8 клас Методичний посібник



Сторінка7/20
Дата конвертації01.01.2017
Розмір4.66 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   20
Прихід на Січ.Створення регулярного козацького війська

Вчитель

У 1601 році прибув на Запорізьку Січ.У цей час серед козацтва вже було добре відоме ім'я Петра Конашевича Сагайдачного. Разом з запорожцями він прославився успішними морськими походами на Туреччину і Крим, здобуттям і пограбуванням їхніх міст. Завдяки цьому П. Сагайдачний зайняв почесне місце в антитурецькій «Лізі Міліції Християнства» з центром у Західній Європі.П. Сагайдачний розробив і вдосконалив козацьку тактику морського бою, що було значним внеском у розвиток українського військового мистецтва. Усі найбільш успішні морські походи козаків на Крим чи Туреччину очолював П. Сагайдачний.Уряд Туреччини розцінював боротьбу з козаками як найважчу, найскладнішу і найневідкладнішу воєнну і зовнішньополітичну проблему. Османська імперія була найбільшою державою тогочасного світу, проте і їй прийшлось мобілізувати майже всі свої збройні сили для боротьби з козаками.За час свого гетьманства (1614—1622 pp.) П. Сагайдачний провів реформу козацтва, перетворивши його з тимчасових партизанських формувань на регулярне військо. Серед козаків було встановлено порядок, ієрархію і дисципліну. Реєстр їх був збільшений до 40 тис.З військової формації козацтво, завдяки старанням П. Сагайдачного, було перетворено у політичний чинник з державницькими цілями.

  1. Походи у Крим і Туреччину

Вчитель

Козацтво, згуртоване в Запорозькій Січі, наприкінці XVI ст. не лише захищало українські землі, а й здійснювали воєнні походи до Кримського ханства й причорноморських володінь Османської імперії. На перші десятиліття XVII ст. припали найбільш вдалі морські походи козаків. Цей період увійшов в історію як «доба героїчних походів».

Дата

Подія

1602

Козаки вийшли в Чорне море Й під Кілією розгромили турецький флот

1606

Запорожці здобули Варну

1608

Запорожці спалили Перекоп

1609

Козаки напали на придунайські турецькі фортеці Ізмаїл, Кілію та Білгород

1614

Козацька флотилія напала на Трапезунд і, рухаючись і у західному напрямку, спустошила узбережжя. Штурмом було взято Синоп і спалено увесь турецький флот, що стояв у гавані

1615

Козаки під проводом П. Сагайдачного підійшли до Босфорської протоки й атакували турецьку столицю Стамбул

1616

Сагайдачний із флотилією у 150 чайок та 7 тис. козаків І розбив турецький флот під Очаковом, пішов на Кафу й спалив місто, яке було головним невільничим ринком регіону. Багато полонених було визволено

1624

Запорожці здійснили похід на Стамбул




  1. Московський похід 1618р

Вчитель

1618 р українське козацтво взяло участь у черговій польсько-московській війні. Навесні польське військо на чолі з королевичем Владиславом підійшло до м. Вязьма і розкинуло табір, очікуючи підходу підкріплень. Проте ані вояків, ані грошей не надійшло, тож і більшість жовнірів залишила табір. Аби врятувати королевича і виправити ситуацію, польський уряд звернувся по допомогу до Війська Запорозького. Після переговорів українське командування під керівництвом гетьмана Петра Сагайдачного розробило план майбутнього походу.Оскільки за донесеннями козацької розвідки більшість московських військ було націлено на смоленський напрям, то Сагайдачний відкинув польський план, який передбачай рух козаків від Смоленська до Вязьми, натомість обравши шлях від Путивля прямо на Москву Задля збереження таємниці гетьман не повідомив польську сторону про свій план. Крім того, було проведено операцію з відвернення уваги московських воєвод від південного кордону (в травні 1618 р. в районі Калуги діяв 4-тисячний козацький загін).

 У середині червня Сагайдачний закінчив збирати 20-тисячне військо і розпочав похід. Протягом кількох тижнів українці захопили Путивль, Рильськ, Курськ, Лівни, Єлець. Під останнім до Сагайдачного приєднався загін, посланий у травні під Калугу. Дорогою він захопив міста Лебедин, Скопин, Ряжськ. Водночас спроби Владислава (військо якого збільшилося до 25 тис.) захопити Можайськ не дали результатів.

Поповнивши власні сили й визначивши через посланців місце зустрічі українського та польського військ у Тушині, український полководець продовжив похід. Було захоплено Шацьк, однак під Михайловим козаки зазнали першої невдачі. Запорозький авангард у 1 тис. чоловік на чолі з полковником Милостивим мав уночі захопити місто.

Однак цей план зірвався, і Сагайдачний був змушений перейти до звичної облоги. Через десять днів Михайлів було захоплено. В районі Серпухова запорожці зустрілися з московським військом Д. Пожарського. Проте російські ратники за першої сутички з козаками розбіглись. Тоді проти запорожців виступив новий воєвода Г. Волконський.Він намагався перешкодити гетьманові переправитись через Оку поблизу Коломни. Однак Сагайдачний швидко оминув місто і перейшов Оку вище, здолавши при цьому московський опір. Вирушивши Каширським шляхом, запорожці вже 17 вересня були в Бронницях поблизу Донського монастиря. Росіяни спробували розгромити Сагайдачного, виславши проти нього військо на чолі з Бутурліним. Однак український полководець несподівано атакував московські полки на марші й ущент їх розбив. Після цього Сагайдачний перейшов до Тушино, де 20 вересня з'єднався з Владиславом.

Тим часом окремі загони козаків захопили міста Ярославль, Переяславль, Романів, Каширу і Касимів.

11 жовтня військо королевича Владислава та козаки Петра Сагайдачного розпочали наступ на Москву. Штурм тривав протягом декількох годин з третьої ночі і до світанку. Нападникам вдалося увірватись до міста зі сторони Арбатських воріт, проте, не отримавши належну підтримку, атака зупинилася. Не бачачи можливості продовження атаки, польські підрозділи із невеликими втратами відступили від міста.

Наприкінці жовтня П. Сагайдачний направляє 8-тисячне військо на південь від Москви, на прилеглі до лівого берегу р. Оки землі. Основною метою цього рейду було здобуття м. Калуги . Облога Калузького кремля тривала аж до підписання польсько-московського перемир'я.

Після повернення до України, військо Сагайдачного розмістилось на постій у Київському воєводстві, а гетьманський полк у самому Києві. За свою участь у московському поході запорожці отримали грошову винагороду в розмірі 20 000 золотих та 7000 штук сукна. За словами Д. І. Яворницького, по прибутті до Києва Петро Сагайдачний прийняв титул «гетьмана України» й став управляти тією її частиною, яка визнавала себе козацькою.

6.Культурницько-просвітницька діяльність

Вчитель

Петро Конашевич-Сагайдачний зробив незвичний, безпрецедентний для свого часу крок: поставив зброю на захист релігії, освіти та культури. З усім двадцятитисячним Військом Запорозьким вступив він до Київського (Богоявленського) братства, яке виступало проти політики шляхетської Польщі, відіграючи одночасно роль культурного та наукового центру України. 
Своїм маніфестаційним колективним вступом до братства запорожці продемонстрували солідарність із його програмою, а також те, що беруть його під свій захист. Це було виявом величезної політичної ваги. Такі дії козаків сприяли популярізації організації в широких народних масах, високо підносили авторитет братства і водночас захищали його від репресій.
Нову культурну інституцію було засновано без дозволу короля. Проте ні польський уряд, ні коронний гетьман С. Жолкевський, ні католицьке й уніатське духовенство не наважувалися заборонити його, бо побоювалися козацтва, очолюваного Сагайдачним.  Козацтво було тісно пов'язане з життям заснованої при братстві школи. Сагайдачний стає її ктитором (опікуном), допомагає їй матеріально. На території братства було згодом і поховано видатного гетьмана.


7.Хотинська кампанія 1621-1622 рр.

Розповідь учителя (супроводжується демонстрацією карти і схеми битви)

У 1614—1618 pp. морські походи запорозьких козаків до турецьких портів західного й південного Причорномор’я, а також підтримка польською владою антитурецьких повстань у Валахії та Молдавії у відповідь викликали спустошливі татарські й турецькі набіги на українські землі. Розпочалася польсько-турецька війна 1614—1621 pp.У вересні 1620 р. польська армія, очолювана коронним гетьманом Станіславом Жолкевським, була розбита турками під селищем Цецора. Здобувши перемогу в Молдавії, султан Осман II став готуватися до завоювання Речі Посполитої. Було зібрано величезну армію, яку очолив сам Осман II. Король Речі Посполитої Сиґізмунд III звернувся по допомогу до австрійських Габсбурґів і Папи Римського, але не отримав її. Унаслідок цього Сиґізмунд III був змушений шукати підтримки в запорозького козацтва.У відповідь на прохання короля запорозький гетьман Яків Нерода, який мав прізвисько Бородавка, заявив, що надасть допомогу лише за умови визнання польською владою відновлення ієрархії православної церкви.У червні 1621 р. в урочищі Суха Діброва, між Ржищевим і Білою Церквою, зібралася козацька рада. Урахувавши небезпеку, що загрожувала Україні, козаки прийняли рішення взяти участь у поході проти турок разом із поляками, а для узгодження умов допомоги направити до короля посольство на чолі із Сагайдачним.Із Варшави Сагайдачний повернувся в польський табір, розташований під стінами Хотинської фортеці. Проте козацьке військо ще не прибуло туди, і він із невеликою охороною рушив назустріч козакам, які з боями пробивалися під Хотин. Сагайдачний натрапив на турків і з простріленою рукою ледве добрався до своїх. На скликаній раді він розповів про обіцянки польського уряду. Козаки, невдоволені командуванням Бородавки, позбавили його влади й обрали новим гетьманом Сагайдачного.Сагайдачний, блискуче уникнувши оточення, привів козаків під Хотин. Майже одночасно під стінами фортеці з’явилася 250-тисячна турецько-татарська армія, очолювана Османом II. Їй протистояло 80-тисячне польсько-козацьке військо, із якого більше ніж 40 тисяч становили запорожці. У Хотинській війні 2—28 вересня 1621 p., як назвали цю битву, вирішувалася доля Речі Посполитої та українських земель. Завдяки полководницькому таланту Сагайдачного й героїзму запорожців, польсько-козацьке військо здобуло перемогу.

Звернути увагу!

У результаті героїчних дій козаків під стінами Хотинської фортеці був розвіяний міф про непереможність турецької армії. Подальші плани Османської імперії щодо завоювання європейських країн провалилися. Українські й польські землі були врятовані від завоювання турками. Престиж Речі Посполитої зріс. Звістка про перемогу сприяла активізації визвольної боротьби слов’янських народів проти турецького поневолення. За умовами досягнутого миру, Кримське ханство і Туреччина зобов’язувалися не нападати на українські та польські землі. Річ Посполита, у свою чергу, брала на себе обов’язок заборонити козакам судноплавство по Дніпру й не допускати походів запорожців до Криму й турецьких володінь.

Для гетьмана Сагайдачного перемога під Хотином стала останньою в полководницькій кар’єрі. Унаслідок отриманого поранення він захворів і через кілька місяців помер.

Запитання для бесіди:

  1. Які будівлі називають фортецями?

  2. Чи можна швидко оволодіти такою фортецею, як Хотин?

  3. Що ускладнило її штурм?

  4. Про що свідчить той факт, що Хотинська фортеця вціліла і збереглася до наших днів?

Результати Хотинської війни.

Завдання: заповніть таблицю

Хотинська війна

Причини війни

Основні події

Результати










Висновки

Хотинська битва виявилася для Сагайдачного останньою в його кар'єрі. Внаслідок тяжкого поранення він серйозно захворів. Останні місяці свого життя гетьман присвятив переважно турботам про внутрішнє благо України. Особливу увагу він звернув на Богоявленське Київське братство, до якого записався з усім Військом Запорізьким, пожертвував кілька тисяч на оновлення Богоявленського монастиря та на утримання братської школи, переказав півтори тисячі золотих на школу Львівського братства. Розподіливши внески ще й іншим монастирям, церквам, школам, славний гетьман завершив життєву путь 10 квітня 1622 року.

  1. Доля золотого меча Петра Сагайдачного

Нарешті після багатьох століть завойовницької політики в цьому регіоні Османській імперії перекрили шлях до серця Європи! Це стало можливим завдяки самовідданій і жертовній боротьбі українського війська, воєнному мистецтву та полководницькому хисту гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Кипчацька хроніка так засвідчила величезну роль козацтва у Хотинській війні 1621 р.: «...Ці козаки кожного благословенного дня зустрічалися з невірними і давали їм битву, перемагали їх і не давали, щоб поляки були знищені; якщо не було б козаків, Бог один знає, поляки залишилися б переможені протягом 3—4 днів..-». Герой тих вікопомних подій гетьман Сагайдачний зі своїм козацьким військом став справжнім оборонцем Європи і, як ми вже зазначали, був нагороджений іменним золотим мечем з діамантами. «А яка доля цієї почесної зброї?» — спитаєте ви. Чи зберігся він до нашого часу, а якщо зберігся, то де знаходиться і чи можна його побачити? Можемо вас порадувати — на всі ці запитання є позитивна відповідь. Якщо ви колись побуваєте в одному з найкращих польських міст Кракові, то відвідайте, будь ласка, музейний комплекс королівського замку на Вавелі. Саме тут у Державній колекції мистецтв, під інвентарним номером і назвою «Меч гоноровий П. К. Сагайдачного, гетьмана козацького» й зберігається знаменита зброя українського полководця. Очевидно, після смерті гетьмана його меч якимось чином потрапив до Скарбу Коронного в Варшаві, а вже звідти перейшов у власність королівської родини Вазів й опинився у Вавельському замку.Така непроста доля цього золотого рицарського меча, подарованого королевичем гетьману Сагайдачному, який символізував перемогу поляків, литовців та українців над спільним ворогом. Про його існування на батьківщині славетного гетьмана, в Україні, довгі століття не було відомо. Лише в наш час вдалося віднайти інформацію про зберігання меча Сагайдачного у Кракові. А невдовзі його зображенням вітчизняна громадськість зможе помилуватися в одному з ілюстрованих видань, присвяченому героїчній історії українського козацтва.

V. Узагальнення і систематизація знань

Завдання

Унесок гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного в розвиток України можна визначити рядом дієслів. Щоб картина була повного, доповніть їх іменниками і прикметниками.

Гетьман П. Конашевич-Сагайдачний:

Завершив ...

Здійснив ...

Переміг...

Упорядкував ...

Відстоював ...

Зміцнив ...

Уславився ...

2.Доведіть, що вислів, «Живеш для народу – залишися в пам’яті народу», можна вживати щодо П.Сагайдачного.

Сагайдачний- воїн-оборонець

Сагайдачний - політик

Сагайдачний- меценат та покровитель освіти та культури

  • Реформує козацьке військо, з суворою дисципліною.

  • Успішні морські походи 1616-1618рр.

  • Запровадив легку й маневрену артилерію та добре озброєне і навчену піхоту.

  • Перемога у Хотинській битві.

  • Боровся за розширення козацького реєстру та виступав за розширення козацьких вправ.

  • Київ стає знову політичним осередком нової України.

  • Козацтво вперше сформувало свою політичну





VI. Підсумки уроку.

Заключне слово вчителя.

У першій половині XVII ст. запорозьке козацтво перетворилося на силу, яка могла не лише успішно відбивати татарсько-турецькі набіги на українські землі, а й здійснювати далекі сухопутні й морські походи до Криму та Османської імперії.

Петро Сагайдачний сприяв піднесенню національно-патріотичних почуттів козаків.Був відважним воїном, розумним політиком та покровителем української культури.

У Хотинській битві 1621року запорозьке козацтво підтвердило свою здатність відігравати роль впливового чинника міжнародного життя.

VII. Домашнє завдання

Написати статтю про Конашевича-Сагайдачного в збірку «Нариси історії України»

Урок №9

Український «Гутенберг» Іван Федоров

Мета: дослідити життя та діяльність Івана Федорова; ознайомити учнів з історією друкування перших українських книжок; виховувати в учнів повагу до історичних пам’яток культури; виховувати любов до книжки та шанобливе ставлення до людей, які її створили.

Обладнання: проектор, презентація, відео «Друкар книг досі не бачених»,

Попередня робота – створення групи дослідників життя Івана Федоровича.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Вступне слово. Побажання гарного настрою та активної роботи.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Кожен з вас знає, який вигляд має сучасна книжка. Красива обкладинка, білий папір, кольорові ілюстрації, чіткий розбірливий шрифт. Книжки є різні: великі й маленькі, товсті й тонкі. Книжку по праву можна назвати восьмим чудом світу, яке створила людина. Але книжка не завжди була такою, як у наш час.

Який вигляд мали перші книжки? Що використовували для написання перших книжок? (Першим матеріалом для письма був камінь. Потім люди навчилися виготовляти пергамент — матеріал для письма зі шкіри тварин (кіз або овець), також вико¬ристовували для письма високий очерет — папірус, писали на корі дерев (берестяні грамоти), виготовляли глиняні дощечки. У Китаї більше двох тисяч років тому з’явився папір. На Русь він уперше потрапив у XIV ст., а виготовляти його почали в XVI ст.)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Хто створював і розмножував найдавніші книжки? Давайте здійснимо подорож в історію становлення книговидавництва.

Театралізований виступ учнів. Прийом «Запитання до автора» (Якщо не зможуть поставити,вчитель формулює свої)

(Звучить фонограма пісні «Есмеральда» з мюзиклу «Нотр - Дам». На сцену виходить учень, одягнений фараоном: білий хітон із золотистими краями, пояс; сандалі, обруч на голові у вигляді золотої кобри. В руках — згорток з ієрогліфами.)

Я прийшов, щоб душу вам відкрити –

Я не можу без читання жити.

Так, я фараон, я цар царів, так, я читач,

Та жоден згорток ще не дочитав, хоч плач.

Приспів:

Ну хто придумав ці папіруси згортать?

Не вистачає нервів свиток розмотать.

О, як час прийде мені у вічність відлітать,

Можливо, там письмо це зможу дочитать.

Тож хай раби всі ці папіруси зберуть

І в саркофаг їх зі мною покладуть.

Чому фараон не дочитав жодного папіруса?

(Залишається на сцені. Виходить учень, одягнений монахом. У правій руці тримає гусяче перо, у лівій — велика книга, обшита «шкірою», на ній — ланцюг із замком.)

День і ніч гну спину над книжками.

Все пишу і лину вдаль думками:

О, навіщо я пішов в монахи?

Якби знав,

То краще б дівчину красиву покохав.

Приспів:

Із книг я копії знімаю день-у-день.

Рука вже терпне і перо от-от впаде.

О, якби мирянином я був, одну б продав

І дім з землею за ті грошики придбав...

Я б краще дівчину красиву покохав

І з цими книгами я б клопоту не мав.
Яку роботу виконує монах?

Чому ви шкодуєте, що пішли у монахи?

Чи дійсно можна було придбати дім з землею за одну книгу?

(Залишається. Виходить учень (Іван Федоров) зі сріблястим обручем на голові, у фартуху, з бородою. В руках — шрифт або книга «Апостол».)

Щоб не терпли спини вам і руки

І щоб припинить страждання й муки,

І щоб кожен з вас сьогодні книги міг читать.

Придумав шрифт я і друкарський свій верстат.

Приспів:

Знай, милий друже, книга – це життя твоє.

Бо вчення світло і натхнення всім дає.

О! Нащадку любий. ти цінуй цей труд важкий,

Чудесний винахід навіки збережи.

Й коли сідаєш книгу мудрую читать,

Ти не забудь нас словом вдячності згадать...

(Учні виходять.)

Яке значення винайдення шрифту і верстата?

Ми будемо згадувати вас із вдячністю і берегти книги.

ІV. Визначення теми та мети уроку.

Хто винайшов перший друкарський верстат?

(У Німеччині в середині ХVст. Йоганн Гутенберг.; він винайшов спосіб виготовлення друкарських форм із застосуванням рухомих літер і сконструював друкарський прес)

Хто надрукував першу українську книгу?

(Кириличне книгодрукування розпочав Швайпольт Фіоль (1491 р.) і підтримав білоруський першодрукар Ф.Скорина (1517 р.),без чого було неможливо успішно боротися проти насильницького окатоличення й полонізації.)

Так, у кінці XV- на початку XVI ст. перші книги церковнослов’янською мовою надрукували Швайпольт Фіоль у Кракові і Франциск Скорина у Празі. В Україні поштовх для розвитку книгодрукарства дав І. Федоров, який відновив занедбане друкарство. Отже, ми розглянемо діяльність Івана Федорова, який вбачав своє покликання у продовженні справи слов’янських просвітителів — «духовні зерна по світу розсівати й усім по чину роздавати».

V. Вивчення нового матеріалу.

План

  1. Московський і Заблудівський період в житті Івана Федорова.

  2. Переїзд в Україну.

  3. Книгодрукування у Львові.

  4. Засновник друкарні в Острозі.

  5. Роль Івана Федерова у розвитку українського книгодрукування.

Федоров (Федорович) – фундатор постійного книгодрукування в Україні, але ніяк не засновник, як пишуть деякі історики (на його надмогильній плиті досить чітко вказано: “…своимъ тщением друкованіе занедбалое обновилъ…”).

Українське книгодрукування було розпочате Степаном Дропаном задовго до прибуття Івана Федорова до Львова

Контроль за виконанням дослідницької роботи з теми:

• Іван Федоров – видатний діяч своєї епохи.

• Перша друкарня Івана Федорова у Москві.

• Заблудівські видання: «Псалтир», «Часослов», «Вчительське Євангеліє».

• Переїзд Івана Федорова до Львова.

• «Апостол» — перша українська друкована книга

• Острозька Біблія — шедевр поліграфічного мистецтва XVI ст.

Перегляд відео «Друкар книг досі не бачених»

Учень 1. Творча спадщина Івана Федорова надзвичайно багатогранна. Першодрукар був не тільки талановитим техніком – каліграфістом, а й художником, упорядником тексту і редактором видань, автором високохудожніх передмов і післямов. Видавнича і редакторська діяльність першодрукаря започаткували новий етап у розвитку культури масового призначення, відкрили перед нею нові перспективи.

Точна дата народження Іванна Федодрова невідома. На думку більшості дослідників, він народився близько 1510 року. Існує декілька версій походження Івана Федоровича Григорука (відомо, що у своєму друкарському знакові він використовував шляхетський герб Григорук). Деякі припущення можна зробити не підставі геральдичних знаків, якими користувався першодрукар. Геральдичні джерела друкарського знаку Івана Федорова дають підстави припустити, що походить він із білоруського дворянського роду Рагоз.

1532 — за деякими версіями, одержав ступінь бакалавра Яґеллонського університету (Краків) — у «промоційній книзі» університету є відповідний запис 1532 року стосовно особи на ім'я Joannes Feodorowicz Moschus.

Перегляд презентації одночасно з повідомленнями дослідників.

Учень 2. У 50—60-х роках XVI століття І. Федоров — диякон у церкві Ніколи Гостунського в Московському Кремлі. В той час у Москві діяла так звана анонімна друкарня. Одним із працівників у ній був і І. Федоров. Але її закрили.

Після цього в Москві було створено державну друкарню, яку очолив І. Федоров.

1 березня 1564 року з неї вийшла перша книга — «Апостол». Видання вважається першою точно датованою московською книгою. Вона мала вишукане оздоблення, її було прикрашено гравійованими по дереву заставками. В післямові розповідалося про заснування друкарні, названо й імена друкарів — Івана Федорова та Петра Мстиславця. Наклад видання був близько 2000. До наших днів збереглося 55 із них. У післямові до «Апостола» 1564 р. безпосереднім ініціатором створення друкарні названий цар Іван IV Грозний.

У серпні — жовтні 1565 року друкар випустив у світ два видання «Часослова». Ця книжка використовувалась як підручник.

Але діяльність І. Федорова зустріла опір церковної верхівки. 1566 року Іван Федоров разом з П. Мстиславцем залишив Москву. За однією версією, це було обумовлено гонінням ортодоксальної верхівки церкви, за іншою — культурною місією.

Учень 3. Після спалення їхньої друкарні обидва друкарі залишили Москву; осіли в Заблудові (північне Підляшшя, на межі польських і білоруських земель), маєтку литовського гетьмана Григорія Ходкевича, згодом прихильника Івана IV Грозного як претендента на польський престол. Існує припущення, що друкарі втекли з Москви від переслідування, бо нова техніка створила конкуренцію московським переписувачам книг.

У Заблудові Іван Федоров змінив своє московське прізвище на Федорович. Найменування Федоров — за іменем батька свідчить про те, що він не належав до знатної родини. В Московії так називали людей неіменитих, бо лише знатним дозволялося вживати форми на -ич. У Білорусі та Україні, таких обмежень не існувало, і друкар називав себе «Іваном Федоровичем», додаючи до цього пояснення «з Москви», або «москвитин».

У липні 1568 року в Заблудові запрацював верстат друкарні Івана Федорова. Шрифт, гравіровані дошки за¬ставок, кінцівок і буквиць, а також нескладний інструментарій друкарі привезли з Москви. Не було тільки друкарського верстату, але за вказівками Івана Федорова його виготовили теслі. Первістком заблудівської друкарні було «Вчительське Євангеліє». Над ним Іван Федоров почав працювати 8 липня 1568 року й закінчив 17 березня 1569 року.Заблудівське Євангеліє учительне - книга формату фоліо, вона відкривається скромним титульний аркушем, де під заставкою тим же шрифтом, що і решта тексту, вказано її назву, місце видання і прізвище видавця, час, протягом якого друкувалася книжка (від 8 липня 1568р. до 37 березня 1569р.).

Учительне євангеліє - це збірка повчань на теми євангельських текстів, які читалися по неділях і святах. Друге заблудівске видання, «Псалтир» з «Часослов¬цем», Іван Федоров друкував з 26 вересня 1569 року до 23 берез¬ня 1570 року вже сам, бо його колега переїхав до Вільна. Обидві книги прикрашені заставками й ініціалами: Євангеліє — геральдичною композицією, Псалтир — двома гравюрами. Передмови написані Іваном Федоровем і Г.О.Ходкевичем.

«Псалтир» виявився остан¬ньою книжкою заблудівскої друкарні, що незабаром після виходу видання у світ 23 березня 1570 року припинила свою діяльність.

Вчитель

Івану Федорову була надана можливість вести безбідне життя шляхтича-землевласника, але він вирішив інакше: зібрав друкарські інструменти, шрифти, нехитрі пожитки й попростував у Львів, де незабаром заснував друкарню, першу на українській землі.

Іван Федоров приїхав у Львів восени 1572 року. Щоб заснувати друкарню, потрібні були чималі засоби. Іван Федоров спочатку звернувся по допомогу до заможних городян, але благання успіху не мали. Тоді Іван Федоров попросив священика оголосити в церкві про приїзд у місто друкаря та про його потреби. Та й це не мало успіху. І все-таки знайшлися люди, що підтримали Івана Федорова. Як згадував сам І. Федоров, у Львові він отримав допомогу від людей вбогих, «неславних в мирі». Серед тих, хто підтримав першодрукаря, були ремісник-сідляр Сенько Каленикович, маляр Лаврентій Пилипович Пухала, а також ігумен Онуфріївського монастиря Леонтій. «Неславні у світі» — це ремісники-українці, не настільки багаті, але все-таки досить заможні, щоб позичити Івану Федорову необхідну суму. Семен Седляр — один із найосвіченіших людей свого часу — 1573 року позичив друкареві 700 злотих. У той час це була величезна сума.

Саме Седляр відіграв пози¬тивну роль у створенні першої української друкарні.

Учень 4. Книга, яку Іван Федоров друкував у Львові від 25 лютого 1573 р. до 15 лютого 1574 р., вийшла без титульного аркуша, але за змістом це "Діяння і послання апостольські”, що їх скорочено назвали Апостолом. Друкар писав: «Напечатал я эту полезную для души книгу «Апостол» в знаменитом городе Львове на славу Всемогущей и Живоначальной Троицы, Отца и Сина, и Святого Духа, аминь».

Формат львівського Апостола - фоліо, приблизно 18х20 см. Починається книга аркушем із зображенням на звороті герба Г.О. Ходкевича, далі йдуть 14 ненумерованих аркушів і 264 аркуші нумеровані кириличними літерами в правому нижньому кутку лицевої сторони кожного аркуша. Деякі з не нумерованих аркушів позначено справа знизу похиленими рисками. Над літерами, які позначають сторінки, за титлом вміщено оксію - знак наголосу. Повні сторінки складаються з 25 рядків тексту, крім них, на багатьох сторінках є надруковані циноброю покажчики читань: один рядок над текстом один-два - під текстом.

Апостол видруковано церковнослов’янською мовою, яка використовувалася не лише в літургічній практиці, але й в літературному житті. За винятком відзначених початкових статей і післямови текст львівського Апостола є повторенням московського. Готуючи текст до друку у Львові, Іван Федоров виправив деякі помилки попереднього видання, вніс певні редакційні зміни. Більше виправлень у лексиці і граматичних формах, послідовно змінено наголоси. Папір, яким користувався друкар, - різного походження. Найчастіше зустрічався папір з філігранню у вигляді герба "Лодзя". Є також філіграни у формі хреста , вміщеного в підкову (герб тупа підкова) , хреста з двома перекладинами ( його приписують папірні в Пронднику біля Кракова), герб "Еліта" ( цей філігран пов’язують з папірнею в Лівчицях на Львівщині). У примірнику з Залісся виявлено ще один тип водяного знака - з гербом "Габданк". З деяких примірниках зустрічається філігран з гербом "Топір" на щиті. Шрифт львівського Апостола -той же, що й в однойменному московському виданні.(висота 10 рядків 85мм). Графіку шрифту розроблено на основі півуставу російських рукописних книг XI-першої половини ХУІ ст. На верхніх і бокових полях кількох аркушів (арк. 5,6,7,першої пагінації) є примітки дрібним напівкурсивним шрифтом, який розмірами і кроєм нагадує майбутній острозький шрифт. Але однойменні літери неоднакові, віддаль відбитих цим шрифтом речень і слів від решти тексту різна в окремих примірниках. Таким чином, "напівкурсивні" літери не були кладені до однієї форми разом з текстом, а відбивалися пізніше від руки. Припускають, що написи вигравірувані.

Друкарська марка Івана Федорова вперше у його видавничій практиці з’являється саме у львівському Апостолі. Під нею - шрифтований підпис: "Іоанн Федорович друкар Москвитин". Внизу зображено руку, що тримає стеблину, від якої розгалужується рослинний орнамент, типовий для ренесансної графіки. В обрамленні гнучких гілок з листочками і квітами -два однакові аркуші. На першому з них зображене герб М.Львова, на другому - герб друкаря.

У 1574 р. І. Федоров видав ще одну книжку — перший у східнослов'янських народів друкований буквар. Зміст цього букваря подекуди виходить за межі початкового навчання грамоти; що ж до орнаментального оформлення, то в ньому відчувається певний вплив українського декоративного мистецтва.

Збереглося лише кілька примірників цієї пам’ятки давньоукраїнського друкарства.

Видання цього підручника демонструє Івана Федорова як просвітителя українського народу.

Вчитель

На початку 1575 ро¬ку великий український феодал, князь Костянтин Острозький, що давно вже думав про видання повної слов’янської Біблії, запросив Івана Федорова до себе на службу. Побачивши в цьому можливість продовжувати улюблену справу, а також вихід із фінансових труднощів, друкар погодився. Іван Федоров залишає Львів і у 1576 році переїжджає до Острога, ставши «типографом і служебником його милості Костянтина князя Острозького». Четверта в його житті друкарня було найпродуктивнішою. Тут він надрукував майже 30 видань, серед яких була прославлена Острозька Біблія.

Учень 5. Острозька Біблія — справжній шедевр поліграфічного мистецтва XVI століття. Для створення цієї Біблії були спеціально розроблені малюнки й відлиті за ними нові шрифти, гравіювалися дошки заставок і використали велику кількість паперу. А це було у той час найважчим. Але Іван Федоров був людиною справи. Дослідники вважають, що наклад Біблії був не менш ніж 2000 примірників. Книга мала 1256 сторінок.

Біблія надрукована у форматі фоліо, як і обидва Апостоли, але задрукована сторінка тут більш видовжена (І4х25см. відношення ширини до висоти 1:2,78). Перші вісім аркушів ненумеровані, далі йде ще п"ять послідовних рахунків аркушів: 276, 180, 30, 56, 78. Усього, отже, 625 аркушів або 1256 сторінок. Циноброю відбито заголовки на перших аркушах другого і третього рахунку, ініціали й окремі слова у покажчиках на кінцевих аркушах останнього рахунку. На повних сторінках по 50 рядків, надрукованих двома шпальтами. Враховуючи різниці в розмірі шрифтів, обсяг Біблії приблизно у вісім разів більший ніж обсяг Апостола, і майже вдвічі більший від разом взятих всіх інших видань Івана Федорова. Завдяки майстерності набору і застосуванню дрібного шрифту книжка не здається такою великою, вона досить компактна і зручна в користуванні.

Книгу відкриває титульний аркуш у дереворитній рамці, що оточує напис: "Библія сири книгі ветхаго й нового завєта по язьїку словенску десят й двьма богомудрьіми преводники преждє воплощенія господа бога нашего Ісуса Христа 308 льта на желаемое повельніе Птолонея Филадела паря египетска преведенйго зводу сь тцаніем, и прильжйніем елико мощно помощію божіею посльдовося і испаривися. В чьто по воплощеніи господ бопз й спаса нашего Ісусз Христа 1581р.”. На звороті титульного аркуша герб К.К. Острозького і вірш на герб. На наступних аркушах першого рахунку (ненумерованих) передмова від імені К. Острозького (арк.2 - 3). Перша частина цієї передмови (арк. 2-2зв.) надрукована також по-грецьки. За нею йде "Предисловие” і вірш Герасима Даниловича (Смотрицького) (арк.4-7) зміст книги (арк.8). Далі йдуть старозавітні книги ( на аркушах другого-четвертого рахунків). Євангеліє (аркуші п"ятого рахунку). Останній аркуш (78-й шостого рахунку) відомий у двох різних варіантах. У першому з них який трапляється порівняно рідше, на лицевій стороні аркуша видруковано коротку післямову про видання книжки 12 липня 1580 р. Внизу друкарський знак Іван Федорова , зворот останнього аркуша у цьому варіанті порожній. У другому варіанті на арк. 78-78зв.- обширніша післямова грецькою і церковнослов’янською мовами, після якої зміщено друкарський знак, а під ним - повідомлення про вихід книжки в світ 12 серпня 1581 р. Трапляються і примірники, у яких є обидва варіанти останнього аркушу. Водночас, у всіх примірниках на титульному аркуші одна дата - 1581 р. Відзначаючи наявність низки варіантів набору й оформлення окремих аркушів, деякі дослідники говорили про два видання Біблії, причому у другому виправлено частину помилок попереднього. Однак А.С. Зьорнова описавши 29 варіантних місць у Біблії, встановила, що виправлені аркуші розподілені по різних примірниках без будь-якої системи і трапляються однаковою мірою як у примірниках з післямовою І580 р., так о в примірниках 1581 р. Отже, було лише одне видання Біблії. Очевидно, спершу планували видати книгу до 12 липня 1580 р., а коли побачили, що не встигають, стали друкувати вихідні аркуші з новою датою, наміченою як день завершення праці. При цьому старий кінцевий аркуш усунено не з усіх примірників, до яких було вкладено новий варіант, що до закінчення друкування всього тексту розпочалося брошурування аркушів у зошити і до одного примірника попадали як аркуші, надруковані раніше, так і пізніші змінені й виправлені.

З окремих частинах Біблії помітні істотні різниці у правописі, що пояснюється не лише використанням рукописів різної редакції, але й участю в опрацюванні тексту людей, які дотримувалися правопису знаків.

Таким чином, острозька Біблія стала одним з найважливіших факторів нормалізації церковнослов’янськоі мови як засобу міжслов’янського єднання. Той факт, що таке видання було здійснене саме при Острозькій школі, свідчить про її визначну роль у культурному житті не лише України, але й усієї Східної і Південно-східної Європи. Участь Івана Федорова, який вніс у мовне оформлення острозьких видань певні риси, полегшила наступне поширення розроблених на Україні мовних норм також і на Росію. Популярності за межами України варіанта церковнослов'янської мови, усталеного острозькою Біблією, сприяла і орієнтація острозьких вчених на граматику грецької мови, яка для них "виконувала роль моделі-еталона".

Виявлено у Біблії і папір голландський та угорський. Біблія надрукована шістьма різними шрифтами, з яких два грецькі. Майже весь текст книги складено дрібним "напівкурсивним" шрифтом, розробленим, в основному, за зразком тогочасного українського письма. Ще дрібніший шрифт той яким видруковано Новий завіт, використаний для позначок на полях у колонтитулах, на титульному аркуші і в епіграфах другої передмови Біблії вжито також і більш давні шрифти, висота 10 рядків яких становить 85мм.

На титульному аркуші і в заголовку другої передмови є по два рядки великим шрифтом, який за розмірами (10 рядків-135мм) і малюнком тотожний зі шрифтом віденських видань Петра Мстиславця.

Хоч Біблія вийшла і без фігурних ілюстрацій мистецьке оформлення її - безсумнівне досягнення друкаря. Ошатності книзі надають краса і розміщення шрифту, насиченість сторінок ініціалами у прямокутних рамках.

Титульний аркуш має надрукований двома фарбами заголовок, вміщений в архітектурну рамку з колонами по боках і з півкруглим завершенням. Герб на звороті титульного аркуша подібний до герба у Новому заповіті і покажчику до нього, овальна рамка запозичена з берестейської Біблії.

Примірники острозької Біблії трапляються досить часто. На підставі бібліотечних каталогів та згадок у наукових працях їх вдалося налічити близько 250.

Острозька Біблія відіграла важливу роль в історії культури східнослов’янських народів. Важливо підкреслити й роль цієї книги в розвитку суспільних і технічних наук на Русі: Біблія містила відомості з астрономії й математики, хімії й географії, біології й медицини.

Вчитель

У наші дні, коли друковане слово відіграє величезну роль в житті людей, з особливою вдячністю згадуємо імена творців стародруків, першопрохідників друкарської справи. Основоположники друкарства східних слов’ян Швайпольт Фіоль, Франциск Скорина, Іван Федоров, Петро Мстиславець поправу займають почесні місця у плеяді європейських першодрукарів.

Сам Федоров любив говорити: «Маю я замість плуга знаряддя для майстерності рук своїх, заміси житніх зерен повинен я духовне насіння розсівати по світі і всім роздавати належну їм духовну поживу ».

На мою думку, Іван Федоров став високою історичною постаттю в Українській історії та залишив велику літературну спадщину майбутнім поколінням.

Що зробили нащадки для увіковічения пам’яті славнозвісного друкаря? На це запитання дадуть нам відповіді, наші дослідники.

Учень 6. Свій життєвий шлях першодрукар закінчив у Львові 1583 року. А на його могилі викарбовано напис: «Друкар книг, перед тим небачених». У цьому місті стоїть пам’ятник Івану Федорову – один із цікавіших монументів Львівщини, а саме історією свого створення, історією, сповненою загадок і перемін...

Первісне зображення пам’ятника зовсім неадекватне тому, яке виконали згодом, перероблене в основі його композиційного рішення. Два автори твору – скульптор Валентин Назарович Борисенко та Валентин Маркович Покровський зовсім по-різному зобразили в скульптурі ідею цього образу давнього друкаря, який прилинув до нас із глибини століть.

Встановлений у Львові 1977 року, зазнав значних композиційних переробок та змін під час свого творення.

1864 року Московська археологічна спілка вирішила створити Івану Федорову пам’ятник. Був оголошений конкурс на кращий проект. Автором найкращого визнали скульптора Сергія Волнухіна. Створення пам’ятника затягувалося у зв’язку з нестачею коштів. Але гроші збиралися і в 1901 році івума досягла майже 30 тис. карбованців.

Завдання скульптора ускладнювалося тим, що в йього не було ні зображення першодрукаря, ні його словесного портрету. Сергій Волнухін спирався тільки на своє художнє бачення першодрукаря.

Відливав бронзову скульптуру італійський майстер, який раптово помер незадовго до її закінчення. Роботу продовжив його син.

Пам’ятник Івану Федорову був відкритий 27 вересня 1909 року.

VI. Закріплення знань, умінь і навичок.
А на завершення нашої зустрічі я хочу запропонувати вам вікторину і закріпити ті знання, які ви отримали на цьому уроці.

(За 1 відповідь 2 бали )

1. Мовчить, а сто дурнів навчить.

2. Твердий матеріал, з якого виготовлено найперші книжки.

3. Країна, в якій винайшли папір.

4. Матеріал для письма зі шкіри тварини (козячої або телячої).

5. Як називалася перша друкована книга на Русі?

6. Прізвище друкаря, що відновив постійне друкарство на українських землях.

7. Місто, в якому була видру¬кувана знаменита Біблія — шедевр поліграфічного мистецтва XVI століття.

9. Одна зі слов’янських абеток (винайшли Кирило і Мефодій).

10. Матеріал для письма, виготовлений з високого очерету, що ріс на берегах річки Ніл.

11. Українське місто, в якому побудовано пам’ятник Івану Федорову.

12. Перший слов’янський підручник кирилицею.

13. Скульптор, автор пам’ятника І. Федорову в Москві.

14. Прізвище німця — винахідника книгодрукування.

15. Книжка, яку називають «вічною».

А наш із вами обов’язок — пам’ятати і примножувати культурну спадщину Івана Федорова, цінувати книжки і людей, що їх створюють.
VI. Підсумки уроку.

Сьогодні ми з вами познайомилися з великою постаттю – І. Федоровим, який займає значне місце в історії, з життям та діяльністю (як сказав І. Огієнко) «великого емігранта, що вибрав собі Україну за батьківщину і навіки спочив на українській землі». Цікаву інформацію ми почули від наших дослідників.

VIІ. Домашнє завдання

Скласти сенкант за темою
Урок №10



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал