8 клас Методичний посібник



Сторінка16/20
Дата конвертації01.01.2017
Розмір4.66 Mb.
ТипПрограма
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20
Тема: Павло Полуботок

Мета: охарактеризувати політику Павла Полуботка, показати становище української державності у цей період;

розвивати в учнів уміння аналізувати, узагальнювати та систематизувати історичний матеріал, вдосконалювати навики самостійної роботи та вміння аргументовано висловлювати власну думку;

виховувати учнів у дусі патріотизму, любові до рідної землі.

Мотивація:

Полуботку-Полуботку,
Наказний  гетьмане!
А  хто  ж  тобі  гетьманськую
Булаву  дістане?

Полуботку-Полуботку,


Голубе-соколю!
А  як  же  ж  ти  підіймешся
За  козацьку  волю?


Руданський Степан ( поема «Павло Полуботок»)
Наказний гетьман Павло Полуботок віддав життя, відстоюючи інтереси України. За легендою, гетьман залишив державі спадок – скарб, який заховав у одному з європейських банків. За 290 років вартість скарбу зросла так,що кожен українець міг би отримати по 6 кг. чистого золота, якби знайшлися докази його існування.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форма проведення: прес-конференція.

Обладнання: мультимедійна презентація «Павло Полуботок і Україна», журналістські посвідчення (наперед самостійно підготовлені групами учнів), посвідчення учасників конференції

1 учень: історик, науковець-мистецтвознавець, член Інституту дослідження культурної спадщини НАН України;

2 учень: історик, працівник Інституту збереження історичної пам’яток НАН України;

3 учень: науковець, експерт Центру аналітичних досліджень (вектор: зовнішня політика);

4 учень: дослідник, мистецтвознавець, експерт-консультант з питань культурних надбань України;

5 учень: Метью Ноттінгейль - Замісник ради директорів і головний казначей Королівського англійського банка (Great King’s Bank), мікрофони, встановлені на столі, за яким сидять учасники прес-конференції.

Хід уроку

І. Організація навчальної діяльності учнів.

Вчитель прикріплює на дошці смайл "Радість" і бажає всім учням гарного настрою, легкого засвоєння теми.

ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь.

Індивідуальні завдання.

«Дерево дат і понять» Робота з лінією часу

Вчитель на дошці малює дерево, до якого прикріплюються листочки із поняттями і датами. Учні знімають листочки, дають відповідь і прикріплюють дати до стрічки часу.

Портретна галерея. На дошці прикріплено портрети (П. Орлика, І. Скоропадського, П. Полуботка).

Учні мають розповісти все, що вони про них знають.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Вчитель оголошує актуальність даного уроку, його мету, завдання та план роботи.

Цього року ми святкуємо 355-річчя від Дня народження славного сина українського народу – Павла Полуботка. У рамках заходів, передбачених Указом Президента України, щодо відзначення цієї дати проводимо прес-конференцію під назвою «Павло Полуботок і Україна».

План

  1. Біографія Павла Полуботка

  2. Прихід до влади

  3. Протистояння Павла Полуботка і Петра І

  4. Скарби П.Полуботка

Вчитель

А зараз до слова запрошуємо історика, науковця-мистецтвознавця, члена Інституту дослідження культурної спадщини НАН України…

1 учень

Оригіналів прижиттєвих портретів Павла Полуботка не збереглося. Завдяки сім’ям родичів до нас дійшли копії з цих портретів І половини ХІХ століття.

Зупинимося на одній з картин.

На картині роботи невідомого художника бачимо портрет Павла Полуботка.
На портреті на темному тлі зображено кремезного чоловіка середнього віку з уважними і спокійними темними очима. У нього чорні брови, чорне волосся і довгі чорні вуса.


Павло Полуботок одягнений в мундир, перев'язаний широким поясом, на якому висить шабля. Він тримається за неї лівою рукою. Шабля — знак того, що на портреті зображено людину військову. Права рука лежить на столі, а поряд намальований пернач — знак полковницької влади.

Мундир Полуботка з червоними манжетами на рукавах, червона і накидка, оздоблена темним хутром. Вона застібається застібкою з дорогоцінним камінням. І вираз обличчя, і одяг Павла Полуботка підкреслюють, що перед нами військовий керівник, мудра, врівноважена, сильна людина, що має неабияку владу. Портрет також дає цікаву інформацію про одяг військової старшини тих часів.

На родовому гербі зображене серце, хрест-навхрест простромлене двома стрілами. Наче хтось закодував таким чином і його долю, долю Павла Полуботка.

Леонтій Артемович Полуботок (батько) був писарем Чернігівського полку, чернігівським сотником, генеральним бунчужним, генеральним осавулом, переяславським полковником. Йому належали землі на території Чернігівського і Переяславського полків.

Права Леонтія Полуботка на ці землі були закріплені царською грамотою.

Під час гетьманування І.Мазепи Л.Полуботок був усунутий з полковництва за те, що “промышлял о гетьманстве…”

Народився Павло Леонтійович в заможній козацько-старшинській родині, ймовірно в Чернігові, близько 1660 року. Протягом 90-х років ХVІІ ст. він подекуди згадувався в документах попервах як військовий товариш, згодом – значний військовий товариш Чернігівського полку. На початку ХVІІІ ст. І.Мазепа змінює гнів на милість до родини Полуботка. Близько 1705 р. П.Полуботок обійняв уряд чернігівського полковника. Коли в жовтні 1708 року І.Мазепа перейшов на бік Карла ХІІ, він змушений зробити свій вибір.

Павло Полуботок один з перших серед небагатьох козацьких полковників, котрі не підтримали І.Мазепу і Карла ХІІ, прибув до Глухова на військову раду, терміново скликану за вимогою царя в листопаді 1708 року. Павло розраховував на гетьманську булаву. Та Петро І не хотів бачити його на цій посаді: “Этот очень хитер, он может Мазепе уравняться”. Це і вирішило справу.

Діяльність П.Полуботка припала на переломну добу української історії:

  • в Україні були розквартировані регулярні частини російської армії;

  • реквізиції, зловживання, брутальна поведінка московських ставлеників;

  • козацькі полки знекровлювались у далеких східних походах проти Персії, притягалися до будівництва Ладозького каналу.

Російські урядовці та військові мало не на кожному кроці втручалися в діяльність козацько-старшинської адміністрації.

Навесні 1722 року до Москви, де Петро І святкував перемогу у Північній війні, прибув з привітаннями І.Скоропадський.

Він порушив клопотання про бодай часткове полегшення становища України. У відповідь на це, було отримано указ про заснування Малоросійської колегії. Наказний гетьман у розпачі повертається до Глухова.

Відчуваючи близький кінець, І.Скоропадський доручив “правление дел” Павлу Полуботку і 3 липня 1722 року упокоївся навіки.

Вчитель

А зараз слово надаємо історику, працівнику Інституту збереження історичної пам’яток НАН України…

2 учень

П.Полуботок 7 липня 1722 року скликає нараду у Глухові. Було вирішено відрядити до Москви посланців з проханням дозволити обрати нового гетьмана України. Та під час зустрічі цар лише пообіцяв розглянути це питання і поки що не дозволив обрання нового гетьмана, а доручив управління П.Полуботку, призначивши його наказним гетьманом.

Проте його повноваження російським урядом не були затвердженні офіційно.

“Наше императорское величество указали Малую Россию до избрания другого гетьмана, по прошению вашему, ведать всей той Малой Россией, управление чинить по правам малороссийского народа вам и генеральной старшине общестокмо во всех делах и советах в посылках в Малую Россию универсалов иметь вам сношение и сообщение с определенным для охранения народа малороссийского бригадиром нашим Вельяминовым”

Чернігівський полковник Павло Полуботок - людина шанована і тверда. Він негайно приймає енергійні заходи, щоб стати перешкодою Малоруської колегії, повторюючи прохання про вибори нового гетьмана. Роздратований його наполегливістю цар відповідає, що всі гетьмани виявилися зрадниками і вибори проводитимуться до тих пір, поки не знайдуть гідної довіри кандидата. Але відважний Полуботок не відступався.

Назріває конфлікт гетьмана і старшини з Малоросійською колегією. 1722 року П.Полуботок звертається до Сенату зі скаргами на зловживання владою з боку Малоросійської колегії. Сенат йде на поступки: скасовуються деякі рішення колегії.

С.Вельямінов розлючений. Наприкінці січня 1723 року він їде до Москви для особистого звіту Петру І про становище в Україні і про діяльність Малоросійської колегії. П.Полуботок споряджає до царя своїх 6 посланців з черговим проханням про обрання гетьмана.

Указ Петра І (квітень 1723 року) істотно розширив повноваження Малоросійської колегії. Тепер це була не просто контролююча російська установа, а властива українська управа.

22 травня 1723 року П.Полуботок отримав виклик до Петербургу. Однак наказний гетьман не поспішав виконувати цей наказ, розраховуючи використати час для згуртування козацької старшини на захист їх “ прав і вольностей ”. Однак підтримки серед старшин він не знайшов, до того ж на Україну повернувся С.Вельямінов, і зволікати з від'їздом ставало небезпечно.

Вчитель

До слова запрошуємо науковця, експерта Центру аналітичних досліджень (вектор: зовнішня політика)…

3 учень

…Літом 1723 р. наказом Петра І гетьман Павло Полуботок прибув у Петербург, після двотижневої зупинки у Москві. Фатальну роль в долі П.Полуботка відіграли «коломацькі чолобитні», які знову порушували питання долю українства і обрання гетьмана.

63-літнього гетьмана Павло Полуботока та інших представників козацької старшини при гетьманові заарештували і перепровадили в каземат Трубецького бастіону Петропавловской фортеці. Формальною підставою для арешту послужили доноси на П.Полуботка, написані конкурентами з Малоросійської колегії.

Влітку 1723-го року Перто І писав в указі: "Як усім відомо, що з часів першого гетьмана Богдана Хмельницького навіть до Скоропадського, усі гетьмани були зрадниками... як ще свіжа пам'ять є про Мазепи".

Одночасно з арештом "зрадника" П.Полуботка за наказом царя в Україну виїхав бригадир А. Румянцев. Йому було велено обшукати всі будинки і маєтки арештанта, а також скласти опис його особистого майна.

Петра І регулярно повідомляли про хід слідства, а цар , в свою чергу, спрямовував зусилля Румьянцева в потрібному руслі: радив заохочувати донощиків, “пострашать домашних” П.Подуботка й інших заарештованих старшин. Став у нагоді і донос псковського архієпископа Ф.Покоповича про зносини гетьмана з П.Орликом. І хоча будь-яких переконливих доказів знайдено не було, цар заявив, що “Полуботок и прочие ныне здесь явились в великих преступлениях”.

З перебуванням П.Полуботка в ув'язненні пов'язано багато легенд.

Французький історик Ж.-Б. Шерер у своїй книзі «Аннали Малоросії або історія запорозьких і українських козаків» наводить текст промови, яка відбулася між Петром І і П.Полуботком (переклад Ю.Мушкетика): «Знаю і бачу, царю, що ви хочете згубити мою батьківщину по злісних наклепах гордого Меншикова… ви хочете підкорити сваволі народ, котрого свободу самі визнали… позбавляєте нас нашого права обирати вольними голосами гетьманів і інших старшин… Ви осліплені величчю і могутністю.ю яку послали вам щедроти божі, а не думаєте про боже правосуддя… Мене чекають кайдани… та мені все одно: я промовляю від імені своєї батьківщини і добровільно віддаю перевагу лютій смерті… І… ви складатимете звіт панові всіх панів за несправедливість, яку спричиняєте народу, взятому під свою опіку».

Д.Бантиш-Каменський наводить уривок: «Нащо мені життя, коли я не можу бути корисним Батьківщині… Государю, ти не в силах уже повернути мені життя, яке згасає. Скоро Петро і Павло стануть наодній дошці перед Богом. Він розсудить їх діла».

Навесні 1724 року відновилися допити в'язнів, і невдовзі їх справу було передано до розгляду Вищого суду. Однак до судового процесу так і не дійшло: 18 грудня о третій годині 1724 року помер головний обвинувачений Петра І – Павло Полуботок.

Поховали наказного гетьмана 29 грудня на цвинтарі церкви святого Сампсонія Странноприїмця за Малою Невою. Решту старшин від неминучої розправи врятувала смерть царя у січні 1725 року.

Вчитель

А зараз до слова запрошуємо дослідника, мистецтвознавця, експерта-консультанта з питань культурних надбань України…

4 учень

А. Румянцеву було велено обшукати всього будинку і маєтку арештанта, а також скласти опис його особистого майна. Під час обшуку виявилося, що безвісти зник що належав Полуботку барило золота...

Зразу з'явилися чутки про те, що перед тим, як відправитися на зустріч з Петром І, гетьман попередньо закопав частину золота в надійному місці. Існували й інші версії зникнення скарбу. Відповідно до одній з них, ще кілька років назад гетьман відправив свого сина в Англію з дорученням сховати золото в лондонському банку.

Влітку 1720 року в Архангельськ, одині з найбільших ортів петровської епохи, пробув загін українських козаків. Вони домовился із шкіпером корабля і таємно вночі зійшли на борт.

Прибувши до Лондона, козаки зі своїм вантажем одразу пішли в контору Ост-Індської компанії, що на той час вважалася одним із найвпливовіших банків світу. Молодий козак, який очолював делегацію, домігся зустрічі з управляючим компанії. Через шкіпера-перекладача він пояснив, що його звати Яків полуботок і що від Імені свого батька малоросійського наказного гетьмана Павла Полуботка він хотів би внести на зберігання в компанію 200 тис. рублів золотом ( 4% річні).

Після смерті Петра І було направлено в Англію офіційний запит про золото гетьмана. Однак позитивної відповіді не одержано.

Пройшло півстоліття після зникнення і скарб Полуботка зацікавив князя Г. Потьомкіна.

У середині ХІХ в. один архіваріус звернувся до графа В. Капніста, одруженого на спадкоємиці П. Полуботка, із пропозицією зайнятися пошуками золота, що повинне належати його дружині. Граф не заперечував, але чесно зізнався, що його бентежить відсутність точних банківських документів.

Попри поширене уявлення про “золото Полуботка” як про суспільний міф, скарб існує насправді. Щоправда, сьогодні вже ніхто – ні Україна, ні людина, яка достовірно змогла б довести свою причетність до роду Полуботків отримати його буде проблематично.

У липні 1986 року в Лондоні міністр іноземних справ СРСР Едуард Шеварднадзе поставив крапку у цій справі: Радянський Союз відмовився від будь-яких фінансових претензій до Великобританії.

Нещодавно Замісник ради директорів і головний казначей Королівського англійського банка (Great King’s Bank) сер Метью Ноттінгейль був з візитом в Україні. Приїжджав для того, за свідченнями засобів масової інформації, щоб розпочати переговори з нашим урядом про передачу скарбів Полуботка.

Україна - Великобританія

Вчитель

Сьогодні у нас є спеціальний гість, який допоможе пролити світло на ту ситуацію, що склалася. Метью Ноттінгейль - замісник ради директорів і головного казначея Королівського англійського банка (Great King’s Bank).

Слід зауважити, Метью Ноттінгейль досить гарно говорить російською мовою.

Вам слово!

5 учень

Как вам уже известно, Джереми Полуботок от имени своего отца, Леонтия Полуботка, заключил с известным тогда лондонским Банком Ост-Индийской компании депозитный договор о том, что золото будет храниться в банке под 4% годовых до тех пор, пока Украина не станет независимым государством. Причем в договоре было указано еще несколько железных условий: во-первых, он не должен прекратиться за давностью лет, и во-вторых, 80% вклада предназначалось Украине и ее народу, а 20% — потомкам семьи мистера Полуботка.

Так что все, кто теперь носит эту фамилию и может доказать свою причастность к гетманскому роду, могут прислать в наш лондонский офис документы с подтверждением родства. Если они действительно являются потомками гетмана, этих людей можно поздравить — ведь они теперь миллионеры.

Итак, золото осталось в Англии. Сам Ярема на Украину не вернулся, а поехал или в Марсель, или на Ближний Восток. В 1858 году Ост-Индийская компания была ликвидирована, а все ее активы перешли в Great Kings Bank.

Первые попытки вернуть золото вам, на Украину, были еще в 1908 году. Тогда потомки Полуботка оценили вклад в 800 миллионов золотых рублей. Потом, в 1923 году, это попробовали сделать представители Советской Украины. А бороться было за что. Например, уже через 10 лет после открытия депозита вклад удвоился, а затем произошло 20-кратное увеличение суммы, учитывая «проценты на проценты». Так, в 1923 году сумма вклада составляла один триллион 48 миллиардов 578 миллионов фунтов! Тогда же, в 20-х годах, в офис банка пришел человек, который назвался Остапом Полуботком, прямым потомком гетмана. Он принес какие-то бумаги и претендовал на «свои» 20% родовых, то есть на 10,5 миллиарда фунтов. Наш банк тогда никому ничего не отдал, поскольку не было выполнено главное условие договора — независимость Украины.

Во время Второй мировой войны часть документов потерялись. Среди них были документы, связанные с вкладом гетмана. Поэтому, когда к нам в 1992 году обратились ваши депутаты, мы не могли вести предметного разговора: не было на руках подтверждающих бумаг.

Но несколько месяцев назад в том самом скверике прокладывали кабель, и абсолютно случайно рабочие натолкнулись на футляры, которые считались затерянными. Так нашлись документы, связанные с соглашением 1723 года. Great Kings Bank является правопреемником банка Ост-Индии, поэтому совет директоров принял решение выполнить волю нашего вкладчика. Пусть через 284 года, поскольку теперь ваше государство независимо, как хотел сэр Полуботок.

Решение нам далось нелегко. Но честь и достоинство Ее Величества Королевы, престиж Англии, доверие к британской банковской системе для нас важнее всего. Важнее любых потерь.

О, сумма умопомрачительна! Окончательный подсчет до сих пор ведется нашими финансистами, но по современному курсу это будет примерно 16 миллиардов фунтов

А что поделаешь? Престиж страны и банка того требует.

ІV. Узагальнення та систематизація знань.

Запитання представників ЗМІ до запрошених.

( учні готують заздалегідь )

V. Підсумок прес-конференції.

Висловлення своїх думок з приводу почутого представниками ЗМІ.

VІ. Домашнє завдання.

Скласти кросворд « Наказний гетьман»

Урок №29

Тема: Останній гетьман України

Мета: охарактеризувати політичне й соціально-економічне становище України в сер. ХVІІІ ст.; висвітлити діяльність останнього гетьмана — Кирила Розумовського; з’ясувати процес ліквідації Гетьманщини; розвивати в учнів уміння працювати з джерелами інформації, аналізувати їх, визначати причинно-наслідкові зв’язки, висловлювати свою точку зору; розвивати в учнів інтерес до діяльності історичних постатей та до історії рідної держави.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Обладнання: портрет діяча, документи, ілюстративний матеріал.

Хід уроку

I. Організація навчальної діяльності учнів

ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь

Бесіда за запитаннями

1. До складу якої держави входила Лівобережна Україна в середині ХVІІІ ст.?

2. Яким було політичне та соціальне становище українських земель у складі Росії?

Метод «Пре»с

Чому на вашу думку, російські царі заборонили обирати гетьмана, і створили Гетьманський уряд?

ІІ . Мотивація навчальної діяльності

Документ Крип’якевич про діяльність К. Розумовського

(Крип’якевич І. Історія України. — К.: Просвіта, 1992. — С. 72)

«Він був з козачого роду, але молодим хлопцем дістався на царський двір до Петербурга, вчився там у вищих школах і їздив багато по чужих краях, Розумовський дуже зовні відрізнявся від давніх гетьманів. Закинув стародавнє українське вбрання, носив одежу на французький лад.

Але в його грудях билося ще українське серце. Гетьман щиро займався справами України, завів нові порядки в судах і в війську, пильнував добробут краю, прикрашував Україну новими будовами. В Батурині збудував величаву гетьманську палату, останки якої лишилися до наших днів. Думав він і про те, щоб зробити гетьманство спадщинним у своєму роді і тим способом укріпити самостійність Української держави».

Вчитель

На сьогоднішньому уроці ми розглянемо цікавий життєвий шлях останнього гетьмана України, який, як міг зміцнював Гетьманщину. Попри те, що Розумовський не був продовжувачем бойової слави своїх попередників-гетьманів, він усе-таки завдяки своїй цілеспрямованій державницькій діяльності й прагненню зберегти автономію України залишився в пам’яті нащадків як один з мудрих і освічених зверхників, а його час увійшов в історію як «золота осінь» автономії України.

Історична довідка

Кирило Розумовський

  • Граф, генерал-фельдмаршал, останній гетьман України, народився в селі Лемеші на Чернігівщині в сім’ї козака Григорія Розума.

  • У 14 років потрапив до царського палацу завдяки своєму братові Олексію, який подбав про його навчання.

  • Навчався за кордоном у Німеччині, Франції, Італії. У 18-річному віці призначений президентом Імператорської Академії наук.

  • У лютому 1750 р. проголошений гетьманом України. За столицю обрав місто Батурин.

  • Провів ряд реформ, спрямованих на відновлення самостійних дій державно-адміністративних органів Гетьманщини.

  • У 1762 р. брав активну участь у перевороті на користь Катерини ІІ.

  • Після ліквідації гетьманства (1764) був членом Державної ради, а потім одійшов від справ.

  • Останні 9 років життя провів у Батурині, де й помер у 1803 р.


ІІІ. Вивчення нового матеріалу

План

  1. Пастух Розум, що став графом Розумовським.(Шлях до політичної діяльності)

  2. Президент Петербурзької академії наук.

  3. Відновлення гетьманства в Україні.

  4. Відбудова Батурина.

  5. Реформи гетьмана Кирила Розумовського.

  6. Наступ царизму. Ліквідація Гетьманщини.

  7. Останні роки Кирила Розумовського.

  8. Шлях до політичної діяльності

Вчитель

Останній гетьман Лівобережної України граф Кирило Григорович Розумовський (1728-1803) був сином українського городового козака Григорія Розума (останній своє прізвище дістав від приказки, яку часто промовляв напідпитку: «Що то за голова, що то за розум»). Великі можливості для свого соціального зростання Кирило Розумовський дістав завдяки старшому братові Олексію.

Народився в селі Лемеші Козелецької сотні Київського полку в сім'ї козака Григорія Розума. Старший брат його, Олексій Розумовський, 1731 року завдяки чудовому голосу потрапив до придворної капели в Петербурзі й став невдовзі фаворитом Єлизавети Петрівни, а після її вступу на престол 1741 року дістав від неї високі чини камергера та генерал-поручика і 1742 року таємно обвінчався з нею. Олексій Розумовський мав великий вплив при царському дворі й домігся багатьох пільг для української старшини, сприяв відновленню гетьманства на Лівобережній Україні. Саме Олексій Розумовський 1742 року забрав свого брата Кирила в Петербург.У 1743-1745 роках Кирило Розумовський навчався в університетах Кенігсберга, Берліна, Геттінгена, Страсбурга.У червні 1744 року разом зі старшим братом був удостоєний графського титулу. Після повернення з-за кордону 1745 року одержав чин дійсного камергера. Маючи гарну зовнішність, чудову освіту та приємні манери, швидко завойовує високий авторитет у царському дворі. 1746 року одружується з родичкою цариці Катериною Наришкіною.

2.Президент Петербурзької академії наук.

Вчитель

1746 року 18-річного Розумовського призначено президентом Петербурзької Академії наук.

Молодому вісімнадцятирічному графу потрібна була міцна і сильна опора в Академії. Він вирішив зробити ставку на Михайла Васильовича Ломоносова, який мав суперечності в поглядах як з німцями, так і з росіянами. Перший крок до порядку, молодий гетьман втілив за рахунок створення нового штату та регламенту, який був підписаний імператрицею 27 червня 1747 року. За ним Академія була розділена на 2 частини — власне академію і університет. Академію мали складати 10 академіків і при кожному з них ад'юнкт і десять почесних членів, які працюють поза академією. Всі ад'юнкти мали бути росіянами. Вести документацію на засіданнях Академії мав конференц-секретар. В статуті вказана норма за якою академіки мали виконувати доручення урядових органів, бібліотека, кунсткамера, типографії, книжкова лавка збережені при Академії. Річний бюджет академії становив 53298 рублів.

Наступним кроком Кирила Григоровича було вивчення історії і географії. В 1760 році розпорядженням Сенату були зобов'язані всі регіональні уряди з доставки географічних відомостей для публікації великого Атласу Російської імперії. Збиралися відомості про всі церковні будівлі з метою вивчення їх історії. Тим не менше історична наука перебувала в стані «ембріону» в Російській імперії. Фактично першою дисертацією, яка дала поштовх до вивчення історії, стала праця Міллера «Происхождение имени и народа российского». В результаті дискусії, яка розгорілася навколо неї почалося вивчення даної галузі. Найбільшим противником Міллера виступав Ломоносов. З 1751 року Ломоносов почав активно займатися вивченням історії і в 1760 році видав «Краткий российский летописец».

Після 1748 року Кирило Григорович активно підтримував Ломоносова. В цьому ж році за написання оди на честь сходження на престол Єлизавети Петрівни він виклопотав премії Ломоносову в розмірі 2000 рублів. Для заохочення Ломоносова, Кирило Григорович розпорядився привести академічну лабораторію в такий стан, щоб вчений міг спокійно займатися своїми дослідами в області хімії. Ломоносов став улюбленцем графа Розумовського і користувався його підтримкою у всіх починаннях.

Досить складна ситуація була також і з університетом, де фактично не було студентів. Для поповнення складу студентства Кирило Григорович вимагав з Невської, Московської і Новгородської семінарій найкращих вихованців. Правда першим часом справи тут не ладились, бо студенти не підкорялися наказам, могли грубити керівництву… Новим ректором замість відомого Міллера було призначено Крашеннікова, який стабілізував ситуацію.

Кирило Григорович розумів, що без активного книговидання справа Академії не має сенсу, тому в 1748 році він розпорядився, щоб «переводили и печатали книги гражданского разного содержания, в которых польза и забава соединена б была с пристойным к светскому житию нравоучением».

В 1750 році після обрання Кирила Григоровича гетьманом України, він прохав імператрицю відійти від справ в Академії, але отримав відмову, тому вимушений був постійно розриватися між Глуховим і Петербургом.

Від справ Академії він фактично відійшов в 1765 році, коли його становище при дворі дещо похитнулося. Офіційно на посаді Президента Академії Наук Кирило Григорович залишався до 1798 року.

3.Відновлення гетьманства в Україні.

Вчитель

Йшов 1741 рік. На російський престол заступила Єлизавета Петрівна, дочка Петра І. Українці покладали на неї величезні надії й сподівання у справі відновлення гетьманського правління. Українська старшина подала клопотання імператриці, аби вона дозволила відновити гетьманське правління.

22 лютого 1750 р. у Глухові було проголошено гетьманом 22-річного Кирила, брата Олексія Розумовського.

Учитель пропонує учням дати відповідь на питання: «Чому Єлизавета відновила гетьманство в Україні?»

Відповіді учнів записуються на дошці.

Причини відновлення гетьманства в Україні

1. Царському уряду необхідний був політичний спокій в Україні, тому що Росії загрожувала війна з Туреччиною й Пруссією.

2. Бажання Єлизавети наділити впливовою посадою Кирила Розумовського — молодшого брата Олексія Розумовського, з яким цариця була таємно одружена.

3. Це давало можливість тримати українські землі під контролем і зміцнювало владу Єлизавети в Україні




Робота з документом. М. Грушевський про проголошення Кирила Розумовського гетьманом України

(Грушевський М. Ілюстрована історія України. — К.: Наукова думка, 1992. — С. 380–381)

«Напереді йшла військова українська музика, потім секретар міністерства заграничних справ віз царську грамоту, котрій зібрані полки віддавали честь. За ним бунчукові товариші... несли гетьманську корогву, а за нею йшов генеральний хорунжий Ханенко з двадцяттю бунчуковими товаришами. Потім... несли на червоній подушці гетьманську булаву, і за нею йшли генеральні старшини... Бунчукові товариші... несли на оксамитовій подушці гетьманський бунчук... і несли на оксамитовій подушці гетьманську печать, а за нею йшов писар генерального суду Пиковець з канцеляристами генеральної канцелярії і військового суду.

Нарешті, бунчуковий товариш Мокрієвич ніс військовий прапор, і з ним ішли військові товариші, а в кінці їхав каретою царський представник Гендриков. Ся процесія пройшла в церкву, і тут по прочитанні царської грамоти предложено присутньому «війську і народові» вибрати собі гетьмана. ...Всі заявили, що гетьманом хочуть Кирила Розумовського.

Повторивши тричі своє запитання і діставши все ту ж відповідь, царський представник проголосив вибір Розумовського, і потім вся процесія з клейнодами пішла в іншу церкву св. Миколая на святочну службу Божу, відправлену з нагоди сеї радісної події».


Завдання

Охарактеризуйте церемонію обрання гетьмана. Чи відповідала вона козацьким традиціям? Чому ви так вважаєте?

Відбудова Батурина.

Вчитель

Місто Батурин граф Кирило Розумовський отримав у подарунок від імператриці Єлизавети Петрівни у 1750 році. За задумом, Батурин мав стати столичним містом з власним університетом. У 1754 році заради реалізації величних задумів до міста запросили італійця Антоніо Рінальді, що зажив великого авторитету на будівництві палацу Казерта поблизу Неаполя. Однак роботи так і не розпочалися. Наприкінці життя, вже при новій імператриці Катерині ІІ, яка скасувала гетьманство на Україні, граф, що перестав бути гетьманом, повернувся до Батурина. Плани дещо змінилися. Тепер мова йшла лише про побудову палацу для графа. Так, у 1799-1803 роках на замовлення Кирила Розумовського за проектом шотландського архітектора Чарльза Камерона на околицях Батурина було споруджено великий палацово-парковий комплекс.

Ансамбль складався з палацу, двох флігелів та парку пейзажного типу. Ця будівля - рідкісний в Україні зразок палладіанства, адже Камерон був палким прихильником творчості Андреа Палладіо.

Палац триповерховий. Один фасад прикрашено лоджією, другий - балконом. Бічні фасади мають напівротонди, що значно збагатили силуети палацу. В інтер'єри напівротонди відкриваються овальними залами. Відновлені наново і зруйновані колись флігелі парадного двору, адже збереглися креслення ансамблю.

Після смерті графа будівництво припинили. Російська імперія майже постійно воювала чи захищала те, що встигла захопити. Дивний палац у провінції мало кого цікавив. І його отримали вояки імперії. Перебування в руках військових не сприяло збереженню покинутого палацу. Є відомості, що іноді будівлю використовували як мішень для пострілів. На початку ХХ ст. палац стояв руїною.

Кирило Розумовський мав чисельну бібліотеку, яка налічувала більше дві тисяч томів. Для її обслуговування він навіть виписав з Франції бібліотекаря-упорядника. Граф мріяв передати своє літературне надбання Руссо, та їхня зустріч так і не відбулася, і згодом бібліотека була розпорошена. До наших днів дійшла лише нотна збірка. А Розумовський був дійсно поціновувачем гарної музики, товаришував з Моцартом і Бетховеном.



Палац К. Розумовського Відреставрований палац

Реформи гетьмана Кирила Розумовського.

Вчитель

Реформи Кирила Розумовського

  • Гетьманщина була передана до відання Колегії закордонних справ. Влада гетьмана поширились на Запорізьку Січ і Київ.

  • Обмежив сваволю російських чиновників, які перебували в Україні. Гетьман почав без погодження з Росією призначати полковників і роздавати землі.

  • Намагався встановити інститут спадкоємного гетьманства в Україні. Була подана чолобитна цариці з проханням закріпити гетьманство за родом Розумовських.

  • Було обмежено право переходу селян (1760 р.): їм можна було переходити лише за письмової згоди від поміщика і залишення йому селянського майна.

  • За проектом лубенського полковника І. Кулябки провів реформу козацького війська. Полки перетворилися на регулярні. Козаків одягнено в уніформу.

  • Провів судову реформу — було створено станові шляхетські суди — земський, гродський і підкоморський. Поділив Гетьманщину на 20 судових повітів, у кожному з яких засновувався земський суд для розв’язання цивільних справ і підкоморський — для земельних справ.

  • Реформував систему освіти, запровадив обов’язкове навчання козацьких дітей, планував відкрити в Батурині університет.

Запитання:

    1. Дайте оцінку діяльності К.Розумовського, визначивши всі «плюси» та «мінуси» в його діяльності.

    2. Відомий український історик О.Субтельний вказує, що за Розумовського Гетьманщина переживала «золоту осінь» своєї автономії. Як ви розумієте дане висловлювання? Чи згодні ви з цією думкою?

Метод «Дерево рішень»

Завдання

Охарактеризуйте наслідки діяльності К. Розумовського, визначивши всі «плюси» та «мінуси» в його діяльності. Клас поділяється на дві групи, одна досліджує позитивні моменти в діяльності Розумовського, друга — негативні. «Дерево рішень» може мати такий вигляд.


Наслідки діяльності К. Розумовського

Позитивні

Негативні

  • Зумів розширити автономію України

  • Зміцнив привілейований стан старшини,

  • Надав їй можливість закріпити за собою землеволодіння і право на селянську працю.

  • Козацька старшина стала привілейованою верствою населення.

  • Сприяв розвиткові української культури




  • Обмежив перехід селян від одного поміщика до іншого, що стало суттєвим кроком до закріпачення селян

  • Відбувалося обмеження економічних і політичних прав України:

  • 1754 р. — указ про контроль над фінансами Гетьманщини;

  • 1754 р. — ліквідація митного кордону між Росією та Україною;

  • скарбниця України мала подавати відомості до столиці імперії про доходи й витрати Гетьманщини




  1. Наступ царизму. Ліквідація Гетьманщини.

Метод «Прес»

Чи можна суть політики Катерини ІІ виразити її ж фразою: «Коли в Малоросії зникнуть гетьмани, треба зробити все, щоб стерти з пам’яті їх та їхню добу»? Доведіть.

У 1762 р. до влади в Росії прийшла Катерина ІІ, яка повела політику, що була спрямована на повну ліквідацію Української держави і залишків автономії України у складі Російської імперії.

Робота з документами

Питання про ліквідацію гетьманства в Україні вивчається шляхом опрацювання учнями документів.

Робота з документом . Із постанови Катерини ІІ (1764)

(Власов В. Історія України. 8 клас: Навчальний посібник. — К.: — С. 224)

«Мала Росія, Ліфляндія і Фінляндія є провінціями, якими управляють на основі дарованих їм привілеїв; порушити ж їх, раптом відмовившись від них, було б дуже непристойно, але й називати їх чужоземними і поводитися з ними на такій самій основі було б більше ніж помилкою, можна сказати певно — безглуздям. Ці провінції, а також Смоленську, треба найлегшим способом привести до того, щоб вони обрусіли і перестали б дивитись, неначе вовки на ліс. Домогтися цього буде дуже легко, якщо розумні люди будуть обрані начальниками цих провінцій. Коли ж у Малоросії не буде гетьмана, то треба намагатися, щоб час і назва гетьманів зникли...»




Робота з документом

З указу Катерини II про ліквідацію гетьманства та утворення Малоросійської колегії (10 листопада 1764 р.)

«Після всемилостивішого від нас звільнення графа Розумовського, на його прохання, з чину гетьманського наказуємо нашому Сенатові для належного управління в Малій Росії створити там Малоросійську колегію, в якій бути головним нашому генералу графу Румянцеву і з ним чотирьом великоросійським членам. ..

Ми, бажаючи, щоб між визначеними в цю колегію чинами ніякої різниці не було і щоб кожний своє місце міг зайняти за чином старшинства, наймилостивіше наділяємо цих малоросійських чинів зрівнюванням у класах з великоросійськими нижченаведеними чинами, а саме: генерального обозного Кочубея — генерал-майорським, генерального писаря Туманського — чином статського радника, генерального осавула Журавку і хорунжого Апостола — полковницькими.

За відсутності тепер гетьмана, призначеного від нас головному малоросійському командирові, мати такі права як генерал-губернатору і президенту Малоросійської колегії, де він у справах суду і розправи має голос голови за генеральним регіментом, а врешті справ, як-от: підтримування в народі доброго порядку, загальної безпеки і виконання законів — повинен він поступати як губернатор, тобто як особливий нам довірений в нашу відсутність.

Запорозькій Січі, яка була під управлінням гетьмана, бути тепер підвладною цьому малоросійському урядові».

Завдання

1. Які зміни сталися в управлінні Лівобережної України у 1864 році?

2. Як у документі Катерина ІІ пояснює відставку Кирила Розумовського? Чи можна повністю довіряти цьому поясненню?

3. А як, на вашу думку, можна пояснити ліквідацію гетьманського правління?

4. Яка назва вживається в документі щодо українських земель?

5. Який орган влади утворювався для управління українськими землями?

Запроваджувалася нова форма правління Гетьманщиною.

Влада переходила до рук малоросійського генерал-губернатора, а також ІІ Малоросійської колегії, що проіснувала з 1764 по 1786 рр.


  1. Останні роки Кирила Розумовського.

Вчитель

Після ліквідації гетьманства К. Розумовський залишився крупним поміщиком. За ревізією 1782 р. лише на Чернігівщині йому належало 74 177 посполитих, а в російських губерніях (псковських і можайських помістях) — понад 45 тис. кріпаків. Багатий посаг дружини, величезна спадщина старшого брата Олексія (обоє померли 1771 р.), даровані маєтності від Єлизавети Петрівни та Катерини II поставили К. Розумовського врівень з найпершими багачами Російської імперії.

Позбавлений гетьманства, а також права проживати в Україні, К. Розумовський тривалий час перебував за кордоном, жив у Петербурзі, Москві. Лише 1794 р. переїхав на постійне проживання в Батурин. Доживав вік одинаком.

Похований у церкві Воскресіння Христового, відбудованій ним на руїнах мазепинської церкви (зруйнованої під час розгрому Батурина у 1708 р. О. Меншиковим). На могилі поставлено мармуровий пам'ятник з гербом і горельєфним погруддям гетьмана (в профіль), а на пам'ятнику — чаша. На могилі напис: «Здесь покоится тело его сіятельства господина генерал-фельдмаршала, сенатора, действительного камергера й орденов россійских святаго апостола Андрея Первозванного, святаго Александра Невского, польскаго Белого орла і голстинскаго святыя Анны кавалера графа Кирила Григоріевича Разумовскаго, родившагося в 1728 году марта 18 дня, скончавшагося в Батурине а 1803 году генваря 9-го, в семьдесят четыре года, девять месяцов и двадцать два дни»

ІV. Узагальнення та систематизація знань

Гра: «Склади запитання»

Вчитель задає термін, дату, прізвище і т.д. – учні, в свою чергу на дане слово складають запитання. (наприклад: вчитель-1964 рік; учні - в якому році було ліквідовано посаду гетьмана?)

V. Підсумок уроку

Кирило Розумовський намагався перебудувати Гетьманщину на самостійну українську державу європейського типу. На роки гетьманування припадає останній період існування у складі Російської імперії. Незважаючи на бурхливу діяльність гетьмана, спрямовану на зміцнення автономного устрою Катерина ІІ все ж таки ліквідувала автономію Гетьманщини.

VI. Домашнє завдання

Напишіть твір – есе: Уявіть, що вас призначено на посаду гетьмана Гетьманщини. Які заходи ви хотіли б провести для укріплення? Як це б вплинуло на становище в Гетьманщині? Оцініть діяльність Кирила Розумовського за 12бальною системою. Чому саме така оцінка?

Урок 30



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал