№518-12\07 Відвідування й аналіз уроку як метод контролю за навчально-виховним процесом та надання методичної допомоги викладачам



Сторінка1/3
Дата конвертації07.01.2017
Розмір0.54 Mb.
  1   2   3
Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти

у Херсонській області



22.09.2014 № 518-12\07

нг.jpeg

Відвідування й аналіз уроку

як метод контролю за навчально-виховним процесом

та надання методичної допомоги викладачам

(збірник методичних матеріалів)

Херсон 2014


Збірник методичних матеріалів

«Відвідування й аналіз уроку як метод контролю за навчально-виховним процесом та надання методичної допомоги викладачам», НМЦ ПТО у Херсонській області, 2014

Упорядники : Ткаченко С.П., директор НМЦ ПТО у Херсонській області.

Морозова Л.М. Уроки нетрадиційної форми організації

навчальної діяльності учнів та їх аналіз. НМЦПТО у

Херсонській області, 2014р. ,м. Херсон , 39 стор.



Збірник містить матеріали :

  • Основні вимоги до уроку.

  • Сучасні вимоги до аналізу уроку .

  • Підготовка керівника до відвідування уроків та його аналізу .

  • Форми відвідування уроків.

  • Мета відвідування уроків.

  • Основні типи аналізу уроків.

  • Самоаналіз уроку вчителем.

  • Орієнтовні схеми аналізу уроків різних навчальних предметів з загальноосвітньої підготовки.

  • Висновки до уроку.

  • Зразок ОРІЄНТОВНОГО аналізу уроку.

Збірник призначений для практичного використання методистами та заступниками директорів з навчальної роботи професійно-технічних навчальних закладів.

Збірник складено за матеріалами публікацій Н. Островерхова, "Аналіз уроку: концепції, методики, технології"

Розглянуто та схвалено на засіданні методичної ради НМЦ ПТО

у Херсонській області 27.08.2014р., протокол № 1.

Своїм педагогічним досвідом я зобов’язаний

розумним, думаючим учителям, уроки яких я

відвідував й аналізував.

В.О.Сухомлинський

Сучасний етап розвитку освіти в Україні характеризується інтенсивними пошуками нового в теорії та практиці навчання, управління. Стратегічні орієнтири реформування загальної середньої освіти в нашій державі окреслені в законах України « По освіту», « Про загальну середню освіту», Національній доктрині розвитку освіти.

У Національній доктрині розвитку освіти серед пріоритетів державної політики визначено розробку і здійснення освітніх інновацій, які якісно змінюють мету, зміст, структуру, форми, методи, засоби, технології навчання, виховання і управління.

Основною формою організації навчально-виховного процесу в сучасному загальноосвітньому закладі є класно – урочна система. Одиницею такої системи виступає урок. За статистикою урок займає 98% усього навчального часу. Урок як форма організації навчального процесу виник давно, але з того часу він постійно змінюється, набуває нових форм та змісту.

Сучасний урок – це, перш за все, урок, на якому створено реальні умови для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учня, що дозволяє досягти високих результатів за визначеними метою та завданнями.

Сьогодні вітчизняні та зарубіжні вчені поряд з традиційним уроком виділяють ще й такі форми організації навчального процесу, як: інтегрований урок, лекційно-семінарські заняття, проектні заняття, творчі майстерні, автономне навчання та вільна робота учнів (Т.Тучкова).

У підготовці та проведенні уроку вчитель виконує функції сценариста, режисера, постановника та водночас є виконавцем головної ролі в написаному ним творі (Р.Сукульський). У процесі виконання цих ролей у діяльності вчителя вчені (Н.Кузьміна, А.Щербаков, В. Сластьонін) виділяють конструктивну, організаційну, комунікативну та гностичну функції. Крім цих функцій вчителя, зорієнтованими на управління навчальним процесом, А.Щербаков виділяє ще й такі, які на його думку, пов’язані з навчанням і які не можливо відділити від діяльності вчителя. До їх складу вчений відносить інформаційну, розвивально-виховну, орієнтаційну, мобілізаційну, дослідницьку. Реалізація цих функцій має забезпечити вчителю кваліфікований і компетентний підхід до планування навчально-виховного процесу з предмета та кожного окремого уроку.

Проте вчитель не може і не має працювати і творити лише «у власному соку». Крім постійного процесу самоосвіти, спілкування з колегами, роботи в методичних об’єднаннях , вчителю необхідна допомога професійного «спостерігача і оцінювача», яким може виступати адміністратори навчального закладу або методист. Реалізувати таку допомогу і корекцію навчально – виховного процесу можна лише шляхом відвідування уроків. Близько 98 % всієї діяльності навчального закладу становить робота вчителя й учнів на уроці. І про що б ми не говорили щодо освіти, а в кінцевому підсумку якість її зводиться до ефективності уроку. Саме тому якість роботи навчального закладу має визначатися вдосконаленням усього процесу навчання та виховання на уроці і відповідно, спільною роботою всіх його учасників і в першу чергу – через учнів, учителів, адміністрацію.

Сьогодні існують різноманітні думки щодо потреби відвідувати уроки у вчителів та щодо кількості цих відвідувань. Навіть зараз існує немало керівників, які проблемі відвідування уроків не приділяють належної уваги або й зовсім відсунули її на другий план. Достатньо образно про такого керівника писав В. Сухомлинський у книзі «Розмови з молодим директором школи»: “Такого керівника можна порівняти з людиною, яка з’явилася на роботу із зав’язаними очима і блукає, як у темряві: щось чує, але нічого не бачить, не знає, не розуміє ”.

Дискутувати на тему “Чи потрібно відвідувати уроки у вчителів?” немає ніякої потреби. Адже тільки відвідуючи й аналізуючи уроки, можна простежити, як виражається, розкривається інтелектуальне життя педагога, та пізнати своїх учнів, що є необхідною умовою управлінської діяльності.

В.О.Сухомлинський зазначав: “Багаторічні спостереження за роботою керівників навчальних закладів переконують в тому, що поверховість, примітивність керівництва – це, насамперед, наслідок того, що керівник не знає, що робиться на уроках, в якому напрямі розвивається творча майстерність учителів, та чи є вона взагалі в закладі, ця майстерність ”.

В управлінні освітою існують різноманітні підходи до проблеми відвідування й аналізу уроку. Про це переконливо засвідчує різноманітність пам’яток, схем з аналізу уроку, розроблених різними авторами.

Але яку б схему спостереження та аналізу уроку не використовував керівник, результат відвідування в переважній більшості визначається вмінням його дати правильну, об’єктивну оцінку уроку. Це непроста і нелегка справа. Після уроку (а бажано , і це правильно , на наступний день , або в кінці робочого дня !) за один стіл сідають двоє професіоналів, які мають відповідну педагогічну освіту, і ведуть розмову про його результативність. А в кінцевому підсумку результат їхньої розмови покаже, чи захоче вчитель, щоб керівник ішов до нього ще на уроки. Якщо після уроку на запитання вчителя: “Що ви скажете про мій урок?”, керівник відповість: “У вас все добре ” або “Мені сподобалось ” , то зрозуміло, що такого відвідування вчитель не буде бажати. Він хоче почути оцінку результативності своєї діяльності на уроці, нібито побачити свій урок зі сторони, а керівник має виявити досягнення педагога в організації навчально-виховної роботи, зробити їх надбанням всього колективу, а в разі потреби надати необхідну практичну допомогу.

В аналізі уроку головним має бути його результативність, яка визначається ступенем близькості досягнутого результату до запланованого. Тому при аналізі основну увагу слід акцентувати на тому, в якій мірі вчитель домігся сформованості тієї якості знань, умінь і навичок, яка властива змісту та типу уроку.

Відвідування уроку з’єднує але не поєднує контроль за навчально-виховним процесом і аналіз конкретного уроку.

Під педагогічним аналізом уроку розуміється функція управління навчальним закладом, спрямована на вивчення стану, тенденцій розвитку, на об’єктивну оцінку результатів педагогічного процесу й вироблення на цій основі рекомендацій з упорядкування системи або переводу її на більш високий якісний рівень.

В.А. Сухомлинський зазначав, що складову частину системи роботи вчителя, яка належить уроку, можна вивчити лише шляхом аналізу його уроків, переважно уроків, що перебувають у межах однієї теми, звертаючи увагу на вісім вузлових умінь вчителя:


1. Уміння вчителя провести через всі уроки головну ідею досліджуваного

матеріалу, головні правила, визначення і висновки.

2. Уміння правильно визначити методи роботи на уроці, залежно від мети і

дидактичних цілей уроку.

3. Уміння правильно викласти новий матеріал і закріпити його.

4. Уміння вивчати знання у процеcі навчання і правильно оцінювати їх.

5. Уміння протягом усіх уроків повторювати основні, провідні питання

матеріалу.

6. Уміння провести заключне опитування, використати опитування для

поглиблення знань.

7. Уміння вчителя дотримуватися заздалегідь визначеного плану й змінювати

його, якщо цього вимагають обставини.

8. Уміння дотримуватися на всіх уроках однакових вимог в організації уроку.

icasmolo3.jpg

Які б зміни не відбувалися в освіті - урок поки залишається основною організаційною формою навчання, і суть навчального закладу – в уроці. І вивчити навчально-виховний процес можливо лише відвідуючи навчальне заняття і повністю проаналізувавши його. Адже правильним є прислів’я «не можна побачити, що твориться в домі, стоячи за його парканом».



Для чого ж аналізується урок?

Відповісти на це питання не так просто, хоча б тому, що існує безліч видів аналізу й у кожного – своя мета.



Аналіз це логічний прийом пізнання, що представляє собою уявне розкладання предмета (явища, процесу) на частини, елементи або ознаки, їхнє зіставлення й послідовне вивчення з метою виявлення істотних, тобто необхідних і певних якостей і властивостей.

Він необхідний для:

  • підвищення якості навчання;

  • поліпшення процесу викладання;

  • осмислення вчителем сукупності власних теоретичних знань,

способів, прийомів роботи в їхньому практичному застосуванні у

взаємодії із групою і конкретними учнями;

  • для оцінки своїх слабких і сильних сторін;

  • визначення нереалізованих резервів, уточнення індивідуального

стилю діяльності.
Сам по собі аналіз уроку як процес усвідомлення й самопізнання формує у вчителя аналітичні здібності, розвиває інтерес і визначає необхідність вивчення проблем навчання.
icap8sobl.jpgПідготовка керівника до відвідування уроку
Для того, щоб відвідування й аналіз уроку керівником навчально-виховного закладу мали ефект, сприяли розвитку й покращенню якості освітнього й виховного процесу, щоб цей аналіз і оцінка не принижували, не вбивали ініціативи вчителя, а допомагали йому дати якісну самооцінку, сприяли професійному росту, давали поштовх до творчості, до відвідування уроку слід ретельно підготуватися.
Подаємо пам’ятку для керівників навчальних закладів “Підготовка керівника до відвідування уроку ” (автор Н.Островерхова).
1. Визначити об'єкти пріоритетного спостереження на уроці.

2. Поставити мету відвідування уроку, мету поглибленого вивчення

об'єкта пріоритетного спостереження на уроці з урахуванням його специфіки.

3. Розробити технологію спостереження й аналізу уроку залежно від специфіки об'єкта, що поглиблено вивчається.

4. Попередити вчителя про відвідування уроку, познайомити його з метою відвідування та завданнями аналізу одного уроку чи системи уроків.

5. Уточнити разом з учителем, які уроки і в яких групах будуть відвідуватися, при вивченні яких тем програмного матеріалу.

6. Ознайомитися з навчальними програмами, підручниками, навчальними посібниками з предмета, що контролюється; з'ясувати, за яким варіантом навчальних програм працює вчитель (Міністерства освіти і науки України, авторськими, змішаними).

7. Ознайомитися з фактичним матеріалом даного уроку та методикою його проведення (за підручником, методичними посібниками, інструктивно-методичними матеріалами органів освіти тощо).

8. Ознайомитися з навчально-методичними посібниками з предмета.

9. Визначити теми, які будуть вивчатися відвідувачем, з'ясувати їх логіко-структурні, дидактичні та методичні особливості викладання.

10.Встановити (за класним журналом) стан виконання державних програм, оцінювання навчальних досягнень учнів, систему опитування.

11.Встановити терміни і кількість проведених контрольних робіт, передбачених програмою з предмета, виконання практичної частини програми (практичних і лабораторних робіт, екскурсій).

12.Визначити обсяг домашніх завдань.

13.Ознайомитися з новітніми досягненнями теоретико - прикладних досліджень у галузі психології та педагогіки, навчального предмета, який перевіряється.

14.Ознайомитися з передовим педагогічним досвідом інших учителів з того ж навчального предмета, який перевіряється.

15.Перевірити навчальну документацію, особисту документацію вчителя, планування уроків.

16. В індивідуальній бесіді отримати інформацію про систему роботи вчителя над підвищенням своєї кваліфікації, розвитком творчості.

17. З'ясувати, якою мірою вчитель ознайомлений з новітньою психолого-педагогічною літературою, передовим педагогічним досвідом.

18. Переглянути висновки, пропозиції і завдання, надані вчителю після відвідування у нього попередніх уроків.

19. Ознайомитися з учнівськими роботами.

20. Визначити форми особистої перевірки якості навчальних досягнень учнів (за потреби) і відібрати необхідні для цього матеріали.
icap8sobl.jpgМета відвідування уроків
Плануючи відвідування уроків, потрібно визначити мету відвідування як системи уроків, так і кожного епізодичного відвідування, користуючись при цьому основними вимогами до навчання, виховання та розвитку учнів, конкретними завданнями, поставленими перед навчальним закладом на даному етапі її розвитку, специфікою роботи кожного вчителя чи класу, зокрема, особливостями викладання кожного навчального предмета тощо.
Мета відвідування уроків може бути, наприклад, така:
- методика викладання предмету ;

- методика викладання теми ;

- якість і рівень виконання навчальних програм;

- перевірка якості навчальних досягнень учнів;

- використання активних, інтерактивних методів навчання, інноваційних

технологій;

- професійна спрямованість викладання предмету, теми ;

- організація самостійної роботи учнів;

- формування загально навчальних (специфічних) умінь та навичок учнів;

- шляхи і методи формування внутрішньої мотивації навчання;

- реалізація основних принципів розвивального навчання;

- форми і методи використання засобів навчання;

- використання можливостей навчального матеріалу для цілісного розвитку особистості учня;

- використання внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків, формування опорних знань;

- використання можливостей навчального матеріалу для реалізації основних принципів виховання;

- методика використання на уроці новітніх, зокрема, інформаційних технологій;

- робота вчителя з раціонального використання навчального часу;

- методика формування свідомої робочої дисципліни та інше.


icap8sobl.jpgФорми відвідування уроків
На практиці у багатьох ПТНЗ склалися певні традиції, форми відвідування уроків з метою отримання найбільш об’єктивної картини рівня викладання, якості навчальних досягнень учнів.

Наприклад:

  • відвідування в одній групі всіх уроків у одного вчителя, відведених на вивчення певної теми (вивчення системи уроків);

  • відвідування усіх уроків протягом дня в одного учителя в різних групах (вивчення відповідності методів, прийомів навчання віковим особливостям учнів,

  • відвідування всіх уроків у різних учителів у різних групах з метою вивчення певного питання (у межах здійснення тематичного чи фронтального контролю);

  • відвідування всіх уроків в одній групі протягом двох-трьох днів (класно-узагальнюючий контроль);

  • відвідування уроків в різних групах для вивчення ефективності запропонованої методики навчання тощо.


icap8sobl.jpgІндивідуальна робота з учителем
Відвідування уроків починаємо після завершення підготовчого періоду та індивідуальної роботи з учителем. Для того, щоб досягти кращих результатів у навчанні й вихованні, потрібно знати всі аспекти ведення уроків кожним учителем.

Тому відвідування уроків потрібно починати з індивідуальної роботи з учителем.

Наприклад, для контролю за станом викладання та якістю знань учнів з учителем варто провести таку роботу:


    • обговорення й уточнення плану-графіка контролю;

    • виконання вчителем навчальних програм та календарних планів на момент перевірки;

    • у ході бесіди перевіряється навчальна документація вчителя (наявність календарних та поурочних планів, ведення класних журналів, робочих і контрольних зошитів тощо);

    • особистий внесок учителя в обладнання кабінету (наочність, дидактичний, роздавальний матеріал);

    • з’ясовуємо, як учитель працює над методичною проблемою (самоосвіта вчителя), знайомимося з формами його звіту та реалізацією наслідків самоосвіти (методрозробки статті, виступи на засіданнях методичних комісій, відкриті уроки).


icasmolo3.jpgСпостереження за проведенням уроку.

Підготовка до аналізу уроку
Аналіз уроку має бути об’єктивним, науковим, оптимальним і грамотним, повинен відображати урок, як системний процес, з’ясовуючи найважливіші причинно-наслідкові зв’язки, оцінювати переваги і недоліки у зв’язку з цілями, метою, завданнями, методами та кінцевими результатами.
Для аналізу уроку потрібно належним чином підготуватися.

А саме:

- переглянути записи відвіданих уроків у конкретного вчителя, висновки й

пропозиції до відвіданих уроків;

- сформулювати запитання, адресовані вчителю, пов’язані з планом уроку і його

реалізацією;

- визначити форму аналізу уроку, тип аналізу, форму підбиття підсумків (бесіда,

обговорення на засіданні методкомісій, педради, нараді при керівнику тощо);

- поетапно оцінювати хід уроку, діяльність вчителя й учнів на уроці;

- звернути увагу на реалізацію організаційних, дидактичних, психологічних,

виховних та санітарно-гігієнічних аспектів уроку;

- зробити необхідні висновки за підсумками перевірки рівня навчальних

досягнень учнів;

- звернути увагу на позитивні елементи уроку, недоліки, причини виникнення

цих недоліків, визначити рівень необхідної допомоги вчителю;

- дати загальну оцінку уроку;

- сформулювати висновки та пропозиції на адресу вчителя.



Основні типи аналізу року icabya10v.jpg
1. Повний аналіз передбачає всебічний розгляд у єдності взаємозв’язку мети, змісту, методів й прийомів, форм організації, всіх аспектів уроку – змістовного, дидактичного, психологічного, виховного, методологічного, організаційного.
2. Комплексний аналіз за своїм характером близький до повного й використовується найчастіше при аналізі декількох уроків однієї теми, системи уроків учителя, системи уроків при здійсненні класно-узагальнюючого контролю тощо.
3. Аспектний аналіз передбачає більш глибокий розгляд певного аспекту уроку, наприклад, організаційного, або певного питання організації навчально-виховного, дидактичного, психологічного, методологічного процесу.
4. Короткий аналіз здійснюється для загальної оцінки науково-методичного чи організаційного рівня уроку. Він відображає тільки основні дидактичні завдання (чи реалізовано план уроку, чи досягнута поставлена мета, чи вирішені пізнавальні завдання), які позитивні (негативні) аспекти уроку тощо.


Запропоновані нижче варіанти аналізу уроків це спроба дати керівнику, а особливо молодому, пораду щодо його проведення (при цьому треба максимально врахувати програмні та методичні вимоги щодо викладання предмета, особливості колективу групи).

Увага ! Враховуючи, що мова йде про викладання предметів у ПТНЗ, слід під час аналізу уроків звертати увагу на професійне спрямування викладання теми, предмету.

Алгоритм аналізу

традиційного уроку:

1. Загальні відомості про урок: дата, група,спеціальність, оснащення, ТЗН, мета відвідування, МПЗ,

2. Організація уроку: початок уроку, підготовленість групи до уроку, уміння вчителя мобілізувати увагу учнів на навчальну роботу, створення робочої обстановки в аудиторії.

3. Тема й основні завдання уроку: доведення до учнів теми уроку, освітніх, виховних, розвиваючих завдань(дидактична мета ) уроку.

4. Організаційні сторони уроку:


  • структура уроку;

  • відповідність структури уроку його змісту й цілям;

  • взаємозв'язок етапів уроку, видів навчальної діяльності;

  • доцільність розподілу часу на уроці;

  • зайнятість учнів на уроці;

  • поєднання колективних, групових і індивідуальних форм роботи. 5. Зміст діяльності вчителя й учнів на уроці: ефективність використання раніше набутих знань, умінь і навичок, виховання в процесі навчання, ефективність використання життєвого досвіду учнів з метою розвитку в них пізнавальної активності, самостійності.

6. Відповідність застосованих методів вивчення нового матеріалу цілям, змісту уроку, а також віковим особливостям учнів.

7. Роль і місце самостійної роботи на уроці: місце підручника, використання наочності, характер питань і завдань.

8. Психологічні основи уроку:


  • розвиток уваги, пам'яті, мислення, уяви, активності, сприйняття учнів;

  • ритмічність уроку: чергування легкого матеріалу з важким, письмових видів діяльності з усними;

  • навантаження протягом уроку.

9. Доцільність дидактичних завдань, поставлених перед домашнім завданням: наявність, обсяг, характер домашніх завдань.

10. Індивідуальний підхід: стиль роботи вчителя, педагогічний такт, кругозір, уміння триматися й керувати групою, оцінка знань і діяльності учнів на уроці, дотримання гігієнічних правил, умов підтримки працездатності учнів на уроці.

11. Висновки й пропозиції.
В основі психологічного аналізу розвиваючого уроку закладені такі принципи розвиваючого навчання:


  • урок проводиться не заради уроку, а заради учня;

  • на уроці не слід примушувати, лаяти, карати за невиконання, а так організовувати діяльність учнів, щоб вимоги вчителя стали внутрішніми спонуканнями учнів. Дія, засвоєння під примусом , руйнується відразу, як тільки змінюються умови. Дія, засвоєна за внутрішнім переконанням, залишається й за умов, що змінилися;

  • успіх навчання й виховання залежить як від зовнішніх факторів змісту, методики, майстерності вчителя тощо, так і від внутрішніх умов індивідуально-психологічних особливостей учнів, рівня розумового розвитку, ставлення до навчання, особливості самоорганізації навчальних здатностей.


s97348903.jpgОрієнтовні питання аналізу уроку

різних навчальних предметів
Кожен навчальний предмет має свою логічну структуру, спрямованість, навчальні, дидактичні особливості, які потрібно враховувати як при спостереженні, так і при здійсненні аналізу уроку.

Пропонуємо орієнтовні питання аналізу уроку різних навчальних предметів, зокрема, розроблених Б.Л.Тевліним.
Питання аналізу уроку

української мови
1. Підготовленість вчителя й учнів до уроку:

• наявність плану уроку;

• підготовка дидактичного, роздаткового матеріалу, інших засобів навчання;

• готовність учнів до уроку;

• раціональність розподілу часу на окремі етапи уроку.

2.Організація уроку:

• доцільність та своєчасність формулювання дидактичної мети уроку;

• цілеспрямованість завдань, які вирішуються на уроці;

• логічна послідовність окремих етапів уроку;

• виконання плану уроку.

3. Зміст уроку:

• відповідність змісту темі уроку;

• правильність висвітлення теми уроку, формулювання визначень і висновків, зроблених на уроці;

• освітня, виховна, розвивальна цілісність та цінність уроку;

• відповідність матеріалу віковим особливостям, завданням особистісно-орієнтованого навчання.

4.Технологія викладання й учіння:

• відповідність структури уроку обраному типу уроку;

• оптимальність вибору організаційних форм, методів і прийомів навчання;

• види вправ та ефективність їх використання;

• робота вчителя у напрямку формування і закріплення в учнів нових для них понять;

• діяльність учнів, спрямована на засвоєння й закріплення формально-алгоритмічних форм частин мови, формування прийомів евристичного мислення, що визначає мовленнєву культуру учня;

• робота з розвитку орфографічної та пунктуаційної грамотності;

• ефективність використання наочності, у тому числі ТЗН, комп'ютерної техніки;

• вироблення, враховуючи вікові особливості, в учнів навичок правопису, орфографічних навичок, формування сталого інтересу до вивчення рідної мови;

• реалізація мети уроку;

• розвивальне і виховне значення уроку;

• найбільш вдалі елементи уроку;

• що на уроці реалізовано не повністю або зовсім не реалізовано, причини невиконання завдань уроку;

• загальна оцінка уроку, поради як вчителю працювати над усуненням виявлених недоліків.


Питання комплексного аналізу уроку

літератури
1. Тема уроку. Точність та обґрунтованість формулювання.

2. Обґрунтованість даної теми у курсі даного класу, програми у цілому.

3. Основна мета, освітньо - виховні та розвивальні завдання.

4. Відповідність мети, завдань, змісту уроку концепції змісту освіти, дидактичної системи.

5. Ефективність реалізації мети й завдань у ході уроку.

6. Готовність учнів до виконання завдань, поставлених на уроці (наявність опорних знань, наявність текстів, необхідних довідникових матеріалів тощо).

7. Обладнання уроку, використання засобів навчання.

8. Структура уроку, його основні навчальні ситуації. Композиційна значимість уроку.

9. Тип уроку, оптимальність вибору типу уроку.

10. Вибір організаційних форм уроку, доцільність вибору.

11. Літературознавча концепція уроку. Критерії відбору історико-літературного матеріалу. Фактична і літературознавча точність.

12. Відповідність методів і прийомів навчання цілям і змісту уроку, віковим та індивідуальним особливостям сприйняття учнів.

13. Вибрані способи засвоєння художнього твору (види читання, шляхи аналізу та інтерпретації).

14. Характер і умови роботи з текстом (знання учнями тексту, вміння його використовувати, усвідомлення вибору способу засвоєння тексту, умови реалізації вибраного способу, ініціювання проблемних ситуацій, їх вирішення тощо).

15. Формування знань, умінь і навичок відповідно до вимог програми.

16. Формування читацьких здібностей учнів.

17. Розвиток різних форм читацького сприйняття: активності й об'єктивності читацької уяви, здібності до засвоєння змісту твору на рівні репродуктивному, аналітичному, синтезуючому, до осмислення художньої форми на рівні

деталі й композиції.

18. Формування літературно-творчих здібностей учнів.

19. Розвиток психологічних особливостей особистості (емоцій, почуттів, пам'яті, мислення, уяви, асоціацій).

20. Формування когнітивних, креативних, організаційно-діяльнісних якостей учня.

21. Формування спеціальних умінь, пов'язаних з аналізом художнього твору.


Питання аналізу уроку

фізики
1. Підготовка вчителя до уроку:

• знання і реалізація вимог навчальної програми, інших нормативних документів, інструктивно-методичних матеріалів з питань викладання фізики;

• підготовка завдань для практичних занять, підготовка навчального обладнання, дидактичного, роздаткового матеріалу;

• оптимальність вибору мети, завдань уроку; тип уроку;

• відповідність змісту навчального матеріалу вимогам програми.

2. Науково-теоретичний та методичний рівень викладання:

• формування природничо-наукової картини світу, матеріалістичного світогляду, формування навичок самостійного здобування знань;

• формування і розвиток в учнів наукових знань та вмінь, необхідних для розуміння процесів і явищ, які відбуваються в природі, техніці, побуті; значення використання енергозберігаючих технологій; забезпечення доступності сприйняття учнями навчального матеріалу;

• розвиток логічного мислення учнів, використання у навчальному процесі задач-запитань та експериментальних задач;

• роль і місце експерименту в процесі навчання, формування вміння користуватися вимірювальними приладами під час самостійного виконання дослідів, експерименту, практичних робіт;

• використання технічних засобів навчання, комп'ютерної техніки, методика використання дидактичного, роздаткового матеріалу;

• роль і місце самостійних робіт у процесі навчання, роль вчителя у попередженні та подоланні перевантажень учнів;

• організація диференційованої роботи з різними за підготовкою категоріями учнів;

• зв'язок викладання фізики з іншими навчальними предметами, політехнічна спрямованість викладання фізики, відображення сучасних досягнень фізики і техніки.

3.Висвітлення ролі українських вчених у розвитку світової фізичної науки;

• забезпечення єдності процесу навчання, виховання та розвитку пізнавальних можливостей учнів;

• оптимальність вибору організаційних форм, методів та прийомів навчання;

• раціональність використання навчального часу уроку;

• використання інноваційних технологій навчання та виховання:

• додержання правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічного режиму на

уроці.

4. Діяльність учнів на уроці:



• чи вимагає вчитель від учнів під час відповіді встановлення причинно-наслідкових зв'язків між різними явищами та фізичними величинами;

• наскільки учні проявляють самостійність, чи вміють самостійно робити висновки та узагальнення;

• чи вміють учні застосовувати знання, отримані при вивченні інших предметів чи інших розділів фізики, для здобуття нових знань, розв'язування задач та виконання експериментальних завдань;

• наскільки навчальний матеріал засвоювався безпосередньо на уроці, інтерес та увага під час вивчення нового матеріалу;

• участь учнів у фізичному експерименті;

• дисципліна протягом уроку.

5.Діяльність вчителя на уроці:

• педагогічний такт, застосування прийомів співробітництва та співтворчості;

• виконання вчителем основних дидактичних вимог;

• реалізація основних функцій вчителя (вміння керувати групою);

• володіння вчителем педагогічною технікою;

• робота вчителя щодо підвищення якості знань учнів.

6.Результати уроку:

• ступінь засвоєння теоретичного матеріалу, якість навчальних досягнень учнів;

• знання учнями основних фізичних теорій та вміння їх застосовувати для пояснення матеріалу, що вивчається;

• яка глибина та міцність знань учнів, наскільки учні привчені чітко та ясно висловлювати свої думки, правильно застосовувати фізичну термінологію;

• обсяг домашніх завдань, їх відповідність вимогам програми, використання диференційованих домашніх завдань;

• організація, систематичність, методи і форми перевірки знань учнів. Якість знань учнів, ведення тематичного обліку знань;

• розвивальне і виховне значення уроку;

• виконання плану уроку;

• реалізація мети уроку;

• найбільш вдалі елементи уроку;

• що на уроці не було досягнуто, чому;

• загальна оцінка уроку



Питання аналізу уроку

хімії
1. Навчально-матеріальна база:

• обладнання кабінету хімії, можливість забезпечення учнів під час практичних і лабораторних робіт необхідними приладами, посудом, хімічними реактивами;

• додержання інструкцій по збереженню реактивів;

• систематизація обладнання, забезпечення кабінету наочними посібниками, роздатковим, дидактичним матеріалом;

• стан фактичного використання обладнання, приладів, наочних посібників, роздаткового, дидактичного матеріалу;

• додержання техніки безпеки, санітарно-гігієнічних вимог.

2. Готовність учителя та учнів до уроку:

• знання і реалізація вчителем вимог програми, інших нормативних документів, інструктивно-методичних матеріалів з питань викладання хімії;

• підготовка натуральних хімічних об'єктів, хімічного обладнання, інших засобів навчання, у тому числі ТЗН, комп'ютерної техніки;

• готовність учнів до уроку;

• розподіл, раціональне використання часу уроку.

3. Організація уроку:

• доцільність вирішення задач уроку;

• логічна послідовність структури уроку.

4. Зміст уроку:

• доцільність формування мети, задач уроку;

• відповідність змісту меті уроку;

• зв'язок навчання з життям, політехнічна спрямованість навчання;

• відповідність змісту уроку віковим особливостям, можливостям учнів;

• виховні, розвивальні особливості уроку.

5. Технологія викладання та учіння:

• викладання нового матеріалу в світлі провідних наукових теорій, формування діалектико-матеріалістичного світогляду;

• спрямованість на отримання гарантованих результатів;

• використання вчителем традиційних та інноваційних технологій;

• оптимальність вибору організаційних форм, методів і прийомів навчання;

• технологія вивчення нового матеріалу;

• наочність на уроці (предметна, зображувальна, символіко-графічна, статична, динамічна);

• використання хімічного експерименту, вироблення практичних навичок учнів;

• прийоми встановлення зворотного зв'язку закріплення знань та вмінь;

• застосування підручника та різних видів самостійної роботи;

• індивідуалізація та диференціація навчання;

• застосування сучасних засобів навчання, особливості різноманітних пізнавальних завдань, як організаційно-управлінського засобу навчання хімії;

• методичні прийоми, які використовуються з метою реалізації принципу спрямованості навчання (культурологічної, морально-етичної, економічної, екологічної, естетичної, гуманістичної, валеологічної тощо);

• інтегративний підхід до вибору та реалізації освітніх технологій, методів, форм, засобів навчання.

6.Діяльність учнів на уроці:

• інтерес та увага при вивченні нового матеріалу;

• активність учнів на етапі актуалізації та застосування знань та умінь;

• різноманітність видів і характеру самостійних робіт;

• участь у хімічному експерименті;

• дисципліна протягом уроку.

7.Діяльність вчителя на уроці:

• мова вчителя;

• реалізація основних функцій вчителя;

• керівна роль вчителя (вміння керувати групою);

• педагогічний такт, прийоми співробітництва та співтворчості.

8.Результати уроку:

• виконання плану уроку;

• реалізація мети уроку;

• якість навчальних досягнень учнів, тематичний облік знань;

• розвивальне і виховне значення уроку;

• найбільш відчутні досягнення на уроці;

• недоліки уроку;

• загальна оцінка уроку.


Схема аналізу уроку

математики

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал