8 клас Методичний посібник



Сторінка18/20
Дата конвертації01.01.2017
Розмір4.66 Mb.
ТипПрограма
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

Вчитель

Звичайно, всі шляхетські джерела, що подають звістки про Довбуша, оцінюють його негативно. Вони постійно називають опришків “гультяями”, “розбійниками”, а самого Олексу характеризують як “немилосердного вбивцю”, “страшного розбійника”, а в зверненні княжниЯблоновської Довбуша названо “герштом усіх заворушень, виступів, смоком, вихованим у Запрутських горах”


1742 р. 21 січня – Польський великий коронний гетьман Йосиф  Потоцький видає у Тернополі універсал в якому наказує селянам під загрозою жорстокого покарання не давати допомоги опришкам, а сам на чолі загону карателів з метою придушення опришківського руху прибуває на Покуття.
Очолити каральні загони коронних військ, які негайно були вислані на Прикарпаття, Потоцький наказав досвідченому шляхетському офіцерові Антону Соболевському. Крім цього, наприкінці місяця коронний гетьман з придворними і загонами коронних військ особисто вирушив на Галицьке Підкарпаття в м. Станіслав — головний центр слідств і розправ над опришками. Загони ці налічували близько 2500 солдатів. 
1739 – 1744 рр. – Спеціальні каральні загони, звані смоляками, в кількості 150 чоловік на чолі з полковником Пшелуським переслідують Довбуша і схоплюють деяких опришків.
1742 – 1744 рр. – Спійманих побратимів Довбуша – Федора Палійчука, Андрія Лавріва, Василя Дронева, Василя Мельника і Михайла Малярчука піддають у катівнях Станіславівської фортеці жорстоким тортурам і четвертують, а їхні тіла розвішують на головних шляхах Прикарпаття з метою залякування селян.


Чому для польської шляхти було так важливо розправитись з опришками?

4.Активізація загону опришків у 1744–1745 рр.

(розповідь вчителя)

Співвіднесіть дату з подією:

а)1744, травень;

б)1744, літо;

в) 1744,жовтень;

г) 1745,травень;

1) опришки здобувають в Борщеві маєток-фортецю і вбивають полковника К. Золотницького;

2) Довбуш прибуває в с. Зелене і готується на Надвірну і Солотвино. Шляхта готує свої фортеці до оборони;

3) опришки здобувають Богородчанську фортецю,захоплюють заховані скарби та знищують економічні книги феодалів Прикарпаття;

4)Опришки переходять в Зх. Прикарпаття, оточують м. Дрогобич та підходить під фортецю Турку.

5.Обставини трагічної загибелі ватажка.

(повість Гната Хоткевича «Довбуш»).

Прочитати уривок, проаналізувати описану суперечку.

«- Відкрий!

- Штефан на сінокосі в пана, - відповіла мати Дзвінчука.

- Брешеш, стара! Він тут. Я бачив, як він заходив до хати.

- Змилуйтесь, люди добрі! Рятуйте!..

Олекса почав зривати двері з петель. Дерев'яний засув почав виривати скоби, і двері відхилились.

Олекса кинув палицю і, розраховуючи на свої сили, натиснув могучим плечем. У цей час у щілину, просто впритул, вистрілив Дзвінчук».

Так Олекса отримав смертельне поранення. Опришки забрали пораненого отамана та відійшли до лісу.

А вдень разом із панськими людьми за допомогою собаки знайшли Довбуша недалеко в лісі. Олексу принесли до корчми, де єврей перев’язав рану, аби опришка можна було допитати. Олекса не захотів висповідатися, сказав, що причастився ще перед тим, як став на розбійничу стежку. Ще його запитали про знамениті Довбушеві скарби. Він відповів, що вони лежать у Чорногорі, на полонині. Де саме — він і Бог знають. Але користуватися ними буде земля, а не люди. Тримався Довбуш з гідністю і невдовзі помер.

Ось тут і криється найбільша таємниця. За свідченнями його було поранено в плече або руку. Рана була неважка, бо Довбуш ще міг ходити. З ним були два найвірніші побратими — Василь Баюрак, який ще десять років по тому продовжував його справу, та двоюрідний брат Довбуша Павло Орфенюк.

За опришківським звичаєм важко пораненого товариша побратими вбивали самі, аби не потрапив у руки катів. Якщо Довбуш був легко поранений, то чому не відійшов далі у ліс, а лежав майже біля села? Якщо був важко поранений, то чому його залишили живим?

Як так сталося, що його лишили самого найвірніші побратими? Адже двоє хлопців могли б його нести. Судячи з усього, рана була неважкою й Довбуш помер від втрати крові. При ньому не було зброї, отже, хлопці її забрали. Можливо, вони не хотіли пораненого зайвий раз тривожити й вирішили забрати його пізніше. На користь цієї версії говорить те, що, за одним із свідчень, Довбуш був закиданий гіллям. Але ж мусили знати досвідчені «чорні хлопці», що зранку пораненого всі почнуть шукати. До того ж йому конче потрібна була перша лікарська допомога.

Ще одна загадка: біля Довбуша знайшли коновку з молоком. Значить, її хтось приніс пораненому. Можливо, чекали нагоди, аби перенести його в безпечне місце. Але не встигли. Та й сили у Довбуша не вистачило, аби далі боротися за життя. Мертвого Олексу пани довго возили по селах, щоб переконати народ у смерті ватажка опришків.

Але народ не забуває свого героя. На місці його вбивства відкрили музей імені Олекси Довбуша. Стежки та скелі й досить носять його ім'я. Дослідники сперечаються, чи дійсно заховав Довбуш свої скарби в Карпатах.

6. Вірні побратими Олекси Довбуша.

Вчитель


Щоб стати хорошим захисником своєї землі, потрібно мати 
добрих побратимів. Будь – кому Довбуш не довіряв, а обраним влаштовував випробування, про які йдеться в легенді “ Як Довбуш набирав хлопців
” (демонстрація відеозапису)


Учні виступають з повідомленнями про Федора Палійчука, Андрія Лавріва, Василя Дронева, Василя Мельника і Михайла Малярчука.

7. Народна творчість про ватажка.

А народу залишились десятки легенд про славного ватажка, який боровся проти свавілля панів за права свого народу, за його свободу й щастя.

(Робота в групах з джерелами.)

Визначіть, як характеризують Довбуша в ці уривки.

Група 1.

«Кучерявий, чорнобровий, стан високий маєт, 
А убрання таке на нім, що аж ся влискає: 
У сухозлоть в дармовисах, що нема такої... 
А сам Довбуш такий гарний, єк ружа в віконці...»


 Група 2.

«Дужий Довбуш, славний Довбуш,
За щирість велику
Хай про нього кличе слава,
аж до суду – віку.
Дужий Довбуш, славний Довбуш,
За щирість завзяту
Збереш про нього пам’ять
і славу крилату.»


Група 3.

«Хто був недавно князем і владикою тих гір,

орлом того воздуха, оленем тих борів,

паном тих панів аж ген по Дністрові води?

Довбуш! Перед ким дрожали смілі і сильні,

Корилися горді? Перед Довбушем.»

Група 4

«Як устрілив в праве плече, А з лівого кровця тече.

 Бо знав добре поціляти, Довбуш буде помирати.

 Ой, ви, хлопці, ой, ви мої, Візьміть мене з хати тої.

 Ой, ви, хлопці, ви, молодці, Беріть мене на топорці.

 Беріть мене на топори, Занесіть мя в чорні гори.

 Занесіть мя в Верховину, Де родився, там най згину.

 Там родились тато й мати, Там я буду спочивати.

 Сріблом-златом поділіться, Та й за мною не журіться».

8. Олекса Довбуш в художній літературі.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал