► зразок оформлення літератури у статті



Скачати 37.27 Kb.
Дата конвертації14.07.2017
Розмір37.27 Kb.
► ЗРАЗОК ОФОРМЛЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ У СТАТТІ

Тенденції розвитку світової економіки переконливо засвідчують, що в Україні не може бути іншого шляху прискореного розвитку і посилення конкурентоздатності національного виробництва, ніж формування економіки, побудованої на засадах знань, тобто національної економіки інноваційного типу як зазначав М. Бунчук [1]. Інноваційна модель розвитку економіки на практиці реалізується шляхом створення і ефективного функціонування національної інноваційної системи. Категорія “національна інноваційна система” означає сукупність інститутів (організаційного, правового, фінансового та соціального спрямування), діяльність яких спрямована на генерування, продукування і дифузію інновацій [2]. Національну інноваційну систему доцільно розглядати з двох позицій, а саме: як сукупність суб’єктів господарювання, що беруть участь у створенні та розповсюдженні нових знань, їх трансформацій у технології та наступному споживані, і як сукупність взаємовідносин між цими суб’єктами. Для економік перехідного типу в умовах нестабільності, якою є національна економіка, важливою стає взаємодія суб’єктів господарювання на національно-регіональному рівні в процесі виробництва, розповсюдження і використання нового знання за умови, що така діяльність визначається державною економічною політикою і регламентується відповідною нормативно-правовою базою. При цьому держава виконує структуроутворюючу, стимулюючу і управлінську функцію в процесах розвитку національної інноваційної системи [3]. Відповідно до даних Інституту економічного прогнозування НАН України, майже 60% обсягів промислової продукції припадає на 3-й технологічний уклад, а 38% – на 4-й уклад. Шостий технологічний уклад, який визначає перспективи високотехнологічного розвитку країни в майбутньому, в Україні майже не представлений (менше 0,1%) [4]. Зважаючи на ці обставини, залишається актуальним питання оптимізації державного управління і регулювання сфери продукування нових знань та інновацій, стимулювання розвитку інноваційних секторів національної економіки, зміцнення міжнародного науково-технічного співробітництва та правового забезпечення трансферту технологій і захисту прав інтелектуальної власності тощо. На вирішення цих нагальних завдань було зорієнтовано діяльність держави у науковій сфері упродовж останніх років. Урядом України було схвалено Концепцію реформування державної політики в інноваційній сфері, спрямовану на вирішення завдання, а саме: збільшення з 10,7 до 25% частки промислових підприємств, що здійснюють інноваційну діяльність, та підвищення до 1,5% наукоємності валового внутрішнього продукту за рахунок усіх джерел фінансування [5]. Лідерами високотехнологічного виробництва в Україні на сьогодні є відомі колективи, які досить успішно освоюють нові економічні механізми і розширюють свою присутність на зовнішніх ринках, зокрема: ДНВО “Зоря-Машпроект”, АНТК ім. О. Антонова, ВАТ “Мотор-Січ”, НВО “Турбоатом”, ЗАТ “Новокраматорський машинобудівний завод” тощо [6]. Водночас у Росії є 8 наукових пріоритетів, у Німеччині – 5, Японії – 6 (за даними М. Бунчука) [7]. Не будучи надгалузевим, воно не забезпечувало довготермінових, злагоджених і послідовних зусиль з боку усіх владних структур [8]. В Україні прийнято понад 100 законодавчих, нормативно-правових урядових актів і різноманітних відомчих документів, які не є взаємоузгодженими і не формують єдине законодавче поле інноваційної діяльності. Виконання прийнятих законів у науково-технічній та інноваційній сферах є незадовільним [9]. Неготовністю вітчизняної науки до корінного реформування з метою повернення державі ролі потужного генератора нових знань, виробника конкурентноздатних видів техніки та високих технологій і виходу з цією продукцією на внутрішній і зовнішній ринки [10]. Тим більше, що за останні 20 років ці школи значно послабли, їх кількість суттєво зменшилася [11]. Ігноруючи законодавство, відбувається приватизація у виробничій сфері, відбувається переорієнтація високотехнологічних виробництв на примітивні торгово-посередницькі, руйнуються інженерні і конструкторські школи, знищується обладнання, поширюється рейдерство [12]. З огляду на відсутність чіткої системи правил і гарантій, приватний капітал ще не рухається в бік інноваційної сфери, а створена для цих цілей Українська державна інноваційна компанія неспроможна якісно виконувати вказану функцію через надмірну забюрократизованість і складність процедур надання позик [13].

Література

1. Бунчук М. Национальные инновационные системы: основные понятия и приложения (по материалам зарубежных авторов) [Электронный ресурс] / М. Бунчук. — Режим доступа : http://www.biz.nnov.ru.

2. Карпунь І. Н. Структура і середовище національної інноваційної системи України / І. Н. Карпунь // Науковий вісник НЛТУ України [Текст]. — 2010. — Вип. 20.14. — С. 193.

3. Там само. — С. 195.

4. Кузьменко О. Особливості національної інноваційної системи [Електронний ресурс] / О. Кузьменко. — Режим доступу : http://www.ukrlife.org/main/cxid/8inn_ua.doc.

5. Национальная инновационная система [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://www.sre.mnogosmenka.ru/sre0481%20/sre0483.htm.

6. Бєлов О. Ф. Про глобальні пріоритети розвитку України в програмі “Україна-2010” [Електронний ресурс] / О. Ф. Бєлов, С. І. Пирожков. — Режим доступу : www.niurr.gov.ua/ukr/publishing.

7. Бунчук М. Национальные инновационные системы: основные понятия и приложения…

8. Геєць В. М. Інноваційний шлях розвитку та економічне зростання // Інноваційна Україна [Текст] : наук. зб. — 2005. — Вип. 7. — С. 38—42.

9. Кузьменко О. Особливості національної інноваційної системи…

10. Білозубенко В. С. Роль національної інноваційної системи у підтриманні інноваційної активності / В. С. Білозубенко // Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського.. — 2009. — № 4. — С. 17. — (Серія “Економічні науки”).

11. Там само. — С. 16.

12. Национальная инновационная система…



13. Нежиборець В. Н. Оцінка інтелектуальної власності [Текст] / В. Н. Нежиборець. — К. : Інститут інтелектуальної власності і права, 2004. — С. 78.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал