1. Проаналізуйте відомі вам концепції культури



Сторінка2/4
Дата конвертації28.12.2016
Розмір0.6 Mb.
1   2   3   4

14. Визначте причини виникнення давньогрецьких колоній на пв. Причорноморі та їхнє значення для розвитку культури словян.

На VII ст. до Р. Х. припадає створення перших грецьких поселень – колоній на українському Причорномор’ї. Майже до IV ст. від Р.Х. на цих землях нинішньої України розвивалась антична

культура. Здебільшого поява греків на землях Північного Причорномор’я пов’язана з перенаселенням і зубожінням грецького куль-

турно-історичного простору. Поліси почали споряджати експедиції своїх громадян на пошуки вільних земель для поселень. Провідна роль у цьому процесі належала грецькому місту-державі Мілету, котре заснувало багато міст-колоній на чорноморському узбережжі. Ця умовна колонізація відбулася мирно й поступово, з великими проміжками часу. У І ст. від Р.Х. Північне Причорномор’я підпало під вплив Римської імперії. Згодом, починаючи з III ст. від Р. Х., внаслідок постійних нападів кочівників (готи, гунни та ін.), розпочався занепад міст. Ці міста переважно по-варварськи були зруйновані. Ряд міст південного узбережжя Криму довший час перебували в складі Візантійської імперії..

У містах впроваджувалося прямолінійне планування Вулиці перетиналися під прямим

кутом. Впорядковувалися бруковані вулиці та площі, водопровідні канали тощо.

У V–IV ст. до Р. Х. набуває поширення будівництво культових споруд: храмів та вівтарів. \ До наших днів дійшли залишки храму в Пан-

тікапеї Будівельним матеріалом був місцевий камінь вапняк, не дуже пластичний, але гарний для скульптури.

У VІ–V ст. до Р. Х. були засновані міста Ольвія в Бузькому лимані, Тіра у гирлі Дністра, Пантікапей (сучасний Керч), Тірітака, Керкінітіда, Німфей, Феодосія, Херсонес (сучасний Севастополь) та ін.*

* Ольвія розташовувалась на правому березі Бузького лиману. У місті процвітали ремесла

металообробне, гончарне, прядильно-ткацьке, продукція яких збувалась у містах грецького світу, сусіднім скіфам, сарматам, фракійцям.

Херсонес заснований у кінці V ст. до Р. Х. на морському мисі.

На Русі Херсонес був відомий як Корсунь.

Пантікапей заснували у першій половині VІ ст. до Р. Х. вихідці з Мілета.

Деякий час місто було столицею Боспорського царства, Пізніше в цьому регіоні, внаслідок так званої внутрішньої колонізації, утворилися нові міста. біля устя Дону з ініціативи боспорців утворився Танаіс, Міста карбували свої монети. Біля кожного поселення знаходилися кладовище-некрополь.

До наших днів збереглися величні поховальні споруди грецької знаті – кургани, склепи. В одному із дворів Пантікапею розташований

знаменитий склеп грецької богині землеробства, природи та шлюбу – Деметри.

У причорноморських містах численні пам’ятки елліністичної скульптури розташовувались на вулицях, у храмах та громадських спорудах. До них варто зарахувати мармуровий торс Діоніса

Збереглося багато пам’яток надгробної, меморіальної скульптури – статуї, бюсти, плити із емблематикою та рельєфи.

Від II–І ст. до Р. Х. збереглись вузькі високі плити з написами, рельєфними зображеннями та сценами із життя покійника – жалобні постаті, подружжя за трапезою тощо.

Велике поширення в Північному Причорномор’ї мала дерев’яна різьба. Об’єктами цього виду

мистецтва були меблі, саркофаги, декоративні знаряддя праці, дерев’яний посуд.

Паралельно розвивалася мініатюрна різьба на кістках. Переважно вона доповнювала дерев’яну різьбу предметів меблювання,

У VI–V ст. до Р. Х. значного розвитку в Північному Причорномор’ї досягло виробництво предметів із бронзи, срібла, золота Виробництво почалося з ювелірних прикрас.

Характерною рисою релігійних вірувань Північного Причорномор’я був політеїзм – шанування багатьох божеств, які уособлю-

вали різні явища й сили природи. До їхнього Пантеону входили Зевс, Афіна, Афродіта, Аполлон, Арес, Артеміда, Деметра, її дочка Пер-

сефона, Діоніс, Кібела .

Населення Північного Причорномор’я надавало великого значення розвитку медичних знань.

добре знали епос Гомера й архаїчну лірику.

.Епіграма – жанр сатиричної поезії дотепного, дошкульного змісту з

несподіваною, градаційно завершеною кінцівкою.

** Епітафія намогильний напис, переважно у віршованій формі;

Визначну роль у повсякденному й святковому житті греківвідігравав театр. Збереглися різноманітні свідчення про театри Ольвії, Херсонеса й Боспора, що підтверджують любов греків до театральних вистав – це численні статуетки акторів і керамічні зменшені моделі театральних масок.
15. Опишіть особливості скіфської культури на теренах України.

Паралельно з освоєнням греками Північного Причорномор’я степову зону сучасної України починають заселяти іраномовні кочові племена скіфів. Їх прихід супроводжувався витісненням з цих територій іраномовних племен кіммерійців. Вторгнення скіфів у степи України розпочалось на межі VІІІ–VІІ ст. до Р. Х. Поступово скіфи освоїли територію від Дону до Дунаю.

Важливим джерелом культурно-історичної спадщини скіфів на теренах сучасної України є повідомлення Геродота, у його праці «Історія». За Геродотом Скіфія складалася з кількох етнічних утворень, що традиційно називають племенами або союзами племен. Так, елліно-скіфи –

проживали в Побужжі поблизу Ольвії, алазони – у Молдавії, скіфи-орачі – у лісостепу Правобережжя, скіфи-землероби – у лісостепу

Лівобережжя, скіфи-кочовики проживали у степу на схід від Дніпра,а в степу Криму –царські скіфи.

Центральним районом Скіфії вважають Степ. Майже єдиним видом пам’яток тут були курганні поховання, більшість з яких, на жаль, у різні часи пограбовано. Прості скіфи поховані в

прямокутних ямах, випростаними на спині, поруч лежав посуд наконечники стріл, іноді кістки

барана.


Саме через кургани до нас дійшло найбільше пам’яток скіфської культури. Більшість курганів

мали висоту близько 1,5 м, діаметр – близько 25 м, насипалися двома прийомами: перший насип, з ровом, будували _______одразу, а після

Одним з найбільших курганів є Чортомлицький поблизу м. Нікополя Висота його сягала 20 м, окружність – 350 м. Тут у великих камерах-катакомбах були поховані цар, цариця, шість воїнів та бойових коней. Біля похованих лежала

велика кількість коштовних речей, мечі, сагайдаки зі стрілами, головні убори і одяг із золотими і срібними прикрасами, золотий,

срібний посуд та інші предмети.

На весь світ відомі такі шедеври скіфського мистецтва, як золотий гребінь з кургану Солоха (поблизу м. Нікополь) та золота пектораль (курган Товста могила IV ст. до Р. Х.

Починаючи з VI ст. до Р. Х. в Лісостеповій зоні Правобережжя з’являються скіфські кургани, поселення й городища. До найбільших

городищ Трахтемирівське ,Немирівське

Самобутністю відзначалось скіфське мистецтво, стрижнем якого був так званий «звіриний стиль». Зображення пантер, оленів, гірських козлів, вовків, птахів, риб, сцени боротьби між ними при-

крашають зброю, кінську вузду та інші предмети побуту. Деякі вчені вважають, що звіриний стиль ґрунтується на магічних уявленнях скіфів про намагання оволодіти якостями, які притаманні звіру: прудкість, сила, влучність. Взаємозв’язок еллінської та скіфської культур яскраво виявися

в елліно-скіфському мистецтві.

До поширених пам’яток скіфської культури зараховують посуд. Серед пам’яток ранньоскіфського посуду трапляються келихи.

Існує також різновид статуй, особливо спрощених. Вони нагадують циліндричні стовпи,

Крім кам’яної пластики, феноменом світового мистецтва є скіфські вироби із золота, бронзи та інших металів, що становили

Окремі зразки численної культурної спадщини скіфів стали відомими шедеврами світового мистецтва

Господарство окремих районів Скіфії було неоднорідним.

У Степу домінувало кочове скотарство, в Лісостепу – землеробство. Водночас для частини населення Скіфії професією стала війна. В бою

застосовували дальнобійний лук, короткий меч (акинак), дротик, бойову сокиру, клевець (бойовий пробійник), пращу (ручна зброя для

метання каміння, металевих куль тощо). У багатих скіфів були захисні обладунки з шкіри і металевих пластин, металевого шолома.

У ІV ст. до Р. Х. починається поступовий рух кочовиків сарматів із степів Поволжя на захід через Дон місто Неаполь, яке стало столицею Малої Скіфії.

сармати утворили так званий новий звіриний – «поліхромно-інкрустаційний» стиль. У

ювелірні вироби, виконувані на замовлення сарматської знаті,

Участь жінок у військових походах разом з чоловіками породила у греків міф про амазонок. За легендою, що її переказував Геродот, сармати походили від союзу скіфів з амазонками – міфічне

жіноче плем’я, яке жило без чоловіків, народжуючи дітей від своїх полонених і залишаючи в живих лише дівчат

Існувало ковальське, шкіряне, деревообробне, бронзоливарне виробництва.

Зброя сарматів відрізняється від скіфської. На озброєнні піхоти були луки і короткі мечі, на озброєнні кінноти – луки, довгі мечі, списи. Сарматські воїни захищали своє тіло від ударів ворога шкіряними панцирами і шоломами, шкіряними щитами з гнучких дерев’яних прутів та рогових пластин.

З середини III ст. від Р. Х. сармати втрачають провідне становище в причорноморських степах. У цей період тут з’явились вихідці з Прибалтики – готи, а в другій половині ІV ст. тюркомовн__
16. Охарактеризуйте матеріальну культуру східних словян дохристиян. доби

Етногенез слов’ян є складним історичним процесом. Початок народження слов’янства поклала індоєвропейська мовна спільнота,

Праслов’янська спільнота утворилася на просторах лісостепу і лісу між Дніпром і Західним Бугом, а можливо, і Віслою. Давньослов’янський пеpiод на території України охоплює час з кінця I тис.

до Р. Х. – першу половину І тис. від Р. Х.

творі «Про походження і дії гетів». З цього твору

маємо уявлення про окремі етапи їхньої історії, оскільки достатньо точно визначено географічне розселення окремих груп. За «Гетикою», в VI ст. було три групи слов’ян: венеди – у басейні Вісли, анти – в Подніпров’ї, слов’яни (склавини) – у Подунав’ї. Візантійський історик VІ ст. Прокопій Кесарійський у книзі про історію війни з готами, згадує про склавинів та антів. Зокрема,пише про те, що вони «не стоять під володінням одного мужа», живуть як державні народи, вірять в одного бога Громовержця, який панує над світом, жертвують йому різних звірів, не визнають долі, віддають божественні почесті та приносять пожертви річкам, джерелам та демонам. Живуть у невеличких житлах, у військові походи виступають пішим ходом з малими щитами та списами, панцирів не

носять, деякі навіть не носять верхнього і нижнього одягу, а тільки штани. Говорять варварською мовою, всі вони дуже великі та сильні.

У процесі розпаду первіснообщинного ладу серед східних слов’ян формуються племінні союзи: поляни, сіверяни, древляни, дуліби або бужани, уличі, тиверці, білі хорвати та ін

Основу господарства слов’ян складали землеробство, тваринництво, лісові промисли, полювання. Крім орного землеробства, слов’яни займались городництвом та садівництвом. Користувались складними та різноманітними сільськогосподарськими знаряддями: ралом, плугом, косою, серпом, дерев’яними лопатами з залізною оковкою країв, залізними сокирами та ін. Розвивались ремесла, особливо ковальство. Були навіть окремі поселення, які спеціалізувались на певних ремеслах. Було також розвинене ливарництво, зброярництво, ювелірна справа. Русичі були озброєні мечами, однолезовими пала-

шами, списами, луками і стрілами, бойовими сокирами, щитами. В VII ст. у східних слов’ян, раніше ніж в Західній Європі, з’явилась кольчуга. Мечі та кольчуги – роботи давньоукраїнських майстрів – славились по всій Європі. Зброя прикрашалась золотим, срібним орнаментом. Слов’яни були відомі і як майстри ювелірної справи. Високої досконалості досягли в техніці перегородчастої емалі, яка давала змогу прикрашати вироби кольоровим орнаментом, живописними зображеннями. Майстри виготовляли колти – прикраси на скроні, діадеми, браслети, намиста, пояси, сагайдаки для стріл, парадні

піхви для мечів та ін. Вироби оздоблювали зображеннями реальних i фантастичних тварин та птахів

Кожне плем’я мало характерну тільки для нього форму жіночих прикрас – колтів, а орнамент на них мав символічне значення.

Широко поширеним було гончарське ремесло – у великих печах-горнах опалювали не лише різноманітний посуд, але й цеглу плінфу. Відповiдно, в житлах замість вогнищ з’являються печі Існували склоробне, деревообробне ремесла, ткацтво, обробка шкіри. Розташування на торгівельному шляху «з варяг у греки», який йшов по Дніпру, також на відгалуженні «шовкового шляху», який пов’язував Європу та Азію, сприяли розвитку як ремесел, так і торгівлі.

Переважно слов’яни жили в невеликих укріплених поселеннях. Житла будували з дерева. Можна виокремити декілька типів жител. Серед них землянки з обмазаними глиною стінами, дерев’яними опорними стовпами та дахом з крокв, покритого соломою. Будували також напівземлянки зі стінами з колод, по кутах рублених у вінці. Пізніше з’явився повністю наземний дім з дерева, з піднятою на стовпах дерев’яною підлогою та дерев’яним дахом.

Для Подніпров’я також були характерні житла, подібні до мазанок – стіни обмазані глиною плетень, дах з соломи, з дерева опорні стовпи по кутах, крокви. Будували також споруди для

утримання худоби. Поселення оточувались укріпленнями: валами, ровами, дерев’яними стінами зі зрубних конструкцій, заповнених

землею, на яких встановлювали вежі з бійницями.

крім поселень, у слов’ян з’явились міста, як центри ремесла i торгівлі. У містах мешкали ремісники, купці, племінна верхівка. Крім одноповерхових жител, у містах стали з’являтись двоповерхові, складні дерев’яні тереми знаті з різьбленими прикрасами вікон, опорних стовпів, шатровими купольними дахами. До давньослов’янських часів зараховують виникнення таких міст, як Київ, Чернігів, Іскоростень, Переяслав,

У літописах збереглися згадки про слов’янські культові споруди. Їх будували з

дерева, багато прикрашали рельєфним різьбленням ззовні i зсередини, сам храм i майдан перед ним оточували огорожею з різьблених стовпів. Для будівництва використовували і випалену цеглу.

Aрxeoлогічні знахідки, свідчення літописців доводять високий рівень розвитку дерев’яної архітектури в слов’ян, існування складних

будівельних конструкцій i різноманітних архітектурних форм.


17. Особливості духовної культури східних слов’ян дохристиянського періоду.

Для релігійних уявленьслов’ян є характерним культ предків i поклоніння силам природи,персоніфікованих у пантеоні божеств*.У слов’ян виділився прошарок служителів культу – волхвів,

які були знавцями релігійних церемоній, носіями медичних, метеорологічних знань, накопичених на той час, міфологічних та епічнихтворів. Вважається, що саме волхви для потреб запису культовихтекстів створили слов’янське письмо «черти i рези», як називалийого літописці, зразки якого не збереглись.

Вони мали обрядовість , мали поняття про зміни пір року. Тому виділяла різні свята відповідно до календарного цинлу: Коляда,русалії, купала,зелені свята тощо. Поклонялись блискавці, грому, сонцю.Малиуявленя про потойбічний світ та розвинений фольклор(колядки, щедрівки, весільні пісні). Вони спалювавали своїх предків і ховали. Визнавали переселення душ в рослин та тварин. У родинах поклонялись духампредків. Можливо, вжитлах існували дерев’яні зображення, які символізували духівпредків і яким голова родини принoсив жертви.

З прийняттям християнства знищувались храми, зображеннябогів, викорінювалась пам’ять про богів, міфи. До нашихчасів збереглось дуже мало переказів про слов’янських богів, більше – історичних епосів про засновників міст, подвиги богатирів,захисників від ворогів і чудовиськ.
18. У чому виявився вплив християнства на культуру стародавньої Русі

Впровадженняхристиянствана Русі стало знаменним явищемв історії її культури. Воно принесло віру в єдиного Бога, спричинило великий вплив на світогляд. Початок загальнодержавної християнізації в 988 р. призвів дошвидкого розвитку всіх сфер культури: писемності, освіти, літератури, архітектури, образотворчого мистецтва, моралітощо.

Варто мати на увазі, що перші митрополити, єпископи тасвященики із впровадженням християнства часто ігнорували укоріненні культурні традиції населення Русі, орієнтуючись на Візантію, захищали інтереси візантійської церкви.

Починають будуватись монастирі та церкви. Найвідоміший Києво-Печерський монастир.

Розвивалась система писемності, оскільки потрібні були грамотні люди. Виникнення кириличної системи письма(43 літери).Нею перекладено Євангеліє та інші підручники для навчання.

Розвивався іконопис, монументальний живопис(у церкві-мозаїка), виготовлення хрестиків, церковної посуди. Багато перекладалося книжок і завдяки цьому утв. Бібліотеки при монастирях.


?19.Що вам відомо про розвиток писемності в період Київської Русі

Розвиток писемності пов’язаний з утвердженням кириличноїсистеми письма, яка складалася із 43 літер, з них 24 грецькі і 19 оригінальних слов’янських. З його запровадженням літературною мовою на Русі стає церков-нослов’янська, яку створили просвітителі Кирилта Мефодій. Церковнослов’янська мова не стала розмовною мовою, а вживаласьтільки в богослужіннях і для написання церковної літератури.

Також на Русь надходили так звані кирило-мефодіївськіпереклади, написані старослов’янською мовою.

У державній сфері та побуті продовжувала розвиватися писемність києворуською мовою, що сформувалася задовго до введенняхристиянства.

Ця мова поширилася по всій величезній території держави. Вона обслуговувала не тільки відносини з іноземними країнами, а й повсякденне життя іспілкування. Це була державна мова спілкування Київської

Русі.У державних документах вживалася кирилична графіка.


20. Особливості книгописання доби княжої Русі

Поява книжкової писемності стала вищим рівнем розвитку

писемної культури. Вона бере свій початок з Візантії. Це були книги на пергаменті, писались чорнилами. Від усього книжкового багатства до нашого часу

дійшли лічені екземпляри, що можна пояснити війнами, пожежами,

князівськими міжособицями. Найвідомішими є: «Реймськеєван-

геліє», «Остромировеєвангеліє», два «Ізборники» 1073 р. та 1076 р.

«Мстиславове євангеліє». Дуже поширеною на той час була перекладна література.Перекладалися Євангелії, церковна література. Поширені також книжки про тварин, рослин, галузі науки.Також було літописанні(Повість Минулих Літ, Київський літопис та Галицько-Волинський літопис.Була також художня література. «Слово про Закон і Благодать»(Іларіон),»Повчання дітям»(Волод.Мономаха), «слово про Ігорів Похід», а також «Моління»(Данило Заточний).Були і тріоди, октоїхи, требники- богослужбові книги, також агіографи, патерики – книги про життя і мучеництво святих.
22. Проаналізуйте зміст « Слово про Ігорів похід»

Справжнім шедевром давньоруськоїлітератури є «Слово о полку Ігоровім», що написав невідомий автор

близько 1187 р. «Слово» присвячене опису невдалого походу руських князів під проводом новгород-сіверського князя Ігоря Святославича проти половців у 1185 р.Автор творуяскравими фарбами змальовує образи князів Ігоря, Романа, Мстислава, Всеволода, Святослава, Ярослава Осмомисла та ін.

Князь Ігор йшов до Дону, щоб там «відновити кордон землі на річці Дон» та «пошукати градаТьмуторокані». Цей самовільний вчинок князя Ігоря був невдалий і саме на прикладі цієї невдачі автор закликає князів до солідарності. До історичної оповіді автор додав мотиви снів, плачів, реакцій природи на долю героїв, монологи князів тощо. Автор згадує свого попередника — співця Бояна, який в XI ст. прославляв князів.Закінчується поема, після опису втечі Ігоря з полону, приходом князя до церкви Святої Богородиці Пирогощої — Державної Богоматері. Твір завершується прославою спершу «старим князям» — Ігореві та Всеволодові, а потім «молодим», що їх представником був Володимир Ігоревич.


23. До монументального живопису належить фреска та мозаїка.

До монументального живопису Київської Русі належить: мозаїка, фреска, іконопис та книжкова мініатюра. До найкращих зразків книжкової мініатюри належить: «Остромирове Євангелія»(мають 3 мініатюри із зображенням євангелістів Іоанна, Луки і Марка), «Ізборник Святослава» 1073р, з мініатюрами хреста на престолі, собором святих і портретом Святослава з родиною . Найбагатша колекція мозаїки і фрески першої половини ХІ ст.

збережена в Софіївському соборі**. Монументальний живопис Софії

є вищим досягненням мистецтва тієї епохи.

Другу за значенням колекцію фресків зберігає Кирилівська

церква Києва, яка приблизно була побудована в 1140–1167 рр. Виконані місцевими київськими майстрами мозаїки Михай-

лівського Золотоверхого монастиря (1113), які в 1934 p. вивезені до

Москви, становлять перлину давнього вітчизняного мистецтва,

здатні задовольнити найвибагливіші художні смаки минулого і май-

бутнього.Одним із різновидів монументального живопису є іконопис.Першими живописцями були вихідці з Візантії. Відомими іконами того часу були : «Печерська Богородиця», «Богоматір Велика Панагія», «Георгій-воїн»Мозаїка – зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів,

смальти, керамічних плиток та інших матеріалів. Фреска – техніка настінного

малярства на мокрому тиньку з піску і вапна фарбами. Ікона (малюнок, образ,

зображення) – живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Ісуса Христа,

Богородиці, святих і подій Святого Письма.


24. Опишіть особливості інтер’єру Софіївського собору.

Важливим елементом інтер’єру храмів були орнаменти. УСофії Київській вони є на всіх стінах, стовпах собору, віконнихарках, мають рослинний характер і нагадують орнамент пишноїмініатюри. Внутрішнє вбрання собору майже не змінювалось впродовж часів йогоіснування. Кожного, хто входить до собору, вражає велич фігури в центральнійапсиді – фігури Пресвятої Діви Марії (Оранта), руки якої підняті в молитві.Мозаїка має 6 метрів заввишки. Її зроблено з кам’яних та скляних пластинокрізних кольорів та відтінків – близько 177 відтінків. Мозаїки, що зображують

Євхаристію та Отців Церкви, вражають своєю збалансованістю. Архітектурніформи та розпис собору утворюють єдність. Фрески, ніби вишивка, прикрашають стіни, стовпи, зводи; серед вишуканого та яскравого живопису можнапобачити зображення святих та сцени з Євангелія. На відміну від інших зразківвізантійського церковного живопису, що збереглися до нашого часу, деякі

фрески в соборі відтворюють не біблійні теми, а світські – серед них портретисім’ї Я. Мудрого.


25. Що вам відомо про особливості Галицько-Волинського літопису?

Розвиток літератури проходив у руслі жанрових та тематичних традицій Київської Русі. Головною пам’яткою літератури західних земель того часу є «Галицько-Волинський літопис». На думку дослідників, він укладений за князя В. Васильковича, сина Василька Романовича. Літопис охоплює час від 1201 р. до 1292 р. і композиційно складається з двох частин. У першій описані роки життя Данила від його дитинства до 1261 р., у другій – події 1262–1292 pp. За цей час літопис зазнав п’ять редакцій. Його редактори використовували окремі літописні записи, які складались у різних містах – Володимирі-Волинському, Пінську, Галичі, Холмі, Любомлі, вводили в нього окремі «повісті», зокрема

оповідання про битву на Калці*.

*Перша частина була складена в Холмі для обґрунтування політики Данила, який вважав своє князівство законним спадкоємцем давнього Києва. На відміну від багатьох інших літописних пам’яток, літопис Д. Галицького –цілісне оповідання, без хронологічної сітки. Згодом один з переписувачів на власний розсуд вніс дати у той варіант тексту, що його репрезентує Іпатський список і йому подібні. Ближчими до початкового варіанта є збережені в Україні списки, які не мають хронологічної сітки, – Хлєбніковський, Погодінський, київський список Марка Бундура.

До кращих пам’яток перекладної літератури належить велике за обсягом хронографічне зведення, що охоплювало значний період

історії – від «створення світу» до захоплення Єрусалима Титом у 70 р. Переклад завершено близько 1262 р. у Галицько-Волинському

князівстві. Хоча це зведення не збереглося, уявлення про нього дають пізніші списки: Юдейський, або Архівний хронограф кінця

XV ст.,



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал