1 Необхідність та сутність фінансів



Сторінка3/6
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.81 Mb.
1   2   3   4   5   6

1.27.Фінансовий механізм.

Фінансовий механізм – це сукупність конкретних фінансових форм, методів та важелів, за допомогою яких забезпечується процес суспільного відтворення, тобто здійснюються розподільчі та перерозподільчі відносини, утворюються доходи суб’єктів господарювання і фонди грошових коштів. Призначення фінансового механізму зводиться до двох основних функцій – фінансового забезпечення і фінансового регулювання економічних і соціальних процесів у державі.

Складовими фінансового механізму є: фінансове забезпечення; фінансове регулювання; система фінансових індикаторів і фінансових інструментів, які дають змогу оцінити цей вплив.

Фінансове забезпечення – це формування цільових грошових фондів у достатньому розмірі та їх ефективне використання. Основними елементами фінансового забезпечення суб’єктів господарської діяльності є: - самофінансування (відшкодування витрат на основну діяльність та її розвиток за рахунок власних джерел); - кредитування (надання коштів за принципами поворотності, платності, строковості та забезпеченості); - бюджетне фінансування (надання коштів із бюджету на безповоротних засадах); - оренда (передача майна у користування на певний строк і за певну плату); - інвестування (вкладання коштів у ті чи інші об’єкти з метою отримання прибутку або соціального ефекту).

Фінансове регулювання – це метод фінансового впливу, пов’язаний із регулюванням економічних процесів. Основними елементами фінансового регулювання є: - оподаткування (вилучення частини доходів підприємств і населення до бюджету та державних цільових фондів); - бюджетні трансферти (дотації, субсидії, субвенції).

Для зацікавлення суб’єктів господарювання в досягненні кращих результатів використовуються фінансові стимули. До них належать: - заохочувальні фонди підприємств, які утворюються з прибутку; - бюджетне фінансування ефективних напрямків розвитку народного господарства (у т.ч. дотації підприємствам, діяльність яких має важливе значення для економіки країни); - спеціальні фінансові пільги (пільги на податки та можливість проведення прискореної амортизації).

У фінансових важелях важливе місце займають фінансові санкції як особливі форми організації фінансових відносин, покликані посилити матеріальну відповідальність суб’єктів господарювання за виконання взятих зобов’язань. В умовах ринку роль фінансових санкцій значно зростає. Найбільш розповсюдженими серед них є штрафи і пені.
1.28.Фінансова політика.

Фінансова політика – це сукупність заходів держави, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл та використання з метою досягнення певних економічних, соціальних і міжнародних цілей, підпорядкованих реалізації інтересів суспільства.

Зміст фінансової політики визначається прийнятою концепцією розвитку фінансів, її стратегічними цілями, що розкривають основні напрямки формування, розподілу та використання фінансів, і системою заходів, які здійснюють органи державної влади та управління щодо досягнення поставлених цілей. При цьому заходи у фінансовій сфері та кожній з її підсистем мають бути узгоджені з тими, що здійснюються в інших сегментах соціально-економічної політики. Найважливіша мета фінансової політики – збільшити обсяг фінансових ресурсів на основі економічного розвитку, нарощування державних фінансів, необхідних для повнішого задоволення потреб суспільства. Головним завданням фінансової політики є забезпечення реалізації тієї чи іншої державної програми відповідними фінансовими ресурсами. Принципами фінансової політики є неухильне сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості населення; пошук і постійне вдосконалення форм і методів мобілізації і використання фінансових ресурсів на соціальні та інші загальні потреби громадян; вплив за допомогою фінансової політики на раціональне використання природних ресурсів, заборону технологій загрожують здоров'ю громадян.

Ланками фінансової політики є податкова політика, бюджетно-фінансова і грошово-кредитна. Податкова політика як невід'ємна частина фінансової політики реалізує інтерес держави. Її головне призначення полягає у вилученні частини валового внутрішнього продукту на суспільні потреби, у мобілізації цих коштів і перерозподіл через бюджет. Бюджетно-фінансова політика (фіскальна політика) як складова частина фінансової політики пов'язана з розподілом фонду грошових коштів держави і його використанням за галузевим, цільовим і територіальним призначенням. Або більш коротко - використання державних витрат для впливу на макроекономічні умови. Грошово-кредитні відносини, що представляють основу фінансової політики держави, регулюються за допомогою грошово-кредитної політики держави (монетарної політики). Грошово-кредитну політику можна охарактеризувати як дії, за допомогою яких уряд намагається впливати на макроекономічні умови, збільшуючи або зменшуючи грошову масу.


1.29.Державні видатки.

Державні видатки — це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку.

Видатки бюджету — це економічні відносини, які виникають у зв'язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використання за цільовим призначенням.

Державні видатки — це частина фінансових відносин, обумовлена використанням централізованих і децентралізованих доходів держави. Складаються державні видатки з прямих витрат держави, які здійснюються через систему бюджетних і позабюджетних фондів, і витрат державних підприємств, організацій, установ. Отже, видатки державного бюджету — це лише частина державних видатків.


1.30.Державний бюджет у фінансовій системі Україні.

Бюджет слід розглядати з таких основних позицій як: - економічну категорію; - центральну ланку фінансової системи; - централізований фонд грошових коштів; - основний фінансовий план держави. Як економічна категорія бюджет характеризується певними напрямами економічних (грошових) відносин між: - державою і підприємствами державної форми власності; - державою і підприємствами колективної форми власності (акціонерні товариства, спільні підприємства тощо); - державою і приватними підприємствами; - державою і громадськими організаціями; - державою і населенням; - Україною та іншими державами і міждержавними організаціями. Бюджет є також центральною ланкою фінансової системи, оскільки саме через бюджет здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту між галузями матеріального виробництва, між виробничою та соціальною сферами, між окремими ланками бюджетної системи та між окремими категоріями населення. Іншої ланки, яка могла б забезпечити у такому масштабі розподільчі та перерозподільчі процеси, у державі не існує. Бюджет як основний фінансовий план забезпечує мобілізацію грошових коштів та здійснює їх розподіл згідно з соціально-економічною політикою держави. Бюджет - єдиний фінансовий план, що має силу закону. Необхідність існування бюджету обумовлена такими факторами: 1) за допомогою бюджету держава виконує свої функції; 2) здійснює утримання соціальної сфери; 3) перерозподіляє кошти між окремими територіями і галузями; 4) здійснює соціальний захист населення; 5) вирішує національні проблеми; 6) має вплив на розвиток науково-технічного прогресу через фінансування наукових установ; 7) вирішує питання охорони навколишнього середовища тощо.

Бюджет виконує дві функції: розподільчу і контрольну. Через розподільчу функцію проходить процес концентрації грошових коштів в руках держави і їх використання з метою задоволення загальнодержавних потреб; контрольна функція сприяє формуванню уявлень про те, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як фактично складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів та чи ефективно вони використовуються. Специфіка розподільчої функції полягає ще й в масштабності операцій, багатоканальності грошових коштів і великій різновидності цільових фондів, які утворюються. Розподіляючи майже половину всього валового внутрішнього продукту, бюджет формує багаточисельні фонди цільового призначення. З Державним бюджетом пов'язані всі підрозділи суспільного виробництва і соціальної сфери. Таким чином, розподільча функція Державного бюджету характеризується багатократністю розподілу, вона проявляється у всіх сферах суспільних відносин і використовується державою для регулювання економічного та соціального розвитку. Контрольна функція полягає в тому, що бюджет об'єктивно через формування і використання фонду грошових коштів держави відображає економічні процеси, які протікають в структурних ланках економіки. Завдяки цій властивості бюджет формує уявлення про те, як посту­пають в розпорядження держави фінансові ресурси від різних суб'єктів господарювання, чи відповідає розмір централізованих ресурсів держави обсягу її потреб тощо. Основу контрольної функції складає рух бюджетних коштів, які відображаються у відповідних показниках бюджетних надходжень і видаткових призначень.

Особливістю контрольної функції бюджету є високий рівень централізації фінансових ресурсів у руках держави, а централізація завжди означає підзвітність і створює передумови для організації державного фінансового контролю зверху донизу.

Центральною ланкою державних фінансів і одним із найважливіших інститутів економічного суверенітету держави виступає бюджет. Він забезпечує не тільки акумулювання коштів, необхідних для фінансування держави, використовується не лише для часткового перерозподілу доходів із метою формування сприятливого соціального середовища у державі, але й активно впливає на економічні, соціальні, національні, регіональні процеси у суспільстві та впровадження вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки.
2.1.Фінансове планування як складова фінансовому механізму.

Фінансове планування – це діяльність щодо складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, їх об’єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць та країни в цілому. Основні завдання фінансового планування: забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами; визначення напрямків ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання; виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок поліпшення використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

Фінансові плани складаються окремими підприємствами, установами, об’єднаннями, відомствами (баланс доходів і видатків, кошторис, бізнес-план, платіжний календар) в розрізі окремих територій (місцеві бюджети) та на рівні держави в цілому (Державний бюджет, зведений бюджет, баланс фінансових ресурсів і витрат держави). За тривалістю дії такі плани поділяють на: - перспективні фінансові плани (складаються на період, більший 1-го року); - поточні (складаються на один рік); - оперативні (складаються на квартал, місяць).

Бюджет як фінансовий план завжди складається з двох частин: дох о дної і видаткової.

Доходи: - податки; - відрахування в державні цільові фонди, приєднані до бюджету; - неподаткові надходження (вартість конфіскованого майна, надходження від зовнішньоекономічної діяльності, кошти від випуску державних цінних паперів).

Видатки: - на народне господарство (капітальні вкладення, дотації); - на соціальний захист населення; - на оборону; - на управління; - на утримання соціальної сфери; - на екологію;

- на створення державних резервів; - на інші цілі. Особливістю Державного бюджету як фінансового плану є те, що він єдиний має силу закону.
2.2.Бюджетна політика.

Бюдже́тна полі́тика — це сукупність державних заходів спрямованих на зміцнення доходної частини державного бюджету, посилення соціальної направленості видатків бюджету, створення умов макроекономічної стабілізації.

Стратегічною ж метою бюджетної політики є створення державою необхідних економічних, правових та організаційних засад щодо підвищення ролі бюджету як інструменту формування і оптимального розподілу фінансових ресурсів між різними ланками бюджетної системи для ефективного її розвитку, спрямованого та економічне зростання та підвищення життєвого рівня населення.

Зміст бюджетної політики полягає у визначенні курсу, завдань і напрямів діяльності держави у сфері формування і використання коштів бюджетного фонду. Найважливіші завдання бюджетної політики: — розроблення науково обґрунтованої концепції розвитку бюджету як важливого інструменту регулювання соціально-економічних процесів; — визначення основних напрямів мобілізації й використання бюджетних ресурсів на перспективу і поточний період; при цьому виходять із шляхів досягнення поставлених цілей, передбачених економічною політикою, враховуючи зовнішні і внутрішні чинники, можливості зростання бюджетних ресурсів; — здійснення практичних дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. Завдання бюджетної політики як сукупності заходів держави щодо організації та використання бюджетних відносин для забезпечення соціально-економічного розвитку полягають у реалізації основної мети — забезпечення належного життєвого рівня населення відповідно до соціальних стандартів.



2.3.Міністерстов фінансів України як центральний орган виконавчої влади.

Управління фінансами – це складова частина управління економікою. Його здійснює спеціальний фінансовий апарат за допомогою специфічних прийомів та методів. Управлінська діяльність включає наступні функціональні елементи: - планування, в ході якого кожен суб’єкт господарювання оцінює свій фінансовий стан, виявляє резерви збільшення фінансових ресурсів та напрямки їх ефективного використання; - оперативне управління як комплекс заходів, що проводяться на основі оперативного аналізу конкретної фінансової ситуації. Мета оперативного управління – досягти максимального ефекту при мінімальних затратах шляхом своєчасної зміни фінансових відносин та маневрування фінансовими ресурсами; - контроль, який пронизує всі стадії управлінської діяльності і в той же час має велике самостійне значення. В процесі контролю порівнюються фактичні результати із запланованими і виявляються резерви.

Суб’єктами управління виступають держава в особі законодавчих і виконавчих органів, у т.ч. фінансових, а також фінансові служби підприємств, організацій і установ. Сукупність всіх організаційних структур, які здійснюють управління фінансами, утворює фінансовий апарат.

Міністерство фінансів України як центральний орган виконавчої влади, підвідомчий Кабінету Міністрів: - реалізує державну фінансову політику; - складає проект Державного бюджету; - організовує виконання Державного бюджету; - контролює виконання Державного бюджету та складає звіт про його виконання; - забезпечує захист фінансових інтересів держави, здійснює контроль за дотриманням фінансового законодавства; - проводить методичну роботу з питань фінансового та бюджетного планування; - здійснює управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом; - розробляє пропозиції щодо удосконалення податкової політики; - здійснює контроль за випуском та обігом цінних паперів та бере участь в роботі керівних органів фондових бірж; - вивчає валютно-фінансові проблеми в сфері міжнародного економічного співробітництва; - готує і подає до Кабінету Міністрів пропозиції щодо вступу України до міжнародних фінансових організацій та членства в них.


2.4.Соціально-економічна сутність податків.

Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового Кодексу. Податки – це обов’язкові платежі в бюджет, які здійснюють юридичні та фізичні особи.

Основними ознаками податків є такі: - податки не мають цільового призначення; - податки характеризуються одностороннім рухом вартості від юридичних і фізичних осіб до держави; - податки є атрибутом держави.

Соціально-економічна сутність податків проявляється у їх функціях. Оскільки податки – це категорія фінансова, то їх функції випливають з функцій фінансів. Податки виконують такі основні функції: - фіскальну; - розподільчу; - регулюючу; - стимулюючу; - контрольну. Фіскальна функція забезпечує необхідні умови для створення матеріальної бази функціонування суспільства. Розподільча функція забезпечує розподіл вартісних пропорцій між платниками податків і державою. Регулююча функція полягає у впливі податків на різні види діяльності та безпосередньо на платників податків. Стимулююча функція проявляє себе у вигляді зміни або диференціації ставок податків, або ж повному звільненні від їх сплати. Контрольна функція полягає в тому, що при оподаткуванні держава регламентує фінансово-господарську діяльність підприємств та організацій, отримання доходів громадянами та обсяги використання майна.

Елементами податку є: - об’єкт податку або податкова база; - суб’єкт податку; - масштаб вимірювання або одиниця об’єкту; - ставка податку; - пільги на податок.

Об’єктом податку називають ті явища або предмети, внаслідок наявності яких сплачується податок (земля, дох о д, майно). Суб’єктом податку є будь-яка сторона, що бере участь у процесі організації справляння податку. Масштабом вимірювання ( або одиницею об’єкта) називається одиниця, яка покладається в основу виміру і на основі якої податок визначається в межах даного об’єкта. Ставка податку – це законодавчо встановлена величина податку на одиницю оподаткування. Податкові пільги – це повне або часткове звільнення від сплати податків і зниження загальної норми оподаткування.


2.5.Податкові доходи бюджету, шляхи їх удосконалення.

Згідно з Бюджетним кодексом України, до доходів бюджету належать усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України, включаючи трансферти, дарунки та гранти.

Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового Кодексу. Податки – це обов’язкові платежі в бюджет, які здійснюють юридичні та фізичні особи. Усі податки поєднуються у відповідні групи, які класифікуються за певними ознаками: - за економічним змістом об’єкта оподаткування; - за формою взаємовідносин платника і держави; - за рівнем запровадження; - за місцем зарахування. За економічним змістом об’єкта оподаткування податки бувають: - на доходи; - на споживання; - на майно. За формою взаємовідносин між платником і державою податки поділяють на прямі та непрямі. Залежно від органу влади, який встановлює податки, тобто за рівнем запровадження, податки поділяються на загальнодержавні та місцеві. Залежно від порядку зарахування податки поділяються на регулюючі та закріплені.

Загальнодержавні податки - це обов’язкові платежі, що встановлюються найвищими органами влади, а іноді і управління, і є обов’язковими для стягнення на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються. Місцеві податки – це обов’язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади, і їх стягнення є обов’язковими лише на певній території.


2.6.Роль Державної податкової служби України в системі управління фінансами.

Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового Кодексу. Податки – це обов’язкові платежі в бюджет, які здійснюють юридичні та фізичні особи.

Головними завданнями Державної податкової адміністрації є: - здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів; - розробка пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства, прийняття нормативних актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; - формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та єдиного банку даних про платників – юридичних осіб; - проведення роз’яснювальної роботи серед платників податків з питань оподаткування; - попередження та розкриття злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування.

Удосконалення податкової системи України передбачає , в першу чергу , удосконалення податкової політики. Державні структури повинні провадити таку податкову політику, яка має оптимально поєднувати інтереси держави, платників податків і громадян. Це досягається за умов наукового поєднання наступних критеріїв: - фіскальної достатності; - економічної ефективності; - соціальної справедливості; - стабільності; - гнучкості. Удосконалення системи оподаткування має відбуватися шляхом поступового зниження податкового тягаря в процесі довгострокової поетапної податкової реформи. Основними відправними елементами цієї реформи повинні бути: - система оподаткування повинна мати інвестиційну і соціальну спрямованість; - зміни в системі оподаткування мають здійснюватись одночасно з реформуванням системи оплати праці, пенсійного забезпечення, удосконаленням соціальної сфери; - основу податкової системи мають становити прямі податки, тобто податки, де об’єктом оподаткування є дох о д фізичної особи, прибуток юридичної особи, земля, майно та капітал; - непрямі податки мають використовуватися лише у формі акцизів для обмеження споживання деяких видів товарів, можливостей виробника-монополіста в одержанні необґрунтовано високих доходів, а також для оподаткування предметів розкоші; - застосування при оподаткуванні обґрунтованої диференціації ставок податків залежно від виду діяльності та розміру одержуваного прибутку або доходу; - ліквідація податкових пільг, які деформують вартісні показники в економіці та занижують конкурентоспроможність товаровиробників; - умови оподаткування мають бути прості і зрозумілі для платників; - мають бути удосконалені міжбюджетні відносини; - має розпочатися реальний процес зменшення податкового тягаря за рахунок зменшення податкових ставок і одночасного збільшення податкової бази.


2.7.Фінансовий контроль та його значення.

Фінансовий контроль – це діяльність уповноважених органів, спрямована на забезпечення виконання суб’єктами господарювання встановлених форм і методів реалізації фінансових відносин, а також на аналіз їх ефективності та розробку пропозицій щодо їх удосконалення.

Фінансовий контроль відображає практичну реалізацію притаманної фінансам контрольної функції. Він являє собою контроль з боку держави за процесом створення і руху фінансових ресурсів усіх ланок фінансової системи. Сферою діяльності фінансового контролю є процес формування, розподілу і використання фондів грошових коштів. Фінансовий контроль проводиться на макро-та мікро-рівнях. Об’єктом фінансового контролю на макрорівні є державні фінанси. Суб’єктами фінансового контролю є державні органи влади і управління.

Фінансовий контроль на мікрорівні – це контроль на рівні суб’єктів господарювання всіх форм власності. Об’єктом контролю на цьому рівні є фінансово-господарська діяльність підприємств, організацій і установ. Предметом контролю є фінансові показники, а саме прибуток, собівартість, податки, відрахування.

Принципи фінансового контролю:

- незалежність (виключення матеріальної чи моральної зацікавленості перевіряючого);

- гласність (результати перевірок публікуються для широкого загалу);

- превентивність (попереджувальний характер фінансового контролю);

- дієвість (за результатами контрольної перевірки завжди приймаються певні міри);

- регулярність (контроль проводиться згідно з вимогами діючого законодавства);

- об’єктивність (контроль проводиться згідно з вимогами діючого законодавства);

- всеохоплюючий характер (по можливості фінансовий контроль повинен охоплювати всі сторони фінансово-господарської діяльності).


2.8.Закон України: «Про державний бюджет України».

В цьому законі визначається розмір Державного бюджету України, у тому числі доходи

загального фонду Державного бюджету та доходи спеціального фонду Державного

бюджету України; затверджуються видатки Державного бюджету України, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України та видатки спеціального фонду Державного бюджету України; затверджуються суми повернення кредитів до Державного бюджету України та повернення кредитів до спеціального фонду Державного бюджету України, надання кредитів з Державного бюджету України, фінансування Державного бюджету України, установлюють оборотну касову готівку Державного бюджету України.

Складовими закону є доходи Державного бюджету, державний борг та фінансування Державного бюджету України,



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал