Адаптація дітей до навчання у школі в діяльності психологічної служби



Pdf просмотр
Сторінка6/7
Дата конвертації13.01.2017
Розмір5.04 Kb.
1   2   3   4   5   6   7
Діагностична робота – виявлення серед дітей, які прийшли до школи, таких, що потребують поглибленого вивчення у психолого-медико-педагогічній консультації. Важливою умовою успішності корекції розвитку дитини, її навчання та соціальної адаптації є раннє виявлення її проблемі початок спеціальної педагогічної роботи з нею. Забезпечення дошкільних навчальних закладів практичними психологами збільшує можливості виявлення дітей, що потребують корекційного навчання. Дедалі частіше у дошкільних закладах створюють спеціальні групи для таких дітей. Починає проникати у дошкілля й
інклюзивне навчання. Попри те, що діти отримують цілеспрямовану розвиткові допомогу і приходять до школи підготовленішими до систематичного навчання, дуже важливим є і те, що батьки на час вступу дитини до школи уже психологічно готові прийняти необхідність спеціальних умов навчання для неї. Якщо ж особливі освітні потреби вперше виявляються у школі, батькам потрібен певний час, щоб прийняти цю реальність. Дуже часто вони відкидають пропозицію відвідати психолого-медико-педагогічну консультацію. У кращому разі батьки починають дослухатися до порад педагога і психолога, пересвідчившись у навчальних труднощах дитини Для цього іноді буває потрібним цілий навчальний рік, який для дитини виявляється втраченим. На жаль, сьогодні ще дуже часто особливі освітні потреби дитини вперше виявляються з початком шкільного навчання. Отже, діагностична робота з першокласниками потребуватиме уваги психолога протягом цілого року. Проте найнапруженішою вона буде протягом перших одного-двох місяців. Тому у робочому плані на цей період таке завдання доцільно ставити окремим пунктом, відводячи для його виконання узгоджений з педагогом час. У міру отримання згоди батьків на обстеження дитини ПМПК психолог за результатами її діагностичного вивчення та спостереження педагога готує психолого-педагогічну характеристику і повідомляє батькам місце знаходження і години роботи районної чи міської ПМПК та її телефон. У консультації

84 батькам призначать час обстеження дитини і перелік документів, які потрібно подати. Таким чином, у процесі первинного виявлення дітей з порушеннями психофізичного розвитку шкільний психолог співпрацює з районною чи міською ПМПК і повинен бути знайомим з правилами і порядком її роботи. Психолог є першим, від кого батьки дізнаються про консультацію, і від того, як він розповість про неї батькам, залежатиме, скористаються вони її послугами чи намагатимуться оминати. Насамперед, завдання психолога – переконати батьків утому, що консультація без згоди батьків не може розпорядитися долею дитини, визначаючи школу і форму навчання, що вона покликана виявити причини тих чи інших труднощів у навчанні та рекомендувати способи їх усунення чипом якшення, що є в інтересах батьків. У зв’язку з цим консультація зацікавлена у їх залученні до свідомої участі у допомозі своїй дитині і може співпрацювати з ними, даючи необхідні поради.
Робота шкільного психолога з батьками.
Формування у батьків дітей з психофізичними порушеннями компетентності, адекватного ставлення до інтеграції їхніх дітей у загальноосвітній школі та готовності бути співучасниками педагогічного процесу – одне з найважливіших завдань шкільного психолога. Взагалі, від освіти батьків, їхнього уміння стати партнерами педагога і психолога у корекції розвитку і навчанні дитини залежить сенс впровадження інклюзивного навчання. Незважаючи нате, що ідея інклюзивного навчання великою мірою ініційована батьківською громадськістю, багато батьків бояться, що їхнім дітям буде незатишно у середовищі здорових ровесників, що вони не зможуть увійти у дитячий колектив. Ці побоювання мають під собою реальний грунт. Уже відомі випадки, коли батьки вирішувати забрати дитину з церебральним паралічем, яка цілком самостійно пересувалася, із загальноосвітньої школи і повернути до спеціальної. Щоб дитина почувалася повноцінним членом учнівського колективу, потрібні чималі зусилля усіх учасників інклюзивного

85 процесу. Важливе завдання психолога – допомогти батькам навчитися робити вибір серед різних форм навчання дитини з особливими освітніми потребами. Для цього вони повинні добре розуміти переваги і недоліки кожної. На наш погляду сьогоднішніх умовах функціонування нашої загальної освіти, найоптимальнішими умовами навчання і соціальної адаптації може бути мережа спеціальних класів у загальноосвітніх масових школах. Це дозволило б розв’язати найгострішу проблему – забезпечити проживання дітей усім ях, а не в інтернатах. Крім того, у спеціальному класі можна реалізувати усі надбання корекційної педагогіки. У цих умовах можна знайти чимало способів для залучення учнів спеціального класу до участі у багатьох загальношкільних справах і широкого спілкування. Переваги спеціальних класів повинні добре усвідомлювати батьки. До приходу у загальноосвітню школу дітей з особливими освітніми потребами потрібно готувати і батьків здорових дітей. Часто вони побоюються зниження уваги педагога до їхніх дітей і як наслідок – неповну реалізацію їхнього потенціалу навчання і розвитку. Такі побоювання небезпідставні, якщо не дотримано усіх умов функціонування інклюзивного класу. Є й безпідставні страхи у батьків здорових дітей вони бояться травмування своїх дітей спогляданням трагічних явищ життя – хвороб, каліцтва. Тимчасом здоровим дітям зовсім не зашкодило б навчитися бачити чужу біду і приходити на допомогу. Необхідно долати й упередження, які не мають нічого спільного з дійсністю, і зумовлені браком елементарних знань про порушення психофізичного розвитку дітей, їхні можливості та обмеження. Так, дехто вважає, що здорові діти наберуться від хворих їхніх вад, наприклад, почнуть неправильно розмовляти, повторювати хворобливі мимовільні рухи дітей з церебральним паралічем тощо. Отже, поряд із загальною просвітницькою роботою серед батьків обох категорій дітей психологові доведеться брати участь у розв’язанні конфліктів, консультувати окремих батьків.

86
Формування навичок спілкування у здорових дітей та дітей з
особливими освітніми потребами
Окремим дуже важливим завданням для шкільного психолога є
оптимізація спілкування дітей з особливими освітніми потребами з їхніми однокласниками та у шкільному дитячому колективів цілому. Справді, навіть сама ідея інтеграції дітей цієї категорії у єдиній освітній системі великою мірою визначається потребою розширення їхніх контактів у соціальному середовищі, збільшення можливостей самореалізації та соціальної адаптації. Розвиток соціальної взаємодії дітей реалізується у співпраці шкільного психолога з педагогом інтегрованого класу і педагогічним колективом у цілому. Формування позитивної взаємодії дітей обох категорій у єдиному колективі потребує наповнення конкретним змістом і технологіями. Ефективною може бути групова робота, спрямована на здобуття здоровими дітьми необхідних знань про проблеми їхніх однокласників з певними обмеженнями та про їхні можливості, вироблення навичок спілкування, взаємодопомоги. Виходячи із поставлених завдань у програму роботи з дітьми можна включати елементи гри, різних вправ, спрямованих на розвиток толерантного ставлення до людей із фізичними і психологічними особливостями, формування навичок спілкування, взаємодопомоги. Наприклад, для поглиблення розуміння стану дітей з різними психофізичними порушеннями та розвитку толерантного ставлення до них, готовності і вміння прийти на допомогу, можна використати форми роботи, рекомендовані Карпою МІ. Інформація про певне обмеження (наприклад, дитячий церебральний параліч, з яким приходить одна дитина чи кілька дітей у клас ( чи такі діти навчаються у сусідньому окремому класі, з якими діти постійно зустрічаються на перерві, у позакласних справах і які можуть бути потенційними партнерами у спілкуванні. Це може бути розповідь перед тим, як діти познайомляться. Уній потрібно зрозуміло і просто пояснити, чому виникаєте чи інше порушення,

87 які у дитини при цьому обмеження і які можливості. Добре було б розповісти приклади, коли люди із обговорюваним порушенням досягали великих успіхів у навчанні, творчості. Конче важливо наголосити, що таке порушення виникає з народження і ніхто із здорових дітей на нього не захворіє, тим більше – не може заразитися. Провідна думка цього заняття, яку потрібно донести до дітей на Землі усі потрібні, кожен – неповторний. В заняття можна включити елементи гри, наприклад, Різні квіти. Для цього потрібно мати фото чи малюнки різних квітів. Кожен обирає найкращу, на його думку, квітку і аргументує свій вибір. Звичайно, діти оберуть різні квіти. Ведучий підсумовує, що кожна квітка гарна по-своєму і хтось її дуже любить, без неї на Землі чогось би бракувало. Так само й люди немає кращих і гірших, кожен чогось не може, а щось уміє дуже добре. Люди, які мають фізичні обмеження, дуже мужні, бо вони долають труднощі, які не всім випадають на долю. На завершення заняття ведучий пропонує погратися в Пошту і показує скриньку, яка буде прикріплена у певному місці. У неї можна вкидати папірці із запитаннями, власними міркуваннями, які виникли під час бесіди і на які хотілося б почути відповідь. Обговорення пошти відбувається на наступному занятті. Продовженням бесіди може бути тема Як я можу допомогти своєму товаришу Обговорюються питання „ Чи вмію я допомогти, Чому я іноді уникаю спілкування і не пропоную допомоги, Чого я хотів би навчитись. Висновок з обговорення цих питань потрібно більше знати, а для цього більше спілкуватися. Тут дуже корисними можуть виявитися так звані симулятивні вправи, які дозволяють краще зрозуміти стан товариша, його труднощі. Наприклад, дітям роздають великі, незручні, грубі рукавиці і пропонують спробувати в них виконувати звичайні дії їсти, писати, застібати ґудзики, підняти з підлоги щось дрібне і т. ін. Після цих спроб дітям пояснюють, що такі проблеми можуть виникати у дітей з церебральним паралічем через порушення рухів і тактильної чутливості.

88 Деякі симулятивні вправи можуть бути корисними не тільки для розуміння дітей з церебральним паралічем, алей з розумовою відсталістю, з порушенням слуху. Так, дітям можна запропонувати вправу, яку назвемо Іншими очима. Перед її виконанням ведучий розповідає, що різні люди бачать світ по-різному. Щоб розуміти людину, потрібно спробувати навчитися бачити навколишнє очима інших. Далі діти ходять по кімнаті і намагаються побачити предмети з різної перспективи присісти, лягти, стати на стілець, закрити одне око, примружити очі. Вправа Хаос звуків дає можливість спробувати зрозуміти те, що всі кажуть одночасно. Вправа Порозумітись без звуків – кожній дитині дається написане на картці речення і пропонують донести його зміст іншій дитині з допомогою жестів, міміки. Одне чи кілька занять можна присвятити читанню оповідань, розповіді історій, які виникають навколо дітей з особливими потребами. За наявності спеціального класу, де навчаються діти з церебральним паралічем, з розумовою відсталістю, сенсорними порушеннями, такі заняття можуть бути корисними для учнів усіх початкових класів, які у приміщенні школи та позакласних заходах найбільше спілкуються з цими дітьми. Усі заняття психолог здійснює у співпраці з педагогами. З усіх означених питань необхідно підвищувати компетентність і педагогів.

Література:
1.
Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте /
Божович Л.И. – М Просвещение, 1968.
2.
Венгер А.Л. Психологическое консультирование и диагностика.
Практическое руководство. Часть 1 / Венгер А.Л. – М Генезис, 2001. – 160 с.
3.
Венгер А.Л. Психологическое консультирование и диагностика.
Практическое руководство. Часть 2 / Венгер А.Л. – М Генезис, 2001. – 128 с.

89 4.
Ілляшенко Т.Д. Чому їм важко вчитися діагностика і корекція труднощів у навчанні молодших школярів / Ілляшенко Т.Д. – К Початкова школа, 2003. – 128 с.
5.
Ілляшенко Т.Д. Що означає підготувати гіперактивну дитину до навчання у школі. / Ілляшенко Т.Д. // Психолог дошкілля. – 2013. - № 6. – С. 4 –
6 – (Бібліотека Шкільного світу. Карпа МІ Методи психопрофілактики та психокорекції адаптаційних розладів сиблінгів дітей з психофізичними вадами Науковий часопис НПУ імені Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки Зб. Наукових праць. – К
НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. - № 14 (38). – С. 178- 181.
7.
Колупаєва А.А. Інклюзивна освіта реалії та перспективи монографія. /
Колупаєва А.А. – К Самміт-книга, 2009 – 272 с. З іл. Обухівська А.Г. Психологу про дітей з особливими потребами у загальноосвітній школі / Антоніна Обухівська, Тамара Ілляшенко, Тамара Жук.
– К Редакції загальнопед. газет, 2012. – 128 с. – ( Бібліотека кільного світу. Проскура О.В. Психологічна підготовка вчителя до роботи з першокласниками навч. посіб. для студентів педагогічних факультетів / Проскура О.В. – К Освіта, 1998. – 199 с.
10.
Романчук Олег. Гіперактивний розлад з дефіцитом уваги у дітей. Практичне керівництво Олег Романчук – Львів. Видання навчально- реабілітаційного центру Джерело, 2008 – 324 с
11.
Стадненко НМ. Методика діагностики відхилень в інтелектуальному розвитку молодших школярів. Видання друге, перероблене і доповнене
Стадненко НМ, Ілляшенко Т.Д., Обухівська А.Г. – Кам’янець-Подільський: Видавець ПП Зволейко Д.Г., 2006 -36 с Дидактичний матеріал комплект А і Барк.
12.
Стадненко НМ. Психологічна готовність до навчання дітей шестилітнього віку. Методика діагностики та корекційно-розвиткові заняття. / Стад ненко НМ, Ілляшенко Т.Д., Обухівська А.Г. – Кам’янець-Подільський: Видавець ПП Зволейко Д.Г., 2006. – 52 с + Картки (14 с)

90
Ю.А.Луценко, науковий співробітник Українського науково- методичного центру практичної психології і соціальної роботи
3.2 Адаптація навчального середовища до потреб дитини
з особливими освітніми потребами
Ратифікувавши Конвенцію ООН про права дитини держава Україна взяла на себе зобов’язання щодо забезпечення і дотримання прав дитини в усіх сферах її життєдіяльності втому числі і право на освіту. Якими ж саме статтями регламентується право дитини з особливими освітніми потребами на отримання освіти Зокрема ми можемо посилатися на пункт 1 Статті 3, у якій говориться В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому
забезпеченню інтересів дитини». Важливим також є зміст пункту 3. Статті 23 На забезпечення особливих потреб неповноцінної дитини допомога згідно з пунктом 2 цієї статті надається при можливості безкоштовно …, та має наметі забезпечення неповноцінній дитині ефективного доступу до послугу галузі
освіти, професійної підготовки, таким чином, який призводить до найбільш повного по можливості втягнення дитини в соціальне життя і досягнення розвитку її особи, включаючи культурний і духовний розвиток дитини. Безпосередньо право дитинина освіту деклароване у пункті 1 Статті 28:
«Держави-учасниці визнають право дитинина освіту, із метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей. Держави- учасниці забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей». Таким чином важливо, щоб кожен

91 педагог не лише знав відповідні статті Конвенції ООН про права дитини ай зробив їх орієнтирами для власної діяльності, організації навчального простору у школі, класі, дитячому колективі. За радянських часів переважна більшість дітей, які мають порушення у фізичному чи психічному розвитку здобували навчання або вдома, або у спеціальних навчальних закладах. Якість такого навчання була досить сумнівною, а перспектива ефективної соціалізації такої дитини взагалі не розглядалася. Недивно, що від батьків на зборах часто чуєш вислови і репліки Раніше їх стільки не було. Мабуть це екологія так впливає…» Прикро, але раніше таких дітей просто не виводили з дому, щоб не паплюжити імідж наймогутнішої держави. Розбудова демократії та процеси інтеграції України у європейський простір вимагали включення таких дітей в умови загальноосвітнього навчального закладу. Механізмом якісних змін щодо включення дітей з особливими потребами в суспільні відносини є запровадження системи
інклюзивного навчання, яке є досить новим для нашої ментальності, саме тому неоднозначно сприймається як пересічними громадянами, такі педагогічними працівниками зокрема. Вочевидь важливо, щоб говорячи про якесь явище, закономірність професіонали оперували одними і тими ж поняттями, причому зміст цих понять повинен бути зрозумілий кожному. Тому наведемо низку термінологічних понять які безпосередньо пов’язані з темою статті. Зокрема, потребують визначення наступні поняття
Інклюзія (від Inclusion – включення) – процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціальному житті. Це політика й процес, що дає можливість всім дітям брати участь у всіх програмах.
Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу. В основу інклюзивної освіти

92 покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей, яка забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами. (1)
Адаптація - (лат adapto — пристосовую) — процес пристосування до умов зовнішнього середовища, що змінюються (2).
Цікавим на наш погляд є визначення Сварником М. та Николаєвим М. терміну "особливі потреби. Автори визначають принаймні три складові даного поняття. З одного боку - це необхідність часом надзвичайно специфічних методів обстеження, навчання та комунікації (special education - спеціальної освіти або дефектології, реабілітації і працетерапії (physical & оссuраtiоnal thеrаrу), особливого ставлення під час навчання. По-друге, потрібні також спеціальні пристосування - допоміжні пристрої для ходьби, інвалідні візки, слухові апарати тощо, аж до складної комп'ютерної та медичної техніки, а також підвищені вимоги до безбар'єрної структури та адаптації середовища. По-третє, мається на увазі незахищеність цих дітей у соціальному плані. Частіше, ніж інші, такі діти опиняються під загрозою сирітства або відмови батьків, відмови шкіл від їхнього навчання, відмови професійної освіти, відмови прийому на роботу, зрештою, виключення з суспільства в цілому. (4) Запровадження інклюзивного навчання в Україні відбувається досить хаотично і нерівномірно. Насьогодні державою та профільним міністерством прийнято низку нормативних документів якими закріплене інклюзивне навчання. Зокрема мова йде про наказ Міністерства освіти і науки від
01.10.2010 р. № 912 яким затверджено Концепцію розвитку інклюзивної освіти Постанову Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 р. № 872 Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах»;
Положення про спеціальні класи для навчання дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, у загальноосвітніх навчальних закладах, затверджене наказом Міністерства освіти і науки від
09.12.2010 № 1224, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 29 грудня 2010 р. за

93
№ 1412/18707. Однак в умовах конкретного навчального закладу існують непорозуміння і протиріччя стосовно реалізації основних положень вказаних документів. Таку більшості випадків, асистента вчителя у класі немає, атому індивідуальний супровід дитини з особливими освітніми потребами фактично неможливий. Відсутня інструкція з розробки та реалізації індивідуального плану розвитку (індивідуального навчального плану/програми) дитини з ООП, що призводить до формалізації підходу спостерігається певний опір та неготовність педагогічних працівників щодо включення такої дитини в клас, групу через низький рівень професійної компетентності уданому питанні. Працюючи з дітьми з синдромом Дауна (Центр раннього розвитку ВБО «Даун Синдромі аналізуючи, як саме такі діти включені в умови ДНЗ і ЗНЗ, можемо окреслити найбільш розповсюджені варіанти 1) дитина приходить в колективна короткий період заняття 2) дитина перебуває в групі але не включається у ігрову та розвиткову діяльність дитина перебуває в стані ізоляції (на неї просто не звертають уваги, і лише як прецедентні випадки - дитина є повносправним членом дитячого колективу, який помірі готовності та можливостей приймає участь в усіх заходах. Навіть тоді, коли для такої дитини важко (або неможливо) вивчити зміст пісні, вона бере участь у хоровому співі підтримуючи мотив (реальний випадок з життя дитини з синдромом Дауна, яка завжди на всіх святах стоїть перед хором й намагається імітувати мотив пісні. Це велике досягнення, адже у таких умовах відбувається її соціалізація і розвиток. Цікавим і неоднозначним є ставлення керівників навчальних закладів до визначення ролі і функцій спеціалістів психологічної служби щодо супроводу таких дітей. Проводячи семінари на тему інклюзивного навчання доводиться слухати невтішні історії з практичної діяльності Директор сказав займатися цими дітьми психологу бо їх всього 5 на школу, завуч вимагає розробляти корекційні програми для дітей з особливими потребами, а у мене немає дефектологічної освіти та інші. Очевидно одне – до створення ідеальної моделі інклюзивного навчання прийдеться докласти чимало зусиль, окреслити

94 функції кожного спеціаліста, розробити алгоритм (протоколи) діяльності щодо супроводу дитини з особливими освітніми потребами, підготувати кадри. Окреслення місії кожного спеціаліста в моделі інклюзивного навчання – запорука ефективноті супроводу дитини. Спеціалістами МОН України та Українського НМЦ практичної психології і соціальної роботи було розроблено листи Організація інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах від 18.05.12 № 1/9 -384 та Психологічний і соціальний супровід дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання від
26.07.12 № 1/9-529 якими визначаються роль, місце та функції спеціалістів психологічної служби системи освітив моделі інклюзивного навчання. Питання адаптації є досить цікавим і неоднозначним в контексті
інклюзивного навчання. Якщо раніше науковці обґрунтовували питання адаптації дитини до нових умов навчання, то у розрізі залучення дитини з особливими освітніми потребами важливим питанням є адаптація школи,
методичного інструментарію, стимульного матеріалу, програм та, власне, і
форм, методів педагогічної діяльності, до потребі можливостей дитини. Кожна дитина, чи має вона особливі освітні потреби, чи вона має особливості культурного, мовного, релігійного характеру, може прийти до звичайної загальноосвітньої школи за місцем проживання. І це звичайна загальноосвітня школа повинна прийняти її без жодних умов. Безумовне прийняття школою дитини і є інклюзія. (3) Водночас у нашому розумінні, пристосування або адаптація школи до потреб дитини передбачає не лише архітектурну доступність, а скоріше формування сприятливого мікросоціального клімату, атмосфери підтримки та значимості кожного учня в системі школи. Так зокрема вважають і керівники навчальних закладів, на базі яких створено модельні центри інклюзивної освіти. Якщо до такої дитини ставитися як до звичайного школяра (з певними особливими потребами, то таке ставлення передається й іншим вчителям та однокласникам дитини. Діти надаватимуть посильну допомогу і учень з особливими потребами почуватиметься вільно, а ставлення однокласників до

95 спеціальних архітектурних умов та обладнання буде більш бережним і вони довше залишатимуться в хорошому стані. Необхідно залучати дитину з особливими потребами до всіх видів діяльності (освітньої та позакласної. При цьому необхідно сформувати в однокласників ставлення до неї як до рівної і, водночас, як до людини, якій буває потрібна допомога та підтримка. Цей настрій у класі залежить від учителів та адміністрації школи. На думку педагогів шкіл, у яких вже навчаються такі учні, це є головною умовою комфортного навчання в загальноосвітній школі дітей з особливими потребами. (5) Вивчаючи результати експериментальної роботи на базі пілотних шкіл, керівник проекту Юлія Найда узагальнює відповідь на запитання щодо складності адаптації школи до потреб дитини Не так багато дітей, яким потрібні складні приладдя для того, щоб вони навчалися в звичайних школах. Наприклад, яке приладдя потрібне дитині, якщо в неї послаблений слух Можливо, їй потрібен слуховий апарат. Але його, зазвичай, купують батьки. Вчителю треба лишень знати, що в дитини є цей апараті визначити, з якими особливостями в процесі навчання, можливо, доведеться мати справу, до яких спеціалістів слід звертатися за консультацією з питань адаптованого навчання. Також, можливо, педагогу треба знати, як допомогти дитинів тому випадку, якщо апарат зламається. Ви, мабуть, помітили часто вживане слово "можливо. Дійсність така, що не можна завчасно передбачити, що треба буде змінювати в процесі розвитку, навчання однієї і тієї самої дитини. Всі люди з тими чи іншими порушеннями в окремих деталях неподібні один до одного. Інша справа – пандуси та ліфти для дітей з дитячим церебральним паралічем. Так, дійсно, для того, щоб така дитина на колясці могла відвідувати звичайну загальноосвітню школу, школа має бути обладнана пандусом, ліфтом та спеціальним туалетом. У таких випадках усім нам здається, що мова йде про надзвичайно великі гроші. Але якщо їх поділити на кількість дітей з особливими потребами, які зможуть навчатися в архітектурно адаптованих

96 загальноосвітніх школах, то виявиться, що насправді це недуже значні витрати. Школа, відкрита для всіх, дає можливість усім бути обізнаними з тими проблемами, з якими стикаються діти з інвалідністю, діти з особливими освітніми потребами. Це підтверджується думкою учнів Білоцерківської ЗОШ
І-ІІІст. №21. Дана школа спільно з реабілітаційним центром Шанс започаткували експеримент по співпраці і забезпеченню права дитинина повноцінну освіту, зокрема дітей з ДЦП. На початок експерименту у школі не було ліфта, і учні на руках виносили візки з дітьми з ДЦП на відповідний поверх. Під час перерв потрібно було спустити візки в їдальню, а після уроків не тільки на перший поверх, ай знести зі східців. Однак жодного разу питань проте, хто це буде робити на наступній перерві не виникало. Навпаки кількість охочих допомогти завжди перевищувала дійсну потребу. Побудований пандус, спеціально обладнані вбиральні, кімнати психологічного розвантаження, а врешті і побудований ліфт, створили безбар’єрне середовище для таких дітей. У своєму інтерв’ю Олександр Крижанівський так відповів на запитання Що таке для тебе щастя Для мене щастя це бути у школі разом з іншими дітками фільм Право на щастя. Особистий досвід щодо включення дитини з с особливими освітніми потребами в загальноосвітній навчальний заклад розпочався ще задовго до появи у нашому лексиконі терміну «інклюзія». Отримавши направлення на проходження переддипломної педагогічної практики я опинився у класів якому навчалась дівчинка без руки. Досвідчений, а головне люблячий дітей педагог, зумів таким чином організувати класний колектив, що по-перше, дитина жодного разу не відчула себе обмеженою, неповносправною, а по-друге, інші діти постійно проявляли ненав’язливе піклування і турботу, навіть у дрібницях (допомогти застібнути портфель, скласти підручники чи інше. Таким чином були створені оптимальні умови для розвитку і навчання дитини. З іншої сторони, такий дитячий колектив відрізнявся від решти більшою

97 згуртованістю, відповідальністю, готовністю допомогти іншому, активнішому включенню у колективні творчі справи, високим рівнем толерантності. Отже, питання адаптації навчального закладу до потреб дитини складається з кількох компонентів. Ці компоненти спрямовані на досягнення архітектурної доступності (особливо для дітей з порушеннями ОРА); технічної доступності (наявність приладів, спеціального стимульного матеріалу) яка дозволяє дітям з особливими потребами сприймати та засвоювати матеріал методичної доступності (відповідність та адаптація програм, завдань можливостям дітей. Так наприклад, читанка для го класу допоміжної школи містить текст на сторінку. Разом з тим, діти з синдромом Дауна, які навчаються заданою програмою опановують короткі слова і тексти наречення дидактичної доступності (у виборі формі методів педагогічної діяльності. Крім вказаного питання адаптації не можна розглядати відокремлено від питання кадрового забезпечення. Багато вчителів внутрішньо неготові до роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, атому нав'язування їм інклюзивного навчання неприпустиме. За таких умов вони принесуть більше шкоди аніж користі. Важливим питанням залишається підготовки керівних кадрів та визначення їх адміністративних функцій в модулі
інклюзивного навчання. Очевидним є те, що без участі психолога процес адаптації школи до потреб дитини буде неуспішним, оскільки саме цей фахівець визначає, а що і ким чином необхідно змінити, щоб умови перебування і навчання дитини стали комфортними, а головне безпечними. Успіх інклюзивного навчання у поєднанні зусиль всіх спеціалістів в умовах навчального закладу.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал