: 316 063. 3(4) Олена Сергійчук, Алла Сембрат



Скачати 95.38 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації12.05.2017
Розмір95.38 Kb.


Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 48, 2014
39
УДК 378(477):316.4.063.3(4)
Олена Сергійчук,
Алла Сембрат

ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТІСНО
ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ВНЗ

Формування професійно орієнтованої особистості майбутнього вчителя визначається реформуванням сучасної освіти, що вимагає радикальних змін у навчально-виховному процесі, використання новітніх технологій і методів навчання, що сприяли б реалізації інтелектуально- духовного потенціалу студентів. Система освіти та сучасне суспільство пред’являють все більш високі вимоги до якості підготовки випускників вищих навчальних закладів. Про необхідність підвищення професійного та загальнокультурного рівня випускників наголошується в Законах України
«Про освіту», «Про вищу освіту» (2002 р.), Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті. Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку освіти є: особистісна орієнтація освіти; формування національних та загальнолюдських цінностей; постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу; розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом життя; інтеграція вітчизняної освіти в європейський та світовий освітній простір.
У Державній національній програмі «Освіта» («Україна XXI століття») зазначається, що Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного й культурного розвитку суспільства. У сучасних умовах формуються нові стратегічні цілі й тенденції оновлення навчання й виховання, відбуваються реальні процеси гуманізації, які викликані новими парадигмами освіти – особисто орієнтованим підходом.
Сучасна освіта сьогодні неможлива без звернення до особистості.
Особисто зорієнтоване навчання забезпечує розвиток та самореалізацію особистості, задоволення її освітніх і духовно-культурних потреб, бути конкурентоспроможним на ринку праці. Саме тому завданням ВНЗ виступає допомога студенту «усвідомити сутність обраної професії, її вимоги до виконавця, цілі, зміст і функції професійної діяльності, можливі
індивідуальні стратегії виконання професійних обов’язків, специфіку професійної майстерності та шляхи оволодіння нею, прийоми творчої адаптації до змісту та структури професійної діяльності» [1, с. 34].
Підвищення якості педагогічної освіти, забезпечення її мобільності, конкурентоспроможності на ринку праці вимагають подальшого удосконалення організації навчального процесу у вищих навчальних закладах на засадах гуманності, особистісно-орієнтованої педагогіки, розвитку і саморозвитку студентів та передбачають:


Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 48, 2014
40
– впровадження кредитно-модульної системи навчання;
– використання інформаційно-комп’ютерних технологій та інтерак- тивних методів навчання і мультимедійних засобів;
– індивідуалізацію навчально-виховного процесу та посилення ролі самостійної роботи студентів;
– впровадження електронних засобів навчання (підручників, посібників, каталогів, словників тощо), комп’ютерних навчальних програм;
– технічну і технологічну модернізацію навчальних лабораторій та засобів навчання;
– використання сучасних систем контролю якості знань студентів та проведення моніторингу якості освіти.
Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що питанням особисто орієнтованого підходу в освіті присвячували свої дослідження такі науковці, як:
І. Бех, Л. Виготський, І. Волков,
А. Данилюк,
О. Соболєва, О. Тихомиpова, В. Васильєва, О. Леонтьєв, А. Петровський,
С. Якиманська.
Під особистісно-орієнтовним навчанням учені О. Балл, О. Бонда- ревська, В. Сєріков, А. Фурман, І. Якиманська, С. Подмазін та інші розуміють органічне сполучення навчання (відповідного до діяльності суспільства) та як студента індивідуально значущої діяльності окремого суб’єкта, в якій реалізується досвід його життєдіяльності. У таких умовах студент не є суб’єктом навчання, а постійним носієм суб’єктного досвіду.
Саме тому співпрацювати зі студентом як з партнером, не спускатися, а підніматися до рівня молоді мета особистісно орієнтованого навчання, в центрі уваги якого знаходиться молодь як суб’єкт діяльності.
Мета статті полягає у розгляді процесу підготовки майбутнього вчителя до реалізації особистісно орієнтованого навчання, обґрунтуванні особистісно-орієнтованого підходу в процесі навчання у вищому навчальному закладі, у визначенні проблеми реалізації вказаного підходу у процесі навчання.
У ході наукового пошуку було встановлено, що особистісно орієнтований підхід до навчання став можливим завдяки суспільно- політичним, економічним і соціальним перетворенням, що відбулися в нашій країні в останнє десятиліття. Даний підхід є провідним підходом і впливає на всі компоненти системи освіти, а також на весь навчально- виховний процес у цілому в рамках гуманістичної освітньої парадигми; він передбачає особливий освітній процес, пов’язаний з постановкою чітких цілей і певним змістом, націлених на розвиток особистості у процесі навчання.
Особистісно орієнтоване навчання – це навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність. Це визнання учня
(слухача) головною фігурою всього освітнього процесу. Визначаючи мету і


Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 48, 2014
41 завдання особистісно орієнтованого навчання, зазначимо, що це процес психолого-педагогічної допомоги людині в становленні її «суб’єктивності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенні [3, с. 38].
Вищевказаний підхід до навчання у вищих навчальних закладах має бути спрямований на особистісний потенціал майбутнього фахівця, його професійну самореалізацію, креативність і ініціативність, розвиток у нього здатності адаптуватися в складних соціальних і професійних обставинах.
Мета і завдання особисто орієнтованої освіти полягає в реалізації різних інноваційних технологій, які припускають самостійну освітню діяльність студентів, а також організацію й оцінку навчання студентами; застосування отриманих ними різнорівневих завдань із можливістю вибору в процесі навчання, з погляду творчого підходу із застосуванням особистісно значимих способів їх виконання. Необхідно також підкрес- лити і той факт, що при використанні даних підходів пред’являються високі вимоги до відбору змісту навчання й до його методичної організації. Особистісно орієнтована освіта включає такі підходи: різнорівневий; індивідуальний; диференційований і суб’єктивно-особис- тісний. На основі особисто орієнтованого підходу використовуються педагогічні технології: особисто-орієнтоване навчання; педагогіка співро- бітництва («проникаюча технологія»); гуманітарно-особистісна технологія;
ігрові технології; технології розвиваючого навчання; проблемне навчання; технології диференціації за рівнем; технологія індивідуального навчання
(індивідуальний підхід, індивідуалізація навчання, метод проектів); колективний спосіб навчання.
Так, наприклад, І. Якиманська вважає, що всяке навчання та виховання за своєю суттю є створення умов для розвитку особистості й, отже, воно є розвиваючим, індивідуально-орієнтованим. На її думку, освітній процес повинен забезпечувати побудову, реалізацію, рефлексію, оцінку вчення як суб’єктної діяльності [6, c. 19].
Як будувати навчальний процес, щоб підготувати конкуренто- спроможних фахівців? На сьогодні кожен педагог має адаптувати зміст навчального матеріалу з урахуванням досвіду тих, кого він навчає, рівню
їхніх знань, тезаурусу, словниковому запасу; звільнитися від звичної схеми некритичної акумуляції знань. Лише при створенні єдиного матеріалу в процесі діалогу для розумного руху в безкінечному потоці знань, роблячи
їх осмисленими, зрозумілими тоді, коли з’являється реальна можливість не тільки активізувати їх при вирішенні завдань, а головне застосовувати їх у практичній діяльності.
Особистісно-орієнтоване навчання має на меті:
– визначити життєвий досвід кожного студента, рівень інтелекту, пізнавальні здібності, інтереси, якісні характеристики, які спочатку потрібно розкрити, а потім узгодити зі змістом освіти та розвинути в навчальному процесі;


Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 48, 2014
42
– формувати позитивну мотивацію студентів до пізнавальної діяльності, потребу в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні їх в межах соціокультурних і моральних цінностей нації;
– озброїти студентів механізмами адаптації, саморегуляції, самозахисту, самовиховання, необхідними для становлення самобутньої сучасної людини, здатної вести конструктивний діалог з іншими людьми, природою, культурою та цивілізацією в цілому.
Важливими для розуміння сутності особистісно орієнтованого навчання, на думку Т. Шамової [5, с. 28 ], є такі позиції:
– особистісно орієнтоване навчання має забезпечувати розвиток і саморозвиток студента як суб’єкта пізнавальної та предметної діяльності;
– особистісно орієнтоване навчання, спираючись на здібності і нахили, інтереси, ціннісні орієнтації та суб’єктивний досвід, має створювати можливості для кожного студента реалізувати себе в різних видах діяльності;
– зміст освіти, її засоби та методи організації навчання повинні бути такими, щоб студент мав змогу вибирати предметний матеріал, його вид і форму;
– освіченість як сукупність навчальних компетентностей,
індивідуальних здібностей є найважливішим засобом становлення духовних, інтелектуальних якостей студента; вона має бути основною метою сучасної освіти;
– освіченість формує індивідуальне сприйняття світу, можливості його творчого перетворення, широке використання суб’єктивного досвіду в інтерпретації або оцінці фактів, явищ, подій навколишньої дійсності на основі особистісно-орієнтованого навчання, що розвивають індивідуаль- ність студента, створюють умови для його саморозвитку, самовираження.
Однією з актуальних проблем сьогодні варто назвати модернізацію системи підготовки у ВНЗ, яка допоки не відповідає оновленим вимогам та не забезпечує достатній рівень формування готовності вчителів до педагогічної діяльності. Важливою проблемою залишається пошук ефективних шляхів, забезпечення необхідних і достатніх умов для вдосконалення процесу формування педагога як висококваліфікованого фахівця, здатного до творчої організації всіх ланок особистісно орієнтованого педагогічного процесу, до самореалізації, до виконання нового соціального замовлення.
У зв’язку з обмеженістю часу взаємодії викладача і студента процес засвоєння нових знань уповільнюється. Важливо, щоб головним завданням тут було включення студентів у самостійну роботу. Цей процес має супроводжуватися передовсім навчанням студентів можливостям і засобам активного пошуку знань, важливо, щоб з першого курсу навчання студенти отримували знання з курсів «Основи наукових досліджень», «Основи педагогічної майстерності», а їх самостійна робота має постійно


Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 48, 2014
43 направлятися й корегуватися викладачами відповідних дисциплін.
Ефективними формами підготовки майбутнього вчителя до реалізації особистісно орієнтованого навчання визначено особистісно орієнтовані лекційні, семінарські, практичні, лабораторні заняття; педагогічну прак- тику та самостійну роботу студентів. Педагогічно доцільними методами встановлено «ситуації успіху», навчальні ситуації, диспути, діалоги, рольові ігри, педагогічні тренінги. Засобами підготовки студентів у процесі організації особистісно орієнтованого освітнього середовища є: налагодження системних зв’язків між школою і педагогічним універ- ситетом; створення дидактичних матеріалів з дисциплін педагогічного циклу. Ми маємо зорієнтувати зміст навчального процесу, а відповідно і зусилля студентів на формування знань базових законів, понять, знань з кожного предмету, наближати навчальний процес до практичного життя, формувати творчий підхід, самостійність мислення, уміння застосовувати вивчене у ВНЗ в практичній діяльності.
Завдяки орієнтації педагогічного процесу в педагогічних універ- ситетах на особистість студента (формування суб’єкт-суб’єктних відносин, створення спеціального навчально-методичного комплексу з дисциплін професійно-педагогічного циклу, створення системних зв’язків між школою і педагогічним університетом) було створене особистісно орієнтоване освітнє середовище.
Результатом такої підготовки до майбутньої професійної діяльності є готовність студента до реалізації особистісно орієнтованого навчання, яка має такі компоненти: ціле-мотиваційний (що забезпечує формування у майбутніх учителів особистісно орієнтованих цілей і мотивів майбутньої професійної діяльності); змістовий (що визначає необхідну систему відповідних знань); операційний (що забезпечує формування у них умінь і навичок організації особистісно орієнтованого навчання); інтеграційний
(що формує вміння майбутнього вчителя проводити особистісно орієнтований урок по індивідуально-прийнятній методиці).
У зв’язку з цим учена Л. О. Хомич виділяє такі фактори нових підходів до підготовки вчителя:
– соціально-економічні, пов’язані зі змінами в суспільній свідомості
і появою нових цінностей в освіті, тобто переваги саморозвитку самовиховання, самоосвіти над передачею знань, умінь і навичок; інтереси особистості мають пріоритетне значення порівняно з навчальними планами і програмами; створюються умови для постійного звеличення людини, гармонізації її відносин із природою і суспільством, державою й
іншими людьми;
– практичні, що виникли внаслідок соціально-економічних перетворень у нашій країні, появи нових типів навчально-виховних закладів, окрім загальноосвітньої школи; для них потрібний новий учитель з цілісним уявленням про професійну діяльність; майбутній учитель


Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 48, 2014
44 повинен діяти самостійно, оволодіти в процесі психолого-педагогічної підготовки спеціальними вміннями і навичками взаємодії та спілкування; щоб підготовка вчителя відповідала сучасним вимогам, треба активізувати розробку методологічної та теоретичної основи педагогічної освіти;
– теоретичні, зумовлені як соціально-економічними, так
і практичними змінами в розвитку народної освіти; педагогічна освіта розвивається по шляху формування в майбутніх педагогів цілісного уявлення про свою професійну діяльність, через те більшість педагогічних закладів України у навчальні плани включає інтегровані курси психолого- педагогічних дисциплін і на цій основі цілеспрямовано організовує формування професійно важливих якостей майбутнього вчителя, його професійної свідомості і поведінки, а також сприяє розвитку індиві- дуальності [4, с. 114].
Проблема входження в європейський простір є надзвичайно важливою для України, оскільки це стане кроком входження в світове співтовариство. Тому розробляються заходи, спрямовані на реалізацію
Концептуальних засад розвитку вищої педагогічної освіти в Україні. Нині основними завданнями розвитку педагогічної освіти є :
– забезпечення професійно-особистісного розвитку майбутнього педагога на засадах особистісної педагогіки;
– проведення змісту фундаментальної, психолого-педагогічної, методичної, інформаційно-технологічної, практичної та соціально-гумані- тарної підготовки педагогічних працівників до відповідності вимогам
інформаційно-технологічного суспільства та змінам, що відбулися в загальноосвітній середній школі;
– модернізація освітньої діяльності у вищих педагогічних навчаль- них закладах на основі використання новітніх педагогічних, інформа- ційних та комп’ютерних технологій і створення нового покоління засобів навчання;
– удосконалення системи відбору молоді на педагогічні спеціаль- ності, розширення цільового прийому та запровадження підготовки вчителя на основі договорів;
– удосконалення мережі вищих навчальних закладів та закладів післядипломної педагогічної освіти з метою створення умов для безперервної освіти педагогічних працівників [2, с. 297–298].
Водночас в умовах кредитно-модульної системи підготовка майбутнього педагога до здійснення особистісно орієнтованого навчання передбачає: організацію пошукових досліджень у галузі розробки та впровадження новітніх методик, особистісно орієнтованих навчальних технологій; проведення комплексного дослідження з проблеми особистісно орієнтованого навчання учнівської молоді в процесі активної педагогічної практики; створення та наукове обґрунтування студентами власних цільових творчих програм особистісно орієнтованого навчання


Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 48, 2014
45 учнів різних вікових груп; виявлення, апробацію та впровадження в практику перспективного педагогічного досвіду, досягнень науки, новітніх навчальних технологій; участь студентів у діяльності експериментальних педагогічних майданчиків, творчих груп, кафедр творчих педагогів тощо; проведення наукових конференцій, симпозіумів, методологічних, науково- теоретичних семінарів, семінарів-практикумів, тренінгів, педагогічних читань тощо; організацію і проведення педагогічних виставок, творчих звітів, конкурсів, бібліотечно-бібліографічних оглядів тощо; видання
інформаційної літератури, проведення інформаційно-довідкової роботи, створення картотек, банків педагогічної інформації; підготовку та видання наукових збірників статей, науково-методичних посібників тощо; упровадження в практику результатів наукових досліджень та
інноваційних особистісно орієнтованих навчальних технологій із метою реалізації планів і програм особистісно орієнтованого навчання учнівської молоді.
У змісті особистісно орієнтованого навчання (за даними досліджень
Є. Бондаревської) є особистісний компонент, який забезпечує самопізнан- ня, розвиток рефлексивних здібностей, оволодіння способами саморе- гуляції, самовдосконалення, моральне самовизначення, формує життєву позицію особистості. Таким чином, в особистісно орієнтованому навчальному процесі акцент переноситься з інтелектуального розвитку особистості на емоційний та соціальний. А досягти цього можна лише на діяльнісній основі, що передбачає вироблення у студентів умінь самостійно здобувати й застосовувати знання, тобто самостійно вчитися.
Отже, сучасний період розвитку вітчизняної освіти характеризується змінами, що охоплюють усі її сторони. Перешкодою на шляху нововведень у середній та вищій педагогічній освіті є протиріччя: між новими державними і суспільними замовленнями, ціннісно-цільовими орієнтирами в шкільній історичній освіті, направленими на розвиток особистості дитини та знаннєвою (предметно орієнтованою) системою викладання, що
є результатом традиційної професійної підготовки майбутнього вчителя; між орієнтацією навчального процесу на особистісний розвиток учня і вчителя та відсутністю адекватного особистісно орієнтованого освітнього середовища в межах педагогічного університету. Організація особистісно орієнтованого освітнього середовища в процесі професійної підготовки потребує з одного боку – демократизації стосунків між викладачем та студентом, налагодження системних зв’язків «школа – педагогічний університет», з іншого – активізації ролі студента в розвитку його особистісних і професійних здібностей і якостей, посилення його суб’єктних функцій.
Важливою лишається на сьогодні проблема залучення педагогічних працівників ЗОСШ до відбору здібної до педагогічної діяльності молоді.
Адже саме вони найбільшою мірою можуть виявити на ранній стадії


Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 48, 2014
46 професійної спрямованості особистості педагогічні задатки і посприяти їх розвитку. У зв’язку з цим МОН України потрібно відпрацювати механізми участі педагогічних колективів у зарахуванні обдарованої молоді до педагогічних навчальних закладів. Вирішення нагальної проблеми потребує консолідації зусиль суспільства в цілому, держави, науковців і вчителів-практиків.
Наше дослідження зробило певний внесок у вирішення проблеми особистісно орієнтованого підходу до навчального процесу у вищому навчальному закладі. У той же час воно не носить остаточного характеру і відкриває перспективи подальших розвідок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Авдеева Н. Ключевые компетенции – новая парадигма результата образования / Н. Авдеева // Педагогіка. – 2003. – № 5. – С. 34–39.
2.
Вища освіта України і Болонський процес : навчальний посібник / за ред. В. Г. Кременя ; авт. кол. : Т. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш,
В. Д. Шинкарук, В. В. Грубінко, І. І. Бабич. – Тернопіль : Навчальна книга, 2004. – 384 с.
3.
Основні технології : навчально-методичний посібник / О. М. Пєхота,
А. З. Кіктенко, О. М. Любарська. – К. : А.С.К., 2002. – 255 с.
4.
Хомич Л. О. Система психолого-педагогічної підготовки вчителя початкових класів : дис. … доктора пед. наук : 13.00.04 / Хомич Лідія
Олексіївна. – К., 1998. – 443 с.
5.
Шамова Т. И. Управление образовательным процессом в адаптивной школе / Т. И. Шамова, Т. М. Давиденко. – М. : Центр «Педагогический поиск», 2001. – 384 с.
6.
Якиманская
И. С.
Личностно-ориентированное обучение в современной школе / И. С. Якиманская. – М. : Наука, 1996. – 95 с.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал