8 клас Методичний посібник



Сторінка4/20
Дата конвертації01.01.2017
Розмір4.66 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20
Тема: «Український кондотьєр» Дмитро Байда-Вишневецький.

Мета: формувати в учнів уявлення про важливі сторінки в житті українського народу : козацтво, Запорізьку Січ; вчити учнів давати аналіз та оцінку історичного діяча; описувати постать Дмитра Вишневецького, використовувати історичні джерела для його характеристики; синхронізувати події, пов’язані із життєписом Дмитра Вишневецького, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення; використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Дмитра Вишневецького;установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Дмитра Вишневецького відповідного періоду; висловлювати своє ставлення до особистості Дмитра Вишневецького виховувати почуття гордості за свій народ за його героїчне минуле.

Обладнання: портрет Д.Вишневецького.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Форма проведення: прес – конференція.

Хід уроку.

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Понад чотири століття прославляє український народ безстрашного козака Байду, і майже стільки ж часу постать його прототипу – Дмитра Івановича Вишневецького – не минає уваги істориків. Пам’ять про Вишневецького – це й малиновий прапор українського козацтва. Бо то особливий штандарт князя Вишневецького – срібний хрест і золоті півмісяць та зірка на малиновому полі, - під яким запорожці ходили з ним у перші походи проти степової орди. Він передався в майбутньому і на знамена Дніпрової вольниці.

Хто ж він, Байда – Вишневецький?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Біографія Дмитра Вишневецького. Повідомлення учнів

Учень 1. Родина Вишневецьких походила з нащадків великого князя литовського Ольгерда, які поріднилися з українськими магнатами, а згодом окатоличилися. Вишневецькі володіли величезною маєтністю в Україні. Батькові Дмитра в 1541 р. були передані Канівське і Черкаське староства. 1551 р. їх старостою стає Дмитро Вишневецький. Дмитро Вишневецький був старшим з 4-х синів князя Івана Вишневецького від його першої дружини Анастасії Семенівни — донька Семена Олізаровича (Олізарія) та княгині Острозької, сестри князя Костянтина Острозького. Дід Дмитра — Михайло  Вишневецький-Збаразький, разом з його батьком, дядьками (стриями) Федором, Олександром, брали участь у Вишнівецькій баталії.

В історичних документах ім'я Дмитра Вишневецького вперше згадується 1545-му р. під час ревізії Крем'янецького замку. Наступна — 1548 року: набіг на землі Очаківського замку, котрий перебував під владою Високої Порти; в «Реєстрі шкод» за період з 14-23 жовтня 1548 р., 1 серпня - 6 листопада 1549 р. як найбільших нападників на володіння турків в Північному Причорномор'ї записано брацлавського старосту Богуша Корецького, старосту барського Бернарда Претвича, сини гетьмана Миколая Сенявського Ієронім (Ярослав, Ярош), Миколай, … князь Д.Вишневецький.

2.Перші походи

Учень 2. Починав діяти, набиратись досвіду в складі формувань під проводом Бернарда Претвича; очолював окремий відділ. Наприкінці 40-х років (з 1551-го) король Сиґізмунд II Авґуст призначив Дмитра Вишневецького старостою міст-фортець Черкас та Канева. Від цього часу оборона від татарських набігів стала його офіційним обов'язком. Осередком планів та амбіцій Дмитра стала закладена на пониззі Дніпра фортеця. Польські джерела стверджують, що після князя Федора Санґушка був старостою брацлавським, вінницьким.

3. Фортеця на Низу Дніпра — праобраз майбутньої Січі

Учень 3. Незважаючи на попередження Сиґизмунда II, Дмитро Вишневецький 1553 року власним коштом розпочав будівництво фортеці на острові Мала Хортиця, куди до нього стікалися козаки; фортеця мала стати форпостом у боротьбі проти татарської агресії. Мала Хортиця за результатами археологічних та гідро-археологічних досліджень 1990-2000-х рр. ототожнюється з островом Байда, розташованим на захід від острову Хортиця.

4. Перебування в Туреччині

Учень 4. Улітку 1553 року Дмитро Вишневецький несподівано залишив Малу Хортицю, з усім своїм військом відправився до Стамбула, де служив султанові Сулейману I півроку. Мотиви цього вчинку неясні: не маючи достатньої підтримки від уряду, намагався справити на нього відповідне враження, або прагнув налагодити добрі стосунки з султаном, щоб через нього мати вплив на Кримського хана. Інша версія - визволення з полону родичів загиблого Федька Вишневецького (зокрема, його вдови - княгині Марії. Ймовірно, безпечному перебуванню в Стамбулі сприяла дружина султана Роксолана. Вплив на уряд Великого князівства (і Польського королівства) він справив — двірські кола були стривожені, боялися, що Вишневецький наведе турків на Україну. Після повернення з Туреччини на початку 1554 року Вишневецький в товаристві свого давнього товариша в сутичках проти орди руського воєводи Миколая Сенявського, який взяв на себе місію виправдовувати «Байду» перед королем та сеймом, вирушив до Варшави; пояснення стосовно перебування в Порті були прийняті. Одержав формальне доручення тримати оборону проти татарів у закладеній ним фортеці. Надалі міг розраховувати лише на власні сили. Будівництво Хортицької фортеці він довершив, мобілізувавши козаків, селян Канівського та Черкаського староств.

5. Боротьба з татарами і турками
Учень 5. У цей час посилюються татарські навали в Україну. Потрібна була людина, здатна організувати протидію кримчакам. Обійнявши посаду старости черкаського і канівського, на межі з територією якого й зародилось українське козацтво, Дмитро Вишневецький за свій головний обов’язок вважав захищати південні кордони держави. Крім того, до активної боротьби зі степовими нападниками його змушувала трагедія двоюрідного брата князя Федора Вишневецького: в 1549 р. все його сімейство в замку Перемирку потрапило в полон. Польський історик пише: « Того року татари в кінці вересня в руських землях великої шкоди вчинили. Замок у Перемирку облягли, в якому князь Вишневецький не зміг утриматися, піддався з дружиною татарам. А коли він із замку вийшов, залишок людей його ще мужньо боровся перед татарами, але татари, приступ учинивши, замочок спалили і всіх у неволю забрали».

Вже тоді Вишневецький зарекомендував себе досвідченим і надійним охоронцем українських земель, талановитим воєначальником, головними рисами якого були лицарство і молодецтво. Може, саме тому, зіткнувшись із козацькою вольницею, він, як ніде, відчув себе у своєму середовищі. Особиста хоробрість князя, його авантюристична натура припали до душі козакам, вони ладні були йти з ним і проти татар, і проти будь – кого іншого, аби покликав. Дмитро Вишневецький невдовзі став визнаним ватажком козаків. Він вирушає на дніпровське пониззя і на острові Хортиця.

Робота з документом

Свідчення М. Грушевського

« ставить замок і громадить навколо себе козаччину». Утім, кажучи про будівництво у цей час укріплення на Хортиці, його не слід поєднувати з тим замком, що пізніше увійшов в історію як форпост боротьби проти кримчаків. Це було невеличке укріплення, що слугувало насамперед за більш – менш надійну схованку. Для будівництва справжнього замку – фортеці просто не вистачило б часу. Також Вишневецький уперше наказав робити козацькі човни з буйволових шкір для того, щоб можна було їх легко переносити.

6. На московській службі

Учень 6. Перед московськими політиками Д.Вишневецький виклав свій план боротьби з татарами у союзі з Литвою, відірвавши її від союзу з Кримом. Ця ідея була сприйнята із співчуттям; на початку 1558 р. була розпочата підготовка до кампанії проти Криму та до переговорів з Великим князівством Литовським. Вишневецький з московським військом рушив шляхом попереднього походу Ржевського (1556 р.), по дорозі збираючи козаків. Був запланований похід всередину Криму. Хан відтягнув усі орди за Перекоп та приготувався до оборони.

Д.Вишневецький під Перекопом одержав підкріплення з Москви на чолі з Ржевським, планував похід на Козлов (або Ґезлеве, теперішня Євпаторія). Раптово був відкликаний до Москви: були доручені другорядні операції на Дону, згодом на Кавказі, під час яких, у 1560 р., було засновано фортецю Черкаськ (нині Старочеркаськ - столиця Війська Донського). Похід всередину Криму був здійснений 1559 р. під керівництвом воєводи Адашева, роль Д.Вишневецького була незначною.

Це було не те, чого сподівався; у зовнішній політиці Москви з 1558 р. першочерговою стала задача виходу до Балтійського моря, справа боротьби проти татарів була занедбана. Розпочата Іваном IV Ливонська війна загострила московсько-литовські відносини, 1561 року Литва вступила у війну проти Москви. Д.Вишневецький опинився у фальшивому становищі зрадника (не влаштовувало). Разом із своїми козаками він попрямував до Дніпра і, зупинившись на острові Монастирському (30 миль нижче Черкас), посередництвом двоюрідного брата - тодішнього старости черкаського Михайло Вишневецький, домігся від великого князя для себе, своїх супутників ґлейтових листів - письмових гарантій безпечного перебування на території Великого князівства Литовського. Сиґізмунд II охоче прийняв Д.Вишневецького «в свою ласку господарську». Пізніше послав Івану IV запит про поведінку Дмитра, одержав відповідь: «Прийшов, як пес, і втік, як пес; а шкоди від нього мені, государю, і моїй державі не було». На сеймі Д.Вишневецького приймали, вітали, цінуючи, як і раніше, дуже високо. Але крах усіх планів підірвав його сили — тяжко захворів (думав, що отруєний). Лікували особисті лікарі великого князя.

7. Похід до Молдавії. Зрада і загибель

Учень 7. Повернувся з 300-ми козаків-запорожців, 150-ма козаками отамана Водоп'яна (до цього були на службі в Івана IV). В грудні 1562 року у супроводі сєрадзького воєводи Ласького Альбрехта прибув на Сейм. А.Ласький не пробачив молдавському господарю Я.В.Геракліду образи. Не маючи достатньої військової сили, через коменданта Хотинської фортеці Яна Пясецького вирішив залучити до акції Д.Вишневецького, 1563 року підбив його до походу на Молдавію, де він претендував на престол як онук по матері Штефана III. 1563 року в Молдавії піднявся боярський заколот проти тодішнього непопулярного господаря — узурпатора, міжнародного авантюриста Якова Василакі Геракліда, або Деспота. Я.В.Гераклід був скинутий, його місце зайняв керівник заколоту боярин Штефан Томжа . Дмитра Вишневецького втягнув у молдавську авантюру Ласький Альбрехт. Військо вербували разом у Кам'янці-Подільському. Деспот запропонував королю стати сюзереном, захистити Сучаву від ймовірного нападу. Король запевнив, що ніхто з його підданих не порушить спокою, у разі небезпеки прийде на допомогу кам'янецький каштелян Єжи Язловецький. Після зростання кількості потенційних учасників походу Деспот звернувся до короля Польщі, який надіслав лист-відповідь, який Деспот не отримав. Д.Вишневецький, Я.(І).П'ясецький, на чолі 5-тисячного загону стали на березі Дністра, чекали підходу А.Ласького з військом. Частина боярства, невдоволена Деспотом, очолювана Ш.Томжею , підняла повстання, запросила Д.Вишневецького до себе на володіння, обрання Ш.Томші називали тимчасовим. Д.Вишневецький охоче погодився, хоча був на той час хворим, слабким, швидко вибрався у похід з невеликими силами. Бояри, що його запросили, не дали йому достатньої підтримки, козаки були розгромлені. Частина їх, сам Д.Вишневецький потрапили у полон; Ш.Томжа відправив усіх полонених до Стамбула. За наказом султана, Д.Вишневецького, двох його товаришів Івана П'ясецького було страчено (скинуто на гак), рядових козаків відправлено на галери.

Вчитель

Ну ось, ми з вами ознайомилися з життєвим шляхом цієї талановитої людини.

На сьогоднішній урок ми запросили представників періодичних видань, а також консультанта – доктора історичних наук Кондратюка Костянтина Костянтиновича. Надамо їм слово.

ПРЕС – КОНФЕРЕНЦІЯ З ДОКТОРОМ ІСТОРИЧНИХ НАУК

КОНДРАТЮКОМ КОСТЯНТИНОМ КОСТЯНТИНОВИЧЕМ.

Кореспондент газети «Історія України».

Кореспондент - Костянтине Костянтиновичу, в документах згадується той факт, що 1553 р. Вишневецький вирушив до Туреччини і пробув там 6 місяців. Які, на вашу думку, були причини поїздки Вишневецького?

Професор - Досі не вдавалося виявити історичних матеріалів, що пролили б світло на справжні причини цієї поїздки до Константинополя і надали б детальну інформацію про його шестимісячне перебування там. Відомо лише, що зустріли його в столиці оттоманської Порти добре. Можна висунути таку версію. Як відомо, в 1549 р. родина Вишневецьких потрапила до татарського полону. У 1552 р. сам польський король просив правителів Бахчисараю звільнити княгиню Вишневецьку. Вірогідно, що Дмитро Вишневецький мав вирішувати в Константинополі питання. Пов’язані зі звільненням з полону своїх родичів. На мій погляд. Це більше відповідає дійсним мотивам поїздки вишневецького до Туреччини, ніж ствердження деяких істориків. Що князь Дмитро, можливо. Чимось ображений на польського короля, переходить на службу до турецького султана Сулеймана ІІ і разом із своїм військом перебуває в Стамбулі.

Кореспондент журналу «Історія в школах України»

Кореспондент - Щодо поїздки Вишневецького до Блискучої Порти, мене цікавить питання, що допомогло князю повернутися неушкодженим? Адже з 1548 по 1553 рр. не раз у грізних листах до польського короля султан вимагав покарати українського князя за розправу над татарськими грабіжниками.

Професор - Важко пояснити, чому Вишневецькому вдалося живим і неушкодженим повернутися до рідних країв. Можливо, його захистила православна Роксолана, дружина Сулеймана.

Кореспондент газети «Народне слово»

Кореспондент - Пане Костянтине а як поставився Сигізмунд Август до мети Вишневецького звільнити від татар Дике Поле?

Професор - Його не на жарт стурбувала активність князя, який взяв за мету звільнити від татар Дике Поле і навіть все Причорномор’я. Природно, це не входило в плани короля, і він спробував якимось чином відкликати Вишневецького з Низу. Водночас, добре розуміючи, що насильно відірвати князя від козаків неможливо, король вдається до хитрощів і пропонує «послати йому якісь дарунки і написати, аби до нас приїхав на будь-який короткий час… Здається таким чином добре буде його звести».

Однак не вийшло. Вишневецький розгадав задум короля. Він організовує похід на татарське місто Іслам – Кермен з тим, щоб за рахунок здобутих трофеїв. Зміцнити Хортецьке укріплення.

Кореспондент журналу «Історія та правознавство»

Кореспондент - Чим можна пояснити той факт, що польський король відмовив у відкритій допомозі запорізькому козацтву у боротьбі проти татарської орди у 1556р.?

Професор - Сигізмунд – Август не міг зважитися на цей крок, оскільки боявся загострити відносити з Портою, яка не пробачила б розгрому кримського хана.

Кореспондент газети «Є Поділля».

Кореспондент - Що вам відомо про походи Вишневецького на Порту – 1559р., 1560р.?

Професор - У квітні або у травні 1959 року Вишневецький напав на турецьку фортецю Азов. Напад було відбито лише завдяки перемозі, яку надали гарнізону ногайські татари, та підтримці оттоманської ескадри.

У 1960 році Вишневецький здійснив ще два наступи на Азов. З Константинополя до Азова послали ескадру з 7 кораблів, тут швидко відновили фортифікаційні споруди, гарнізон поповнився загоном яничар, а також запасами продовольства. На чолі османських сил стояв Сінан - паша. Йому підпорядковувалися також загони під командуванням молдавського й валаського воєвод та армія кримського хана. Такі військові приготування проти «Дмитрашки» є єдиний випадок в історії Туреччини того часу тому, що вони спрямовувалися не проти окремої держави, а проти окремої особи.

Кореспондент газети «Незборима нація»

Кореспондент - Чому князь Дмитро Вишневецький, будучи уже в похилому віці, повертається до польського короля?

Професор - Іван Грозний, ведучи війну із Лівонією і прагнучи забезпечити собі тили, домагався угоди з кримським ханом. Не бажаючи нести відповідальність за «Дмитрашку», він відмовився від нього. Вишневецький добре розумів, що сам один він не справиться з кримчаками і турками звертається до короля Сигізмунда Августа за підтримкою.

Кореспондент «Українського історичного журналу»

Кореспондент -В чому полягає трагізм смерті Д.Вишневецького?

Професор - В 1563 році під час походу в Молдавію Вишневецький потрапив у полон і був виданий турецькому уряду. Смерть його була трагічною. Про страту Вишневецького залишилося чимало свідоцтв. Одне з них належить польському історику Мартину Бєльському, який повідомив, що Вишневецького за наказом султана скинули з кріпосної стіни в Галаті на крюки. Він висів на них три дні, люто клянучи Магомета і славлячи Христа. Розлютовані його зухвалістю турки розстріляли Вишневецького з луків. Кажуть, що перед стратою йому пропонував відмовитися від православ’я в обмін на життя і свободу, але князь відмовився. Турки розтяли йому груди і, сподіваючись здобути мужність знаменитого гетьмана, вийняли серце, розділили і з’їли його.

Вчитель. Трагічна смерть Вишневецького справила велике враження на маси Дніпровського козацтва, з яким він так довго спілкувався. Життя і смерть його почали обростати легендами. Одна із них лягла в основу пісні про Байду Вишневецького.

Якщо ви захочете більше довідатися про Дмитра Вишневецького, я вам запропоную опрацювати українську середньовічну народну пісню і дати відповіді на запитання.

ПІСНЯ ПРО БАЙДУ

В Царгороді на риночку, ой п’є Байда горілочку, Ой п’є Байда – та не день, не два, Не одну нічку та й не годиночку.

Цар турецький к нему присилає,

Байду к собі підмовляє:

«Ой ти. Байдо, ти, славнесенький,

Будь мені лицар, ти, вірнесенький!

Візьми в мене царівночку,

Будеш паном на всю Вкраїночку!»

«Твоя, царю, віра проклятая

Твоя царівна поганая».

Ой крикнув цар на свої гайдуки:

«Візьміть Байду добре в руки,

Візьміть його, повісіте,

На гак ребром зачепіте».

Ой висить Байда та й кидається,

Та на свого джуру поглядає.

«Ой джуро ж мій молодесенький,

Подай мені лучок та тугесенький:

Ой бачу я три голубочки –

Хочу я убити для його дочки!»

Ой як стрілив - царя вцілив,

А царицю – в потилицю,

Його доньку - в головоньку.

«Ото ж тобі, царю,
За Байдину кару!
Було тобі знати,
Як Байду карати:
Було Байді голову істяти,
Його тіло поховати,
Вороним конем їздити,
Хлопця собі зголубити».


1. Визначте, про яку історичну особу йде мова в даній українській народній пісні.
2. На основі даної пісні спробуйте схарактеризувати історичну постать Дмитра Вишневецького.
3. Як ви думаєте, чому народ увіковічнив пам’ять про Байду в українській народній пісні?
4. Яку невідповідність історичним фактам ви помітили в даній пісні? Як ви до цього ставитесь?


ІV. Узагальнення та систематизація знань

Вікторина

I. Острів, на якому було засноване нове поселення після зруйнування Січі на о. Хортиця.

1. Ім'я князя Вишневецького.

2. Ставка, резиденція вождя; назва військового табору.

3. Військові знаки, символи.

4. Турецький султан, який стратив князя Вишневецького.

5. Частина суші, оточена з усіх боків водою.

6. Старший; головний начальник; ватажок козацького війська.

7. Місто страти князя Вишневецького.

8. Титул значної особи.

10. Пристрій, за допомогою якого турки мордували Вишневецького.

I1. Острів, на якому була збудована одна з перших Січей.

12. Д. Вишневецький або ...

V. Підсумок уроку.

Вчитель

Історичне значення діяльності Дмитра Вишневецького.

Дмитро Вишневецький відомий як перший організатор козацьких військ. Вишневецький спирався на козацтво як на головну силу, якою він підпирав власні політичні амбіції.Він пов’язав свою долю з козацтвом і перший з українських феодалів перейшов на прожиття за Дніпровські пороги. Саме Вишневецький заклав на Хортиці перший укріплений замок. Проводячи себе незалежно від намагань польського уряду тримати Січ у повному підпорядкуванні, він почав відособлювати запорізьке козацтво в автономну, а згодом і в самостійну від Польсько – Литовської держави організацію. Діяльність Вишневецького вказала напрям, у якому пішов подальший розвиток українського козацтва, i дала йому потужний поштовх у цьому напрямі. Ставши на невпинну боротьбу з татарсько - турецькою агресією, український князь Дмитро Іванович Вишневецький заслужив на добру пам’ять майбутніх поколінь.

VІ. Домашнє завдання. Підготувати повідомлення про Івана Підкову.

Урок №5

Тема: Козацький володар Молдови Іван Підкова

Мета: з’ясувати походження Івана Підкови, дати аналіз військовим походам у Молдову та його статусу, як молдавського володаря, вияснити обставини його смерті; розвивати вміння учнів самостійно працювати з джерелами та давати їм аналіз; виховувати в учнів патріотичні почуття.

Обладнання: довідник, роздатковий матеріал, зображення Івана Підкови.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційна частина уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Рефлексія

  1. Пригадайте, в якому становищі перебували українські козаки у другій половині ХVІ столітті?

  2. Які впливи на територію українських земель мали сусідні держави? Чим це можна пояснити?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Ми повинні пам’ятати своїх захисників, героїв, лицарів. Починаючи з XVстоліття представниками лицарської справи та території українських земель буди козаки. За час свого існування, козаки зуміли створити свій кодекс честі і традиції, а у XVI-XVIIстоліттях перетворилося одну з найсильніших сухопутних армій тогочасної Європи.

Сьогодні на нашому уроці ми поговоримо про ще одного визначного полководця козацького війська та господаря Молдавської землі – Івана підкови. З’ясуємо значення його діяльності для історичного розвитку українських земель.

ІV. Вивчення нового матеріалу

План

  1. Походження козацького ватажка. «Вода, що гнула підкови» – версії про прізвище та прізвиська Івана Підкови.

  2. Походи в Молдавію.

  3. Молдавський володар.

  4. Мужня смерть

Вчитель

За всіх часів на Запорізькій Січі з'являлися лицарі, що походили з чужинських земель, належали до інших народів і вір. Саме до таких лицарів належав Іван Підкова.

Коли він прибув на Січ, історія не знає. За часів гетьманування Богдана Ружинського він уже мав репутацію хороброго й тямущого у військових справах, і козаки наставили його полковником. Тож коли по смерті Ружинського постало питання про обрання нового гетьмана, козацьке коло гукнуло: «Підкову!» За підписом під єдиним збереженим у польському альбомі початку XVII ст. портретом Підкови, він "був таким сильним, що не лише ламав підкови, а й таляри, а коли увіткнув таляр у дерев'яну стіну, то його треба було вирубувати. Узявши за заднє колесо, він зупинив повіз, запряжений шестериком коней. Дишель ламав об коліно. Узявши зубами бочівку меду, перекинув її через голову. Узявши в руки волячий ріг, пробив ним ворота". 

  1. Легенда про походження Івана Підкови

Вчитель

Про походження козацького ватажка багато чого не відомо. Наприклад, історики досі не знають дати його народження, історія приховує і факти перших років його життя. Його історія починається з появи на Запорозькій Січі 1556 року з загоном козаків. Проте існує безліч легенд про походження Івана Підкови. Всі вони мають однаковий характер, який наголошує про шляхетне походження майбутнього молдавського господаря. Ось деякі з них.

Найголовніша з них та, на думку істориків, яка стверджує, що Іван Підкова був братом молдавського господаря Івоні, вбитого турками в 1574 р. Ше за однією легендою немовлям був врятований від татар; вихований козаками (згадано в народній думі «Люлі немовляті Івоні» (за Богданом Залеським))Швидше за все за допомогою першої легенди про походження козацького отамана, народ намагався пояснити наступні події які відбувалися в його житті. Адже історія стверджує, що дізнавшись про існування Підкови, молдавани прислали на Січ депутацію із проханням прибути до Яс зайняти престол, на якому перебував посаджений турецьким султаном Мурадом III властолюбний і жорстокий господар Петро Кривий.

  1. Діяльність І. Підкови

Вчитель

На час, коли пана Івана гукнули гетьманом, він уже мав досвід кількох походів проти кримських татар. Командував, зокрема, одним із загонів у війську гетьмана Ружинського, штурмуючи турецьку фортецю Іслам-Кермен (відому також Аслам-городом). 

Бував він і в морських походах до кримських берегів та визволяв з полону побратимів-січовиків. У 1576 році кримський хан Адиль-Гирей пограбував Поділля. У відповідь Підкова з козацькою флотилією пройшовся вздовж північних берегів Чорного моря і нещадно погромив татарські приморські поселення.

У другій половині 1576 року гетьман Іван Підкова знову очолив морський похід, тепер уже до берегів Туреччини, після чого султан став погрожувати війною Речі Посполитій через порушення умов нещодавно підписаної мирної угоди.

  1. Молдавські походи

Вчитель

Влітку 1577 р. на Запорожжі активно готувалися До Нового походу, оскільки за півроку татари двічі приходили в Україну, чинячи розбій і насильство над мирним населенням. У середовищі січовиків перебував і учасник багатьох військових експедицій відважний козак Іван Підкова. Разом із соратниками Станіславом Копицьким і Стефаном Чапою Іван Підкова зібрав загін із 330 козаків

Перебуваючи в Немирові, Іван Підкова зібрав новий загін і в листопаді вирушив до Молдови. Дорогою до нього приєднався Яків Шах. Тим часом, заручившись підтримкою півтисячного загону турецьких воїнів, назустріч козакам виступив Петро Кривий. Вирішальна битва відбулася на р. Прут поблизу столиці. Вже перша атака на козацький табір призвела до численних втрат серед війська Петра Кривого. Не вдалася спроба й оточити козаків. Петро Кривий покинув військо і втік до сусідньої Валахії.

29 листопада козаки з тріумфом вступили до молдавської столиці Ясс. До речі, в бою за Ясси козаки вдалися до оригінальної тактики. Коли війська вишикувалися на рівнині одне проти одного, турки почали розстрілювати козацьке каре з рушниць. Але перед кожним залпом, щойно помітивши димки, козаки десятками падали на землю, вдаючи з себе забитих. Турки тішились: мають перед собою поле, встелене трупами. Хизувалися один перед одним. Та коли кинулися добивати ще живих, «трупи» похапали шаблі, і стався грандіозний конфуз. Вони звільнили кілька сотень невільників, зокрема сина луцького судді Бокія. Цей відважний козацький ватажок під час однієї з сутичок з татарами був захоплений у полон і перепроданий туркам, які, сподіваючись на великий викуп, помістили молодшого Бокія до ясської в'язниці. В подяку за звільнення сина батько прислав на допомогу Підкові двісті вершників.

  1. Загострення ситуації

Вчитель

Такий перебіг подій дуже не сподобався турецькому султанові Амурату. Зібравши величезне військо, він повів його на Дунай. Наказав рушити туди й кримському ханові Магомет-Гірею. І почав погрожувати війною Польщі. Підкова з козаками - це твої піддані, казав він Стефанові Баторію, тож погамуй їх, поки не пізно. А до молдавських справ не втручайся.

Слідом за козаками молдавський господар послав до галицького каштеляна Яна Сенинського чауша турецького падишаха з вимогою заарештувати Підкову й суворо покарати його соратників. Звістка про похід стала відома і королю Речі Посполитої Стефану Баторію. Коронний гетьман Микола Сенявський отримав від нього наказ негайно схопити Підкову. Проте завдання виявилося нелегким навіть, для трьох рот жовнірів на чолі з шляхтичем Боболецьким. Діставши збройну відсіч у Немирові, вони ні з чим повернулися до столиці. Сенявський виправдовувався перед королем підтримкою непокірного козацького ватажка місцевими властями. Урядник зухвало відповів королівському посланцю: «Видати тобі його я не можу, але й не захищаю, візьми його, якщо можеш».

Що мав діяти в цій ситуації Іван Підкова? Він добре розумів, що вистояти проти турецько-татарського війська, мабуть, не вдасться. Понад те й частина боярів, прихильників Петрила, згуртувала нове військо та приєдналась до турків. Отже, крім зовнішнього ворога, з'явився ще й внутрішній, і турецьку агресію могла посилити також громадянська війна. Тож Підкові не лишалося нічого іншого, як звернутися до польського короля з проханням про допомогу. А ще він запропонував Стефану Баторію оголосити протекторат над Молдовою.

  1. Страта Підкови

Вчитель

За інших обставин король з радістю пристав би на таке. Але розпочав у цей час Лівонську війну з Росією, і конче потребував союзу з Туреччиною, або хоч ЇЇ нейтралітету. Не могла ж бо Польща воювати одразу проти двох могутніх імперій! Повагавшись, С. Баторій послав до Підкови свого особистого представника, брацлавського воєводу Яна Збаражського. 

Під слово честі короля, мовляв, ліпше зачекати кращого часу, той умовив господаря Молдови повернутися в Україну. Це повернення мало під собою ще й ту підставу, що на допомогу Петрилові прийшов зі своїми військами семигородський князь Христо-фор Баторій, брат польського короля Стефана Баторія. Тобто якогось ранку Підкова з подивом завважив, що має вже мало не пів Європи смертельних ворогів.

Залишивши Шаха на чолі свого війська в Молдові, Підкова з невеличким загоном охорони прибув до Львова, де на нього, нібито для особистої розмови, чекав король. Стефан Баторій не мав нічого проти колишнього гетьмана. Дії Підкови в Молдові цілком відповідали інтересам Польщі. Проте Туреччина вимагала кари для «самозванця», а як ні - війна. І королеві не залишалося нічого іншого, як заарештувати Підкову і віддати до рук ката.

16 червня 1578 р, перед Львівською ратушею відбулася страта Івана Підкови. Пройшовшись двічі по місцю страти, погладжуючи бороду і поглядаючи на людей без страху перед смертю, Підкова попросив народ заспокоїтися і, коли настала тиша, звернувся до нього з такою промовою: «Панове поляки, я приведений на страту і не знаю за що, оскільки не відаю за собою ніякої провини, яка б заслуговувала такої кари. Знаю лише одне, що я завжди боровся проти ворогів християнського імені і завжди дбав про користь того для нашої батьківщини, бути оплотом проти невірних було постійною моєю думкою — утримати їх у межах і не дозволити їм переправлятися через Дунай. Тепер я повинен вмерти, оскільки так наказав поганий пес турок вашому королю, своєму слузі, а король ваш — палачу. Смерть мене не страшить. Але пам'ятайте, що не пройде багато часу і ви не уникнете моєї участі і по волі того поганого пса будуть відправлені в Цар-город ваші голови і голови ваших королів».

VIІ. Актуалізація знань

Робота з історичним документом

Спогади німця А. Мюллера, який служив королю Стефанові Баторію

"Цей Підкова був видатний муж і володів незвичайною силою. Оскільки він гнув руками кінську підкову з такою ж легкістю, як розривають шматок паперу, козаки на кордоні обрали його своїм начальником, і він невтомно дошкуляв туркам".




Робота з документом

Спогади про страту Івана Підкови агента тосканського герцога Ф.Талдуччі.

Він поросив тиші і, досягши цього, мовив такі слова: "Панове поляки! Мене привели на смерть, хоча в своєму житті я не вчинив нічого такого, за що заслужив би такого кінця. Я знаю одне: я завжди боровся мужньо і як чесний лицар проти ворогів християнства і завжди діяв на добро й користь своєї батьківщини, і було в мене єдине бажання - бути їй опорою й захистом проти невірних, і діяти так, аби вони лишились у своїх краях і не переходили Дунай. Але цей мій добрий намір не міг бути виконаним, і Бог знає чому: особливо ж мені заважав той, з чиєї волі мене привели сюди на страту, та я сподіваюся на Бога, що мине небагато часу, і він - продажний хан дістане відплату за мою невинну кров. Мені нічого невідомо окрім того, що я повинен вмерти, тому що турок, невірний хан-язичник, наказав вашому королеві, його підданому, здійснити страту, і ваш король дав таке розпорядження. Та врешті-решт це для мене не має ніякого значення, одне запам'ятайте, що мине небагато часу, і те, що діється зараз зі мною, станеться і з вами, і з вашим добром, і голови ваші й ваших королів відвезуть у Константинополь, як тільки невірний хан-бусурман таке накаже"; помовчавши трохи й обернувшись до восьми своїх людей, що оточували його, додав: "Прошу вас, аби цим моїм слугам і товаришам, таким чесним, як і я, після моєї смерті не чинили жодних перешкод, тому що, по-перше, вони порядні люди. Крім того, вони чесно служили республіці, отже, заслуговують не лише того, аби ніхто не завдавав їм образи, але й того, щоб їх нагородили за їх заслуги". Тоді ще додав: "І ще попрошу вас, оскільки ця безчесна людина /вказуючи на ката/ негідна торкатися мого тіла при житті, не дозволяйте йому доторкатися до нього і після смерті, лишивши це моїм людям, які перебувають тут лише для того, аби віддати мені цю останню послугу". Один з них підійшов до нього з великою шклянкою вина і подав шклянку, яку він взяв з радістю й надпив великим ковтком. Тоді звертаючись до того, від кого взяв шклянку, він, за звичаєм його батьківщини, сказав, що п'є за його здоров'я і всіх його товаришів. Після цього він знову перейшовся туди і назад і пішов до місця страти. Побачивши жмут соломи, на яку він мав стати колінами, голосно мовив: "О господи, невже я негідний схилити коліна на щось благородніше?" - повернувся до своїх людей і сказав: "Підіть до моїх речей і принесіть мені килимок, який в мене ще залишився". Це негайно виконали. Тоді він схилив коліна, прочитав молитву й перехрестився за руським звичаєм, бо він був цієї віри, й закрив очі, чекаючи смертельного удару. Але оскільки кат не завдавав удару, він повернувся і спитав у нього: "Що ж ти?". На це кат відповів: "Твоя милість, потрібно закотити одяг, аби не заважав він удару". Почувши це, він сказав: "Дуже добре". Він сам розправив свій одяг як належало, сказавши кату, аби робив свою справу, і, здавшися Господу, прийняв смертельний удар з великим спокоєм. Один з присутніх, що знаходився там, як гадають, саме для того, щоб показати, що вирок виконано, взяв його голову і тричі показав її народу.




  1. Яким бачили Івана Підкову іноземці?

  2. Аналізуючи 2-й текст джерела, як можна схарактеризувати поведінку І. Підкови?

  3. Прочитавши джерела, опишіть яким ви уявляєте козацького ватажка?

  1. Підсумок уроку

Діяльність Івана Підкови була однією з найгероїчніших сторінок боротьби українського козацтва проти турецько-татарського поневолення. Водночас вона виразно засвідчила, що козацтво, активно діючи на міжнародній арені, починало усвідомлювати себе самостійною силою, непідвладною польському королеві, шукало шляхи для створення власної незалежної держави.

  1. Домашнє завдання.

Підготувати міні-твір на тему: «Моє ставлення до Івана Підкови»
Урок №6



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал