Адаптація дітей до навчання у школі в діяльності психологічної служби



Pdf просмотр
Сторінка3/7
Дата конвертації13.01.2017
Розмір5.04 Kb.
1   2   3   4   5   6   7
діти
вразливі, з підвищеною тривожністю і схильністю до астенічних реакцій.
Серед однокласників вони вирізняються недостатньою активністю, сором’язливістю особливо у нових для них умовах. Тому без попереднього знайомства і довіри до педагога чи психолога під час спілкування вони можуть справляти враження набагато менш розвинених, ніж є насправді. Особливо виразно ця особливість виступає під час розв’язування різних завдань у процесі обстеження розвитку дитини. На початку вона буває скута невпевненістю, за виконання найпростіших завдань береться неохоче, з острахом, тому часто робить помилки, зупиняється. Але якщо психолог знайде, за що її похвалити, вона просто розквітає, стає активнішою, кмітливішою і щораз успішніше виконує навіть складніші завдання. Такі діти повільно входять у нове для них шкільне середовище і навчальний процес. На уроці вони педагогові не заважають і можуть не зразу привернути до себе увагу, хоча дуже потребують допомоги. Через невпевненість часто вони не можуть самостійно почати виконання завдання разом з класом, не витримують заданого темпу під час усної лічби, письма під диктовку, повільно читають. Поряд з цими недоліками уважному педагогу відкривається й таке, що викликає до дитини повагу і прихильність. Дуже вразливі, чутливі, часто заглиблені у свої переживання, вони раніше від ровесників осягають світ людських почуттів, стосунків, здатні до співчуття. Часто, працюючи з такою дитиною, доводиться дивуватись, як поряд із труднощами під час виконання багатьох завдань вона виявляється зрілішою порівняно зі своїми активними й успішними однокласниками у розв’язанні моральних колізій, розумінні мотивів поведінки людей, наприклад, в оповіданні чи сюжетному малюнку. Вивчаючи історії розвитку та умови виховання цих дітей, можна виявити, що чимало з них були хворобливими у ранньому дитинстві і взагалі відрізняються фізичною і психічною тендітністю. Проте, очевидно, все-таки останньою краплею у формуванні такого пасивного способу реагування в

30 усіх ситуаціях, де потрібно зробити психічне зусилля, є несприятливі психологічні чинники. Часто вони потерпають від емоційно збіднених умов виховання. Проте не зрідка цей тип поведінки дитини продукує і, на перший погляд, благополучна сім’я, де батьки багато уваги приділяють вихованню дітей. Проте стиль виховання у них дещо своєрідний у ньому переважає авторитарність і вимогливість без необхідної уваги до внутрішнього світу дитини. Таким батькам бракує і педагогічних знань, і емоційної чутливості, яка, компенсуючи недостатність освіченості, забезпечує правильну педагогічну тактику у взаєминах з дитиною. Часто завищені вимоги до дитини зумовлені невдоволенням власними досягненнями чи невдачами у вихованні старших дітей. Головне, що відрізняє таких батьків, це нерозуміння меж можливостей дитини, невміння їй допомогти, зате непомірні вимоги і амбіції. У таких випадках батько, керуючись переконанням, що немає чого байдикувати, пора привчатися до порядку, може категорично наполягати на початку шкільного навчання сина, якому ще далеко не виповнилося шести років і він за всіма показниками не досяг необхідного розвитку. Звичайно, вимагаючи від дитини більшого, ніж вона наданий момент може, втрачають і те, чого за інших умов можна було б досягнути без особливого напруження. Якщо педагогові і психологу не вдається на початку навчання зрозуміти стан дитини та умови сімейного виховання і вжити відповідних заходів, то драма наростає. Предметом особливої уваги стають шкільні оцінки, які виявляються нижчими від бажаних. Таким чином дитина стає об’єктом постійного невдоволення, вважає себе нездібною. Під впливом постійної негативної оцінки дорослих у неї падає і без того невисока самооцінка і через це зростає невпевненість, підвищується рівень тривожності і, як наслідок, знижується працездатність. За таких обставин успішність стає ще нижчою. Дитина постійно боїться зробити щось не так.Крайнім проявом такого стану, який називають синдромом хронічної неуспішності, є повна відмова від роботи дитина може тихенько просидіти цілий урок, такі не відкривши зошита, не взявшись за ручку.

31 Такі ж самі ситуації під час виконання домашніх завдань, як правило, закінчуються сваркою, що, зрозуміло, не сприяє вирішенню проблеми, а ускладнює її. Нездатні на активний протест, такі діти, щоб уникнути невдоволення батьків, вдаються до обману, приховують отримані низькі з точки зору батьків оцінки, стають ще більш пригніченими, замкненими. Часом у них виникають хворобливі симптоми як реакція на нервове перенапруження від неприємних переживань з’являється головний біль, болів животі, іноді підвищується температура тіла. Такі стани виникають спочатку, коли підвищується відповідальність, наприклад, перед контрольною роботою. Пізніше вони можуть генералізуватися дитина звикає, що хвороба може допомогти уникнути відповідальності. Дитячий психоневролог міг би сказати, що у дитини виник шкільний невроз. Так може сформуватися негативна, хвороблива риса особистості – схильність реагувати на труднощі втечею у хворобу. Від синдрому хронічної неуспішності можуть потерпати і діти, успішність яких не викликає особливого занепокоєння у педагога. Проте їхній емоційний стан може бути досить тяжким, що не дає їм змоги сповна реалізувати свої потенційні можливості навчання і розвитку. Механізм виникнення цього стану пов’язаний із зниженням самооцінки і завищеним рівнем домагань. Звичайно і те й інше зініційоване дорослими, адже у молодшому шкільному віці дитина дивиться на себе очима батьків, педагогів. Розбіжністю між низькою самооцінкою і високим рівнем домагань можна пояснити тривале сидіння надзавданням, не починаючи його виконувати. Дитина знає, що справа має бути виконаною добре ( як вимагають дорослі, і водночас вона почувається нінащо нездатною Саме це паралізує її діяльність. За таких обставину дитини формується негативне ставлення до себе – неприйняття себе. Це дуже руйнівний стан для дитячої особистості. Його подолання потребує, насамперед, підвищення самооцінки дитини, що досягається шляхом визнання її можливостей і досягнень.

32 Важливо зазначити, що синдром хронічної неуспішності, як правило, переживають діти, які приходять до школи, якщо не зі сформованою учнівською позицією, то з достатніми передумовами її формування у школі для них особистісно значуща оцінка їхньої успішності. Це слухняні, емоційно вразливі діти, їх легко поранити негативною оцінкою, яку вони одразу ж приймають, вірять, що вони справді погані, і не знаходять способу у чомусь ствердитись. Вони нездатні на активний протест. Є й інша частина дітей, у яких переживання дискомфорту від емоційно непривабливого і неуспішного початку навчання швидко веде до втрати позиції учня для них стає незначущим усе, що пов’язане з навчанням і його оцінкою. Потребу у схваленні, тобто підтримці позитивної самооцінки і само прийняття, вони задовольняють поза школою, в іншому середовищі й іншій діяльності, яка може сформувати соціально неприйнятні установки особистості. Взаємини таких дітей з батьками і педагогами набувають конфліктності, яка загострюється разом з їхнім дорослішанням. Заслуговує на увагу ще одна категорія дітей, у яких виникають проблеми щодо адаптації до навчання у школі. Висловлюючись дещо фігурально, це
діти, зарані стомлені навчанням. Рівень загального психічного розвитку у них буває різним від зовсім посереднього до високого. Об’єднує їх те, що всі вони, часом задовго до вступу до школи, старанно навчалися з батьками чи відвідували різні організовані для дошкільників групи з вивчення іноземної мови, підготовки до школи, де навчалися читати, писати, рахувати. Слід зазначити, що запровадження обов’язкової підготовки п’ятилітніх дітей, які не відвідують дошкільний навчальний заклад, до навчання у школі, для багатьох із них обернулося звичайним шкільним навчанням, розпочатим раніше ще на один рік. За таких умов дитина ризикує рано стомитися від дорослих занять. Оптимальними умовами для її психічного розвитку у цьому віці є гра. Вона ще неготова прийняти позицію учня з усіма її перевагами і вимогами.
Включаючись, часто з примусу, у невластиву її вікові діяльність, вона звикає

33 бачити уній самі лише неприємності, яких у школі тільки збільшується. Це вже небезпечний грунт для розвитку відрази до школи. За умови передчасного включення дітей у невластиве їхньому віку навчання шкільного типу у однієї частини з них, менш розвинених на свій вік, шкільні уміння і навички формуються без достатнього підґрунтя. Тому здобуті, часто не без труднощів, навички читання, письма після приходу до школи не дають дитині ніяких переваг, бо вона за всіма загальновідомими критеріями фактично неготова дошкільного навчання. Однокласники з кращим загальним психічним розвитком її швидко випереджають у навчанні. Інша частина дітей з достатньою готовністю до школи, яка уже фактично здобула раніше знання і навички, відповідні програмі першого класу, теж має ускладнення щодо гармонійного включення у навчання в школі. Випереджаючи багатьох однокласників за сформованістю шкільних навичок, такі діти часто спочатку не знаходять для себе нічого нового і цікавого у навчанні, нудьгують, почуваються такими, що все знають і вміють, на уроці шукають собі розваг, порушують дисципліну. З часом виявляється, що однокласники їх наздогнали, а вони відстали у розвитку інтересу до навчання і вміння вчитися. Проте такі діти вже звикли вважати себе кращими учнями, очікують похвали і підвищено чутливі до зауважень, оцінок їхніх успіхів, схильні конфліктувати з педагогом. На цьому грунті часто виникає різке неприйняття школи аж до небажання її відвідувати. До того ж сьогодні школі протистоїть потужний потік різноманітної інформації і розваг для дітей, не завжди педагогічно виправданих. Головне ж – дитина залишається пасивним поглиначем інформації, а неактивним суб’єктом діяльності, що аж ніяк не сприяє отриманню системи знань і вмінь, здобутих у праці, та формуванню важливих рис особистості. Вивчення ризику виникнення у дітей дезадаптації до навчання у школі чи її подолання вимагає від психолога у кожному окремому випадку різних форм роботи

34 вивчення психологічних особливостей дитини, включаючи важливі риси особистості, спілкування з ровесниками та дорослими, місце у дитячому колективі і виявлення таким чином факторів, що можуть створювати труднощі адаптації до навчання у школі особливості сімейного виховання та підвищення педагогічної компетентності батьків, їх здатності до співпраці з педагогом стиль роботи педагога, зокрема, його підходу до дитини з ризиком шкільної дезадаптації. Усі ці відомості, отримані шляхом застосування ряду діагностичних методик, спостереження, опитувальників, бесід з педагогами та батьками дають психологові матеріал для обґрунтованих висновків та рекомендацій щодо індивідуальної допомоги дитині увійти в шкільне середовище з позицією учня.









35 Розділ 2. ЗМІСТІ ФОРМИ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ОСВІТИ З АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ
І.Ю. Гобод науковий співробітник Українського науково- методичного центру практичної психології і соціальної роботи,
Котяхова Юлія Миколаївна практичний психолог спеціалізованої школи № 7
ім. М.Т. Рильського м. Києва
2.1 Наступність роботи психологів дошкільного
навчального закладу та школи
Дошкільний вік – унікальний періоду психічному розвитку дитини. Порівняно з наступними віковими етапами становлення особистості, він позначений саме тим, що забезпечує загальний розвиток – основу для подальшого набуття спеціальних знань та навичок, засвоєння різних видів діяльності. Формуються не лише ті якості психіки, що назагал характеризують поведінку дитини, її ставлення до довкілля, ай такі, що проектуються на майбутнє і виявляються уважливих психічних новоутвореннях. Саме тому проблема наступності стає однією з найважливіших у роботі психологів, вихователів дитячих садків, вчителів початкових класів. Основним завданням працівника психологічної служби навчального закладу є забезпечення можливостей для індивідуального, особистісно- орієнтованого підходу до кожного вихованця, учня, визначення особливостей

36 розвитку дитини, відповідність віковим нормативам, прискорення чи причини можливих відхилень, відставання, проведення відповідної психолого- педагогічної профілактики та корекції. Цим практичний психолог сприятиме підвищенню ефективності та психологічної культури освітньо-виховного процесу у навчальному закладі. Визнання обов’язковості дошкільної освіти для дітей старшого дошкільного віку вимагає трансформації старих та пошуку нових підходів до розв’язання комплексних завдань, одним з яких є забезпечення наступності та перспективності між дошкільною та початковою ланками освіти. Щодо забезпечення взаємодії в освітній роботі з дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку взаємодії в освітній роботі з дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку Листом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 19 серпня 2011 р. № 1/9-634 (далі Лист №1/9-
634) визначено основні напрями взаємодії навчальних закладів, зокрема наступні взаємодія колективів навчальних закладів взаємодія дітей взаємодія педагогів та батьків взаємодія психологічних служб. Взаємодія колективів загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів передбачає відповідно до листа 1/9-634: укладання угоди про співпрацю навчальних закладів складання плану спільних заходів відповідно до завдань, що необхідно розв’язати на тому чи іншому етапі роботи проведення спільних заходів. Угода про співпрацю навчальних закладів стане запорукою налагодження тісних взаємовідносин між колективами та орієнтиром для подальшого складання плану спільних заходів. Угоди про співпрацю варто укладати у письмовій формі.

37 Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. План спільних заходів колективів загальноосвітнього та дошкільного навчальних закладів варто складати щороку. Працівники психологічної служби (практичні психологи) дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів мають брати участь у визначенні основних заходів спільного плану. Практичному психологу школи, яка заключила договір про співпрацю з дошкільним навчальним закладом варто відвідати майбутніх першокласників у дитячому садку, поспілкуватися з психологом, вихователями цього садка визначити психолого-педагогічні особливості підготовки дітей до навчання у школі. В рамках проведення педагогічних нарад практичним психологам дошкільних, загальноосвітніх навчальних закладів необхідно провести лекторій про психологічні особливості розвитку дітей старшого дошкільного віку і молодшого шкільного віку. Фахівці визначають дошкільне дитинство наступними віковими періодами розвитку молодший дошкільний вік (й рік, середній дошкільний вік (й рік, старший дошкільний вік (й ріку деяких дітей ще й кілька місяців го року життя. Провідною діяльністю дошкільного дитинства стає гра, під час якої діти дошкільного віку опановують інші види діяльності, виникають важливі новоутворення у психічній та особистісній сферах, відбувається інтенсивний інтелектуальний розвиток дитини, формується готовність до навчання у школі. Істотною особливістю дошкільного вікує виникнення різноманітних стосунків дитини з однолітками, утворення дитячої спільноти. Власній внутрішній позиції дошкільняти стосовно інших людей властиві розвиток усвідомлення власного Я і значущості своїх учинків, величезний інтерес досвіту дорослих, їхньої діяльності, стосунків.
І.Ю. Кулагіна визначає дошкільне дитинство, як період творчості.
Дитина дошкільного віку творчо засвоює мовлення, у неї відбувається формування творчої уяви. Дошкільник має особисте логічне мислення, що підлягає

38 динамиці образних уявлень. Саме в цей період розвитку відбувається первісне становлення особистості. Емоційно-вольова сфера характеризується ускладненням та усвідомленням власних переживань, збагаченням новими почуттями та мотивами. Дитина здатна емоційно передбачати наслідки своєї поведінки, самооцінки. Центральними новоутвореннями цього вікує підпорядкування мотивів та самосвідомості. Одним з важливіших показників розвитку дитини старшого дошкільного вікує формування психологічної готовності дошкільного навчання. Дослідники визначають психологічну готовність до школи, як рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для опанування навчальної діяльності.
Психологічна готовність дошкільного навчання складається з наступних компонентів мотиваційного, інтелектуального, емоційно-вольового та особистісного. Розглянемо кожний із зазначених компонентів докладніше. Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Важливість даного компоненту обумовлена входженням дитини до нової діяльності, яка суттєво відрізняється від ігрової обов’язковістю, систематичністю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів. Зазвичай внутрішня позиція школяра обумовлена внутрішніми та зовнішніми мотивами. Внутрішні мотиви характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом зовнішні, або соціальні, що виявляються у бажанні займатися суспільно значущою діяльністю. Готовою дошкільного навчання вважається дитина, яку школа приваблює не своєю атрибутикою (форма, портфель, зошити тощо, а можливістю одержувати нові знання. Інтелектуальний компонент – даний компонент визначається рівнем розвитку пізнавальних процесів, їх орієнтованість на зону найближчого розвитку дитини. Інтелектуальний компонент визначається розвитком наочно- образного мислення, вмінням виділяти навчальну задачу, словниковим запасом, світоглядом, спеціальними вміннями майбутнього школяра. Дитина

39 має володіти здатністю до планомірного сприйняття, аналізу, синтезу, узагальнення, певним обсягом пам’яті. Однак мислення дитини залишається переважно образним. До емоційно-вольового компоненту належить вміння дошкільника довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною активністю, спрямовувати її на розв’язання навчальних задач. Емоційно-вольову готовність вважають сформованою, якщо у дитини формується довільність психічних процесів спостерігається позитивне ставлення до навчання у школі зменшуються імпульсивні реакції та вияви тривожності. Особистісний компонент виявляється у розвитку комунікативних навичок умінні спілкуватися з учителем, однолітками, у сформованості внутрішніх етичних норм усвідомлення дитиною своєї внутрішньої позиції, статевої належності. У дитини розвинені навички самообслуговування, вміння підпорядкування обставинам, вміння поступатися, якщо це необхідно, своїм бажанням.
Наприкінці дошкільного віку дитина прагне узгодженості свого ставлення й оцінки оточення з оцінкою ставлення значимої дорослої людини. У дошкільному віці відбувається формування самооцінки дитинина це необхідно звернути увагу при психолого-педагогічному супроводі дитини шестирічного віку, адже, як визначають дослідники, дітям, у яких занижена самооцінка, набагато важче адаптуватися до нових умова діти, які мають високий рівень розвитку самооцінки, почуваються у класі впевнено, активно, сміливо, таким дітям легше довести власну точку зору. Таким чином, у період старшого дошкільного віку відбуваються важливі зміни у психічному розвитку дитини, а саме сприйманні, пам’яті, мисленні, уяві. Провідною діяльністю дітей старшого дошкільного вікує гра. Саме в ній проявляються найбільші досягнення дітей цього вікового періоду — формування першооснов світогляду, внутрішніх етичних норм, довільної поведінки, розвиток творчої уяви, адекватного особистого самоусвідомлення, становлення емоційної сфери, розвиток мовленнєвого спілкування.

40 Поряд із грою розвиваються й інші види діяльності дошкільників (рухова, мовленнєва, образотворча, конструктивна, музична, трудова тощо, закладаються основи навчальної діяльності. У дітей формується самооцінка, розвивається здатність аналізувати й осмислювати власні дії, виникає супідрядність мотивів, триває становлення вольових дій та емоційної сфери. Водночас діти цього віку потребують постійної підтримки, допомоги, заохочення, поради збоку дорослих, які можуть бути співучасниками різних видів дитячої діяльності. Досліджуючи психологічну готовність дитини до навчання в школі, психолог дошкільного навчального закладу враховує такі показники розвитку дитини дошкільного віку
1. Фізичний розвиток
1.1. Група здоров’я і відповідність антропометричних показників віковій нормі.
1.2. Розвиток рухів
1.2.1. Розвиток дрібної моторики.
1.2.2. Просторова орієнтація, координація рухів.
1.2.3. Ведуча рука (ліва, права.
1.3. Рівень втомлюваності у процесі заняття.
2. Соціальний розвиток
2.1. Здатний вступити в спілкування зі знайомими дорослими.
2.2. Винахідливо і стійко взаємодіє з дітьми (входить у різноманітні об’єднання дітей по інтересах.
2.3. Відчуває настрій близьких дорослих і однолітків.
2.4. Може надати емоційну підтримку і допомогу у випадку утруднення.
2.5. Регулює свою поведінку засвоєними нормами і правилами.
2.6. Має уявлення про себе і свої можливості.
2.7. Бажає йти до школи (хоче йти до школи, хоче залишитися в садочку, чи вдома з батьками.
3. Розвиток мовлення

41 3.1. Правильно вимовляє всі звуки рідної мови.
3.2. Вміє виділяти звуки в слові.
3.3. Висловлюється простими реченнями.
3.4. Граматично правильно будує складні речення.
3.5. Будує зв’язну розповідь за сюжетною картинкою.
3.6. Використовує узагальнюючі слова, антоніми, порівняння.
4. Пізнавальний розвиток
4.1. Має уявлення про природу, про навколишній світ, про своє місто і країну.
4.2. Задає запитання, експериментує, встановлює причинно-наслідкові зв’язки.
4.3. Може поєднувати предмети на основі загальних понять.
4.4. Використовує незакінчену фігурку як деталь сюжетної композиції (у конструюванні, малюванні, аплікації.
4.5. Здійснює діяльність по зразках і за правилами.
4.6. Може працювати в єдиному темпі і ритмі з іншими дітьми в групі.
4.7. Може працювати за інструкцією (чи одразу виконує завдання після пояснень, чи потребує додаткових інструкцій, пояснень.
5. Естетичний розвиток
5.1. Знайомий з літературними творами (називає 3 і більше.
5.2. Може скласти казку.
5.3. Створює художні образи у різних видах образотворчої діяльності.
5.4. Емоційно сприймає музику, правильно визначає її настрій. Психолог за результатами цієї діагностики, надає консультацію щодо розвитку самосвідомості дитини, її особистості, розкриття її потенційних можливостей та практичні поради і батькам, і вихователям, щодо подальшої розвивальної, та, в разі потреби, спеціальної корекційно-розвивальної роботи з дитиною. По проведеним результатам діагностики психологічної готовності дитини до навчання у школі практичний психолог дошкільного навчального закладу пише висновок з яким діти мають іти на співбесіду до школи.

42 При співпраці психологічних служб дошкільного та загальноосвітнього навчального закладу психолог дитячого садка надає певні рекомендації практичному психологу школи щодо успішній адаптації того чи іншого вихованця до нових умов навчання. Прихід до школи — це початок нового етапу ужитті дітей, який супроводжується зміною інтересів, діяльності і соціальної позиції. Відбуваються зміни уставленні дітей до самих себе, які сприяють поступовому засвоєнню ролі учнів, що допомагає виконувати самостійні та колективні роботи, сприяє самоконтролю та оцінюванню.У молодшому шкільному віці вся життєдіяльність дітей у межах школи відбувається переважно на тлі розгорнутої навчальної діяльності. В процесі навчання, діти набувають організаційних, логіко-мовленнєвих, пізнавальних і контрольно- оціночних умінь і навичок збагачують особистісний досвід культури поведінки у соціальному та природному оточенні. Водночас, на думку дослідників, для першокласників характерні сильні емоційні переживання у зв’язку зі зміною звичного соціального оточення, з досягненнями успіхів у навчанні, з відносинами з вчителями, стосунками з однолітками тощо.
Зміст початкової загальної освіти викладено у Державному стандарті початкової загальної освіти, який передбачає всебічний розвиток та виховання особистості через формування в учнів бажання і вміння вчитися, повноцінних мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок, основ здорового способу життя. Плануючи проведення спільних заходів для педагогів загальноосвітніх і дошкільних навчальних закладів, варто пам’ятати про такі аспекти взаємодії, як
• інформаційно-просвітницький; практичний методичний. Завдяки відповідній організації педагогічної діяльності з урахуванням стану фізичного і психічного здоров’я кожної дитини, впровадження інноваційних освітніх технологій, педагоги зможуть не лише сформувати у

43 дітей потребу у навчанні, ай забезпечити повноцінний розвиток їхніх особистісних новоутворень.
Інформаційно-просвітницький аспект взаємодії передбачає ознайомлення педагогів з явищем перспективності та наступності, завданнями здійснення наступності у навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, шляхами їх реалізації. Перспективність взаємодії дошкільного навчального закладу з загальноосвітнім слід розглядати, як визначення пріоритетних ліній підготовки дітей дошкільного віку дошкільного життя, які максимально враховували б потреби початкової школи у готовності кожної дитини до оволодіння новою, провідною у молодшому шкільному віці навчальною діяльністю. Наступність передбачає врахування того рівня розвитку кожної дитини, з яким вона прийшла до школи, опору на нього, що забезпечує органічне, природне продовження розвитку, виховання та навчання, започаткованих у дошкільному періоді життя дитини і створює умови для успішного переходу з однієї ланки освіти до іншої. Практичним психологам дошкільного навчального закладу та загальноосвітнього навчального закладу необхідно провести просвітницьку роботу з педагогічним колективом певного закладу, а саме, варто ознайомити з законодавчими та нормативними документами, що регламентують юридичні, соціальні та психолого-педагогічні аспекти розвитку, виховання та навчання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку сучасними формами, засобами й методами взаємодії з батьками психологічними особливостями організації та проведення роботи з дітьми, батьками тощо. Практичний аспект взаємодії колективів загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів виражається, з одного боку, у попередньому знайомстві учителів зі своїми майбутніми учнями, аз іншого — у кураторстві вихователями своїх колишніх вихованців — першокласників.

44 Методичний аспект взаємодії передбачає ознайомлення педагогів зі змістом, методами та формами освітньої роботи у дошкільних навчальних закладах та початковій школі. З огляду на зазначені аспекти взаємодії варто проводити такі спільні заходи анкетування педагогів дні відкритих дверей засідання педагогічних рад

семінари-практикуми; засідання круглих столів конференції консультації методичні об’єднання; тематичні виставки тощо. Цікавою спільною діяльністю педагогічних колективів загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів може стати розроблення спільних творчих педагогічних проектів. Взаємодія дітей молодшого шкільного та старшого дошкільного віку передбачає проведення різних спільних заходів, під час яких вони мали б можливість не лише ознайомитися з приміщеннями навчального закладу, умовами перебування, навчання, ай познайомитися одне з одним, поспілкуватися. Фахівці визначають основні види заходів, проведення яких сприятиме адаптації дитини до нових умов навчального закладу екскурсії до навчальних закладів виставки дитячих робіт конкурси. Для учнів початкових класів варто проводити екскурсії до дошкільного навчального закладу. Під час таких екскурсій учні ознайомлюються із розміщенням ігрових кімнат, музичного та спортивного залів тощо. Це дасть

45 учням змогу добре орієнтуватися у дошкільному навчальному закладі під час різних спільних заходів. Для дітей дошкільного віку необхідно організовувати екскурсії територією школи, до класних приміщень, кабінетів директора, практичного психолога тощо. Під час таких екскурсій діти знайомляться з учителями, дізнаються, де учні навчаються, граються, обідають. Вони отримують від вихователів та вчителів інформацію проте, які іграшки, підручники, дитячі книжки є в класах, чому вчать дітей тощо. Керівник загальноосвітнього навчального закладу має попередити працівників, учнів про проведення таких екскурсій, а також призначити осіб, відповідальних за їх проведення. На думку фахівців, однією з форм презентації та поширення педагогічного досвіду і досягнень дітей є проведення виставок, під час роботи яких педагоги мають змогу обмінятися перспективним педагогічним досвідом, а діти — показати свої уміння та навички. Організація виставки дитячих робіт мобілізує і згуртовує колектив дітей. Виставки мають також пізнавальне і виховне значення як для дітей, які беруть участь у підготовці експозиції, такі для тих, які її оглядають. Під час організації виставки дитячих робіт педагоги навчальних закладів мають дотримуватися певних правил її оформлення, а саме виставку найкраще проводити у кінці кожної пори року (осінь, зима, весна, літо) та до визначних дат чи подій бажано, щоб роботи, які входять до експозиції, були різні за тематикою та формою виконання дитячі роботи необхідно супроводжувати інформацією про автора, назву роботи якщо малюнок виконаний у світлих тонах, його варто наклеїти на темний картон (контрастний фон забезпечить краще сприйняття малюнків стандартними розмірами робіт є формат від Адо А. Діти старшого дошкільного віку разом з вихователями можуть брати участь у святковій лінійці 1 вересня, святі Прощання з Букварем та інших

46 заходах у загальноосвітньому навчальному закладі, а учні початкових класів
— у святкуванні новорічних свят, Дня захисту дітей, свята Прощавай, дитячий садок тощо. Мета роботи практичних психологів, педагогічних колективів загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів з батьками — створити всі можливі умови для успішної адаптації дітей у школі. Насамперед, робота педпрацівників має передбачати емоційну підтримку батьків розвиток системи взаємодії батьків — усім ї, між сім’ями, між сім’ями та соціальними інститутами зниження ризику виникнення хронічного конфлікту всім ї. Усі форми взаємодії педагогів та батьків мають бути підпорядковані єдиній меті — забезпечити оптимальні умови для розвитку кожної дитини яку навчальних закладах, такі вдома. Листом № 1/9-634 передбачено такі форми взаємодії педагогів та батьків зустрічі вчителів початкової школи з батьками вихованців старших дошкільних груп на батьківських зборах анкетування батьків майбутніх першокласників з питань підготовки дітей до школи Педагогічна вітальня для батьків вихованців старшого дошкільного віку з питань підготовки дітей до школи дні відкритих дверей для батьків у навчальних закладах батьківські клуби тощо. Батьківські збори. Однією з традиційних форм взаємодії з батьками є батьківські збори, під час яких варто обговорити різні питання, зокрема такі методи виховання дітей сучасні вимоги щодо розвитку, виховання та навчання дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку вимоги до проведення освітнього процесу з дітьми вимоги до підбору дитячих книжок, навчального обладнання для дітей тощо.

47 Організовуючи батьківські збори, варто пам’ятати проте, що традиційна форма їх проведення часто не надихає батьків висловлювати свої думки. Для того щоб змінити цю ситуацію, необхідно зацікавити батьків. З цією метою практичним психологам разом з майбутніми класними керівниками варто заздалегідь обговорити порядок денний батьківських зборів, що дасть змогу підготувати для розгляду питання, які найбільше цікавлять батьків. Варто заздалегідь вивісити оголошення з проханням до батьків продумати, з ким зі фахівців вони хотіли б зустрітися, на які запитання отримати відповіді. Збори необхідно проводити у невимушеній атмосфері, де батьки зацікавлено обговорюють питання, що запропоновані педагогами. Для повноцінного діалогу між батьками та педагогами, практичному психологу загальноосвітнього навчального закладу варто визначити запити батьків, для цього варто провести попереднє анкетування. Зокрема з таких питань виховання дитини в родині, які основні правила використовуються у виховному процесі оцінка характерних рис дитини (позитивні, негативні що заважає батькам у спілкуванні з дитиною якою батьки бачать свою дитину в майбутньому особливості спілкування дитини з однолітками чого чекають батьки від навчального закладу. У процесі батьківських зборів практичний психолог має допомогти батькам майбутніх школярів виробити спільні вимоги до поведінки дітей у домашніх умовах і в навчальних закладах, до їх навчання та виховання. Здобути знань щодо виховної функції сім’ї, вимог щодо розвитку дітей батькам допоможе спілкування з педагогічними працівниками навчальних закладів. Особливу роль у розв’язанні зазначеного питання відіграють заступники директорів загальноосвітніх навчальних закладів та вихователі- методисти дошкільних навчальних закладів, практичні психологи шкіл та дошкільних навчальних закладів, які за своїми посадовими обов’язками мають

48 акумулювати і поширювати психолого-педагогічні знання як серед педагогів, такі серед батьків. Для проведення даної роботи у навчальних закладах варто створити Педагогічні вітальні, у яких можна розмістити стенди з порадами, створити виставки літератури, інформаційних бюлетенів (наприклад, Прочитайте — це цікаво, Це потрібно знати, Прості секрети тощо. Також в межах Педагогічної вітальні практичним психологам можна проводити такі види роботи з батьками індивідуальне консультування групові консультації семінари лекції тощо. Під час зустрічей у Педагогічній вітальні практичних психологів, педагогів з батьками здійснюється обговорення конкретних проблем виховання дітей та пошуку спільних шляхів для їх розв’язання. Дні відкритих дверей. Дні відкритих дверей як одна з форм взаємодії з батьками має наметі пропаганду різнобічної діяльності навчальних закладів освітньої, оздоровчої, соціальної. Для інформування батьків варто оформити інформаційні стенди. Під час проведення днів відкритих дверей батьки мають змогу не лише ознайомитися з роботою навчального закладу, ай взяти участь у різних заходах. На думку фахівців (З. Борисова
, О. Киричук, Д. Ніколенко, І. Радомська, Г. Сухарь) ефективний психолого-педагогічний супровід майбутніх першокласників передбачає узгодження основних компонентів освітньо- виховного процесу дошкільного закладу та школи, а саме узгодження завдань і змісту програмного матеріалу узгодження методів, організаційних форм, кінцевих результатів діяльності дітей старшого дошкільного віку і молодшого шкільного віку організація спільних форм діяльності дошкільників і учнів готовність педагогів до забезпечення наступності.


49
О.В. Гонтар, директор Комунального закладу Луганська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 18»
Н.В. Васильченко, завідувач Комунального дошкільного закладу ясла-садок комбінованого типу
№ 129 м. Луганськ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал