5-9 класи Укладачі: А. М. Галас



Сторінка3/4
Дата конвертації16.01.2017
Розмір1.45 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4

Діяльнісна змістова лінія


Види умінь


Вимоги до загальнонавчальних досягнень учнів

Організаційно-

контрольні



Учень самостійно

чи за допомогою вчителя:


усвідомлює та визначає мотив і мету власної пізнавальної та життєтворчої діяльності;

планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи;

здійснює намічений план;

оцінює проміжні і й кінцеві результати, робить відповідні корективи.


Загальнопізна-

вальні

Учень самостійно

чи за допомогою вчителя:

аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;

порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх;

робить висновки на основі спостережень;

виділяє головне з-поміж другорядного;

моделює мовні та позамовні поняття, явища, закономірності.


Творчі

Учень самостійно:

уявляє словесно описані предмети та явища, фантазує на основі сприйнятого;


прогнозує подальший розвиток певних явищ;

переносить раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію;


помічає і формулює проблеми в процесі навчання й життєтворчості;

усвідомлює будову предмета вивчення;

робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми;

добирає аргументи для його доведення;


спростовує хибні припущення і твердження.

Естетико-етичні

Учень:


помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;

спроможний критично оцінювати відповідність своїх вчинків загальнолюдським моральним нормам, усувати помічені невідповідності;

виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;

готовий великодушно прощати образи з боку знайомих і незнайомих;



намагається творити добро словом і ділом.

8-й клас
(70 год, 2 год на тиждень)

(4 год – резерв годин для використання на розсуд вчителя)
Мовленнєва змістова лінія (14 годин)





К-ть

годин (нова)

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів




14

Найважливіші відомості про спілкування та мовлення

Уявлення про мову й мовлення; види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо); усне й писемне мовлення;

діалогічне й монологічне мовлення;

культура мовлення; мовленнєва ситуація; основні правила спілкування; фактори, що впливають на характер висловлювання.

Найважливіші вимоги до мовлення (змістовність, логічна послідовність, доречність, точність, правильність, виразність, образність).

Мовленнєвий етикет.

Типи мовлення (розповідь,опис, роздум).

Текст. Типи текстів. Стилі мови (публіцистичний, науковий, офіційно-діловий, художній, розмовний). Поглиблення знань про вивчені стилі.
Ділові папери. Звіт про виконану роботу.


Учень:

розрізняє поняття мова й мовлення, види мовленнєвої діяльності, монологічне й діалогічне мовлення;

знає стилі мови й типи мовлення; основні вимоги до мовлення;

дотримується основних правил спілкування;

здійснює всі види мовленнєвої діяльності;

складає висловлювання відповідно до запропонованої ситуації спілкування, враховуючи вимоги до типу мовлення й стилю мови;

перекладає тексти з рідної мови, дотримуючись типу мовлення й стилю мови;

відтворює готові тексти різних стилів за планом (докладно, стисло й вибірково);

– самостійно створює усне та письмове висловлювання з дотриманням вказаного стилю мови та типу мовлення;

складає звіт про виконану роботу, дотримуючись вимог офіційно-ділового стилю.









Міжпредметні зв’язки

Художній твір та його частини. Тема й головна думка твору. Опис, розповідь, роздум (художня література). Опис місцевості, пам’яток історії, культури, архітектури (образотворче мистецтво, історія, географія). Знання з рідної мови (угорська мова).









Сприймання чужого мовлення

Аудіювання (слухання – розуміння) Сприймання на слух, розуміння, запам’ятовування усного завершеного висловлювання різних стилів і типів мовлення.

Говоріння

Створення діалогічних та монологічних висловлювань.

Переказування змісту прочитаного, побаченого, почутого.

Створення письмового висловлювання на запропоновану тему відповідного обсягу.

Стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі.

Вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису пам'яток історії та культури в науковому стилі.



Читання

Розвиток техніки читання вголос та мовчки на основі програмного матеріалу, розуміння самостійно прочитаних творів, що належать до відомих учням жанрів літератури, стилів мови, видів мовлення.


Читання мовчки текстів, що належать до стилів: розмовного, художнього, офіційно-ділового, наукового, публіцистичного; типів: розповідь, опис (між тим опис місцевості, пам’яток історії і культури), роздум; жанрів мовлення (оповідання, стаття, повість, п’єса, вірш, байка. співомовка), різноманітних жанрів фольклору. Вивчальне читання.

Виразне читання вголос художніх, наукових, публіцистичних, ділових текстів, що належать до таких жанрів мовлення: стаття, оповідання, повість, нарис, п’єса, замітка, легенда, байка, вірш, пісня, прислів’я і приказки (вивчення деяких напам’ять або близько до тексту).

Письмо

Побудова письмових текстів (діалог, монолог) різних типів, стилів і жанрів.

Перекази (навчальні і контрольні) за складним планом.

Стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі.

Вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису пам’ятки історії та культури в публіцистичному стилі.

Ділові папери. Протокол.



Учень:

сприймає на слух та запам’ятовує усне завершене висловлювання, побудоване на вивченому мовному матеріалі;

членує почуте на смислові частини;

виділяє головну й другорядну інформацію;

визначає тему й основну думку усного висловлювання;

дає оцінку прослуханому;

розрізняє стилі мови, типи, жанри прослуханого висловлювання;

– після прослуховування виконує завдання, запропоновані вчителем;

розуміє висловлювання, основний зміст текстів, ступінь складності яких відповідає рівню мовної підготовки та віковим особливостям учнів;

бере участь у бесіді у зв’язку з прочитаним, прослуханим або побаченим;

висловлює своє ставлення до почутого, прочитаного чи побаченого;

використовує репліки для підтримки та продовження діалогу;

будує усне чи письмове висловлювання стосовно навчальної ситуації;

переказує (докладно, стисло, вибірково) зміст прочитаного, побаченого, прослуханого за планом;

висловлюється на теми, запропоновані вчителем;

складає твори (опис, розповідь, роздум) на основі власного досвіду за планом;

дотримується формул мовленнєвого етикету;

формулює висновки щодо сприйнятого, оцінює прослухане, співвідносить його із задумом мовця, власним життєвим досвідом.



Учень:

читає вголос та мовчки тексти у підручнику і тексти, запропоновані вчителем за нормативами, визначеними у „Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів”;

користується різними видами читання;

визначає головне у прочитаному;

виконує завдання за текстом;

висловлює власну думку про прочитане; користується словниками та іншою довідковою літературою;

дотримується вимог до читання;

читає мовчки незнайомий текст.



Учень:

володіє навичками вивчального читання, глибоко проникаючи в зміст тексту, визначати головне і другорядне;

робить записи (план, тематичні виписки, короткий конспект) у процесі читання.

розуміє прочитані на уроці або позаурочно тексти, що належать до вивчених жанрів літератури, стилів мови і типів мовлення.



Учень:

уміє письмово переказувати (докладно, стисло, вибірково);

– самостійно створює письмові тексти, висловлює в них власну думку про певну подію, ситуацію, прочитаний твір;

знаходить і виправляє недоліки в змісті, побудові і мовному оформленні висловлювання;

складає за поданим зразком певні види ділових паперів, а саме протокол.








Міжпредметні зв’язки

Роздуми з елементами аналізу художнього твору, письмова порівняльна і групова характеристики літературних героїв (література); роздуми на суспільну тему (історія).




Мовна змістова лінія




К-ть

годин (нова)

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів




1

3

45

3

3

7

9

8


10

5

3


ВСТУП

Українська мова серед інших мов світу. Українська мова в колі слов’янських мов.
ПОВТОРЕННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО

Самостійні частини мови. Службові частини мови. Вигук як особлива частина мови. Орфограми в самостійних та службових частинах мови, правопис вигуків.




СИНТАКСИС. ПУНКТУАЦІЯ

Поняття про словосполучення.

Головне і залежне слово у словосполученні. Типи підрядного зв’язку у словосполученні: узгодження, керування, прилягання.



Загальне поняття про речення Відмінність речення від слова та словосполучення. Просте речення. Окличні речення. Порядок слів у реченні. Логічний наголос.

Двоскладні речення. Головні члени речення.

Підмет. Засоби вираження підмета. Простий та складений підмет. Особливості узгодження присудка із складеним підметом.

Присудок. Типи присудків. Простий дієслівний присудок. Дієслівний складений присудок. Іменний складений присудок. Засоби вираження іменної частини складеного присудка. Тире між підметом і присудком.


Другорядні члени речення

Поняття про другорядні члени речення. Додаток. Прямі і непрямі додатки. Означення. Узгоджені і неузгоджені означення. Прикладка.

Обставина, види обставин. Порівняльний зворот.

Односкладні речення

Типи односкладних речень.

Означено-особові речення.

Неозначено-особові речення.

Узагальнено-особові речення.

Безособові речення.

Називні речення.

Повні та неповні речення.

Слова-речення.


Ускладнені прості речення

Речення з однорідними членами. Розділові знаки при однорідних членах речення. Кома між однорідними членами речення.

Узагальнювальні слова. Розділові знаки при узагальнювальних словах.

Вставні слова, сполучення слів, речення. Розділові знаки при вставних компонентах


Речення із звертанням.

Розділові знаки при звертаннях.

Загальне поняття про відокремлення. Відокремлення другорядних членів речення.
Пряма та непряма мова. Діалог

Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові. Непряма мова. Способи заміни прямої мови непрямою.

Діалог. Розділові знаки в діалозі.

Цитата як спосіб передачі чужої мови.

Способи введення цитати у текст.

ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО У

8 КЛАСІ


Учень:

знає місце української мови серед інших мов світу, значення її у країні та у світі;


знає, що вивчає морфологія; граматичні ознаки частин мови; правила використання різних частин мови при побудові словосполучень .

розпізнає вивчені частини мови, визначає їх граматичні ознаки, правильно використовує їх у мовленні;

знаходить і виправляє помилки на вивчені правила;

знаходить вивчені орфограми і пояснює їх, спираючись на правила;



Учень:

знає, що таке словосполучення; роль головного та залежного слова у словосполученні; типи підрядного зв’язку у словосполученні (узгодження, керування, прилягання);

виділяє словосполучення із речень;

уміє будувати сполучення слів на основі підрядного зв’язку;

виділяє головне і залежне слово, правильно ставить запитання;

визначає тип підрядного зв’язку слів у запропонованих словосполученнях за допомогою схем і таблиць;



Учень:

знає, що таке речення; усвідомлює відмінність речення від слова і словосполучення; загальні відомості про види і будову простих речень; прямий і зворотний порядок слів у реченні;

уміє визначати у тексті прості речення, обґрунтовувати вибір;

будує прості розповідні, запитальні і спонукальні речення;

виділяє логічний наголос у реченнях;

знає і визначає головні члени речення;

відрізняє двоскладні речення від односкладних;

визначає засоби вираження головних членів речення; розрізняє простий та складений підмет, знає способи узгодження присудка зі складеним підметом;

знає та розрізняє види присудків, вміє будувати речення із присудками різних типів;

знає правила постановки тире між підметом і присудком та використовує їх на практиці;

складає прості речення певної структури;

дотримується у мовленні правил узгодження підмета і присудка;


знає другорядні члени речення; види і засоби вираження другорядних членів речення;

уміє розпізнавати другорядні члени речення, види другорядних членів речення;

поширює речення другорядними членами;

використовує різні засоби вираження другорядних членів речення.


Учень:

знає типи односкладних речень; особливості вираження головного члена в односкладних реченнях ;

має поняття про повні та неповні речення, слова-речення, сферу вживання їх;

відрізняє повні односкладні речення від неповних двоскладних;

уміє розпізнавати типи односкладних речень із використанням опорних схем і таблиць;

– правильно використовує односкладні речення у мовленні;

будує односкладні речення різних типів;

– правильно розставляє розділові знаки у неповних реченнях;

має поняття про ускладнюючі елементи речень;

знає, що таке однорідні члени речення; основні пунктограми при однорідних членах речення; роль узагальнювальних слів та розділові знаки при узагальнювальних словах;

уміє розпізнати однорідні та неоднорідні члени речення;

використовує узагальнювальні слова;

будує речення з однорідними членами;


  • поширює речення однорідними членами;

– правильно ставить розділові знаки за допомогою схем або без них;

знає, що таке вставні слова, словосполучення та речення;

розрізняє групи вставних слів за значенням;

знає, які розділові знаки вживаються при вставних компонентах, та вміє правильно вживати їх на письмі;

уміє будувати речення зі вставними компонентами;

– правильно інтонує речення із вставними словами, словосполученнями і реченнями;

знає, що таке звертання, правила постановки розділових знаків при звертанні;

уміє будувати речення з поширеними та непоширеними звертаннями;

– правильно обирає форму звертання (кличний відмінок);

– правильно ставить розділові знаки при звертанні.



Учень:

знає і розуміє відокремлення як явище; основні правила постановки розділових знаків при відокремленні;

уміє розпізнати відокремлені члени речення за допомогою схем і таблиць;

використовує у мовленні речення з відокремленими членами;

– правильно розставляє розділові знаки;

Учень:

знає, що таке пряма мова, діалог, цитата;

знає правила вживання розділових знаків при прямій мові, діалозі, цитаті;

знає і розуміє правила заміни прямої мови непрямою;

уміє будувати речення з прямою мовою;

будує діалог за певною ситуацією мовлення або на задану тему;

– правильно ставить розділові знаки при прямій мові, діалозі, цитаті з допомогою схем та без них;

використовує цитати в усному та писемному мовленні;

– правильно інтонує речення з прямою мовою;

проводить аналогії з правилами розстановки розділових знаків при прямій мові у рідній мові;

виконує розбір простого речення відповідно до запропонованих схем.

Учень:

уміє узагальнювати вивчений матеріал;

– правильно використовує вивчені пунктограми;

визначає структуру простого двоскладного та односкладного речень.










Міжпредметні зв’язки

Звертання, пряма мова, цитата, діалог, односкладні речення (художня література). Знання з рідної мови (угорська мова).





Соціокультурна змістова лінія

Орієнтовний зміст навчального матеріалу

Орієнтовні вимоги


до вмінь

Cфери відношень

Тематика текстів


Теми висловлювань учнів

Слово як засіб вираження думки.

Національна історія та культура (звичаї, традиції, свята).

Рідна земля, люди, Батьківщина.

Людина, її життєве кредо.

Я як особистість.

Мова – найважливіший засіб пізнання, спілкування і впливу, єднання громадян.


Роль народних традицій, вірувань, релігії, християнської моралі, свят, міфології, фольклорної творчості, художньої літератури у формуванні світогляду українців та угорців. Внесок українців та угорців у світову культуру. Збагачення української культури духовними скарбами інших народів. Риси традиційної моралі в народній культурі України та Угорщини.


Український народ: походження, формування, етнографічні групи. Інші національні спільноти України. Визначні люди України. Визначні люди Угорщини. Краса душі, що виражається в рукотворній красі.

Загальнолюдські моральні цінності.


Покликання людини.




„Як парость виноградної лози плекаймо мову”

(М. Рильський), „У словах закодовані знання про світ”, „У дзеркалі слова”, „Скільки ти знаєш мов, стільки разів ти людина”


„Людина створила культуру, а культура – людину”, „Традиційні ремесла та промисли українців”, „Традиційні ремесла та промисли угорців”.

„Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами” (І. Багряний), „Любов до Батьківщини – обов’язок кожного чи умова саморозвитку?”, „Моє бачення рідної землі”.

„Хто є для мене взірцем?”, „Що робить людину великою?” „Сміливі завжди мають щастя”.
„Екологія природи й екологія душі”, „Земля не вибачає байдужості”, „Моє місце серед людей”, „Мистецтво як засіб творення особистості”, „Прекрасне і потворне у нашому житті”, „У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне” (М. Рильський), „Бери вершину – матимеш середину” (Г.Сковорода).


Учень:

сприймає,

аналізує,

оцінює прочитані, вивчені чи почуті соціокультурні відомості про Україну й світ і добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної пізнавальної експресивної, комунікативної чи іншої мети.

Діяльнісна змістова лінія


Види умінь


Вимоги до загальнонавчальних досягнень учнів

Організаційно-

контрольні



Учень самостійно чи з допомогою вчителя:

усвідомлює та визначає мотив і мету власної пізнавальної та життєтворчої діяльності;

планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи;

здійснює намічений план;

оцінює проміжні й кінцеві результати;

робить відповідні корективи.


Загальнопізна-

вальні

Учень самостійно чи з необхідною допомогою вчителя:

аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;

порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх;

робить висновки на основі спостережень;

виділяє головне з-поміж другорядного;

моделює мовні та позамовні поняття, явища, закономірності.


Творчі

Учень самостійно:

уявляє словесно описані предмети та явища, фантазує на основі сприйнятого;


прогнозує подальший розвиток певних явищ;

переносить раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію;


помічає і формулює проблеми в процесі навчання і життєтворчості;

усвідомлює будову предмета вивчення;

робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми;

добирає аргументи для доведення проблеми;


спростовує хибні припущення і твердження.

Естетико-етичні

Учень:


помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;

спроможний критично оцінювати відповідність своїх вчинків загальнолюдським моральним нормам, усувати помічені невідповідності;

виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;

готовий великодушно прощати образи з боку знайомих і незнайомих;



намагається творити добро словом і ділом.


9 клас
(70 год, 2 години на тиждень, резервний час – 4 год)





К-ть годин

(нова)


Зміст навчального матеріалу


Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів







Мовленнєва змістова лінія





15


Відомості про спілкування та мовлення

Поняття про мовлення як засіб спілкування, пізнання і впливу. Усне й писемне мовлення. Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо). Адресат мовлення. Монологічне й діалогічне мовлення. Вимоги до культури мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство мовних засобів, виразність, правильність). Поняття про розмовний, науковий, художній, публіцистичний, офіційно-діловий стилі мови, сфери вживання кожного з них.





Учень:

знає основні поняття про мовлення і спілкування, види мовленнєвої діяльності;

уміє сприймати усне та писемне мовлення, користуватися різними способами засвоєння почутого й прочитаного;

розрізняє стилі мови, типи, жанри мовлення, знає сфери вживання різних стилів мови;

створює монологічні висловлювання різних типів, стилів, жанрів з урахуванням ситуації спілкування (усно й письмово);

добирає відповідно до ситуації спілкування стиль мови;

складає діалог певного обсягу відповідно до запропонованої ситуації спілкування на самостійно визначену тему; використовує репліки для стимулювання мовлення;

застосовує формули мовленнєвого етикету, дотримується норм літературної мови, правил спілкування.










Види мовленнєвої діяльності

Аудіювання (слухання-розуміння) текстів, що належать до стилів: розмовного, художнього, офіційно-ділового, публіцистичного, наукового; типів: розповідь, опис (опис місцевості, пам’яток історії та культури), роздум; жанрів мовлення (оповідання, стаття, повість, п’єса, нарис, замітка, вірш, байка).

Різновиди аудіювання – ознайомлювальне, вивчальне, критичне (практично).


Перекази (навчальні й контрольні) за планом.
Говоріння

Переказування (детальне, стисле, вибіркове) змісту прочитаного, почутого.

Стислі перекази текстів наукового й публіцистичного стилів. Вибірковий переказ тексту художнього стилю.


Створення власних висловлювань

Діалогічне мовлення

Створення діалогічних висловлювань різних типів, стилів і жанрів мовлення з врахуванням адресата мовлення й мовленнєвої ситуації (приватна розмова, обговорення певної теми, дискусія). Розігрування діалогу.


Монологічне мовлення

Твори (навчальні та контрольні) за планом.

Говоріння. Твір у публіцистичному стилі мовлення на морально-етичну тему.

Письмо. Твори в публіцистичному стилі мови на морально-етичну та суспільну теми.

Ділові папери. Заява (проста і вмотивована). Автобіографія.
Читання

Читання мовчки текстів різних стилів мови, типів і жанрів мовлення (вивчальне, ознайомлювальне, вибіркове).

Виразне читання текстів різних стилів мови, типів і жанрів мовлення (вголос).

Письмо

Побудова письмових текстів (діалог, монолог; твір-опис (зовнішності людини за уявою), твір-роздум у публіцистичному стилі на суспільно-політичну й морально-етичну теми, складання ділових документів тощо). Вибіркові перекази текстів наукового і художнього стилів (на основі декількох джерел). Докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням.

Тези прочитаного (художнього твору, публіцистичної чи науково-пізнавальної статей).

Конспектування як різновид стислого переказу почутого.



Учень:

осмислює й запам’ятовує почуте й прочитане, робить висновки, висловлює власну думку щодо сприйнятого;

визначає тему та основну думку почутого висловлювання (тривалість звучання художнього тексту 10 хв., інших стилів – 15 хв.);

визначає мовні засоби, що забезпечують зв’язність тексту;

розуміє загальний зміст почутого, усвідомлює його елементи, розрізняє основну та другорядну інформацію, з’ясовує незрозумілі слова й вирази формулює власну думку;

переказує тексти різних стилів за самостійно складеним планом детально, вибірково й стисло прослуханий або прочитаний текст художнього, наукового й публіцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного переказу 200-250 слів, стислого й вибіркового – 250-300 слів), підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, уникає стилістичних помилок;

знаходить і виправляє недоліки в змісті, побудові та мовному оформленні висловлювання;

оцінює текст з погляду на його зміст, форму, авторський задум і мовне оформлення;


будує діалог певного обсягу відповідно до запропонованої ситуації, демонструючи рівень вправності у процесі діалогу (стислість, логічність, виразність, доречність);

складає усні й письмові твори, осмислює тему, розкриває її, підпорядковує висловлювання темі та основній думці, робить необхідні узагальнення й висновки відповідно до структури твору-роздуму;

уміє писати заяву, автобіографію, добираючи мовні засоби відповідно до задуму висловлювання і стилю мови;

осмислює й запам’ятовує прочитане, робить короткі записи в процесі читання, висловлює власну думку щодо сприйнятого;


читає мовчки незнайомий текст, складніший за сприйняттям і більший за обсягом, ніж у попередніх класах (швидкість читання – 70-110 слів за хв.);

виразно читає тексти різних стилів, переказує їх усно за самостійно складеним планом (детально, вибірково, стисло);



користується з певною метою залежно від мовленнєвої ситуації вивчальним різновидом читання (розуміє зміст тексту, взаємозв’язок та послідовність елементів композиції, з’ясовує незрозумілі фрази, визначає основне та другорядне, причинно-наслідкові зв’язки між явищами);

робить короткі записи (план, тематичні виписки, конспект) у процесі читання;

переказує докладно, вибірково і стисло тексти художнього, наукового й публіцистичного стилів, підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей прослуханих або прочитаних текстів художнього, наукового й публіцистичного стилів мови обсягом (для докладного переказу 200-250 слів, стислого й вибіркового – 250-300 слів).








Міжпредметні зв’язки

Оповідання, пейзаж, портрет у художньому творі, перекази описів краєвидів, зовнішності літературних героїв (література), аналіз змісту й художніх особливостей творів живопису, на яких зображена місцевість, опис історичної та архітектурної пам’яток на основі особистих спостережень і вражень (образотворче мистецтво, історія), використання мовних знань з угорської мови.









51


Мовна змістова лінія





1

Вступ

Мова – найважливіший засіб пізнання, спілкування та впливу.


Учень:

знає роль мови в суспільстві, що мова – основний засіб пізнання, спілкування та впливу;

визначає функції мови в житті суспільства (комунікативна, номінативна, мислетворча, пізнавальна, культуроносна, об’єднуюча, етична, естетична);

розрізняє мову й мовлення як поняття нетотожні




4


Систематизація та узагальнення вивченого у восьмому класі про просте неускладнене та ускладнене речення, поглиблення вміння правильного синтаксичного розбору вивчених видів речень.

Учень:

будує словосполучення;

знає відмінності синтаксичних словосполучень від лексичних та фразеологічних;

розрізняє типи синтаксичних словосполучень за вираженням головного слова;

розуміє лексичну та граматичну сполучуваність слів;

будує прості неускладнені та ускладнені речення;

визначає головні та другорядні члени речення, засоби вираження членів речення;

конструює речення з прямою мовою, здійснює заміну прямої мови непрямою;

створює діалог відповідно до запропонованої теми;

правильно ставить розділові знаки при прямій мові, цитаті, діалозі й обґрунтовує їх.






46

2


Синтаксис. Пунктуація

Складне речення

Основні відомості про складне речення.

Складні речення без сполучників, із сурядним і підрядним зв’язком.




Учень:

усвідомлює й засвоює основні відомості про складне речення;

розрізняє структурні відмінності простих і складних речень, складних речень із сурядним і підрядним зв’язком;

розпізнає сполучникові (складносурядні та складнопідрядні) і безсполучникові складні речення в готовому тексті;

осмислює змістову та інтонаційну єдність частин складного речення.



6


Складносурядне речення, його будова й засоби зв’язку в ньому. Змістові відношення між частинами складносурядного речення: одночасність, послідовність, чергування, несумісність дій, протиставлення. Розділові знаки в складносурядному реченні.

Синонімічність складносурядних речень із різними сполучниками, а також складносурядного і простих речень.




Учень:

усвідомлює й засвоює основні теоретичні відомості про складносурядне речення (структурно-граматичні ознаки, інтонаційні, пунктуаційні та стилістичні особливості);

виділяє, аналізує й конструює складносурядні речення, використовує їх в усному й писемному мовленні;

розмежовує складносурядні речення та прості речення, ускладнені однорідними членами речення;

інтонаційно й пунктуаційно оформляє складносурядні речення з єднальними, протиставними, розділовими сполучниками;

знаходить та обґрунтовує пунктограми, правильно ставить розділові знаки між частинами складносурядних речень.




14


Складнопідрядне речення, його будова, засоби зв’язку в ньому. Основні види складнопідрядних речень: з означальними підрядними, з підрядними з’ясувальними, з обставинними підрядними частинами.

Поняття про складнопідрядне речення з кількома підрядними (послідовна підрядність, неоднорідна підрядність, однорідна підрядність).

Розділові знаки в складнопідрядному реченні та реченні з кількома підрядними частинами.

Синонімічність складнопідрядних речень з підрядними означальними та простих речень з дієприкметниковим зворотом.

Синонімічність складнопідрядних речень з підрядними обставинними та простих речень з дієприслівниковим зворотом.

Непряма мова як різновид складнопідрядного речення. Способи заміни прямої мови непрямою і навпаки (повторення).



Учень:

усвідомлює й засвоює основні відомості про складнопідрядне речення;

розмежовує складнопідрядні речення й складні речення інших типів;

розрізняє сполучники та сполучні слова як засоби зв’язку частин складнопідрядного речення;

розпізнає, виділяє, аналізує й конструює складнопідрядне речення з одним і кількома підрядними для вираження складної думки;

використовує складнопідрядні речення у зв’язному мовленні відповідно до комунікативного завдання;

замінює означальні підрядні речення дієприкметниковим зворотом і навпаки; підрядні обставинні речення дієприслівниковим зворотом і навпаки;

правильно ставить розділові знаки між частинами складнопідрядного речення й обґрунтовує їх, дотримується правил інтонування таких речень;

вміє визначати речення з непрямою мовою та трансформувати їх у речення з прямою мовою і навпаки.



6


Безсполучникове складне речення. Основні відомості про безсполучникове складне речення. Смислові відношення між частинами безсполучникового складного речення.

Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.

Інтонування безсполучникових складних речень.


Учень:

засвоює основні відомості про безсполучникове складне речення;

розмежовує безсполучникові складні речення та сполучникові (складносурядні, складнопідрядні);

визначає смислові відношення між частинами безсполучникових речень;

конструює безсполучникові складні речення з різними смисловими відношеннями, добирає до них синтаксичні синоніми серед сполучникових складних речень;

використовує безсполучникові складні речення у зв’язному мовленні залежно від комунікативного завдання та ситуації спілкування;

правильно інтонує безсполучникові складні речення з різними смисловими відношеннями між його частинами;

ставить розділові знаки між частинами безсполучникового складного речення й обґрунтовує їх;

знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила.



6


Складне речення з різними типами зв’язку (сполучниковим і безсполучниковим, сурядним і підрядним).

Розділові знаки в складному реченні з різними типами сполучникового й безсполучникового зв’язку.

Синонімічність складних речень з різними типами зв’язку і простих речень.



Учень:

знаходить у тексті складне речення з різними типами зв’язку;

визначає його основні ознаки й структуру;

розуміє смислові відношення між їхніми складовими частинами;

визначає структуру речень з різними типами зв’язку;

правильно розставляє розділові знаки й обґрунтовує їх;

трансформує прості речення в складні з різними типами зв’язку;

конструює складні речення з різними типами зв’язку відповідно до комунікативного завдання;

розрізняє складні речення з різними типами зв’язку з синонімічними простими реченнями;

складає усні й письмові висловлювання публіцистичного й наукового стилів, доцільно використовуючи виражальні можливості складних речень з різними типами сполучникового та безсполучникового зв'язку.




6


Текст.

Мовні засоби міжфразного зв’язку: лексичні й контекстуальні синоніми; повторення слів; слова з часовим, просторовим значенням, вставні слова; сполучники, частки, що виражають логічні зв’язки між висловлюваними думками.




Учень:

знає, текст становить структурно-семантичну єдність вищого порядку, ніж речення, утворюється з кількох самостійних речень;

визначає ознаки, види тексту й засоби міжфразного зв’язку у тексті;

використовує засоби міжфразного зв’язку у створенні власного висловлювання.




6


Систематизація та узагальнення вивченого

Мовні аспекти вивчення речення (порядок слів у реченні, граматична основа речення, види речень, засоби передачі смислу та емоційних забарвлень).





Учень:

розрізняє спільне й відмінне між словосполученням і реченням;

знає лексико-граматичні та структурно-семантичні особливості словосполучення;

характеризує головні та другорядні члени речення і способи вираження їх;

розрізняє прості неускладнені та ускладнені речення;

знає типи складних речень і дає їм повну характеристику;

аналізує та систематизує вивчені в шкільному курсі мовні поняття і правила;

виділяє в них подібне й узагальнює.









Міжпредметні зв’язки

Використання складних синтаксичних конструкцій для описів у художньому творі; градація як стилістична фігура (література), передача причинно-наслідкових зв’язків складнопідрядними реченнями в науковому стилі (історія, правознавство, біологія, фізика), знання з рідної мови (угорська мова). Використання мовних знань з угорської мови.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал