11 питань у кожному. I блок «Будова вантажного автомобіля». II



Сторінка1/5
Дата конвертації20.02.2017
Розмір0.86 Mb.
  1   2   3   4   5
Вступ

Збірник завдань для державної підсумкової атестації технологічного профілю за напрямом «Водій автотранспортних засобів категорії «С» складається з трьох блоків завдань по 11 питань у кожному.



I блок - «Будова вантажного автомобіля».

II блок - «Правила дорожнього руху».

III блок - «Основи керування та безпека дорожнього руху».

При написанні контрольної роботи учитель може сформувати завдання учням, обравши по одному питанню з блоку, врахувавши рівень складності питань.



Завдання

Блок І. Будова вантажного автомобіля

  1. Загальна будова автомобіля.

  2. Кузов і кабіна вантажного автомобіля.

  3. Призначення та будова механізмів двигуна.

  4. Види і періодичність технічного обслуговування автомобіля.

  5. Будова систем охолодження та мащення двигунів автомобіля.

  6. Конструктивні особливості будови систем живлення ДВЗ.

  7. Електрообладнання автомобіля: джерела електроенергії та споживачі.

  8. Силова передача, механізми ведучих коліс.

  9. Будова рульового керування автомобілів.

  10. Гальмівні системи з гідравлічним та пневматичним приводами.

  11. Несправності і технічне обслуговування механізмів керування.

Блок II. Правила дорожнього руху

  1. Групи дорожніх знаків та розмітка.

  2. Регулювання дорожнього руху. Світлофори.

  3. Сигнали регулювальника.

  4. Попереджувальні сигнали, які подаються водієм автотранспортних засобів.

  5. Початок руху, зупинка та стоянка транспортних засобів.

  6. Вибір швидкості руху.

  7. Здійснення безпечного обгону.

  8. Правила проїзду нерегульованих і регульованих перехресть.

  9. Правила користування зовнішніми світловими приладами.

  10. Рух через залізничні переїзди.

  11. Навчальна їзда.

Блок III. Основи керування та безпека дорожнього руху

  1. Вимоги безпеки перед початком роботи водія.

  2. Вимоги безпеки під час керування автомобілем.

  3. Обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

  4. Прийоми безпечного гальмування автомобілем на сухій та слизькій дорогах.

  5. Причини та профілактика дорожньо-транспортних пригод.

  6. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

  7. Прийоми безпечного водіння автомобіля.

  8. Фізичні і психофізіологічні вимоги до водіїв транспортних засобів.

  9. Експлуатаційні властивості автомобіля та його керованість.

  10. Надання першої допомоги потерпілим у ДТП.

  11. Водіння в темну пору доби і за різних погодних умов.

І Блок 1. Загальна будова автомобіля

Автомобіль – це транспортний засіб призначений для перевезення вантажу і людей  по без рельсовим дорогам.
Автомобіль складається  з трьох частин: двигуна, шасі і кузова.
На автомобілі застосовуються двигуни внутрішнього згорання та електродвигуни. Найбільше розповсюдження одержали ДВЗ.
ДВЗ призначений для перетворення теплової енергії палива в механічну роботу.
Шасі автомобіля складаються з трансмісії, ходової частини і механізмів керування.
Трансмісія призначена для передачі та зміни обертового моменту двигуна від колінчастого вала до ведучих коліс автомобіля. Трансмісія складається з зчеплення, коробки передач, роздавальної коробки (якщо 2 ведучих моста) , карданної передачі, головної передачі, диференціала та півосей.
avto

ДВЗ; 2- зчеплення; 3- коробка передач; 4- роздавальна коробка; 5- карданна передача; 6- диференціал; 7- головна передача, 8- півосі; 9- колеса; 10 – шарнір рівних кутових швидкості; 11- піввісь; 12  диференціал; 13-  головна передача; 14 - карданна передача переднього ведучого моста

Зчеплення призначене для тимчасового роз’єднання та плавного з’єднання двигуна з коробкою передач
Коробка передач призначена для зміни обертового моменту і величини тягового зусилля на ведучих колесах, від’єднання двигуна від ведучих коліс автомобіля на необмежений час, та руху заднім ходом
Карданна передача передає обертовий момент від коробки до головної передачі під певним кутом, який може змінюватися.
Головна передача значно збільшує обертовий момент, який до неї підводиться, і через диференціал передає його під прямим кутом на півосі ведучих коліс.
Диференціал дає можливість ведучим колесам обертатися з різною частотою, що необхідно під час руху автомобіля по нерівній дорозі і на поворотах.
Півосі передають обертання до ведучих коліс:
Ходова частина, складається з рами, переднього та заднього мостів, які з'єднанні з рамою за допомогою підвіски, що має пружні елементи (листові ресори) амортизатори коліс і шини.
До механізмів керування належить рульове керування та гальмова система.
Рульове керування дає можливість змінювати напрям руху автомобіля повертанням передніх коліс.
Гальмова система забезпечує зниження швидкості руху автомобіля, його повну зупинку й утримання в нерухомому стані.
Електрообладнання містить в собі прилади, призначені для запалювання робочої суміші в двигуні, освітлення і сигналізації, запуску двигуна, електричного живлення.
До спеціального обладнання належить:
-         лебідка, -  підйомник кузова.
2. Кузов і кабіна вантажного автомобіля

Вантажні автомобілі загального призначення мають кузови у вигляді дерев'яної бортової платформи. На спеціалізованих автомобілях кузови пристосовані для перевезення певного вантажу (самоскидні, фургони, цистерни тощо).



Бортова платформа вантажного автомобіля складається з дерев'яних і металевих деталей. Основу платформи становить підлога, зроблена з дошок, яка спирається на поздовжні й поперечні бруси. До основи прикріплено передній борт (нерухомо), відкидні бічні і задній борти. Відкидні борти з'єднані з основою завісами і утримуються в піднятому положенні спеціальними запорами у кутах бортів. До рами автомобіля бортова платформа кріпиться стрем'янками.

Кабіна вантажного автомобіля капотної конструкції складається з каркаса, криши, верхньої, задньої і бічних панелей, між якими зроблено дверні прорізи. В прорізах на завісах навішуються двері. В зачиненому положенні двері утримуються за допомогою спеціальних замків. Двері кабіни обладнано опускним склом із склопідйомниками та кватирками. У віконні прорізи кабіни вставлено гнуте скло, яке не відкривається. Всередині кабіни розміщено сидіння водія та органи керування.

Сидіння водія може бути двомісним або тримісним, спільним для водія й пасажирів або окремим. У разі роздільної конструкції сидіння виконують регульованим за висотою й довжиною, а також за нахилом спинки. В кабінах без капотної конструкції передбачають одне спальне місце, розташоване впоперек кабіни за спиною водія. Щоб забезпечити доступ до двигуна, в таких кабінах роблять пристрій для перекидання кабіни відносно передніх шарнірних опор (автомобілі МАЗ, КамАЗ).

Оперення вантажного автомобіля в разі капотного компонування складається з капота, крил, підніжок. Якщо двигун розташовано під кабіною, до оперення входять тільки крила, підніжки та облицювання радіатора.
3.Призначення та будова механізмів двигуна

Кривошипно-шатунний механізм (КШМ) призначений для сприймання тиску газів, що утворюються в циліндрах під час згорання робочої суміші і перетворення прямолінійного зворотно-поступального руху поршня в обертальний рух колінчастого вала.

Кривошипно-шатунний механізм складається із:

нерухомих деталей;

рухомих деталей.

До нерухомих деталей відносяться:

блок циліндрів з картером;

головки циліндрів;

піддон картера.



До рухомих деталей відносяться:

поршень;


поршневий палець;

поршневі кільця (компресійні, маслознімні);

шатун з вкладишами шатуна;

колінчастий вал з вкладишами;

маховик.

Принцип дії кривошипно-шатунного механізму.

При обертанні кривошипа колінчастого вала поршень разом із шатуном переміщується в циліндрі прямолінійно вниз і вгору.

Газорозподільний механізм служить для своєчасного впуску в циліндри карбюраторного двигуна пальної суміші або повітря (у дизельному двигуні) і випуску відпрацьованих газів із циліндрів відповідно до протікання робочого циклу двигуна.
Типи й пристрій газорозподільних механізмів
На автомобільних двигунах вітчизняного виробництва застосовується клапанний газорозподільний механізм із нижнім або верхнім розташуванням клапанів і установкою розподільного вала в блоці або в голівці блоку циліндрів. На більшості двигунів у циліндрі встановлюють по двох клапана: впускний, відкриваючий доступ горючої суміші або повітря в циліндр, і випускний, відкриваючий вихід газів, що відробили, із циліндра.
На деяких двигунах (спортивних, гоночних) автомобілів установлюють два впускних і один випускний клапани, а іноді два впускних і два випускних клапани на кожний циліндр. Керування клапанами здійснюється кулачками розподільного вала, що приводиться в обертання від колінчатого вала за допомогою шестірень або звездочок ланцюговим або ремінним приводом.
Газорозподільний механізм автомобіля ГАЗ-53 має нижнє розташування розподільчого вала і верхнє розташування клапанів
Складається: Розподільчого вала, шестерні привода розподільчого вала, штовхачів, штанг, коромисел, вісі коромисел, впускних і випускних клапанів (по 1 на кожній циліндр), пружини клапана, тарілок пружин клапана, сухариків, направляючої клапана і сідла клапана
Працює: При повертанні колінчастого вала через шестерню привода розподільчого вала повертається і розподільчий вал при набігані кулачка розподільчого вала на штовхач, штовхач піднімається змушуючи підніматися і штангу яка діє на коромисло. Коромисло повертається на вісі коромисел і другим кінцем натискає на клапан. Клапан стискаючи пружину відкривається при дальшому обертанні розподільчого вала кулачок сходе з штовхача і під дією пружини клапан закривається

4. Види і періодичність технічного обслуговування автомобіля

Технічне обслуговування (ТО) - це комплекс операцій, які спрямовані на підтримання автомобіля в справному та працездатному стані і проводяться в процесі експлуатації автомобіля.

Залежно від обсягу робіт, періодичності та працеємкості їх виконання, технічне обслуговування розподіляється на такі види:

- контрольний огляд перед виїздом із парку ( КО);

- щоденне технічне обслуговування (ЩТО) ( продоводиться щоденно після заїзду в парк);

- технічне обслуговування № 1 (ТО-1);

- технічне обслуговування № 2 (ТО-2);

- Сезонне технічне обслуговування (СО) проводиться навесні і восени при переході на .літній та зимовий періоди експлуатації.

Технічні обслуговування ТО-1 і ТО-2 мають періодичність обслуговування, яка визначається пробігом автомобіля.

Технічні обслуговування ТО-1 і ТО-2 для автомобілів визначаються пробігом автомобіля, що встановлюється залежно від категорії умов експлуатації.

Примірна періодичність технічних обслуговувань приведена в таблиці


п\п



Автомобілі

Періодичність ТО (км. пробігу)

ТО1

ТО2

1

легкові

4000

16000

2

вантажні

3500

14000

3

автобуси

3000

12000

Методи ТО:

Тупіковий  роботи по технічному обслуговувані виконуються на універсальному посту працівниками різних спеціальності
Потоковий метод роботи з технічного обслуговування виконуються на декількох  розташованих в технологічній послідовності спеціалізованих постах
При ЩТО необхідно:

- заправити автомобіль;

- перевірити відсутність підтікання палива, масла і охолоджуальної рідини, а також втрати повітря з пневмосистеми (при виявленні несправності - усунути її);

- очистити і вимити автомобіль від бруду, прибрати всередині кабіну і вантажну платформу, ---- привести зовнішній вид автомобіля до належного стану;

- усунути всі несправності, які виявились в дорозі;

- оглянути кріплення всіх коліс;

- при роботі в умовах великої запиленості провести обслуговування повітряного фільтра;

- злити конденсат із ресиверів гальмової системи;

- в зимовий час злити воду із системи охолодження;

- вимкнути вимикач "маси ».



б) технічне обслуговування № 1 (ТО-1).

Перед початком робіт ТО-1 проводяться операції щоденного технічного обслуговування. При ТО-1.

- перевіряється комплектність автомобіля, інструментів водія, шанцевого інструмента;

- перевіряється кріплення всіх вузлів і агрегатів, затягування гайок кріплення головок блока циліндрів;

- обслуговуються акумуляторні батареї;

- перевіряється і регулюється натяг всіх приводних пасів;

- проводять змащувальні роботи згідно таблиці змащування;

- перевіряють і при необхідності регулюють гальма та рульове керування;

- перевіряють тиск у шинах коліс;

- перевіряється робота всіх систем і механізмів автомобіля на ходу.



в) технічне обслуговування № 2 ( ТО-2).

Перед виконанням ТО-2 виконуються операції ЩТО та ТО-1.



При ТО-2.

- Виконуються роботи ТО-1;

- проводяться регулювальні роботи, згідно з інструкцією по експлуатації автомобіля;

- промиваються і замінюються фільтруючі елементи в системі живлення;

- при значному зносі протекторів шин проводиться їх перестановка згідно схем перестановки;

- перевіряється герметичність гальмових систем;

- проводяться змащувальні роботи згідно карти змащування.

Після закінчення обслуговування перевіряється робота всіх вузлів, агрегатів і систем автомобіля на ходу.



г) Сезонне технічне обслуговування (СО).

Проводиться навесні і восени при переході на літній та зимовий періоди експлуатації. Сезонне технічне обслуговування машин складається з проведення чергового ТО-1 або ТО-2 і додаткових робіт відповідно до наступаючого періоду експлуатації та:

промивання, продування стисненим повітрям, перевірки і регулювання приладів системи живлення двигуна;

- заміни сезонних змащувальних матеріалів та спеціальних рідин в агрегатах і механізмах машин, всесезонні мастила і рідини замінюються тільки по закінченні терміну їх роботи;

- підфарбування або повного фарбування автомобіля.

При підготовці машин до експлуатації в зимовий період додатково до сезонного ТО проводяться:

- перевірка і підготовка до роботи засобів підігріву двигуна, обігріву кабіни і кузова,

- встановлення засобів утеплення;

- підключення до системи охолодження і перевірка роботи передпускового підігрівача двигуна та опалювача кабіни;

- заправка системи охолодження двигуна рідиною, що замерзає при низькій температурі;

- видалення конденсату із трубопроводів і каналів системи регулювання тиску повітря в шинах і системи пневматичних приводів гальм.



При підготовці машин до експлуатації в літній період експлуатації додатково до сезонного ТО проводиться:

- зливання із системи охолодження рідини (автомобіль ЗІЛ-131), промивання системи і заправка водою;

- відключення від системи охолодження двигуна передпускового підігрівача й опалювача кабіни;

- зняття з машини засобів утеплення.


5. Будова систем охолодження та мащення двигунів автомобіля

Система охолодження призначена для підтримання оптимального теплового режиму двигуна відведенням тепла від найбільш нагрітих деталей, які нагріваються в результаті тертя або контакту з гарячими газами.
Найвигідніший тепловий стан двигуна в межах 85-95 0С підтримує система охолодження, яка відводить зайве тепло від деталей і передає її навколишньому повітрю. Для відведення тепла від нагрітих частин двигуна використовують рідинну примусову систему охолодження. Циркуляція охолодної рідини в такій системі відбувається під дією відцентрового насоса, що подає охолоджену воду з радіатора в сорочку охолодження блока циліндрів.
В якості охолоджувальної рідини в системі охолодження двигуна використовується м'яка вода (дистильована, снігова, дощова) або низко замерзаючи рідини антифриз і Тосол, що складаються з 40 або 65 % етиленгликоля й відповідно 60 або 35 % дистильованої води з додаванням присадок, що зменшують спінювання та корозію. Як охолодна рідина можуть застосовуватися й спирто-гліцеринові або водно-спиртові суміші.
Рідина система охолодження складається з водяної сорочки розміщеної в блоці циліндрів, водяного насоса призначеного для примусової циркуляції охолоджувальної рідини, термостата для автоматичного підтримання оптимального теплового режиму двигуна, радіатора для віддачі зайвого тепла в атмосферу, верхнього та нижнього патрубка що з’єднують двигун з радіатором, жалюзів для закриття серцевини радіатора в зимовий період, та приладів і датчиків контролю температури, зливних краників та вентилятора.
Працює система охолодження так:
При обертанні колінчатого вала крутний момент за допомогою приводного пасса передається на шків вала насоса, приводячи його в обертання. При цьому крильчатка захоплює рідину, що підводить по шлангу й патрубку з радіатора, і подає її в сорочку охолодження. Там вона охолоджує нагріті деталі Якщо двигун непрогрітий і температура охолоджувальної рідини менша за 75-80 0С то охолоджувальна рухається по малому колу циркуляції охолоджувальної рідини водяний насос водяна сорочка перепускні вікна термостата (так як основний клапан термостата закритий) водяний насос
При прогрівані двигуна більше ніж 80 0С повністю відкривається клапан термостата і охолоджувальна рідина починає рухатися по великому колі циркуляції охолоджувальної рідини. Водяний насос - водяна сорочка- клапан термостату- верхній патрубок – радіатор – нижній патрубок водяний насос

Системи мащення двигунів

Система мащення двигуна автомобіля ГАЗ-53А складається з піддона картера двигуна, маслозаборника із сітчастим фільтруючим елементом; двосекційного шестеренного масляного насоса, масляної магістралі, центрифуги або фільтра, маслозаливной горловини; масломірного щупа; манометра; лампочки аварійного тиску масла, що загоряється на щитку приладів, коли тиск масла в магістралі зменшиться до 0,06 МПа й менше.
Працює система змащення так. Масло з піддона картера насосом подається в головну масляну магістраль. З лівого каналу магістралі масло надходить на змащення штовхачів лівого ряду циліндрів і корінних шийок колінчатого вала й по свердліннях у колінчатому валу до шатунних підшипників, змазуючи їх. Масло, що вибризкується зі свердління у шатуні, змазує стінку циліндра. Одночасно частина його від корінних підшипників підводить до підшипників розподільного вала. Із правого каналу масло надходить до штовхачів правого ряду циліндрів. Упорний фланець розподільного вала й розподільних шестірень змазуються маслом з першого підшипника розподільного вала. Крім того, масло, стікаючи з головки блоку після змащення осей коромисел і клапанів, змазує розподільні шестірні. У середній шийці розподільного вала є свердління, які один раз за оберт вала з'єднують канал для підведення масла до середніх стійок осей коромисел , заповнює їх і далі, проходячи по свердліннях, змазує втулки коромисел і по штангах стікає на штовхачі, змазує їх і зливається в піддон. Масло, що випливає із втулок коромисел, змазує стержні клапанів, носки коромисел, механізм провертання випускних клапанів.
Поршні, поршневі кільця й пальці, дзеркало циліндрів, змазуються розприскуванням масла.
6.Конструктивні особливості будови систем живлення ДВЗ

Система живлення карбюраторного двигуна призначена для зберігання палива, очистки палива та повітря, подачі палива в карбюратор, приготування пальної суміші та подачі її в циліндри двигуна і виводу відпрацьованих газів


Система живлення складається з паливного бака, фільтрів грубої та тонкої очистки палива, бензонасосу, повітряного фільтру, карбюратора, впускного та випускного колектора , трубопроводів для випуску відпрацьованих газів та глушника.
Працює: Під дією бензонасоса паливо с паливного бака и через фільтр грубої очистки палива і тонкої очистки палива потрапляє до карбюратора . В карбюратор під дією розрідження в циліндрах двигуна потрапляє і повітря де воно змішується з паливом в співвідношенні відповідно до режиму роботи двигуна і дальше потрапляє через впускний колектор і відкритий впускний клапан до циліндрів двигуна. Відпрацьовані гази через випускний колектор , трубопроводи і глушник виводяться в атмосферу
Система живлення дизельного двигуна призначена для зберігання палива , очистки палива та повітря, дозування палива, подачі палива під високим тиском і в дрібно-розпиленому вигляді в циліндри двигуна.
Система живлення складається; паливного бака, фільтра грубої очистки палива, паливо підкачувального насоса, фільтра тонкої очистки палива, паливного насоса високого тиску (ПНВТ), форсунок, паливо проводів високого та низького тиску, повітряного фільтра, впускного повітряного колектора, випускного колектора та глушника
Працює: Паливо під дією паливо підкачувального насоса через фільтра грубої та тонкої очистки палива подається до ПНВТ в якому дозується кількість палива і збільшується його тиск до 180 -185 атм. І через трубки високого тиску паливо потрапляє до форсунок які розпилюють його в циліндри двигуна в дрібно розпиляному вигляді в кінці такту стиску. В такті впуск відкривається впускний клапан і повітря за рахунок розрідження в циліндрі двигуна проходячи через повітряний фільтр потрапляє в циліндрі двигуна. В кінці такту стиску температура повітря досягає 500 -600 С де змішується з дрібно розпиленим паливом утворюючи пальну суміш Яка від високої температури самозапалюється виконуючи при цьому роботу у вигляді обертального моменту. І в такті випуску відпрацьовані гази через відкритий випускний клапан , випускний колектор та глушник виводяться в атмосферу

Газобалона установка (ГБУ) призначена для забезпечення роботи карбюраторного двигуна на газу.


Газобалона установка складається з газового балона, магістрального вентиля, випарника, фільтра, редуктора, змішувача, карбюратора та паливного бака, трубопроводів та манометра.
Працює: При відкриті вентиля на балоні та магістрального вентиля газ надходить до випарника де під дією охолоджувальної рідини двигуна прогріваються трубки з газом і рідина фаза газу перетворюється в газоподібну проходячи через фільтр газ очистюється і дальше потрапляє до редуктора де його тиск знижується до атмосферного. З редуктора газ потрапляє до змішувача де змішується з повітрям і дальше надходить через відкритий впускний клапан до циліндрів двигуна а дальше все так само як і в карбюраторному двигуні .
Паливом для карбюраторного двигуна може бути, бензин, спирт, бензол, керосин
Паливом для дизельного двигуна може бути: дизельне паливо, солярове масло, биодизель
Паливом для ГБУ може бути стиснутий або зріджений газ
Стиснутий газ метан, водень, нафтовий газ, природній газ
Зріджений газ: пропан, бутан, пропаново-бутанова суміш, пропилен


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал