10. Стан та розвиток телекомунікацій в Україні



Скачати 471.01 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації30.04.2017
Розмір471.01 Kb.
1   2   3

10.5.Мета і завдання розвитку ЄНСЗУ(ТТМУ)

Генеральною метою розвитку ТК є сприяння перетворенню українського суспільства у високорозвинене постіндустріальне «електронне» суспільство.

Супутніми цілями є забезпечення недискримінаційного доступу для підприємств, організацій і громадян до телекомунікаційних мереж та забезпечення послугами зв'язку органів державної влади, оборони, охорони правопорядку в умовах формування «електронного» суспільства.

Основними завданнями розвитку ТК є досягнення кількісних показників розвитку мережі відповідно до параметрів «електронного» суспільства і забезпечення надання постійно зростаючих послуг зв'язку з нормованою якістю.

Кількісні показники повинні відповідати потребі в тих чи інших мережах і їхніх послугах у рамках «електронного» суспільства, виходячи з історичного досвіду розвитку світового співтовариства, передових країн, що вже пройшли шлях до початкової фази «електронного» суспільства, з урахуванням досвіду розвитку зв'язку України.
Завданнями наступного розвитку ЄНСЗУ(ТТМУ) також є:

посилення ролі телекомунікацій у забезпеченні національної безпеки при різних погрозах світового і національного характеру;

забезпечення інтеграції української телекомунікаційної інфраструктури в міжнародні телекомунікаційні мережі і ринок послуг зв'язку.

Виходячи із сучасних поглядів, основним видом телекомунікаційної мережі, що відповідає поставленим задачам, є мультисервісна мережа зв'язку з використанням переважно пакетних методів передачі.

Теоретичною передумовою є концепція мереж нового покоління (NGN). Вона дозволяє сформувати загальні системні рішення що забезпечують сумісність і взаємодію існуючих і майбутніх мереж.

. Початок будівництва мереж мобільного зв’язку третього та четвертого поколінь і початок перебудови центральних частин ТТМ за принципами NGN, які спостерігаються в Україні останніми роками означає початок ери NGN в телекомунікаційній галузі.


Розглянемо загальні принципи побудови і функціонування ЄНСЗУ(ТТМУ).


Варто виділити три важливих групи принципів, які лежать в основі побудови і функціонування всіх мереж електрозв'язку й одночасно враховують особливості ЄНСЗУ(ТТМУ): базові, структурні, принципи організації служб і систем зв'язку.

Базові принципи визначають загальні основи побудови мереж зв'язку. До них відносяться:

принцип організації мережі як сукупності вузлів розподілу потоків повідомлень і ліній передачі між ними;

принцип взаємоув’язування і взаємодії мереж різних типів і призначень;

принцип ієрархічної побудови мереж;

принцип поділу мереж на мережі загального й обмеженого користування;

принцип організації транспортних мереж і мереж доступу;

принцип стійкого і безпечного функціонування мереж;

принцип відповідності міжнародним і національним стандартам і рекомендаціям.



Структурні принципи визначають основи побудови структурних елементів мереж. До них зокрема відносяться територіальний поділ мереж на магістральні, внутрішньо зонові і місцеві:

поділ вузлів мережі в залежності від призначення на класи і типи;

комплексне використання різних ліній і засобів зв'язку (кабельних, радіо, у тому числі супутникових);

побудова трьохзв’язної топології магістральної первинної мережі, при якій між будь-якою парою вузлів забезпечується три шляхи, що проходять по трьох географічно рознесених трасах;

взаємоув’язання мереж ЄНСЗУ(ТТМУ), що належать різним операторам шляхом організації загальних вузлів і ліній зв'язку;

охоплення мереж системами керування і моніторингу.

До принципів організації служб і систем зв'язку відносяться:

організація служб переносу (без функцій кінцевих абонентських пристроїв) і телеслужб (з функціями кінцевих абонентських пристроїв);

організація служб доступу до мережних інформаційних ресурсів (інформаційно-довідкові служби);

організація системи нумерації;

організація систем керування з'єднаннями маршрутизації викликів, сигналізації;

організація абонентських і клієнтських служб;

організація служби універсального обслуговування;

перманентне відновлення і розширення номенклатури служб і послуг, розвиток мультімедійних служб;

організація систем тарифікації послуг і проведення взаєморозрахунків між учасниками процесу що представляють послуги;

організація систем оцінки якості наданих послуг;

організація систем маркетингу.
Висновки

1.-Будівництво мереж мобільного зв’язку третього та четвертого поколінь і початок перебудови центральних частин ТТМ за принципами NGN, які спостерігаються в Україні останніми роками означає початок ери NGN в телекомунікаційній галузі.

- 2. Розвиток телекомунікацій в незалежній Україні можна охарактеризувати, в цілому, як лібералізовано-ринковий, без певної мети. В результаті- сьогодні Україна займає 53-е місце серед 124 країн світу за індексом ІКТ-розвитку (IDI). Серед 140 країн світу за індексом мережної готовності (NRI) 63-е місце.

3 Значною подією в розвитку галузі зв’язку України став прискорений розвиток у 2003-2005 роках а також насичення мереж мобільного (в основному, телефонного) зв’язку. Щільність активованих SIM-карт цих мереж становить 121 на 100 жителів країни.

4-Безконтрольний ринковий розвиток телекомунікацій в Україні призвів до погіршення цінової доступності телекомунікаційних послуг. За показником “цінового кошика ІКТ“, до якого входять послуги фіксованої і мобільної телефонії, передавання коротких повідомлень (SMS) та швидкісного доступу до Інтернету, Україна сьогодні посідає 76-е місце серед 150 країн світу

5.Рівень держбюджетного і приватного фінансування НДР та ДКР впав приблизно з 0,5% у 1991 році до 0,01% у 2009 році від обсягів доходів галузі, що привело майже до повної відсутності вітчизняних розробок на ТТМУ.

6-.Спостерігається недостатній розвиток сільського зв’язку і активне впровадження в ньому мобільного зв’язку.Тільки в 2009 році зайнялись розвитком і впорядкуванням СЗЛ,які передані ДПМ ВАТ УКРТЕЛЕКОМ.

Активне впровадження мобільного зв’язку –значна загроза розвитку сільських ТТМ.

7.Слід відзначити,що ДПМ ВАТ Укртелеком працює над впровадженням наТТМ сучасних технологій(IP/MPLS).

8.В Україні давно настав час переглянути ЄНСЗУ(ТТМУ) і розробити сучасну,охоплюючу всіх операторів телекомунікацій і форм власності модель,яка б системно допомогла сучасному раціональному розвитку телекомунікацій та їх послуг.



10.6. Мережа наступного покоління NGN
Подальший розвиток телекомунікаційних мереж відбувається за допомогою мереж наступного покоління NGN (Next Generation Network). NGN втілює ідею конвергенції технології і послуг: комутації пакетів і комутації каналів телефонії та передавання даних, служб генерації і транспортування інформації. Міжнародний союз електрозв’язку стандартизує NGN. За принципами NGN проектуються сучасні системи стільникового зв’язку – 3G та 4G, системи кабельного телебачення, оптичні транспортні мережі та ін.

Причини і умови створення NGN.

З позицій сьогодення, мережі попереднього покоління можна охарактеризувати як мережі, відносно прості за принципами побудови, які спеціалізовані і оптимізовані для надання окремих видів послуг електрозв'язку, а саме: поширення програм телевізійного і звукового мовлення, діалоговий мовний зв'язок, передавання нерухомих зображень, передавання текстів і текстовий діалог, інтерактивний міжкомп'ютерний зв'язок.

За період, що минув з початку створення мереж попереднього покоління, найістотнішим чином змінилися умови реалізації для створення нових мереж і вимоги до нових мереж користувачів.

Основою цих змін є вражаючі успіхи елементно-технологічної бази для виробництва мережного обладнання та для будівництва лінійно-кабельних споруд. Масштаб цих змін ілюструє таблиця, в якій порівнюються основні показники елементної бази та мережних компонент 1974 та 2004 років[23].

Таблиця 10.1

Порівняння основних показників елементної бази та мережних компонент різних поколінь

Назва характеристики

1974 p.

2004 p.

1.Кількість схемних елементів у інтегральній мікросхемі з площею кристалу в 1 кв. мм


2000

100000000

2. Швидкодія схемних елементів, МГц

1

100000

3. Обчислювальна (функціональна) потужність інтегральної мікросхеми з площею кристалу в 1кв.мм, Гіга-елементо-Герц (ТеГц)

2

100000000

4. Вартість інтегральної мікросхеми з площею кристалу в 1 кв. мм, у.о.

0,5

20

5.Кількість схемних елементів у одиниці об'єму електронного обладнання, млн/куб.дм

0,1

100000

6. Погонна маса магістрального кабелю, кг/км

5000

500

7. Швидкість передачі інформації по магістральному кабелю, Мбіт/с

20

2000000

8.Вартість магістрального кабелю, у.о./км

2500

1500

9. Довжина підсилювальної (регенераційної) ді- лянки лінії зв'язку, км

2

100

Слід додати, що темпи розвитку елементно-технологічної бази прогнозуються приблизно такими ще на 15-20 років (закон Мура).

Такий вражаючий (за деякими показниками - на багато порядків) прогрес у можливостях елементно-технологічної бази не міг бути непоміченим фахівцями, які вели науково-технічний супровід і розвиток мереж. Практично, для усіх мереж були використані нові можливості елементно-технологічної бази для вдосконалення їх експлуатаційно-технічних характеристик. Останніми роками у більшості мереж, завдяки новій елементно-технологічній базі, успішно реалізуються підвищені швидкості передачі інформації у цифро-пакетній формі та мультисервісність при відносно невеликих додаткових капітальних витратах.

Однак внаслідок значної розбіжності у принципах побудови цих спеціалізованих на окремих послугах мереж, значно ускладнюється їх взаємодія на все більшому колі нових послуг і зростають експлуатаційні витрати, гальмується впровадження мультимедійних послуг. Відчувається необхідність в універсальній мережній платформі, яка б сприяла конвергенції існуючих мереж як у наданні кожному користувачу необхідного йому набору послуг через єдину точку доступу до послуг, так і у зменшенні експлуатаційних витрат операторів мереж і наданні послуг.

Такою універсальною мережною платформою стала NGN. За визначенням ITU-T, вона є практичною реалізацією Глобальної Інформаційної Інфраструктури (GII).

Важливою обставиною, яка впливає на формування вимог до NGN, є значне зростання функціональних можливостей інформаційних приладів (терміналів, кінцевого обладнання), що знаходяться у володінні все більшої маси користувачів. Ця обставина також створена значним прогресом елементно-технологічної бази, яка є спільною і для мережного обладнання і для побутової електроніки. Підтвердженням цьому є функціональність сучасних мобільних телефонів, органайзерів, персональних комп'ютерів, ігрових приставок, цифрових телевізорів та приймачів і т.п. пристроїв індивідуального користування. Можливість генерації і приймання такими пристроями високошвидкісних цифрових сигналів при передачі якісних нерухомих зображень, аудіо- і відеорепортажів (діалогів), їх висока інтелектуальність, вимагають належного мережного забезпечення вже зараз. В недалекому майбутньому потрібні будуть більш швидкісні та загальнодоступні засоби цифрового зв’язку.

Конвергенцією мереж називають рух різнорідних мереж та систем до єдиного середовища і NGN є кінцевим етапом такого руху. Тому слід розрізняти вимоги до NGN як до завершенної мережі з пакетним транспортом, відкритими інтерфейсами інформаційними середовищами та розподіленим управлінням та вимоги до сукупності телефонної мережі загального користування (ТМЗК), мереж стільникового зв’язку, мереж ПД, КТВ, тощо, які взаємодіють між собою за посередництвом шлюзів NGN. NGN повинно задовольнити потреби різноманітних користувачів, у тому числі високошвидкісних комунікаціях, найсучасніших інформаційних послугах, надавши можливість вибору постачальника. В ході побудови NGN виникає питання збереження існуючої інфракструктури та уже втілених послуг. Тому вимоги до NGN слід поділити на дві великі групи:


  • спеціфічні вимоги NGN;

  • загальні мережні вимоги.

Особливі вимоги повинні суттєво відрізняти NGN від мереж поперднього покоління і повинні бути спрямовані на досягнення універсальності NGN і на досягнення поставленої мети створення NGN. За особливі вимоги до NGN слід прийняти такі, як:

  • високошвидкісь, мультисервісність;

  • відкритість;

  • стиковність з усіма мережами попереднього покоління;

  • гнучкість управління мережею інформаційними потоками в ній;

  • підтримка швидкісного мобільного радіодоступу;

  • підтримка відомчих (корпоративних) мереж;

  • дешевизна загальнодоступних послуг.

Загальні мережні вимоги стосуються таких мережних аспектів, як надійність функціювання; стійкість до факторів впливу і загроз; безпека користування; стійкість послуги телефоного зв’язку до перебоїв енергопостачання; трудомісткість експлуатації, у тому числі, й відносини з користувачами; забезпечення можливості нарощування мережі, її надійності, керованості та якості обслуговування.

На рис. 10.4 приведена багаторівнева ієрархічна модель мережі зв’язку наступного покоління. В загальному випадку вона складається з трьох рівнів.



Прикладний рівень відповідає за представлення кінцевому користувачу інформаційних послуг. В залежності від того наскільки ці послуги будуть йому цікавими, залежить подальший розвиток мережі. Сервери забезпечують представлення послуг. Вони можуть знаходитися як в середині так і за межами своєї мережі (Web – сервери, сервери, що належать ASP – провайдером).

Рівень управління серверами відповідає за модернізацію викликів, обробку сигналізації і безпосереднє управління потоками. На цьому рівні знаходиться контролер сигналізації і управління медіашлюзами (Softswitch), котрий для оператора зв’язку може бути в якості транзитної АТС.

Транспортний рівень відповідає за передавання інформації кінцевому користувачу і складається з високошвидкісного ядра пакетної мережі і рівня доступу, що забезпечує підключення кінцевих користувачів до мережі. Рівень доступу може бути як проводовим так і безпроводовим (мобільним або фіксованим).

ip_atm

Рисунок 10.4 - Багаторівнева ієрархічна модель мережі зв’язку наступного покоління


10.7 Модель прискореного розвитку українських телекомунікацій .

Загальний хід розвитку телекомунікацій у державі або регіоні, як відомо, можна промоделювати низкою законів і закономірностей теорії інфокомунікаційного розвитку[1] . Однак їх безпосереднє застосування для оцінки розвитку інфокомунікаційних систем під дією конкретних факторів практично неможливо. Між тим, при грунтовній розробці стратегій (концепцій) розвитку галузі (видів зв’язку, інфокомунікаційних систем) або при плануванні інноваційних проектів, конче необхідна кількісна оцінка головних очікуваних результатів стратегій, концепцій або проектів (коротко, інновацій). Для таких оцінок необхідний простий і ефективний у застосуванні інструмент у вигляді узагальненої моделі розвитку інфокомунікаційної системи, за допомогою якого можна було б кількісно визначати не тільки кінцеву результативність різних інновацій, але й чисельних їх варіантів, які, як правило, розглядаються на стадіях досліджень і проектування.

Часто з цією метою застосовується метод періодизації (дискретизації) прогнозного часу розвитку системи та аналітичного простежування впливу інновації на кожному з часових дискретів [1]. Таким методом, наприклад, оцінювались прогнозні показники розвитку ЄНСЗ при розробці “Комплексної програми створення ЄНСЗ України до 2010 року“.

В пропонованій моделі метод часової дикретизації удосконалено урахуванням історичного відтинку часу розвитку основного ресурсу системи, поокремим урахуванням процесів введення нових і виведення зношених ресурсів (потужностей) системи на прогнозному відтинку часу. Крім того, запропоновано наочне графічно-гістограмне подання процесу розвитку системи за основним ресурсним показником. Отримана в результаті такого удосконалення дикретна модель розвитку телекомунікаційної системи уточнює і унаочнює процес її розвитку, а також дає можливість виконати досить точні кількісні розрахунки головних (стратегічних) результатів її розвитку.

Пропонована модель використовує спрощене однолінійне подання процесу розвитку телекомунікаційної системи за її провідним ресурсним показником R. В якості такого показника можуть бути узяті, наприклад, ємність мережі зв’язку, протяжність її каналів, кількість терміналів, тощо. Припускається, що розвиток системи відбувається під дією двох основних процесів:


  1. введення нових ресурсів (потужностей) системи;

2) виведення з експлуатації зношених (фізично чи морально) ресурсів.

Для наочного кількісного подання процесу розвитку системи, на осі часу (див. рис.10.4) призначається точка відліку історичного та прогнозного відтинків часу системи (t0), починаючи з якої, на систему починає діяти конкретний фактор або інновація. Вліво від точки t0 з певною дискретністю (рік, квартал, місяць) відкладається історичний час розвитку системи, а вправо – прогнозний час розвитку з тією ж дискретністю. Тривалість історичного відтинку (Ti) приймають рівною віку (часу експлуатації) найстарішого основного ресурсу системи, а тривалість прогнозного відтинку – часу дії оцінюваного фактора або інновації.

Над віссю часу на кожному з часових дискретів відкладається гістограмний стовпчик (w, w'), площа якого пропорційна обсягу введених ресурсів системи у відповідному часовому дискреті.

Під віссю часу (униз) на прогнозному відтинку часу відкладаються гістограмні стовпчики (s'), площа яких пропорційна виведенню зношених (застарілих) ресурсів системи у відповідному часовому дискреті.

Такий графік-гістограма стає точним і наочним поданням кількісно-часового розвитку системи.

Дійсно, сума площ ствпчиків у історичному відтинку часу (від t0 Ti до t0) буде характеризувати розвиток системи за основним ресурсним показником R0 на момент t0. Якщо перемножити площу кожного стовпчика на його відстань у часі від t0, а потім поділити на величину ресурсного показника системи R0, то можна отримати величину середнього віку основного ресурсу системи Тс.

По закінченні прогнозного відтинку часу Тр система під впливом досліджуваного фактора або інновації переходить у новий стан свого розвитку, який характеризуватиметься новими величинами основного ресурсного показника R', максимального Ti' і середнього Tc віку основного ресурсу системи.

На рис. 10.5, який ілюструє принцип побудови моделі, стовпчики на окремих відтинках часу мають однакову висоту, що характерно для рівномірного (лінійного) зростання системи за провідним ресурсним показником. Приблизно такий характер розвитку на протязі вже близько трьох десятиліть має ТМЗК України. Такому характеру розвитку відповідає гранично спрощена (рівномірна) модель розвитку системи. За допомогою такої спрощеної моделі з’являється можливість отримати найпростіші аналітичні залежності стратегічних результатів розвитку телекомунікаційної системи від часу та від параметрів інновації. Найважливішими з них є ті, що наведені в табл. 10.1, які з очевидністю випливають з рис. 10.5.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал