перераховувати відсутні. Звичайно, те, що бачиш очима, легше уявити. Але положення може змінитися. Якщо вчитель зуміє використовувати здатність дітей до уяви, уявного представлення.
Зосередження уваги учнів з натури, переборюється членуванням його на елементи, активним конструюванням .
Розвиток сприйняття не відбувається сам собою. Тут дуже велика роль учителя, що повсякденню виховує уміння не просто дивитися, але і розглядати , не просто слухати, але і прислухатися, спеціально організує діяльність учнів по сприйняттю тих або інших об’єктів, учить виявляти
істотні ознаки і властивості предметів і явищ, указує, на що варто звернути увагу, привчає їх планомірно і систематично аналізувати сприймані об’єкти.
Чим учень активніше бере участь у навчальній діяльності, тим швидше йде розвиток його сприйняття.
8

З огляду на особливості розвитку сприйняття школярів, можна виділити ряд прийомів, що допомагають активізувати цей процес.
Прийоми, що сприяють активізації процесу прийняття
1.
Організація самостійної роботи учнів при ознайомленні з новим матеріалом.
Приведемо фрагмент уроку математики.
На уроці знайомства з додаванням числа до суми запропонувала учнем таку послідовність вправ.
а)замінити числа сумою їхніх розрядних доданків:
18=10+8 53=…+3 24=20+… 61=…+….
б) виразити в зазначених одиниця вимірювання:
5м 2дм=…дм 16см=…дм…см 70см=…дм
Процес аналізу , синтезу, узагальнення ще дуже складний, тому навчаючи учнів розв’язувати задачі ( від простих до складних), вчитель повинен зацікавити дітей своєю мімікою, інновацією, вмінням виділити вголос дані задачі і її запитання. Це дасть змогу проаналізувати умову задачі, що в свою чергу забезпечить міцність знань.
Пам'ять в молодшому шкільному віці буває досить доброю. Дитина легко засвоює і відтворює все нове, конкретне і цікаве.
Увага дитини цьому віку носить вибірковий характер, тобто направляється на те, що особливе для неї значиме.
Часто у дитини проявляється інтерес мислення; так, учень, розв’язавши одну задачу, намагається використати спосіб розв’язання для іншої задачі, яка потребує дещо іншого способу розв’язання. Інертність дитячого мислення особливо помітне при розв’язання нових задач, які потребують нових
9
способів рішення і попереднього осмислення. Діти, як правило, починають розв’язувати задачки без попереднього осмислення, без постановки питання, що дано, а що знайти. Цю особливість прийнято називати «репродуктивним підходом» до задачі.
При вивчення математики розвивається воля дитини. В молодшому шкільному віці воля дуже слабка і нестійка. Цікаво викладений матеріал, нестандартні прийоми, які сприяють формуванню інтересу до математики, попереджають напружену розумову роботу. Адже така робота в цьому віці ще неможлива. Велике значення для розвитку волі має особистий приклад дорослих.
Індивідуальні особливості дітей молодшого шкільного віку можуть бути нечітко виражені. Діти розрізняються перш за все по своєму темпераменту.
Одні з них експансивні, інші стримані, одні швидкі, інші – повільні.
До індивідуальних особливостей відносяться здібності дітей. Вони не бувають чітко виражені у учнів школи. Але все ж таки вони можуть бути помітні, особливо математичні здібності. Розвиток здібностей – важлива задача вчителя.
1.2
Активізація діяльності учнів на уроках математики як засіб
підвищення інтересу до навчання.
До істини, твердили стародавні мудрені – філософи, є три шляхи: міркування
– найблагородніший, наслідування – найлегший, особисто досвіду – найважчий. Зрозуміло, у навчанні учнів математики (як і всіх інших предметів) слід починати з найлегшого, але своє вчасно і поступово привчати до абстрактних міркувань і практичних дій.
Вже у період підготовки до школи ознайомлюємо дітей з вимірюванням відстані, маси, місткості, на першому уроці вони вимірюють взуття один в одного. Вчимо дітей зіставляти предмети за величною, пояснюємо, що називається одним словом «вимірювати».
10

У навчанні молодших школярів математики треба дотримуватися співвідношення між розвитком наочного й інтуїтивного та суто логічного компонентів мислення. Шкідливе як затримання на ґрунті до логічного, так і поспішний перехід до абстрактного мислення, коли в дітей ще немає певного досвіду і конкретних уявлень. А це нагромаджується поступово внаслідок виконання численних вправ, які є головним джерелом знань і засобом розумового розвитку дітей. Важливо, щоб вони розуміли, для чого потрібні ті чи інші знагла. Тож створюємо відповідні проблемні ситуації, що сприяють опануванню нового.
Багаторазове повторення певних практичних дій, поступове їх усвідомлення – шлях до вироблення певних алгоритмів, що є наступним кроком розвитку абстрактного мислення учнів. Скажемо, ознайомлюючи дітей з задачею, показуємо, як схематично її зобразити, наприклад: « на одній полиці було 18 книжок, на другій – на 2 книжки більше. Скільки було на двох полицях?» схематичний запис матиме вигляд.
? 1834 – на 45 більше - ?
Призвичаївшись до таких записів, учні легко складають їх і тоді, коли аналізують складенні задачі. Схеми слугують опорою для повторення, полегшують переведення фабули задачі на математично мову цифр і знаків, тобто перехід від конкретного до абстрактного.
Вимагаємо на перших порах, щоб діти виконували повний аналіз уголос: це розвиває мислення й мовлення, допомагає глибше опанувати математичну суть завдань.
11 9
72

Особливу увагу приділяємо з’ясуванню залежності між величинами. Тут корисні вправи для усної лічби, як-от:
1.На двох машинах привезли яблука по 5 т на кожній. Що можна визначити?
2.висота тополі 12м, сосна на 4м вища, ніж тополя. Про що можна дізнатися?
3.оксана зірвала 43 квіточка і розклала їх порівну у 6 ваз. Що можна визначити?
4.Велосепедист буз у дорозі 8 років, а мотоцикліст – 3 роки, хто з них подолав більшу відстань і на скільки кілометрів? Яку величину пропущено в задачі?
Не менш важлива робота для розвитку абстрактного мислення – складання буквених виразів до задач. Наприклад ; в одній міській школі а учнів,у другій
– на в учнів менше, ніж у першій – на с менше, ніж у другій. Скільки учнів у третій школі?.
Склавши вираз, учнів добирають значення і розв’язують задачу з поясненням.
І, звичайно створюємо на уроці якнайбільше таких ситуацій, щоб учні самостійно відкривали певну математичну закономірність, правило, щоб знаходили розв’язки задач. Намагаюсь не приховувати складності в роботі, а навпаки, даю такі завдання, де учні стикалися б з труднощами, і допомагати
їх переборювати. Звичайно, треба враховувати їхні індивідуальні особливості.
Пропонуємо класоводом приклади завдань для усної лічби.
1.які двоцифрові числа можна записати, користуючись цифрами 0,2,7?
2. кроль важить 2кг, що на 2кг менше, ніж заєць. Скільки важить заєць?
3.Валерію 12років. Він на 3 роки старший за сестру. Скільки років його сестрі?
12

4.Маряні 8 років. Вона на 2 роки молодша за брата. Скільки років її брату?
Розвитку логічно мислення учнів сприяють такі задачі:
1)
Горіло 5 свічок, подув вітер, і 2 свічки погасли. Скільки свічок залишилось?
2)
У школу йшло 8 учениць, а на зустріч їм ще 5. Скільки учениць ішло в школу?
3)
У змаганнях з бігу Івась, Іван, Дмитрик зайняли 1,2,3, місця. Іванко зайняв не 1 і не 3, а Дмитрик не 3. Яке місце зайняв кожний?
4)
Назвати всі двоцифрові числа, в яких у 4 рази більше від одиниць.
5)
Другокласникам треба посадити в один ряд яблуні, довжина ряду 30м, віддаль між саджанцями 3м. скільки потрібно саджанців? (11)
Застосування різноманітних методів і прийомів для активізації розумової діяльності учнів на уроках математики дає змогу підтримувати сталу увагу учнів, і, заощаджуючи час, забезпечувати свідоме й місце засвоєння ними навчального матеріалу.
Як правило, всі діти 11-12 років з великим бажанням йдуть до школи, їм все цікаво, завжди хочуть відповідати, їх руки постійно тягнуться нагору, вони навіть ображаються на вчителя, коли їх не запитують на уроці. Але проходить 3-4 роки, і цей інтерес до навчання поступово вгасає, а в 8-9 класах деякі учні взагалі не хочуть учитися. Чому від класу до класу падає
інтерес до навчання? Чому дитина учиться не тому , що хоче, а тому, що треба?
Що повинні робити школа и вчитель, щоб інтерес дітей до навчання не тільки не падав, а, навпаки, зростав від року до року?
Становлення пізнавальних інтересів учнів, виховання активного відношення до праці відбувається, насамперед на уроці.
13

Необхідно активізувати пізнавальну діяльність учнів і підвищувати інтерес до навчання на кожному етапі будь-якого уроку, вживаючи для цього різні методи, форми і види роботи: і диференційований підхід до дітей, і
індивідуальну роботу на уроці, і різні дидактичні, ілюстративні, роздаткові матеріали, технічні засоби навчання і допоміжних матеріалів до них.
Учень працює на уроці з інтересом, якщо він виконує посильне для нього завдання. Одна з причин небажання вчитися полягає саме в тому, що дитині на уроках пропонуються завдання, до виконання яких вона ще не готова, з якими впоротися не може. Отже, треба добре знати індивідуальні особливості дітей. Потрібно допомогти кожному учню самоствердитися, шукати і знаходити власні шляхи одержання відповідні на питання задачі. Розвитком цих умінь необхідно почати знайомитися якомога раніше: порівнювати і зіставляти з дітьми предмети, складати розрізні картинки і геометричні фігури, складати симетричні композиції, шукати аналогії.
1.3
Прийоми активізації уваги учнів під час розв’язання задач.
Під час розв'язування задачі нового виду, особливо з геометрії, часто після аналізу її умови та усного розбору пред'являю заготовлений на зворотному боці дошки запис умови задачі та розв'язування з пропусками. Завдання учням - заповнити пропуски. В цей час я маю можливість перевірити, як учні підготовлені до сприйняття нового матеріалу, на якому етапі в них, виникають забруднення. Такий прийом активізує навчальну діяльність усіх учнів, формує навички самоконтролю, а також сприяє розвитку алгоритмічного мислення.Завжди пам'ятайте, що важливою умовою активізації та підтримування довільної уваги є забезпечення мотиваційної сторони навчальної діяльності, вироблення позитивного ставлення до того, що пізнається, і до самого процесу пізнання.
14

З метою активізації уваги часто створюю проблемні та ігрові ситуації тощо.Знаю, що з метою виховання довільної уваги доцільно застосовувати проекційну апаратуру, яка дає змогу розвантажити вчителя на уроці від другорядних дій, раціональніше спрямувати його зусилля на керування навчальною діяльністю учня, зробити процес сприймання ним, а отже, і засвоєння навчального матеріалу більш ефективним.
Застосовуючи аналітико-синтетичний метод - як під час пошуку розв'язку задачі, так і під час виведення правила чи доведення теореми, а також в якості організаційної форми застосовую колективну пояснювальну бесіду, охоплюючи при цьому якнайбільшу частину учнів класу.
Наприклад, у 5 класі, приступаючи до розв'язування задачі:
"Робітник обробляє 48 деталей за 3 год., а учень цю ж роботу може виконати за 6 робочих годин. За скільки годин цю роботу виконають робітник і його учень, працюючи разом?", учні встановлюють, що тут мова іде про кількість виконуваної роботи і про час її виконання робітником і учнем зокрема. Після цього виясняють, що в задачі потрібно знайти час виконання всього завданняпри їх одночасній роботі. Далі діти усвідомлюють, що відповісти на питання задачі можна тільки в тому випадку, якщо крім кількості виконуваної роботи відома і їх спільна продуктивність праці, тобто число оброблюваних ними деталей за годину при одночасній роботі. Отже, при розв'язанні даної задачі розглядаються три величини:
- кількість виконуваної роботи;
- час її виконання;
- продуктивність праці.
В таких випадках завжди застосовую табличну схему запису умови задачі, яка є доцільною, бо систематизує дані задачі, активізує думку учня, допомагає йому намітити план розв'язку задачі.
15

Кількість роботи
В даній задачі послідовно знаходяться: продуктивність робітника (16 деталей за годину), учня (8 деталей за годину), при сумісній роботі (24 деталі за годину), і, на кінець, відповідь на питання задачі - час виконання роботи
48:24=2(год.). після розв'язання задачі обов’язково підводимо підсумок її розв'язання і нагадуємо, які величини розглядались при розв'язанні і яка залежність між їх числовими значеннями.
Як один з прийомів активізації самостійної діяльності учнів практикую проведення підготовлених окремими учнями п'яти-семи хвилинних повідомлень з питань, які безпосередньо відносяться до програмового матеріалу. Сюди ж відносяться і більш складні задачі. До цього намагаюся залучати якнайбільше різних учнів класу; матеріал для їх виступу підбираю з урахуванням їх підготовки з математики.
Наприклад, у 5 класі повідомлення були з таких питань:
а) Натуральні числа.
б)Нумерація.
в) Цікаві раціональні способи обчислень.
г) Цікаві задачі.
д) Цікаве з історії десяткових дробів.
Самостійне здобування учнями нових знань - творчий процес. Підбираю для учнів творчі завдання, які є засобом активізації їх пізнавальної діяльності.
Наприклад, у 8 класі, коли учні ще не знають теореми про корінь з добутку,пропоную їм знайти точне значення виразу 2* =8. І знаходяться такі, що розв'язують ці завдання оригінально: спочатку знаходять квадрат цього виразу ( 2*2*2=8).
16

Або практичне завдання: як, маючи лише мотузку, перевірити, чи має шматочок дощечки прямокутну форму?
Одним із видів творчих завдань є завдання по складанню задач. Такі завдання можуть бути запропоновані як на етапі вивчення нового матеріалу, так і на етапі його закріплення.
Істинне розуміння предмета, яке дозволяє ефективно застосовувати набуті знання, неможливе без розвитку інтуїції, яка сприяє правильному орієнтуванню в поняттях, фактах, методах. Без розвитку інтуїції знання виявляються формальними, носять інформативно-довідковий характер, а не "внутрішніми", властивими свідомості учня. Сюди належать інтуїція, що передує знанням, інтуїціяпісля знань, оцінка ситуацій, навички користуватися прикидками, робити аналіз задачі, аналіз відповіді, геометрична інтуїція в курсі алгебри і початків аналізу. Особливо сприяють розвитку інтуїції завдання на побудову простих прикладів чисел, рівнянь, функцій тощо, що мають наперед задані властивості. Постійно вимагаю від учнів наведення таких прикладів - це в певній мірі творчий акт, який вимагає активної роботи мислення, уява, фантазії. Намагаюся систематично на кожному уроці відводити хоч невеликий час для "неалгоритмічних" задач, що будять уяву, фантазію, розвивають мислення, інтуїцію, а не просто формують рутинні уміння і навички.
17

Розділ II. Форми і методи активізації діяльності на уроках
математики
18

2.1
Форми і методи роботи, які сприяють активізації уваги, пам’яті,
мислення учнів на уроках математики.
Використання активних форм і методів навчання безперечно мають багато переваг. Вони відкидають одноманітність, посилюють інтерес до предмета, навчання, розвивають творче, продуктивне мислення, вчать культури спілкування, поліпшують міжособистісні взаємини, краще реалізують єдність навчання, виховання і розвитку учнів. Заряд активного оптимізму, здобутий в юності, гартує характер, підвищує життєву стійкість, здатність до протидії.
Уміння і бажання навчатися – це той фундамент, який маю закласти, як вчитель.
Вчитель повинен вибирати такі методи, які змогли б забезпечити дітям необхідне отримання знань, розвинути в них інтерес до навчання математики, підвищити розумові здібності і пізнавальну активність.
Розглянемо методи роботи. Які найбільш сприяють підвищенню пізнавальної активності, такими методами роботи на уроці є :
- бесіда;
- метод спостереження;
-дослідницький метод;
- демонстрація;
- учбово-практичні роботи;
- творчі роботи.
Як учитель, що займається навчаючою, виховною і розвиваючою діяльністю, диригує активною навчальною роботою школярів, намагаюся завжди, коли це можливо, будувати навчально-пізнавальну діяльність учнів за структурою дослідницького методу, починаючи від усвідомлення пізнавальної проблеми і
19
закінчуючи пошуком практичних застосувань одержаних нових знань.
Пізнавальні труднощі долаються за допомогою колективного обговорення в класі, спрямованого питаннями, завданнями, коментарями вчителя.
На уроках, де є можливість застосувати дослідницький метод, учні в своїй пізнавальній діяльності проходять такі етапи:
1) практична дослідницька робота і висновки про її результати:
2) формування наукового припущення (гіпотези);
3) доведення гіпотези:
4) формування доведеного факту.
5) застосування набутих знань у стандартних умовах.
6) застосування набутих знань у нестандартних умовах.
У здійсненні етапів 1) і 5) приймає участь кожен учень зокрема, а етапи 2), 3),
4) і 6) здійснюються за ініціативою сильніших, кмітливіших учнів.
Дослідницьким методом, наприклад, учні знайомились з означенням тригонометричних функцій гострого кута та з теоремою Піфагора (8 клас), з числом (5 клас). Корисним тут є і те, що учні, які на кілька хвилин стають дослідниками, мають можливість відчути ту міру людської праці, що була затрачена для добування певних знань. Такі здобуті знання є для них особливо цінними. Наведу до цього такий приклад: перш, ніж учити дітей користуватись будь-якою з "Чотиризначних математичних таблиць"
В.М.Брадіса, учні практично знаходять 4-5 значень, що є в цій таблиці.
Трудомісткість цієї роботи викликає в них повагу до цього посібника.
Як особливо ефективний активації пізнавальної діяльності учнів, я дуже часто застосовую проблемний підхід до навчання, який сприяє
інтелектуальному розвитку учнів і водночас формує їх світогляд, моральні, емоційні та інші риси особистості.
20

Проблема - це завжди знання про незнання, тобто усвідомлення недостатності знань для задоволення недостатності знань, для задоволення певної пізнавальної проблеми.
Усвідомлення проблеми відбувається в проблемній ситуації і залежить від рівня знань, спрямованості пізнавальних інтересів учня.
Те, що є проблемним для одного, може не бути проблемним для іншого.
Кожна людина бачить чим більше нерозв'язаних проблем, тим ширше коло її знань. Уміння побачити проблему - функція знання.
Для того, щоб на уроках математики ефективно активізувати розумову діяльність учнів за допомогою проблемних ситуацій, з'ясовую особливості проблемного підходу до навчання математики, проаналізувати основні типи проблемних ситуаційта способи їх створення.Часто сильніші учні знаходять розв'язання навчальної проблеми, але обхідним, менш раціональним шляхом.
Тоді я вважаю своїм завданням допомогти їм вийти на прямий шлях. Такі ситуації виникали, наприклад, при вивченні тем :"Квадратний корінь з добутку і дробу", "Розв'язання квадратних рівнянь", "додавання і віднімання десяткових дробів" тощо.
Я завжди вважав і вважаю, що в діяльності учнів важливішим є не результат, до якого вони приходять, а ті шляхи, способи мислення, за допомогою яких вони одержують цей результат. Вчу дітей, як мислити, щоб прийти до цього результату. вважаю, це найголовнішим, бо саме воно розвиває дитину.
Творча самостійність учнів можлива тоді, коли вони володіють способами і прийомами розв'язування певних задач, або загальнимиспособами підходу до розв'язання буд-яких проблем.
Під час викладу матеріалу, доведення тверджень, розв'язування задач завжди користуються певними способами і прийомами діяльності. У сучасних навчальних посібниках вони виділяються недостатньо, тому корисно,
21
вивчаючи понятійний апарат певної теорії, постійно демонструвати способи і прийоми пізнавальної діяльності.
Для вирівнювання знань і вмінь учнів із слабкою підготовкою застосовую принцип підвищення рівня творчої самостійності учнів. Він полягає в тому, що під час вивчення теми учні використовують одні й ті самі завдання (або аналогічні) для формування понять і способів дій. У процесі їх виконання залежно від рівня підготовки й індивідуальних особливостей учні дістають потрібні підказки (вказівки, навідні питання), певну інформацію, малюнки, тощо.
Вказівки можна давати усно, на картках, за допомогою екранних засобів,
індивідуальні або для окремих груп учнів. Добре підготовленому учневі такі вказівки майже не потрібні, середньому - варто подати тільки загальну ідею або нагадати загальний підхід до виконання даного завдання, а слабко підготовленим поряд із загальними вказівками потрібні й додаткові (нагадати окремі положення, факти, способи діяльності, тощо). Тоді учні з недостатньою підготовкою поступово оволодіватимуть необхідними способами пізнавальної діяльності, потрібними вміннями і навичками.
Система вказівок і настанов дає змогу виявити рівень знань і вмінь учнів, оцінити їхню роботу.
До позакласної роботи як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів я підхожу диференційовано, враховуючи рівень математичного розвитку, вікові та психологічні особливості учнів.
22

Розділ III. Практична частина .
ДОДАТОК 1
Урок №1. Клас 5.
Тема: Додавання і віднімання дробів з однаковими знаменниками
Мета:ввести правила додавання і віднімання дробів з однаковими знаменниками; навчити учнів використовувати ці правила.
Хід уроку
I.
Перевірка домашнього завдання
II.
Актуалізація опорних знань
1)
Як порівняти дроби з однаковими знаменниками?
2)
Як порівняти дроби з однаковими чисельниками?
3)
Як порівняти дроби з одиницею?
4)
Як порівняти правильний дріб із неправильними?
5)
Як виділити цілу частину із неправильного дробу?
23

6)
Як мішаний дріб перетворити управильний.
Приклади
38/7=? 5=3/8
III.
Вивчення нового матеріалу
Розглянемо аналогічну ситуацію на числовому промені.
Чому дорівнює:
2/6 + 3/6 5/6 - 2/6 5/6 -3/6 2/6 + 3/6 = 5/6 5/6 - 2/6 = 3/6 5/6 - 3/6 =2/6
Чи змінився змінився знаменник при додаванні (відніманні)?
Чи змінився чисельник при додаванні ( відніманні)? Як саме?
То як же додавати два дроби з однаковими знаменниками?
Як відняти від одного дробу інший, якщо знаменники у них однакові?
Прочитати правило на с.134.
Примітка: якщо сума дробів є неправильний дріб, то треба виділити цілу частину.
24

IV.
Фізкультпауза
V.
Розв’язання вправ
VI.
Підсумок уроку
VII.
Домашнє завдання
П.4.4 № 589 (а, б, в,г), 590 (а, в, д,є).
ДОДАТОК 2
Урок №2
Тема: Величини: швидкість, час, відстань.
Тема уроку: дати поняття швидкості, часу руху, відстані; почати формування про взаємозв'язок між цими величинами; закріпити знання про зміну суми і різниці в залежності від зміни одного з компонентів дій додавання і
25
вирахування; повторити міри довжини і часу, розвивати увагу, мислення, активність учнів, виховувати вольові властивості.
Устаткування уроку:
Таблиця «Деякі середні швидкості», фігурки пішохода і велосипедиста, роздатковий матеріал.
Порядок роботи.
Фронтальне опитування.
1) Знайдіть суму найбільшого тризначного числа і найбільшого двозначного числа.
Що відбудеться із сумою, якщо один з доданків збільшити на 85? Чому?
2) Порівняєте вираження й обчислите їх значення (записані на дошці);
236—106 (236—20)—106 (236+20)—106 3) Скільки секунд у 3 хв? хвилин у 2 ч? Скільки доби в 2 місяцях?
4) Виразите в більш великих мірах: 760 днів; 350 дм; 8020 мм.
—Яку ще знаєте одиницю виміру довжини? (Кілометр.) Що знаєте про кілометр?
5) Розв'яжіть задачу:
«Сашко виміряв відстань від школи до будинку кроками. Він нарахував 85 пар кроків, і трійками 25 разів. Скільки кроків нарахував Сашко?»
(85-2+25-3= 245 кроків)
-Якщо прийняти кожний крок за півметра, то яка ж відстань від школи до його будинку?
-
Як довідалися? (122 м 50див.)
26

-
Хто ж так близько живе від школи? (Багато хто!)
-
А хто подалі? Скільки часу ви затрачаєте на дорогу в школу? (Від 2 до 7 м)
-
А коли підете додому, порахуйте, скільки кроків від школи до вашого будинку?
Робота над новим матеріалом.
1.
Підготовка до вивчення нового матеріалу (активізація опорних знань)
-
Згадаєте практичне заняття за правилами вуличного руху. Чому училися ми на цьому занятті?
-
Що ви довідалися про правила дорожнього руху?
-
Як ви думаєте в яких напрямках рухалися машини?
-
Що швидше рухається: автобус або пішохід?
- Чи обганяли один одного машини рухаючи в одному напрямку?
2. Ознайомлення зі швидкістю руху (практична вправа).
Учню пропонується йти протягом 1 хв і вимірити пройдена відстань.
Учитель пояснює, що відстань, пройдена цим учнем за 1 хв, називають швидкістю. Будь-яка відстань, пройдена за одиницю часу (за 1 год, 1 хв. І
т.д.), називають швидкістю.
3. Розв'язання задачі (на дошці креслення і фігурка пішохода):
Задача
Шлях у 15 км пішохід пройшов за 3 год, проходячи щогодини однакову відстань. Скільки кілометрів він проходив за 1 год?
—15 км ця відстань;
27

3 год цей час, витрачений пішоходом.
Що потрібно довідатися в задачі?
Якщо за годину пішохід пройде 15 км, то як довідатися, скільки він проходить за 1 годину?
15:3=5 (км у годину).
Отже, швидкість пішохода 5 км у годину. А велосипедист цю відстань переборов за 1 ч. Що ми можемо сказати про швидкості велосипедиста?
(Швидкість велосипедиста 15 км у годину.)
4. Усні вправи
Вивішується таблиця із середніми швидкостями, і учні називають швидкості лижника, електровоза, літака, автомобілів і пояснюють, що значить швидкість. (таблиця 1)
5. Рішення задач (усно). (Називайте, які величини вам відомі і яка величина є шуканою.)
Швидкість Час
Відстань
Рішення
3 год
45 км
2 год
100 км
4 год
48 км
Питання до учнів
- Якщо відомі, швидкість і час, то як знайти відстань?
Урок №3
Урок на тему "Розв'язання задач".
1)
Використовуючи дані, складіть і вирішить задачі;
28

Відстань
Час
Швидкість
180 км
3 год
?
360 км
2 год
?
2)
Складіть задачі по таблиці і розв'яжіть їх усно:
Відстань
Час
Швидкість
480 км
3 год
?
1800 км
2 год
?
18 м
6 хв
?

У кого або в чого можуть бути такі швидкості?
3)
По таблиці середніх швидкостей (вивішується на дошці) складіть 2 задачі, у яких по відомим відстані і часу руху треба знайти швидкість.
4)
Сильні учні можуть скласти і вирішити 3 задачі. Слабким учнем даються індивідуальні картки.
Попереднє повторення дозволяє відробити найбільш важкі розділи чотирьох дій з багатозначними числами. В основному воно проводиться за наступним планом:
1) Властивості дії, основні закони множення і додавання, застосування їх на практиці.
2) Перевірка дій.
3) Назва компонентів, перебування невідомих компонентів.
4) Прийом округлення чисел.
Попереднє повторення дозволяє відробити найбільш важкі розділи чотирьох дій з багатозначними числами. В основному воно проводиться за наступним планом:
29

1) Властивості дії, основні закони множення і додавання, застосування їх на практиці.
2) Перевірка дій.
3) Назва компонентів, перебування невідомих компонентів.
4) Прийом округлення чисел.
5)
Рішення простих задач на додавання, вирахування, множення і розподіл.
У ході виконання тренувальних вправ при повторенні сама серйозна увага приділяється найбільш важким випадкам обчислення.
Висновки
При викладанні нового матеріалу на уроках математики вчитель повинен враховувати вікові та індивідуальні особливості школярів. Вчитель повинен давати не тільки знання, знайомити їх з раніше невідомими фактами, а й приділяти увагу вихованню моральних, естетичних, інтелектуальних якостей учнів. При вивченні математики розвиваються такі психічні процеси як мислення, пам’ять, мовлення, уява, увага, воля, емоції та почуття.
30

Під час вивчення нової теми, повторення раніше вивченого матеріалу, розв’язування задач відбувається велика мислительна діяльність. За допомогою мислення учні краще розуміють новий матеріал. Мислячі, учні порівнюють одні об’єкти з іншими, аналізують їх властивості, роблять висновки.
При розв’язуванні задач виконуються такі мислительні операції, як аналіз, синтез, абстрагування, порівняння. Така мислительна операція як конкретизація відбувається тоді, коли ми йдемо від загального до частинного.
При розв’язуванні задач з математики домінує абстрактне мислення, а при вивченні нового матеріалу домінує наочно-образне мислення, тому важливим є застосування таблиць, схем, раніше підготовлених малюнків.
При поясненні нового матеріалу, при повторенні, при розв’язуванні задач розвивається пам’ять, коли перед учнями стає завдання запам’ятати, розібратися, зрозуміти новий матеріал.
Щоб добре засвоїти і зрозуміти матеріал, необхідні і вольові зусилля учнів, тому що часто учні стикаються з труднощами, які треба подолати. При цьому задача вчителя – допомогти подолати ці труднощі.
Навчання математиці може бути ефективним засобом формування особистості. Вчитель повинен це враховувати.
В даній роботі розглянуті основні форми і методи навчання математиці , які сприяють підвищенню активності учнів на уроці, розвитку пізнавальних здібностей. Для забезпечення наступності в навчанні, закладенні надійної основи як фундаменту для отримання нових знань в старших класах слід на кожному уроці сприяти зацікавленню учнів, підвищенню активної пізнавальної діяльності учнів. Задача вчителя збудити, розвинути пізнавальні здібності учнів, залучити їх до такої роботи, яка будить інтерес учнів, що забезпечує повноцінне навчання.
31

Список використаної літератури
32

1.
Великохатская Л.Ф.,Кочина Л.П. Наглядность на уроках математики в
1-3 класах. -- К.: Рад. школа, 1979 2.
Изучение трудных тем по математике в 1-3 класах. Из опыта работы учителей/Сост. Н.Г. Уткина. -- М.: Просвещение, 1982 3.
Методичні вказівки до роботи з математики в 3 класі. Посібник для вчителів. Вища школа, 1973 4.
Методика преподавания математики в начальных класах, Бантова М.А.,
Бельтюкова Т.В., Полевщикова А.М. -- К.: Вища школа, 1987 5.
Ліщова І.Н. Активізація пізнавальної діяльності учнів//Журнал
Математика №11(119), березень 2001 6.
Емоційний розвиток дитини / Упоряд.: С. Максименко, К. Максименко,
О. Главник. – К.: Мікрос-СВС, 2003, - 112 с.
7.
Методичні рекомендації до посібників “Вчимося розв’язувати задачі”.
С. Логачевська // Початкова школа №3, Київ. ТОВ “Енеїда”, 2003 8.
Немов Р.С. Психология.- Кн. 3: Психодиагностика. – М., 2003 9.Мерзляк А.Г.Якір. М.С.- математика підручник для 5 класу. – Гімназія.2005 10. Г.П. Бевз, П.Ф. Фільчаков. Довідник з математики . 1973 11. Сайт: http://osvita.ua
33


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал