1. Проблема самооцінки у вітчизняній та зарубіжній психології 1



Скачати 217.76 Kb.
Дата конвертації12.04.2017
Розмір217.76 Kb.
1. Проблема самооцінки у вітчизняній та зарубіжній психології

1.1 3– один з мотивів це бути хорошим учнем, добитися похвали вчителя. Заняття в школі породжують і нові переживання - бажання та очікування успіху, і боязнь неуспіху. Молодшого школяра дуже хвилюють зауваження вчителя, та він намагається докласти зусилля для того, щоб їх не було. Діти зазвичай охоче підкоряються нового режиму, погоджуються з вимогами батьків про розпорядок занять, дозвілля, прогулянок. Вступ до школи ставить дитину в нове положення в сім'ї, серед оточуючих і змінює їх відношення до нього. У дитини з'явилися чіткі обов'язки - і з цим вважаються близькі. Змінилося сприйняття дитини оточуючими людьми поступово позначається і на сприйнятті ним самого себе. Нова роль дитини пред'являє особливі вимоги до його повсякденному житті. У дитини з'являються нові уявлення про те, як поводитися на вулиці, які його обов'язки по відношенню до товаришів. Разом з тим з'являються уявлення про свої права – наприклад право виконувати якісь доручення по будинку, право на оцінку за виконання завдання. Ось це прагнення маленького школяра проявити своє нове положення серед людей, на ділі здійснити свої нові права і обов'язку має бути враховано батьками та педагогами.

Величезну роль у формуванні самооцінки молодшого школяра виконують оцінні впливу вчителя. Роль даних впливів на формування самооцінки школярів розкривається в ряді досліджень (Б. Г. Ананьєв, Л. І. Божович, А. І. Ліпкіна). Багато з авторів вказують на необхідність враховувати мотиви школярів до педагогічної оцінці їхніх вчинків, розкривання складності відносин школярів до педагогічної оцінки та переживань, нею викликаних, підкреслюють перетворюючий характер дії педагогічної оцінки, яка впливає на ступінь усвідомлення школярем власного рівня розвитку. Відзначається необхідність ясності, визначеності педагогічної оцінки. Навіть негативна або заслужена оцінка більш корисна для самооцінки, ніж «невизначена оцінка».


Засвоюючи дитиною в процесі навчання і виховання певні норми і цінності, школяр починає під впливом оціночних суджень інших (вчителів наприклад)починає ставитися певним чином як до реальних результатів своєї навчальної діяльності, так і до самого себе як особистості. З віком школяр все з більшою визначеністю розрізняє свої дійсні досягнення і те, чого він міг би досягти, володіючи певними особистісними якостями. Так в учня у навчально-виховному процесі формується установка на оцінку своїх можливостей – це один з основних компонентів самооцінки.
У самооцінці відбивається те, що дівчина або хлопчик дізнається про себе від інших, і його зростаюча власна активність, спрямована на усвідомлення своїх дій і особистісних якостей.
Всі діти по-різному ставляться коли допускають якісь помилки. Одні діти, коли виконують завдання, ретельно його перевіряють, інші відразу коли закінчують завдання віддають вчителю, треті подовгу думають та затримують роботу, особливо якщо вона контрольна, бояться випустити її з рук. На зауваження вчителя: «Ти допустив помилку в роботі» - учні реагують всі по-різному . Одні учні просять не вказувати,не розкривати де його помилка, а дати їм можливість самим знайти її і виправити. Інші з тривогою запитують: «Де? Яка? »- І беззастережно погоджуючись з учителем, покірно приймають його допомогу. Треті учні відразу намагаються виправдатися посиланнями на обставини.
Ставлення до допущених помилок, до власних промахів, недоліків у вченні, але й у поведінці являється найважливіший показник самооцінки особистості.
Найбільш природно, як уже зазначалося, реагують на помилки в їх роботах діти з правильною самооцінкою. Такі діти,зазвичай навіть з інтересом самостійно шукають помилку. Діти з низьким рівнем самооцінки, якщо їм запропонувати самим знайти помилку, зазвичай в цьому випадку вони мовчки перечитують роботу кілька разів, нічого в ній не міняючи. Нерідко вони відразу опускають руки і відмовляються перевіряти себе, мотивуючи тим, що все одно нічого не побачать.
Як вже говорилося, в самооцінці дитини відображається не тільки його ставлення до вже досягнутому, а й те, яким він хотів би бути, його прагнення, наді,його мрії чи бажання. Самооцінка дитини виявляється не тільки в тому, як він оцінює себе, але і в тому, яке він має ставлення до досягнень інших. Діти з завищеною самооцінкою не обов'язково розхвалюють себе, але зате вони охоче заперечують все, що роблять інші. Учні із заниженою самооцінкою, навпаки, схильні переоцінювати досягнення товаришів.

Протягом шкільного навчання, вже в межах початкових класів, сенс позначки для дитини істотно змінюється, при цьому він знаходиться в прямому зв'язку з мотивами навчання, з вимогами, які сам школяр до себе пред'являє. Відношення дитини до оцінки його досягнень все більше і більше пов'язується з потребою мати якомога більш достовірну уяву про самого себе.


Таким чином, роль шкільних оцінок не вичерпується тим, що вони повинні впливати на пізнавальну діяльність учня. Оцінюючи знання, вчитель, по суті, одночасно оцінює особистість, її можливості, її місце серед інших. Саме так і сприймаються оцінки дітьми. Орієнтуючись на оцінки вчителя, вони самі ранжирують себе і своїх товаришів як відмінників, середніх. Слабких, старанних або нестаранних, відповідальних або безвідповідальних, дисциплінованих або недисциплінованих.
Одна з основних тенденцій в становленні самооцінки полягає в поступовому виділення дитиною тих чи інших якостей з окремих видів діяльності та вчинків, узагальненні їх і осмисленні спочатку як особливостей поведінки, а потім і як відносно стійких якостей особистості. Розвиток самооцінки у дітей,як вважав П.Т. Чамата, проходить у два етапи: на першому діти, оцінюючи себе, обмежуються головним чином оцінкою своїх дій і вчинків, а на другому в сферу самооцінки включаються внутрішні стани та моральні якості особистості. Формування другого, вищого етапу самооцінки починається в підлітковому віці і таким чином продовжується протягом всього життя людини в міру накопичення соціального досвіду і подальшого розумового розвитку [18, с.120].
Але формування у дитини певного кола цінностей відбувається, звичайно, не тільки в школі. Дитина черпає їх з книг, з бесід зі своїми близькими, їх таких джерел інформації, як радіо і телебачення та обов'язково з бесід зі своїми однокласниками. Частина оцінок переноситься дитиною на самого себе - це оцінки поведінки і якостей особистості. Вже після першого півріччя учень має досить виразні критерії оцінки результату навчальної роботи. При цьому виявляється така закономірність - спочатку у дитини формуються критерії оцінки та їх застосування по відношенню до інших, а потім - і далеко не в повній формі - по відношенню до себе.

Постійно стикаючись з оцінками своєї навчальної роботи і роботи товаришів по класу, молодший школяр починає розбиратися певною мірою в своїх власних силах і навчальних можливостях. У нього складається певний рівень домагань на оцінки за лист, усні відповіді і т.д. Спочатку рівень домагань носить стійкий характер, але потім цей рівень встановлюється, при чому характерно, що він досить диференційований, тобто залежить від того, чим займається дитина і на скільки це для нього значимо. Нерідко у школярів спостерігається явна переоцінка своїх сил і можливостей. Може з'явитися відчуття зазнайства: необгрунтовано завищуючи свої можливості, школяр ставить перед собою завдання, виконати які він не може. Завищена самооцінка вступає в протиріччя з оцінкою його іншими людьми, зустрічає відсіч колективу і може стати причиною конфлікту у відносинах з її членами. Крім того, багаторазове зіткнення неадекватною, завищеної самооцінки з невдачами в практичній діяльності породжує важкі емоційні зриви. Явна переоцінка своїх можливостей дуже часто супроводжується внутрішньої невпевненістю в собі, що призводить до гострих переживань і неадекватній поведінці.


Внутрішній конфлікт може викликати розбіжність між:
a) самооцінки й оцінки, які дають людині інші люди;
b) самооцінка і ідеальним «Я», до якого прагне людина.

1.3 Зв'язок між рівнем домагань та самооцінкою

Можна підкреслювати, що самооцінка відноситься до ядра особистості й істотно впливає на поведінку індивіда. Самооцінка тісно пов'язана з рівнем домагань людини - ступенем трудності цілей, які вона ставить перед собою.

Самооцінка - оцінка особистістю себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Відносячись до ядра особистості, вона є важливим регулятором її поведінки. Від самооцінки людини залежать його взаємини з оточуючими, її самокритичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини й подальший її розвиток [4].

Самооцінка виконує захисну й регуляторну функції, впливаючи на діяльність, поведінку, і розвиток особистості, її взаємини з іншими людьми. Захисна функція самооцінки це така функція яка забезпечує відносну стабільність і автономність особистості, хоча іноді може привести до негативних наслідків. Самооцінка характеризується наступними параметрами:

1) рівень (висока, середня, низька);

2) співвідношення з реальною успішністю (адекватна й неадекватна, або завищена і занижена);

3) особливості побудови (конфліктна й безконфліктна).

Занадто висока і занадто низька самооцінка можуть стати джерелом конфліктів особистості, що можуть виявлятися по - різному.

Наприклад найчастіше до психологів звертаються люди з заниженою самооцінкою,або їхні родичі, якщо мова йде про дітей. При цьому дуже важливо враховувати рівень домагань індивіда. У практиці зустрічаються два типи низьких самооцінок: низька самооцінка в сполученні з низьким рівнем домагання, це тотально низька самооцінка, і сполучення низької самооцінки з високим рівнем домагання [19, с. 223].

У першому випадку людина починає схильно перебільшувати свої недоліки, а відповідно досягнення розцінювати як заслугу інших людей або відносити за рахунок простого везіння.

Другий випадок вмістить у собі набагато велику внутрішню конфліктність. Така самооцінка може свідчити про розвиток комплексу неповноцінності, про внутрішню тривожність особистості. Зіткнення дуже високих домагань з низькою самооцінкою,як результат, може давати дуже гострі емоційні реакції. У психології це поняття одержало назву "афект неадекватності". Люди з афектом неадекватності прагнуть в усьому бути першими (навіть коли ця першість не має абсолютно ніякого значення), тому будь-яка ситуація перевірки їхньої компетентності оцінюється ними як загрозлива і часто виявляється дуже складною в емоційному плані [19, с. 225].

Але й занадто висока самооцінка приводить до того, що людина переоцінює себе і свої можливості. У результаті цього в неї виникають необґрунтовані претензії, найчастіше не підтримувані оточуючими. Маючи досвід подібного "відкидання", індивід може озлобитися,замкнутися в собі,часто це виявляється в ще більшій зарозумілості стосовно навколишніх людей. Таким чином, відбувається руйнування міжособистісних відносин, і виникають зовнішні конфлікти. Від людей з дуже високою самооцінкою можна почути висловлення про те, що їх ніхто не розуміє, не може по достоїнству оцінити їхні якості і досягнення, при цьому може виявлятися мінливість і підозрілість.

Хочеться підкреслити , що самооцінка - динамічна частина самосвідомості особистості і при професійному підході піддається корекції.

Самооцінка - результат інтегральної роботи в сфері самопізнання з одного боку, та з іншого і в сфері емоційно-ціннісних самовідносин. Вона - непостійний конструктор який постійно видозмінюється і вдосконалюється. Самооцінка обумовлена сполученням знання про себе і світогляду, норм і цінностей, властивих людині. Саме самооцінка виконує функцію регуляції поводження і діяльності, тому що вона може співвідносити потреби і домагання людини та її можливості. Самооцінка = домагання / можливості [19, с. 227].

Самооцінка є "стрижнем" саморегуляції на всіх етапах її здійснення, включається в структуру мотивації, визначає спрямованість саморегулювання, вибір засобів і впливає на інтерпретацію досягнутого ефекту поведінки.

Досить високий рівень розвитку саморегулювання поведінки, що об'єктивно виражається в тонкості, диференційованості й адекватності всіх усвідомлених поведінкових реакцій, вчинків, вербальних проявів, відповідає зрілому станові розвитку самосвідомості в цілому: адекватній самооцінці, а також орієнтації на самооцінку, а не на оцінку іншими. Самооцінка - на початкових етапах результат інтеорізації оцінки себе іншими - згодом емансипується від оцінок оточуючих і все більше здобуває значення внутрішнього регулятора поводження.



Висновки
Як висновок,можна визначити що основними чинниками які впливають на формування самооцінки дітей молодшого шкільного віку, є оцінні впливу вчителя, батьків та їх ставлення до навчальної діяльності.
Навчальна діяльність є одним з найважливіших факторів, який впливає на формування самооцінки молодшого школяра, тому вчитель початкових класів повинен знати психологічні особливості молодших школярів та враховувати індивідуальні особливості самооцінки в навчальному процесі.
З'ясувалося, що самооцінка є невід'ємною частиною «Я-концепції». Самооцінка-це знання людиною самого себе і ставлення до себе в їх єдності. Центральної характеристикою будь-якої особистості є «Я-концепція». Самооцінка визначається як складне динамічне особистісне утворення, особистісний параметр розумової діяльності. Формування самооцінки відбувається на декількох рівнях. Основними засобами і прийомами самооцінки є: самоспостереження, самоаналіз, самозвіт, самоконтроль, порівняння. Найголовнішою особливістю самооцінки молодшого школяра є її високий рівень. Дана особливість-це вікова норма для даного періоду розвитку особистості. Основними чинниками впливають на формування самооцінки дітей молодшого шкільного віку, є оцінні впливу вчителя, батьків та їх ставлення до навчальної діяльності. Навчальна діяльність є одним з найважливіших факторів, який впливає на формування самооцінки молодшого школяра, тому вчитель початкових класів повинен знати психологічні особливості молодших школярів та враховувати індивідуальні особливості самооцінки в навчальном процесі.

2.Методи вивчення особливостей самооцінки молодших Школярів

2.1. Проба Де Греефе

Мета дослідження: визначити характер самооцінки дитини .

Матеріал й устаткування : аркуш паперу, з намальованими вгорі, трьома однаковими колами : коло , що позначає самої дитини - з зеленим хрестиком, вихователя - з червоним, друга - з блакитним ; олівець.

Процедура проведення методики

Перед проведенням методики з дітьми проводиться заняття на тему «Чим відрізняється поведінка поганих і хороших дітей , якими якостями вони володіють ». Заняття проводиться вихователем або психологом в рамках навчального процесу.

Методика проводиться відразу з усіма дітьми . Дітям роздають листочки і олівці. У процесі пред'явлення інструкції необхідно переконається , що всі діти правильно зрозуміли, який гурток , кого позначає .

Інструкція

«Перед вами три гуртки : гурток із зеленим хрестиком позначає тебе . Знайшли такий гурток ? ( Перевірити чи все правильно показують ) Гурток з червоним хрестиком позначає вашого вихователя . Знайшли ? Покажіть . ( Перевірити чи все правильно показують ) Гурток з блакитним хрестиком позначає вашого друга. Покажіть цей гурток . ( Перевірити чи все правильно показують )

Від кожного гуртка треба опустити вниз лінію. Від того , хто з вас трьох самий хороший треба опустити найдовшу лінію , від того, хто найгірший, - найкоротшу ; від того , хто не хороший , але і не поганий, - середню ».

Після виконання цього завдання з кожною дитиною розмовляють індивідуально і просять пояснити своє рішення . Бесіда з однією дитиною займає 4-5 хвилин.



2.2 Дослідження самооцінки за методикою Дембо - Рубінштейн в модифікації А. М. Прихожан [14]

Дана методика заснована на безпосередньому оцінюванні школярами ряду|лави,низки| особистих|особових| якостей, таких як здоров'я, здібності, характер|вдача| і так далі Обстежуваним пропонується на вертикальних лініях відзначити певними знаками рівень розвитку у них цих якостей (показник самооцінки) і рівень домагань, тобто рівень розвитку цих же якостей, який би задовольняв їх. Кожному випробовуваному пропонується бланк методики, що містить|утримує| інструкцію і завдання|задавання|.



Проведення дослідження

Інструкція. “Будь-яка людина оцінює свої здібності, можливості|спроможності|, характер|вдачу| і ін. Рівень розвитку кожної якості, сторони людської особи|особистості| можна умовно зобразити|змальовувати| вертикальною лінією, нижня точка якої символізуватиме найнижчий розвиток, а верхня — найвище. Вам пропонуються сім таких ліній. Вони позначають|значать|:

-здоров'я;

-розум|глузд|, здібності;

-характер|вдача|;

-авторитет у однолітків;

-уміння багато що робити|чинити| своїми руками, умілі руки;

-зовнішність;

упевненість в собі.

На кожній лінії межею (-) відзначте, як ви оцінюєте розвиток у себе цієї якості, сторони вашої особи|особистості| в даний момент часу. Після|потім| цього хрестиком (х) відмітьте, при якому рівні розвитку цих якостей, сторін ви були б задоволені собою або відчули гордість за себе”.

Випробовуваному видається бланк(додаток 1), на якому зображено|змальовувати| сім ліній, висота кожній — 100 мм, з|із| вказівкою верхньою, нижній| крапок|точок,точка-тире| і середини шкали. При цьому верхня і нижня крапки|точки,точка-тире| наголошуються помітними рисами|межами|, середина — ледве|тільки| помітною крапкою|точкою,точка-тире|.

Методика може проводитися як фронтально — з|із| цілим класом (або групою), так і індивідуально. При фронтальній роботі необхідно перевірити, як кожен учень заповнив першу шкалу. Треба переконатися, чи правильно застосовуються запропоновані значки, відповісти на питання. Після|потім| цього випробовуваний працює самостійно. Час, що відводиться|відводить| на заповнення шкали разом з читанням інструкції, 10—12 мин.



Обробка і інтерпретація результатів

Обробка проводиться по шести шкалах (перша, тренувальна — «здоров'я» — не враховується). Кожна відповідь виражається|виказує,висловлює| в балах. Як вже наголошувалося раніше, довжина кожної шкали 100мм|, відповідно до цього відповіді школярів отримують|одержують| кількісну характеристику (наприклад, 54мм| = 54 балам).

По кожній з шести шкал визначити:

рівень домагань — відстань в мм від нижньої точки шкали («0») до знаку «х»|;

висоту самооцінки — від «о»| до знаку «— »|;

значення розбіжності|розходження| між рівнем домагань і самооцінкою — відстань від знаку «х»| до знаку «-»|, якщо рівень домагань нижче самооцінки, він виражається|виказує,висловлює| негативним|заперечним| числом.

Розрахувати середню величину кожного показника рівня домагань і самооцінки по всіх шести шкалах.

Рівень домагань:

Норму, реалістичний рівень домагань, характеризує результат від 60 до 89 балів. Оптимальний — порівняно високий рівень — від 75 до 89 балів, підтверджуючий оптимальне уявлення про свої можливості|спроможності|, що є|з'являється,являється| важливим|поважним| чинником|фактором| особового розвитку. Результат від 90 до 100 балів зазвичай|звично| засвідчує|посвідчує| нереалістичне, некритичне відношення|ставлення| дітей до власних можливостей|спроможностей|. Результат менше 60 балів свідчить про занижений рівень домагань, він — індикатор несприятливого розвитку особи|особистості|.



Висота самооцінки

Кількість балів від 45 до 74 («середня» і «висока» самооцінка) засвідчують|посвідчують| реалістичну (адекватну) самооцінку.



Кількість балів від 75 до 100 і вище свідчить про завищену самооцінку і указує|вказує| на певні відхилення у формуванні особи|особистості|. Завищена самооцінка може підтверджувати особову незрілість, невміння правильно оцінити|оцінювати| результати своєї діяльності, порівнювати себе з|із| іншими; така самооцінка може указувати|вказувати| на істотні|суттєві| спотворення у формуванні особи|особистості| — «закритості|зачиняти| для досвіду|досліду|», нечутливості до своїх помилок, невдачам, зауваженням і оцінкам тих, що оточують. Кількість балів нижче 45 указує|вказує| на занижену самооцінку (недооцінку себе) і свідчить про крайнє неблагополуччя в розвитку особи|особистості|. Ці учні складають «групу риски», їх, як правило, мало. За низькою самооцінкою можуть ховатися|переховуватися| два абсолютно|цілком| різних| психологічних явища: справжня невпевненість в собі і «захисна», коли декларування (самому собі) власного невміння, відсутність здатності|здібності| і тому подібного дозволяє не докладати ніяких|жодних| зусиль.
2.3 Методика « Драбинка»

Методика "Драбинка" (авт.В.Г.Щур)
Дитині показують намальовану драбинку з сімома сходинками(додаток 2), і пояснюють завдання.
Інструкція : «Якщо всіх дітей розсадити на цій драбинці, то на трьох верхніх сходинках опиняться хороші діти: розумні, добрі, сильні, слухняні - чим вище, тим краще (показують: «хороші», «дуже хороші», «найкращі»). А на трьох нижніх сходинках опиняться погані діти - чим нижче, тим гірше («погані», «дуже погані», «найгірші»). На середній сходинці діти не погані і не хороші. Покажи, на яку сходинку ти поставиш себе. Поясни чому?»
Після відповіді дитини, його запитують: «Ти такий насправді чи хотів би бути таким? Познач, який ти насправді і яким хотів би бути». «Покажи, на яку сходинку тебе поставила б мама».
Використовується стандартний набір характеристик: «хороший - поганий», «добрий - злий», «розумний - дурний», «сильний - слабкий», «сміливий - боягузливий», «самий старанний - самий недбалий». Кількість характеристик можна скоротити.
У процесі обстеження необхідно враховувати, як дитина виконує завдання: випробовує коливання, роздумує, аргументує свій вибір.
Якщо дитина не дає жодних пояснень, йому слід задати уточнюючі питання: «Чому ти себе сюди поставив? Ти завжди такий?»І т.д.
Ключ :
Неадекватно завищена самооцінка:
Не роздумуючи, ставить себе на найвищу сходинку; вважає, що мама оцінює його також; аргументуючи свій вибір, посилається на думку дорослого: «Я хороший. Хороший і більше ніякої, це мама так сказала».
Завищена самооцінка:
Після деяких роздумів і коливань ставить себе на найвищу сходинку, пояснюючи свої дії, називає якісь свої недоліки і промахи, але пояснює їх зовнішніми, незалежними від нього, причинами, вважає, що оцінка дорослих в деяких випадках може бути трохи нижче його власної : «Я, звичайно, хороший, але іноді лінуюся. Мама говорить, що я неакуратний».
Адекватна самооцінка:
Обміркувавши завдання, ставить себе на 2-у або 3-ю сходинку, пояснює свої дії, посилаючись на реальні ситуації і досягнення, вважає, що оцінка дорослого така ж або трохи нижче.
Занижена самооцінка:
Ставить себе на нижні сходинки, свій вибір не пояснює або посилається на думку дорослого: «Мама так сказала».
Якщо дитина ставить себе на середню сходинку, це може говорити про те, що він або не зрозумів завдання, або не хоче його виконувати.
Діти з заниженою самооцінкою через високу тривожності і невпевненості в собі часто відмовляються виконувати завдання, на всі питання відповідають: «Не знаю».
Діти із затримкою розвитку не розуміють і не приймають це завдання, діють навмання.
Неадекватно завищена самооцінка властива дітям молодшого та середнього дошкільного віку: вони не бачать своїх помилок, не можуть правильно оцінити себе, свої вчинки і дії.
Самооцінка дітей 6-7-річного віку стає вже більш реалістичною, у звичних ситуаціях і звичних видах діяльності наближається до адекватної. У незнайомій ситуації і незвичних видах діяльності їх самооцінка завищена.

2.4 Рекомендації для батьків,спрамовані на підвищення самооцінки молодших школярів

Щоб навчитися учитися, молодшим школярам необхідна допомога батьків у зовнішній і внутрішній організації себе. До зовнішньої організації належить оформлення записів у зошитах, порядок в одязі, портфелі й на парті; до внутрішньої — вміння створювати внутрішній план дій, логічно організовувати розумовий процесі мовлення, виконуючи режим у школі та вдома. 
10 ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКА 
1. Визначте загальні інтереси Вашої дитини. 
Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем). 
2. Постійна бесіда із дитиною. 
Розвиток мовлення — запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) — хай дитина розповість, що їй більш за все сподобалось. Слухайте її уважно, ставте запитання, щоб дитина відчувала, що Вам це дійсно цікаво. 
3. Відповідайте на кожне питання дитини. 
Тільки в такому разі її пізнавальний інтерес ніколи не вичерпається. 
4. Намагайтесь хоч іноді дивитися на світ очима Вашої дитини. 
Бачити світ очима іншого — основа для взаєморозуміння. 
5. Частіше хваліть дитину, пишайтеся нею. 
На її скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде обов'язково, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що Ваша дитина може все, потрібно лише трішечки їй допомогти. Хваліть словом, посмішкою, ласкою та ніжністю, а не користуйтесь такими заохоченнями, як покупка нової іграшки чи солодощів.

6. Не будуйте Ваші взаємини з дитиною на заборонах. 
Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини, докази Ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз — фундамент шанобливого ставлення до Вас зараз і в майбутньому.

7. Не лайте, а тим більше не кривдіть дитину в присутності сторонніх.
Поважайте почуття і думку дитини. На скарги з боку оточуючих, навіть учителя, відповідайте: «Дякую, ми вдома обов'язково поговоримо на цю тему». 
8.Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. 
Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з ровесниками й дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так Ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію. 
9. Залучайте дитину до економічних проблем сім'ї. 
Поступово привчайте її порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте їй гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той чи інший продукт).

10. Визначте дитині коло обов'язків. 

3. Експериментальне дослідження особливостей самооцінки молодших школярів

3.1 Характеристика з’ясувального етапу експериментальної частини дослідження.

3.1.1 Обробка результатів за методикою «Проба Де Греефе»

Обробка результатів за даною методикою полягає в ранжировки місць,


привласнених випробуваним кожній людині, позначеному певним кружечком. Узагальнені дані за цією методикою представлені в таблиці 1(Додаток 3).

Як видно з таблиці 1 місця для «Я» розподілилися наступним чином:


а) місце № 1,5 - 5 чоловік, що становить 20% від вибірки (однаково хороші і дитина, і вихователь);
б) місце № 2 - 15 чоловік, що становить 60% від вибірки
-Не змогли нікого виділити, всім однакові місця привласнили 7 осіб, що становить 28% від вибірки;
-Поставили себе на друге після вихователя місце - 8 осіб, що становить 32% від вибірки;
в) місце № 2,5 - 5 чоловік, що становить 20% від вибірки (собі і другу визначили однакові місця після вихователя).
2) Місця для «Вихователя» розподілилися наступним чином:
а) місце № 1 - 13 людей, що становить 52% від вибірки;
б) місце № 1,5 - 5 осіб, що становить 20% від вибірки (однаково хороші і дитина, і вихователь);
в) місце № 2 - 7 осіб, що становить 28% від вибірки (не змогли нікого виділити, всім однакові місця).
3) Місця для «Друга» розподілилися наступним чином:
а) місце № 2 - 7 осіб, що становить 28% від вибірки (не змогли нікого виділити, всім однакові місця);
б) місце № 2,5 - 5 осіб, що становить 20% від вибірки (собі і другу визначили однакові місця після вихователя);
в) місце № 3 - 13 осіб, що становить 52% від вибірки (вважають одного найгіршим з трьох).
3.1.2. Обробка результатів за методикою Дембо - Рубінштейн в модифікації А. М. Прихожан .

Дітям були роздані бланки, на яких вже були накреслені лінії, кожна з яких вже була підписана. Учні відзначали відповідними значками:


При якому рівні розвитку цих якостей, сторін вони були б задоволені собою або відчули гордість за себе (х);
Як вони оцінюють розвиток у себе цієї якості, сторони в даний момент (-).
Дослідження проводилося в спокійній обстановці. Час на виконання давалося 25 хвилин.
При обробці враховувалися показники рівня самооцінки. Отримані результати представлені в таблиці 2 (Додаток 4).

За підсумками даної методики можна зробити висновок, що у 16 ​​осіб завищена самооцінка, що становить 89%, у 2 осіб - середня (11%). Учнів з низькою самооцінкою не виявлено.



3.1.3.Обробка результатів за методикою «Драбинка»

Номер сходинки відповідає кількості балів. Чим менше номер сходинки, тим вище рівень самооцінки.


У таблиці 3 (Додаток 5) представлені узагальнені дані за цією методикою.

А) на перше місце себе визначили 16 дітей, що становить 64% від вибірки;


Б) на друге місце - 6 дітей, що становить 24% від вибірки;
В) на третє місце - 2 дітей; що становить 8% від вибірки;
Г) на п'яте місце - 1 дитина, що становить 4% від вибірки;

3.2.Аналіз результатів

Методика «Проба Де Греефе»
Виходячи з отриманих даних, можу говорити про те, що діти досить адекватно оцінюють себе в системі «дитина-вихователь», тобто ніхто не оцінив себе, як кращого, ніж вихователь (52% поставили його на перше місце.). Він залишається авторитетом, прикладом у поведінці, хоча частина дітей (20%) ставили себе на один рівень з вихователем; не змогли нікого виділити як більш поганого або хорошого 28% і, з нашої точки зору, цей факт потребує подальшого дослідження. Це може свідчити про неадекватно завищену самооцінку. У даній роботі не ставилося за мету з'ясувати причини цього явища, ми можемо його тільки констатувати.
Тобто, більше половини дітей (52%) вважають себе краще, ніж друга. Це також потребує уваги і вивчення причин.
Собі і одного однакові місця після вихователя виділили 20% дітей. Мені здається, що така самооцінка є більш адекватною, ніж та, де дитина ставить на одне місце себе і вихователя.
Методика «Драбинка»
При аналізі результатів, насамперед, звертаю увагу, на яку сходинку дитина себе поставив сам. Позитивною ознакою вважається, якщо діти ставлять себе на сходинку «дуже хороші» чи навіть «найкращі». У будь-якому випадку це повинні бути верхні сходинки, так як положення на будь-який з нижніх сходинок (а вже тим більше на найнижчій) говорить про явне неблагополуччя в самооцінці і загальному відношенні до себе. [8] Хоча в цьому віці у дитини тільки формується стійка самооцінка, можу говорити про неадекватно завищену самооцінку, особливо, якщо дитина не може обгрунтувати свій вибір.
Виходячи з отриманих результатів, я зробила висновок про те, що практично у всіх дітей у даній вибірці (96%) досить висока самооцінка. Вже саме це є, як було сказано вище, позитивною ознакою, хоча, виходячи з цих даних, ми не можемо судити ні про сформованість і стійкості, ані про причини саме такої самооцінки, оскільки не вивчалися дані про взаємини в сім'ї, а також не проводилися повторні дослідження рівня самооцінки.

Методика «Дембо - Рубінштейн в модифікації А. М. Прихожан»

За підсумками даної методики можна зробити висновок, що у 16 ​​осіб завищена самооцінка, що становить 89%, у 2 осіб - середня (11%). Учнів з низькою самооцінкою не виявлено.



Висновок
При проведенні даного дослідження були вирішені, поставлені в ньому завдання.
1) визначено рівень самооцінки дитини за допомогою відповідних методик - «Проба. Де Греефе »,« Драбинка »; «Дембо – Рубінштейн»;
2) проведено кореляційний аналіз даних, отриманих за методиками «Проба. Де Греефе »,« Драбинка »; «Дембо – Рубінштейн»;
3) проведено кореляційний аналіз даних, отриманих за методиками, що визначає самооцінку і соціометричний статус дитини.
Після вирішення цих завдань я прийшла до таких висновків:
1) у досліджуваній групі у всіх дітей рівень самооцінки завищений або високий за даними обох методик. Виняток становить один випробуваний (в методиці «Драбинка» - 5 сходинка).
2) дані за методиками «Проба Де Греефе», «Драбинка» не корелюють.
3) у досліджуваній групі були виділені:
а) популярні («зірки») - 4 особи;
б) обрані (бажані) - 7 людини;
в) ігноровані - 4 особи;
г) знедолені - 9 людини;
д) Віталій А. отримав 2 позитивних і 2 негативних вибору.
У дослідженні брала участь молодший клас,Озернянської ЗОШ (25 дітей: 16 дівчаток і 9 хлопчиків).



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал