2. Методика роботи з синтаксичними одиницями



Скачати 341.46 Kb.
Дата конвертації10.04.2017
Розмір341.46 Kb.

Старагіна І.П., Сосницька Н.П., Перепелицина О.А. Методичні рекомендації. 4 клас


2. Методика роботи з синтаксичними одиницями

Синтаксичні одиниці – це мовне поняття, опанування якого дозволяє учням вибудувати систему синтаксичних понять: словосполучення, головне та залежне слово в словосполученні, граматична основа, поширене та непоширене речення, члени речення, головні члени речення (підмет та присудок) та другорядні члени речення (додаток, обставина, означення), однорідні члени речення. Робота з побудови поняття про частини мови розпочинається в параграфі «Таємниці побудови речення» (див. Старагіна І.П., Перепелицина О.А., Сосницька НП. Українська мова. 4 клас. Ч.3). За програмою учням пропонується розглянути наступні теми:

«Поняття про синтаксичні одиниці мови. Засоби граматичного зв’язку (граматичні форми слів самостійних частин мови, службові частини мови).

Словосполучення як синтаксична одиниця мови. Головний і залежний члени словосполучення.

Речення як синтаксична одиниця. Граматична основа речення. Поняття про присудок та підмет як головні члени речення.

Другорядні члени речення. Означення, додаток, обставина. Слова, що не є членами речення (звертання), їх виділення в усному мовленні та на письмі.

Прості й складні речення. Однорідні члени речення. Кома в реченнях з однорідними членами.

Види речень за метою висловлювання. Окличні та неокличні речення.».

Зазначимо, що вивчення синтаксису є новим навчальним завданням для учнів, але учні під час вивчення частин мови достатньо підготувалися до розв’язання цього навчально-пізнавального завдання. Результатом розв’язання цього завдання стане саме поняття про синтаксичні одиниці і побудована на основі цього поняття система синтаксичних одиниць (словосполучення, граматична основа, просте та складне речення).

Робота з синтаксичними одиницями на уроках української мови в четвертому класі дозволяє учителю вирішити цілу низку методичних завдань:

1) вибудувати поняття про синтаксичні одиниці як слова, пов’язані між собою лексично та граматично; виявити види граматичного зв’язку (підрядний та взаємний зв'язок) у синтаксичних одиницях;

2) вибудувати систему синтаксичних одиниць: словосполучення (підрядний зв'язок), граматична основа (взаємний зв'язок), просте речення як комбінація з декількох синтаксичних одиниць, серед яких обов’язковою є граматична основа, складне речення як комбінація з декількох синтаксичних одиниць, серед яких обов’язковими є дві і більше граматичних основ);

3) виявити спосіб визначення головного та залежного слова в словосполученні (слово, яке може використовувати всі свої форми, - це головне слово, а слово, форма якого залежить від головного слова, - це залежне слово);

4) з’ясувати, що словосполучення – це уточнена назва предмета , дії або ознаки; залежне слово в словосполученні або доповнює назву дії (додаток), або означає ознаку предмета (означення), або означає ознаку дії або ознаки (обставина); навчитися визначати, чим вступає в словосполученні залежне слово – додатком, означенням чи обставиною шляхом постановки змістового питання;

5) виявити спосіб визначення присудка (зміна форм речення за часом) та підмета (слово, яке має взаємний зв'язок з присудком);

6) виявити в реченні однорідні члени речення (як головні, так і другорядні);

7) опанувати правила розстановки розділових знаків в складних реченнях та реченнях с однорідними членами речення або словами, які не є членами речення в межах програми;

8) вдосконалювати орфографічну дію та орфографічну навичку, опановувати орфоепічні норми та граматичні форми.




Урок за темою «Синтаксичні одиниці мови»

Мета уроку: мотивувати учнів до розширення знань щодо будови української мови та розуміння того, що речення будується не з окремих слів, а з синтаксичних одиниць; з’ясувати, чим синтаксична одиниця відрізняється від окремого слова (наявність граматичного зв’язку з іншим словом) та які види граматичного зв’язку є в синтаксичних одиницях (підрядний та взаємний); навчитися визначати тип синтаксичного зв'язку; вправлятися у визначенні частин мови; вправлятися в перевірці орфограм слабких позицій звуків, удосконалювати навички групової роботи з метою спільного обговорення.

Сюжетна заставка. Учитель зачитує (або дослівно переказує) сюжет, поданий на с.15 зошита-посібника. Зазначимо, що метою обговорення діалогу, який виник між Андрійком, Петриком та Яринкою щодо різного тлумачення прочитаного повідомлення друзів з Плямсиди, є ініціювання учнів до розв’язання нового навчально-пізнавального завдання – завдання з синтаксису, результатом розв’язання якого поступово й стане система синтаксичних понять: словосполучення, головне та залежне слово в словосполученні, граматична основа, поширене та непоширене речення, члени речення, головні члени речення (підмет та присудок) та другорядні члени речення (додаток, обставина, означення), однорідні члени речення. Зрозуміло, що на побудову цієї системи учням знадобиться багато уроків. Важливим є саме мотивація учнів до такої тривалої роботи. Те, що робота може бути тривалою, можна зрозуміти зі слів Андрійка, який говорить про те, що Плімсі бракує якихось знань, які виходять за межі знать про частини мови та граматичні значення слів. Ураховуючи, що знання про частини мови та граматичні значення здобувалися протягом попереднього півроку та спиралися на отримані раніше знання, то можна передбачити, що й нові знання вимагатимуть теж чималого часу і будуть спиратися на попередній навчальний досвід учнів.

Вправа 22 спрямована на виявлення того, що таке синтаксичні одиниці і усвідомлення того, що учні весь час користуються синтаксичними одиницями, бо їхнє зв’язне мовлення неможливе без врахування того, чи пов’язуються між собою слова лексично та граматично. Учням пропонується обрати рядок, у якому записано слова, пов’язані між собою лексично та граматично. Таким рядком є третій рядок, на якому записано: квадратна клумба, прийшли друзі. Наприклад, можливе таке пояснення:

Квадратна клумба – клумба, тобто квітник, може бути квадратної форми, тому тут є лексичний зв'язок; іменник клумба має ж.р. та форму називного відмінка в однині, тому прикметник, який з ним пов'язаний граматично теж має форму ж.р., називного відмінка та однину.

Учитель обговорює з учнями, чому вони не обрали перший чи другий рядок. З’ясовується, що у першому рядку слова, хоча й пов’язані граматично (наприклад: у прикметника квадратне – с. р., одн., як і в іменника молоко), але не мають лексичного зв’язку (молоко може бути смачним, теплим або холодним тощо), а у другому рядку – слова пов’язані лексично (наприклад: дійсно, вікно за формою може бути квадратним), але відсутній граматичний зв'язок (іменник вікно середнього роду і тому прикметний, який відноситься до цього іменника, теж повинен мати форму середнього роду). Саме слова, зв’язані між собою лексично та граматично, пропонується називати далі синтаксичною одиницею.



Вправа 23 спрямована на оцінку та контроль того, чи зрозуміли учні, що саме вони називатимуть синтаксичними одиницями. Учням пропонується довести, що виділені сполучення слів (звертаємо увагу, що поки що використовується назва сполучення слів, а не термін «словосполучення») є синтаксичними одиницями. Щоб довести це, учні звертають увагу на лексичний та граматичний зв'язок між словами.

Наприклад:



натискає хлопчик – «натискати» - це «з силою давити, налягати на що-небудь», «хлопчик» - це істота, дійсно істота може виконувати таку дію, слова лексично пов’язані між собою; слова також граматично зв’язані, тому що іменник хлопчик має форму однини і дієслово натискає теж має форму однини, бо називає дію, яку виконує один хлопчик, також дієслово має форму 3 особи, а не 1 чи 2, а слово хлопчик можна замінити особовим займенником «він», а не «я» чи «ти».

Потрапляє до коробки – «потрапляти» - це означає «опинятися десь», «коробка» - це невелике вмістище з картону чи пластику, тому можна попасти до коробки, тобто ці слова лексично зв’язані; слова також граматично зв’язані, бо слово потрапляє вимагає уточнення (куди?) і тому іменник, який пов'язаний з цим дієсловом стоїть не в називному, а в знахідному відмінку.

Далі учням пропонується дослідити, чи однаковий зв’язок між словами в поданих синтаксичних одиницях.

У загально класній роботі учні виконують низку дій, щоб виявити особливості зв’язку в кожній з синтаксичних одиниць.


  1. Учням пропонується змінити особу та число дієслова натискає в першій синтаксичній одиниці. Учні це роблять і бачать, що синтаксична одиниця руйнується (натискаємо хлопчик), тому що дієслово пов’язано зі словом хлопчик, яке має граматичні значення однини та може бути замінено словом він, тобто займенником 3 особи.

  2. Учням пропонується змінити відмінок у іменника хлопчик у першій синтаксичній одиниці. Учні це роблять і бачать, що синтаксична одиниця руйнується, бо тепер з’являється зовсім інший зміст (натискає хлопчиком). Робиться висновок, що дієслово вимагає від іменника стояти в називному відмінку, щоб передати зміст, хто виконує дію.

  3. Учні показують стрілкою, яку проводять від іменника до дієслова, що форма дієслова (3 особа, однина) залежить від іменника, а другою стрілкою, яку проводять від дієслова до іменника, показують, що форма іменника (у даному разі Н.в) залежить від дієслова:

натискає хлопчик



  1. Учням пропонується змінити особу та число дієслова потрапляє в другій синтаксичній одиниці. Учні це роблять і бачать, що синтаксична одиниця не руйнується: потрапляю до коробки, потрапляємо до коробки. Зміст залишається той самий, граматичний зв'язок наявний.

  2. Далі учні пробують змінити відмінок в іменника (до) коробки в другій синтаксичній одиниці. Зміна відмінка призводить до руйнування синтаксичної одиниці, бо втрачається зміст (потрапляє коробкою).

  3. У другій синтаксичній одиниці учні стрілкою вказують, що форма іменника залежить від дієслова:

потрапляє до коробки

Після проведеного дослідження робиться висновок про наявність двох типів зв’язку в синтаксичних одиницях: взаємний зв'язок (форми залежать одна від одної) та підрядний (форма одного слова залежить від іншого слова).

Виконуючи вправу 24, учні працюють с синтаксичними одиницями, побудованими з тих самих слів, але за допомогою різних типів зв’язку. Виявлення типу зв’язку відбувається на основі виявлення того, чи можна змінювати граматичні значення без руйнування синтаксичної одиниці (по аналогії з попередньою вправою).

Наприклад:

Зустрівся директор – дієслово в минулому часі може змінюватися за родами та числами, перевіряємо, чи можливі такі зміни (зустрілися директор, зустрілося директор), синтаксична одиниця руйнується, тобто форма слова зустрівся залежить від іншого слова в синтаксичній одиниці – від слова директор; тепер перевіряємо, чи можна змінити слово директор за відмінками (зустрівся директора). Зміна відмінка теж неможлива без руйнування синтаксичної одиниці. Форма іменника директор залежить за дієслова зустрівся. Висновок – зв'язок взаємний.

Зустрітися з директор ом – дієслово в неозначеній формі, перевіряємо, чи можна змінити в минулому часі за числами та родами (зустрілися з директором, зустрівся з директором, зустрілася з директором, зустрілося з директором), синтаксична одиниця не руйнується, можливі будь-які зміни тобто форма слова зустрітися не залежить від іншого слова в синтаксичній одиниці – від слова (з) директором; тепер перевіряємо, чи можна змінити слово (з) директором за відмінками (зустрітися директора). Зміна відмінка неможлива без руйнування синтаксичної одиниці. Форма іменника (з) директором залежить за дієслова зустрітися. Висновок – зв'язок підрядний.

Зрозуміло, що від кожного учня не слід чекати такої розгорнутої відповіді, але учитель повинен знати, на що спрямувати увагу учнів, коли вони дають пояснення.



Вправа 25 є, по суті, зворотною по відношенню до попередньої вправи. У вправі 24 учням були запропоновані утворені з тих самих слів синтаксичні одиниці на основі різних типів зв’язку, тепер учням пропонуються слова, а вони повинні утворити синтаксичну одиницю і визначити тип зв’язку.

Робота виконується в групі. Група об’єднується з метою мікродискусії («Учнівська рада»).

Зазначимо, що групи можуть запропонувати різні варіанти, і це нормально, бо з пари слів можна утворити як різні синтаксичні одиниці (наприклад, веселити сестру і веселить сестра), так і в межах однієї синтаксичної одиниці можна утворити різні форми (веселити сестру та веселити сестер).

На все це учитель звертає увагу під час перевірки результатів групової роботи.



Вправа 26 пропонується для домашньої самостійної роботи. Учні записують сполучення слів, перевіряючи орфограми. Далі їм треба визначити та позначити відповідною цифрою, як слово держава пов’язано з іншим словом у різних синтаксичних одиниця: 1) з дієсловом підрядним зв’язком (пишатися державою, керувати державою, підтримувати державу), 2) з дієсловом взаємним зв’язком (держава зміцнюється, розквітає держава, захищає держава), з прикметником підрядним зв’язком (незалежний від держави), з іменником підрядним зв’язком (уряд держави, закони держави, президент держави).

Урок за темою «Словосполучення як синтаксична одиниця мови. Головне та залежне слово в словосполученні»

Мета уроку: з’ясувати, яка синтаксична одиниця називається словосполученням; виявити спосіб визначення головного та залежного слова в словосполученні; вправлятися у визначенні частин мови; вправлятися в перевірці орфограм слабких позицій звуків; удосконалювати навички парної роботи з метою дії контролю («учень» - «учитель»).

Вправа 27. Учням пропонується серед поданих сполучень слів обрати ті, у яких слова пов’язані між собою за допомогою підрядного зв’язку. Такими синтаксичними одиницями є купити телефон, працювати інженером, запросити механіка. Стрілкою учні вказують, що форми іменників телефон, інженером, механіка залежать від дієслів у кожній з синтаксичних одиниць.

Учитель знайомить учнів, що синтаксична одиниця, побудована на основі підрядного зв’язку називається словосполученням.



Вправа 28 пропонує продовжити роботу зі спостереженнями за словосполученням як синтаксичною одиницею. Учням пропонується виписати з поданого діалогу два словосполучення. Зазначимо, що учням легко визнати, що берімо м’яч є словосполученням, бо вони вже не раз працювали з словосполученням, до складу якого входить дієслово та іменник. Учні легко визначають, що іменник у синтаксичній одиниці берімо м’яч не може змінювати свій відмінок. Складніше учням визнати, що і новий м’яч теж є словосполученням. На перший погляд їм може показатися, що тут взаємний зв'язок, бо зміна відмінка та числа не можлива як у прикметника, так і в іменника. У синтаксичній одиниці гра відбудеться учні теж визначаються взаємний зв'язок. Тобто учні можуть сказати, що у даному діалозі лише одне словосполучення. Учитель пропонує розібратися і уточнити свої знання.

Учні можуть об’єднатися в пари і провести дослідження на основі поданих в зошиті на с. 18 завдань.



  1. Учні читають усі форми слів м’яч та новий. Звертаємо увагу на те, що усі форми для іменника – це 14 форм, отриманих шляхом зміни за відмінками та числами. Усі форми прикметника – це зміни за родами та відмінками в однині, за числами та відмінками в множині. Усього виходить 28 змін.

    Н.

    Р.

    Д.



    Зн.

    О.

    М.



    К.

    м’яч

    м’яча


    м’ячу

    м’яч


    м’ячем

    на м’ячі


    м’яче

    новий нового

    новому


    новий

    новим


    новому

    новий


    нова

    нової


    новій

    нову


    новою

    новій


    нова

    нове

    нового


    новому

    нове


    новим

    новому


    нове

    Н.

    Р.

    Д.



    Зн.

    О.

    М.



    К.

    м’ячі

    м’ячів


    м’ячам

    м’ячі


    м’ячами

    на м’ячах

    м’ячі


    нові

    нових


    новим

    нові


    новими

    нових


    нові

  2. Учні утворюють усі можливі сполучення форм слова м’яч з відповідними формами слова новий, з’єднуючи їх лініями (м’яч новий, м’яча нового, м’ячу новому тощо).

3. Очевидно, що не всі форми прикметника знадобилися для зв’язку з формами іменника м’яч. Знадобилося лише 14 форм. Учні викреслюють 8 змін за відмінками в однині жіночого роду та 8 змін за відмінками в однині середнього роду. Ці форми не можуть утворювати синтаксичну одиницю з іменником чоловічого роду, а м’яч саме іменник чоловічого роду.

4. Учні роблять висновок, що зв'язок між словами в синтаксичній одиниці новий м’яч є підрядним, а не взаємним. При цьому звертається увага учнів на те, що слово, яке може використовувати всі свої форми словосполученні, є головним словом, а слово, яке не може використовувати всі свої форми, і форма його залежить від головного слова, є залежним словом.

Головне слово в словосполученні позначається хрестиком.

х

новий м’яч


У вправі 29 продовжується розпочата в попередніх вправах робота по виявленню особливостей словосполучення. Учні вчаться визначати головне та залежне слово в словосполученні. Робота виконується в парі. Учні по черзі виконують роль учителя та учня (один виконує завдання, інший – контролює його і допомагає).

Можливі міркування:



Готовий до змагань - слово готовий може змінюватися за родами та відмінками в однині, за числами та відмінками в множини без обмежень, це головне слово, а слово (до) змагань не може стояти в будь-якому відмінку, тобто його форма залежить від слова готовий, це залежне слово.

Готовий сніданок - слово готовий може змінюватися за відмінками в однині лише в чоловічому роді, зміни жіночого роду та середнього не використовуються, тобто форма слова готовий залежить від слова сніданок, це залежне слово; слово сніданок може використати усі свої форми, це головне слово.

Розвеселити дітлахів - слово розвеселити може змінюватися за часами, а в минулому часі за родами та числами, в теперішньому та майбутньому – за часами та особами без обмежень, це головне слово, а слово дітлахів не може стояти в будь-якому відмінку (розвеселити дітлахи), тобто його форма залежить від слова розвеселити, це залежне слово.

Червонощокий від морозу - слово червонощокий може змінюватися за родами та відмінками в однині, за числами та відмінками в множини без обмежень, це головне слово, а слово (від) морозу не може стояти в будь-якому відмінку, тобто його форма залежить від слова червонощокий, це залежне слово.

Червонощокий хлопчик - слово червонощокий може змінюватися за відмінками в однині лише в чоловічому роді, зміни жіночого роду та середнього не використовуються, тобто форма слова червонощокий залежить від слова хлопчик, це залежне слово; слово хлопчик може використати усі свої форми, це головне слово.

Ранкова зустріч - слово ранкова може змінюватися за відмінками в однині лише в жіночому роді, зміни чоловічого роду та середнього не використовуються, тобто форма слова ранкова залежить від слова зустріч, це залежне слово; слово зустріч може використати усі свої форми, це головне слово.

Прокинутися вранці - слово прокинутися може змінюватися за часами, а в минулому часі за родами та числами, в теперішньому та майбутньому – за часами та особами без обмежень, це головне слово, а слово вранці не може змінюватися взагалі (це прислівник), прислівник як частина мови означає ознаку дії, тому в словосполученні це слово зажди залежне від дієслова, слово вранці – залежне слово.

Вправу 30 учні виконують вдома самостійно. Вони записують текст, перевіряючи орфограми в словах. Потім у виділених словосполученнях учні визначають головне та залежне слово, показуючи хрестиком та стрілкою.

Усне пояснення може бути таким:



Зелена рівнина - слово зелена може змінюватися за відмінками в однині лише в жіночому роді, зміни чоловічого роду та середнього не використовуються, тобто форма слова зелена залежить від слова рівнина, це залежне слово; слово рівнина може використати усі свої форми, це головне слово.

Широкими дугами - слово широкими може змінюватися за відмінками в множині, але в однині це слово може змінюватися за відмінками лише в жіночому роді, зміни чоловічого роду та середнього не використовуються, тобто форма слова широкими залежить від слова дугами, це залежне слово; слово дугами може використати усі свої форми, це головне слово.

Ллється по сінокосах - слово ллється може змінюватися за часами, а в минулому часі за родами та числами, в теперішньому та майбутньому – за часами та особами без обмежень, це головне слово, а слово (по) сінокосах не може стояти в будь-якому відмінку (ллється сінокоси), тобто його форма залежить від слова ллється, це залежне слово.

Урок за темою «Значення залежного слова в словосполученні»

Мета уроку: мотивувати учнів на розширення своїх знань про словосполучення, виявити, чим відрізняються словосполучення від окремого слова (уточнена назва); виявити, як саме можуть уточнювати залежні слова головне слово в словосполученні (доповнення, означення, обставина); з’ясувати, як визначати значення залежного слова в словосполученні; вправлятися утворювати словосполучення; вправлятися в визначенні значення залежного слова в словосполученні; удосконалювати навички парної роботи з метою обговорення.

Вправа 31 спрямована на мотивацію учнів до подальшого вивчення словосполучення як синтаксичної одиниці та виявлення його суттєвих відмінностей від окремого слова: словосполучення – це уточнена назва.

Учні читають подані діалоги і порівнюють окремі слова та словосполучення з цими словами: учителька – наша учителька, склав - іспит склав, цікава дуже цікава. Виявляється, що за допомогою окремого слова можна назвати предмет, дію, ознаку. Але цього часто буває недостатньо для розуміння, про що йдеться: учителька (яка?), склав (що?), цікава (наскільки?).

Робиться висновок про те, чим відрізняється словосполучення від окремого слова, яке називає предмет, дію чи ознаку. Словосполучення – це уточнена назва предмету, дії чи ознаки.

У вправі 32 продовжується робота зі словосполученням, з його функцією уточнювати назви. Учні, працюючи в парі, утворюють словосполучення з поданими словами так, щоб друге слово (слова подані у довідці) уточнювало назву предмета чи дії:

Намалювати (чим?) олівцем.

Пообіцяти (кому?) другові.

Хвіст (чий?) вовчий.

Година (котра?) сьома.

Сховати (де?) в шухляді.

Отримати (коли?) завтра.

Після роботи з утворення словосполучень учні визначають головне та залежне слово. Цікаво, чи здогадається хтось з учнів, що саме головне слово можна уточнити, тобто від нього завжди можна поставити питання до залежного. Якщо учні це виявили, то вони одразу визначають в усіх словосполученнях головні слова (слова, які були задані і які вимагали уточнення), а ті слова, якими було здійснено уточнення – це залежні слова. Якщо учні на це не звернули увагу, вони можуть користуватися загальним способом, який відкрили на минулому уроці. У даному випадку одне другому не заперечує. Але звертаємо увагу вчителя, що поставити питання можна лише після того, як визначено, яке слово є головним, а яке залежним. Постановка питання – це визначення значення залежного слова (доповнення, означення, обставина), а не спосіб визначення головного та залежного слова.

Учитель задає учням питання про те, як залежні слова в утворених словосполученнях уточнили головні слова. Йдеться про те, що в першому словосполучення залежне слово доповнює головне слово вказівкою на те, чим виконується дія (намалювати олівцем), в другому - залежне слово доповнює головне слово вказівкою на те, кому спрямована дія (пообіцяти другові), в третьому - залежне слово називає ознаку предмета, названого головним словом (хвіст вовчий), у четвертому - залежне слово називає ознаку предмета, названого головним словом (година сьома), у п’ятому - залежне слово доповнює головне слово вказівкою на те, де виконується дія (сховати в шухляді), у шостому - залежне слово доповнює головне слово вказівкою на те, коли виконується дія (отримати завтра).

Така робота з словосполученнями дозволяє учням перейти до ознайомлення зі значеннями залежних слів, працюючи зі статтею в наступній вправі.

У вправі 33 учні читають статтю та находять у статті відповіді на такі питання:

1) Як залежні слова можуть уточнювати головне слово?

2) Яке залежне слово в словосполученні називаються додатком?

3) На які питання відповідає додаток?

4) Як умовно позначається додаток?

5) Яке залежне слово в словосполученні називаються означенням?

6) На які питання відповідає означення?

7) Як умовно позначається означення?

8) Яке залежне слово в словосполученні називаються обставиною?

9) На які питання відповідає обставина?

10) Як умовно позначається обставина?

Після обговорення тексту учні працюють зі словосполученнями, визначаючи в них, додатком означенням чи обставиною є залежне слово в кожному словосполученні.

Вправа 34 виконується учнями вдома самостійно. Учням пропонується написати інструкцію для плямсидців, як визначати в словосполученні головне та залежне слово, а також з’ясувати, додатком, означенням чи обставиною є залежне слово. Зрозуміло, що учитель і не очікує досконалої інструкції щодо граматичного розбору словосполучення. Йдеться про те, що учні спробували усвідомити послідовність тих дії, які вони виконували протягом двох уроків у роботі зі словосполученням. Учні можуть цю інструкцію зафіксувати не с словах а в схемах та малюнках. Не слід обмежувати дитячі можливості. На наступному уроці учні презентують свої інструкції і порівнюють з тією, що подані на с. 53 у кінці посібника.
Урок за темою «Визначення головного та залежного слова в словосполученні»

Мета уроку: формувати контрольно-оцінні дії під час визначення головного та залежного слова в словосполученні та значення залежного слова; учитися брати участь у загальнокласній навчальній дискусії; формувати орфографічну дію; удосконалювати навички парної роботи.

Вправа 35 для учнів є важливим кроком в усвідомленні того, що під час визначення значення залежного слова в словосполученні слід враховувати, що змістове питання лише для додатка збігається з відмінковими питаннями (відчиняєш (кого? що?) двері), для означення та для обставини змістові питання відмінні від відмінкових (наприклад, виходиш (звідки?, а не з кого?чого?) з дому).

У вправі 36, працюючи в парах, учні вчаться розрізнювати, яке питання слід поставити, щоб визначити відмінок у іменника, а яке питання слід поставити, щоб з’ясувати, чим є залежне слово (той же іменник) в словосполученні. Робота із словосполученням завжди починається з визначення головного та залежного слова. Потім уже відбувається робота з визначення, чим є залежне слово в словосполученні і в якому відмінку воно використано.

Інструкція до роботи:


  1. Працюйте в парах.

  2. Спочатку з’ясуйте, яке слово головне, а яке залежне в кожному з словосполучень. Поставте відповідні позначки (хрестик та стрілку).

  3. Потім визначте відмінок іменника, записуючи відмінкові питання. Над іменником надпишіть відмінок.

  4. Задайте змістове питання від головного слова до залежного і зясуйте, чим воно є в словосполученні (додатком, означенням чи обставиною). Відповідно підкресліть.

Запис:

х (кого? чого?) чия? Р.в.

Чернетка брата

Приклад міркування:



Чернетка брата – слово чернетка можна змінити по відмінках та числах, воно головне, слово брата змінити по відмінках не можна, воно залежне. Чернетка (чия?) брата – слово брата є означенням; чернетка (кого?чого?) брата – слово брата стоїть у родовому відмінку.

Портрет президента – слово портрет можна змінити по відмінках та числах, воно головне, слово президента по відмінках змінити не можна, воно залежне, портрет (чий?) президента – слово президент є означенням; портрет (кого? чого?) президента - слово президент стоїть у родовому відмінку.

Фартух художника – слово фартух можна змінити по відмінках та числах, воно головне, слово художника по відмінках змінити не можна, воно залежне; фартух (чий?) художника – слово художник є означенням; фартух (кого? чого?) художника - слово художник стоїть у родовому відмінку.

Вишикуватися в шеренгу – слово вишикуватися можна змінити за часами, у минулому часі за родами та числами, у теперішньому – за особами та числами, воно головне, слово (в) шеренгу по відмінках змінити не можна, воно залежне; вишикуватися (як?) в шеренгу – слово шеренга є обставиною; вишикуватися (в кого? в що?) в шеренгу - слово шеренга стоїть у знахідному відмінку.

Розпочати за сигналом – слово розпочати можна змінити за часами, у минулому часі за родами та числами, у теперішньому – за особами та числами, воно головне, слово (за) сигналом по відмінках змінити не можна, воно залежне; розпочати (як?) за сигналом – слово сигнал є обставиною; розпочати (за ким? за чим?) за сигналом - слово сигнал стоїть в орудному відмінку.

Злетіти з аеродрому – слово злетіти можна змінити за часами, у минулому часі за родами та числами, у теперішньому – за особами та числами, воно головне, слово (з) аеродрому по відмінках змінити не можна, воно залежне; злетіти (звідки?) з аеродрому – слово аеродром є обставиною; злетіти (з кого? з чого?) з аеродрому - слово аеродром стоїть у родовому відмінку.

У вправі 37 продовжується робота зі словосполученнями. На першому етапі роботи учні діють за аналогією з попередньою вправою: визначають відмінок іменника і чим є залежне слово в словосполученні (додатком, означенням, чи обставиною).

Учні ставлять питання усно, а в зошиті над іменником надписують відмінок, а також відповідно підкреслюють як додаток, означення або обставину.

Міркування:

Побачити (кого? що?) страуса – Зн.в., додаток.

Поверталися (після кого? чого?; коли?) після вистави – Р.в., обставина.

Допомогти (кому? чому?) бабусі – Д.в., додаток.

Пишатися (ким? чим?) роллю – О.в., додаток.

Виступати (на кому? чому? де?) на зборах – М.в., обставина.
Далі увага дітей привертається до прикметників, які можна вставити в кожне словосполучення і до визначення відмінка цих прикметників. Йдеться про те, що відмінок прикметника визначається за формою іменника, від якого він залежить. Стосовно ж ролі прикметників у словосполученні учні з’ясовують, що прикметник тут виступає усюди означенням.

Вправа 38 виконується учнями вдома самостійно. Учні утворюють словосполучення із поданих слів і записують їх, перевіряючи орфограми.

Також учням треба визначити відмінок залежного слова в кожному словосполученні і чим є залежне слово: додатком, означенням чи обставиною і відповідно підкреслити.

Міркування:

Розкласти (по кому? чому? де?) по полицях - М.в., обставина.

Написати (кому? чому?) директорові – Д.в., додаток.

Милуватися (ким? чим?) тишею – О.в., додаток.

Крокувати (ким? чим? як?) площею – О., обставина.

Почервоніти (від кого? від чого? з якої причини?) від морозу – Р.в., обставина.

Відображатися ( в кому? чому? де?) в калюжі – М.в., обставина.

Зустрічати (з ким? чим? як?) з радістю - О.в., обставина.



Урок за темою «Граматична основа речення як синтаксична одиниця»

Мета уроку: конкретизувати поняття про синтаксичні одиниці в роботі з синтаксичною одиницею, побудованою на основі взаємного зв’язку, - граматичною основою; виявити, що речення будується з синтаксичних одиниць; вправлятися в побудови синтаксичних одиниць (словосполучення та граматична основа); вправлятися в умінні знаходити в реченнях словосполучення; поширити уявлення про стилі мовлення; вправлятися в перевірці орфограм слабких позицій звуків; удосконалювати навички парної та самостійної роботи з метою формування дії контролю.

Виконуючи вправу 39, учні виконують уже знайоме їм завдання порівняти окреме слово (Плямс) та синтаксичну одиницю (Плямс прилетить!).

Безумовно, учні можуть відразу сказати, що у другій репліці є уточнення стосовно назви Плямс, і, навіть, можуть сказати саме чого стосується це уточнення Плямс (що зробіть?) прилетить. Але на таке питання ні обставина, ні додаток, ні означення не відповідають. Це якась нова робота залежного слова. Учитель, якщо учні про це говорять, не заперечує цього, але просить з’ясувати, а чи є ця синтаксична одиниця словосполученням, тобто чи поєднані слова підрядним зв’язком.

Учні намагаються змінити слово Плямс за відмінками і бачать, що відмінок змінити не можна, бо руйнується синтаксична одиниця (наприклад: Плямса прилетить). Виходить, що це залежне слово. Але слово прилетить змінити за особами та числами теж не можна (Плямса прилечу, Плямси прилечу). Виходить, що і це слово не може використати в цій синтаксичній одиниці усі свої форми, тобто і воно залежне. Обидва слова залежні одне від одного. Робиться висновок: у синтаксичній одиниці Плямс прилетить –взаємний зв'язок. Учитель вводить назву для синтаксичної одниниці, побудованої на основі взаємного синтаксичного зв’язку. Це граматична основа.

Виконання вправи 40 дозволить учням повправлятися в розрізненні словосполучення та граматичної основи як синтаксичних одиниць.

Учням пропонується, працюючи в парах, утворити граматичну основу речення та словосполучення з кожної пари слів.

Організувати пару можна або як «учень» - «учитель», або запропонувати учням домовитися, хто утворює словосполучення, а хто граматичну основу, або можна запропонувати лише взаємоперевірку. Вибір залежить від особливостей класу. Учитель може кожній парі самій вирішити, як вона буде працювати. Крім цього, учитель під час перевірки повинен враховувати, що учні можуть використати різні можливі формі слів під час утворення синтаксичної одиниці.

Наприклад, з пари слів грати, діти учні можуть утворити граматичну основу в різноманітних її варіантах: діти грають, діти грали, діти гратимуть. Так само і утворюючи словосполучення учні можуть запропонувати різні варіанти: грати з дітьми, грали з дітьми, гратимуть з дітьми, грав з дітьми, грала з дітьми тощо , а також – грали за дітей, грають за дітей, гратимуть за дітей тощо. Учитель не вимагає різних варіантів, але повинен бути готовим до того, що учні їх можуть запропонувати і учитель повинен до них поставитися з розумінням. Більш того, якщо ніхто з учнів не запропонував якийсь відмінний варіант, то учитель від імені Яринки чи Андрійка висуває таку пропозицію і обговорює з учнями, чи можливі варіанти. Зрозуміло, що варіанти можливі. Кожна пара слів має свої варіанти:



Сховатися, сестра - 1) граматична основа: сестра сховалася, сестри сховалися; 2) словосполучення: сховатися від сестри, сховатися від сестер, сховався від сестри, сховалася від сестри, сховалися від сестри, сховався від сестер, сховалася від сестер, сховалися від сестер; сховатися з сестрою, сховатися з сестрами тощо.

Після завершення парної роботи йде обговорення результатів, виявляється хто кому надавав допомогу, працюючи в парі, чи кожний міг би впоратися самостійно.



Вправа 41 спрямована на виявлення того, що речення будується з синтаксичних одиниць, серед яких обов’язково є граматична основа.

Учні доводять, що вони прочитали окремі речення, а не текст. Не текст – тому що немає зв’язку між реченнями, а речення – тому, що в кожній групі слів є лексичний і граматичний зв'язок між словами, то це пов’язані між собою слова, за допомогою яких висловлюється якась думка (твердження, питання).

Далі учням слід довести, що виділені слова в кожному реченні є граматичною основою, тобто пов’язані між собою взаємним зв’язком. Учні уміють це робити: вони перевіряють, як можуть себе вести в межах синтаксичної одиниці слова, чи можуть вони змінюватися без обмежень, чи є обмеження.

Фільм починається – у слова фільм змінити відмінок не можна, бо руйнується зміст (наприклад: фільмом починається – це вже про те, що щось починається фільмом, а не сам фільм починається), у слова починається на можна змінити особу та число (фільм починаюсь, фільми починається), бо тоді руйнується синтаксична одиниця.

Далі учням пропонується з’ясувати, як в другому та третьому реченнях, де з’являються ще слова, крім тих, що входять в граматичну основу, ці слова пов’язані з граматичною основою.

Можливі міркування:

Тато купив терпуг. – Слово терпуг пов’язано зі словом купив, бо з граматичної основи незрозуміло, що купив тато. Купив (що?) терпуг. Це словосполучення, бо тут є підрядний зв’язок: слово купив можна змінювати без обмежень, це головне слово, а у слова терпуг змінити відмінок не можна. Це залежне слово. Питання (що?) дозволяє сказати, що це додаток.

Ласкаве сонечко привітно сяє. - Слово ласкаве пов’язано зі словом сонечко, бо з граматичної основи незрозуміло, яке сонечко сяє. Сонечко (яке?) ласкаве. Це словосполучення, бо тут є підрядний зв’язок: слово сонечко можна змінювати без обмежень, це головне слово, а у слова ласкаве зміни жіночого та чоловічого роду неможливі. Це залежне слово. Питання (яке?) дозволяє сказати, що це означення. Слово привітно пов’язано зі словом сяє, бо з граматичної основи незрозуміло, як сяє сонечко. Сяє (як?) яскраво. Це словосполучення, бо тут є підрядний зв’язок: слово сяєв можна змінювати без обмежень, це головне слово, а слово яскраво не змінюється, це прислівник, який завжди залежить від дієслова . Це залежне слово. Питання (як?) дозволяє сказати, що це обставина.

На основі проведеної роботи робиться висновок, що речення будується з однієї чи кількох синтаксичних одиниць, серед яких є граматична основа.

У вправі 42 учні працюють з різними стилями текстів – розмовним, діловим, художнім – і намагаються знайти відмінності.

Для порівняльної роботи учням пропонуються три тексти, у яких подана та сама тема – карнавал. Учні у порівнянні і намагаються оцінити, у чому різниця відомостей про карнавал, які можна отримати під час безпосереднього спілкування зі знайомою людиною, з оголошення, з вірша. Йдеться про те, що в безпосередньому спілкуванні з товаришем виражається багато емоцій з приводу особистої участі в карнавалі (хто за який костюм отримав приз). З оголошення можна дізнатися загальні факти – що? де? коли? – стосовно карнавалу. У вірші про карнавал передана емоція радості, з якою, як правило, пов’язується будь-який карнавал.

Після обговорення стилю запропонованих текстів учням пропонується довести, що виділена синтаксична одиниця відбудеться конкурс є граматичною основою. Учні це роблять, перевіряючи можливості кожного слова змінюватися. Виявляється, що слово відбудеться не можна змінити за особами та числами, а слово конкурс не можна змінити за відмінками. Зв'язок між словами взаємний, обидва слова залежні одне від одного.

Далі учні самостійно знаходять та виписують з речення Відбудеться конкурс карнавальних костюмів усі словосполучення та виявляють, чим є залежне слово.

Конкурс (який?) костюмів

Костюмів (яких?) карнавальних

У виписаних словосполученнях залежні слова є означенням.

Вправа 43 виконується вдома.

Учні утворюють з кожної поданої пари слів граматичну основу та словосполучення з записують їх. Вправа виконується по аналогії з вправою 40. Наприклад:



Міститися за аеродромом, міститься аеродром; океан виблискує, виблискувало в океані; ярина зійшла, зійти до ярини; прийшла телеграма, прийти за телеграмою; росте верба; росте під вербою; прибігла лисиця, прибіг до лисиці; Ілля пише, писати до Іллі; сонце прокинулося, прокинутися від сонця; дзиґа крутиться, крутитися дзиґою; вітер шумить, шумить від вітру; лелека летить, летіти з лелеками; виє вовк, вити вовком.


Урок за темою «Поняття про присудок та підмет»


Мета уроку: виявити значення граматичної основи як синтаксичної одиниці, з’ясувати, що таке присудок та підмет, навчитися визначати граматичну основу в реченні; вправлятися в визначенні присудка та підмета; вправлятися в перевірці орфограм слабких позицій звуків; удосконалювати навички парної роботи.

Вправа 44 націлена на виявлення значення граматичної основи як синтаксичної одиниці та на встановлення ролі кожного члена граматичної основи, тобто присудка та підмета.

Учням пропонується довести, що виділені слова є граматичною основою речення (тобто пов’язані взаємним зв’язком) і поміркувати над тим, чи йдеться про три різні речення (різні думки) чи йдеться про форми того самого речення (думка та сама, але по-різному пов’язана з часом). Учні легко доводять, що зв'язок між словами взаємний. Для цього вони звертають увагу на неможливість змінити за відмінками слово хлопчик у даній синтаксичній одиниці, а також неможливість змінити особу та число у слова танцює. Тобто обидва слова залежні одне від одного. Стосовно ж того, чи різні це речення, учні можуть сказати, що в усіх трьох прикладах повідомляється про те саме, тобто зміст повідомлення не змінюється, а відмінність є в тому, що в одному разі йдеться про те, що дія виконується зараз (в момент мовлення, тобто теперішній час), у другому – дія виконувалася раніше (до моменту мовлення, тобто минулий час), у третьому – дія виконуватиметься потім (після моменту мовлення, майбутній час). Можна зробити висновок, що це те саме речення (та сама закінчена думка), але подана в різних формах, які вказують на зв'язок з часом.

Після висновку вчитель звертає увагу учнів на те, яке з слів граматичної основи повідомляє про зв'язок з часом? Танцює – танцював – танцюватиме.

Це слово є присудком. Умовно присудок підкреслюється двома рисками.

Далі учитель з’ясовує, від якого слова залежать граматичні значення присудка? Зрозуміло, що від слова, з яким присудок пов’язаним взаємним зв’язком, тобто від слова хлопчик. Це слово є підметом. Умовно воно підкреслюється однією рискою.

Виконуючи вправу 45, учні, працюючи в парах, вправляються у визначенні присудка та підмета в реченні.

Учні це роблять на свій розсуд, як зрозуміли з попередньої роботи. Учитель може дочекатися, коли більшість пар виконає завдання в цілому, а може вже після завершення роботи з першим реченням поцікавитися, як розгортається в учнів роботу з пошуку присудка та підмета. Вислухавши учнівські відповіді, учитель пропонує порівняти дії учнів з тією послідовністю, яка запропонована на с. 26 («Як визначити граматичну основу речення»).

Звертаємо увагу, що ця послідовність відмінна від тієї, яка пропонується в традицій методиці:



  1. Спочатку учні утворюють різні форми речення – змінюють за часом (зазначимо, що в п’ятому класі учні дізнаються про дійсний, умовний та наказовий спосіб і буду змінювати не тільки за часом, а й за способом).

  2. Утворивши форми речень учні знаходять відмінності в формах, тобто слово, яке при цьому змінюється. Це присудок.

  3. Далі учні шукають слово, пов’язане з присудком взаємним зв’язком. Це підмет.

У даній вправі в останньому реченні учні не знаходять підмета, бо присудок стоїть в множині, а серед іменників немає ні одного в формі множини.

У вправі 46 учням пропонується попрацювати з текстом «Трембіта» та обговорити, які музичні народні інструменти їм відомі. Потім учні списують третій та четвертий абзаци і в реченнях цих абзаців визначають граматичну основу.

Звертається увага, що підметом може бути не лише іменник, а й займенник. Особливість підмета – називний відмінок.

У вправі 47, яку учні самостійного виконують вдома, їм пропонується записати, перевіряючи орфограми, а потім в кожному реченні визначити присудок та підмет.


Урок за темою «Визначення граматичної основи речення»

Мета уроку: конкретизувати поняття про підмет як член в граматичній основи, який задає форму присудку, на матеріалі складного підмета (сполучення слів) ; вправлятися в перевірці орфограм слабких позицій звуків; вправлятися в визначенні присудка та підмета, удосконалювати навички групової роботи з метою спільного обговорення.

Вправа 48 спрямована на вправляння у визначенні присудка та підмета в реченні. Учні записують текст і в кожному реченні визначають присудок та підмет за відомим їм алгоритмом. При цьому відбувається уточнення того, що підмет може бути простим (тобто вираженим одним словом: поле, промені, граки, паростки) і складеним (вираженим сполученням слів: батько з Васильком). Звертаємо увагу вчителя на те, що батько з Васильком ні в якому разі не слід називати словосполученням, тут немає підрядного зв'язку між словами.

У вправа 49 продовжується робота з простим та складеним підметом. Учні списують подані діалоги та потім, працюючи в парах, визначають присудок та підмет в кожному реченні (Андрійко зібрався, Андрійко іде, хлопці зібралися, Андрійко з Дмитриком ідуть).

Той факт, що в другій репліці першого діалогу підмет простий (Андрійко), а в другому діалозі - складений (Андрійко з Дмитриком), учні пояснюють тим, що присудок у першому діалозі має форму однини (іде) в цьому реченні, а в другому – множини (ідуть).

Вправу 50 учні виконують у групі. Ця вправа спрямована на вправляння в умінні визначати межі речення в потоці мовлення. Учням пропонується текст, у якому реченні подані без позначення їхніх меж (Велика буква на початку та крапки (чи знак питання, оклику) в кінці. Учням слід відредагувати цей текст, визначаючи межі речень. Щоб довести свою думку, учні повинні визначити в кожному реченні граматичну основу і довести, що інші слова в реченні пов’язані з граматичною основою.

Відредагований варіант.



Численні тварини живуть на деревах. Птахи в’ють гнізда на гілках. У дуплах ховаються білки з куницями. У дуплах влаштовують гнізда й дикі бджоли. Своїм листям дерево годує гусінь та комах. Деякі рослини теж влаштовують свої домівки на деревах. Мохи з папороттю ростуть прямо на стовбурах дерев.

Під час перевірки увагу учнів можна привернути до того, що на початку речення, якщо наступне слово починається з приголосного, вживається прийменник у, а не в. Тому під час редакції бажано зробити і цю заміну в реченні У дуплах ховаються білки з куницями.



Вправа 51 виконується учнями самостійно вдома. Учні записують текст, перевіряючи орфограми і визначають та підкреслюють присудок та підмет в кожному з речень (стоїть замок, біліє він, мур оточує, висить міст).
Урок за темою «Визначення граматичної основи речення»

Мета уроку: конкретизувати поняття про присудок як член в граматичній основи, який вказує на зв’язок з часом, на матеріалі іменного складеного присудка (без введення терміну); вправлятися у визначенні граматичної основи в реченні, вправлятися в перевірці орфограм слабких позицій звуків; учитися брати участь у навчальній дискусії, удосконалювати навички групової роботи з метою спільного обговорення.

Вправа 52 спрямована на вправляння у визначенні граматичної основи в реченні. Скоріше за все, перше речення не викличе в учнів проблем з визначенням присудка та підмета (кипить робота). Стосовно ж другого речення, не виключається, що знайдуться в класі учні, які підтримають думку Петрика про те, що в реченні немає присудка, або поставлять питання про те, а чи тільки дієслово може бути присудком, тобто підтримають думку Андрійка. Учитель обговорює з учнями їхні ідеї стосовно того, які ще частини мови можуть виконувати роль присудка в реченні і чому це можливо. Учитель може зафіксувати учнівські думки і запропонувати учням прочитати текст у вправі 53 «Такий різний присудок».

У вправі 53 учням пропонується прочитати текст «Такий різний присудок» і поміркувати над відповіддю на питання Андрійка.

У тексті учні знаходять пояснення того, як визначити присудок у реченні Весна цього року рання.

У вправі 54 учням пропонується продовжити роботу з визначення граматичної основи, ураховуючи нові знання про присудок. Учні під керівництвом учителя визначають такі граматичні основи: зорі розташовані; зорі утворюють; Сонце самотнє (було самотнім, буде самотнім); Сонце зірка (було зіркою, буде зіркою);температура висока (була високою, буде високою); воно зігріває.

Під час роботи увага учнів привертається до того, що іменники та прикметники в складі присудка вживаються в орудному відмінку в минулому та майбутньому часі.

Також обговорюється постановка тире між підметом та присудком, вираженими однією частиною мови: Сонце – зірка середнього розміру.



Вправа 55 виконується учнями в групі. Учням треба с поданих слів скласти речення та визначити граматичну основу.

Йдеться про речення Читання – корисна розвага для дорослих та малих. Можливі варіанти: Читання для дорослих та малих – корисна розвага. Читання для розваги – корисне дорослим та малим.

У будь-якому разі, слово читання можна вважати підметом, а слово розвага – присудком, тому що під час зміни за часам змінюється саме воно: розвага, було розвагою, буде розвагою.

Цікаво, що можуть заперечити учні Яринці. Важливо, щоб вони пригадали, що прикметник завжди залежить від іменника і буде змінювати свої граматичні значення в залежності від того, як будуть змінюватися граматичні значення в іменника. Немає необхідності включати його в склад присудка.



Вправа 56 пропонується учням як домашнє завдання. Учням пропонується попрацювати над утворенням речень з поданих слів та визначити в утворених реченнях граматичну основу.

1. Щотижня, я, дідусь з бабусею, відвідувати. – Щотижня я відвідую дідуся з бабусею.

2. Матуся з бабусею, обід, готувати, сімейний. – Матуся з бабусею готують сімейний обід.

3. Мій, оповідач, цікавий, дідусь. – Мій дідусь – цікавий оповідач.

4. Кожний, захоплюючий, дідусевий, історія. – Кожна дідусева історіязахоплююча.

5. Обід, залюбки, за, родина, наш, розповідь, слухати, дідусь. – За обідом родина залюбки слухає розповіді нашого дідуся.



Урок за темою «Поняття про члени речення. Слова, що не є членами речення»

Мета уроку: виявити, що таке член речення, з’ясувати послідовність у визначенні членів; учитися визначати члени речення; з’ясувати, як у реченні відокремлюються слова, які не є членами речення (найпоширеніші випадки); вправлятися у перевірці орфограм слабких позицій звуків; учитися брати участь у загальнокласній дискусії, удосконалювати навички парної роботи з метою формування дії контролю.

Виконуючи вправу 57, учні виявляють, що в реченні слова пов’язані між собою граматичним зв’язком, бо входять у ту чи іншу синтаксичну одиницю, але можуть трапитися слова, які не пов’язані з іншими словами в реченні.

Так, у першому реченні учні знаходять граматичний зв'язок між слова тато зробив, зробив кораблик, паперовий кораблик і стрілками вказують його. У другому реченні синтаксичні одиниці утворюють такі слова: ти зробиш, зробиш кораблик, паперовий кораблик. Очевидно, що слово тато не входить до складі ні однієї з синтаксичних одиниць. Учитель звертає увагу учнів на те, що слова, які в реченні граматично пов’язані між собою, називаються членами речення. Стрілки в першому реченні показують, що немає ні одного слова, яке не було б пов’язано з іншими словами. Усі слова першого речення є членами речення. Інша ж ситуація складається в другому реченні, де виявляється, що слово тато не пов’язано з іншими словами. Саме це слово не є членом речення.

Далі постає завдання, з’ясувати, у якій послідовності слід діяти, щоб визначити усі члени речення. Учні, працюючи в парах, намагаються встановити цю послідовність на основі свого досвіду і цифрами позначити її на с. 32.

1.Визначити присудок та підмет.

2.Визначити слова, які граматично залежать від присудка.

3.Визначити слова, які граматично залежать від підмета.

4.Визначити залежні слова від слів, що граматично залежать від присудка або підмета.

Виконання вправи 58 дозволить учням повправлятися у визначенні членів речення за встановленою у вправі 57 послідовністю та уточнити, які слова не є членами речення.

Йдеться про те, що крім іменників в кличному відмінку (звертання), не членами речення є вигуки та службові частини мови. Увага учнів привертається до того, що вигуки та іменники в кличному відмінку (звертання) звертання прийнято виділяти на письмі комами.



Вправа 59 спрямована на вправляння учнів в роботі з вигуками та звертаннями. Можна запропонувати учням працювати в парі за типом «учитель» - «учень».

Інструкція до парної роботи:



  1. Працюймо в парах.

  2. З’ясуйте, хто буде учителем, а хто учнем в роботі з першим реченням.

  3. Учень доводить, яке слово в реченні є вигуком або звертанням. Також учень пояснює розділові знаки і орфограми, які трапилися в реченні. Учитель вислуховує думку учня і, у разі потреби, задає питання або робить уточнення.

  4. Після узгодження думок учня і вчителя, речення записуються обома учасниками пари в своїх зошитах.

  5. У роботі з наступним реченням учитель та учень міняються ролями.

Під час перевірки звертається увага на наявність і вигуку, і звертання в четвертому реченні? Добрий день, сонечко, я довго чекав тебе вночі (В.Сосюра).

У вправі 60 учні продовжують працювати з визначенням членів речення. Бажано заздалегідь записати на дошці текст заклички.

Учням треба розставити розділові знаки, а також визначити граматичну основу перших двох речень. Щоб правильно розставити розділові знаки, слід довести, що слово весно є звертанням і не є членом речення. Але не виключається, що деякі учні можуть міркувати саме так, як міркує Петрик, і не побачити в цьому реченні звертання, вирішивши, що слово весно є в реченні підметом. Учителю важливо дочекатися, як учні виконають завдання, а потім розгорнути обговорення результатів, долучаючи до цього обговорення думки Петрика та Яринки.

Вправа 61 виконується вдома.

Учні пригадують або знаходять у книжках 2 – 3 весняні заклички зі звертаннями та записують їх.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал