1 Теоретико-методичні основи управління конкурентоспроможністю підприємства



Сторінка2/10
Дата конвертації11.01.2017
Розмір1.5 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Цілевстановлення

Планування

Організація

Мотивація

Контроль

Реалізація функцій управління конкурентоспроможністю підприємства у їх взаємозв’язку формує цикл управління конкурентоспроможністю (рис. 1.4).

Рисунок 1.4 - Цикл управління конкурентоспроможністю підприємства


Будь-яка організаційна система має будуватись на визначальних принципах. Андрушків Б. М. та Кузьмін О. Є. визначають принцип як вихідне положення економічної теорії, основне правило (керівний напрям) організації конкретної економічної діяльності [36]. Управління конкурентоспроможністю підприємства здійснюється на основі базових принців оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства:

- комплексність – результати дослідження конкурентоспроможності підприємства повинні сполучати і оцінку ефективності процесу його адаптації до змінних умов функціонування, і ступінь реалізації стратегічного потенціалу, і конкурентні позиції підприємства відносно одного або декількох конкурентів, що розглядаються як база порівняння;

- системність – основою для оцінки рівня конкурентоспроможності і розробки відповідних рекомендацій можуть виступати лише результати системного аналізу впливу чинників зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства з урахуванням між факторних взаємозв’язків та обумовленого ними синергічного ефекту;

- об’єктивність – результати дослідження та оцінки конкурентоспроможності підприємства повинні базуватися на повній та достовірній інформації про зовнішні та внутрішні умови його функціонування і відображати реальні конкурентні позиції суб’єкта господарювання;

- динамічність – основним завданням дослідження конкурентоспроможності є не статична оцінка фактичних конкурентних позицій підприємства на конкретний момент часу, а прогнозування їх змін та розробка на цій основі ефективних управлінських рішень;

- безперервність – процес дослідження та оцінки конкурентоспроможності та змін її рівня має носити безперервний характер (шляхом створення системи моніторингу ринку, чинників конкурентоспроможності, конкурентних позицій підприємства), оскільки дискретні оцінки не завжди дають можливість своєчасно зафіксувати стрибкоподібні зміни чинників конкурентоспроможності, оцінити можливі тенденції динаміки конкурентних позицій підприємства та своєчасно прийняти та реалізувати відповідні управлінські рішення;

- оптимальність – у відповідності з цим принципом об’єктом дослідження є не лише сам рівень конкурентоспроможності, але і ступінь ефективності його досягнення, тому конче необхідною є комплексна оцінка шляхів досягнення певних конкурентних позицій з урахуванням як прямих витрат, пов’язаних з реалізацією заходів по регулюванню конкретного чинника, так і потенційних витрат на розвиток та підтримку конкурентної переваги в майбутньому [31].

Загальний порядок дослідження, оцінки та, в цілому, управління конкурентоспроможністю підприємства охоплює такі принципові етапи:

1. вияв чинників зовнішнього та внутрішнього середовища, що впливають на рівень конкурентоспроможності підприємства, та оцінка їх значимості;

2. групування чинників, аналіз їх внутрішньогрупових та міжгрупових взаємозв’язків;

3. оцінка впливу обраних для дослідження чинників (або груп чинників) на рівень конкурентоспроможності підприємства та кількісне визначення цього рівня;

4. прогнозування змін включених у модель чинників внаслідок можливих змін умов зовнішнього та внутрішнього середовища;

5. прогнозування рівня конкурентоспроможності підприємства;

6. з’ясування шляхів та методів підвищення конкурентоспроможності;

7. розробка комплексу заходів по підвищенню конкурентоспроможності;

8. оцінка прямих та опосередкованих витрат на реалізацію розроблених заходів;

9. вибір критерію ефективності заходів по підвищенню конкурентоспроможності підприємства;

10. визначення ефективності розроблених заходів та вибір оптимального комплексу регулюючих впливів;

11. прийняття відповідних управлінських рішень.

Етапи і процедури процесу управління конкурентоспроможністю підприємства представлено на рис. 1.5 [37].

Прикладне використання наведеної нижче теоретичної моделі управління конкурентоспроможністю підприємства є можливим лише за умови її пристосування до реалій функціонування конкретного підприємства.
Етап 1. аналіз СЕРЕДОВИЩА ТА ПІДПРИЄМСТВА

Зовнішній аналіз

Внутрішній аналіз

Бенчмаркінг

Сильні / слабкі сторони

Аналіз стейкхолдерів (груп впливу)

Можливості / загрози

Ключові фактори успіху

Оцінка конкурентного потенціалу та конкурентоспроможності підприємства

Опрацювання системи конкурентоорієнтованих цілей підприємства

Визначення прийнятної стратегії формування конкурентних переваг

Розробка стратегії забезпечення конкурентоспроможності підприємства

Відбір оптимальних різновидів стратегій конкурентної поведінки

Визначення поточних завдань і виконання запланованих дій

Оцінка ефективності управління конкурентоспроможністю

Створення, підтримка та розвиток ринкових факторів успіху, ключових компетенцій і конкурентних переваг

Відстеження результатів, визначення відхилень, корегуючі дії

Ресурсне забезпечення (інформаційне, кадрове, фінансове, матеріально-технічне)

Етап 3. реалізація конкурентних стратегій

Етап 2. розробкА конкурентних стратегій

Рисунок 1.5 - Етапи і процедури процесу управління конкурентоспроможністю підприємства

У зв'язку з конфіденційністю інформації про різні підприємства можна використовувати будь-які дані, що характеризують якість управління підприємством.


1.3 Методичні підходи щодо оцінювання конкурентоспроможності підприємства
Мішеніна Н. В. пропонує алгоритм оцінювання конкурентоспроможності підприємства, який наведено на рисунку 1.6 [37].
Визначення мети оцінювання конкурентоспроможності підприємств
Вибір підприємств-конкурентів для оцінки конкурентоспроможності

Визначення груп показників, що підлягають оцінюванню:

Конкурентоспроможність продукції

Фінансовий стан підприємства

Ефективність збуту і просування товару

Ефективність виробництва

Конкурентний потенціал підприємства

Екологічність виробництва

Соціальна ефективність. Імідж підприємства

Імідж підприємства


Розрахунок одиничних, групових та інтегрального показників конкурентоспроможності підприємства
Висновок про рівень конкурентоспроможності підприємства

Низький рівень

Підприємство неконкурентоспроможне; слід розробити стратегії, спрямовані на забезпечення конкурентоспроможності підприємства
Високий рівень

Підприємство переважає конкурентів, слід розробити стратегії, спрямовані на підтримку конкурентоспроможність підприємства

Рисунок 1.6 - Алгоритм оцінювання конкурентоспроможності підприємства
Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності підприємства передбачає їх поділ на окремі групи за певною ознакою. Найчастіше такою ознакою виступає форма представлення результатів оцінки, відповідно до якої виділяють графічні, матричні, розрахункові та комбіновані (розрахунково-матричні, розрахунково-графічні) методи [38].

Графічний метод оцінки конкурентоспроможності базується на побудові так званої “Радіальної діаграми конкурентоспроможності” або “Багатокутника” конкурентоспроможності” [39]. Побудова багатокутників здійснювалася наступним чином:

- коло ділиться радіальними оціночними шкалами на рівні сектори, кількість яких дорівнювала кількості обраних критеріїв;

- шкали на радіальних прямих було градуюються так, щоб всі значення критеріїв знаходилися всередині оціночного кола;

- значення критеріїв збільшувалися по мірі віддалення від центра кола;

- на кожній вісі з використанням відповідного масштабу вимірювання позначаються точки, що відповідають значенням критеріїв;

- по точках проводиться ламана лінія, яка і сформує багатокутник.

Критерій 1

Критерій 5

Критерій 6

Критерій 7

Критерій 8

Критерій 4

Критерій 3

Критерій 2

Рисунок 1.7 – Загальний вигляд багатокутника конкурентоспроможності


Перевагою графічного методу оцінки конкурентоспроможності підприємства є його простота та наочність; недоліком слід вважати те, що він не дає змогу встановити значення узагальненого критерію конкурентоспроможності підприємства.

Матричні методи оцінки конкурентоспроможності підприємства базуються на використанні матриці – таблиці впорядкованих по рядках та стовпцях елементів [40]. Найбільш показовим прикладом може слугувати широко відома матриця БКГ (“Бостонської консалтингової групи”), побудована за принципом системи координат: по вертикалі – темпи росту місткості ринку, що розміщуються по рядках матриці у лінійному масштабі; по горизонталі, тобто по стовпцях матриці – в логарифмічному масштабі відкладається відносна частка виробника продукції на ринку. Найбільш конкурентоспроможними вважаються підприємства, що займають значну частку на швидко зростаючому ринку.


Низький

Високий
Темп росту ринку

Частина ринку

Висока


Низька

«Проблема»

«Зірка»

«Собака»


«Дійна корова»

Рисунок 1.8 – Загальний вигляд матриці БКГ


Переваги методу [41]: дає змогу дослідити розвиток процесів конкуренції в динаміці та при наявності достовірної інформації про обсяги реалізації дозволяє забезпечити високу репрезентативність оцінки; як недолік відзначають надмірну спрощеність методу та неможливість проведення аналізу причин того, що відбувається, внаслідок чого ускладнюється вироблення управлінських рішень.

Окрім матриці БКГ існує багато матричних моделей, які можуть бути використаними для оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства [42]:



  • матриця “Привабливість ринку/конкурентоспроможність” (модель GE/Mc Kinsey);

  • матриця “Привабливість галузі/ конкурентоспроможність” (модель Shell/DPM);

  • матриця “Стадія розвитку ринку/конкурентна позиція” (модель Hofer/Schendel);

  • матриця “Стадія життєвого циклу продукції/конкурентна позиція"”(модель ADL/LC) тощо.

Табличний метод оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства фактично являє собою варіацію матричного [43].

Розрахункові методи оцінки конкурентоспроможності підприємства є вельми численними. Вони поділяються на [44]:



      • специфічні методи – методи, що дозволяють оцінити конкурентоспроможність підприємства по окремих аспектах його діяльності – виробничому, інноваційному, маркетинговому, фінансовому тощо;

      • комплексні методи – методи, що базуються на комплексному підході до оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Серед комплексних методів оцінки визначальне місце посідають [45]:

1. метод, що використовує в якості головного підходу оцінку конкурентоспроможності продукції підприємства;

2. метод, що базується на аналізі порівняльних переваг підприємств-конкурентів;

3. метод, що ґрунтується на основі теорії ефективної конкуренції;

4. інтегральний метод;

5. метод самооцінки (Європейська модель ділової досконалості, англійська методика матриці удосконалення бізнесу (ВІМ)).

С. М. Клименко, О. С. Дуброва, Д. О. Барабась, Т. В. Омельяненко,

А. В. Вакуленко стисло характеризують комплексні методи, вони представлена у табл. 1.6, а критерії та показники конкурентоспроможності підприємства які вони виокремлюють - у таблиці 1.5 [31].


Таблиця 1.5. - Характеристика комплексних методів оцінки конкурентоспроможності підприємства

Назва

Зміст методу

Переваги

Недоліки

Метод, що базується на оцінці конкуренто-спроможності продукції підприємства

Використання методу передбачає оцінювання рівня конкурентоспроможності підприємства виходячи із споживчої цінності виробленої продукції.

Метод ґрунтується на міркуваннях щодо того, що конкурентоспроможність виробника є тим вищою, чим вищою є конкурентоспроможність його продукції.

В якості показника, що оцінює конкурентоспроможність товару або послуги, використовується співвідношення двох характеристик: якості і ціни.


Враховує найбільш важливий критерій, що впливає на конкурентоспроможність підприємства – конкурентоспроможність товару

Дозволяє отримати лише обмежене уявлення щодо переваг і недоліків у роботі підприємства, тобто - абстрагуючись від інших аспектів конкуренто-спроможність підприємства ототожнюється виключно з конкурентоспроможністю товару

Метод, що базується на аналізі порівняльних переваг підприємств-конкурентів

Метод базується на положеннях теорії міжнародного розподілу праці, відповідно до яких передумовою для завоювання галуззю чи підприємством стійких конкурентних позицій є наявність порівняльних переваг, що дозволяють забезпечити відносно нижчі витрати виробництва у порівнянні з конкуруючою галуззю чи підприємством.

Оцінка рівня конкурентоспроможності здійснюється шляхом співставлення не лише виробничих витрат, а і обсягів та норми прибутку, та/або обсягів продажів, та/або ринкових часток.




Метод достатньо простий у використанні

Не дає змоги зробити цілісні висновки про рівень конкурентоспроможності, оскільки використання в якості оціночного критерію виключно виробничих витрат не відображає процеси взаємодії виробника продукції з ринком

Метод, заснований на теорії ефективної конкуренції

У якості основного інструменту аналізу конкурентоспроможності використовується співставлення показників стану підприємства з показниками підприємств-конкурентів та з середньогалузевими показниками.

На ефективність діяльності кожної зі служб впливає велика кількість факторів – ресурсів підприємства; оцінка ефективності роботи кожного з підрозділів передбачає оцінку ефективності використання ними цих ресурсів.



В основі методу лежить оцінка чотирьох групових показників чи критеріїв конкурентоспроможності із подальшим розрахунком інтегрального показника

Допомагає виявити сильні і слабкі сторони одного підприємства стосовно іншого, розробити управлінські дії щодо посилення слабких місць

Досить складно зібрати всю необхідну інформацію; для достовірної оцінки необхідно здійснювати дуже осяжні та трудомісткі розрахунки

Продовження таблиці 1.5

Інтегральний метод

Інтегральний показник рівня конкурентоспроможності підприємства включає в себе два елементи-сомножники: критерій, що відображає ступінь задоволення потреб споживача (характеризує відносну конкурентоспроможність товару) та критерій ефективності виробництва (в його якості, як правило, використовується рентабельність активів, рентабельність власного капіталу або середня за певний період норма рентабельності).


Простота, наочність, дає змогу отримати однозначні оцінки конкурентних позицій виробника

Може бути застосованим лише для оцінки конкурентоспроможності монопродуктових підприємств, нереально знайти для порівняння два чи більше підприємства-конкуренти, абсолютно ідентичні по видах та структурі продукції

Метод самооцінки діяльності

Спочатку проводиться експертна оцінка усіх показників діяльності фірми (перелік яких залежить від методу самооцінки) за всіма критеріями з присвоєнням у відповідності із ступенем розвитку підходу чи наявності позитивних результатів значень оцінок – 0,25; 0,50; 0,75; 1,00. Суму отриманих оцінок по кожному критерію множать на “вагу” критерію та сумують. Наприкінці виводиться загальна оцінка діяльності. На цьому розрахункова частина аналізу вважається завершеною. Далі отримане значення має бути співставленим з попередньою оцінкою самого підприємства або з оцінкою діяльності підприємств-конкурентів. Результати проведення самооцінки допомагають сформувати стратегічні та тактичні плани вдосконалення у відповідності до вимог моделі ділової досконалості.

Дозволяє сприяти виявленню та розумінню “вузьких місць” в діяльності та розробці відповідних планів, що гарантують просування вперед

Вимагає залучення до процесу оцінки діяльності представників всіх підрозділів підприємства. Отримані оцінки є досить суб’єктивними (оцінювання діяльності фірми за критеріями здійснюється експертами)

Мішеніна Н. В. визначає такі групи показників оцінювання конкурентоспроможності підприємства, аналізування яких дає вичерпну інформацію про конкурентний стан об’єкта [37]:

I Показники виробництва (витрати на одиницю продукції, рентабельність продукції, коефіцієнти спеціалізації підприємства, тривалості виробничого циклу виробів, стабільності номенклатури, використання прогресивних методів контролю якості, використання передових форм організації виробництва, використання прогресивних методів організації праці, якості управління).

II Показники, що характеризують фінансовий стан підприємства (коефіцієнти автономії, мобільності коштів, відношення власного капіталу до довгострокової заборгованості, коефіцієнти покриття, абсолютної ліквідності, оборотності власних обігових коштів, заборгованості, рівень стійкості, коефіцієнт ризику, ефективність активів).

III Показники, що характеризують конкурентний потенціал підприємства (фондовіддача, продуктивність праці, енергомісткість, ефективність технології виробництва, ефективність інформаційних ресурсів, ефективність заходів підвищення творчої активності персоналу).

IV Показники, що характеризують ефективність збуту та просування товару (рентабельність продажу, коефіцієнти затовареності готовою продукцією, завантаження виробничої потужності, ефективності реклами і способів стимулювання збуту, економічна ефективність експорту).

V Показники, що характеризують соціальну ефективність (професійно-кваліфікаційна структура кадрів, рух і стабільність кадрів, поліпшення умов праці та охорона здоров'я )

VI Показники, що характеризують екологічність виробництва (охорона водних ресурсів, охорона повітряного басейну, охорона земель).

VII Конкурентоспроможність продукції

VIII Імідж підприємства (імідж керівника, імідж персоналу, якість обслуговування, досконалість офісу).

Маслюк О. В. інтегральні показники оцінки конкурентоспроможності підприємства поділяє на чотири групи [46]:

1.      Ефективності виробничої діяльності підприємства (витрати на виробництво одиниці продукції, фондовіддача, рентабельність товару, продуктивність праці);

2.      Фінансового стану підприємства (коефіцієнт автономії, коефіцієнт платоспроможності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт оборотності оборотних коштів);

3.      Ефективності організації збуту та просування товарів (рентабельність продажу, коефіцієнт затовареності готовою продукцією, коефіцієнт ефективності реклами і засобів стимулювання збуту);

4.      Конкурентоспроможності товару (якість товару, ціна товару).

До першої групи входять показники, що характеризують ефективність управління виробничим процесом: економічність виробничих витрат, раціональність експлуатації основних фондів, досконалість технології виготовлення товару, організацію праці на виробництві. У другу групу об'єднані показники, що відображають ефективність управління оборотними коштами: незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, здатність підприємства розплачуватися по своїх боргах, можливість стабільного розвитку підприємства в майбутньому. У третю групу включені показники, що дозволяють отримати уявлення про ефективність управління збутом і просуванням товару на ринку засобами реклами і стимулювання. В четвертую групу - показники конкурентоспроможності товару (якість товару і його ціна).

Перевагою методу є те, що наведена вище оцінка конкурентоспроможності підприємства охоплює всі найбільш важливі оцінки господарської діяльності промислового підприємства, виключає дублювання окремих показників, дозволяє швидко і об'єктивно отримати картину положення підприємства на галузевому ринку. Використання в ході оцінки порівняння показників за різні проміжки часу дає можливість застосовувати цей метод як варіант оперативного контролю окремих служб. Недолік методу полягає в складності розрахунків, збору необхідної інформації.

Проблеми застосування інтегрального показника конкурентоспроможності пов'язані з методологічними труднощами його кількісного розрахунку, що приводять до дуже широкого застосування експертних оцінок, внаслідок чого адекватність реальності самих результатів розрахунків викликає зрозумілі сумніви. Різні автори обґрунтовують різні групи чинників, які необхідно включати в сукупний (інтегральний, груповий) показник. Крім того, пропонуються різні способи здійснення експертних оцінок, а часто просто указується, що «вагові коефіцієнти визначаються експертно».

Отже, з урахуванням наявних даних про підприємство, якими оперуємо, а саме бухгалтерська звітність, найбільш обґрунтованим є використання методу інтегральної оцінки конкурентоспроможності на основі розрахунку вище наведених груп показників за О. В. Маслюком. Саме за цим методом в другому підпункті другого розділу буде проведена оцінка конкурентоспроможності підприємства бакалаврської дипломної роботи.

Визначення ефективності виробничої діяльності підприємства включає такі показники як:

- витрати на виробництво одиниці продукції який відображає ефективність витрат при випуску продукції і визначається за формулою (1.1) [47]:


Вод = , (1.1)
де ВВ - валові витрати;

ОВП - об'єм випуску продукції.

- фондовіддача характеризує ефективність використання основних засобів і розраховується за формулою (1.2) [47]:
КобОЗ = , (1.2)

де ЧД – чистий дохід (виручка) від реалізації;

ОЗ - середньорічна вартість основних засобів.

- рентабельність товару характеризує ступінь прибутковості виробництва товару і розраховується за формулою (1.3) [47]:


Рт = , (1.3)
де Д(В)Р – дохід (виручка) від реалізації;

С - повна собівартість продукції.



- продуктивність праці відображає ефективність організації виробництва та використання робочої сили і розраховується за формулою (1.4) [47]:
Пп = , (1.4)
де ОВП - обсяг випуску продукції;

Чсс - середньоспискова чисельність працівників.

Визначення фінансового стану підприємства включає оцінювання таких показників як:

- коефіцієнт фінансової автономії показує, яку частину у загальних вкладеннях у підприємство складає власний капітал і розраховується за формулою (1.5) [47]:


Кавт = , (1.5)
де ВК – власний капітал підприємства;

К – загальна сума капіталу підприємства (валюта балансу).




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал