Адаптація п'ятикласників до нових умов навчання. Психологічний аспект



Сторінка1/3
Дата конвертації07.01.2017
Розмір0.54 Mb.
  1   2   3


Адаптація п'ятикласників до нових умов навчання.

Психологічний аспект

Перехід з молодшої школи в середню – важливий момент в житті школяра. У п'ятому класі для дітей багато що виявляється новим: вчителі, форма навчання, яка в середній школі стає предметною, а іноді і однокласники. Крім того, нерідко діти переходять з однієї будівлі школи в іншу, - тоді їм доводиться звикати ще і до нового приміщення.

Нові умови навчання у середній школі висувають високі вимоги до інтелектуального розвитку дітей, підвищують темпи навчальної діяльності. Усі ці навантаження викликають напруження психіки дитини, що може призвести до перевтоми, високого рівня тривожності, труднощів у соціально – психологічній адаптації.

Щоб запобігти серйозним проблемам при переході до середньої школи, необхідно враховувати всі чинники, які впливають на якість навчання у 5-му класі:



  1. Сам факт переходу в середню школу, що висуває нові освітні вимоги, на яких наголошують учителі та батьки.

  2. Нові умови навчання (багато нових предметів; нові класні керівники, більше вчителів – предметників, у кожного з яких своя система вимог; зміна соціального статусу в новому класному колективі; новий режим роботи; сильніше навчальне навантаження ).

  3. Нові однокласники ( якщо дитина змінила школу або у клас прийшли новенькі).

  4. Фізіологічні зміни, психологічні новоутворення раннього підліткового віку.

  5. Особистісні проблеми школяра.

Ці нові і досить різкі зміни умов навчання у середніх класах можуть спричинити дезадаптацію п’ятикласників. У житті дитини відбуваються як внутрішні, так і зовнішні зміни.

1. Внутрішні зміни.



  • Перехід з початкової школи в середню виявляється переломним, кризовим періодом в житті дитини. Будь-який вчитель скаже, що початок

5-го класу – складний етап не лише для школяра, але й для вчителя, і для батьків. Проблем багато, і вони не обмежуються межами навчального процесу, а пов’язані також з організацією життя в школі в цілому і з психологічною атмосферою сім’ї.

  • Вік школяра 5-го класу можна назвати перехідним від молодшого

шкільного до молодшого підліткового. Психологічно цей вік пов’язаний з поступовим набуттям відчуття дорослості – головного особистісного новоутворення молодшого підлітка.

  • Шлях пізнання себе складний, прагнення пізнати себе, як особистість породжує потребу відчуження себе від усіх, хто зазвичай здійснював тиск на дитину, і в першу чергу це сім’я, батьки. Зовнішньо це відчуження проявляється в негативі – прагненні протистояти будь-яким пропозиціям, твердження, почуттям дорослих. Звідси – конфлікти з дорослими. Дитина намагається знайти власну індивідуальність, пізнати власне «Я». По цій же причині підліток зорієнтований на довірливі стосунки з ровесниками. В дружбі відбувається моделювання соціальних взаємовідносин, засвоюються навики рефлексії наслідків своєї поведінки, соціальні норми взаємодії людей, моральні цінності.

  • Саме у вигляді психологічної цінності відносин з ровесниками

відбувається поступова заміна основної навчальної діяльності (що було

характерним для молодшого школяра) на основну діяльність спілкування. Таким чином, у підлітка в стінах школи поступово змінюються пріоритети.



  • Розумова активність молодших підлітків велика, але здібності

розвиваються тільки в діяльності, яка викликає позитивні емоції. Успіх чи невдача відчутно впливають на мотивацію навчання. Оцінки при цьому відіграють велику роль: висока оцінка дає можливість підтвердити свої здібності. Збіг оцінки і самооцінки важливо для емоційного благополуччя підлітка. В іншому випадку неминучий дискомфорт і навіть конфлікт. Враховуючи фізіологічні особливості віку можна зрозуміти і крайню емоційну нестабільність підлітків.

2. Зовнішні зміни в житті п’ятикласників.



  • Нові вчителі.

  • Новий режим.

  • Нові вимоги.

  • Нові правила.

Проблеми психологічної готовності дітей до навчання в середній школі, безумовно, пов’язані з резервами молодшого шкільного віку. Провідна діяльність – навчальна. Саме сформованість навчальної діяльності, всіх її компонентів, засвоєння дитиною навчального матеріалу є своєрідним показником готовності до переходу в середню школу. Психологічні дослідження особливостей цього вікового періоду довели, що у молодшому шкільному віці в дітей, які розвиваються нормально, активно формуються складові суб’єктності, пік виявлення яких припадає на 5-й клас. Отже, у віці 9-12 років у навчальній діяльності відбувається становлення школяра як активного і мотивованого суб’єкта цієї діяльності, тобто такий віковий період є сенситивним для розвитку основних рис навчальної суб’єктності.

Причини можливих труднощів у навчальній діяльності молодших підлітків:



  1. Вікові обмеження та індивідуальні особливості учнів, які не враховують учителі середньої школи під час навчальної роботи (недостатній рівень розвитку мислення та інших пізнавальних процесів, не сформованість необхідних мисленнєвих дій та операцій – аналізу, синтезу, недостатній мовленнєвий розвиток, сформованість довільності, вади уваги й пам’яті, емоційність, імпульсивність, поганий рівень розвитку дрібної моторики, хворобливість тощо).

  2. Об’єктивні зміни в організації навчально – виховного процесу.

  3. Відсутність наступності між вимогами початкової та середньої освітніх ланок як щодо навчання (складніший рівень викладання матеріалу. Збільшення його обсягу, розрізненість знань, які необхідно засвоїти, інтенсифікація уроку і прискорення темпу, збільшення питомої ваги самостійної роботи, відсутність в учня об’єктивних критеріїв успішності/неуспішності виконання завдання), так і в контексті вимог до поведінки.

  4. Недостатня навчальна підготовка у попередній період (прогалини у знаннях, формальне засвоєння навчального матеріалу тощо).

  5. Несформованість компонентів навчальної діяльності.

  6. Особливості навчальної мотивації (падіння навчальної мотивації та інтересу до навчання, складність знаходження особистісного сенсу навчання, переважання зовнішньої мотивації, спрямованої на уникнення невдачі.) У структурі мотивації навчання у підлітка починає домінувати бажання не тільки отримувати хорошу оцінку, а й набути певного статусу у класі.

Отже, причинами дезадаптації під час переходу до середньої школи можуть бути як особистісні та вікові особливості (проблеми дисципліни), так і несформованість вікових новоутворень за попередній період, навчальної діяльності й загально навчальних умінь і навичок (проблеми у навчанні). Це свідчить про неготовність до переходу в середню школу.

Для того, щоб полегшити адаптаційний період п’ятикласників, необхідно враховувати чинники, які можна регулювати:



  • режим роботи;

  • співмірність режиму навчальних занять, методів викладання, змісту й насиченості навчальних програм;

  • структура уроків, умови зовнішнього середовища мають відповідати індивідуальним і психологічним особливостям учнів;

  • соціально – психологічний клімат навчального колективу, професійна компетентність учителя;

  • рівень особистої адаптації педагога до умов соціального середовища загалом і до школи зокрема.

З урахуванням основних психологічних характеристик статусу п’ятикласника було складено програму діагностичного мінімуму. Метою діагностичного мінімуму в паралелі 5-х класів є отримання необхідної інформації про соціально-психологічний статус школярів для подолання труднощів періоду адаптації до середньої школи. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

  1. Організувати і провести психологічне обстеження п'ятикласників (навчальна мотивація, рівень самооцінки, емоційне самопочуття, соціометричний статус).

  2. Виявити школярів, що зазнають труднощі в адаптації і визначити характер і причину труднощів в кожному випадку.

  3. Визначити шляхи надання допомоги школярам, що зазнають труднощів в процесі адаптації.

Діагностичний мінімум проводиться психологом в кінці жовтня за трьома основними напрямами: психологічне обстеження школярів, експертне опитування педагогів і батьків.

Учні обстежуються в груповій формі за наступними методиками:



  • Навчальна мотивація: мотиваційна анкета для учнів;

  • Рівень самооцінки: діагностується за допомогою методики «Інтегральна самооцінка особи» (варіант Дембо-Рубінштейн) або за проективною методикою «Неіснуюча тварина»;

  • Емоційна сфера: методика «Неіснуюча тварина» (діагностика агресивності) і «Шкала особистої тривожності для учнів 10 – 12 років» Прихожан А.М., «Тест шкільної тривожності Філіпса»;

  • Соціометричний статус: для діагностики соціального статусу і структури учнівського колективу застосовується метод соціометрії; при необхідності для визначення емоційної задоволеності відносинами може проводитися тематичний малюнок «Мій клас».

Педагогів опитують за допомогою «Схеми-характеристики класу». Батьки заповнюють «Анкету для батьків п'ятикласників». Опитування батьків є допоміжним методом отримання інформації про психологічний стан дитини.

Висновки за результатами дослідження психологічної адаптації

учнів 5-х класів до нових умов навчання

Під час діагностики п’ятикласників психологом використовувалися наступні психодіагностичні методики: соціометрія, тест шкільної тривожності Філіпса, Визначення мотивації школяра до навчання у школі (О. Ануфрієв, С. Костроміна), методика «Інтегральна самооцінка особи» (варіант Дембо-Рубінштейн).

Після проведеного діагностування отримано такі результати:

Тест шкільної тривожності Філіпса

Рекомендації за результатами дослідження рівня тривожності в учнів.

Правила роботи з дітьми з високим рівнем тривожності


  1. Уникайте змагань і яких - небудь видів робіт, що враховують швидкість виконання.

  2. Не порівнюйте дитину з оточуючими.

  3. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.

  4. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так , щоб вона знала за що.

  5. Частіше звертайтесь до дитини на ім'я.

  6. Демонструйте зв'язки впевненої поведінки, будьте у всьому прикладом для дитини.

  7. Не висувайте до дитини завищених вимог.

  8. Намагайтеся робити дитині якнайменше зауважень.

  9. Використовуйте покарання лише у крайніх випадках.

  10. Не принижуйте дитину , караючи її.

Методика «Визначення мотивації школяра до навчання у школі (О. Ануфрієв, С. Костроміна)»

Кроки щодо підвищення та стимулювання внутрішньої мотивації учнів до успішної навчальної діяльності:

1. Постановка високої, проте досяжної навчальної мети та залучення учнів до цього процесу.

2. Забезпечення реального зв’язку процесу навчання з життям. Учителі

мають допомогти учням побачити і усвідомити, яким чином їхні знання і навички можуть бути застосовані у реальному житті. Для цього можна

використовувати низку сучасних технологій навчання, якими діти користуються і за межами школи.

3. Визнання індивідуальних відмінностей учнів. Не всіх учнів можна

мотивувати одним й тим же чинником. Щодо цього важливою є індивідуальна робота з учнями задля постійного нагадування їм про те, що часто успіх вимагає наполегливості і бажання побороти перепони.

4. Помірковане винагородження. Учні, які мотивовані лише тим, щоб не

провалитися на іспиті чи заробити хорошу оцінку, як правило, виконують тільки мінімальне навантаження для досягнення мети. Тому педагогам важливо налагодити належний зворотній зв'язок з учнями, хвалити їх за добре виконану роботу, щоб допомогти їм досягти впевненості.

5. Сприяння співпраці, а не конкуренції учнів. Навчально-виховний процес у школі має бути організований таким чином, щоб заохочувати учнів до здобуття знань і вмінь у тому ритмі і темпі, який є прийнятним для них; вони мають робити це заради себе, а не для доведення своєї першості перед однокласниками.

6. Визнання відмінностей у розвитку дітей. Учителям потрібно пам’ятати, що активність участі учнів в роботі школи має тенденцію спадати з віком, і вже у середніх класах вплив однолітків на учня і його мотивацію є набагато сильнішим, ніж вплив учителя. Такі особливості розвитку дітей мають неодмінно враховуватися педагогами

Методика «Інтегральна самооцінка особи» (варіант Дембо - Рубінштейн)

Поради учням, у яких занижена самооцінка у класі

1. Старайся занадто не демонструвати свою значимість. Внутрішня впевненість у собі не потребує «голосних» зовнішніх проявів. Якщо внутрішньо не відповідаєш тому образу, який намагаєшся демонструвати, ти будеш виглядати просто кумедно, і оточуючі люди одразу підсвідомо це зрозуміють. Самооцінка є лише показником того, як ти оцінюєш свої сили для досягнення тієї чи іншої мети. Люди оцінять цю якість без твоїх «натяків».

2. Пробач себе за всі невдачі та промахи та прийми себе таким яким ти є. Давня істина – полюби себе, а коли сам себе полюбиш тебе полюблять і всі інші. Винеси зі своїх невдач уроки і забудь про це.

3. Будь у гармонії зі своїми думками. Ти повинен усвідомити, що у кожної людини, і у тебе є свій внутрішній світ. Твій внутрішній світ, без сумнівів, відрізняється від внутрішнього світу інших людей, тому що кожна людина індивідуальна. Чітко усвідом, що ти особистість і заслуговуєш на повагу та увагу оточуючих.

4. Постарайся звертати менше уваги на коментарі та поради сторонніх людей( звісно, крім тих кому довіряєш) та не залеж від думки оточуючих. Дуже часто ця думка суб’єктивна та неправильна, тому навіщо звертати на неї увагу?

5. Якщо тобі щось не зрозуміло не бійся запитати. Краще один раз здатися дурнем ніж весь час картати себе за те, що не знаєш відповіді. Не соромся висловити свою думку та свою точку зору. Пам’ятай твоє життя в твоїх руках, інші не можуть керувати твоїми діями!

6. Ніколи не виправдовуйся. Чим більше ти виправдовуєшся тим більше відчуваєш невпевненість у собі. Якщо виникла така потреба, спокійно та впевнено поясни свій вчинок.

7. Досить бути завжди чимось незадоволеним. Більше оптимізму! Колекціонуй свої успіхи! Заведи окремий зошит і записуй туди все, що вважаєш своїм досягненням. Це може бути запис про те, що ти заставив себе встати зранку і зробити зарядку чи, що отримав гарну оцінку. Коли відчуєш невпевненість, просто почитай свій «Журнал Успіху». Це завжди допомагає!

8. Перестань порівнювати себе з іншими, це рідко допомагає для підвищення самооцінки.Порівнюй тільки себе сьогоднішнього з собою вчорашнім.

9. Запишись до тренажерного залу чи басейну чи якоїсь спортивної секції, краще з якогось єдиноборства. У сильному тілі – сильний дух.

10. Не відмовляй собі у спілкуванні. Спілкуйся, знайомся, заводь нових друзів. Будь комунікабельним!

І під кінець – головне дій! Постав собі якусь ціль! Дій рішуче і не озирайся назад, іди вперед, спали за собою всі мости, пам’ятай лише про свою головну мету і досягай її, а про самооцінку тобі вже не потрібно буде хвилюватися вона і так буде досить висока.

Соціометрія

Важливий для успішного навчання у 5-му класі і психологічний клімат колективу, соціальний статус учня в ньому. Для вивчення цих показників було проведено діагностичне обстеження за методикою «Соціометрія».

Соціометричні дослідження 5-го класу ми порівнювали з результатами за минулі роки. Загальна кількість виборів - 60. Середній бал – 3. Взаємні вибори – 16. Кв =16:60=0,27. Цей показник свідчить про недостатню кількість взаємних виборів, а отже, показник групової об’єднаності низький.

Про хорошу згуртованість свідчить показник у межах 0,6 – 0,7.

Рекомендації за результатами соціометрії: залучати учнів, які набрали найменшу кількість виборів до активного життя класу. Слід допомогти дітям розкритися перед однолітками: дати доручення, з якими вони обов’язково впораються, частіше хвалити у присутності інших.

Діагностичний інструментарій

Тест шкільної тривожності Філіпса

Мета: вивчити рівень і характер тривожності, пов'язаної зі школою, у дітей молодшого шкільного віку.

Обладнання. Аркуші паперу й ручки.

Інструкція. Тест складається з 58 запитань, які можуть зачитуватися або пропонуватися письмово. На кожне запитання слід дати однозначну відповідь «Так» або «Ні».

«Діти, зараз вам будуть запропоновані запитання про те, як ви себе почуваєте у школі. Старайтеся відповісти щиро і правдиво, тут немає правильних або неправильних, хороших або поганих відповідей. Над запитаннями довго не замислюйтесь.

На аркуші для відповідей угорі напишіть своє ім'я, прізвище й клас. Відповідаючи на запитання, записуйте його номер і відповідь "+", якщо погоджуєтеся, й "-", якщо ні».

Текст опитувальника

1. Чи важко тобі встигати разом із класом?

2. Чи хвилюєшся ти, коли вчитель каже, що збирається перевірити, наскільки ти знаєш матеріал?

3. Чи важко тобі працювати в класі так, як цього хоче вчитель?

4. Чи сниться тобі інколи, що вчитель розлютився від того, що ти не знаєш уроку?

5. Чи траплялося, що хтось із твого класу бив або вдарив тебе?

6. Чи часто ти хочеш, щоб учитель не поспішав, пояснюючи новий матеріал, щоб ти зрозумів, про що він каже?

7. Чи сильно ти хвилюєшся при відповіді або виконанні завдання?

8. Чи буває так, що ти боїшся відповідати, оскільки остерігаєшся зробити помилку?

9. Чи тремтять у тебе коліна, коли тебе викликають відповідати?

10. Чи часто твої однокласники сміються з тебе, коли ви граєте у різні ігри?

11. Чи трапляється, що тобі ставлять нижчу оцінку, ніж ти очікував?

12. Чи хвилює тебе питання про те, чи не залишать тебе на другий рік?

13. Чи намагаєшся ти уникнути ігор, у яких робиться вибір, тому що тебе зазвичай не обирають?

14. Чи буває часом, що ти весь тремтиш, коли тебе викликають відповідати?

15. Чи часто у тебе виникає відчуття, що ніхто з твоїх однокласників не хоче робити того, що хочеш ти?

16. Чи сильно ти хвилюєшся перед тим, як почати виконувати завдання?

17. Чи важко тобі отримувати такі оцінки, яких очікують батьки?

18. Чи боїшся часом, що тобі стане зле у класі?

19. Чи будуть твої однокласники сміятися з тебе в разі, якщо ти зробиш помилку під час відповіді?

20. Чи схожий ти на однокласників?

21. Чи тривожишся ти після виконання завдання про те, наскільки добре ти з ним упорався?

22. Коли ти працюєш у класі, чи впевнений у тому, що все добре запам'ятаєш?

23. Чи сниться тобі іноді, що ти у школі й не можеш відповісти на запитання учителя?

24. Чи правда, що більшість дітей ставляться до тебе доброзичливо?

25. Чи працюєш ти старанніше, якщо знаєш, що результати твоєї роботи будуть порівнюватися у класі з результатами твоїх однокласників?

26. Чи часто ти мрієш про те, щоб менше хвилюватися, коли тебе викликають відповідати?

27. Чи боїшся ти іноді вступати у суперечку?

28. Чи не трапляється, що твоє серце починає сильно битися, коли учитель каже, що збирається перевірити твою готовність до уроку?

29. Коли ти отримуєш хороші оцінки, чи думає хтось із твоїх друзів, що ти хочеш вислужитися?

30. Чи добре ти себе почуваєш із тими однокласниками, до яких інші діти ставляться з особливою повагою?

31. Чи буває, що деякі діти в класі говорять те, що тебе заторкує?

32. Як ти гадаєш, чи втрачають прихильність класу ті учні, які не можуть упоратися з навчанням?

33. Чи схоже на те, що більшість твоїх однокласників не звертають на тебе уваги?

34. Чи часто ти боїшся виглядати безглуздо?

35. Чи задоволений ти тим, як до тебе ставляться вчителі?

36. Чи допомагає твоя мама в організації шкільних вечірок, як інші мами твоїх однокласників?

37. Чи хвилювало тебе колись те, що думають про тебе навколишні?

38. Чи сподіваєшся ти вчитися у майбутньому краще, ніж зараз?

39. Чи вважаєш ти, що одягаєшся до школи так само добре, як і твої однокласники?

40. Чи часто ти замислюєшся, відповідаючи на уроці, що про тебе в цей час думають інші?

41. Чи мають здібні учні якісь виняткові права, яких не мають інші учні в класі?

42. Чи дратує деяких твоїх однокласників, коли тобі вдається бути кращим за них?

43. Чи задоволений ти тим, як до тебе ставляться твої однокласники?

44. Чи добре ти почуваєшся, коли залишаєшся наодинці з учителем?

45. Чи висміюють однокласники часом твою зовнішність та поведінку?

46. Чи гадаєш ти, що переймаєшся своїми шкільними справами більше, ніж твої однокласники?

47. Якщо ти не можеш відповісти, коли тебе запитують, чи відчуваєш ти, що от-от розплачешся?

48. Коли ввечері ти лежиш у ліжку, чи думаєш ти часом із тривогою про те, що буде завтра в школі?

49. Працюючи над складним завданням, чи відчуваєш ти інколи, що абсолютно забув речі, які добре знав раніше?

50. Чи тремтить трохи твоя рука, коли ти працюєш над завданням?

51. Чи відчуваєш ти, що починаєш нервувати, коли учитель каже, що збирається дати класу завдання?

52. Чи лякає тебе перевірка твоїх завдань у класі?

53. Коли вчитель говорить, що збирається дати класу завдання, чи боїшся ти, що не впораєшся з ним?

54. Чи снилося тобі часом, що твої однокласники можуть зробити те, чого не можеш ти?

55. Коли учитель пояснює матеріал, чи здається тобі, що твої однокласники розуміють його краще за тебе?

56. Чи тривожишся ти по дорозі до школи, що вчитель може дати класу перевірочну роботу?

57. Виконуючи завдання, чи відчуваєш ти, що робиш це погано?



58. Чи тремтить злегка твоя рука, коли вчитель просить виконати завдання на дошці перед усім класом?

Ключ до запитань: «+» - Так, «-» - Ні

1-

11+

21-

31-

41 +

51-

2-

12-

22+

32-

42-

52-

3-

13-

23-

33-

43+

53-

4-

14-

24+

34-

44+

54-

5-

15-

25+

35+

45-

55-

6-

16-

26-

36+

46-

56-

7-

17-

27-

37-

47-

57-

8-

18-

28-

38+

48-

58-

9-

19-

29-

39+

49-




10-

20+

30+

40-

50-





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал