8 клас Методичний посібник



Сторінка9/20
Дата конвертації01.01.2017
Розмір4.66 Mb.
ТипПрограма
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   20
Тема: Український церковний реформатор Петро Могила.

Мета: робити висновки про роль православної церкви у розвитку української культури першої половини XVII ст.; визначати напрямки діяльності митрополита Петра Могили; характеризувати вищі навчальні заклади XVI- XVII ст. на українських землях; розуміти значення друкарні Києво-Печерської лаври в тогочасному духовному житті; розкрити вплив діяльності П. Могили на розвиток православ’я, культури, освіти на українських землях .

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Обладнання: портрет діяча, документи

Хід уроку

I. Організація навчальної діяльності учнів

ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь

Які події та історичних осіб ми опрацьовували на попередньому уроці?

Дидактична гра « Снігова куля»

Перший учасник називає ім’я, поняття, термін, які мають відношення до теми уроку. Наприклад «унія». Це слово повторює наступний учасник гри і називає інше слово чи термін пов'язаний з попереднім словом. Утворюється довгий тематичний ланцюжок. Якщо учасник не може продовжити, чи робить помилку, він виходить з гри. Переможцем стає учень, який побудував найдовший ланцюг. Можна задіяти, як цілий клас, так і групу учнів.

ІІ . Мотивація навчальної діяльності

Петро Могила належить до людей, чиї імена символізують відродження нації. Поряд з іншими культурними діячами XVII ст. він стояв біля витоків прославленої далеко за межами України Києво-Могилянської академії. Величезною була його роль і в оновленні православного богослов'я, що майже не змінювалося впродовж багатьох століть. Значний внесок він здійснив в розвиток…..

Використання схеми:


Напрямки діяльності

Петра Могили



Видавнича та літературна діяльність

Освітня діяльність

Відновлення духовних святинь православ’я

Піднесення авторитету митрополита

Реформування церкви

Вчитель

Життя київського митрополита Петра Могили для багатьох людей ще й сьогодні є неабиякою загадкою. Складною і суперечливою була доля цього визначного церковного та культурного діяча, що полишив неабиякий слід в історії України. Про Могилу написано багато праць у нас і за кордоном. Його діяльність, як правило, аналізується в трьох аспектах: громадсько-політичному, культурному та релігійному.

З іменем Петра Могили пов'язане розгортання системи вищої і середньої освіти в Україні та Росії. Він був фундатором і творцем першого в усій Східній Європі вищого навчального закладу – Києво-Могилянської Колегії, що стала попередницею Української Академії та Київського Університету.

Однією з важливих сторін його діяльності була організація і розвиток книговидавничої справи. Він надав роботі Лаврської друкарні такого розмаху й гуманістичного змісту, якого не знала досі історія книгодрукування в Україні. Одним з перших він почав вводити книгодрукування книжною українською мовою того часу, значно підняв престиж і авторитет слов'янських видань.

Меценат українського мистецтва, письменник і публіцист, він залишив близько 20 творів церковно-теологічного, полемічного, просвітницького, філософського та моралізаторського характеру. Зокрема, йому належить розробка і обгрунтування обрядів, характерних для життя українського суспільства того часу,скажімо, ритуалу вінчання.

Історична довідка

Петро Могила

  • Народився 1596 року в сім’ї молдовського господаря, навчався у Львівській братській школі, а потім у європейських університетах;

  • служив у польському війську, брав участь у битві під Хотином, але згодом постригся в ченці;

  • у 1627 р. затверджений архімандритом Києво-Печерської лаври,а 1632 року — митрополитом Київським і Галицьким;

  • був видатним богословом і організатором;

  • з його ім’ям пов’язана нова доба в історії Української православної церкви.


ІІІ. Вивчення нового матеріалу

План

  1. Нащадок молдавських господарів.

Від чернецтва до митрополичої кафедри.

  1. Реформаторська діяльність.

  2. Учений-богослов.

  3. Культурно-просвітницька діяльність.

  4. Внесок Петра Могили в розвиток української церкви та культури.

    1. Біографія Петра Могили

Вчитель

Петро Могила народився 21 (30) грудня 1574 p., за іншими відомостями — 31 грудня 1596-го (10 січня 1597 р.) в аристократичній валасько-молдавській православній сім'ї Мовил. Це слово не лише співзвучне українському "могила" (тобто високий надмогильний пагорб — курган), а й тотожне йому за змістом. Батько Петра, Симеон, у 1601—1606 pp. був князем придунайської Валахії, а потім посідав престол Молдавського князівства. Його родичами були князі Потоцькі, Вишневецькі, Корецькі. Прихильник православ'я, він матеріально підтримував львівське братство.

Валахія і Молдова були тоді васалами Османської імперії. Турки не гнобили православної церкви, але вимагали від місцевих правителів лояльності до султана. Ті, у свою чергу, не задовольнялися залежністю від Стамбула й намагалися заручитися підтримкою сусідніх країн.

Після загибелі батька у 1607 р. Петро Могила з матір'ю перебрався до Речі Посполитої і навчався у Львівській братській школі, яку щедро обдаровував його батько. По її закінченні, приблизно в 1612 p., княжич продовжував навчання в університетах Польщі та Франції. В історичній літературі містяться відомості про його навчання в Сорбонні.

Після повернення в Річ Посполиту високоосвічений, енергійний і честолюбний Петро Могила стає офіцером королівських військ і, незважаючи на православне віросповідання, перебуває під заступництвом коронного гетьмана С. Жолкевського. Він мріє про військову славу й бере участь у жорстоких боях із турками на Цецорських полях 1620 р. й під Хотином 1621-го. За виявлену мужність і неабиякі особисті якості, король Сигізмунд III хотів навіть поставити П. Могилу князем у Молдові. Та князівство, хоч турецьку навалу і стримали, залишилося під владою Османської імперії.

Саме в боях під Хотином Петро Могила зблизився з П. Сагайдачним та іншими козацькими ватажками. А невдовзі тісні стосунки склалися в нього і з відновленою православною Київською метрополією на чолі з Іовом Борецьким. Від 1622-го Петро Могила — частий гість у Києві, на околиці якого він купує кілька маєтків.

У житті його назрівають рішучі зміни. Він відходить від справ у Варшаві й звільняється з блискуче початої військової служби. Під впливом І. Борецького несподівано навіть для друзів він приймає у тридцятирічному віці чернецтво, і в 1627 р. його обирають архімандритом Києво-Печерської лаври.

  1. Реформаторська діяльність

З розповіді вчителя складіть тезовий конспект.

У 1632р. були складені так звані «Пункти для заспокоєння руського народу». Згідно з цим документом узаконювалися кілька православних єпархій. За православними визнавалися свобода богослужіння, право споруджувати церкви і шпиталі, засновувати школи, друкарні і братства.

Легалізація православної церкви відкрила шлях до її організаційного зміцнення.

Саме на цей період припала митрополича діяльність Петра Могили.

Під час перебування на посаді митрополита П. Могила здійснив ряд реформ у православній церкві, що зміцнило становище церкви.

Реформа церковного управління:

  1. Посилення влади митрополита: жоден єпископ не міг посісти кафедру без згоди митополита.

  2. Проведено ретельну перевірку щодо дотримання церковних канонів під час призначення всіх рядових священиків і видання їм нових свідоцтв з детальним визначенням обов’язків.

  3. Встановлення контролю над церковним життям в єпархіях: для контролю за станом церковного життя й поведінкою духівництва до парафій, монастирів і єпископів направляли спеціальних «митрополичих намісників» і «візитаторів», запроваджувалися спеціальні екзамени на знання пастирських обов’язків для священиків.

  4. Щорічні скликання з’їздів священиків – єпархіальні собори.

  5. Запровадження церковного суду – консисторії.

  6. Обмеження впливу братств на православну ієрархію.

Систематизація православного віровчення і впорядкування православної обрядовості:

  1. Укладення Катехізису – основ християнського віровчення;

  2. Укладення Требника - правила церковних служб.

Удосконалення православної освіти:

  1. Вивчення латинської мови та загальноосвітніх дисциплін.

  1. Учений-богослов

Вчитель

Петро Могила залишив майже 20 творів церковно-теологічного, полемічного, просвітницького, філософського та моралізаторського характеру. Він автор книг «Євангеліє» (1616), «Анфологіон» (1636), "Номоканон" (1629), "Антологія, сиреч молитвы" (1636), "Євангеліє учителноє" (1637).

1629 року на Київському помістному соборі був схвалений до видання «Леітургіаріон» Петра Могили. Він являв собою служебник, виправлений архімандритом за грецькими джерелами, з його власними догматичними й обрядовими роз'ясненнями літургії (одна з найвизначніших праць Петра Могили, протягом понад двохсот років не втрачала свого значення).

Петро Могила приділяв велику увагу розробленню та оформленню православної догматики, спираючись на методи, які використовувала католицька церква за доби Контрреформації. Плодами цієї копіткої роботи були численні полемічні, спрямовані на захист православ'я, і фундаментальні богословські твори митрополита, видані друкарнею Києво-Печерської лаври. Серед них найважливіше значення мали "Православне сповідання віри" (1640), "Літос" (1644), "Короткий катехізис" (1645), а також опублікований незадовго до смерті П. Могили "Євхологіон", або "Молитослов, или Требник" ("Великий требник Петра Могили", 1646), в якому були упорядковані, узгоджені й нормативно оформлені обряди й догмати православної церкви. У Требнику були викладені не лише молитви і обряди, до нього були додані пояснення й настанови, як у тому чи іншому випадку слід себе вести та чинити, а також догматичні й обрядові пояснення літургії, написані одним з учнів Могили Тарасієм Земкою.

Ретельна розробка П. Могилою та його однодумцями богословських питань була зумовлена не тільки конфронтацією з уніатами, а й незадовільним висвітленням православної догматики вченими греками, які стояли на консервативних позиціях.

На скликаному у вересні 1640 р. в Софії Київській помісному соборі митрополит намагався знайти підтримку свого розуміння системи й змісту основних православних догматів. Після палких дискусій, у ході яких лунали закиди і щодо симпатій до католицизму, і щодо зречення святоотчеської традиції, собор у Києві загалом затвердив концептуальні позиції оновленого православного богослов'я П. Могили. Поданий митрополитом "Катехізис", або "Православне сповідання віри", надіслали в Константинополь. Із Києва вийшов догматичний текст, який в оновленому вигляді представляв православну віру відповідно до духовних та інтелектуальних запитів початку Нового часу.

Могилянське богослов'я піднесло Київ на рівень найважливіших теологічних центрів християнського світу, підтверджуючи метафоричне визначення міста як "Другого Єрусалима". Тут під егідою митрополита в 30—40-х роках XVII ст. зросла нова генерація мислителів, які знали давні й нові європейські мови й мали належну філософську підготовку.

У власноручних записах Петра Могили зберігся ряд канонів, церковних піснопінь, що частково увійшли до майбутніх лаврських видань: канон на причащення священиків, канон на ісход душі, канон на створення світу і плач вигнаних з раю прародителів, канон покаянний, благодарственне піснопіння на честь пресвятої Богородиці у зв'язку з чудовим позбавленням нею Києво-Печерської обителі від нашестя ляцького війська (1630 р.) та інші. Ці невеликі твори, написані церковно-слов'янською мовою, свідчать про неабиякий літературний хист Петра Могили.

Тож не дивно, що фундаментальні праці П. Могили разом із працями київських учених, які продовжували його напрям, — І. Гізеля, Д. Туптала, С. Яворського, Ф. Прокоповича, становили підґрунтя богословської освіти в Україні й Російській імперії аж до середини XIX ст. Петро Могила задумав іще дві грандіозні праці: "Житія святих" (написав їх уже Д. Туптало) й загальне виправлення слов'янського тексту Острозької Біблії (над чим богослови працювали до кінця XVIII ст.).

  1. Культурно-просвітницька діяльність.

Робота з документом

Із обітниці Петра Могили

«Я, Петро Могила, милістю Божою і за власною своєю мовою умислив фундувати школи, аби молодь у побожності, у звичаях добрих, у науках вільних навчена була... на користь і втіху православного роду».

Петро Могила дійсно виконав свою обітницю і зробив великий внесок не тільки в розвиток церкви, він здійснив ряд заходів, що змінили становище освіти та культури. Так він присвятив значну частину свого життя розвитку православного шкільництва та освіти в Україні.

З іменем Петра Могили пов'язане розгортання системи вищої і середньої освіти в Україні та Росії, яка не просто копіювала західноєвропейські школи, але й могла конкурувати з ними. Він був фундатором і творцем першого в усій Східній Європі вищого навчального закладу – Києво-Могилянської Колегії, що стала попередницею Української Академії та Київського Університету.

Перебуваючи на посаді архімандрита, згуртував довкола себе освічених людей. Восени 1631 року на території Києво-Печерської лаври відкрив першу школу. Викладання у Лаврській школі велося латиною, польською мовою, створювалася за зразком провідних шкіл того часу — єзуїтських колегій, всього навчалося понад сто учнів. Петро Могила добре усвідомлював значення освіти в розвитку суспільства, прагнув заснувати в Києві школи, які відповідали б потребам часу, ні в чому не поступалися б подібним європейським навчальним закладам. Задовго до відкриття школи, турбуючись про досвідчених викладачів, Петро Могила добирав здібних молодих людей, своїм коштом відправляв їх за кордон на навчаня.

Шкільні справи не давалися Петру Могилі легко — спочатку печерсько-лаврські іноки виступили проти надання школі приміщень; Петро Могила погодився об'єднати лаврську школу з братською, за умови, що буде охоронцем і опікуном об'єднаного закладу.

Лаврську школу, об'єднану в 1632 році з братською, згодом було перетворено на Києво-Могилянську колегію.

Колегія була організована за зразками єзуїтських навчальних закладів. Студенти вивчали тут три мови: грецьку, латинську і церковнослов'янську, студіювали богослов'я та світські науки. Серед випускників цієї колегії була чимало представників еліти тогочасної України і Білорусі.

На утримання колегії і монастиря Могила записав дві лаврські волості і подарував власне село Позняківку, крім того, надавав грошову допомогу як колегії, так і вчителям та учням. З огляду на швидке зростання кількості учнів в 1634 році була відкрита філія колегії у Вінниці, яку пізніше перенесли до Гощі на Волинь (проіснувала до кінця 17 століття), 1636 року Петром Могилою була заснована колегія в Крем'янці. З іменем Петра Могили пов'язане розгортання православної системи вищої і середньої освіти в Україні, яка копіювала католицькі школи, намагаючись конкурувати з ними.

  1. Внесок Петра Могили в розвиток української церкви та культури. Відбудовча діяльність.

Вчитель

Використовуючи лояльне ставлення короля Владислава IV, спираючись на православну більшість киян, а також на запорозьких козаків, Петро Могила як митрополит багато зробив для повернення православним їхніх давніх святинь. У Києві розгорнулися широкомасштабні архітектурно-реставраційні роботи. В 1633 р. Петро Могила домігся королівського указу, за яким уніатський єпископ мусив передати православним Софійський собор, який відтоді став кафедральним храмом міста. В соборі почалися ремонтно-реставраційні роботи, відбудували православний монастир і резиденцію митрополита.

Зусилля П. Могили сприяли відродженню Кирилівського монастиря. Тоді ж православним повернули Видубицький і Пустинно-Миколаївський монастирі.

Петро Могила приділяв велику увагу пошукам, розкопкам і відновленню давніх святинь Києва. Насамперед, це стосується Десятинної церкви, зруйнованої за часів Батия. Біля фундаменту цього храму знайшли мармурові саркофаги з останками св. Володимира і його дружини Анни. Голову рівноапостольного князя було перенесено в Успенський собор Києво-Печерської лаври. На території, яку раніше займала Десятинна церква, митрополит приблизно в 1635 р. спорудив невеличку каплицю на честь св. Миколая.

Неподалік Десятинної було відновлено Трьохсвятительську церкву. Капітальної перебудови зазнав і храм Спаса на Берестові. Завдяки зусиллям П. Могили основні храми й монастирі Києва, відремонтовані й перебудовані, знов опинились у руках православних. У цьому митрополиту допомагали всі православні кияни, завдяки підтримці яких вдалося подолати опір католицького воєводи Києва Януша Тишкевича.

Історична довідка

Церква Спаса на Берестові

Церква була споруджена напр. ХІ — на початку ХІІ ст. як головний храм Спасо-Преображенського монастиря й заміська резиденція київських князів. Під час навали хана Батия церкву було зруйновано і відбудовано потім у XV ст. На початку XVII ст. вона стала греко-католицькою. Православним її повернув у 1631 р. Петро Могила, віддавши за неї одну зі своїх вотчин. Для відбудови церкви він запросив грецьких майстрів, які оновили храм, оздобивши його фресками.

ІV. Узагальнення та систематизація знань

Метод «Мікрофон»

(можна використати уявний мікрофон)

«Охарактеризуй одним словосполученням» (учні по-черзі дають аналіз діяльності Петру Могилі)

V. Підсумок уроку

Мабуть, Українська православна церква за всю свою історію не знала постаті більш значнішої і колоритнішої, ніж митрополит Петро Могила. За порівняно короткий час він зумів надати їй чіткої організаційної структури, підніс освіту духовенства, висунув ідеал творчого, дисциплінованого чернецтва, здійснив реформу церковного обряду, розробив догматику, забезпечивши її необхідною новітньою теологічною літературою.

Діяльність Петра Могили відіграла значну роль у розвитку вітчизняної освіти, науки і культури, сприяла пробудженню свідомості українського народу, усвідомленню ним своєї гідності.

VI. Домашнє завдання

Намалюйте малюнок , в якому виразіть всі сфери діяльності Петра Могили.
Урок №14

Тема: Узагальнювальний урок

Мета: оцінити навчальні досягнення учнів в ході вивчення теми; перевірити вміння застосовувати отримані знання.

Тип уроку: перевірка знань.

Хід уроку

  1. Організація навчальної діяльності учнів

  2. Хід уроку

І рівень

  1. Назвіть дві дати з вивченої теми.




  1. Дайте визначення

Консисторія – це….

Требник – це….


  1. До імен митрополитів православної церкви доберіть факти та події, повязані з ними.

І. Борецький

П. Могила










  1. Був першим митрополитом після Берестейської унії

  2. Створив Києво-могилянську колегію

  3. Уклав Требник та Катехезис

  4. Став ректором Київської братської школи

  5. Запровадив церковний суд – консисторію

  6. За нього було створено «Пункти заспокоєння руського народу»

  7. народився в аристократичній валасько-молдавській православній сім'ї.

  8. працював учителем, а потім ректором Львівської братської школи;


ІІ рівень

  1. Згадайте що зробив П. Могила для розвитку культури. (запишіть кожен внесок одним - двома словами)

  2. Згадайте що зробив І. Борецький для розвитку Київської братської школи.


ІІІ рівень

  1. Складіть розповідь про те як змінилося становище церкви та життя православного населення під впливом діяльності Івана Борецького та П. Мазепи.

IІІ. Підсумки уроку

Вчитель, аргументуючи, оцінює роботу учнів під час уроку.

ІV. Домашнє завдання

Скласти тестові завдання до теми, або написати твір – роздум «Що найбільше вразило мене під час вивчення даної теми і чому?».
Урок №15-16

Тема: Творець козацької держави – Богдан Хмельницький.

Мета: дати характеристику історичної постаті Богдана Хмельницького та його сподвижників; охарактеризувати й дати оцінку основним подіям Національно-визвольної війни 1648- 1654 років, визначити їх значення, розвивати в учнів уміння працювати з історичними джерелами, аналізувати та порівнювати їх, робити висновки, визначати значення історичних подій, висловлювати свою думку щодо них; виховувати національно –патріотичні почуття.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Обладнання: підручники, карта «Національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького в 1648 – 1654 рр.» (додаток 1), портрет Б. Хмельницького (додаток 3), стіннівки на тему «Козаччина та Богдан Хмельницький».

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Загадка «Про кого йдеться?»

Його батьком називали люди українські,

Поважали і боялись королі чужинські.

Він був генієм військовим, будівник державний,

Був освічений, знав мови.

Хто діяч цей славний? (Б. Хмельницький)
ІІІ. Вивчення нового матеріалу

  1. Богдан Хмельницький та причини Національно-визвольної війни

Вчитель

Історія України – це безперервна низка війн, повстань і боротьби за права й свободи. Здавна слов'яни славились своєю хоробрістю, непримиренністю до ворогів. Ні хазарські полчища, ні половецькі загарбники, ні татаро-монгольське іго не змогли зламати духу нашого народу.

XVІІ ст. не стало виключенням. Кревська унія, а потім Люблінський договір і Берестейська унія перекреслили надії українців на відновлення державності. І хоча експлуатація в південно-східних районах України була не такою жорсткою, як у західних, у суспільстві зрів вибух народного незадоволення. Приниження й постійні переслідування, утиски віри й знищення освіти, відсторонення від самоуправління, переслідування українських ремісників і купців, соціальне й національне безправ’я – саме такою побачив нашу Україну відомий французький дослідник Гійом Левассер де Боплан. У своїй книзі «Опис України» він детально описував систему панщини, від якої потерпали українці. Так само й «Літопис Самовидця» відобразив увесь відчай і безправ’я українців.

Саме в цей час на історичній арені України з’явилась нова постать – лицар-козак Богдан Хмельницький, який зумів повернути українцям віру в силу й міць своє рідної держави – віру в Україну.

В історії України особистість Богдана-Зиновія Хмельницького – це невід’ємна частина надій українського народу на незалежність. Його діяльність мала надзвичайно важливе значення й для долі сучасної України.

Відомий політик і полководець Англії, сучасник Хмельницького, Олівер Кромвель у своєму листі звертався до нього: «Богдан Хмельницький, вождь усіх козаків запорізьких, страх польського дворянства, завойовник кріпостей, гонитель антихристів». У цьому історичному документі до гетьмана розкривається краса героїзму й велич подвигу легендарного воїна й патріота Богдана Хмельницького.

У ті часи українські землі, які знаходились під владою магнатів і шляхти Речі Посполитої (держави, яка виникла в 1569 р. внаслідок об'єднання Польщі й Литви), занепали. Польська шляхта намагалась захопити неосяжні простори України, перетворивши людей у кріпаків. Відбувались постійні грабунки, вбивства й розорення. І народ, не в змозі витримати постійні приниження, піднімався на повстання. Лідерами цих повстань були Северин Наливайко, Тарас Трясило, Самійло Кішка й інші.

Богдан – Зиновій Хмельницький народився 27.12.1595 р. Назвали його подвійним ім’ям, хоча ім'ям Зиновій Хмельницький ніколи не підписувався.

Батько Богдана, Михайло Хмельницький, був представником старовинного роду. Він служив старості Чигирина Данилевичу. Хмельницький став сотником і переїхав на Чигиринщину на хутір Суботове.(додаток 3)

Данилевич заміщав польського короля на Запоріжжі й мав гарні стосунки із козаками. Саме він порадив віддати Богдана на 5 років до Львівської єзуїтської школи. Пізніше Богдан вступив до кінноти батька.

Богдан швидко прославився своєю хоробрістю, а в одній з битв з Московією врятував короля Владислава ІV. З того часу з королем у нього встановились дружні стосунки.

У 1620 р. Богдан разом із батьком потрапив до турецького полону, з якого Михайло Хмельницький вже не повернувся. Богдан же за 2 роки вивчив турецьку мову й культуру. З полону його викупила мати, Анастасія Федорівна, і Хмельницький повернувся до Чигиринського полку. Мати Богдана скоро вийшла заміж і виїхала до Білорусії, а в 1625 р. Хмельницький і сам оженився на сестрі свого старого друга, Ганні Сомко. У них народилось десять дітей – троє синів і сім дочок.

Однак спокійне життя було не для Хмельницького, і він попрямував на Запорожжя, де спочатку став сотником, а потім – писарем.

У ті роки проти Польщі прокотилась хвиля селянсько-козацьких повстань під проводом Жмайла, Тараса Трясила, Сулими, Павлюка, Гуні й інших, які були жорстоко придушені.

Польський історик писав: «Богдан Хмельницький був посібником Тараса Трясила, Острянина й Гуні, був учасником жахливої справи, яку самі бунтарі сплатили смертю, а він не отримав заслуженої страти».

Після цих поразок у 1637 р. Хмельницький підписав акт щодо капітуляції запорізького війська, самоуправління козаків зменшилось. Лідером замість виборного гетьмана став королівський комісар. Учасників бунтів вистежували й страчували. Ще більше посилилась експлуатація й приниження селян і козаків.

Богдан був відомий і далеко за кордоном.

Він разом із Сірко допомагав Франції у війні з Іспанією, а коли повернувся додому, дізнався, що його сусід, чигиринський підстароста Чаплинський, заявив свої права на хутір Суботове. Від побоїв помер молодший син Хмельницького Андрій.

Коли Хмельницький їхав з Варшави в Україну, він скрізь бачив жорстокість і релігійне пригнічення простих людей. На самому собі Хмельницький відчув, як безпощадно шляхта переслідує тих, хто їй не підкорюється.

«Так вони ставляться не тільки до мене, – говорив він. – Так ляхи ставляться до всього українського народу, який вважають бидлом. Чого ми тільки не терпіли! Вольності наші знищені, землі відібрані, велика частина лицарів перетворилась на холопів». З часом саме особисті образи змусили Хмельницького взятись за зброю та розпочати Національно-визвольну війну.

Послухайте уривок документа тих часів, подумайте й скажіть, які саме були причини спочатку боротьби, а з часом – Національно-визвольної війни українського народу, яка розгорталась на Україні в XVII ст.

Робота з документом

З листа Богдана Хмельницького до польського короля (1647р.)


«Польські пани нещадно принижують нас, українців, забираючи не тільки майно, але й свободу. І тільки щось українцям знадобиться, забирають та вбивають, на смерть забивають, у тюрми кидають».




Робота з документом

Із жалоби волинських жителів

«Таких знущань не знали й греки в турецькій неволі: відібрані у православних церкви, люди вмирають без причастя, не можуть ховати людей: через руйнування церков православні вимушені ховати своїх покійників у підвалах та будинках».




Робота з документом

Із записок польського публіциста

«Маю визнати, що велику ненависть українців до поляків викликають високі податки. Спитайте в самих козаків, що заставило їх стати такими сміливими й безпощадними, і будь-який з них подасть цілий список образ, які терплять вони від поляків».

Робота з схемою.

Схема «Причини Національно-визвольної війни»



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал