12. Невмержицька О. Моральне виховання дітей в сучасних умовах / О. Невмержицька



Скачати 121.21 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації09.05.2017
Розмір121.21 Kb.

96 12. Невмержицька О. Моральне виховання дітей в сучасних умовах / О. Невмержицька /
/ Людинознавчі студії. Збірник наукових праць
ДДПУ імені Івана Франка. – Дрогобич Вимір. – Випуск 9. Педагогіка. – С. 93 – 101.
13. Петрів І. Задушу дитини збірка статей І. Петрів. – Бельгія / Накл. Укр. Вид­ва в
Бельгії К. Мулькевич. – Малін, 1949. – 39 І с. Родинна педагогіка навч.­метод. посіб.
/ [А.А. Марушкевич, В.Г. Постовий, Т.Ф. Алексєєнко та ін.]. – К Видавець ПАРАПАН, 2002. – 216 с. Руденко Т.П. Молода сім’я в сучасній
Україні: соціально­філософський аналіз:
автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.
філос. наук спец. 09.00.03. Соціальна філософія та філософія історії / Т.П. Руденко.
– Київ, 2004. – 21 с. Скотна Н. Особа в розколотій цивілізації:
освіта, світогляд, дії. Монографія / Н. Скотна Львів Українські технології, 2005. – 384 с. Сухомлинська О. Концептуальні засади формування духовності особистості на основі
християнських моральних цінностей / О. Сухомлинська
// Шлях освіти. – № 4. – 2002. – С. 13 – Стаття надійшла до редакції спілкування – це різновид людської діяльності.
І. Зимня, Т. Ладиженська, М. Маркова, А. Зимульдінова вважають, що види мовленнєвої діяльності тісно взаємодіють між собою. О. Савченко зазначає,
що спілкування у початковій школі передбачає
суб’єкт­суб’єктні стосунки, які будуються під час мовленнєвої діяльності (спілкування) учителя з учнем, учнями та учня з учнем, учнями.
М ета статті – висвітлити особливості
педагогічного спілкування учителя початкових класів і молодших школярів на уроках гуманітарного циклу.
Виклад основного матеріалу. Педагогічне спілкування – це професійне спілкування вчителя з усіма учасниками навчально­виховного процесу,
яке спрямоване на створення оптимальних умов для здійснення мети, завдань виховання і навчання.
Під час такого спілкування відбувається обмін
інформацією, здійснення виховного впливу,
УДК Алла Зимульдінова, кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри педагогіки та методики початкового навчання
Світлана Гірняк, кандидат філологічних наук, доцент кафедри філологічних дисциплін та методики їх викладання у початковій школі
Марія Проць, доцент кафедри філологічних дисциплін та методики їх викладання у початковій школі
Дрогобицького державного педагогічного університету
імені Івана Франка
ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ УЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
З МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ НА УРОКАХ ГУМАНІТАРНОГО ЦИКЛУ
У статті розкривається проблема педагогічного спілкування учителя початкових класів з молодшими школярами на уроках гуманітарного циклу. Доводиться, що педагогічне спілкування передбачає доброзичливо­
контактну взаємодію учасників комунікації під час вивчення предметів гуманітарного циклу. Пропонуються ситуації, завдання та вправи, які можна використовувати на уроках української мови та читання у початкових класах.
Ключові слова педагогічне спілкування, гуманітарний цикл, пізнавальна діяльність, комунікація,
співпраця, взаємонавчання.
Літ. Постановка проблеми. У загальноосвітній школі першого ступеня відбулося реформування змісту освіти, удосконалення методів та форм навчання, тому актуальною постає
проблема, як донести до учнів новий зміст навчання, як залучити дітей молодшого шкільного віку до продуктивної праці на уроці та допомогти їм навчитися спілкуватися [1]. Відомо, щодо часу вжитті більшості людей зайнято процесом спілкування,
що розглядається психологами як ставлення досвіту, до інших людей, до себе. Адже ставлення людини досвіту, в якому вона живе, діє,
спілкується, – це ставлення не тільки досвіту явищі предметів, ай світу людини, оцінка їх стосунків, зв’язків, залежностей [8, Аналіз останніх досліджень. Засновники теорії мовленнєвої діяльності, де здійснюється спілкування, Л. Виготський, О. Леонтьєв,
О. Лурія, М. Жинкін та ін. стверджують, що
ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ УЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
З МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ НА УРОКАХ ГУМАНІТАРНОГО ЦИКЛУ
©
А. Зимульдінова, С. Гірняк,
М. Проць, 2012
Молодь і ринок №8 (91), організація взаємодії за допомогою комунікативних засобів. При цьому педагог виступає як активатор цього процесу, організовуючи його й керуючи ним.
Педагоги стверджують, що навчально­
виховний процесу початковій школі передбачає
суб’єкт­суб’єктні стосунки, що існують під час спілкування учителя з учнем, учнями та учня з учнем [6; 9]. У педагогічній діяльності завжди взаємодіють учитель і учні, яким для духовного піднесення потрібна любов, турбота, увага,
підтримка, співчуття, милосердя, радість, однак на практиці часто такого не буває.
Анкетування, яке ми проводили з учителями початкових класів на курсах підвищення кваліфікації в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка у квітні – травні 2012 року, показало, що вчителі по­
різному ставляться до педагогічного спілкування на уроках і в позаурочний час. 46% з опитаних учителів зазначали, що головне для них – це навчити дітей рідної мови й читання за допомогою будь­яких засобів. 28% респондентів відзначали,
що вони звертають увагу на вміння учнів висловлювати свої думки з приводу побаченого чи почутого. І тільки 19% з них – надають важливого значення спілкуванню з учнями, однак набудь яку тему, крім мовної. 7% учителів не дали ніякої відповіді на питання анкети.
Спостереження за навчально­виховним процесом у початкових класах загальноосвітніх шкіл м. Дрогобича Львівської області, де автори здійснюють керівництво педагогічною практикою,
показують, що близько 40 % учителів під час спілкування з учнями використовують стереотипні
формулювання: не вивчив, недовчив, не бігай, не скачи, не повертайся, не дивися у вікно, запізнився, погано написав, не виконав. Усе це щодня у великому обсязі падає
на дитину, вбиваючи її сили, гідність, не дає спокою
і знищує впевненість у себе й свої можливості.
Слово вчителя – могутній інструмент впливу на дитину. Найперше, це має бути слово симпатії,
поваги, допомоги, підтримки, радості за успіхи учня навіть у найменших справах, навіть у незначних, але все таки успіхах. Таким словом у спілкуванні може володіти тільки той учитель,
який любить дітей. З цього приводу
В. Сухомлинський зазначає, що найголовнішим у його житті була любов до дітей [11, 7]. Педагог вважає, що дитинство – унікальний період бурхливого розвитку всіх фізичних і психічних сил дитини, тому вони легко піддаються тому, щоб їх навчати. В. Сухомлинський писав “...дитинство,
дитячий світ – це світ особливий. Діти живуть своїм уявленням про добро і зло, про честь і
безчестя, про людську гідність. Маючи доступ до казкового палацу, ім’я якому – Дитинство, я завжди вважав за конче потрібне стати якоюсь мірою дитиною. Тільки за такої умови діти не дивитимуться на вас, як на людину, що випадково проникла за ворота їхнього казкового світу, як на сторожа, що охороняє цей світ, сторожа, якому байдуже,
що робиться там, усередині цього світу [11, Провідним компонентом гуманістичного комфортного клімату в загальноосвітній школі є
міжособистісні стосунки за основними напрямками адміністрація – вчителі вчителі вчителі вчителі – учні учні – учні. Особливої
гармонізації потребують стосунки між учителем
і молодшими школярами, молодшими і старшими учнями. Сьогодні заслуговує на увагу
інноваційний рух старші – вихователі молодших”,
який стає популярним у школах далекого зарубіжжя Ефективне розв’язання цієї проблеми вимагає
як теоретичних, такі практичних розробок для вчителів, які працюють у початкових класах.
Нагальною потребою є визначення змісту та методики здійснення педагогічного спілкування на уроках української мови та читання з молодшими школярами, оскільки саме в цей період починає інтенсивно розвиватися мовлення та відбувається оволодіння програмними вимогами з рідної мови [7]. Результати констатувального експерименту, який ми проводили в загальноосвітніх школах
Дрогобиччини, засвідчили, що організація педагогічного спілкування на уроках української
мови в початкових класах є достатньо складним некерованим процесом. Головна причина, на наш погляд, полягає утому, що відсутня взаємодія під час спілкування у роботі над мовним матеріалом між учителем і учнями, між учнем і учнями.
Недоліком є й те, що відсутні методичні
рекомендації для вчителів, які б розкривали проблему спілкування в теоретико­практичному плані.
Аналіз педагогічної літератури з обстежуваної
проблеми показав, що спілкування – це складний,
багатоплановий процес встановлення й розвитку контактів між людьми, породжений потребами спільної діяльності. Це сприйняття, взаємодія та обмін інформацією, який веде до розуміння іншої
людини [6, 213]. Спілкування включає різні
аспекти. Комунікативний аспект пов’язаний зі
специфікою процесу обміну інформацією,
уточненням та збагаченням знань, відомостей,
думок співрозмовників з урахуванням їхніх взаємин, установок, прагнень і намірів. Засобами комунікативного процесу є мова та набір невербальних засобів спілкування (рухи та відрухи, інтонація, контакт очима тощо).
ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ УЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
З МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ НА УРОКАХ ГУМАНІТАРНОГО ЦИКЛУ
Інтерактивний аспект спілкування полягає в обміні діями партнерів під час взаємодії.
Наприклад, розглядаючи можливі варіанти поведінки учня під час вивчення мовного матеріалу, учитель передбачає чи співпрацю, чи пристосування, чи компроміс.
До перцептивного аспекту належить процес формування образу іншої людини, пізнання її
шляхом ідентифікації (уподібнення, ототожнення)
та рефлексії (усвідомлення того, яким сприймають суб’єкта інші люди. Це встановлення взаєморозуміння між учасниками спілкування. Як зазначає І. Зязюн, у процесі
міжособистісного сприйняття й пізнання виникає
низка ефектів ефект ореолу, пов’язаний із впливом загального враження про іншу людину на сприйняття та оцінювання окремих якостей її
особистості;
­ ефект новизни полягає утому, що стосовно знайомої людини найбільш значущою виявляється остання найновіша інформація про неї ефект первинності, який стосується значущості певного порядку надходження
інформації про людину для формування уявлення про неї Важливим виступає рефлексія, під якою розуміють процес самопізнання суб’єктом внутрішніх психічних актів та станів. Рефлексія містить усвідомлення людиною того, як її
сприймають та оцінюють люди. Це нібито
“слухання себе, аналіз своїх почуттів та станів”
значно допомагає зрозуміти іншу людину,
внутрішній світ її сподівань, мотивів, емоцій, що сприяє здійсненню більш ефективного спілкування
[6].
У дослідному навчанні ми здійснювали організацію педагогічного спілкування учителя з учнями на уроках української мовив початкових класах. Для цього визначилися зі шляхами його реалізації, серед яких встановлення контакту між учителем і учнями вибір стилів спілкування;
подолання конфліктів у педагогічній взаємодії;
вибір формі методів спілкування на уроках української мови.
Розкриємо детальніше ці питання. Установлення контакту між учителем і учнями здійснюється через діалог, будується на основі контактної
взаємодії. Контакту спілкуванні – це знакообмін між особистостями, який визначає їхню поведінку, 69]. При цьому обмін знаками характеризується взаємною спрямованістю партнерів. Саме тому контактом доцільно називати не будь­який знакообмін, а той, що зумовлює спільність психічного стану людини з іншою людиною. Цей стан супроводжується взаємною зацікавленістю сторін, взаємною довірою [3, 74]. Контакту педагогічному діалозі – це особливий стан єднання педагога та учнів, який характеризується взаєморозумінням, співпереживанням
і
готовністю до взаємодії.
У процесі вивчення української мовив початкових класах для вчителя важливим є не тільки зміст навчального матеріалу, ай особистісна орієнтація співрозмовників, тобто готовність бачити і розуміти співрозмовника,
самооцінне ставлення до іншого. Враховуючи право кожного на вибір, ми прагнули не нав’язувати думку, а допомогти іншому обрати власний шлях розв’язання проблеми. У конкретній ситуації це може реалізуватися по­різному. Розглянемо їх детальніше і проаналізуємо, як установлюється контакт між учителем і учнем на уроках української мовив початкових класах. Так,
відвідуючи уроки читання в 2 класі, ми довідалися,
що до цього класу прийшла нова учениця, хвора,
нервова дитина. Вона погано читає, їй не подобається читання, вона може встати і піти класом, інколи заговорити або заспівати на уроці.
Коли це сталося вперше на уроці, діти засміялися,
вдруге – учителька зауважила Марійці дуже хочеться походити, а мив цей час ознайомлюємося з твором Квітка сонця, і якщо ви не можете стримати себе, то вам важко буде відповісти на питання Нащо схожий соняшник?”
і Як він змінюється протягом дня. Давайте не будемо відволікатися. А Марійка зрозуміє, що ми на неї не звертаємо увагу і тихенько походить,
а потім сама сяде за парту. Делікатне зауваження зберегло гідність дівчинці, учнів й учителя, показало недоречність її поведінки і
с понукало до роботи над читанням т в о р у.
Під час опрацювання на уроці рідної мови з учнями 3 класу поняття корінь слова, учитель використовує рівність позицій співрозмовників,
хоча вони нерівні соціально, оскільки в них різний життєвий досвіді різна роль у взаємодії. Однак для забезпечення активності учня, через яку можна сподіватися на розвиток його особистості,
потрібно уникати домінування вчителя. Учень,
порівнюючи слова ліс, лісник, “лісок”,
“лісничий”, лісовий, почав з’ясовувати лексичне значення кожного і заплутався. Вчитель хотів спочатку виправити, але дав можливість це зробити йому самому, при цьому порадив звернути увагу на значення слова лісовий (те,
що росте в лісі. Тим самим учитель визнав право учня на власну думку, позицію, був готовий і сам змінитися. Як результат третьокласник правильно пояснив, що в аналізованих словах є
ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ УЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
З МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ НА УРОКАХ ГУМАНІТАРНОГО ЦИКЛУ
Молодь і ринок №8 (91), 2012
Молодь і ринок №8 (91), спільна частина, тобто корінь лісі до цього додав, Я так думаю!”.
Отже, молодший школяр зрозумів позицію вчителя, який з ним радився, а учні зважаючи на міркування, усвідомили завдання вчителя враховувати цю потребу.
Працюючи над висловлюванням учнів 4 класу на мовну тему Однорідні члени речення”,
учитель проникає у світ переживань і почуттів дітей, виявляє готовність стати на позицію співрозмовника. Учень наводить приклад, що водному реченні може бути декілька підметів при одному присудкові й навпаки – один підметі декілька присудків Ластівка летіла, кружляла,
споглядала. Ялинки, сосни, дубки вкрилися білим покривалом. Як бачимо, четвертокласник правильно сказав правило, однак він дуже хвилювався і приклад навів навпаки. Учитель,
звертаючись до класу ідо нього, запропонував розглянути ще раз приклади і пояснити, що він помітив у цих реченнях, хто йому допоможе, яке ставлення кожного з учнів до прослуханого пояснення.
Отож, це спілкування за законами взаємної
довіри, коли учасники дослуховуються один до одного, поділяють почуття, співпереживають.
Особистісно орієнтоване спілкування вчителя передбачає вияв особистого ставлення, своїх почуттів. Головна мета впливу – розвиток учнів під час вивчення мовних темна уроках української
мови. Особистісно орієнтоване спілкування складна психологічна взаємодія. Як видно з його визначення, вчитель, який організовує стосунки з учнями таким чином, спрямований не стільки на виконання нових завдань, скільки на розвиток учнів за допомогою певних дій, форм роботи.
Наприклад, учням 1 класу (у післябукварний період) після прочитання і опрацювання твору
“Якого кольору квітень пропонуються завдання:
“Придивіться, як цвіте кульбаба Пофантазуйте
і складіть казку з таким початком Біля старого березового Пенька вранці зацвіла Кульбабка.
Привітно усміхнулася вона Пенькові і
запитала: – Хто ти такий і чому сумуєш?
І почула у відповідь цікаву історію Був я колись ...” (продовжіть далі).
Таким чином, встановити контакт учителя з учнями або з учнем на уроках української мовив початкових класах можна тільки у процесі спілкування з урахуванням думок кожного з учасників. Дитина сама хоче справитися з завданням, і, якщо ми хочемо їй допомогти, потрібно залишити їй простір для власних зусиль, для праці її душі, тобто так побудувати взаємодію, щоб допомогти їй самій впоратися зі своїми проблемами. Як бачимо,
головне в учителя – потенціал його цінностей, затвердженням В. Сухомлинського, – це спрямованість на людину, здатність поважати і
любити іншого [11]. Ось ще один приклад На контрольній роботі з мовної теми в 3 класі
Андрійко списував у Остапа слова, у яких потрібно було вставити пропущені букви. Учитель заборонив Андрійкові це робити. Хлопцеві стало соромно, і він перестав зовсім писати, заховавши зошит під парту. Його сусід це побачив і сказав:
“А Андрійко нічого не робить. – Як на вашу думку, вчитель повинен розв’язати цю проблему?
Відповідь передбачає вирішення ситуації, що стосується порушення дисципліни, тактовності
вчителя і вибору рішення учнем, якому зробили зауваження і не дозволили списувати слова від сусіда. Від цього залежить поведінка учня, який спочатку відмовився писати контрольну роботу,
оскільки йому зробили зауваження.
На нашу думку, вчитель повинен вчинити так:
коли сусід за партою встав і сказав, що Андрійко нічого не робить, то вчителю слід коректно відповісти – Як це він нічого не робить Він думає,
яку букву написати у слові весна, як правильно написати слово, адже не пригадавши правила,
можна зробити помилку. Учень побачив, що вчитель тактовно його захистив, підняв голову,
подивився на свого сусіда, витягнув зошит з­під парти і почав працювати.
За результатами проведених спостережень і
досліджень ми склали алгоритм особистісно орієнтованого спілкування вчителя й учнів під час уроків учитель відкритий і доступний для будь­
якого учня, не викликає в них страху, дає їм можливість висловлювати свої думки і почуття,
відвертий у своїх поглядах демонструє дітям цілковиту довіру до них, не принижує їхньої
гідності; щиро цікавиться життям учнів, їхніми знаннями й вміннями, небайдужий до їхніх проблем, справедливий виявляє емпатійне розуміння – бачення поведінки учня його ж очима,
тобто вміє постояти в чужих черевиках”,
відчуває внутрішній світ дитини надає учням реальну допомогу під час вивчення української
мови.
Розглядаючи соціально­етичні установки вчителя та способи їх виявлення під час організації
спілкування з учнями, ми співвіднесли головні
стилі педагогічного спілкування. Спілкування на підставі захоплення спільною творчою діяльністю. Наприклад,
виконуючи творчу вправу з рідної мовив класі, учитель пропонує учням попрацювати разом у парі, дібрати до поданих прислів’їв кінцівки і записати правильно:
ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ УЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
З МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ НА УРОКАХ ГУМАНІТАРНОГО ЦИКЛУ

100 2. Стиль, що ґрунтується на дружньому ставленні, є запорукою успішної взаємодії.
Наприклад, учитель пропонує учням скласти переказ прочитаного твору О. Донченка
“Лісовою стежкою. Для цього потрібно твір розділити на частини, дібрати до кожної з них заголовок. При цьому вчитель також пропонує й свою назву пункту плану. А учні
мають право вибрати найкращий заголовок за змістом, структурою та мовним оформленням.
Робота здійснюється у дружньому стилі. Якщо назва будь­якого розділу учням не сподобалася,
навіть, якщо її й запропонував учитель, то ніхто не ображається, а спілкуючись приходять до вибору найкращого із запропонованих. Формальні стосунки у спілкуванні ведуть до застосування спілкування­дистанції. У цих вчителів може бутив цілому позитивне ставлення до дітей, але організація діяльності ближча до авторитарного стилю керівництва, що знижує
загальний творчий рівень спільної з учнями роботи. Дистанція між учителем і учнями повинна бути, однак це неголовний критерій стосунків. Вона залежить від рівня авторитету вчителя, визначається учнями, хоча керується вчителем. Наприклад, вивчаючи з учнями класу нову тему уроку Слова, що називають предмет, учителька після пояснення матеріалу пропонує розглянути таблицю, яка висить на дошці, і перемалювати її в зошит.
Коли один із учнів попросив пояснити детальніше, молода вчителька відповіла так:
“На таблиці все зрозуміло написано, і я не буду пояснювати кожному. Я тут не для того. Учні образилися і віддалилися від неї. Спілкування­дистанція є певною мірою перехідним етапом до такого негативного стилю,
як спілкування­залякування. Вдаються до нього ті молоді вчителі, котрі не в змозі організувати спільну діяльність, адже для цього потрібні
професійні навички. Ось форми ситуативного вияву спілкування­залякування, які вчителі
використовують під час уроків Не виконаєте звуко­буквений розбір п’яти слів, не одержите високих балів, залишитеся працювати додатково. Не чекайте на контрольній роботі гарних балів, ви їх не заробите”.
“Знайте, що низьких балів у вашому класі, хоч кілька, а буде. Слухайте уважно, ато зараз викличу, Читайте правильно й гарно, ато не вкладетесь в норму і одержите низькі бали. Не повертай голову,
Васильку, поставлю 1 бал та інші.
Така форма спілкування показує, як учителеві не треба діяти.
Спілкування­залякування поєднує у собі негативне ставлення до учнів і авторитарність у способах організації діяльності. Стиль, який поєднує в собі позитивне ставлення до дітей з лібералізмом. Цей стиль називається заграванням. У вчителя є прагнення здобути авторитет, він небайдужий до того, чи подобається дітям, але при цьому не прагне відшукати доцільних способів організації взаємодії,
він може вдатися до прийомів завоювання дешевого авторитету. Наприклад, звертаючись до дітей на уроці рідної мовив класі, він пропонує самостійно попрацювати з підручником,
оскільки заразу нього багато справ, він дуже зайнятий, бо йому треба написати доповідь на педраду. А як віддяку за це він відпустить
їх з останнього уроку.
Під час дослідного навчаннями добирали такі
форми, методи і прийоми для здійснення педагогічного спілкування учителя з учнями на уроках української мови, які б сприяли активізації
пізнавальної діяльності молодших школярів.
Зауважимо, що для встановлення контакту між учителем і учнями важливими формами спілкування є вербальні, мімічні, тактильні,
пластичні, предметні, дієві та інші. До вербальних форм належать слова, вирази, які
посилаються учасникам спілкування мімічні
форми включають вираз обличчя, погляд;
тактильні – дотик рук, обіймання, потиск руки;
пластичні – вибір пози, жестів, рухів предметні забезпечують спілкування через предмет, що передається, вручається, відбирається, розглядається;
дієві форми передбачають дії, що досягають певного результату для партнера.
Демонструючи співучасть учням, вчитель завжди повинен бути готовий прийти на допомогу школярам, але передусім цю допомогу необхідно запропонувати. З цією метою можуть бути використані такі словесні парадигми Давай допоможу Дозволь мені допомогти тобі Я була б щасливою та інші.
Отже, вдало побудований процес спілкуватися на уроках рідної мови допоможе учителеві
передати мовні знання та сформувати мовленнєві
вміння молодших школярів у невимушеній атмосфері, налагодити контакт із дітьми,
правильно й адекватно втілювати через спілкуванні свої думки, органічно (засобами комунікації) подати прийняте рішення і, нарешті,
організувати ефективний вплив на учнів, що
Не перо пише Вогонь – добрий слуга Наука в лісне веде…
Старий віл борозни не скривить … алей глибоко не оре. аз лісу виводить. та поганий господа. а розум. ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ УЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
З МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ НА УРОКАХ ГУМАНІТАРНОГО ЦИКЛУ
Молодь і ринок №8 (91), 2012
Молодь і ринок №8 (91), реалізується він через правильно побудовану систему спілкування.
Спілкування вчителя й учнів на уроках української мови і читання повинно сприяти розвиткові активності молодшого школяра,
допомогти йому набути позитивного досвіду в організації мовної діяльності і стосунків. Цьому допомагає створення доброзичливої атмосфери з використанням різних стилів взаємодії у навчанні
учнів початкових класів. Це і співнавчання, і
взаємонавчання, де учень і вчитель – це рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчально­
виховного процесу, які розуміють, що вони роблять
і з якою метою.
Проведений аналіз дає змогу дійти наступних висновків педагогічне спілкування учителя з молодшими школярами під час вивчення предметів гуманітарного циклу передбачає
особливості застосування змісту, активних методів та форм навчання. Усе це сприяє
створенню доброзичливих та комфортних умов взаємодії учителя початкових класів з молодшими школярами на уроках української
мови та читання. Закон України Про загальну середню освіту /
/ Початкова школа. – 1999. – № 8. – С. 1 – 12.
2. Вашуленко МС. Українська мова і мовлення в початковій школі Метод. посібник. – К Освіта. – 268 с. Зимня И.А. Психологические вопросы лекционной пропаганды // Основы лекторского мастерства. – МС. Кан­Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. – Мс. Івашина Є, Ткачук Л. Абетка етикету спілкування Сільська школа України. – 2004. – №31. – С. 28 – 31.
6. Педагогічна майстерність / За ред. І. Зязюна. К Вища школа, 2004. – 422 с. Підласий І.П. Практична педагогіка або три технології. Інтерактивний Підручник для педагогів ринкової системи освіти. – К Видавничий дім
“Слово”, 2004. – 616 с. Психологічний словник / За ред. В. Войтка. – К.:
Вища школа, 1982. – 216 с. Савченко О.Я. Сучасний уроку початковій школі. – К Магістр, 1997. – 256 с. Сорока Г.І. Система педагогічної підтримки дітей в освіті. – Харків, 2005.
11. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям Вибрані творив ти томах. – К Рад. школа, 1977. Т. 3. – 299 с.
Стаття надійшла до редакції Постановка проблеми. Народна творчість – це історична основана якій розвивалася і розвивається світова художня культура, одна із форм суспільної
свідомості і суспільної діяльності, явище соціально зумовлене. Які інші форми суспільної свідомості,
зокрема, філософія, мораль, релігія, політична і
правова ідеологія, народна творчість розвивалася під впливом конкретної історичної дійсності.
Беручи до уваги сторінки нашої історії, можна стверджувати, що народне слово, яке надає
можливості до самопізнання, формує дух народу, тобто його ментальність, упродовж віків було чи неєдиною зброєю, за допомогою якої
стверджувалася самобутність, окремішність,
прагнення до власного шляху розвитку.
Ментальність етносу – явище, яке не можна репрезентувати як суто мисленнєві чи психологічні риси, бо вони є невід’ємними від форм суспільної життєдіяльності, що не лише зумовлюють виникнення таких риса й слугують підґрунтям постійного їх самовідтворення, а також
є невід’ємними відсвіту символічних культурних форм й значень, в яких ці риси відтворюються.
УДК 130.33 (Лариса Костюк, кандидат філософських наук,
доцент кафедри культурології та українознавства
Дрогобицького державного педагогічного університету
імені Івана Франка
УКРАЇНСЬКА НАРОДНОПОЕТИЧНА ТВОРЧІСТЬ
ЯК СКЛАДОВА ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ ТА
СПОСІБ ВІДОБРАЖЕННЯ МЕНТАЛЬНОСТІ
У статті робиться спроба розкрити сутність взаємозв’язку і взаємовпливів та виявити причинно­
наслідкові зв’язки між українською народнопоетичною творчістю та ментальністю як способом реалізації
своєї культурної ідентичності.
Ключові слова народна творчість, ментальність, художня культура.
Літ. УКРАЇНСЬКА НАРОДНОПОЕТИЧНА ТВОРЧІСТЬ ЯК СКЛАДОВА ХУДОЖНЬОЇ
КУЛЬТУРИ ТА СПОСІБ ВІДОБРАЖЕННЯ МЕНТАЛЬНОСТІ
©
Л. Костюк, 2012


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал