1. Проаналізуйте відомі вам концепції культури



Сторінка3/4
Дата конвертації28.12.2016
Розмір0.6 Mb.
1   2   3   4

26. Визначте особливості архітектури Галицько-Волинського князівства.

У XIII ст. особливого значення набуло заснування нових міст, які виникали насамперед, як укріплені пункти для політики централізації Д. Галицького, напруженої боротьби з боярською опозицією за зміцнення княжої влади та постійної зовнішньої загрози з боку литовців, поляків, угорців і татаро-монгол. До найвідоміших, заснованих Д. Галицьким, міст зараховують Холм та Львів.

За характером забудови Холм, куди Данило переніс столицю князівства, належав до міст побудованих на природному узвишші .Добре засвідчене церковне будівництво.

У силу різних культурно-історичних обставин саме збережені пам’ятки Львова є найкращим відображенням містобудування та архітектури Галицько-Волинського князівства. Окрім безслідно

втраченого княжого замку, визначальними пам’ятками є найдавніші храми. Центральне місце серед них посідає Миколаївська церква, яку можна визнати фундацією Д. Галицького. Посереднім підтвердженням на користь такого припущення слугує наявність у Холмі біля підніжжя Замкової гори церкви св. Миколая. Церква св. Миколая – це, ймовірно, найстарша церква у Львові. Найстаршою частиною вважаються мури з гарного тесаного каменю. Княжою фундацією наступника Данила Лева (1264–1301), мабуть, є згодом докорінно перебудований монастирський комплекс св. Онуфрія. До княжого періоду, очевидно, належить заснування П’ятницької церкви, католицької готичної каплиці св. Івана Хрестителя та латинського парохіяльного храму Марії Сніжної на околиці княжого міста.

До заснування Холма і Львова культурним осередком виступав Галич. На околицях княжого Галича знайдені останки фундаментів до 30 церковних будівель. До наших днів збереглась церква св. Пантелеймона. Спорудження храму було закінчено в 1194 р. Визначною пам’яткою архітектури історичного Галича був Успенський собор, який побудовано за правління Я. Осмомисла. За своїм масштабом собор поступався Десятинній церкві та Софіївському собору. Зберігся тільки фундамент Успенського собору.

На горі, званій Карпиця, знайдений добре збережений фундамент Спаської церкви, що належала до найпросторіших церков княжого

Галича. Збудована в XII ст., вона була тринавною й триапсидною.

На Волині культурним осередком ще до створення Галицько-Волинського князівства виступало місто Володимир. У середині ХІІ ст. князь Мстислав Ізяславович заклав перший цегляний храм Волині –

Успенський собор.

У період Галицько-Волинського князівства храмове будівництво на Волині проходило під опікою князя Володимира Васильковича (р.н. невід. – 1288). Князь збудував церкву апостола Петра в Бересті та церкву Благовіщення в Кам’янці. У Володимирі-

Волинському він спорудив церкву св. Дмитрія і святих апостолів з монастирем. З церковних фундацій В. Васильковича збереглася тільки

Георгіївська церква у Любомлі. З ХIV ст. у розвитку архітектури, як і загалом містобудування, спостерігається звернення західноєвропейської традиції. Найкращим зразком відображення цих тенденцій є Львів.

Поряд з культовою архітектурою у Галицько-Волинському князівстві розвивалось будівництво замків та фортець. В історії української культури та архітектури відомо понад 100 замків та фортець, які були споруджені в різні часи та в різному вигляді дійшли до наших днів.

Одна з найдавніших – Кременецька фортеця, зведена з вапняка на неприступній горі, досягає 1328 м над рівнем моря . Замок – Луцький – збудував князь Любарт-Дмитрій між 1337 р. і 1383 p. на пагорбі, що майже повністю омивався річкою Малий Глушець.

Унікальними є розташовані на скелях дерев’яні фортеці в Уричі, Бубнищі, Розгірчу та Підкамені.
27. Опишіть культурні здобутки галицько-волинського князівства.

Розвиток культури в Галицько-Волинському князівстві сприяв закріпленню історичних традицій Київської Русі. Упродовж багатьох сторіч ці традиції зберігались в архітектурі, образотворчому

мистецтві, літописах та історичних творах.

Зазначений період в історії архітектури та будівництва відомий лише в окремих своїх проявах, оскільки тогочасних автентичних пам’яток збереглося мало. Одночасно слід мати на увазі, що географічне становище й безпосередні зв’язки Галичини з латинським Заходом призводять до поступового ослаблення старих, візантійських традицій на користь нових, спочатку романських, а

потім готичних впливів.

У XIII ст. особливого значення набуло заснування нових міст. До найвідоміших, заснованих Д. Галицьким, міст зараховують Холм та Львів.

.Добре засвідчене церковне будівництво.

У силу різних культурно-історичних обставин саме збережені пам’ятки Львова є найкращим відображенням містобудування та архітектури Галицько-Волинського князівства. Окрім безслідно

втраченого княжого замку, визначальними пам’ятками є найдавніші храми. Центральне місце серед них посідає Миколаївська церква, яку можна визнати фундацією Д. Галицького. у Холмі біля підніжжя Замкової гори церкви св. Миколая. Церква св. Миколая – це, ймовірно, найстарша церква у Львові. До княжого періоду, очевидно, належить заснування П’ятницької церкви, католицької готичної каплиці св. Івана Хрестителя та латинського парохіяльного храму Марії Сніжної на околиці княжого міста.

На околицях княжого Галича знайдені останки фундаментів до 30 церковних будівель. До наших днів збереглась церква св. Пантелеймона. Спорудження храму було закінчено в 1194 р. Визначною пам’яткою архітектури історичного Галича був Успенський собор, який побудовано за правління Я. Осмомисла .

На Волині культурним осередком ще до створення Галицько-Волинського князівства виступало місто Володимир. У середині ХІІ ст. князь Мстислав Ізяславович заклав перший цегляний храм Волині –

Успенський собор.

Поряд з культовою архітектурою у Галицько-Волинському князівстві розвивалось будівництво замків та фортець.Одна з найдавніших – Кременецька фортеця, зведена з вапняка на неприступній горі, досягає 1328 м над рівнем моря . Замок – Луцький – збудував князь Любарт-Дмитрій між 1337 р. і 1383 p. на пагорбі, що майже повністю омивався річкою Малий Глушець.

Унікальними є розташовані на скелях дерев’яні фортеці в Уричі, Бубнищі, Розгірчу та Підкамені.

В образотворчому мистецтві східнохристиянська орієнтація української культури визначила домінантну перевагу візантійського напряму. Малярство відігравало провідну роль серед образотворчих видів мистецтва. Його майстри працювали передовсім у монументальному малярстві, іконописі та книжковій мініатюрі.

До літописних повідомлень належать найперше фрески церкви св. Дмитрія Солунського у Володимирі. Другий малярський ансамбль, роботи над яким велися в 1288 р., – декорація церкви св. Георгія в Любомлі.

Станкове малярство XIII–XІV ст. репрезентоване лише іконописом. Поширенню іконопису сприяла вироблена на візантійській основі система декорації храму. Найстарішою пам’яткою іконопису вказаного періоду є ікона «Богородиці Одигітрії» останньої третини XIII ст. з Успенської церкви в с. Дорогобужі. Майстри живопису виявляли глибокий інтерес до внутрішнього світу людини, намагаючись відтворити його засобами іконописання. Поширеним у цей час стало й зображення Богородиці-Покрови.

На відміну від інших ікон на цю тему, галицька Богородиця зображена з немовлям Ісусом на лоні.

Надзвичайно популярними були ікони св. Миколая, якого здавна вшановували як покровителя і заступника всіх гнаних і убогих. Його зображали в золотавих або білих ризах, як пастиря. У руках він

зазвичай тримає Святе Письмо або Божественну Літургію. Однією з тематичних ліній в іконописанні Галицько-Волинського князівства став образ святих мучеників – Дмитрія, Фрола,

Лавра, Бориса та Гліба. Найпопулярнішим образом цієї трагічної й героїчної доби був образ воїна-захисника св. Юрія Змієборця. Відома пам’ятка XIV ст. – ікона «Юрій Змієборець» із с. Станилі

поблизу Дрогобича на Львівщині.

Найменш відомою сторінкою малярства Галицько-Волинської доби є мініатюра рукописних книг. Серед нечисельних пам’яток виділяють мініатюри Добрилового євангелія (1164), Оршанського

євангелія та служебника Варлаама Хотинського які доносять високий рівень художньої культури

Волині. На галицьких землях рукописна мініатюра представлена в Галицькому (ХІІ ст.) та Євсевієвому

Скромне місце в культурі цього періоду посідає скульптура. Хоча традиція скульптурної декорації храмів отримала продовження і дальший розвиток. Про це свідчить опис спорудженої за короля Данила церкви св. Іоанна Златоуста в Холмі. Найхарактернішою скульптурною пам’яткою Галицько-Волинської Русі є оздоблення пишного романського порталу церкви св. Пантелеймона в селі Шевченкове поблизу сучасного Галича. Довкола порталу – пілястри і колони, а вгорі на їх

капітелях простягся характерний романський фриз з акантового листя. Поряд із скульптурою, призначеною переважно для декорації мурованих храмів, розвивалося мистецтво дрібної пластики.
28. Охарактеризуйте діяльність Павла Русина як представника українського Передвід-родження.

Ранній гуманізм в українській культурі ознаменований діяльністю провідних учених, вихідців із українських земель: Ю. Дрогобича, Павла Русина (1470–1517), Станіслава Оріховського-Роксоляна (1513–1566)* та ін. Вони більшою чи меншою мірою усвідомлювали свою національну належність – русин (українець) і

дбали про рідну культуру незалежно від місця своєї просвітницької

діяльності.

П. Русин із Кросна народився на Лемківщині, навчався у Краківському та Грейфсвальдському університетах (Німеччина), тут дістав 1499 р. ступінь бакалавра вільних мистецтв. Від 1506 р. викладав у Краківському, а пізніше Віденському університетах античну літературу. Деякий час учителював в Угорщині. Писав вірші латинською мовою, вважається першим поетом гуманістом для поляків і українців. Збірка його віршів опублікована у Відні 1509 р. Утверджував ренесансно-гуманістичну ідею про спроможність людини завдяки власним зусиллям, дотримуючись доброчесності та доблесті, піднятися до рівня богоподібності, досягти земного щастя і залишатися в пам’яті людей.

Був прихильником концепції природного права, особистої свободи індивіда, свободи совісті, слова, віри, права керуватися власним розумом, справедливості, толерантності. Поетичне слово називав даром богів, а поета порівнював з пророком. Серед основних його праць: «Похвала поезії», «Похвала Валерію Максиму» та «До Станіслава Турзо». У «Похвалі поезії» відображено велике значення античної поезії, де поетичне слово називає даром богів, їхнім дитям.


29.Роль Києво-Могилянської колегії у розвитку освіти в Україні.

Восени 1632 р., на основі об’єднання Братської та Лаврської шкіл відкрили Києво-Могилянську колегію.У колегії, крім «семи вільних наук», вивчали «вищі науки» – філософію та богослов’я. Розпорядок навчального дня, послідовність дисциплін та форми їхнього викладання, а також система шкільних почестей і градацій молоді збігалися з організаційним порядком протестантських гімназій та єзуїтських колегій.

26 вересня 1701 р. Києво-Могилянській колегії надано статус

академії. Тривалий час вона була єдиним вищим загальноосвітнім,

всестановим навчальним закладом України, Східної Європи та всього православного світу.

У колегії зберігались національні традиції української школи, але навчання здійснювалось латинською мовою, знання якої вважали за ознаки освіченості. Окрім того, вивчалися грецька, церковнослов'янська і польська мови. Навчальна програма передбачала вивчення так званих сімох вільних наук: граматики, риторики, поетики (піїтики), філософії, математики, астрономії та фізики, як це було в єзуїтських колегіях. Увесь курс навчання тривав 12 років. Вивчення церковнослов'янської мови давало змогу не переривати зв'язку з писемною спадщиною Київської Русі, глибоке знання грецької сприяло вихованню низки відомих українських елліністів XVII-XVIII ст., У стінах академії народилося багато кантів, псалмів, дум народною мовою. Завдяки цьому українська мова розвивалася і популяризувалася. Твори студентів академії польською мовою на українську тематику сприяли їхньому поширенню поза межами України. Багато уваги приділялося вивченню музики та малярства, внаслідок чого у Києві народилась ціла мистецька школа.


30.Опишіть друкарську діяльність Івана Федорова.

І. Федоров (1510–1583), який задумавши заснувати власну дру-

карню, обрав Львів, велике торговельно-промислове і культурне місто.У лютому 1573 р. львівська друкарня почала працювати, а в

1574 р. тут надруковано першу книгу «Діяння і послання апостольські», яку скорочено називають «Апостол». Перевидаючи«Апостол», раніше надрукований у Москві, І. Федоров наблизив правопис до загальноприйнятого в Україні, істотно доповнив вступну частину. Це

мемуарно-публіцистичний твір, в якому друкар схвильовано оповідав про свою вірність високому покликанню: служити людям і церкві «художеством» власних рук.1574 р. І. Федоров надрукував перший у Східній

Європі друкований підручник – «Буквар». Для його укладання використано відомі раніше рукописні посібники для вивчення грамоти, граматичні статті з рукописних збірників різного походження, зокрема й білорусько-українських.

Укладання і друк І. Федоровим у Львові «Букваря» пов’язане з освітніми планами міщан, які поступово піднімали рівень своїх

шкіл. У 1575 р. І. Федоров переїжджає до Острога на службу докнязя В.-К. Острозького, у 1581 р., після видання «Острозької Біблії», повертається до Львова, де і працює до смерті.


31.Друкарська діяльність Швальпольта Фіоля та Франциска Скорини.

Фіоля Швайпольта вважають першим друкарем слов’янських книг кириличним шрифтом. У Кракові наприкінці XV ст. вийшли перші чотири книжки, надруковані кирилицею церковнослов’янською мовою. Дві з них – «Часослов» і «Осмогласник»,Тріодь пісна, Тріодь цвітна. Останні дві датуються 1491 роком.Більшість дослідників вважають Осьмогласник за найпершу слов’янську книгу, друковану кирилицею. Є інформація, що Фіоль Швайпольт видрукував і п’яту книгу — Псалтир, але вона до нашого часу не збереглася. На думку Івана Огієнка, книги надруковані Фіолем Швайпольтом, були видані українською мовою.

На жаль, діяльність Фіоля Швайпольта закінчилася досить трагічно. В 1491 р. за друкарську діяльність його було заарештовано краківською інквізицією.

Як свідчать історичні джерела, на початку XVI століття у слов’янських народів відчувався великий брак біблійних книжок. Не було видрукувано і повного тексту Біблії. Ф. Скорина вирішив перекласти всю Біблію на тогочасну літературну “руську” мову і видрукувати нею всі біблійні книги. На той час це був грандіозний задум.

Зібравши необхідні рукописи, Ф. Скорина переїхав до Чехії і там наприкінці 1516—на початку 1517 років заснував друкарню. Він переклав усі книги Біблії і в 1517 р. видав перші її томи. Першою книгою, яка була ним надрукована, став Псалтир. На сьогоднішній день збереглися лише 2 його примірники. Серед дослідників цього питання немає єдиної думки щодо кількості книг, видрукуваних Ф. Скориною в Празі. Вони вважають, що всього він надрукував від 20 до 23 книг “Старого Заповіту”. На жаль, усієї Біблії видати не вдалсь.

Книги Ф. Скорини були широко відомі, вони поширювались у багатьох слов’янських землях. Але в 1519 р. його робота в Празі раптово припинилась.

Ф. Скорина перевозить свою друкарню до Вільно. Там він заснував типографію. Протягом 1522—1525 рр. у ній надруковано 22 видання. Передусім видавець надрукував “Малу подорожну книжку” — своєрідний комплект із 21 видання. Серед них: Часословець, Псалтир, Акафісти і Канони, Паскалія. Частину Акафістів і Канонів Ф. Скорина склав сам.

У 1525 році Ф. Скорина надрукував Апостол. Ця частина Нового Заповіту була вперше видана кирилівським шрифтом.

Друкарська та просвітницька діяльність Франциска Скорини залишила глибокий слід у розвитку культури багатьох слов’янських народів.
32.Проаналізуйте розвиток книгодрукування України у 16-17ст.

Перебування західноукраїнських земель в складі Польщі позитивно позначилось на розвиткові книгодрукування.З 1576 р. в Острозі на кошти В.-К. Острозького починає працювати науковий осередок, його метою було підготувати випуск першої друкованої Біблії на церковнослов’янській мові.

Переклади Святого Письма призводять до його перекручень, внаслідок чого множаться Єресі.Біблія вийшла в світ 12 серпня 1581 р. «Острозька Біблія», передмову до якої написав перший ректор Острозької

школи-колегії Герасим Смотрицький , надрукував Іван Федоров.

Острозьке видання Біблії було передруковано в Москві 1663 р.

18 червня 1578 р. Був перевиданий «Буквар», уперше надрукований у Львові в 1574 р. Острог був першим в Україні центром видання тогочасної публіцистики, яку пізніше назвали «полемічною літературою». Серед цієї

публіцистики : «Ключ царства небесного» Г. Смотрицького (1587), «О єдиной істінной православной віре» (1588), твір Клірика Острозького «Отпис на лист в Бозі велебного отца Іпатія Володимирського і Берестейського єпископа…» (1598), збірник «Книжниця»(1598), українське видання «Апокрисиса» Христофора Філалета.Двомовне видання «Лікарство на впалий умисел чоловічий» (1607), воно містило паралельно церковнослов’янський і український тексти.

У Львові сворюється братський рух, який багато чим спричинив розвиток української культури останньої чверті XVI – першої третини XVII ст.

Братські організації взяли під свою опіку розвиток освіти, друкування і розповсюдження книг.

У лютому 1573 р. Іван Федоров відкриває львівську друкарню, а в1574 р. тут надруковано першу книгу «Діяння і послання апостольські», яку скорочено називають «Апостол». Того ж 1574 р. І. Федоров надрукував перший у Східній Європі друкований підручник – «Буквар».

У 1591 р. для забезпечення учнів навчальним матеріалом видано грецько-слов’янську граматику «Адельфотес». Цей теоретичний підручник грецької мови написаний двома мовами: грецькою і старослов’янською.у 1596 р. У Вільні світ побачили дві роботи Лаврентія Зизанія «Граматика словенська» та «Лексик».

У 1591 р.уЛьвові при школі відкрито братську друкарню, яка займалась не тільки друком, але й видавала книги. Згідно з грамотою константинопольського патріарха Єремії від 1589 р. Братській друкарні дозволялося видавати для потреб школи книги з граматики,піїтики, риторики та філософії.чних і художніх творів. Це булла найбільша та найпотужніша у тогочасній Україні друкарня. Першим виданням цієї

друкарні вважається «Часослов» (1616), призначений для шкільного

навчання.

Найвищим досягненням лаврського книжкового гуртка вважають публікацію «Бесід» Іоанна Златоуста на чотирнадцять послань апостола Павла.Лаврська друкарня переклала з грецької мови «Анфологіон» (1619) –

збірник святкових служб на весь рік.


33.Охарактеризуйте Львів як центр ренесансної культури в Україні. Починаючи з середини XVI століття у всі сфери життя Львова проникають тенденції культури Ренесансу (П-га половина XVI - перша половина XVII століть). Гордістю Львова став збудований на Руській вулиці славнозвісний ренесансний ансамбль Успенської церкви із трьох пам’яток: церкви Успення Богородиці, каплиці Трьох Святителів та вежі дзвіниці Корнякта. Ансамбль Успенської церкви - один з найбільш яскравих проявів творчого генія українського народу, прекрасна будівля епохи Відродження. Недалеко від церкви стояла споруда, яка за своїм винятковими художніми вартостями належала до шедеврів Львівської архітектури. Це - синагога „Золота Роза». У ній поєднувались готичні форми з ренесансними. Ренесансну архітектуру Львова доповнюють ще два шедеври: каплиці Камп’янів та Боїмів. Це були свого роду мавзолеї - усипальниці багатих міщан. Каплиці вражають багатством скульптур, кам’яної різьби, рельєфів, детальних сцен євангельських сюжетів. Каплиця Боїмів декорована різьбленням на білому камені, що відтворює історію страждань Христа. Каплиця Камп’янів прикрашена ззовні різьбленими плитами також на євангельські теми. Фреска із зображенням Богородиці з Христом прикрашає східний бік каплиці.
34.Охарактеризуйте значення Берестейської церковної унії для розвитку культурного життя в Україні. Прийнята у 1596 році Берестейська унія не внесла спокою і не поєднала Церкви. Навпаки, крім двох — православної і католицької — з'явилася третя, уніатська. Оскільки унія іноді насаджувалася силою, українські та білоруські селяни, міщани, козаки стійко боролися проти нав'язування католицтва. Це була боротьба проти феодально-кріпосницького та національно-релігійного гніту, проти панування шляхетсько-католицької Польщі. Вона мала національно-визвольний характер — і водночас була боротьбою українського та білоруського народів за збереження й зміцнення зв'язків між ними. Проти унії протестувала також значна частина православної шляхти, деякі магнати (князь Костянтин Острозький), більшість духовенства (зокрема, Києво-Печерський архімандрит Никифор Тур, його наступник Єлисей Плетенецький та інші). Було видано ряд полемічних антиуніатських творів. Особливе місце серед них займали твори славетного українського письменника І. Вишенського. Ця історична подія показує величезний вплив церкви на управління населенням. Та ще раз підкреслює, що свобода віри дає можливість уникати великої кількості національних державних та суспільних непорозумінь.
35.Проаналізуйте особливості українського малярства періоду Ренесансу. Ренесанс в Україні мав своєрідний характер, і як історичний етап він хронологічно не збігався з європейським. Найраніше ренесансний характер визначився в архітектурі, відтак і в скульптурі, що була тісно з нею зв'язана,а згодом і в живописі. Особливо характеристичним змаганням українських іконописців XVI в. є запровадження реальних і побутових елементів в іконописну тематику, що дехто з дослідників окреслює як «націоналізацію іконопису». Цей процес розвивається безупинно і знову ж таки в XVII в. доходить до свого апогею у вотивних «портретоіконах», Страшних Судах і таких сентиментально-інтимних композиціях, як цикл сцен, пов’язаних із Різдвом Христовим та Успінням Богородиці. Під формальним оглядом українське малярство XVI в. відбиває у своїх творах німецькі та італійські впливи. Зміна форм українського малярства пішла шляхами дещо відмінними від тих, що полегшили застосування ренесансового стилю в архітектурі наших церков і різьбі ктиторських намогильників. Подібно різьба ренесансових намогильників з’явилася на українському ґрунті як мірило естетичної культури українських магнатів, котрі індивідуально були куди ближчі західноєвропейській чи польській культурі, аніж загал українського, в рівній мірі міщанського й селянського, населення.

36.Охарактеризуйте Острог як центр ренесансної культури в Україні.

У др. пол. XVI– п. пол. XVII ст. одним з найвизначніших центрів української культури був Острог. Саме тут у 1576 році з ініціативи князя Василя-Костянтина Острозького було засновано школу, що на той час мала найвищий освітній рівень з-поміж усіх східнослов’янських навчальних закладів. Згодом виник літературно-науковий гурток, до якого увійшли відомі вітчизняні та іноземні перекладачі, а ще пізніше в Острозі під орудою Івана Федорова з’явилася друкарня, яка стала невід’ємною частиною культурного центру. Заснування Острозького колегіуму як слов’яно-греко-латинського закладу засвідчило перехід до нового етапу культурного синтезу. Найяскравіша згадка про Острозьку академію викладена у передмові до Острозького букваря 1578 року. Розповідається про те, що засновник академії і друкарні Василь-Костянтин Острозький зібрав у місті свого діда знавців грецької, латинської і руської мов. Принцип тримовності згодом успадкували Львівська братська школа та Києво-Могилянська академія. У тисячолітній історії української культури Острог відігравав роль інтелектуального центру на зламі XVI—XVII століть, а академія, що діяла тут протягом 1576—1636 років, була провідною науковою установою України. Її друкарня прославилася першим у світі виданням Біблії церковнослов’янською мовою (1581). Ренесансна культура Острога та його околиць, іконопис і хорове мистецтво належать до кращих зразків того часу. Засновник академії та її фундатор Василь-Костянтин Костянтинович Острозький був одним із найбагатших магнатів держави, меценатом, а в історії і як талановитий полководець.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал