’42 Н. О. Лисенко  Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара граматичні засоби досягнення експресивності стислих текстів на матеріалі англомовних стислих текстів розглянуто використання граматичних за- собів з метою досягнення



Скачати 76.64 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації11.05.2017
Розмір76.64 Kb.

УДК 811.111’42
Н. О. Лисенко

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара
ГРАМАТИЧНІ ЗАСОБИ ДОСЯГНЕННЯ ЕКСПРЕСИВНОСТІ
СТИСЛИХ ТЕКСТІВ
На матеріалі англомовних стислих текстів розглянуто використання граматичних за-
собів з метою досягнення експресивності, проаналізовано принципи функціонування таких за-
собів.
Ключові слова стислий текст, компресія, експресивність, експресивні засоби, граматичні
засоби.
На материале англоязычных сжатых текстов рассмотрено использование грам-
матических средств с целью достижения экспрессивности, проанализированы принципы функ-
ционирования таких способов.
Ключевые слова сжатый текст, компрессия, экспрессивность, экспрессивные средства,
грамматические средства.
This article deals with the analysis of grammatical means used with the aim to reach the
expressiveness on the basis of English compressed texts. The main grammatical means in expressive
compressed texts and the principles of their functioning are considered.
Keywords: compressed text, compression, expressiveness, expressive means, grammatical means.
У даній статті в загальному вигляді розглянуто існуючі граматичні засоби, які використовуються в стислих текстах задля досягнення експресивності останніх. Це питання є актуальним, оскільки сьогодні вивченню стислих текстів та різноманітних засобів їх створення приділяється все більше уваги лінгвістів, а також існує необхідність подальшого дослідження цієї проблеми. На сьогоднішній день багато уваги лінгвістів присвячено питанню експресивності та засобів її створення в текстах. На думку Т.Г. Винокур, експресивність пов’язана зі стилістичними значеннями, що відповідають певному типу експресивної семантики, яка ускладнює лексичне або граматичне явище мови [1, с. 43]. Вивченням граматичних засобів створення експресії у стислому тексті займалися Н. Г. Калашник і Н. О. Гетьман, які пропонували розглядати компресію тексту з точки зору трьох ступенів стиснення, що відбувається і завдяки синтаксичним граматичним засобам зокрема [2].
Метою даної статті є виявлення граматичних засобів стиснення, що сприяють експресивності, та дослідження процесу функціонування цих засобів на матеріалі англомовних стислих текстів. На морфологічному рівні для експресивних стислих текстів характерним є використання таких категорій слів, як якісні прикметники та прислівники. Такого роду прикметники та прислівники при їх вживанні можуть втрачати своє основне, предметно-логічне значення та виступати лише в емоціональному значенні підсилення якості, наприклад awfully nice, terribly sorry тощо. Такі словосполучення характеризуються рисою логічного взаємного виключення понять, що створюють їх зміст. Наприклад
Mary: John says I'm pretty. Andy says I'm ugly. What do you think, Peter?
Peter: I think you're pretty ugly [3, с. 221].
 Лисенко Н. О, 2011
Уданому прикладі використовується прикметник ugly зі значенням потворний та прислівник pretty зі значенням достатньо, в значній мірі», який виконує функцію підсилювача значення прикметника ugly у словосполученні pretty ugly. Але спочатку слово pretty також вживалося в якості прикметника й мало значення гарненький Мері каже, що Джон вважає її гарненькою, Енді – потворною, а потім запитує Пітера, що він про неї думає. Пітер відповів, використовуючи конструкцію (в якості прислівника) + прикметник / прислівник, тобто Пітер вважає, що Мері достатньо потворна.
PUPIL: Would you punish me for something I didn’t do?
TEACHER: Of course not.
PUPIL: Good, because I haven’t done my homework [3, с. 190]. У наведеному контексті відсутнє будь-яке відхилення від традиційних правил граматики. За змістом цього прикладу спочатку учень запитує вчителя, чи покарають його зате, чого він не зробив (при цьому використовується минулий час
Past Simple: I didn’t do). Отримавши задовільну відповідь від вчителя, учень зізнається, що саме він не зробив I haven’t done my homework, тобто учень не виконав домашнє завдання (у цьому разі використовується теперішній час Present Perfect, щоб вказати нате, що дію було виконано / не виконано нещодавно. Отже використання минулого часу Past Simple в першому реченні надає такого змісту, що учень колись не зробив щось (не викликаючи підозри що саме) і чи буде його за це покарано. А вже час Present Perfect розкриває дійсний зміст питання про можливе отримання покарання – наданий момент учень не виконав домашнє завдання. Завдяки використанню різних граматичних часів та змістів, які при цьому розкриваються, досягається стилістична виразність цього тексту. Розглянемо синтаксичні засоби. В першу чергу на цьому рівні необхідно враховувати синтаксичну синонімію, тобто передачу приблизно однакової пред- метно-логічної інформації різними синтаксичними конструкціями з різним функ- ціонально-стилістичним та експресивним забарвленням і конотаціями. Синтаксичне забарвлення являє собою відхилення від загального або нейтрального використання. Серед основних синтаксичних засобів досягнення експресивності тексту, що зустрілися в розглянутих нами прикладах, можна, по-перше, зазначити інверсію, використання різних синтаксичних структур (типів речення, використання коротких речень при відповідях на питання, різновиди повторення, еліпсису, пряма мова, паралельні конструкції.
1. Інверсія. Дана синтаксична структура являє собою незвичайне розміщення елементів речення й направлена на підсилення експресивності висловлення. Відомо, що в англійському реченні кожний його член займає певне місце, яке визначається способом його синтаксичного вираження, зв’язками з іншими словами й типом речення. Інверсія – порушення звичайного порядку розміщення членів речення, в результаті якого якийсь елемент стає відокремленим і отримує спеціальні конотації емоціональності та експресивності. Інверсія визначається позицією синтаксично пов’язаних між собою членів речення стосовно один одного. Деякі зміни порядку слів змінюють синтаксичні відносини й разом з ними увесь зміст речення. Інші поєднують граматичну та експресивну функції. Розглянемо вираз Out of the darkness comes light [4], який є слоганом рекламної кампанії пива Guinness Irish Stout. У ньому спостерігається інверсія присудка
comes, що передує підмету light. Пиво вданому слогані порівнюється зі світлом і в перекладі на українську має такий вигляд З темряви виходить світло. Тобто рекламоване пиво вданому випадку сприймається як щось світле й позитивне, й з метою привертання уваги до цих якостей застосовується особливий порядок головних членів у реченні.

2. Використання різних типів речень. Певного стилістичного ефекту, експресивності або емоціонального значення можна досягти завдяки використанню тих чи інших синтаксичних структура саме різних типів речень (заперечні речення, риторичні питання, наказові речення. Іноді різні типи речень можуть вживатися в значеннях один одного. Наприклад, стверджувальні за формою речення можуть використовуватись як питання, якщо той, хто питає, хоче показати, що він здогадується про відповідь, яку отримає. а) Заперечне речення є більш емоціональною та експресивною конструкцією, ніж стверджувальне речення. Будь-яке заперечення характеризується контрастом між можливим та дійсним, що й сприяє експресивному та оцінювальному ефекту. Взагалі заперечення дозволяє зробити фразу більш лаконічною.
– So you’re not going to Paris, this year?
No – it’s London we’re not going to this year; it was Paris we didn’t go to last
year! [3, с. 96].
Цей текст анекдоту повністю складається із заперечних речень. Один із учасників діалогу отримує запитання у заперечній формі «Так ви не їдете до Пари-
жа цього року?» – і вирішує відповідати в тій самій манері, використовуючи заперечення «Ні, мине їдемо в Лондон цього року в Париж мине поїхали минуло-
го року». Таким чином, даний діалог відбувається водному стилістичному звучанні з відтінками заперечення. б) Риторичне питання, яке виконує функцію емфатичного твердження.
– My wife used to play the piano a lot, but since the children came she doesn’t
have time.
Children are a comfort, aren’t they? [3, с. 259]. У наведеному тексті один із співрозмовників розповідає проте, що раніше його дружина багато грала на фортепіано, але з тих пір, як з’явилися діти, в неї немає часу. Інший співрозмовнику свою чергу, сприймає дану інформацію як позитивний факторі тому відповідає твердженням-запитанням: Діти – це спокій, чи не так. З точки зору англійської мовив даному випадку в якості риторичного питання використовується конструкція розділове питання, перша частина якої це твердження, а друга – заперечення, яке тут будується за участю допоміжного дієслова із запереченням та підмета. в) Наказові речення. Такий тип речення може передавати не спонукання до дії, а загрозу чи кепкування.
A notice was put up on the door of an office:
«If You Haven’t Anything to Do, Don’t Do it Here [3, с. 98].
Виділене речення вданому прикладі є умовним складним реченням, одна з частин якого це саме умова в теперішньому часі, а інша – наказове заперечне речення. Таке речення передає суворе прохання або застереження на дверях офісу
«Якщо Вам нічого робити, не робіть цього тут!». Підтекст даного повідомлення в наказовому способі полягає втому, що тут всі зайняті, тобто не турбуйте.
3. Короткі стверджувальні або заперечні відповіді на загальні питання. Такий синтаксичний засіб часто використовується (особливо в англійській мові) з метою досягнення лаконічності, а також стисле повідомлення такого роду звучить іронічно й більш вражаюче:
Son: Dad, what is an idiot?
Dad: An idiot is a person who tries to explain his ideas in such a strange and
long way that another person who is listening to him can't understand him. Do you un-
derstand me?
Son: No [3, с. 149].

4. Повторення. Це така фігура мовлення, яка полягає в повторенні звуків, слів, морфем, синонімів та синтаксичних конструкцій. В емоціонально- піднесеному мовленні повторення слів зазвичай передає емоційний стан того, хто говорить, і не розраховане на створення якогось ефекту. Проте, повторення слів в авторському мовленні не є наслідком психічного стану того, хто говорить, а має замету певний стилістичний ефект – емоціональний вплив на читача. Повторення передають значну додаткову інформацію емоційності, експресивності та стилізації й, крім того, слугують важливим засобом зв’язку між реченнями. Наведемо такий приклад
A: I have the perfect son.
B: Does he smoke?
A: No, he doesn't.
B: Does he drink whiskey?
A: No, he doesn't.
B: Does he ever come home late?
A: No, he doesn't.
B: I guess you really do have the perfect son. How old is he?
A: He will be six months old next Wednesday [3, с. 98]. Особливою рисою цього тексту є використання повторень при відповідях на питання. Один із учасників діалогу стверджує, що має ідеального сина, тому на питання свого співрозмовника «Does he smoke?», «Does he drink whiskey?», «Does he ever come home late?» – Чи палить він, Чи вживає віскі, Чи приходить додому пізно постійно дає однакову відповідь «No, he doesn't». – Ні. Кумедна розв’язка з’являється тоді, коли виникає питання «How old is he?» (скільки ж років такому дійсно ідеальному синовій коли з’ясовується, що синові лише тільки буде півроку. Призначенням повторень при відповідях на питання вданому прикладі є створення зростаючого емоційного нагнітання підтвердження факту наявності ідеального сина, але насправді призводять до підсилення ефекту обманутого сподівання.
5. Еліпсис. Такий синтаксичний спосіб компресії – це зазвичай пропущення логічно необхідних елементів речення. Цей спосіб може приймати різні форми та мати різні функції. Еліпсис слід розглядати як категорію стилістичну. Наприклад, в діалогічному мовленні ми маємо не опущення якогось члена речення, а його закономірну відсутність, тобто це не є свідомою дією. Але в літературно- книжковому або письмовому типах мовлення така відсутність якогось члена речення є опущенням, а також дією свідомою й звідси – фактом стилістики. Цей прийом склався в письмовому мовленні як засіб стислої, емоціонально- забарвленої мови. а) По-перше, це використання односкладних і неповних речень.
Advice to Persons about to Marry: Don’t [3, с. 105]. У наведеному прикладі завдяки неповному реченню, яке побудоване лише за допомогою допоміжного дієслова з заперечною часткою don’t, лаконічно та стисло передається думка-порада тим, хто збирається одружитися – ні. У підтексті даної відповіді лежить думка – не робіть цього (не треба. б) Номінативні односкладні речення. Такі речення мають великий експресивний потенціал, бо, зазвичай, іменник, який є головним членом таких речень, поєднує в собі образ дії дає можливість зрозуміти значення відсутнього головного члена речення, що виражає дію, тобто компенсує відсутність присудка в реченні. Вони використовуються в будь-яких описах особливо на початку твору, в авторських ремарках на початку п’єс. Синтаксичні конструкції виконують стилістичну функцію,
бо завдяки своїй, наприклад, лаконічності пов’язані зі складом мислення в творі, з особливостями сприйняття особи, від імені якої ведеться розповідь. В якості прикладу застосування даного експресивного засобу наведемо слоган автомобільної компанії Kia Motors: Kia. The Power to Surprise [4]. Номінативним односкладним уданому прикладі виступає перше речення слогана Kia, яке побудоване за участю іменника, що виражає назву рекламованого авто. За допомогою речення, яке складається лише з одного слова, можна зрозуміти ширший зміст даного повідомлення рекламується відомий бренд автомобіля, який представлено з точки зору його позитивних характеристик і переваг. Додаткову інформацію можна почерпнути з наступного речення, яке входить до складу даного слогана й також є номінативним, але будується з двох елементів іменника з визначеним артиклем – the power та дієслова у формі інфінитива to surprise. Зазначене речення можна перекласти, як Здатність вражати, тобто перше речення надає загальну інформацію про автомобіль Kia, а друге – передає думку, що автомобіль даної марки має здатність вражати тих, хто його обирає. в) Пропущення сполучників. Метою такого виду пропущень також є надання мовленню компактності.
A fiery tempered Southern business man wrote the following letter:
«Sir, my stenographer, being a lady, cannot type what I think of you. __ I, being a
gentleman, cannot think it. __ You, being neither, will understand what I mean” [3, с. 117].
У даному тексті при перерахуванні думок, викладених у листі, на місці підкреслених частин можливе використання сполучника and, але замість нього ці думки відокремлюються за допомогою крапок і викладені у вигляді окремих речень. Зміст даного тексту полягає втому, що бізнесмен, який відрізняється запальною вдачею, написав такого листа Сер, моя стенографістка, через те що вона леді, не може надрукувати, що я думаю про вас. Я, через те що я джентельмен, не можу мати таке в думках. Ви, хто не єні тим, ні іншим (ні леді, ні джентельме- ном) зрозумієте, що я маю на увазі. г) Емоційне обривання висловлення. Такий різновид еліпсиса зазвичай застосовується для передачі хвилювання того, хто говорить, або навмисно, але при цьому можливо здогадатися про зміст недоговореної частини.
– Did you pass your exam?
– Well, it was like this – you see –
– Shake! Neither did I [3, с. 62].
У даному прикладі один із учасників розмови не встигає закінчити відповідь на запитання, чи склав він іспит, через те, що інший учасник цієї розмови сприймає таку паузу при відповіді, як те, що він так само іспит не склав. Тобто тут закладено коротку відповідь – ні.
6) Пряма мова як стилістичний прийом є узагальненням і типізацією характерних рис внутрішньої мови. Невласне пряма, яка має комунікативну функцію, якісно змінює внутрішню мову, наділяючи її цією функцією.
«Now look here», the Army doctor snapped at the recruit, «you know very well
you wouldn’t come to me in civilian life with a little thing like this».
«You’re right. I wouldn’t», replied the recruit. «I’d send for you» [3, с. 90].
Наведений вище приклад являє собою короткий текст діалогу з використанням прямої мови. Пряма мови робить даний текст експресивним та лаконічним завдяки тому, що в ньому представлено результат певних розумових зусиль спочатку людина продумала, що саме хоче сказати, а потім висловила свою мислен- нєво опрацьовану думку.
7) Паралелізм або використання паралельних конструкцій

A: When I stand on my head the blood rushes to my head, but when I stand on
my feet the blood doesn't rush to my feet. Why is this?
B: It's because your feet aren't empty [3, с. 105].
Своєрідність вищенаведеного прикладу полягає в протиставленні, яке супроводжується зміною додатків у реченні (on my head – on my feet), а також використанням спочатку стверджувальної конструкції, а потім – заперечної (rushes –
doesn't rush). Один із учасників діалогу каже, що, коли стоїть на голові, кров лине до голови, але коли стоїть на ступнях, кровне лине до ступнів. Тут, по-перше, додаток на голові змінюється на додаток на ступнях, а по-друге, з’являється заперечення лине – не лине. Основними зазначенням синтаксично означальними словами в цьому прикладі є дієслово stand – «стояти» та іменник blood – кров. Експресивності цьому тексту надає відповідь іншого учасника діалогу, який пояснює проблему свого співрозмовника тим, що його ступні (скоріш за все, на відміну від голови) не є порожніми. Таким чином, можна зробити висновки, що граматичні засоби, включаючи морфологічні та синтаксичні, відіграють особливу роль у досягненні експресивності в стислих текстах. До основних граматичних засобів досягнення експресивності, які зустрілися в наших прикладах, належать використання певних частин мови, а саме якісних прикметників та прислівників, різних граматичних часів інверсії, різних синтаксичних структур (типів речення, коротких речень при відповідях на питання, різновидів повторення, еліпсиса, прямої мови, паралельних конструкцій
В подальшому можливо дослідити ці та інші граматичні засоби досягнення експресивності на матеріалі різноманітних видів англомовних стислих текстів.
Бібліографічні посилання
1. Винокур Т. Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц / Т. Г. Винокур. – е изд., испр. и доп. – Мс. Калашник Н. Г. Компресія тексту. Алгоритм реферату і анотації. Основи перекладацького реферування // Калашник Н. Г, Гетьман Н. О. Теорія та практика перекладу : навч. посібник. – Запоріжжя, 2004. – С. 103–122.
3. Почепцов Г. Г. Язык и юмор / Г. Г. Почепцов. – К. : Вища шк., 1974. – 318 с.
4. Database of slogans. – Режим доступу : http://www.textart.ru/database/slogan/list- advertising-slogans.html
Надійшла до редколегії 28.04.11


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал