158 «Вісник Вищої ради юстиції» №1 (5) 2011



Скачати 149.11 Kb.

Дата конвертації11.05.2017
Розмір149.11 Kb.

ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ
158
«Вісник Вищої ради юстиції № 1 (5) 2011

Медіація – альтернативне вирішення спорів
Белінська Ольга Володимирівна,
головний спеціаліст відділу правової експертизи
та представництва Вищої ради юстиції в судах





УДК 347.965.42

І. Що таке медіація
Останнім часом дедалі частіше можна зустріти практику альтернативного вирішення правових конфліктів без звернення до класичних судових процедур. Однією з таких альтернатив є процедура медіації, що набула широкого застосування у європейських країнах [7]. Слово медіація походить від латинського «mediatio» – посередництво аналогічне значення мають слова «mediation» (англ.), «médiation» (фр). Кожний в межах свого розуміння може дати свою дефініцію цьому поняттю. В соціальній психології вчені розглядають медіацію як специфічну форму регулювання спірних питань, конфліктів, узгодження інтересів. Х. Бесемер визначив медіацію як технологію вирішення конфлікту за участю нейтральної третьої сторони. Більшість визначають медіацію – як певний підхід до розв’язання конфлікту, у якому нейтральна третя сторона забезпечує структурований процес, для того щоб допомогти конфліктуючим сторонам прийти до взаємно прийнятного вирішення спірних питань 8 ]. Ми розуміємо під цим поняттям добровільний та конфіденційний спосіб вирішення конфліктної ситуації, де медіатору ході структурованої процедури допомагає учасникам конфлікту вступити у прямі перемовини з метою вироблення спільного рішення щодо проблеми. Таким чином, головними ознаками медіації є
- добровільність
- конфіденційність

ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ
«Вісник Вищої ради юстиції № 1 (5) 2011
159
- наявність структурованої процедури проведення
- часткове втручання третьої сторони (медіатора) : а) допомога у налагодженні спілкування б) сприяння проходженню справи. Звертаю увагу, що у всіх трактуваннях поняття медіації підкреслюється участь третьої сторони (медіатора, яка здійснює певну допомогу у налагодженні взаєморозуміння, інтереси якої не пов’язані безпосередньо з предметом непорозумінь. Активна третя сторона контролює процес, сприяє реалістичній оцінці ситуації сторонами, прийняттю адекватного рішення, зменшує емоційне напруження та інше. Медіатор виступає посередником у конфлікті сторін, створює атмосферу конструктивної співпраці та дбає про коректне ставлення сторін одна до одної. До компетенції медіатора не входить прийняття рішення, він лише допомагає сторонам у вирішенні конфлікту. Медіація можлива саме в комплексних провадженнях, коли сторони сперечаються щодо тривалих стосунків, а предмет спору є лише видимою причиною конфлікту або якщо рішення суду стало б для сторін не хлібом, а камінням, тобто не допомогло б у розв’язанні конфлікту. Адже головним для сторін повинно бути бажання вирішити непорозуміння. Франс ван Арем – медіатор, тренер, суддя районного суду м. Зволє-
Лелістад в Нідерландах у своїх статтях зауважує, що Європейське законодавство, зокрема Європейська Конвенція з прав людини гарантує кожному право доступу до суду. І це право не може бути змінене передачею справи на медіацію. Крім того, важливо пам’ятати, що медіація не є якоюсь панацеєю. Вона може стати допоміжним засобом лише тоді, коли сторони будуть готовій спроможні взяти участь у медіації. У більшості випадків і надалі врегульовувати конфлікти і виносити рішення будуть суди. Однак суддя, як правило, дивиться у минуле й вирішує, що саме в ньому відбулося неправильно медіатор, навпаки, спонукає учасників зосередитися на реальному майбутньому. Перевага медіації полягає втому, що замість рішення ззовні сторони знаходять власне взаємовигідне рішення. Замість боротьби за правоту

ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ
160
«Вісник Вищої ради юстиції № 1 (5) 2011
відбувається конструктивна робота над вирішенням конфлікту. При цьому медіація не обмежується існуючим предметом спору, вона повинна враховувати також і приховані причини виникнення конфліктної ситуації, до переговорного процесу можуть залучатися треті особи, які до цього часу не брали участь у судовому провадженні. Якщо вирішення конфлікту розробляються сторонами самостійно, то це сприймається учасниками більш схвально та збільшує шанси на збереження міцних стосунків у майбутньому [ 8 ].
ІІ. Історія розвитку медіації
Медіація – процес, з одного боку, новий, якщо говорити про його появу в правовій сфері, аз іншого, – старий, якщо мати на увазі його позачасову універсальність. Тому потрібно відрізняти сучасну медіацію від традиційних форм розв’язання суперечок й інших форм врегулювання спорів – таких як, мирові судді, арбітраж або примирювальні камери [4]. Закордоном медіація виникла як результат усвідомленої суспільством необхідності, а не за ініціативою суддів чи осіб, які бажають заробляти на посередництві. Відсутність спеціального законодавства про медіацію не є перепоною для її розвитку. Таке законодавство почало з’являтись пізніше, як результат узагальнення реального і, перш за все, свого, а не чужого досвіду. На сьогодні, наприклад, до фінансових судів Німеччини доходить лише 5% конфліктних ситуацій, а у Франції – 2%. У Росії ж, навпаки, – приблизно 3% арбітражних спорів закінчуються мировою угодою і близько 6% інших спорів з цивільно-правових відносин. Не краща ситуація і в Україні. До революції 1917 року в системі російських комерційних судів достатньо високо цінувались процедури примирення. Арбітрами, як правило, виступали непрофесійні судді, а купці. У радянські часи також існували альтернативні способи вирішення конфліктів і стосувались вони різних галузей права. У сімейних справах та процесах про розірвання шлюбу обов’язковою вимогою закону була досудова процедура примирення. Спори між підприємствами перед тим, як потрапити до Державного арбітражу, також повинні були пройти обов’язкові досудові процедури претензійного порядку.

ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ
«Вісник Вищої ради юстиції № 1 (5) 2011
161
Трудові конфлікти розглядалися спеціальними комісіями з представників трудових колективів та адміністрації підприємств. Більшість побутових суперечок розглядались товариськими судами [6]. Сучасна медіація пов’язана з рухом, що почався в США в х роках, в Австрії і у Великобританії в х, а в х набув поширення вже в більшості систем цивільного права країн Європи. Цікаво відзначити, хто підтримував цей почині на якому етапі перебуває медіація сьогодні. У США медіація була ініціативою, просували яку академічні кола, у Сінгапурі – ділові, у Нідерландах – уряд, тимчасом яку Словенії – суди. Без сумніву, у більшості юрисдикцій Європи явище медіації усе ще перебуває в дитячому віці. Також важливо відзначити, що поділ цивільне право – загальне право, заснований на різниці у сприйнятті, набагато більш ілюзорний, ніж реальний. У світлі медіації, проте, особливої уваги заслуговують наступні відмінності між судовими процесами по загальному праву і по цивільному праву
- у країнах загального права судовий розгляд відбувається аж наприкінці спору
- суд присяжних встановлює і оцінює факти
- судовий процес включає стадію представлення документів, що, зокрема, передбачає вимогу до протилежної сторони надати документи і показання свідків до розгляду справив суді, і заслуховування свідків протилежної сторони до і під час розгляду
- судді вирішують певні питання права під час судового слідства та постановляють ухвали заклопотанням сторін
- адвокати отримують погодинну оплату за участь у справі, що вповільнює процесі збільшує судові витрати
- кожна сторона несе власні судові витрати незалежно від результатів вирішення справи
- до стадії судового розгляду доходить лише кілька відсотків справ У багатьох країнах світу правові системи спираються на дві системи. Прийнято вважати, що в тих країнах, де за основу взято римське право, включно з ЄС, діють системи цивільного права. Про ті країни, система яких спирається на англійське право, зазначають, що вони мають систему загального права».

ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ
162
«Вісник Вищої ради юстиції № 1 (5) 2011
- вартість позову часто виявляється набагато нижчою за операційні витрати. Ось чому медіація швидко поширилася в багатьох країнах загального права, таких як США, Австралія, Канада, Англія і Уельс. Там медіацію практикують і в приватному секторі, і в різних програмах, що мають зв’язок із судами, внаслідок чого жодна категорія правових спорів не виключена зі сфери потенційного застосування альтернативного вирішення спору і, зокрема, медіації. Навпаки країни, що належать до системи цивільного права, донедавна виявляли небажання користуватися медіацією на практиці для розв’язання правових спорів. Такі країни загального права, як Німеччина, Австрія, Франція, Данія, Фінляндія, Шотландія, Італія, Польща, Чехія, Словаччина, Македонія, Швейцарія, рухалися важким, звивистим шляхом допоки визнали медіацію як законну й корисну процедуру врегулювання спорів. Послідовніше й енергійніше до впровадження медіації поставилися тільки в Нідерландах [4]. До речі,
зовсім нещодавно процедура медіації отримала законодавчу регламентацію у Росії з 1 січня 2011 р. набрав чинності Федеральний закон від
27 липня 2010 р. № 193-ФЗ Про альтернативну процедуру врегулювання спорів за участю посередника (процедуру медіації)».
ІІІ. Можливість застосування медіації в Україні
Одним з пріоритетних завдань Ради Європи та Європейського Союзу є допомога державам-членам у справедливому і швидкому відправленні правосуддя та у розробці альтернативних методів розв’язання спорів. Така допомога в першу чергу полягає у виробленні стандартів, згідно з якими держави-члени повинні привести своє законодавство у певну відповідність на підставі взятих правових зобов’язань. Провівши порівняльне дослідження передового досвіду деяких країн світу в царині медіації, Рада Європи підготувала рекомендації щодо наступних кроків, які слід здійснити Україні, та запропонувала свої висновки щодо відповідної нормативно-правової бази. Результати дослідження мають рекомендаційний характері ставлять замету не пропагувати імпорт певної

ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ
«Вісник Вищої ради юстиції № 1 (5) 2011
163
моделі медіації, а поширити інформацію про успіхи і невдачі різноманітних починань у цій галузі. Рекомендації та керівні принципи викладені у
- Рекомендації Rec (98) щодо медіації в сімейних справах
- Рекомендації Rec (99) 19 щодо медіації в кримінальних справах
- Рекомендації Rec (2002) 10 щодо медіації в цивільних справах
- Рекомендації Rec (2001) 9 щодо альтернативного судового розгляду спорів між адміністративними органами і сторонами – приватними особами адміністративні справи
- Керівних принципах для кращого виконання наявної Рекомендації щодо медіації в кримінальних справах
- Керівних принципах для кращого виконання наявної Рекомендації щодо альтернатив судовому розгляду спорів між адміністративними органами й сторонами – приватними особами
- Керівних принципах для кращого виконання наявної Рекомендації щодо медіації в сімейних справах і щодо медіації в цивільних справах [5]. Проте само собою зрозуміло, що без конкретної підтримки збоку чільних суб’єктів, які в Україні формують політику в галузі правосуддя (суди, уряд, парламент, адвокатура, медіації непросто здобути популярність. Однак, незважаючи на відсутність спеціального законодавства, Україна має власний досвід застосування процедури медіації (примирення, який підтверджує високу ефективність застосування цього інституту при вирішенні конфліктів. Уроці благодійна організація Український центр порозуміння у співпраці з Верховним Судом України розпочала програму впровадження медіації у кримінальних справах ум. Києві. В межах цієї програми було успішно налагоджено партнерські стосунки із судовою системою, розроблено механізми співпраці з судами, підготовлено 20 медіаторів та напрацьовано практичний досвід медіації. Враховуючи досвід позитивної оцінки програми, Пленум Верховного Суду України протягом 2004 року доповнив свої постанови відповідними пунктами, які, зокрема, вказали на можливість впровадження в судовій практиці програм примирення між потерпілими і правопорушниками [5]. Таку Постанові Пленуму Верховного

ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ
164
«Вісник Вищої ради юстиції № 1 (5) 2011
Суду України від 16 квітня 2004 р. № 5 зазначено «21. Суди повинні активніше залучати громадськість до вирішення питань, які виникають при розгляді справ стосовно неповнолітніх та при виконанні вироків чи інших судових рішень щодо них. Рекомендувати судам всіляко підтримувати діяльність тих громадських організацій, які ставлять замету досудового розгляду справи досягнути примирення між неповнолітнім, котрий вчинив злочині потерпілим, – надавати таким організаціям відповідну інформацію, інформувати підсудних та їхніх законних представників про наявність у районі (місті) таких організацій, надавати можливість потерпілому і обвинуваченому звертатися до цих організацій для вирішення конфлікту та досягнення примирення. Досягнення за допомогою таких громадських організацій примирення між потерпілим і обвинуваченим (підсудним, відшкодування потерпілому матеріальної та моральної шкоди можуть бути підставами для закриття справи або враховані як обставини, що пом’якшують покарання [10]. У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 р. № 13 вказано Рекомендувати судам якомога ширше використовувати у справах зазначеної категорії інститут примирення потерпілого з обвинуваченим, підсудним (яке може мати місце як на стадії попереднього розгляду справи суддею, такі в судовому засіданні, але до закінчення судового слідства) і підтримувати діяльність тих громадських організацій, які ставлять замету досягнення такого примирення досудового розгляду справи, повідомляти осіб, що вчинили злочин, про наявність у районі (місті) таких організацій, надавати останнім відповідну інформацію. Заклопотанням зацікавлених учасників судочинства (особи, що вчинила злочин, потерпілого, їх представників) суд може оголосити перерву в судовому розгляді справи і надати їм можливість звернутися до зазначених посередників для вирішення конфлікту і досягнення примирення. Якщо потерпілий не скористався правом на примирення, яке було роз’яснено йому судом, то за наявності достатніх даних про вчинення щодо

ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ
«Вісник Вищої ради юстиції № 1 (5) 2011
165
нього злочину суддя виносить одну постанову про порушення кримінальної справи і призначення її до розгляду [11]. Медіація може застосовуватися не тільки у кримінальних справах, вона можлива і доцільна для врегулювання трудових, сімейних, цивільних, адміністративних, господарських спорів, а також у системі освіти. Поки що в Україні не вистачає кваліфікованих медіаторів, тому наразі єдино прийнятною формою медіації є так звана судова медіація, тобто процедура медіації проводиться у рамках розпочатого в суді провадження по справі суддею чи науковим співробітником цього ж суду, які мають відповідну підготовку медіатора. Така форма якнайкраще сприятиме утвердженню медіації як альтернативного способу взаємовигідного розв’язання спору до винесення судового рішення. Це засвідчує й досвід інших країн, наприклад Голландії, де із запровадженої судової медіації розвинулася згодом власна культура медіації. На сьогодні Голландія, країна з 16 мільйонами населення, налічує понад 10 000 кваліфікованих медіаторів з різних напрямів та різних професій. Таким чином, процедура медіації проводиться там не лише у рамках судового розгляду справи, ай у багатьох сферах суспільного життя вже на досудовому етапі [8]. Більш детально хотілося б зупинитися на питанні про можливість впроваджування медіації в адміністративних судах України без внесення змін до діючого законодавства, оскільки саме медіація в адміністративних судах викликає найбільше суперечок у суспільстві.
Фрідріх–Йоахім Мемель, медіатор, тренер, головуючий суддя адміністративного суду м. Гамбурга (Німеччина) у статті Про можливості впровадження медіації в рамках діючого Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що, оскільки в Кодексі адміністративного судочинства України (далі – КАС України) чітко не виписано інститут медіації, як частини судової практики, і відсутні будь-які посилання на інші кодекси, які б дозволили таке тлумачення, то залишається, мабуть, лише одна можливість – пропонувати медіацію як частину адміністративної діяльності судів. Після надходження справи згідно з планом розподілу справу суді до відповідного судді або судової колегії потрібно насамперед з’ясувати питання,

ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ
166
«Вісник Вищої ради юстиції № 1 (5) 2011
чи вважає суддя або учасники процесу, що справа може бути вирішена шляхом медіації. Після обговорення, наприклад, у рамках підготовчого провадження на попередньому судовому засіданні (ст. 111 КАС України) доцільності проведення медіації з учасниками процесу таза відповідної згоди з їхнього боку судова колегія або суддя відкладає провадження (ст. 113 КАС України) і передає правовий спірна розгляд судді-медіатору адміністративного суду з метою проведення медіації. Медіатор проводить процедуру медіації (в приміщенні суду) під власну відповідальність. Організаційну підтримку в оформленні матеріалів справи надає йому канцелярія суду. Якщо медіація успішна, то відбувається укладання остаточної угоди між її учасниками, що створює передумову для закриття позовного провадження у справі. Як саме це здійснюється, залежить від правового врегулювання статусу медіатора. У разі, якщо учасники процесу або медіатор вважають, що медіація не дала результату, тобто є невдалою, матеріали повертаються до відповідної судової колегії, яка й продовжує позовне провадження по справі.
Практикуючий суддя-медіатор Фрідріх–Йоахім Мемель вважає, що впровадження судової медіації у адміністративних судах України, як частини їхньої адміністративної діяльності, не вступає у протиріччя з нормами КАС України а) поряд з закінченням позовного провадження, наприклад, шляхом винесення рішення суду, КАС України також передбачає й іншу можливість закриття провадження у справі, а саме на підставі відмови від адміністративного позову, визнання позовних вимог або примирення сторін. Виписаний уст КАС України принцип диспозитивності знаходить своє відображення на всіх стадіях адміністративного провадження у межах підготовчого провадження ст. 110 КАС України, в статті 112 КАС України відмова від позову, визнання позову) та ст. 113 КАС України (примирення, в судовому розгляді (ст. 122 КАС України і далі ст. 136 частина перша – відмова від позову та визнання позовних вимог, та ст. 136 частина друга – примирення,

ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ
«Вісник Вищої ради юстиції № 1 (5) 2011
167
в апеляційному (ст. 193–194 КАС України) та касаційному провадженнях
(ст. 218–219 КАС України б) з огляду на принцип диспозитивності, закріплений уст КАС України, та його прояви нарізних стадіях адміністративного провадження норма ст. 122 КАС України про пришвидшення судового розгляду також не є перешкодою на шляху впровадження процедури медіації. Відповідно до ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. Як правило вже на стадії підготовчого провадження можна встановити, чи доцільно проводити медіацію у справі. Якщо правовий спір зі згоди учасників процесу передається на медіацію, конфлікту з нормою ст. 122 КАС України не виникає. Можливість взаємної домовленості сторін про зупинення провадження забезпечується ст. 11 КАС України, згідно з якою кожна особа, котра звернулася за судовим захистом, має право розпоряджатися своїми вимогами на власний розсуд. Як бачимо, норми КАС України не створюють перепон тимчасовому зупиненню провадження за взаємною згодою учасників процесу. Якщо тлумачити ст. 122 КАС України, орієнтуючись на її правову мету та завдання, двомісячне обмеження строку судового розгляду насамперед має наметі вберегти учасників процесу від затягування судового провадження, а також забезпечити в їхніх власних інтересах якомога швидше надання правового захисту. Якщо в інтересах досягнення взаємовигідного врегулювання спору сторони погоджуються зупинити провадження з метою проведення процедури медіації, вони користуються своїми диспозитивними правами, наданими ст. 11 КАС України, не вступаючи при цьому у конфлікт з нормами ст. 122 КАС України про розумні строки розгляду адміністративної справи. Проте, що таке тлумачення на користь медіації відповідає інтенціям законодавця, свідчить подібність процедури закриття провадження у справі шляхом укладання мирової угодив суді. Відповідно до ст. 113 КАС України суду підготовчій стадії розгляду заклопотанням сторін зупиняє провадження у

ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ
168
«Вісник Вищої ради юстиції № 1 (5) 2011
справі на час, необхідний їм для примирення. А згідно зі ст. 136 КАС України сторонам за їхнім клопотанням надається час для примирення в) проте й норми ст. 112 КАС України щодо відмови від позову або його визнання та ст.113 КАС України щодо примирення, згідно з якими відмова від позову, його визнання чи умови примирення сторін неповинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси, не перешкоджають проведенню процедури – судової медіації у рамках адміністративного провадження. Логічно, ця норма разом з відповідними діючими положеннями для підготовчої стадії й судового розгляду (ст. 136 КАС України, апеляційного
(ст. 193 КАС України) й касаційного провадження (ст. 219 КАС України) ніяк не означає, що суду разі закриття провадження у справі внаслідок успішної медіації на підставі або відмови від позову, або його визнання, або шляхом укладання за взаємною згодою сторін мирової угоди повинен ще раз проводити повну правову перевірку позову. Адже визнання позову, відмова та примирення є тими формами завершення правового спору, які, з одного боку, пришвидшують провадження у справі, аз другого – сприяють процесуальній економії та розвантаженню судів. Протилежне ж розуміння норм статей 112,
113, 136, 193 і 219 КАС України, а саме, що суд нібито повинен ще раз проводити повну правову перевірку позову, унеможливило б реалізацію таких завдань. Відповідно до принципів судочинства, закріплених уст і 9 КАС України суд при вирішенні справ повинен керуватися принципом верховенства права (ст. 8) та принципом законності (ст. 9). Згідно зі ст. 9 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лишена підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, суд виступає представником публічного інтересу, а саме того, що державні дії зв’язані правом і законом. До того ж, адміністративні органи, як правило, надають свою згоду на медіацію у тих випадках, коли, на їхню думку, її проведення уданій справі

ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ
«Вісник Вищої ради юстиції № 1 (5) 2011
169
недоцільне, оскільки може призвести до преюдиційності. Це, зважаючи на велику кількість подібних справу публічному праві на відміну від цивільного права, де основним принципом є приватна автономія, вочевидь, може траплятися досить часто. Суддя теж може враховувати подібні потенційно можливі розмірковування відносно викладених принципів судочинства і таким чином взагалі не пропонувати медіації у справі, що знаходиться впровадженні. І хоча на практиці такі труднощі трапляються вкрай рідко, все ж таки не слід закривати очі на це протиріччя принципів і норм. Адже насамперед у молодій незалежній державі, Кодекс адміністративного судочинства якої був прийнятий лише в липні 2005 року, саме органи судової гілки влади, покликаної охороняти засади правової держави та здійснювати контроль за законністю державних дій, повинні розглядати такі питання особливо уважно й обережно. Досвід проведення процедури медіації в різних адміністративних судах в цілому та в адміністративному суді м. Гамбурга зокрема показує, що на підставі рішення, напрацьованого в рамках медіації й зорієнтованого на інтереси сторін, та через розширення власного предмета судового спору конфлікту з принципами підпорядкованості адміністративних органів закону та верховенства права не виникає гу разі застосування запропонованого у цій статті шляху проведення медіації не виникає також і питання щодо виконання угоди, досягнутої сторонами уході процедури медіації. Адже угода про результати медіації протоколюється належним суддею чи то судовою колегією, що розглядали цю справу, як мирова угода, укладена сторонами у суді, тому і її виконання регулюється відповідними нормами КАС України д) діяльність судді як медіатора не суперечить також і нормам ст. 5 Закону України про статус суддів. Згідно з цією статтею суддя не може поєднувати свою роботу з будь-якою іншою оплачуваною діяльністю, за винятком наукової, викладацької та творчої. У випадку судової медіації не виникає жодних проблем щодо дотримання цієї вимоги закону, адже суддя

ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ
170
«Вісник Вищої ради юстиції № 1 (5) 2011
виконує обов’язки медіатора у свій службовий час без додаткової оплати. При потребі врівноважити навантаження для судді, що працює медіатором, можна шляхом відповідних зміну розподілі справ е) питання щодо судових зборів та витрат за процедуру медіації у разі її успішного завершення вирішується залежно від обраної форми судового закриття провадження по справі (відмова від позову, визнання позову або примирення сторін) та відповідних норм права щодо сплати судових зборів. Сторони мають право самостійно вирішити це питання і зафіксувати його одним із пунктів угоди про результати медіації, яка потім протоколюється належним суддею як мирова угода якщо сторони не дійшли згоди щодо розподілу судових витрат, то кожна зі сторін у справі несе половину судових витрат (ст. 96 КАС України) [8]. На глибоке переконання Фрідріха-Йоахіма Мемеля слід обов’язково скористатися шансом, який надає Кодекс адміністративного судочинства України для впровадження медіації як частини адміністративної діяльності суду, не вносячи при цьому змін до існуючого законодавства. Перш ніж форсувати створення правового регулювання інституту медіації та визначення процедури її проведення, не маючи достатнього практичного досвіду і насамперед його оцінки, можна спробувати отримати необхідні знання з практичного застосування медіації у рамках, скажімо, невеликого пробного проекту. Згодом, коли з’явиться достатня кількість кваліфікованих медіаторів для більшості адміністративних судів і буде можливість подальшої підготовки кадрів, є шанс провести дійсно потужний серйозний модельний проект по запровадженню медіації. Після обробки отриманих даних та оцінки результатів проекту можна вже вносити зміни до діючого КАС України, спираючись на солідну практичну базу. Зокрема, можна буде визначитися у напрямі становлення медіації чи розглядатиметься вона в майбутньому як частина адміністративної діяльності суду, чи як частина судочинства і проводитиметься суддею, який отримав на це доручення, та чи потрібно конкретизувати існуючі норми права, враховуючи особливості процедури медіації [8].

ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ
«Вісник Вищої ради юстиції № 1 (5) 2011
171
Наразі в Україні відбувається впровадження медіації в межах програми Ради Європи Прозорість та ефективність судової системи. Чотири пілотні суди – Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, Вінницький окружний адміністративний суд, Донецький апеляційний адміністративний суд,
Івано-Франківський міський суд, – яким випала честь продемонструвати застосування медіації на практиці, показали досить непогані результати. Так, підсумовуючи їхню роботу, можна навести наступні цифри за період з 5 липня
2010 року по 15 листопада 2010 року 83 справи були передані на медіацію, у 50 справах медіація відбулася, у 36 справах медіація закінчилась успішно, і у 33 справах укладена медіаційна угода. Найяскравішим прикладом став Вінницький окружний адміністративний суд, де задосить невеликий проміжок часу (з 5 липня 2010 р. по 15 листопада 2010 р) на медіацію було передано 28 справу справах було проведено медіацію, з них 18 справ закінчились успішно. Учасниками процесу медіації у цих справах стали такі суб’єкти владних повноважень, як податкова адміністрація, управління внутрішніх справ, державні адміністрації та інші [9]. Крім того, слід зазначити, що в Інституті підвищення кваліфікації Академії адвокатури України планується презентація Школи медіатора, розроблено програму спецкурсу з медіації для студентів старших курсів відділення спеціальної адвокатської підготовки, магістрів та слухачів Інституту підвищення кваліфікації. Підсумовуючи викладене вище, можна сказати, що будь-яка країна світу, яка шукає шляхів задоволення попиту, що зростає, суспільства на ефективну і неупереджену систему правосуддя, має створити повноцінний комплекс різноманітних процедур врегулювання спорів. У зв’язку з цим рух із запровадження медіації останнім часом здобув велику прихильність в Європі. Молода держава Україна торує свою дорогу розвитку демократії та побудови громадянського суспільства. Маленьким кроком, але значимим і таким, що повністю відповідає ментальності українського народу, на цьому шляху буде впровадження інституту альтернативного судовому вирішенню спорів, – медіації. Сьогодні першою ластівкою такого розвитку став

ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ
172
«Вісник Вищої ради юстиції № 1 (5) 2011
законопроект № 7481 Про медіацію, внесений до Верховної Ради України народним депутатом України Тищенком О.І., положення якого будуть сприяти розвитку громадянського суспільства і формуванню культури цивілізованого вирішення спорів [12].
Список використаної літератури
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.
– Ст. 141.
2. Коментар до Конституції України. – К Інститут законодавства
Верховної Ради України, 1996.
3. Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної
Ради України. – 2005. – № 37. – Ст. 446.
4. Медіація в цивільних, сімейних та господарських спорах України
сьогодення та майбутнє / реком. А. Залара, експерта Ради Європи. – Київ
[б. в, 2007. – 167 с.
5. Міжнародні стандарти у сфері судочинства. – Київ Істина, 2010. – 488 с.
6. Михальський Ю. Інститут медіації в Україні таза кордоном // Юридична
газета. – № 5 (270). – 1 лютого 2011.
7. Шацька Б. Методичні переваги та законодавчі перспективи в Україні //
Юридична газета. – № 5 (270).– 1 лютого 2011.
8. Матеріали курсу підготовки медіаторів із кола посадовців, які займають
керівні посадив органах виконавчої, законодавчої та судової влади. Спільна
програма Європейської Комісії та Ради Європи Прозорість та
ефективність судової системи України. – Київ, 2010.
9. Аналітичний звіт щодо впровадження присудової медіації у х пілотних
судах України. – Київ Український центр порозуміння, 2010.
10. Постанова Пленуму Верховного Суду України // Вісник Верховного Суду
України. – 2004. – № 5.
11. Постанова Пленуму Верховного Суду України // Вісник Верховного Суду
України. – 2004. – № 8.

ПИТАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ
«Вісник Вищої ради юстиції № 1 (5) 2011
173
12. Проект Закону Про медіацію № 7481 // Електронний ресурс. – Режим
доступу: http://portal.rada.gov.ua
Белінська О. Медіація – альтернативне вирішення спорів
У статті досліджено питання поняття медіації, історію її розвитку, можливості застосування цього способу вирішення спорів в Україні. Зокрема, проаналізовано варіанти використання медіації у справах адміністративної юрисдикції без внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України.
Ключові слова: медіатор, альтернативне вирішення спорів, медіація, спір, присудова медіація, конфліктна ситуація, посередник.
Белинская О. Медиация – альтернативное разрешение споров
В статье исследованы вопросы понятия медиации, история ее развития, возможности применения этого способа разрешения споров в Украине. В частности, проанализированы варианты использования медиации по делам административной юрисдикции без внесения изменений в Кодекс административного судопроизводства
Украины.
Ключевые слова: медиатор, альтернативное разрешение споров, медиация, спор, присудебная медиация, конфликтная ситуация, посредник.
Belinska O. Mediation – alternative settlement of controversy.
The article studies the matters of mediation, history of its development, possibilities of usage this method for settlement of controversies in Ukraine.
In particular, the article analyses options of mediations’ usage in cases of administrative jurisdiction without making amendments to Administrative Judiciary Code of Ukraine.
Key words: mediator, alternative settlement of controversy, mediation, controversy, pretrial mediation, conflicts, intermediate party.




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал