3. Як обрати тему дослідження? (на матеріалі мовознавчих досліджень)



Дата конвертації05.02.2017
Розмір44.4 Kb.
3. Як обрати тему дослідження? (на матеріалі мовознавчих досліджень)
З вибору теми й проблеми, що лежить в основі наукової роботи, розпочинається будь-яке наукове дослідження (зрозуміло, протягом пошуково-дослідницького періоду її формулювання, словесне найменування (назва) може уточнюватись і коригуватись). Слухач МАН може обрати тему самостійно (якщо він має власні уподобання в науці і добре або, принаймні, непогано орієнтується в перспективних напрямах наукових досліджень, до того ж, достатньо обізнаний із відповідною науковою літературою). Однак, як свідчить практика, школяр не завжди має достатньо знань, щоб вибрати тему без допомоги досвідченого наставника. Здебільшого її пропонує слухачеві науковий керівник (враховуючи, закономірно, його наукові інтереси).

Тему наукової роботи краще обирати або зовсім нову, або недостатньо вивчену. Щоб уникнути дезінформації, стверджуючи новизну й актуальність теми, яка вже вивчена або не представляє ніякої вартості для науки, потрібно добре орієнтуватись у наукових працях, що передбачає глибоке опрацювання спеціальної наукової літератури. Це дасть можливість слухачеві визначити ступінь дослідження конкретної проблематики.

Юний науковець найчастіше обирає ту тему, що викликала в нього особливий інтерес.

Безперечно актуальні й перспективні також дослідження, що ґрунтуються на регіональному матеріалі. Водночас навряд чи доречно пропонувати слухачеві МАН займатися темою, яка під силу хіба що науково-дослідному інститутові, колективу науковців чи досвідченому академікові, наприклад:,,Топоніміка Волині”, ,,Англомовні запозичення в українській мові”.

Назва наукової роботи повинна точно вказувати на тему і відображати основну проблематику. Наприклад, із назви ,,Особливості символіки весільних обрядів у нашому краї” абсолютно незрозуміло, про який край йтиме мова. А про поетів якого міста (,,Мова поетів рідного міста”) пише автор, стане зрозуміло також лише після прочитання самого тексту роботи.

Назва роботи повинна бути місткою і максимально лаконічною. Щоправда, однаково недоречні й надто громіздкі назви, і досить лаконічні, наприклад: ,,Міцкевич і Україна”, ,,Українське весілля”.

Подібні узагальнені формулювання назви наукової праці можливі хіба що в монографіях. Придатні вони і як назви рефератів. Однак для наукової роботи в МАН варто відшукати тему вужчу й конкретнішу: вибір подібної тематики заздалегідь ,,програмує” невдачу та прорахунки наукової роботи слухача. Дуже сумнівно, що йому вдасться, зважаючи передусім на обсяг наукової роботи, глибоко й повно розкрити тему. А головне, чи зможете ви позбутися реферативності, пишучи подібну роботу. Наукової новизни в такій роботі годі, мабуть, і сподіватися.

Варто уникати також образності в назві наукової праці, позаяк образні елементи мають зовсім інші функції в науковому стилі. Їх поява доречна в науково-популярному тексті. В основному тексті власне наукового твору вони можливі, але мають чітко визначене призначення: сприяти пізнанню наукової інформації, тобто її сприйняттю й розумінню адресатом. Однак у назві таких текстів образні елементи сприймаються як зайвина й недоречність (наприклад: ,,Барви кохання у поетичних текстах Дмитра Павличка”, ,,Імена говорять сивими віками”, ,,І на тих рушниках Україна моя”, ,,Хліб як святиня українського народу” і т. ін.).

Назва наукової роботи неможлива й у формі запитання (наприклад: ,,Про що може сказати верба?”, ,,Як іменували жінку в Давній Русі?” і т. ін.).

Небажані й назви, побудовані з двох частин за принципом родо-видових взаємин (наприклад: ,,Компаративістика: теоретичний і практичний аспект”, ,,Символіка флори. Історія найменування квітів у біології, міфології, їх вплив на культуру та історію. Зображення у мистецтві” й т. ін.).

Навряд чи придатні й назви, які утворені як перелік якихось проблем (наприклад: ,,Омоніми, їх різновиди і роль у поетичному тексті”) або такі, що містять вказівку на загальну проблему, а потім конкретизують її (наприклад: ,,Тарас Шевченко. Мова і стиль „Щоденника”).

Назви на зразок ,,Порівняння як невід’ємна частина художнього тексту”, ,,Реклама – найпопулярніший публіцистичний жанр”, „Суржик як здеградована форма українського мовлення” виправдані хіба що як заголовок у науково-публіцистичному тексті, а ,,Державний статус української мови – ,,за” і ,,проти” як тема доповіді у науковій дискусії.

Назви ,,Шевченківський Севастополь”, ,,Оце твоя доля (дослідження матеріалів „Щоденників” Олеся Гончара)”, ,,Словники української мови”, ,,Мовна спадщина Т.Г.Шевченка” заздалегідь програмують реферативний характер дослідження.

Відсутність конкретики (передусім, проблеми, аспекта дослідження) унеможливлює й написання таких робіт: „Особливості українських колискових пісень”, ,,Англійські переклади Шевченка”, Особливо частотні ті теми, до складу яких входять лексеми специфіка та особливість.

Для наукової роботи в МАН недоречні також назви, що розпочинаються словами: ,,До питання...”, ,,До проблеми...”, ,,Деякі питання (проблеми...)”, ,,З історії...”, ,,Особливості...”, „Дослідження...”, „Роль...” тощо, наприклад: ,,Деякі риси лексики сучасної волинської поезії”, ,,Особливості говірок Ковельщини”, „Особливості шкільного жаргону”, „Особливості вживання абревіатур в українській мові” й т. ін.



Не варто перевантажувати також назву чужоземними словами, тим паче, якщо без них можна обійтися, знайшовши потрібний лексичний відповідник в українській мові, наприклад: ,,Теодицея у поетичній творчості Тараса Шевченка”, „Парантетичні засоби в дискурсі”.

Варто пам’ятати, що вдало вибрана й точно сформульована тема наукової роботи – це крок до бажаного успіху. Ось тому так важливо знати й дотримуватись основних вимог у виборі й формулюванні теми наукового дослідження.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал