Адаптація учнів 5-х класів до навчання в середній школі



Скачати 92.81 Kb.
Дата конвертації08.01.2017
Розмір92.81 Kb.

Заступник директора з навчально-виховної роботи Василенко О.М.


Адаптація учнів 5-х класів до навчання в середній школі

Для багатьох батьків найважчий період починається тоді, коли дитина йде до школи. Щоправда, дехто вважає, що нині школа відповідає за виховання й навчання, адже в школі працюють фахівці, які зобов'язані навчати. Проте найбільшого успіху в навчанні досягають ті діти, батьки яких усвідомлюють, що для того, щоб рівень знань, умінь, навичок дитини був високим, просто необхідно брати активну участь у навчальному процесі. Вони знають, що їм потрібно робити, щоб допомогти дитині «винести» зі школи максимальну користь, а якщо не знають, то прагнуть осягти навички виховання й навчання. Якщо дитина бачить активну участь батьків у навчанні, їх зацікавленість в її успіхах, вона намагається працювати ще більше.

Отже, що потрібно знати, щоб допомогти дитині навчатися в школі ІІ ступеню?

Дезадаптація, що виникає на фоні особливостей навчального процесу підлітків. Якщо в початковій школі діти засвоюють предметний бік навчального процесу – навички та вміння, то в середній – опановують основи самостійних форм роботи, більш активно розвивають пізнавальну та інтелектуальну сфери. Коли цей процес опанування проходить важко, непродуктивно, учень починає відставати від програми. Це можна помітити на такому симптомі шкільної дезадаптації, як невстигання.

Дезадаптація – як невміння довільно регулювати свою поведінку, увагу, адекватно сприймати вимоги. Такі учні виконують завдання не за власною ініціативою, а в наслідок зовнішньої стимуляції (коли їх лають, змушують). Подібне виявляється у емоційних дітей, котрі відзначаються високою чутливістю, збудливістю, неадекватністю переживань і, відповідно, реакцій. Вони зосереджуються на своїх внутрішніх переживаннях, а від так, виконуючи завдання, роблять безліч помилок, неуважні, загальмовані.

Дезадаптація – як невміння дітей увійти в темп шкільного життя. Ці учні, як правило, соматично ослабленні, часто хворіють, втомляються, невитривалі. Вони пасують перед труднощами, значно недооцінюють свої можливості.

У соціальному відношенні підліток починає активно входити у світ дорослих. З'являються авторитетні дорослі, оцінка особистості змінюється. Дорослі часто із запізненням фіксують нові зміни, збільшується кількість негативних оцінок. У мотивах спілкування переважає потреба отримати підтримку з боку дорослого. Основні потреби пов'язані з успішністю у школі. Але в той же час часто відбувається погіршення результатів навчання. У зв'язку з цим змінюються стосунки з батьками. Американський психолог Адлер стверджував, що 30 % підлітків мають труднощі у спілкуванні з батьками, 70 % переживають ці стосунки, 20 % вступають у конфліктні стосунки, 10 % дітей протестують, частіше покидаючи рідну домівку.

Для розв'язання завдань необхідно враховувати психологічні особливості 10-11-річних школярів, рівень пізнавальної діяльності, з яким діти прийшли до 5-го класу, проаналізувати проблеми, з якими учні стикаються в адаптаційний період, виробити шляхи їх подолання

У Державному стандарті базової та повної загальної середньої освіти зазначено, що відбір змісту предметів ґрунтується на принципі наступності між початковою та основною, основою та старшою школами. Забезпечення такої наступності та здійснення заходів, спрямованих на адаптацію дітей до основної школи, є важливою передумовою успішного навчання школярів у 5-му класі.

Виходячи з психолого-педагогічного підходу, наступність між початковою й основною освітою визначається як змістовний, двобічний зв'язок, що передбачає, з одного боку, спрямованість освітньо-виховної роботи в початковій школі на ті вимоги, які будуть пред'явлені дітям в основній школі для досягнення школярами необхідного рівня загального розвитку, а з іншого - опору вчителя на досягнутий випускниками початкової школи рівень знань, навичок, досвід учнів, активне використання цього в навчально-виховному процесі. Основна школа має забезпечити розвиток найважливіших перспективних "надбань" молодших школярів й одночасно сприяти формуванню якісно нових особливостей і рис особистості дитини відповідно цілям і завданням школи ІІ ступеня.

Розвиток особистості в підлітковому віці, хоча й меншою мірою, ніж раніше, все ж залежить від сімейно – родинних стосунків, зокрема від стилю батьківського виховання: авторитарний, демократичний, ліберальний.

Авторитарний стиль виховання у родині призводить до розвитку у молодих підлітків норовистості або залежності. Наслідки застосування покарання як правило, негативні. Прагнення батьків поставити дитину у підпорядноване, залежне від них положення – призводить до зниження само оцінювання. Учень. знаходячись у такій ситуації, виявляється психологічно пригніченим. Він не довіряє навколишньому світу, йому не вистачає відчуття власної особистісної цінності.

Потурання дітям як основний принцип ліберального стилю призводить до відсутності у них соціальних навичок, інших небажаних наслідків.

Демократичний стиль виховання має найбільш позитивний вплив на молодших підлітків.

Виховний вплив батьків відіграє важливу роль у формуванні поведінки та особистісних рис учнів.

Адаптація учнів до школи другого ступеня навчання залежить від рівня та характеру його само оцінювання, від тих переживань, які чекають його у п’ятому класі, від відношення до нього оточуючих людей. Подолання підлітком цього стресу так або інакше зумовлено його власною компетентністю у соціальних відношеннях, котрі залежать від типу взаємовідношень з батьками.

До першого типу відносяться найбільш урівноважені діти, батьки котрих уважні до них, але разом з тим вимогливі, здібні прислухатися до його думок.

До другого типу відносяться підлітки, котрі можна назвати похмурими, невірливими, одинаками. Батьки таких школярів додержуються жорстоких методів виховання та не відчувають прихильності до своїх дітей.

Для третього типу характерні інфантилізм, несамостійність, невміння себе контролювати, небажання засвоювати нові ситуації. Як правило, такі підлітки мають люблячу, але мало вимогливу матір і безвільного батька, який займає по відношенню до дитини невизначену позицію.

У поведінці батьків першого типу поєднюється заботливість і контроль. Вони пояснюють мотиви своїх вимог, заохочують соціальну активність учня, встановлюють високі стандарти поведінки, при цьому не маніпулюючи дитиною. Вони тим самим контролюють поведінку підлітка, без протестів та пасивності. Баумрінг підкреслює, що заборона і контроль не одне і те. Якщо контроль поєднується з любов’ю, добрим відношенням, веде до розвитку унормованих відношень, то заборона формує такі риси особистості як пасивність, залежність, покірність. Діти цього типу швидше за все з’ясовують свою безумовну цінність, готовність батьків приймати їх такими, які вони є, а також включення у відношення з однолітками з правом власного голосу.

Психологічний досвід дітей 2 типу, як правило, зводиться до відчудження, до розвитку у них пасивності, впевненості у тому, що влада та право контролю можуть належать виключно дорослим.

Діти третього типу ще не навчилися ставити перед собою мету та самостійно знаходити шляхи її досягнення.

Таким чином стиль родинного виховання, тип взаємовідносин у сім’ї між дитиною та батьками є дуже важливим фактором адаптації підлітка до нових умов навчання, спілкування у період переходу до школи другого ступеню навчання.
Вправа «Плюс і мінус»

Завдання виконується індивідуально. Кожен із батьків на макетах круга, який поділений навпіл, записує позитивні і негативні риси, притаманні його дитині. Результати в цій вправі не оголошуються.


Вірш


Чем проповедь выслушивать,

Мне лучше бы взглянуть.

И лучше проводить меня,

Чем указать мне путь.

Глаза умнее слуха,

Поймут все без труда.

Слова порой запутаны,

Пример же — никогда.

Тот лучший проповедник —

Кто веру в жизнь провел.

Добро увидеть в действии —

Вот лучшая из школ.

И если все мне показать —

Я выучу урок.

Понятней мне движенье рук,

Чем быстрых слов поток.

Должно быть, можно верить

И мыслям, и словам,

Но я уж лучше погляжу,

Что делаешь ты сам.

Вдруг я неправильно пойму

Твой правильный совет.

Зато пойму, как ты живешь,

По правде или нет.




Вправа «Сім’я та адаптація»

Батькам потрібно проаналізувати вірш (написаний на аркуші паперу) і визначити у вигляді сегментів (як діаграма), який відсоток належить сім’ї під час адаптації дитини до навчання в 5-му класі, а який школі (на макетах круга з вправи «Плюс і мінус»).

Батьки і діти
1.Чи знаєте ви здібності своєї дитини?
Ні - 0
Намагаюся взнати  - 3
Так -  5

2. Чи вирішуєте разом із дитиною її особисті проблеми?


У дитини проблем не буває - 0
Навряд чи - 3
Думаю, що так -  5

3. Що ви можете сказати про темперамент своєї дитини?


Нічого - 0
Подібний до мого - 3
Знаю і зважаю на нього - 5

4. Чи звертаєте ви увагу на фізичний стан своєї дитини (поставу і т.п.)?


Не маю часу  - 0
Думаю, що так -  3
Вважаю, що це дуже важливо -  5

5. Музика, образотворче мистецтво, художня література допомагають вихованню в дитини почуття краси, гармонії?


 Це марнування часу - 0
 Не знаю - 3
 Здається, так  - 5

6. Якщо дитина вчинила негарно, чи розумієте ви, що це може бути результатом вашого неправильного виховання?


 Цього не може бути  - 0
 Не знаю  - 3
 Можливо  - 5

7. приходячи з роботи у розлюченому стані, ви часто вихлюпуєте свій гнів на дитину?


Так  - 0
Не замислююся над цим  - 3
Намагаюся контролювати свої емоції і залишати за дверима домівки проблеми, які стосуються роботи  - 5

8. Якби вам запропонували цікаву подорож, чи взяли б ви з собою дитину?


Люблю відпочивати на самоті  - 0
Не знаю  - 3
Обов’язково, якщо це було б можливо -  5

9. Якщо вчитель нарікатиме на вашу дитину, ви зразу розлютитесь?


Так  - 0
Дивлячись за що -  3
Вислухаю дитину і постараюсь розібратись у суті речей  - 5

10. Як ви вважаєте: дитина скоріше прислухається до вашої думки, ніж до думки когось іншого (свого товариша)?


Гадаю, що ні - 0
Безперечно  - 3
Гадаю, що моя думка має для неї вагу - 5

0 – 20. Батьки мають приділяти своїм дітям якомога більше уваги.

21 – 35. Батьки звертають увагу на проблеми своїх дітей, але повністю вирішувати їх не мають або можливостей, або знань, або часу.

36 – 50. Гарні стосунки в сім’ї дозволяють спільно розв’язувати проблемні ситуації, прекрасно розуміти один одного. Але не слід забувати про виховання самостійності і самодостатності.

Протягом двох тижнів адміністрацією школи було перевірено ведення шкільної документації, а саме: учнівських щоденників, зошитів. Як вже сказала Алла Миколаївна, було проведено конкурс. На що зверталася увага? Правильність підпису щоденника. З усіх п’ятих класів щоденник підписано правильно у 9 учнів. Інформованість батьків і учнів про вчителів класу. Запис розкладу уроків. 30% учнів мають кожного тижня розклад. Дотримання орфографічного режиму, культура і естетика ведення щоденника учнем Якість і частота перевірки щоденника класним керівником Запис домашніх завдань У 5-В та 5-А класах близько 97% учнів записують домашні завдання. А от у 5-Б, картина протилежна – всього 7 учнів з 20 регулярно записують в щоденники завдання. Обліку знань учнів. Що стосується зошитів, то хочу вас запевнити картина не набагато краща. І ви, і я прекрасно знаєте, що в початковій школі ваші класні керівники, учителі ретельно слідкували за каліграфією, охайністю записів, чистотою, виконанням орфографічного режиму. Але на превеликий жаль, під час перевірки ці навички були виявлені лише у 35% всіх учнів. А діткам ще навчатися не один рік. Тому, я думаю, слід посилити контроль за веденням зошитів та щоденників.

Пам'ятка батькам п'ятикласника

«Успішна адаптація п’ятикласників

до навчання у школі ІІ ступеня»

У вашої дитини проблемно-переломний період, тому будьте особливо спостережливими, уважними, небайдужими.

У 5-му класі розширився обсяг основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час для підготовки уроків.

Забезпечте своїм дітям вдале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.

Програми включають більше теоретичного матеріалу. Тому слід привчати дітей міцно заучувати окремі правила з математики, української мови, географії тощо.

Уважно стежте за рівнем виразного читання вашої дитини. Хай удома виразно читає усі тексти, що задані з різних предметів.

Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденнику і робочих зошитах.

Дбайте про те, щоб дитина навчалась бути охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.

Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя – прийдіть до школи, поспілкуйтеся з учителем.

Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та довідкову літературу.

Пам'ятайте, що клас, де навчається ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, тим у кращій атмосфері буде формуватись ваш хлопчик чи дівчинка. Це залежить від кожного й від вас теж.

Не забувайте: дитину не слід карати за невміння, а терпеливо вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання - особистий приклад.

Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.

Умійте ставити себе на місце дитини.

Пам'ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність - перший ворог.










Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал