54 Перспективи розвитку університетської освіти в Україні: Ольвійська Хартія



Скачати 63.48 Kb.

Дата конвертації07.06.2017
Розмір63.48 Kb.

54
Перспективи розвитку університетської освіти
в Україні: Ольвійська Хартія
Кальниш Ю. Г., завідувач відділу стратегій розвитку
громадянського суспільства та протидії корупції
Національного інституту стратегічних досліджень,
доктор наук з державного управління
Шановні колеги! В контексті теми нашої сьогоднішньої диску- сії: «Проблеми та перспективи входження України в європейський
інтелектуальний простір: освітні аспекти», хочу анонсувати подію, яка має незабаром відбутися на царині розвитку вищої освіти і науки
України. В червні цього року, на черговому (третьому) Ольвійському форумі «Стратегії України в геополітичному просторі»
17
плануєть- ся обговорити й підписати документ – Хартія університетів України
«Академічні свободи, університетська автономія та освіта» (далі –
Ольвійська Хартія). Ця Хартія практично є спробою імплементації в
Україні базових засад Великої (Болонської) Хартії європейських уні- верситетів (далі – Велика Хартія).
У преамбулі Великої Хартії проголошується, що: «... майбутнє людства значною мірою залежить від культурного, наукового і тех- нічного розвитку, зосередженого в центрах культури, знання і до- сліджень, якими є справжні університети; ... університети повинні давати майбутнім поколінням освіту і виховання, що навчать їх, а через них інших, поважати велику гармонію навколишнього серед- овища і самого життя», нагадуючи про те, що у Хартії основних прав
Європейського Союзу «гарантується свобода художньої творчості та науково–дослідної діяльності. Дотримується свобода викладання у вищих навчальних закладах». Враховуючи, що необхідність прийнят- тя стратегії сталого розвитку людства визнана більшістю освічених людей у світі, Велика Хартія висловлює надію на те, що університе- ти, уряди та народи країн світу, як ніколи раніше, мають усвідомити провідну та відповідальну роль університетів у закладенні основ ста-
17
«Ольвійський форум–2009: стратегії України в геополітичному просто- рі». –http://moodle.kma.mk.ua/mod/resource/view.php?id=11550

55
Перспективи розвитку університетської освіти в Україні: Ольвійська Хартія
лого розвитку світової спільноти і неможливість успіху цієї ролі без надання університетам автономії та академічних свобод.
Основним завданням цього документа є забезпечення переходу суспільства до сталого розвитку. Також Велика Хартія проголошує зміцнення зв’язків між усіма науками в рамках міждисциплінарних і спеціалізованих досліджень, кожному університету визначає завдан- ня з урахуванням нинішніх і майбутніх потреб суспільства. Зокрема, закликає активніше розвивати свою здатність глибокого аналізу со- ціальних, культурних, економічних і політичних тенденцій, що ви- никають.
Беручи до уваги відповідні міжнародні акти, в тому числі: Лімську декларацію «Про академічну свободу і автономію вищих навчальних закладів»; Декларацію Глазго «Сильні університети для сильної Єв- ропи»; Телуарську декларацію «10–кроковий план дій»; «Стратегію
Європейської економічної комісії ООН з освіти в інтересах сталого розвитку», звертаючи особливу увагу на те, що у ст. 54 Конституції
України «громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості», Ольвійська Хартія, спонукає універ- ситети та усю науково–викладацьку спільноту України зробити все необхідне для досягнення цілей сталого розвитку, і проголошує, зо- крема, наступні позиції:
1. Університетська система освіти здобуває зовнішню глобаль- ну мету – забезпечити сталий розвиток цивілізації. Для досягнення означеної мети університетська система освіти призначена створити умови, у тому числі для освіти усіх крізь усе життя: у зручний час; у зручній формі; в індивідуальному темпі; в індивідуальному обсязі за обраним змістом та напрямом.
2. Держави повинні вживати усіх можливих заходів для плануван- ня, організації і запровадження безоплатної системи вищої освіти для всіх випускників середніх навчальних закладів та інших людей, які можуть довести здатність навчатися на цьому рівні.
3. Усі члени академічної спільноти (Академічна спільнота – усі особи, що беруть участь у здобуванні та обміні знаннями – викладачі,

56
Аналітична доповідь
вчені, адміністрація та аспіранти, докторанти, студенти) мають право виконувати свої функції без будь–якого втручання або пригнічення зі сторони держави чи іншого джерела. Вони також мають право віль- но повідомляти про висновки своїх досліджень і публікувати їх без цензури.
4. Доступ до академічної спільноти повинен бути однаковим для всіх членів суспільства без будь–яких обмежень. На основі власних здібностей кожна людина має право без будь–якої дискримінації ста- ти членом академічної спільноти – як студент, викладач, вчений або адміністрація.
5. Усі члени академічної спільноти мають право на свободу об’єднань із іншими членами, включаючи право створювати і ставати членами необмеженої кількості незалежних наукових центрів та про- фесійних спілок для захисту своїх інтересів.
6. Жоден учений не повинен включати іншу людину в список спі- вавторів своєї наукової публікації, якщо ця людина не зробила значно- го внеску до даного дослідження, та не дозволяти це робити іншим.
7. Забезпечення інтелектуальної свободи жодним чином не перед- бачає виправдання фальсифікації результатів наукових досліджень, плагіату, іншого несанкціонованого використання чужої інтелекту- альної власності тощо.
8. За вченими визнається право на помилку. Вчені несуть інте- лектуальну та моральну відповідальність за помилковість та пробле- матичність своїх результатів, проте, вони не повинні підлягати за це жодному покаранню, за умов не нанесення шкоди у будь–якій формі членам суспільства.
9. Учені несуть моральну відповідальність за результати їх науко- вих робіт і відкриттів. Жоден учений не повинен добровільно брати участь у проектуванні або створенні зброї будь–якого виду, дозволяти застосовувати його знання чи наукові навики до розвитку технологій, небезпечних для людства, що є злочином.
10. Академічна свобода (Академічна свобода – це свобода здій- снювати свою академічну діяльність у рамках, що визначені етични-

57
Перспективи розвитку університетської освіти в Україні: Ольвійська Хартія
ми правилами академічної спільноти і міжнародними практиками, без будь–якого зовнішнього тиску) включає відкритий доступ до ін- формації та можливість вільно підтримувати стосунки зі своїми коле- гами у будь–якій частині світу.
Важливою складовою вищої освіти в Україні в контексті європей- ської традиції має стати університетська автономія. Університет- ська автономія означає, що:
1. Держава зобов’язана не втручатися в автономію університетів і запобігати втручанню інших сил суспільства. Правильне використан- ня академічної свободи і відповідальність, що покладена на заклади освіти, потребують високого ступеня автономності університетів.
2. Університетська автономія повинна здійснюватися демократич- ними засобами, які включають активну участь усіх членів академіч- них спільнот. Усі члени академічних спільнот повинні мати право і змогу без будь–якої дискримінації брати участь у проведенні акаде- мічних і адміністративних справ. Усі органи управління університе- тів повинні обиратися в результаті вільних виборів і включати членів різних секторів академічної спільноти.
3. Фундаментальна властивість університетської автономії – спроможність університетів адаптуватися та проявляти гнучкість, необхідну для реагування на зміни, що відбуваються в суспільстві.
Університетська автономія залежить від надання університетам необ- хідної свободи дій та можливостей для визначення ними свого місця у світі.
4. Університетська автономія передбачає права університету на: визначення структури та змісту освіти, форм і методів навчаль-
• ної та дослідницької роботи, а не тільки змісту освіти; нероздільні викладання і дослідницьку роботу для того, щоб на-
• вчання в них відповідало потребам, що змінюються, запитам суспіль- ства і досягненням у науковому знанні; визначення планів прийому студентів, аспірантів, докторантів

із достатнім державним фінансуванням, що відповідає міжнародним практикам, та відповідно до угод із підприємствами, установами, ор-

58
Аналітична доповідь
ганізаціями, громадянами, а не тільки з урахуванням державного за- мовлення; встановлення і присвоєння вчених звань університету;
• самостійне прийняття рішень щодо внутрішнього управління та
• фінансування; визначення місії, власної стратегії у сфері науково–дослідної
• роботи;
інші повноваження, що пов’язані з діяльністю університету, а не
тільки ті, що делегують вищому навчальному закладу відповідно до його статусу державні органи управління освітою.
5. Ніякі стандарти, типові навчальні плани та програми не пови- нні обмежувати свободу визначення структури та змісту освіти, форм
і методів навчальної роботи викладачів університету. Законодавчо повинно бути гарантовано право університету самостійно визначати структуру та зміст освіти, форми та методи навчальної і дослідниць- кої роботи. Освітні стандарти можуть визначати лише рівні кваліфі- кації, але не зміст навчання, та носити рекомендаційний характер.
6. Університетська автономія передбачає контроль як над осно- вними засобами, такими, як майно та нерухомість, так і в області ка- дрової політики, готовність і повну підзвітність та відповідальність як перед внутрішньою академічною спільнотою, так і перед суспіль- ством у цілому.
7. Університети закликають уряд визнати принципи університет- ської автономії, що підкріплює їх різноманітні місії, в тому числі: академічної автономії (навчальні плани, програми та наукові
• дослідження); фінансової автономії (виділення бюджету єдиною сумою);
• організаційної автономії (організаційна структура університетів);
• автономії в області кадрової політики (найм, заробітна плата та
• просування по службі).
Освіта для сталого розвитку означає, що:
1. Кожному університету потрібно визначити власні завдання з урахуванням нинішніх і майбутніх потреб суспільства, виходячи

59
Перспективи розвитку університетської освіти в Україні: Ольвійська Хартія
з того, що вища освіта має найважливіше значення для досягнення необхідного рівня сталого (екологічно безпечного економічного і соціального) розвитку, для підвищення рівня життя й забезпечення внутрішньої і міжнародної гармонії та миру на основі прав людини, демократії, толерантності та взаємоповаги.
2. При визначенні пріоритетів своїх програм і структур універси- тетам слід використовувати свою автономію й високий академічний рівень для того, щоб сприяти сталому розвитку суспільства та вирі- шенню проблем, які постануть перед ним у майбутньому.
3. Для того, щоб бути ефективною, освіта для сталого розвитку по- винна розглядатися у двох аспектах: через інтеграцію ідей сталого роз- витку в усі відповідні учбові дисципліни, програми і курси; через орга- нізацію занять за конкретними тематичними програмами і курсами.
4. Освіта для сталого розвитку повинна сприяти розумінню суті глобальних, регіональних, національних і місцевих екологічних про- блем шляхом приділення основної уваги не тільки дії на навколишнє середовище, але й соціально–економічним наслідкам, розглядаючи як природне, так і антропогенне змінене навколишнє середовище.
5. Необхідним є включення принципів сталого розвитку в на- вчальні програми і спеціальні курси на всіх рівнях вищої освіти, особливо у процесі первинної підготовки викладачів.
6. Органам, відповідальним за питання освіти, при відповідній підтримці з боку неурядових організацій, слід сприяти проведенню всіх видів програм освіти дорослих, щоб забезпечити безперервність освіти у галузі навколишнього середовища і розвитку.
7. Необхідною умовою освіти для сталого розвитку є зміцнення зв’язків між природничими, економічними, політичними і суспільни- ми науками в рамках як міждисциплінарних, так і спеціалізованих досліджень. Необхідно забезпечувати належний баланс при прове- денні міждисциплінарних, багато дисциплінарних і спеціалізованих досліджень.
8. Університетам слід сприяти включенню в усі навчальні програ- ми концепцій у галузі навколишнього середовища і розвитку, у тому

60
Аналітична доповідь
числі демографії, зокрема, аналізу причин виникнення серйозних проблем у галузі навколишнього середовища і розвитку в місцевому контексті, використовуючи найбільш точні наукові дані та інші відпо- відні джерела знань.
9. Освіта для сталого розвитку потребує переорієнтації осно- вної уваги із забезпечення знань на опрацьовування проблем і від- шукування можливих рішень. В освіті слід зберігати традиційний акцент на викладання окремих предметів, і, в той же час, відкрити можливості для багатобічного і міждисциплінарного аналізу ситуацій реального життя.
10. Освіта для сталого розвитку має застосовувати широкий діа- пазон методів навчання, і, зокрема, активних методів, орієнтованих на конкретні процеси і відшукування рішень, адаптованих до потреб студентів.
11. Важливо намагатися, щоб усі студенти набували відповідних знань про сталий розвиток і були інформовані про вплив рішень, які йдуть врозріз зі сталим розвитком.
12. Під час навчання слід заохочувати розвиток системного, кри- тичного і творчого мислення та відношення до життя, де відбивали- ся б місцеві і глобальні проблеми. Все це є необхідною умовою для діяльності в інтересах сталого розвитку.
13. Необхідно сприяти навчанню і професійній підготовці вчених не тільки в їх відповідних галузях знань, а й також у плані їхньої здат- ності виявляти екологічні аспекти, враховувати і використовувати їх у рамках проектів наукових досліджень і розробок.
14. Потрібно заохочувати наукові дослідження, які можуть по- зитивно вплинути на освіту для сталого розвитку, разом з тим, необхідно проводити обмін результатами наукових досліджень і розробок на місцевому, регіональному і глобальному рівнях та за- безпечувати їх застосування на різних рівнях освіти і практичної діяльності.
15. Постійно поліпшувати матеріальну базу освіти з орієнтацією самоуправління автономних університетів на сталий розвиток.

61
Перспективи розвитку університетської освіти в Україні: Ольвійська Хартія
16. Університетам варто розвивати свою здатність виступати із за- стереженнями у світлі аналізу виникаючих соціальних, культурних, економічних і політичних тенденцій на основі полідисциплінарного
і трансдисциплінарного підходу з приділенням особливої уваги зна- нню фундаментальних соціальних питань, зокрема, пов’язаних із за- безпеченням сталого розвитку, налагодженням міжкультурного діа- логу і формуванням культури світу.
17. Будь–яка освітня установа в цілому, включаючи студентів, ви- кладачів, вчених, адміністрацію та інший персонал, а також батьків, повинна дотримуватися принципів сталого розвитку.
Яким чином і у який період відбуватиметься в Україні імплемента- ція вищеназваних положень, звичайно – час покаже, але незаперечним, на мою думку, є той факт, що саме цим шляхом має йти вітчизняна система вищої освіти в Європу і цивілізований світ майбутнього.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал