А. В. Булига, студентка групи 1БО15



Скачати 45.33 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації11.05.2017
Розмір45.33 Kb.

Збірник наукових праць ДонНАБА
Випуск № 3 – 2016 (4)

5
УДК 811. 161. 2
А. В. Булига, студентка групи 1БО15
О. С. Сайфуліна, викладач української мови і літератури
ВСП НАУ Слов’янський коледж, м. Слов’янськ, Україна sknau@ukr.net

ПОХОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Досліджено походження української мови.
Ключові слова: мова, норми мови, лексика..

A. Bulyga, student, group1BO15
O.S. Sayfulina, teacher of Ukrainian language and literature
Slovyansk College of NAU, Slovyansk, Ukraine sknau@ukr.net
ORIGIN OF THE UKRAINIAN LANGUAGE

The article is devoted to the origin of the Ukrainian language.
Key words: language, language standart, vocabulary
Актуальність дослідження. Найбільший скарб народу – його мова. Українська мова унікальна, вона віддзеркалює душу народу, його історію. Протягом тисячоліть мова складалася, шліфувалася й передавалася нашими предками з покоління в покоління. Одночасно формувалася душа народу. Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми. Насправді ж цим не вичерпується її значення. Умові закодовує нація всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність.
Мета дослідження – проаналізувати формування найбільшого скарбу народу – української мови.
Виклад основного матеріалу дослідження. Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, які без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, такі боляче б’є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері. Українська мова своєю красою і багатством давно привертала увагу вчених. Коли йдеться про походження української мови, переважна більшість зацікавлених сприймає цю проблему як походження сучасної української мови, тобто тієї, яку вони чують щодня по радіо й телебаченню. Проте, слід пам'ятати, що національна мова складається з двох самостійних гілок спільної для всієї нації літературної мови, відшліфованої майстрами художнього слова, і мови народної, яка досить відрізняється в різних діалектних ареалах. Говорити промову протиукраїнських племен можна лише гіпотетично. Адже писемних пам’яток, які дійшли до нас, ще недостатньо для повноцінного дослідження мови.

Збірник наукових праць ДонНАБА
Випуск № 3 – 2016 (4)

6 Тому будь-які хронологічні віхи виникнення і первісного розвитку української, які взагалі будь-якої іншої мови, встановити неможливо. Безперечно лише, що українська мова є однією з найдавніших індоєвропейських мов. Про це свідчить і наявність архаїчної лексики, і деякі фонетичні та морфологічні риси, які зберегла наша мова протягом віків. Давність української мови доводили ряд вітчизняних та зарубіжних учених Михайло Красуцький, Павел Шафарик, Олексій Шахматов, Федір
Буслаєв та ін. Іншомовні дослідники постійно підкреслюють фонетичну розкіш, лексичне та фразеологічне багатство, синтаксичну гнучкість, величезні словотворчі можливості української мови. За милозвучністю її найчастіше ставлять нарівні з італійською. А на Всесвітньому конкурсі краси мов, який відбувся 1934 року у Парижі, українська мова зайняла третє місце на першому – французька, на другому – перська. Генеалогічно українська мова належить до індоєвропейської мовної східнослов'янської підгрупи слов'янських мов. Історію української мови починають від праслов’янської (спільнослов'янської) мовної єдності, яка виділилася з індоєвропейської прамови приблизно в ІІІ тис. дон. е.
Праслов'янська доба тривала близько 2000 років. За традиційною версією походження східнослов'янських мов, яка ще донедавна була офіційною та обов'язковою, вважалося, що після завершення праслов'янської епохи розпочався спільний східнослов'янський період, який тривав понад 500 років і закінчився лише в XI–XII ст. під час феодальної роздрібненості Київської Русі. У цей час нібито сформувалася й спільна для всіх східних слов'ян так звана давньоруська мова, на основі якої з XIII ст. виникають три східнослов'янські мови – українська, російська та білоруська – як мови відповідних народностей. Такий підхід базувався здебільшого на низці ідеологічних настанов спочатку доби царської Росії, а згодом радянської епохи. Сучасні дослідники, критикуючи теорію єдиної давньоруської (або праруської) мови, вичленовують українську мову безпосередньо з праслов’янської мови без проміжних ланок. Згідно з цим підходом, три східнослов’янські мови, українська, білоруська й російська, зростали незалежно одна від одної, як мови самостійні, і так званої «праруської» спільної мови не існувало. Безперервність історичного розвитку етносу на українських землях від середини І тисне. до нашого часу може свідчити проте, що після розпаду праслов'янської мовної спільності в цьому ареалі почав формуватися український етносі відповідно – українська мова. Вона перейняла від праслов'янської значний специфічний лексичний фонді чимало фонетичних та граматичних (насамперед, морфологічних) рис, які в інших слов'янських мовах замінилися новими, а в українській мові вони склали найдавнішу групу мовних особливостей (українська мова має 82 специфічні риси фонетики та граматики, утому числі
34 унікальні риси без аналогів. Разом з християнством до Київської Русі прийшла старослов'янська (або церковнослов’янська) мова, створена на базі давньоболгарських діалектів Кирилом і Мефодієм (одними з перших слов’янських культурних діячів.

Збірник наукових праць ДонНАБА
Випуск № 3 – 2016 (4)

7 Нею писалися релігійні та офіційні тексти. Старослов’янська мова довгий час з ХІV по ХVІІІ століття виконувала функції писемної мови. Вищою формою національної мови є літературна мова. Початком нової української літературної мови умовно вважається 1798 рік, коли вийшли друком три перші частини Енеїди Івана Петровича Котляревського, однак основоположником сучасної української літературної мови став Тарас Григорович Шевченко, який відібрав з народної мовної скарбниці багаті лексико-фразеологічні шари, відшліфував орфоепічні та граматичні норми, поєднав її різнотипні стильові засоби. В основі сучасної мови лежить система полтавсько-наддніпрянських говірок. За радянських часів до лексичного складу ввійшло багато русизмів, які часто вводилися без адаптування до вимог граматичної системи. Останнім часом лексика української мови активно поповнюється запозиченнями з англійської мови. Але загальний розвиток мови відбувається за рахунок внутрішньомовних ресурсів нові слова творяться на базі вже існуючих.
Висновки. Протягом усієї історії наша мова пройшла тернистий шлях.
Чого тільки не застосували губителі нашої мови І офіційно забороняли, і оголошували неіснуючою чи придуманою німцями, і вважали діалектом російської чи польської мови, і тримали в мовних гетто, й оцінювали як
«хлопську», «колхозну», і підлаштовували її під іншу мову з метою прискорення її злиття в
ім’я світлого майбутнього всього людства, і прославляли її небувалий розквіт завдяки дружнім впливам, – а вона таки живе.




Hy щоб здавалося слова.




Слова та голос – більш нічого.




А серце б'ється – ожива,




Як їх почує Знать, од Бога




І голос той, і ті слова




Ідуть меж люди
(Т. Г. Шевченко)
Актуальні слова Тараса Шевченка, який писав немов про наш часі нагадував кожному з нас про необхідність вистояти в умовах лихоліть і скрути, бо не вмирає душа наша, не вмирає воля.
Література
1.
Історія української мови Хрестоматія. – К. : Либідь, 2002. – 387 с.
2.
Півторак Г. П. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов Міфи і правда про трьох братів слов’янських зі спільної колиски / Г. П. Півторак. – К. : – Наук. думка, 2004. – 186 с.
3.
Півторак Г. П. Українці звідки ми і наша мова / Г. П. Півторак. – К. : Знання,
2003. – 202 с.
4.
Русанівський В. М. Історія української літературної мови / В. М. Русанівський.
– К. : Генеза, 2001. – 297 с.
5.
http://ditky.in.ua/ukrmov/504-istoriya-ukr-movy.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал