351 Теоретичні і прикладні проблеми психології, №2(28) 2012



Скачати 104.08 Kb.

Дата конвертації30.11.2016
Розмір104.08 Kb.

351
Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(28) 2012
УДК 316:159.922.8
Яремчук ВВ.
СОЦІАЛЬНЕ СИРІТСТВО ЯК ОДИН ІЗ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ
ФОРМУВАННЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ
В статті піднімається проблема девіантної поведінки підлітків, яка виникла внаслідок
соціального сирітства. Проаналізовано специфіку підліткового віку, основні його новоутво-
рення та можливі причини прояву девіацій. Описані основні причини, які призводять до бро-
дяжництва, алкоголізму, наркоманії, самогубства, узалежнення, підліткової злочинності, сек-
суальних девіацій.
Ключові слова девіантна поведінка, соціальні сироти, узалежнення, девіанти, дезорга-
нізація дезадаптація.

Постановка проблеми. Особистість підлітка – доволі складне і суперечливе явище. Сьогоднішня ситуація соціалізації підлітка характеризується тим, що, з одного боку, час соціально-економічних та політичних перетворень помітно прискорює його фізичне, статеве дозрівання, що ставить питання про зниження початкової межі юнацького віку, з іншого
– необхідність продовження періоду навчання просуває настання соціально-психологічної зрілості, тим самим розширюючи границі підліткового віку, створюючи передумови для виникнення і збереження інфантилізму, соціальної, моральної, громадянської несамостійності підлітка.
Основна проблема полягає втому, що сім’я якнайближче соціальне оточення відіграє важливу роль у соціалізації підлітка, у прищепленні повноцінних моделей нормативної поведінки і взагалі слугує тим буфером, який згладжує гострі як зовні, такі внутрішні кути взаємодії. За умов соціального сирітства всі негативні прояви у поведінці підлітків виступають з подвоєною силою. Можна спостерігати таку тенденцію, що за останні роки значно підвищилася криміногенна ситуація в країні, збільшилася кількість резонансних випадків, що проявляються певною жорстокістю. Якщо говорити про соціальних сиріт, то їхня поведінка має глобальний характер деструктивної поведінки, у переважної більшості таких дітей відсутній контроль за поведінкою (вони часто пропускають навчання, стають постійними клієнтами комп’ютерних клубів, починають палити, вживати наркотичні засоби, алкоголь, підпадають під вплив вуличних банд та релігійних сект.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження психологічних аспектів проблеми девіантної поведінки представлено в роботах Л. Уманського, А. Бодальова, О. Леон- тьєва, Г. Андрєєвої, Н. Левітіна, М. Ярошевського. Проблемам появи девіантних форм поведінки у підлітків, викликаних неблагополучним становищем дитини в системі внутрі- шньосімейних відносин, присвячені роботи В. Бочарової, Ю. Вишневського, І. Горькової,
Г.Гурко, І. Двайменного, А. Єлізарова, Є. Заборової, В. Лелекова, А. Маренкова, В. Мос- каленко, Г. Орлова , Б. Павлова, В. Попова, В. Шапко, Н. Максимової.
Такі вчені, як С. Воскобойникова, Г. Міньковський, В. Оржеховська, М. Алексеєва, звертали увагу на вивчення рівня тривожності у дітей, які живуть у неблагополучних родинах, а також уродинах, де батьки заклопотані власною поведінкою І. Галатир зосереджується на причинах виникнення явища соціального сирітства у сучасному українському суспільстві О. Каган, І. Рудзевич вивчають основні питання соціального супроводу дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Мета статті полягає у з’ясуванні впливу соціального сирітства на появу девіантної поведінки підлітків.
Виклад основного матеріалу дослідження. Суспільство, котре перебуває на межі постійних змін та перетворень яку соціальній, такі у виробничій сферах, вимагає від особистості радикальних змін стосовно умов її існування. Ці зміни відбуваються як на психологіч-

352
Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(28) 2012
ному, такі на соціальному рівнях особистості ( Б.Г. Ананьєв, Б.С. Братусь, Л.Ф. Бурлачук та
ін.) [1]. Саме таке суспільство породжує плідну основу для відкриття своєї власної позиції і формує творчу й адаптивну особистість. Людина не може жити і розвиватися поза суспільством. Саме воно вимагає актуалізації основних механізмів і рушійних сил об’єктивного зв’язку, що діє між людьми. Загалом саме поняття особистість немає сенсу поза суспільством. І саме суспільство накладає відбиток на формування нормативної поведінки людини, так званих стандартів, зразків, моделей поведінки, установок, поглядів, які схвалюються і очікуються від її членів. Велика роль у формуванні нормативної поведінки особистості належить найближчому соціальному оточенню, референтній групі, а саме – сім’ї. Інститут сім’ї за сучасних умов зазнав значних змін, виникли нові форми сімейних відносин – диста- нтні, неповні та ін., які негативно позначаються як на стосунках подружжя, такі на вихованні підростаючого покоління. Значного поширення в Україні набуло явище соціального сирітства, до якого відносять не тільки біологічних дітей-сиріт і позбавлених батьківських права й дітей, батьки яких не займаються їхнім належним вихованням і можуть бути непо- збавленими батьківських прав (діти трудових мігрантів, діти з неповних і дистантних сімей та ін.). Оскільки явище соціального сирітства перебуває в полі зацікавлень багатьох науковців психологів, педагогів, соціологів та ін.), за доцільне вважаємо звернути увагу на ті наслідки, які утворюються у поведінці особистості. Наразі не існує єдиної думки щодо вивчення і пояснення девіантної поведінки. Так, під девіантною поведінкою (англ. deviation – відхилення) розуміють дії, які не відповідають офіційно встановленим або фактично укладеним у цьому суспільстві (соціальній групі) моральним і правовим нормам і приводять людину до ізоляції, лікування, виправлення або покарання. Основними видами девіантної поведінки є злочинність, алкоголізм, наркоманія, проституція, сексуальна девіація [3]. Існують дві точки зору, що пояснюють девіантну поведінку природно-біологічна та соціально-редукціоністська. Перша пояснює причини виникнення девіантної поведінки як виключно особистісний чинник (своєрідністю генетичної організації, порушенням біохімічних регулювань, механізмами роботи нервової системи. Друга схиляється до соціально- економічного пояснення, виключаючи роль будь-яких внутрішніх і психічних чинників особистісних диспозицій. На думку угорського дослідника Ф. Патакі, девіантна поведінка – це системне або на- півдетерміноване явище, у формуванні якого беруть участь історичні, макросоціологічні, соціально-психологічні чинники [7. с. На формування девіантної поведінки впливають також як зовнішні (втому числі соціа- льно-економічні), такі внутрішні (психологічні) фактори. До перших відносять безробіття, низький рівень життя, голоді визначена субкультура тих чи інших верств суспільства, аналізі опис яких є прерогативою соціологів, економістів, політиків. Виходячи з цього, можна виокремити причини, що призводять до девіантної поведінки
1) недостатність розумового розвитку в цілому (але не патологія. Саме це перешкоджає правильному самоаналізу поведінки і прогнозування іі наслідків
2) недостатність самостійного мислення, внаслідок чого стає більшою конформність і навіюваність
3) низька пізнавальна діяльність, здібність і нестійкість духовних потреб. Серед внутрішніх причин девіантної поведінки можна назвати дві основні
1) незадоволення соціальними потребами, що утворюють внутрішній конфлікт особистості, який призводить до формування деформованих і аномальних потреб
2) наявність асоціальних особистісних диспозицій (мотиваторів), котрі призводять до вибору асоціальних засобів і шляхів для задоволення потреб або їхнього уникнення. Деякі дослідники вважають, що за нормальних умов функціонування соціальної спільноти девіантна поведінка зустрічається не так часто. Ймовірність проявів девіації зростає в умовах десоціалізації, коли слабшає соціальний контроль.

353
Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(28) 2012
Основну увагу дослідників привертає підлітковий вік, який має вже за своєю психофізіологічною природою схильність до девіацій. Часто девіантна поведінка може бути спричинена фізіологічними змінами в організмі (статеве дозрівання, раптове серцебиття, підвищена збудливість, коливання настрою. Дорослим у вказаному випадку слід не провокувати поведінку підлітка на афективні спалахи. Дружба з ровесниками посідає в цьому віці центральне місце. При нав’язуванні кола спілкування може скластися психотравмуюча ситуація, яка провокуватиме кризові стани, коли природні реакції підліткового віку (реакція емансипації, групування) стають гіпертрофованими, набувають хворобливих форм. Загалом особистісний розвиток підлітка досить суперечливий прагнення емансипації й виражена потреба розуміння і схвалення дорослими розвиток абстрактного мислення й недостатність загальнотеоретичних знань зовнішня зухвалість, самовпевненість і висока вразливість. Загострення цих суперечностей під впливом зовнішніх психотравмуючих чинників (конфлікт із батьками, ровесниками, педагогами) або внутрішніх особливостей (акцентуації, невропатії тощо) викликають більш чи менш тривалі кризові стани. НЮ. Максимо- ва відносить до них філософську інтоксикацію, афективно-шокові реакції та готовність до самогубства [6]. Для девіантних підлітків характерні прояви упертості, егоцентризму, свавілля, грубості, нестриманості, агресивності, негативної навіюваності, лінощі тощо. На формування деві- антності у підлітків впливають соціальні, біологічні, психологічні фактори, які необхідно враховувати у соціально-педагогічній роботі. За Л.Б. Шнейдером, схильність до девіантної поведінки є проявом внутрішнього стану особистості, що проявляється в таких факторах :
- прагнення одержати сильні враження
- захворювання дитини
- підвищена збудливість, невміння контролювати себе
- неблагополучна ситуація в родині, неповні родини
- прагнення до самостійності й незалежності
- брак знань у батьків проте, як справлятися з важкими педагогічними ситуаціями
- відставання у навчанні
- зневага збоку однолітків
- нерозуміння дорослими труднощів дітей
- недостатня впевненість дитини в собі
- негативна оцінка дорослими навичок дітей
- стресові життєві ситуації
- напружена соціально-економічна ситуація вжитті дитини (погана забезпеченість, безробіття батьків
- приклади насильства, жорстокості, безкарності, отримані зі ЗМІ
- надмірна зайнятість батьків
- конфлікти з батьками
- надмірні заборони збоку батьків (педагогів
- постійні дорікання, лайка в родині
- слабість інтелектуальної сфери дитини
- підвищена комунікативність дітей
- низький рівень емоційно-вольового контролю у дітей
- самотність, нерозуміння іншими
- зайвий контроль, авторитарність батьків (педагогів
- нездатність дітей протистояти шкідливим впливам
- генетична схильність
- нерівномірність психофізичного й статевого дозрівання
- відсутність навичок соціальної поведінки
- зниження культури, інтелектуального рівня
- маса вільного часу

354
Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(28) 2012
- нудьга,«просто так
- бажання звернути на себе увагу
- вплив вулиці [11]. Наразі збільшується кількість дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що обумовлено погіршенням економічного становища в країні, нездатністю батьків піклуватися про своїх дітей. Соціальні сироти – це особлива група дітей, які внаслідок соціальних, економічних та морально-психологічних причин лишилися сиротами за живих батьків. Дослідники виокремлюють основні причини залишення дітей без батьківського піклування морально-етичні – асоціальний спосіб життя батьків дитини, всі види залежностей, скоєння злочинів батьками, різні форми насильства, що спрямовувалися на дітей соціально-економічні – втрати роботи одного із батьків, відсутність батьків тривалий час, розлучення батьків, відсутність постійного місця проживання психологічні – раннє материнство або народження дитини поза шлюбом, напружена атмосфера в сімї, часті конфлікти членів сімї; медичні – хвороби, які заважають виконувати відповідні обов’язки щодо виховання дітей. Перш за все першопричиною прихованого соціального сирітства є бездоглядність. Бездоглядність може проявлятися яку асоціальній родині, такі у родині, яка зовнішньо виглядає благополучно. Щодо таких родин то батьки можуть бути постійно зайнятими, або певні життєві обставини не дозволяють проявити турботу до своїх дітей. Якщо говорити про бездоглядність дітей, то це є одним із перших кроків до безпритульності та до бродяжництва. Почуття непотрібності, постійне приниження збоку батьків досить важко переноситься дитиною та змінює ії поведінку. Втеча з домує найбільш актуальним видом проявів девіантної поведінки у підлітків. Важливими, на нашу думку, є причини, що призводять до такого виду девіації, як бродяжництва- Навколишнє середовище, що травмує психіку дитини
Певні конфліктні ситуації, які дитина не може вирішити, а вони час від часу повторюються і викликають сильні негативні емоції, стресовий стан. В такому випадку потрібно послабити зв'язок із середовищем, що травмує його психіку. Дія такого фактора може поширюватися на всі сфери взаємодії (сімя, школа. Виникає формування девіацій – негативне ставлення до незнайомих осіб, батьків, учителів.
- Деформація соціальних відносин усім ї
Підлітки підпадають під зовнішні негативні впливи за наявності несприятливої емоційної атмосфери у родині. Всіх дітей можна поділити на тих кого зустрічають з радістю, та на тих, кого зустрічають байдуже, похмуро, суворо, з постійними наріканнями. Бездоглядність за відсутності духовного зв’язку з батьками є підставою для виникнення негативних потреб, що суперечать стандартам суспільства.
- Відсутність можливості самоствердитися, самореалізації у шкільному середови-
щі
Невдачі підлітка у навчанні призводять до соціальної ізоляції від інших учнів класу. Ці негативні емоції засвоюються у поведінці та переходять у сферу соціальних відносин, що непов’язані з навчальною діяльністю. Підліток починає шукати підтримки для своєї індивідуальності за межами школи. Для задоволення потреби у належності він входить до кримінальних угруповань. Підліток, пригнічений у шкільному колективі, часто стає лідером у девіантних угрупованнях однолітків на вулиці. Діти, батьки яких виїхали працювати закордонна деякий час розлучившись із сім’єю, починають шукати певні референтні групи, авторитети, ідеал. Самостійно виконувати функції, які раніше виконували батьки та які мають виконувати і нині (заробляти гроші, доглядати за собою. Появляються проблеми в міжособистісних відносинах, недовіра до навко-

355
Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(28) 2012
лишніх людей, замкнутість, нерішучість, неадекватна самооцінка, стресові стани, зниження успішності у школі і певні прояви до девіантної поведінки. Діти трудових мігрантів мають ті ж проблеми, які їхні однолітки, які живуть у повноцінних сім’ях. Але через відсутність батьків, батьківського піклування у них виникають нові труднощі постійне переживання за батьків, самотність, страх, надмірне намагання до самоствердження. Якщо інші діти можуть вирішити свої проблеми через поради у власних батьків, то діти трудових мігрантів мають вирішувати їх самостійно. Це і спричиняє девіантність, яка проявляється у
- регулярному вживанні психотропних речовин (алкоголізм, наркоманія. Підлітки починають вживати алкоголь, коли потрапляють у нову незнайому для них компанію, де один із механізмів входження до групи – вживання алкоголю не хочеш пити – значить, не будеш з нами. Для дітей, батьки яких заходяться закордоном, які відчувають потребу в спілкуванні, емоційній підтримці, належності один із способів реалізації своїх бажань є входження у цю групу. Як правило, ця поведінка спочатку є немотивованою. Для молоді алкоголь – засіб для подолання сором'язливості, від якої страждають багато підлітків. Через певний час спиртні напої стають частиною відпочинку і веселого настрою, з часом кількість спиртних напоїв збільшується і об’єм випитого здається недостатнім. Таким чином, алкоголь стає невід’ємною частиною життя підлітка та втягує у всі життєві процеси. Проблема алкоголізму не приходить одна, за нею виникає гостріша проблема з глоба- льнішими наслідками, - наркоманія. Зростає вживання психотропних та наркотичних речовин, які впливають на здоров’я організму, та формують психічно нестійких особистостей
- самогубстві. На одне із перших місць психологічних чинників самогубства висувається сімейна дезорганізація. Це виникає через недостатність піклування, материнської прихильності до дитини, відсутність батьківського авторитету. Суїцидальна поведінка підлітка часто є криком про допомогу в разі неможливості самостійно розв’язати проблеми, у негаразді взаємодії з підлітками із оточенням. Таке самогубство є часто випадковим, коли дитина хоче тільки налякати батьків, щоб вони почали звертати більше уваги на неї, а в кінцевому випадку гине, не розраховуючи шкоди собі. ОМ. Моховиков описав такі мотиви суїцидальної поведінки дітей та підлітків
1) переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливості бути зрозумілим іншими) переживання втрати батьківської любові або неподілене кохання, ревнощі
3) переживання, пов’язані зі смертю, розлученням чи залишенням родини кимось з батьків) почуття провини, сором, зневажене самолюбство, незадоволення собою
5) страх ганьби, глузування, приниження
6) страх покарання, небажання вибачитися
7) любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність
8) почуття помсти, протесту злість, загроза, вимагання
9) бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття, уникнути неприємних наслідків, відійти від важкої ситуації
10) співчуття або наслідування друзям, героям книжок, фільмів [6];
- узалежненні від релігійних сект, комп’ютерних ігор або телевізійних серіалів. Підлітки часто почувають себе самотніми поряд з однолітками, не всіх підлітків приймають однолітки, частина з них може бути ізольована від інших. Певного значення для таких підлітків набуває ідеологія певних юнацьких релігій, які пов’язані з обіцянками. Релігійні угруповання пропонують образ лідера, наділеного, на їхню думку, рисами Бога, який знає шлях для спасіння окремих людей та всього світу. Підлітки часто залишають навчання, йдуть з дому, уникають спілкування з близькими людьми. Часто в цій релігійній групі вони мають нові імена, втрачають свою ідентичність. Наслідки потрапляння в таку групу

356
Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(28) 2012
можуть бути небезпечними та проявлятися у хворобливій залежності від групи від вождя, втраті відчуття реальності, відсутності раціонального мислення. Вагомий вплив на психіку дитини має телебачення та комп’ютерні ігри. Нерідко дитина проводить перед телевізором більшість часу тільки тому, що немає чим зайнятися. Сцени насильства, які показують в телевізорі, часто призводять до знецінення життя, фільми з насильством вчать, що вбивати людей досить легко. Можливо, саме з таких сцен насилля частішають випадки суїциду в дітей. Надивившись кривавих сцен, втрачають страх перед смертю тане цінять життя інших людей. В телепередачах показують спілкування, повне сварок, що призводить до рукоприкладства, тоді як потрібно прагнути до безконфліктності. Щодо комп’ютерних ігор то вони можуть спричиняти спалах необґрунтованої агресії. У дітей, які часто сидять за комп’ютером, появляються всі ознаки стресу – втомлюваність, тривожність, роздратованість, порушення сну
- підлітковій злочинності. Причиною підліткової злочинності найчастіше є неналежне виховання батьків або відсутність батьківської опіки. Зниження рівня життєвих умов призводять до виникнення бажання у дітей житти краще, і одним із легких шляхів досягнення своєї потреби вони вважають крадіжки або інші злочини, які допомагають досягти цієї цілі. Негативний вплив має зовнішня атмосфера, яка складається навколо дитини яку покинули батьки на певний проміжок часу або назавжди. Знижується рівень вимогливості, змінюється психологічний клімат відносин. Відсутність одного або двох батьків дитина намагається заповнити, через що іноді і трапляються злочини. Відсутність хоча б одного із батьків породжує неповноцінність яку побутових умовах, такі в самій особистості замкнутість, заздрість до людей, які мають повноцінну сім’ю, мстивість, озлобленість, знижується духовний рівень особистості. Поведінка членів родини має особливий вплив на характері мотив злочину
- сексуальних девіаціях. Підлітки із зацікавленістю ставляться до сексуальних стосунків. Перший сексуальний досвід, враження від нього можуть у подальшому вплинути на сексуальне життя в цілому. Одним із проявів девіантної поведінки є проституція. Негативний досвід може вплинути на появу неврозів.
Висновки. Проблема девіантної поведінки вивчається давно, але незважаючи на це, у сучасному світі вона не стає менш актуальною. Річ утому, що девіантна поведінка, як правило, закладається у підлітковому віці, адже впродовж цього періоду відбувається своєрідний перехід від дитинства до дорослості, від незрілості дозрілості, який пронизує всі сторони розвитку підлітка анатомо-фізіологічна перебудова інтелектуальний, етичний розвиток, а також різноманітні види діяльності . Таким чином, сучасне життя, з одного боку, надає підлітку свободу для вибору соціального середовища і засобів спілкування, способу і стилю життя, аз іншого – процес адаптації і самовизначення, що ускладнився, висуває високі вимоги до рівня самосвідомості, самоконтролю із боку дорослих, із боку підлітків і робить останнього незахищеним від можливих втрату його соціально-психологічній рівновазі. Перспективи подальших наукових досліджень вбачаємо у психологічному аналізі форм девіантної поведінки підлітків під впливом соціального сирітства.
Л і тер ату р а
1. Ананьєв Б.Г. Человек как предмет познания, - Л Изд-во ЛГУ, с.
2. Асмолов А.Г., Братусь Б.С., Зейгарник Б.В., Петровский В.А. и др. О некоторых перспективних исследованиях смысловых образований личности // Вопросы психологи. – с.
3. Большой психологический словарь / Сост. и общ. Ред.. Б.Г. Мещерякова, В.П. Зинченко.-Спб.:
Прайм-ЕВРОЗНАК,- с.
4. Дюркгейм Е. Самогубство Соціологічне дослідження / Пер. з фр. Е. Дюркгейм. - К.,1998с.
5. Заморуєва ВВ. Діти без сімї: підготовка до життя / ВВ. Заморуєва. – К Шк. світ, 2011. – 128 с. – Бібліотека Шкільного світу.
6. Максимова, НЮ. Психологія девіантної поведінки / НЮ. Максимова.- К Либідь, 2011. – 520 с.

357
Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(28) 2012
7. Патаки Ф. Некоторые проблемы девиантного (отклоняющегося) поведения // Психологический журнал. -с.
8. Соціальне сирітство в Україні експертна оцінка та аналіз існуючої в Україні системи утримання та виховання / Авт. кол. Л.С. Волинець, НМ. Комарова, І.Б. Іванова та інші. – К, 1998.
9. Цибулько Л.Г. Проблема девіантної поведінки дітей-сиріт / Л.Г. Цибулько. – Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 15 (226), Ч.ІІ, с.
10. Шишко О.Я. Соціальне сирітство як чинник порушення психічного здоров’я дітей / О.Я. Шишко. - Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія психологічна Текст : сборник . Вип. 1'2008 - С .106-121 .
11. Шнейдер Л.Б. Девиантное поведение детей и подростков. — М Академический Проект Трикста,
2005. — 336 с.
R e f e r e n c e s

1. є B.G. Chelovek kak predmet poznaniya, - L.: Izd-vo LGU, 1968.-338s.
2. Asmolov A.G., Bratusj B.S., Zeyjgarnik B.V., Petrovskiyj V.A. i dr. O nekotorihkh perspektivnikh issle- dovaniyakh smihslovihkh obrazovaniyj lichnosti // Voprosih psikhologi. – 1979.-№4.-s.35-47.
3. Boljshoyj psikhologicheskiyj slovarj / Sost. i obth. Red.. B.G. Metheryakova, V.P. Zinchenko.-Spb.:
Prayjm-EVROZNAK,- 2003.-672s.
4. Dyurkgeyjm E. Samogubstvo: Socіologіchne і / Per. z fr. E. Dyurkgeyjm. - K.,1998s.
5. є V.V. і bez sіmї: і do zhittya / V. V. є. – K.: Shk. і, 2011. – 128 s. –
(Bіblіoteka і і.
6. Maksimova, N. Yu. і devіantnoї і / N. Yu. Maksimova.- K.: і, 2011. – 520 s.
7. Pataki F. Nekotorihe problemih deviantnogo (otklonyayuthegosya) povedeniya // Psikhologicheskiyj zhurnal. -1987.-№4.-s.43-54.
8. і і v Ukraїnі: ekspertna і ta і іsnuyuchoї v Ukraїnі sistemi utrimannya ta vikhovannya / Avt. kol. L.S. Volinecj, N.M. Komarova, І. І ta іnshі. – K., 1998.
9. Cibuljko L.G. Problema devіantnoї і dіteyj-sirіt / L.G. Cibuljko. – і LNU іmenі Tarasa
Shevchenka № 15 (226), Ch.ІІ, 2011.-301-305s.
10.Shishko O.Ya. і і yak chinnik porushennya і zdorov’ya і / O.Ya.
Shishko. - Naukoviyj і і derzhavnogo і vnutrіshnіkh sprav. і і [Tekst] : sbornik . Vip. 1'2008 - S .106-121 .
11. Shneyjder L.B. Deviantnoe povedenie deteyj i podrostkov. — M.: Akademicheskiyj Proekt; Triksta,
2005. — 336 s.
Яремчук ВВ.
Социальное сиротство как один из психологических факторов формирования девиантного
поведения подростков
В статье поднимается проблема девиантного поведения подростков, которое возникло под
влияннием социального сиротства.
Проанализирована специфика подрасткового возраста, основные его новообразования и возмо-
жные причины появления девиаций. Описаны причины,каторые приводять к бродяжничеству, алко-
голизму, наркомании, самоубыйству, зависимости, подростковой преступности, сексуальным девиа-
циям. Автор пытается начертить пути профилактики негативних последствий социального сирот-
ства.
Ключевые слова: девиантное поведение, социальные сироты, зависимость, девиант, дезоргани-
зация, дезадаптация.

Yaremchuk V.V.
Social orphanage as one of the psychological factors in the formation of deviant behavior among
adolescents
The problem of teenage deviant behavior arising as a consequence of social orphanhood is raised in the
article. The specifications of teen-age, its main innovations and possible reasons of deviations development
are analyzed. The main reasons causing vagrancy, alcoholism, drug-dependency, suicide, addictions, teenage
crime, sexual deviations are described.
Key words: deviant behavior, social orphans, addictions, deviants, disorganization, disadaptation.
Яремчук Віталія Василівна – аспірант кафедри соціальної психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал