«… в ній вічний, незнищенний дух народу» Рекомендаційний бібліографічний покажчик до Дня української



Скачати 478.9 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації29.12.2016
Розмір478.9 Kb.
  1   2   3
ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА МАШИНОБУДІВНА АКАДЕМІЯ

НАУКОВО-ТЕХНІЧНА БІБЛІОТЕКА

c:\documents and settings\user\мои документы\мои рисунки\мои рисунки\нестор летопис.jpg


«… В ній вічний, незнищенний дух народу»

Рекомендаційний бібліографічний покажчик

до Дня української писемності та мови

Краматорськ__2015__ДОНБАСЬКА_ДЕРЖАВНА_МАШИ_Н_ОБУД_І_ВНА_АКАДЕМІЯ__НАУКОВО-ТЕХНІЧНА_БІБЛІОТЕКА'>Краматорськ

2015

ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА МАШИНОБУДІВНА АКАДЕМІЯ

НАУКОВО-ТЕХНІЧНА БІБЛІОТЕКА

«… В ній вічний, незнищенний дух народу»

Рекомендаційний бібліографічний покажчик

до Дня української писемності та мови

Краматорськ

2015

УДК 016:811.161.2

ББК 91.9:81.2Укр

В11


Укладач :

Бєсєдіна О. Б. – бібліограф довідково-інформаційного відділу бібліотеки

Відповідальний редактор :

Коробка Ж. І. – завідувач бібліотеки

В11 «…В ній вічний, незнищенний дух народу» : рекомендаційний бібліографічний покажчик до Дня української писемності та мови / укл. О. Б. Бєсєдіна ; відповід. ред. Ж. І. Коробка. – Краматорськ : ДДМА, 2015. – 22 с.

Важливим фактором розвитку та неповторності будь-якої держави є її мова та писемність. Історія нашої мови починається від праслов’янської мовної єдності. Українська мова формувалась та вдосконалювалась в усній народній творчості та передавалася з покоління в покоління. Згодом зародилась писемність . Від петрогліфів Кам’яної Могили – до сучасного мовознавства. За цей період мова зазнала багато злетів та падінь, свобод та заборон. Все винесла рідна мова і її многостраждальний народ. Сьогодні українська – мова знана і шанована в світі, співуча, квітуча й дуже сучасна. Вона є рідною майже 50 мільйонам людей. На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства Президентом України в 1997 р. було видано Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови». З того часу свято відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті преподобного Нестора-Літописця. Бібліографічний покажчик дає можливість ознайомитися з різними видами літератури, що розкривають теми зародження та історичного розвитку української писемності й мови , її ролі в сучасному житті , державотворенні та вихованні самосвідомості нації.

Для викладачів, аспірантів , студентів і всіх, хто шанує й любить українську мову.


ЗМІСТ

Передмова………………………………………………….…5



  1. Історія української писемності та мови ……………….…8

  2. Літературні джерела нашої мови …………………….….13

  3. Роль української мови в державотворенні …………...…15

  4. Сучасна мовна політика ……………………………….…19


Передмова

«Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур’ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить Вам,

Хоч і живе своїм живим життям.»

М. Рильський

Українська мова й писемність це здобуток культури і духовної діяльності українського народу. В ній і мудрість віків, і пам'ять народу, і щирість душі. Наша мова є рідною майже для 50 мільйонів людей.

Стаття 10 Конституції України наголошує: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя» Свято встановлено 9 листопада 1997 року, коли Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови». В Указі зазначено: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця». За православним календарем 9 листопада вшановують пам’ять Преподобного Нестора-Літописця – послідовника Кирила і Мефодія. Вважається, що Преподобний став прабатьком української писемної мови. Існують версії, що раніше на території України застосовували кілька видів писемності, деякі з них використовували грецьку абетку або латиницю. Сучасний алфавіт української мови здебільшого складається з аналогів грецьких літер і декількох слов’янських знаків, однак раніше, крім кирилиці, використовувалася так звана глаголиця.

Для нашої мови Україна – єдина територія у світі, де може і має бути рідне середовище її існування і процвітання. Українську мову в давнину називали «руською», «малоруською», «южнорусским язиком». Перетерпіла вона укази Петра Першого та Катерини Другої, найганебніший указ Олександра ІІІ 1888 року, який остаточно заборонив вживати українську мову в офіційних установах і давати українські імена під час хрещення, також заборону в 1895 році Головним управлінням в справах друку видавати українські книжки для дітей, та інші випробування. У середині ХІХ ст. поступово утверджується етнічне і політичне поняття «Україна», «Україна-Русь», «Український народ», а нашу мову визнають, як українську.

Т. Г. Шевченко, який створив єдину чітку мовностилістичну систему, вивів українську мову на рівень високорозвинених європейських мов, відкрив для неї необмежені перспективи розвитку.

Але навіть у сучасному українському суспільстві мовне питання, на жаль, є одним з тих, які різні політичні сили використовують для задоволення своїх політичних амбіцій, а не для пощирення, вшанування й збагачення української мови. Отже, «… це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків, мова – це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня, інтелектуальна і мислительська діяльність народу». (Олександр Олесь).

У 1989 році Верховна Рада УРСР надала українській мові статусу державної. Сьогодні український народ живе у час, коли відбуваються процеси пробудження національної самосвідомості, підняття національного духу, коли благодатна хвиля патріотизму і боротьби за вільну, незалежну батьківщину сягнула небаченої висоти. Разом з цим нарешті прийшло усвідомлення значення української мови як серця народу, як його коріння, запоруки світлого завтра. Тішить і той факт, що говорити українською сьогодні модно. Молодь відкриває для себе красу й неповторність рідної мови. І завдяки цьому в новому світлі представляються історія і культура нашого народу.

Генеалогічно українська мова належить до індоєвропейської мовної сім’ї. Про це свідчать і архаїзми, і деякі фонетичні та морфологічні ознаки, які зберегла наша мова протягом століть.

Давньою українською мовою написані козацькі державні документи й хроніки, створена самобутня художня писемність епох – від Івана Вишенського до Григорія Сковороди. Українці мають свою могутню класичну літературу, визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника…

Щодо початку писемності в українських землях тривають наукові дискусії. Археологічні знахідки засвідчують наявність писемних знаків на глиняному посуді, пряслицях, зброї тощо, ще за трипільської доби.

Кілька століть нас привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української ж писемності, історії та культури, що сягає глибокої давнини і налічує багато тисячоліть.

Давніший із літописів, який дійшов до нас, був написаний у 1377 році на пергаменті – вичиненій телячій шкірі. Він носить назву Лаврентіївського, за іменем монаха-переписувача Лаврентія. Зокрема до цього списку входить «Повість врем’яних літ» (або «Повість минулих літ»), написаний на початку XII століття.

Автором «Повісті» вважається монах Києво-Печерського монастиря Преподобний Нестор-Літописець (близько 1050 – 1114 рр.). Також його перу належать житія святих.

Сьгодні в День української писемності та мови за традицією:


  • покладають квіти до пам'ятника Несторові-Літописцю;

  • відзначають найкращих популяризаторів українського слова;

  • заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою;

  • стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика – конкурс відбувається за підтримки Міністерства освіти та науки України та Ліги українських меценатів. Щорічна кількість учасників понад 5 млн із 20 країн світу.

Донбаська державна машинобудівна академія також проводить заходи до цієї знаменної дати. Щорічно українознавці вузу готують зі студентами літературно-музичні композиції, мовно-літературні та літературні вечори, запроваджують засідання круглого столу. В 2015 році до Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика буде проведено Олімпіаду серед студентів другого курсу.

Бібліографічний покажчик доповнює собою вже існуючий – «Найкраща в світі – рідна мова (до міжнародного дня рідної мови)». Новий покажчик пропонує ознайомитися з науковою, художньою, публіцистичною та науково-популярною літературою за темою. Особлива увага приділяється історії української мови та писемності, ролі мови у державотворенні та формуванні особистості.

При підготовці покажчика опрацьовано каталоги та фонди бібліотеки ДДМА. Покажчик складається з 4 основних розділів. Кожний розділ розпочинається невеликою вступною статтею, записи подаються за алфавітом прізвищ авторів чи назв документів. Бібліографічний опис здійснено за ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис».

Видання не претендує на вичерпність, розраховане на викладачів і студентів вузу. Відбір джерел закінчений у жовтні 2015 року.

1. Історія української писемності та мови

Історія нашої мови починається від праслов’янської мовної єдності (6 ст. до н.е.). Східнослов’янські племена – поляни, древляни, дуліби, волиняни, угличі, тиверці, білі хорвати, сіверяни, дреговичі, кривичі, словени, в’ятичі, радимичі – мали спільну в своїй основі мову, яка розпадалася на племінні діалекти. Сукупність цих говірок утворювала давньоруську мову. Південно-східнослов’янські племена у 8-9 ст. об’єдналися в державу – Київську Русь, яка 988 р. прийняла християнство.

Разом з новою релігією на Русь прийшло письмо. Руські племена знали його й раніше (петрогліфи, піктографічне письмо, письмові договори з Візантією), але книжковий потік усе ж невіддільний від християнізації. Людство знає також : ідеографічне, складове, літерно-звукове – та його різновид – вокалізовано-звукове, яке започали стародавні греки. У 9 сторіччі н.е. на цьому грунті створено слов’янсько-кириличне письмо – кирилицю, якою користувалися в Київській Русі, а потім у староукраїнській, старобілоруській і староросійській писемностях.

Староукраїнська писемність формувалася на основі загальноруських писемних традицій і найважливіших особливостей живих говорів українського народу. Найдавнішим типом писемності (11-14 ст.) був устав, з 14-го ст. поширюється півустав і його різновиди, в кінці 14-го – початку 15-го виникає скоропис. Книгодрукування в Україні з кінці 16-го і до початку 18-го ст. здійснювалося традиційним кириличним півуставом. Унаслідок реформи письма 1708-1710 рр. було спрощено й округлено накреслення більшості літер, усунено наголоси й титла, запроваджено арабську систему позначення чисел. Ці особливості були покладені також в основу сучасних писемних систем східнослов’янських народів. Кирилицю було збережено для церковної літератури.



1

7

В42


Византия и Русь / отв. ред. Г. К. Вагнер. – М. : Наука, 1989. – 335 с.


2

Т3(2)

П58


Попович М. Нарис історії культури України. – К. : АртЕк, 1999. – 728 с.


3

8

В54


Вічний як народ. Сторінки до біографії Т.Г. Шевченка. – К. : Либідь, 1998. – 272 с.


4

Т3(2)

История Украинской ССР : в 10-ти т. Т. 1. Первобытнообщинный строй и зарождение классового общества. Киевская Русь (до второй половины XIII в). – Киев : Наук.думка, 1981. – 495 с.


5

Т3(2)

И90


История Украинской ССР : В 10-ти т. Т. 2. Развитие феодализма. Нарастание антифеодальной и освободительной борьбы (Вторая половина XIII – первая половина XVII в.). – Киев : Наук. думка, 1982. – 591 c.


6

Т3(2)

І-90


Історія української культури / за ред. І. Крип'яеквича. – К. : Либідь, 1994. – 650 с.


7

І-90


Історія української мови : хрестоматія / упор. С. Я. Єрмоленко, А. К. Моймієнко. – К. : Либідь, 1996. – 288 с.


8

Т3(2)

Л64


Літопис руський: за Іпатським списком / пер. з давньорус. Л. Є. Махновця. – К. : Дніпро, 1989. – 591 с.


9

Ч61

С25


Сводный каталог и описание старопечатных изданий кирилловского и глаголического шрифтов. Описание старопечатных изданий кирилловского шрифта. Вып. 19. Типография Никифора Тарасиева и Невежи Тимофеева. – М. : ГБЛ, 1984. – 32 с.


10

8

Т28


Творчий метод і поетика Т. Г. Шевченка / АН УРСР Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка. – К. : Наук. думка, 1980. – 503 с.


11

8

У45


Українська література Х1V-ХVI ст.: Апокрифи. Агіографія. Паломницькі твори. Історіографічні твори. Полемічні твори. Перекладні повісті. Поетичні твори. – К. : Наук. думка, 1988. – 600 с.


12

У-45


Українська мова. Енциклопедія. – К : Українська енциклопедія , 2000.– 750 с.


13

8

У45


Українська література ХVП ст.: Синкретична писемність, поезія, драматургія, белетристика. – К. : Наук. думка, 1987. – 608 с.


14



Алтухов В. Н. Іван Огієнко про розвиток і функціонування української мови та впровадження її в навчальний процес у національній школі // Актуальні проблеми викладання мов у вищих навчальних закладах. Збірник праць III регіональної наук.-метод. конф. 12 травня 2004 р. – Донецьк, 2004. – С. 5–10.


15

8

Б24


Барабаш Ю. Я. "Знаю человека..." Григорий Сковорода: Поэзия. Философия. Жизнь.. – М. : Худож. лит., 1989. – 335 с.


16

8

Б24


Барабаш Ю. Тарас Шевченко : імператив України. Історіо- й націософська парадигма. – К. : Вид.дім "Києво-Могилянська академія", 2004. – 181 с.


17

Ч61

Б24


Баренбаум И. Е. История книги : учебник для вузов. – 2-е изд., испр. и доп. – М : Книга, 1984. – 248 с.


18

Б61


Білецький А. О. Про мову і мовознавство : навч. посібник. – К. : Артек, 1996. – 223 с.


19

Ч61

В57


Владимиров Л. И. Всеобщая история книги: Древ. мир. Средневековье. Возрождение. 17 век. : Перевод. – М. : Книга, 1988. – 310 с.


20



Гнатюк Л. То якою ж мовою писав Григорій Сковорода?: Погляд крізь призму староукраїнської мовної свідомості // Дивослово: українська мова і література в навчальних закладах. – К., 2006. – № 3. – С. 44–48.


21

42

Г80


Греков Б. Д. Культура Киевской Руси. – М. : Госиниздат, 1947. – 153 с.


22

Т3(2)

Г91


Грушевский М. Иллюстрированная история Украины с приложениями и дополнениями. – Донецк : БАО, 2008. – 766 с.


23

Т3(2)

Г91


Грушевский М. С. Очерк истории украинского народа. – 2-е изд. – К. : Лыбидь, 1991. – 397 с.


24

Т3(2)

Г91


Грушевський М. Ілюстрована історія України з додатками і доповненнями. – Донецьк : БАО, 2009. – 736 с.


25

Т3(2)

Г91


Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. Т. 2. ХI-ХIII вік. – К. : Наук. думка, 1992. – 640 с.



26

Т3(2)

Г91


Грушевський М. С. Духовна Україна : збірка творів. – К. : Либідь, 1994. –560 с. – (Пам’ятки історичної думки України)


27

Т3(2)

Г91


Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. Т. 6. Житє економічне, культурне, національне ХIV-ХVII віків. – К. : Наук. думка, 1995. – 680 с.


28

Т3(2)

Г91


Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12-ти кн. Т. VII. Козацькі часи – до року 1625. – К. : Наук. думка, 1995. – 624 с.


29

8

Г91


Грушевський М. С. Історія української літератури : в 6 т. 9 кн. Т. 1 / упоряд. В. В. Яременко. – К. : Либідь, 1993. – 391 c.

Зі змісту : словесність усна й писемна – С. 59–368.




30




Грушевський М. С. Історія української літератури : в 6 т. 9 кн. Т. 2 / упоряд. В. В. Яременко. – К. : Либідь, 1993. – 264 c. Зі змісту : словесність київської доби – С.5-50 ; письменство XI-XII ст. – С. 51–158.


31

8

Г91


Грушевський М. С. Історія української літератури : в 6 т. 9 кн. Т. 3 / упоряд. В. В. Яременко. – К. : Либідь, 1993. – 283 c.

Зі змісту : оригінальне письменство, дружинні повісті – С. 5–75 ; релігійна література XII-XIII вв. – С 76–131.




32

8

Г91


Грушевський М. С. Історія української літератури : в 6 т. 9 кн. Т. 4. Кн.1 / упоряд. В. В. Яременко. – К. : Либідь, 1994. – 336 c.

Зі змісту : билини, епос та легенди – С. 12–305.




33

Т3(2)

Г91


Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. Т. 1. До початку ХI віка. – К. : Наук. думка, 1991. – 736 с.


34

Т3(2)

Г91


Грушевський М. С. Про старі часи на Україні : Коротка Історія України для першого початку. – К. : "Обереги", 1991. – 100 с.


35

Т3(2)

Г91


Грушевський М. С. Як жив український народ. – К. : Веселка, 1992. – 111 с.


36

Ч61

Ж67


Животко А. Історія української преси : навч. посібник. – К. : Наша культура і наука, 1999. – 360 с.


37

Т3(2)

З-26


Замалеев А. Ф. Мыслители Киевской Руси. – 2-е изд,. перераб. и доп. – К. : Вища шк., 1987. – 182 с.


38

Ч61

З-30


Запаско Я. Мистецька спадщина Івана Федорова. – Львів : Вища шк., 1974. – 390 с.


39



Іваничук Р. Міжнародний конкурс з української мови (ім. Петра Яцика) / Р. Іваничук, А. Дімаров, // Освіта України. – К., 2009. – № 40. – С. 2.


40



Іларіон, (Іван Огієнко) Наша літературна мова // Дивослово: українська мова і література в навчальних закладах. – К., 2007. – № 10. – С. 45–51.


41



Качуровський І. Про вовків і верблюдів (деякі питання етимології української мови) // Дивослово: українська мова і література в навчальних закладах. – К., 2008. – № 1. – С. 36–38.


42

Ч61

К57


Кодак Н. Ф. Бытие книги : Заметки о прошлом и настоящем книжного дела / Н. Ф. Кодак, Ю. В. Сиволоб, А. С. Чачко. – К. : Лыбидь, 1991. – 175 с.


43

7

К78


Крвавич Д. П. Українське мистецтво : навчальний посібник у 3-х ч. Ч. 1 / Д. П. Крвавич, В. А. Овсійчук, С. С. Черепанова. – Львів : Світ, 2003. – 256 с.

Зі змісту : Петрогліфи Кам’яної Могили – С. 32–36.




44

8

К94


Кусков В. В. История древнерусской литературы : учебник для филологич. спец. ун-тов. – 4-е изд., испр. и доп. – М. : Высш. шк., 1982. – 296 с.


45



Кучерява З. "Мово рідна, слово рідне..." // Дивослово: українська мова і література в навчальних закладах. – К., 2000. – № 4. – С. 21–25.


46

8

Л22


Лановик М. Б. Українська усна народна творчість : підручник / М. Б. Лановик, З. Б. Лановик. – К : Знання, 2001. – 591 с.


47

Л74


Ломакович С. В. Українська мова : збірник текстів для переказів з творчим завданням на випускних екзаменах / С. В. Ломакович, В. Ф. Жовтобрюх, С. В. Мясоєдова. – Х : Світ дитинства, 2000. – 248 с.


48

7

Л93


Любимов Л. Д. Искусство Древней Руси : Книга для чтения. – М. : Просвещение, 1981. – 336 с.


49

Ч61

М69


Михайлин І. Л. Історія української журналістики ХІХ століття : підручник. – К : ЦНЛ, 2003. – 720 с.


50



Мосенкіс Ю. Давність явища милозвучності української мови // Дивослово: українська мова і література в навчальних закладах. – К., 2007. – № 4. – С. 49–50.


51



Мосенкіс Ю. Трипільська культура й українська мова // Дивослово: українська мова і література в навчальних закладах. – К., 2007. – № 2. – С. 47–49.


52

Ч61

Н50


Немировский Е. Л. Иван Федоров (около 1510-1583). – М. : Наука, 1985. – 317 с.


53

7

О-34


Овсійчук В. А. Українське мистецтво ХІV - першої половини ХVП століття. – К. : Мистецтво, 1985. – 168 с.


54

Ч11

О-35


Овчінніков В. Історія книги. Еволюція книжкової структури : навч. посібник. – Львів : Світ, 2005. – 420 с.


55

Т3(2)

О-36


Огієнко І. (Огієнко, Митрополит Ілларіон) Рятування України / упор., автор передмови і коментарів М.Тимошик. – К. : Наша культура и наука, 2005. – 464 с. Зі змісту : бережімо свою українську мову – С. 422–426.


56



Огієнко І. Українська вимова богослужбових текстів // Дивослово: українська мова і література в навчальних закладах. – К., 2007. – № 11. – С. 43–48.


57

Т3(2)

О-36


Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народа: курс читаний в Україн. нар. ун-ті : Репринтне відтворення вид. 1918 р.. – К. : Абрикос, 1991. – 272 с.

Зі змісту : Українська мова – С. 21–22, 79.




58

Ч61

О-36


Огієнко І. І. Історія українського друкарства. – К. : Либідь, 1994. – 448 с.


59

РС

О-83


Откуда есть пошла Русская земля : в 2-х кн. Кн. 1. Происхождение народа. –М. : Мол. гвардія, 1986. – 699 с.


60

РС

О-83


Откуда есть пошла Русская земля :в 2-х кн. Кн. 2. Происхождение государства. –М. : Мол. гвардія, 1986. – 703 с.


61

Т3(2)

П32


Півторак Г. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов. Міфи і правда про трьох братів слов'янських зі "спільної колиски". – К : Академія, 2001. – 150 с.


62

Т3(2)

П58


Попович М. Нарис історії культури України. – К. : АртЕк, 1999. – 728 с.

Зі змісту : мовний вимір – С.65–67.




59

4

Р39


Ренан Э. О происхождении языка / пер. с франц. – Воронеж, 1866. – 126 с.


63

Т3(2)

Р49


Рибалка І. К. Історія України. : підручник. Ч.1. Від найдавніших часів до кінця XYШ століття. – Харків : Основа, 1995. – 448 с.


64



Романенко Ю. Генеза нашого мовоіснування : Есеїстичний розмисел про становлення функційно-смислових типів українського мовлення // Дивослово: українська мова і література в навчальних закладах. – К., 2006. – № 4. – С. 19–21.


65



Славинський М. Поучившись старого, зануримо душі наші в нього, бо є те наше...Хто написав Велесову книгу? Чому і хто їй причепив ярлик "фальсифікат" // Віче. – К., 2006. – № 21-22. – С. 74–75.


66



Степаненко М. З історії дослідження витоків української мови // Дивослово: українська мова і література в навчальних закладах. – К., 2000. – № 7. – С.17–18.


67



Україна, Президент. Про Положення про стипендії Президента України переможцям Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика : Указ від 03.10.08 р. №899/2008 // Офіційний вісник України. – К., 2008. – № 76. – Ст. 2559.


68



Фаріон І. Франкова візія історії української мови (XI-XVIII ст.) // Дивослово: українська мова і література в навчальних закладах. – К., 2006. – № 10. – С. 35–39.


69

Т3(2)

Ф92


Фроянов И. Я. Киевская Русь: Очерки отечественной историографии. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1990. – 328 с.


70

Т3(2)

Ш59


Шилов Ю. А. Истоки славянской цивилизации. – К. : МАУП, 2004. – 704 с.



71



Шульженко С. Мовна політика в Україні (9 листопада – День української писемності та мови) // Вісник книжкової палати. – К., 2008. – № 11. – С. 40–42.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал