8 клас Методичний посібник



Сторінка8/20
Дата конвертації01.01.2017
Розмір4.66 Mb.
ТипПрограма
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   20
Тема: Гальшка Гулевичівна.

Мета: установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Гальшки Гулевичівни розвивати навички дослідницької роботи; формувати уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки та початки аналітичного мислення; виховувати відповідальних, гідних громадян України на прикладах діяльності відомих людей України.

Обладнання: плакат із зображенням Гальшки, картки з джерелами інформації, роздатковий матеріал, комп’ютерна презентація, навчальні фільми.

Тип уроку: вивчення та засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організація навчальної діяльності учнів.

Показ слайдів із життя видатних меценатів, ознайомлення з поняттям «Меценат».

ІІ. Мотивація.

Ми з вами добре знаємо що в історії України є багато видатних жінок, ось про ще одну цікаву жінку ми сьогодні з вами дізнаємось, людину що страждала за свої переконання, віру, але не відмовилась від них.

Демонстрація відеоряду портретів: Гальшки Гулевичівни, її родини..

В результаті вивчення теми учні зможуть: характеризувати постать Гулевичівни; осмислити роль особи в історії; розвивати навички дослідницької роботи; формувати уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, аналітично мислити; як громадяни України - перейматись долею Батьківщини, вчитись відповідальності за власні дії.

ІІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь.

1. Пригадайте, що значить слово меценат?

2. Кого з відомих меценатів ви знаєте.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

План.

  1. Перша українська меценатка.

  2. Становлення Києво-Могилянської академії.

  3. Покровителька Київського братства.

  4. Опіка Луцького братства.

Вчитель.

Випереджальне завдання: «Відомі меценати України».

« Діяльність Гальшки Гулевичівни».

Протягом уроку заповнюється таблиця.

Прізвище, імя

Рр. життя, місце народження, походження

Зміст діяльності

Моє ставлення













Поділ учнів на групи за методом «Весна, зима, літо, осінь».

Виступи учнів супроводжуються показом слайдів про Гальшку Гулевичівну .

Тепер кожна група отримає завдання про життя та діяльність видатної жінки і вкінці уроку ми спробуємо скласти історичний портрет Гальшки Гулевичівни.

І група

Серед тих, кого славний гетьман Петро Конашевич Сагайдачний щиро шанував за християнсько-чисту душу і вірність Україні була волинянка Галшка (Лисавета) Василівна Гулевичівна.

Імена українських жінок, вірних доньок свого народу, є гордістю всієї нації. Під одним із цих імен увійшла в історію мудра покровителька освіти і науки

Єлизавета Гулевичівна. Вона походила зі старовинного українського

православного роду Глевичів, відомого з початку ХVІ ст., які посідали друге місце серед можновладців Волинської землі й обіймали високі посади воєвод, підстарост тощо. У сім’ї Василя Гулевича було п’ятеро дітей, наймолодшою серед них була Єлизавета. Вона отримала досить поширене тоді ім’я – Єлизавета (що у перекладі з давньоєврейської означає “обітниця Богу”). Його на польський манер змінили на Галжбіту чи Галжбету, тому почали називати Галшкою. Відданість православній вірі дівчині заклали ще в дитинстві, чим вона завдячує не лише батькам, але й дідові – Федору Гулевичу, котрого як поважну і розумну людину було обрано під іменем Феодосія Владикою Луцьким. Дід Федір дуже любив своїх онуків і переймався понад усе, щоб дати їм освіту. Він був непохитним у своєму бажанні виховати їх освіченими і віруючими людьми. Дід влаштував для них школу на подвір’ї Луцького замку і найняв учителя – вихованця Львівської братської школи Олеся Юрківського. Тут Єлизавета засвоїла основи православної віри, граматику рідної мови та грецьку з латиною. Згодом Василь Гулевич відправив дітей на навчання до Острозької академії.

Завдяки приналежності до знатного роду вона здобула освіту. Саме атмосфера, серед якої вона виховувалась і навчалась, робить її непересічною особистістю, здатною відстояти свої права навіть у нерівній боротьбі.

ІІ група

Знатні роди вважали за честь поріднитися із Гулевичами. І якщо з одруженням старшої дочки не було проблем, то з вибором Єлизавети було важко змиритися. І не тому, що вони стають жертвами соціальної нерівності, а через те, що вони належать до однаково знатних родин, які недолюблюють одна одну. Єлизавета насмілилися закохатися у наймолодшого сина владики Володимирського, згодом уніатського київського митрополита Іпатія Потія. І молоді люди – Єлизавета Гулевич і Христофор Потій – стають заручниками релігійної ворожнечі. Оскільки батько Христофора є ревним прибічником підпорядкування українських церков Папі Римському, православна родина Гулевичів не бажала поріднитися з майбутнім перевертнем. Та й не менш знана сім’я Потіїв не була в захопленні від вибору свого сина. Проте Христофор і Єлизавета наполягали на одруженні. Тому Іпатій Потій і Василь Гулевич були змушені переступити через власну неприязнь і повінчали молодих у Володимирській православній церкві 1593 р.

У 1595 р. Іпатій Потій від’їздить із таємним візитом до Риму і від імені всіх православних владик Росії і Білорусі складає присягу на вірність Папі Римському. Після його повернення з такою звісткою на Берестейському соборі двоє православних владик відмовляються приєднатися до унії і обидві сторони вступають у відкрите протистояння. Розкол між церквами ознаменувався взаємною анафемою, що поставило останню крапку у неможливості знаходження компромісу між ними. Ті, що приєднались до унії, отримали низку привілей і юридичний захист від польського короля нарівні з католиками. Всім стає зрозуміло, що сповідувати православ’я на рідній землі просто невигідно, тому чимало перевертнів змінює віру саме заради вигоди, пристосовуючись до нових обставин.

Через два роки після одруження, коли життя Галшки з чоловіком було розміреним і спокійним, така перестановка сил стає перепоною на шляху до їх подальшого щастя. Але їх не лякає протистояння, вони відстоюють свої права: він – на право бути поряд із коханою жінкою і донькою, вона – на віру, яку отримала змалечку і якої хочуть позбавити. Зважаючи на те, що зміна релігійної підпорядкованості по суті перетворюється на національну зраду, Галшка впливає на рішення свого чоловіка не зраджувати старожитній вірі й зберегти вірність Україні. І в день, коли сім’я Іпатія Потія має урочисто прилучитися до уніатської церкви, молоді люди втікають з дому і знаходять прихисток у батька Гулевичівни. Батько Христофора погрожує відлучити сина від сім’ї, якщо він не отямиться. Звісно той важко переживає, що батько не спромігся його зрозуміти та пробачити за непослух. Згодом Христофор захворів і невдовзі помер. Сім’я звинувачує у смерті Христофора його молоду дружину. Згодом вони відсудили у Галшки подарований на весілля маєток та хотіли відібрати у неї доньку, але лише оформили над нею опікунство до 16 років та зобов’язали Галшку охрестити її за католицьким обрядом. Але вона не лише охрестила її як православну, але й у 1615 р. віддала заміж за православного оршанського хорунжого Миколу Млечка, остерігаючись, що родичі чоловіка змусять її доньку вийти заміж за католика. Цим вчинком вона накликала на себе гнів Яна і Петра Потіїв – братів покійного чоловіка, що вважалися опікунами її дочки Катерини. Але навіть у судовому порядку вони нічого не могли вдіяти – Катерина була заміжньою, їх опікунство припинилося.

Питання до груп

1.Як Галшка Гулевичівна відстоювала свою віру.

2.Як Берестейська унія вплинула на життя Галшки.

Вчитель

У тих складних умовах, в яких опинилась українська земля і православ’я, козацтво на чолі з Сагайдачним захищало православну твердиню в Києві – Печерську Лавру. Освічені люди вбачають спасіння православної віри і відродження національного духу передусім у науці та освіті, навчанні українських дітей у православних школах. 14.10.1615 Галшка, порадившись із чоловіком, складає і підписує дарчу (фундуш), а 15 жовтня внесла її при поважних свідках (за присутності Стефана Лозки) до київських магістратських книг, після чого дарча набула чинності.

У дарчій Галшка зазначила: “Я, Галшка Гулевичівна, дружина його милості пана Стефана Лозки, будучи здорова тілом і розумом, явно і добровільно усвідомлюю цим листом, що я, живучи постійно в давній святій православній вірі Східної Церкви..., з любові й приязні до братів моїх – народу руського... з давнього часу умислила Церкві Божій добро учинити...

Правовірним і благочестивим християнам народу руського в повітах воєводств Київського, Волинського і Брацлавського, станам духовним і світським... сіятельним княжатам, вельможним панам шляхті і всякого іншого звання і стану людям руським. Даю, дарую і записую і відказую, фундую добра мої власнії, дідичні права і вольності шляхетські маючи... власний мій двір із землею, зі всім до того двору і землі правами, пожитками, різними належностями, нічого собі самій, ані нащадкам моїм не зоставляючи”.

Вона також вказує на призначення фундушу: “..... на монастир ставропігійний (незалежний) спільного життя по чину Василія Великого, також і на школу дітям тако шляхетським, яко і міщанським і на всякий інший спосіб богоугодного життя, котрий би слугував ... вихованню й подаванню наук учтивих дітям народу християнського ... з тим, щоб монастир і школа, і весь чин керувався законом Східної Церкви грецького обряду”.

Аналіз дарчої показує, що фундуш призначався братству, члени якого зобов’язувались фундувати школи, учительні монастирі та утримувати учителів і неімущих учнів. Таким і став Київський Братський Богоявленський учительний монастир на дарованій Галшкою землі, історія якого нерозривно пов’язана з історією Києво-Могилянської академії. Київське братство, отримавши притулок, оформилось юридично, вписуючи своїх членів у реєстр із січня 1616 р., а школа під його опікою стає відомою як Київська братська школа.

Робота з визначеннями фундуш, дарча, меценат, унія.

Після смерті другого чоловіка Галшка повернулась у рідний Луцьк, залишивши маєтності своєму сину Михайлу. Михайло підпадає під католицький вплив і змінює православ’я на католицизм. Це було великою несподіванкою для Галшки, що можна порівняти з ножем їй у спину. Поки вона фундує братську школу, піклується про збереження православ’я, її рідний син зраджує віру, яку вона відстоює усіма силами.

У 1641 р. вона складає духовний заповіт. Майже всі свої гроші готівкою і ті, що їй заборгували (наказувала викупити синові), заповідає на Луцький братський монастир. Відомо, що благодійні внески на братські школи робилися через братські учительні монастирі. Також заповідає кошти на Хрестовоздвиженську церкву при монастирі, “де тіло моє відпочинок і душа рятунок до прощення гарячими молитвами мати маєт”.

Поховали Галшку Гулевичівну на території Луцької братської школи як визначну благодійницю братських монастирів і шкіл (до братств, за статутом, приймалися і жінки).

Благодійництво не було випадковою справою її життя, оскільки вона жертвувала не лише на київську школу, але й на інші братські школи. Але не лише через благодійні внески Єлизавета (Галшка) Гулевичівна є унікальною жінкою. Вона зберегла і пронесла віру через усі негаразди свого життя та ревно служила майбутньому, вбачаючи його у дітях, які зможуть відродити славу своїх предків. Вона все життя служила Господу Богу і саме тому зуміла подарувати не землю і кошти братським школам, а все своє життя на славу України.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Гра « Продовжи речення» (метод мікрофон) .

Гальшка Гулевичівна-це ……………………………

Духовний заповіт Гулевичівна написала…………..

Гра « Виправ помилки»:


Марка , надрукована на

честь Гальшки Гулевичівни


Гальшка Гулевичівна-видатна княгиня часів Київської Русі. Гальшка була католиком за віросповіданням і ніколи не відстоювала своєї думки. Жила Гальшка в 14ст. Народилася у заможній родині шляхтича Василя Гулевича, ймовірно у селі Купин на Волині, найвірогідніше 1577 р. Походила зі старовинного українського православного роду Гулевичів, відомого з початку 16 ст., які посідали друге місце серед можновладців Волинської землі і обіймали високі посади воєвод, підстарост та ін.

VI. Підсумок уроку.

Дидактична гра «Три речення».

Учні повинні передати зміст розглянутого матеріалу трьома реченнями. Перемагає той, у кого ці три речення будуть найкоротшими і найточніше відбиватимуть зміст уроку.

Перевірка таблиць, виставлення оцінок. I. Домашнє завдання

Скласти історичний портрет Гальшки Гулевичівни в 10 реченнях.

Урок №11

Тема: Оцінювання навчальних досягнень учнів за темою «Українські землі у XVІ ст.»

Мета: здійснити тематичне оцінювання знань, умінь і навичок, набутих учнями в продовж вивченої теми; удосконалювати набутті вміння і навички; виховувати шанобливе ставлення до минулого нашої батьківщини.

Тип уроку: перевірка і облік знань.

Обладнання: завдання для перевірки навчальних досягнень учнів.

Хід уроку

Історичний диктант

  1. Надрукував «Апостол». ( І. Федоров)

  2. Брав участь у Хотинській битві. (П. Сагайдачний)

  3. Очолив повстання у 1594-1596р. (С. Наливайко)

  4. Перший козацький гетьман? (Дмитро Вишневецький.)

  5. Дружина султана. (Роксолана)

  6. Найбільший невільничий ринок, на який козаки здійснили вдалий похід у 1616р. (Кафа)

  7. Гетьман, який одержав друге прізвище від назви сумки для стріл (П. Сагайдачний)

  8. Перша козацька фортеця, зведена на острові. (Мала Хортиця.)

  9. Гетьман, який отримав своє прізвище за те, що мав дивовижну силу — легко міг зламати руками нову підкову. (Іван Підкова.)

  10. Книга була надрукована Іваном Федоровим у місті Остріг. (Острозька Біблія)

  11. Був в турецькій неволі на галері 25 років. ( С. Кішка)

  12. Запросив Івана Федорова для організації друкарні в князівській резиденції. ( К.В. Острозький)

  13. Д.Вишнивецький загинув від рук. ( Турків)

  14. К.В. Осторозького через його походження та багатство називали (Некоронований король)

  15. Д. Вишневецький або ...(Байда)

  16. Невільницю Роксолану продали туркам у місті (Кафа)

  17. Легенда стверджує , що Іван Підкова мав походження …..(якого) роду. (Молдавського)

  18. Своїм коштом будувала мечеті, школи, караван-сараї та кухні у Стамбулі, Едірне, Єрусалимі, Мецці й Медіні. (Роксолана)


Урок №12

Тема: Іов Борецький

Мета: Дати оцінку історичній діяльності Іова Борецького, розкрити вплив його діяльності на розвиток православ’я, культури, освіти на українських землях ; розвивати в учнів уміння на основі джерел інформації аналізувати й узагальнювати історичні явища та події; робити висновки та узагальнення.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Обладнання: документи, схеми, таблиці, ілюстрації, портрети Іова Борецького та Конашевича Сагайдачного.

Хід уроку

I. Організація навчальної діяльності учнів

ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь

Евристична бесіда

  1. Чому з’явилася ідея про унію православної та католицької церков?

  2. Хто був зацікавлений в обєднанні церков?

  3. Чи вдалося об’єднати католицьку і православну церкви в єдину християнську церкву?

  4. Яка церква з’явилася?

  5. Чим вона відрізняється від православної церкви?

  6. Що сталося з православною церквою?

ІІ . Мотивація навчальної діяльності

Робота з документом

Із промови українського православного шляхтича Лаврентія Деревинського

«Придивися ще до образ і нечуваного гноблення — хіба не гноблення народу нашого руського те, що, крім наших міст, коїться у Львові? Хто сповідує грецьку віру і не перейшов в унію, той не може проживати в місті, міряти ліктем і квартою і бути прийнятий до цеху. Не дозволяється поважати за церковним обрядом тіло померлого і відкрито приходити до хворого з тайними Божими...»

Завдання

На основі даного документа схарактеризуйте вплив Берестейської унії на життя православного населення, чи мали вони такі ж можливості, як і греко-католики та католики.

Учитель підсумовує виступи учнів.

Історична довідка

Іов (Іван) Борецький

  • Український церковний, політичний і освітній діяч;

  • народився на Львівщині, навчався у Львівській братській школі, а потім за кордоном;

  • працював учителем, а потім ректором Львівської братської школи;

  • у 1618 р. був обраний настоятелем Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві;

  • У 1620 р. висвячений митрополитом;

  • великі надії покладав на розвиток освіти та книгодрукування, заснував Київську братську школу і був її покровителем.


ІІІ. Вивчення нового матеріалу

План

  1. Становище української церкви на початку XVII століття.

  2. Життєвий шлях Іова Борецького (біографія).

  3. Заснування Київської братської школи.

  4. Митрополит і полеміст.

  5. Спадщина Іова Борецького.

1.Становище української церкви на початку XVII століття.

Вчитель

Берестейська унія стала тією подією, яка на багато років визначила особливості церковного життя в Україні. Вона замислювалася з метою подолати кризу православної церкви, але насправді призвела до розколу українців.

Унія ще більше погіршила становище православної церкви і спричинила посилення боротьби на її захист.

На захист православ’я стали запорожці, які підтримували братства коштами та військовою силою. Так велику роль у відновленні православної церкви.

Робота з документом

(Гриценко І. С., Карабанов М. М., Лотоцький А. Л. Гомін віків. — К.: Проза, 1994. — С. 72)

«Покровителями й оборонцями братств стали запорожці, а найбільше допомагав Сагайдачний.

Він сам з усім козацьким військом записався в члени Київського братстваі помагав по різних містах утримувати школи, а в Києві заснував школу. Він знав, що народ повинен мати багато вчених, освічених людей, щоб уміти оборонятися перед ворожими напастями на віру і народ. Бачив, яке вбоге і темне було тоді українське духовенство, що не мало свого верховного пастиря. Томув 1620 р., количерез Київ переїздив єрусалимський православний патріарх Феофан,

Сагайдачний попросив його висвятити українському народу митрополита і єпископів, щоб наглядали за священиками та щоб стерегли й обороняли віру».

Запитання

1. Як ви вважаєте, чому козацтво стало на захист православ’я?

2. Яку підтримку воно надавало православній церкві?

Вчитель

Таким чином, у православних колах, які були пов’язані з Київським братством і Військом Запорозьким, народився план відновлення православної ієрархії, оминаючи королівську владу. З цією метою вирішено було скористатися приїздом у Київ у 1620 р. єрусалимського патріарха Феофана. Відновлення православної ієрархії стало можливим насамперед завдяки політичній і військовій підтримці запорожців, які виступили в авангарді боротьби за релігійні права та свободи українського народу.

  1. Життєвий шлях Іова Борецького (біографія).

Вчитель

Народився у селі Бірча (Галичина) в сім'ї Матвія Борецького, дрібного українського шляхтича. Навчався у Львівській братській школі й Краківському університеті. З 1604 року — викладач латинської й грецької мов Львівської братської школи. 1604—1605 рр. — ректор, «котрому братія подала в школу, а також і порядки школниє». 1610—1615 Борецький — священик Київської Воскресенської церкви на Подолі, де заснував парафіяльну школу. Мав власний двір на Подолі (тепер вул. Спаська). Входив до вченого гуртка архімандрита Києво-Печерської Лаври Є. Плетенецького.

У грудні 1619 Борецький і його дружина Никифора Федорівна Чеховичевна прийняли чернечий постриг. Борецький став ігуменом Київського Михайлівського Золотоверхого монастиря, Никифора, за переказом, — ігуменею Київського Богословського монастиря (в межах Михайлівського Золотоверхого).

  1. Заснування Київської братської школи.

Вчитель

Першим ректором Київської братської школи, відкритої в 1616 р., став І.Борецький, на той час уже відомий у православних колах учений і письменник-полеміст. Поруч із ним — визначні діячі української культури того часу — син колишнього ректора Острозької колегії Герасима Смотрицького — Мелетій Смотрицький, автор відомої церковнослов'янської граматики, поет Касіян Сакович. Вони обидва після Борецького керували школою: перший у 1619 — 1620, а другий — у 1620 — 1624 рр. Діяльність цих трьох ректорів, насамперед самого Борецького, визначила рівень Київської братської школи як навчального закладу вищого типу і заклала основи подальшого її розвитку. На той час у Києві були зосереджені кращі культурні й наукові сили всього східнослов'янського світу — Єлисей Плетенецький, Захарій Копистенський, Тарасій Земка, Лаврентій Зізаній, Памво Беринда. Серед викладачів переважали ченці, але були і світські люди. У Київській школі, як це було прийнято в усіх православних братських школах, училися діти різних соціальних верств. Діяльність школи була тісно пов'язана з культпросвітницьким гуртком Києво-Печерської лаври, яким керував архімандрит Єлисей Плетенецький. Саме йому вдалося домогтися від королівського уряду підтвердження раніше одержаних лаврою прав і привілеїв. Плетенецький зібрав тут багату бібліотеку, а завдяки його клопотанням у 1615 р. в лаврі було відкрито друкарню, яку очолив Памво Беринда — лінгвіст, письменник, перекладач і друкар, володар почесного титулу "архітипограф церкви Російскія". Характерно, що першою книгою, яка вийшла з друкарні Києво-Печерський лаври в грудні 1616 р. був посібник для учнів братських шкіл — "Часослов". У 1618 р. І.Борецький передав керівництво братською школою Мелетію Смотрицькому, а сам прийняв чернецтво і був обраний ігуменом провідного в Києві (лавра була за межею міста) Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Борецький — викладав мови: грецьку й латинську, ймовірно, філософію; приділяв увагу окремим богословським питанням. Виявляв турботу про школу та її учнів: постачав все необхідне для навчання (забезпечував учнів за власний кошт підручниками, почав укладати бібліотеку), утримував на свій кошт бідних та сиріт. Кияни шанували ректора й називали «другим Іоаном Милостивим». Втілював у життя думку про те, що спів і музика є важливими важелями естетичного виховання. Багато зусиль доклав, щоб навчити учнів і півчих правильному церковному співові, викорінити т.зв. хомонію — розтягування слів за рахунок додавання до них голосних на шкоду мелодії.

  1. Митрополит і полеміст.

Завдання ( з розповіді вчителя тезово запишіть в зошит основні вчинки І. Борецького)

Вчитель

Разом з однодумцем гетьманом П. Сагайдачним та іншими відомими оборонцями української православної церкви Борецький відновив за благословенням патріарха Єрусалимського Теофана українську православну ієрархію (1620), яка після Берестейської унії 1596 була замінена греко-католицькою. Став першим по її відновленні митрополитом Київським, Галицьким і всієї Руси і був ним до смерті.
Не полишав справ мирських. Підтримував київських друкарів Т. Вербицького й С. Соболя. Брав участь у перекладі з грецької на старослов'янську й редагуванні «Анфологіону», виданого Лаврською друкарнею 1619. Прихильник не конфесійної, а широкої народної освіти. Послідовно виступав за її демократизацію, всестановість та за рівність у навчанні. У статут Луцької братської школи, затверджений Борецьким, вписана теза, що стала провідною в братських школах України: «Багатії над убогими в школі нічим вищі не мають бути, лише самою наукою». У творі «О воспитаніи чад» (1609), ймовірно, написаному Борецьким, наука ставиться понад усе, бо «з неї, як з жродла, все добре походить, і през ню чоловік чоловіком ся находить». Вважав, що саме освіта визначає місце людини в суспільстві й спроможна змінити суспільство. В умовах посиленого наступу на Україну Речі Посполитої Борецький гуртує до опору українців. Він збирає на наради світських і духовних православних, виступає на козацьких радах (заслужив славу «козацького митрополита»), пише листи до впливових маґнатів, публікує полемічні твори. Доводить, що українці мають історичні права на власну вітчизну й церкву. «Ми громадяни своєї землі, добре і чесно в домах шляхетних уроджені, в ній осідок і оселі свої маємо… і взяли ми лише те, що нам предки наші заповідали», — читаємо в «Протестації» (1621). Написана Борецьким разом з І.Курцевичем та І.Копинським, «Протестація» була спрямована на захист відновленої православної ієрархії, в ній захищалося право українців жити на рідній землі, сповідувати батьківську віру. Автори підносили козацтва, за допомогою якого відбувалося становлення ієрархії. Доводили, що козаччина є спадкоємицею «тої старої Русі», старих руських князів, що козаки — це дійсні лицарі Христа, що віра й спасіння душ православних — це провідна мета їхніх подвигів. На думку М. Возняка та інших дослідників, Борецький — також імовірний автор «Перестороги» (написаної 1605 або 1606 році у Львові), одного з найвидатніших творів української полемічної літератури, спрямованого проти католицизму й унії. Крім переказу подій 1590-х рр., пов'язаних з релігійною боротьбою в Україні, автор висловлює думку про причини, що довели Русь до «такої загибелі»: протягом довгого часу Україна не мала «шкіл посполитих», тобто народних, від того й всі нещастя, грубість поганська, брак одностайності, поширення чужої віри, зрада. Автор закликав до єдності й оборони.

1624 року звернувся до московського уряду з чолобитною про надання допомоги православному населенню України та про приєднання України-Русі до Московської держави. Але царський уряд відхилив цю пропозицію, бо Московська держава, ослаблена недавньою московсько-польською війною, не була спроможна вести війну проти Польщі.

Склав два меморіали в оборону православної ієрархії: «Протестація» (1621) та «Юстифікація» (1622).

Одночасно Борецький шукав шляхів порозуміння між українцями православними й українцями католиками та греко-католиками. Виступав за зміцнення політичних і культурних зв'язків України, Білорусії та Московії. Ставши митрополитом, продовжував опікуватися Київською братською школою. Допомагав Київському братству в придбанні деяких маєтностей на утримання школи. Добився королівської грамоти (19 лютого 1629), за якою Київське братство було, нарешті, визнане й затверджене Річчю Посполитою, і «що б вони своїм накладом не побудували, то на вічні часи».

Із записів сучасника, вихованця Київської братської школи Сильвестра Косова довідуємося, що Борецький не полишав й учительства: «Йов Борецький, ставши митрополитом Київським, був і опікуном оних братських шкіл і сам в них богословське вчення викладав».

Твори І. Борецького

  • «Анфологіон», або вибрана Мінея на весь рік (переклад з грецької, доповнений службами російським святим і їх короткими біографіями, Київ, 1619);

  • «Діалог про православну віру» (Острог, 1606);

  • «О воспитаніи чад» (1609)

  • "Протестація і благочестиву юстифікація" — публіцистично-історичний твір, у якому обґрунтовувалась законність і правомірність відновлення православної ієрархії. (1621)

  • «Юстифікація» (1622).

  • «Лімонарь, тобто Квітник» — переклад, з доповненнями, «Синайського патерика», Київ, 1628;

  • «Аполлія (знищення) апології Мелетія Смотрицького». Київ, 1628;

  • «Нарікання про благочестя» (повчання православним, як тримати себе під час гонінь за православ'я).




  1. Спадщина Іова Борецького.

Помираючи, Борецький передав опіку над освітніми справами «превелебнійшому в Бозі отцю Петру Могилі» але застеріг його, щоб «школи в братстві київськім, а не де індей ґрунтовані були». Похований Борецький, за його заповітом, «…при церкві святого Архистратига Михаїла над Києвом» Михайлівського Золотоверхого монастиря, що був на той час резиденцією митрополита.

Канонізація Українською Православною Церквою

Помісний Собор 2008 року Української Православної Церкви — Київський Патріархат у зв'язку з 1020-літтям Хрещення Київської Руси-України, благословив приєднати святителя Йова, Митрополита Київського і всієї Руси до лику святих для загального церковного шанування і занести його ім'я у православний церковний календар. Чесні останки святителя Йова вважати святими мощами віддавати їх на волю Божу. Благословити будівництво храмів на честь святителя Йова, Митрополита Київського і всієї Руси. Пам'ять святителя Йова святкувати 15 (2) березня, в день його блаженного упокоєння.


ІV. Узагальнення та систематизація знань

Робота з документом

Із «Порад до благочестя» Іова Борецького

«Треба жити свято і управляти довіреною вам паствою за церковними правилами, обирати на посади людей достойних і ревнителів благочестя для гарантій успіху в боротьбі з католицизмом, запроваджувати братства й школи, відкривати друкарні, при потребі скликати собори для розв’язання церковних справ, намагатися відвернути від переходу в унію передусім українську шляхту, яка через своє відступництво завдає шкоди церкві й вірі православній».

Завдання

1. На основі даного документа визначте, які шляхи пропонував Борецький, щоб подолати кризовий стан православної церкви?

2. Що він зробив для того, щоб вивести церкву з такого стану?

V. Підсумок уроку

Метод «Мікрофон»

Сформулюйте, яку роль в історії відіграв Іов Борецький?

VI. Домашнє завдання

Написати твір – роздум на тему: «Риси та характер Іова Борецького.
Урок № 13



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал